Явище перформансу в дизайні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКККіМ

Явище перформансу в дизайні

Тюріна Вікторія Вікторівна здобувачка вищої освіти другого (магістерського) рівня спеціальності 022 «Дизайн», 1 курс, Науковий керівник - канд. філософ. наук, доцент, доцент кафедри графічного дизайну Слівінська А. Ф.

Перформанс часто асоціюється з чимось непередбачуваним та здебільшого не привабливим й дещо дивакуватим, іноді навіть негативним. Проте, це свого роду експеримент, і який буде цілковитий результат, складно одразу сказати. Є перформанси з ідеєю (повною думкою й певним сенсом) і саме вони стають найбільш зрозумілими для глядачів. Однак зрозумілість і деяка непередбачуваність з одночасно вражаючою екстравагантністю - це не часто сумісні речі. І деяка зрозумілість для перформансу в сучасному розумінні - це нудно. Цілеспрямовано усвідомлений та несвідомий різновиди перформансу є рушіями цього напряму [1, 2].

Суть сучасного перформансу в дизайні - це привертати увагу своєю неординарністю серед сірої та похмурої одноманітності життя.

Переглянувши історію можна зрозуміти, що кожного разу творчий бунт молодих художників призводить до так названого своєрідного перформансу. Іноді він вдалий та влучний, іноді це виглядає як нове дивацтво, часто голосно про себе заявляє, а буває що й тихо, однак те що тихо не означає, що в свідомості людини не викличе голосних думок чи не пробудить суперечності [2].

В мистецтві, а саме в дизайні, доречніше сфокусуватися не на шкідливому перформансі, а на вдалому та влучному, який став рушієм та двигуном для подальшого розвитку сучасного дизайну за його постійною еволюцією в сьогоденні.

Говорячи про перформанс, він перед нами стає тим, що по суті завжди жило поряд з людством, проте не вважається чимось особливим, чи тим на що варто звернути увагу. Це ще один яскравий проміжок в розвитку епохи мистецтва. Він має на меті характерне дослідження людини, її мислення, й можливостей та меж, взаємного зв'язку оточуючого світу та мистецтва.

Перформанс досить часто існує на межі з особистісним світом людини та звичайною буденністю життя. Найяскравіше його вираження є саме завдяки візуально-видовищній частині, яка дозволяє в повній мірі проявити його характер для сприйняття. Завдяки незвичайному поєднанню та інакшому використанню простих повсякденних речей, можна здобути зовсім новий погляд на їх суть [3].

Потреба перформансу не залежить від надмірного перенавантаження деталями, все набагато простіше, а точніше важлива простота. За допомогою декількох засобів можна в повній мірі розкрити та донести головну ідею до глядача. Окрім простоти, ще одним секретом хорошого перформансу є повна свобода дій, що даватиме поштовх до творчої діяльності як митця так і глядачів. Із звичайного спостереження, глядач може отримати можливість стати митцем долучившись до творчості, й отримувати можливість пізнавати світ довкола себе.

Нерідко трапляється, що таке явище може статися і випадково, тому ці випадковості перформансу дають можливість утворювати невимушені досконалі форми, що втілюються в життя як творчі погляди. Завдяки вільному розвитку в спілкуванні митця та публіки зникають кордони між споглядачами та мистецтвом.

Перформанс - як саме суспільство. Він має свій напрямок розвитку, надаючи можливість виходити за рамки ролей пересічних глядачів мистецької творчості, даючи можливість побачити зсередини погляд автора та познайомитися із своїм власним творчим зором.

Початок формування перформансу, в сучасному понятті, припадає на 1950-ті роки і свою цілковиту назву та значення він отримав впродовж 1970-х років. Однак в 1980-х кардинально змінюється його форма, що сприяло появі оновлених визначень в роботах культурних діячів. Згодом, з настанням перетворень, у 1990-х роках, в залежності від менталітету країн перфоманс сприймався по різному. Прояви останніх змін проявилися в перфомансі неоднозначно: зміни відбувалися як для великої кількості людей, так і для кожної особистості в цілому. Водночас це вплинуло на направленість до різних категорій людей. Це пояснює виникнення авторської видовищності, як соціальної так і колективної, що часто супроводжують флешмоби [ 4].

Одним із яскравих проявів цього феномену це «вулиці парасольок», вони чудово передають атмосферу мистецтва інсталяції , перфомансу та ленд -арту.

Поєднання декількох мистецтв художнього та музичного можна побачити у доробках вуличних художників Америки, які водночас можуть бути і музикантами. Натискання на клавіші музичного інструменту поєднується з спеціальним пристроєм, де на підготовлене полотно випускається фарба різних кольорів які безпосередньо відповідають мелодії.

