Пам’ятники як феномен культурної пам’яті в діаспорі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Пам'ятники як феномен культурної пам'яті в діаспорі

Пирогова Наталія Віталіївна, аспірантка

Культурна пам'ять, як процес збереження культурного спадку, з однієї сторони спирається на минуле і виражається в сучасності, з іншої - спрямована в майбутнє. Пам'ятники є маркерами культурної пам'яті та виконують функції візуалізації вектору пам'яті. Культурна пам'ять української діаспори в пам'ятниках видатним діячам української культури стала формуватися в ХХ ст. Гасло «Україна там, де українці» стало девізом для тих українців, які живуть за межами України. Об'єднання українців у світі найбільше проявилось через творчість і пам'ять про Тараса Григоровича Шевченка, який став символом української культури, алегорією боротьби за свободу людини та нації, проявом волі та незалежності України й об'єднуючим чинником для закордонних українців у світі. Переселенці з українських територій намагались зберігати шевченкове слово та виконувати його заповіти, вшановувати його під час щорічних ювілеїв. Якщо була змога, то українці за кордоном називали ім'ям Шевченка площі, вулиці або встановлювали пам'ятники, через які впроваджували свої ідеї щодо культурної пам'яті та зв'язку з національною батьківщиною. Образ Тараса Григоровича Шевченка, як Кобзаря та Пророка, став для українців за кордоном об'єднуючим символом. культурний пам'ятник кобзар

Закордонні пам'ятники Шевченку набули іншого, ніж на території радянської України, вигляду - інколи молодого (Вашингтон [1, 51-57, Польща [1, 30-31], Аргентина [1, 6]) та рішучого, філософського (Рим [1, 17]), і на території колишніх радянських республік - старий, стомлений і понурий (Білорусь [1, 8-10], Казахстан [1, 18-22]).

Дуже відомими пам'ятниками Шевченку за кордоном є роботи авторства скульпторів Леоніда Молодожаніна (під псевдонімом Лео Мол) у Вашингтоні [1, 53], Олександра Архіпенка в Клівленді, Нью-Йорку та Гантері [1, 50-51]. Закордонні громади українців для встановлення пам'ятників проходили складні процедури узгодження місця встановлення та затвердження проєкту пам'ятника. На створення та встановлення пам'ятників збирали гроші місцевої громади, громадських організацій, приватних донорів і фондів.

Розглянемо приклад встановлення пам'ятника Шевченку в Буенос-Айресі. У серпні 1967 р. Центральна Репрезентація в Аргентині після тривалих зусиль одержала дозвіл на встановлення пам'ятника на підставі закону ч. 17.380 виданим Аргентинським Державним Урядом. У лютому 1968 р. управою міста Буенос-Айрес було визначено площу під встановлення пам'ятника. Потім тривав конкурс на проєкт, був визначений переможець, яким став скульптор українського походження Лео Мол з проєктом «Гомоніла Україна, довго гомоніла». Через 4 роки від отримання дозволу, 5 грудня 1971 р., 50 років потому, відбулося відкриття пам'ятника. На честь цієї події було видано Пропам'ятну книгу, де було зібрано матеріали щодо створення Комітету будови пам'ятника Тарасові Шевченку в Буенос-Айресі, його членів, конкурсу та матеріалів про учасників конкурсу. Як визначили організатори, «Остаточний вигляд пам'ятника: Вічний доказ посвяти, жертовності та національної свідомості українців у діаспорі» [2, 57].

Як було зазначено в статті «Пам'ятник Лесі Українці в Торонто» в грудневому числі «Література та мистецтво» за 1972 р., що Торонто, як найбільший і найкращий центр поселення українців, «заслуговує мати свій «Канів», куди зможуть приходити земляки з усього американського континенту» [3, 52]. До столітнього ювілею Лесі Українки в Торонто Комітет українок і українців Канади замовив 1972 р. американському скульпторові українського походження Михайлові Черешньовському виготовлення проєкту пам'ятника Лесі Українці. Головою Ділового комітету будови пам'ятника Лесі Українці в Торонто була інж. Леоніда Вертипорох. Відкриття пам'ятника було приурочено до Міжнародного року жінки, коли відзначали День української жінки-політв'язня. Реалізовано задум було через 4 роки від проголошення ідеї на Х Конгресі комітету українців Канади в жовтні 1971 р. Пам'ятник Лесі Українці було відкрито 19 жовтня 1975 р. в Гай-парку на ділянці 17 за участі міністра федерального уряду Канади Джона Мунро, Ярослави Іванчук (Голови ЦКУК), членів громадських організацій і молодшої сестри Лесі Українки проф. Ізідори Косач-Борисової. На відкритті було присутніх більше 10 000 осіб, що прибули з різних країн. Загалом за 2 дні урочистостей взяли участь 20 000 осіб. 1980 р. було видано Пропам'ятну книгу «На пошану Лесі Українки», де були зібрані численні матеріали, світлини, спогади, відгуки та статті щодо встановлення пам'ятника.

Наприкінці ХХ ст. діаспора, не зважаючи на тиск російської пропаганди, почала встановлювати пам'ятники Голодомору й активним діячам боротьби за незалежність України (Роман Шухевич, Симон Петлюра, бійцям ОУН УПА). Сьогоднішні акценти встановлення пам'ятників у діаспорі мають мету висвітлити історичних і культурних діячів, відомих у Європі та світі, з акцентом на їхнє історичне українське походження або належність до історії та державотворення. З початку ХХІ ст. розпочався процес формування культурної пам'яті через пам'ятники за кордоном на державному рівні. Українськими інституціями були подаровані пам'ятники Анни Ярославівни, дружини французького короля Анрі І і дочки Великого київського князя Ярослава Мудрого, які були встановлені в Санлісі (Франція), Кракові (Польща), Арлоні (Бельгія) та Тулузі (Франція) [4], пам'ятник Шевченку у Флоренції (2021). Як петиція президенту України розглядають питання встановлення пам'ятника Пулюю у Відні (Австрія) [5].

Пам'ятники та меморіальні дошки за межами України виступають маркерами культурної пам'яті України й ідентифікаторами української присутності за кордоном. Велика кількість (більше 125) пам'ятників за кордоном присвячена Шевченку, але помітно зростає кількість пам'ятників борцям за незалежність України різних епох, пам'ятники Голодомору, що свідчить про важливість використання в комеморативних практиках пам'ятників як феноменів культурної пам'яті.

Література

1. Семенюк М. Скульптурна Шевченкіана. Кн. І. Пам'ятники Т. Г. Шевченку, встановлені за кордоном. Київ, 2007. С. 3.

2. Taras Shevchenko. Пропам'ятна книга. Buenos Aires, 5-ХІІ-1971. С. 173.

3. На пошану Лесі Українки. Вид-во «Гомін України». Торонто, 1980. С. 190.

4. У Тулузі відкрили другий у Франції пам'ятник Анні Ярославні.

5. Діаспора закликає президента України встановити пам'ятники видатному фізику Пулюю.

Размещено на Allbest.ru