Міжнародний фестиваль жіночих монодрам "Марія" як культурно-мистецький форум

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний фестиваль жіночих монодрам «Марія» як культурно-мистецький форум

«Maria» international women's monodram festival as a cultural and art forum

Шлемко Ольга Дмитрівна (Shlemko Olga), кандидат мистецтвознавства, доцент, професор кафедри режисури та акторської майстерності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужена артистка України (Professor of the Department of the direction and acting arts at the National Academy of Cultural and Arts Management, Honored Artist of Ukraine) м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Театральні фестивалі стали невід'ємною складовою культурно- мистецького життя України. Особливе місце у фестивальному русі посідає Міжнародний фестиваль жіночих монодрам «Марія», що є унікальним інформаційно-комунікативним каналом сучасного театрального процесу.

Про Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» писали Л. Гончаренко, Д. Дроздовський, Л. Ільєнко, А. Підлужна, А. Небельська, Е. Овчаренко, О. Сливка, Т. Поліщук та ін. Однак ґрунтовна, узагальнююча наукова праця про цей мистецький фестиваль досі відсутня.

Моновистава є одним із найскладніших жанрів театрального мистецтва. Це вищий пілотаж акторської майстерності, оскільки актор може покладатися лише на себе, на власний досвід і майстерність.

Актор чи акторка в моновиставі говорять про наболіле, сокровенне, про свої особисті переживання. «У моновиставі порушуються теми любові, життя, смерті, віри в Бога, втрати віри, зради... Тобто, ті питання, які завжди хвилювали тією чи іншою мірою, кожну людину. І актор, залишаючись один на один із глядною залою, щораз намагається зрозуміти сам, і знайти відповідь разом з глядачами <...> І якщо виконавець зможе схвилювати порушеною темою, значить і глядачі також починають жити в унісон з героєм п'єси і неодмінно знайдуть для себе відповіді» [1].

Моновистава - це не просто монолог актора, а ціле життя однієї людини, яка взаємодіє із всесвітом сам-на-сам перед глядачем, прискіпливо досліджує природу вчинків свого персонажа, шукає відповіді на вічні питання буття. Специфіка моновистави дає можливість сценічному твору змінюватися і розвиватися разом із художнім та життєвим досвідом свого виконавця. Виконання моновистави стає свідченням сформованого професіоналізму і високої майстерності артиста.

Ініціатором та директором Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» є народна артистка України Лариса Кадирова. Започатковано фестиваль 2004 р., саме тоді, коли відзначали 150-річний ювілей від дня народження геніальної артистки Марії Заньковецької, Л. Кадировій пощастило протягом 22 років більше ніж 600 разів втілювати образ Марії Заньковецької в однойменній виставі Львівського академічного драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Геніальна артистка стала для Л. Кадирової яскравим прикладом служіння національній сцені, своєму народові. Тож згаданий фестиваль «Марія» було названо на честь Марії Костянтинівни Заньковецької і відбувається щороку у жовтні, оскільки 4 жовтня 1934 р. вона відійшла у вічність.

Л. Кадирова так пояснює виникнення задуму фестивалю «Марія»: «Зазнавши в ролі Заньковецької дивовижної вдячності, любові, таланту, існуючи із цією особистістю стільки часу і оселивши її в своєму серці назавжди, я хотіла, щоб пам'ять про неї жила довго, щоб лунало ім'я Марія, потім емоційно воно зливалось з ім'ям Діви Марії, набувало такого об'ємного звучання і ставалося те диво мистецтва, пам'яті вдячності» [3, с. 22].

Традиційно фестивальні моновистави відбуваються на Камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, а інші фестивальні заходи у фойє та в інших приміщеннях цього театру. Фестиваль є благодійний, а тому вхід на всі вистави для глядачів вільний. Слід наголосити, що фестиваль великою мірою відбувається завдяки підтримці генерального директора- художнього керівника цього театру М. Захаревича, який до того ж бере активну участь у круглих столах та конференціях. фестиваль жіноча монодрама

У творчому доробку Л. Кадирової сім моновистав, де всі гороїні є самотніми, але сильними і щасливими. Тож артистка бере участь у фестивалі «Марія» не лише як його організаторка та ідейний натхненник, а й як артистка. Моновистави виникли в артистки насамперед внаслідок нестримного бажання творчої самореалізації, а також прагнення проявити свої організаторські здібності, опанувати європейський культурний простір.

З кожним роком фестиваль набуває все більшої популярності, істотно розширилась його географія, яка охопила не тільки чимало українських міст, а й низку зарубіжних країн: Азербайджан, Алжир, Болгарія, Велика Британія, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Іспанія, Італія, Литва, Мексика, Німеччина, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Росія, Словаччина, Туреччина, Франція, Чехія, Японія.