Серед представників витівок ідеї перформансу можна згадати про Енді Уорхола та Йоко Оно. Вони спеціально зненацька скасовували заздалегідь сплановані зустрічі з фанатами їх творчості всупереч усім правилам та нормам етикету мистецтва того часу. Таким чином, аудиторія шанувальників ставала фактично частиною шоу. І навіть сьогодні такі прояви перформансу існують [5].

Для перформансу також є можливість використання незвичних матеріалів наприклад поєднання базальту, фетру, меду і вовни. Такі незвичні поєднання використовував у своїй творчості німецький художник, скульптор та перформер Йозеф Бойс. Можна зазначити, що митець водночас надавав кожному матеріалу своє значення. Мед, до прикладу, в його розумінні, був символом уособлення майбутнього ідеального суспільства - поєднання добра та тепла [6]. перформанс дизайн скульптура музичний

Надання значень у мистецтві Бойса було теоретично обґрунтованим. Його авторське перформативне поняття соціальної скульптури поєднало мистецтво та суспільство, залучення кожної людини до нього. В 1982 році, коли проходила художня виставка documenta, Йозеф Бойс став автором акції садіння

7000 дубів поруч із великими базальтовими каменями. Ця акція є прикладом соціальної скульптури до створення якої були залучені всі охочі глядачі.

У 1990-х та 2000-х роках нові поєднання мистецтв: театру, кіно та відео - витіснили класичний перфоманс. Водночас «класичний» прояв існував у віддалених куточках. Його можна було спостерігати у творах студентів, що й сприяло його розквіту у соціалістичних країнах Центральної та Східної Європи. Через тривалий час, по закінченню 2000-х років (2000-го року), спостерігалось його відновлення в іншому аспекті, що стає фундаментом для розвитку сучасного мистецтва [7].

В будь-якій культурі є своя власна історія, певні цінності, та моральні устрої. Для вдалого перфомансу, на такі особливості варто звертати особливу увагу.

Вагоме значення для влучного перфомансу є вдало підібраний час та момент видозмін у культурі, і саме завдяки таким співпадінням алгоритмів утворюється перфоманс, що на довго запам'ятовується глядачам, який має свою особливість і задає ритм для подальшого розвитку мистецтва в цілому.

Багатогранність сучасного мистецтва вражає. Митцям вдається втілювати в реальність цілковиту свободу своєї творчості. Поєднуючи різноманітні напрямки , стилі та засоби для реалізації ідеї, долаються будь-які перешкоди правил та застарілих стереотипів. Це характерно для перфомансу, і цілком звичайна річ поєднувати в собі: пунктуальність в певному часі, сюжетність, епатажність, імпровізаційність, залучення до створення мистецтва глядачів, та повної свободи дій.

Перформанс в сьогоденні набуває досить радикального чіткого характеру шоу, який часто користується популярністю у масштабних постановках та суспільних заходах. Сенс перфомансу передбачає відключення повсякдення, змінюючи світ на ідею автора та аудиторії. Перфоманс з часом все більше видозмінюється, набуваючи все більше інших форм та поєднань з іншими мистецтвами і їх новими назвами - це є позитивною тенденцією. Заміщення першопочаткової строгості та правил на безпосередню свободу уяви - це шлях до кращого взаєморозуміння між глядачами та митцем [8].

Список використаних джерел

1. Скиба Ю.Ю., Луньо П.Є. Мистецтво перформансу як спосіб життя «Young Scientist» № 11 (75) November, 2019. С. 281 - 284.

2. Історія українського перформансу: від футуристів до фестивалів. Часопис «Про|стір».

3. Вишеславський Г. Гепенінг і його місце на мапі термінологічної системи акціонізму / Мистецтвознавство України: щорічний наук. журнал / редкол.: Сидорено В. (голова) та ін. Київ, ІПСМ НАМУ, 2018. Вип. 18. С. 23-31.

4. Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України. Париж-Київ: Terra Incognita, 2010. 416 с.

5. Крачковська Анастасія про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер / Крачковська А.; літературний редактор Андрусяк І.; художник Пастушенко Н.. Київ : Грані-Т, 2009.88 с.

6. Йозеф Бойс. Кожна людина - художник / За редакцією Лесі Кульчинської. З текстами Нікіти Кадана, Алевтини Кахідзе,Бориса Кашапова, Анни Кравець, Марії Куліковської, Катерини Міщенко, Лади Наконечної, Валентини Петрової, Андрія Рєпи. Київ: ВП «Медуза», 2020 с. 247

7. Бичков. В.В. Лексикон нонклассики. Художньо-естетична культура XX століття. 2003. 270 с.

8. Перформанс, хепенінг та інші види неоискусства: спільне та відзнаки .

Размещено на Allbest.ru