У 2005 р., тобто через один рік після заснування фестивалю, до Києва приїхали представниці Білорусі, Єгипту, Норвегії, Польщі. Україну на фестивалі представляли Л. Кадирова з виставою «Посаг кохання» Г. Г. Маркеса і Н. Половинка з виставою «Квітка-Невіста». Наприкінці фестивалю відбувся круглий стіл «Виміри акторської майстерності сучасної Актриси», а у фойє Національного академічного театру імені І. Франка експонувалась виставка «Актриса», де учасники та гості фестивалю мали можливість ознайомитись з матеріалами з фондів музею Марії Заньковецької.

Останній - XVI Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» відбувався протягом 4-9 жовтня 2019 р. Проведенню цього мистецького заходу у 2020 р. завадила пандемія коронавірусу. Афіша XVI Міжнародного театрального фестивалю свідчила, що він проходить під егідою Міністерства культури України, Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, Міжнародної благодійної організації «Міжнародний інститут театру» (Український центр) та за сприяння Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, Музею Марії Заньковецької, відділу Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, Благодійного фонду «Наш дім - Україна».

На суд глядача було винесено різножанрові вистави, серед яких: «Morituri te salutant» за новелами В. Стефаника (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); Лідія Данильчук - «Білі мотилі, плетені ланцюги...» за В. Стефаником (Львів); Олександра Тарновська - «Монолог актриси», інсценізація С. Павлюка (Херсон); «Земля» за О. Кобилянською (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); Лариса Кадирова - «Стара жінка висиджує» Т. Ружевич та «Не плачте за мною ніколи» М. Матіос (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); Мирослава Солук, Ірина Швайківська - «Картка любові» Р. Горака (Львів); Анжеліка Гирич і Поль Манонідз (французький актор) - «Я кохаю» (Київський академічний театр юного глядача на Липках); Євген Нищук - «Момент кохання» за В. Винниченком (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка); Олена Кюн, Ярослава Горобей, Віка Левовська - «Німеччина-Сендвіч» С. Фурер, К. Бендінг, О. Кюн (Німеччина, Кельн); Марта Погребні - «Солодка Даруся» М. Матіос (Польща, Зелена Гура); Галина Дзягілєва - «Обраниця» за О. Пушкіним (Беларусь, Мінськ); Петро Миронов - «Білий птах з чорною ознакою» за В. Стусом (Київ); Марина Проценко - «За надмірну любов» М. Матіос (Дніпро). Участь у фестивалі також артистів-чоловіків свідчить, що цей мистецький захід перестає бути суто жіночим. Певним сюрпризом стала пластична вистава «Спокушені спрагою» з Кривого Рогу, що продемонструвала глядачам оригінальні невербальні виражальні засоби.

Незначна кількість представниць зарубіжних країн (Білорусі, Німеччини і Польщі) пояснюється недостатнім фінансуванням цього форуму. Зі слів Л. Кадирової довідуємось, що на цей фестиваль Міністерство культури України не виділило жодної копійки. Тож через недофінансування значна частина закордонних гостей на фестиваль не приїхала [4].

Особливість фестивалю жіночих монодрам полягає також у тому, що артистки і гості «відчувають себе «органічною часткою живої фестивальної інфраструктури»: беруть участь у перегляді вистав, творчих зустрічах, дискусіях, засіданнях круглого столу, відвідують музеї, тематичні виставки, презентації, майстер-класи, вечірній театральний клуб. Тим фестиваль сповідує прогресивну європейську ідею театру як творчого, дослідницького, експериментального центру» [2].

Отже, Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» - це організований на високому рівні культурно-мистецький форум, який включає показ вистав, проведення круглих столів та науково- творчих конференцій, майстер-класів, тематичних виставок, творчих дискусій, презентацію книг з теорії та історії театру, сприяє долученню українського театру до європейського культурного простору, надає глядачам можливість побачити кращі моновистави за участі українських та зарубіжних артистів.

Використані джерела

1. Березка Л. Моноспектакль - это жанр или высший пилотаж? // ШколаЖизни.ру. 23.09.2008. URL: https:// shkolazhizni.ru/ @lifelidiya/posts /20871/ (дата звернення: 08.02.2021).

2. Гончаренко Л. Фестиваль «Марія» продовжує культурний полілог // Голос України. 2017. 6 жовт. URL: http://www.golos.com.ua/article/294530 (дата звернення: 08.02.2021).

3. Підлужна А. Щаслива самотність актриси. Лариса Кадирова = Szcz^sliwa samotnosc aktorki. Larysa Kadyrowa. Харків; Київ; Вроцлав: [б. в.]. 2013. 200 c.

4. Поліщук Т. «Ми є і будемо жити»! Лариса Кадирова, художній керівник міжнародного фестивалю «Марія» - про повноліття форуму // День. 2019. 3 жовт. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/my-ye-i-budemo-zhyty (дата звернення: 08.02.2021).

Размещено на Allbest.ru