Теорія композиції в сучасному мистецтвознавчому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКККіМ

Теорія композиції в сучасному мистецтвознавчому дискурсі

Карпенко О.В.,

аспірантка кафедри мистецтвознавчої експертизи, старший викладач кафедри рисунку, живопису та скульптури

Актуальність теми. Роль композиції у формуванні будь-якого виду і твору мистецтва є беззаперечною і головною. Для кожного часу, епохи характерні певні канони композиційного формоутворення. Деякі епохи позначилися відходом від канонів, або й цілковитою руйнацією усталених норм. До такого періоду можна віднести мистецтво художнього авангарду першої третини ХХ ст.

Митці і теоретики авангарду намагалися відійти від академічних прийомів композиції, розробляючи власний підхід до організації площини картини. На перший план було висунуто такі конструктивні елементи, як лінія, ритм, колір, площина. Хоча деякі мистці поверталися знову до вивчення класичних прийомів композиції, як це можна помітити у творчості Михайла Бойчука та Олександри Екстер.

Метоюдослідження є виявлення ступеню вивчення поняття теорії композиції в сучасному мистецтвознавстві.

У 2019 році вийшла монографія російського дослідника Івана Руднєва «Композиція в образотворчому мистецтві», в якій він простежує розвиток композиційних прийомів з часів наскельних малюнків зі сценами полювання; мистецтво давніх цивілізацій, - Давнього Єгипту, Вавілону, Асірії, Давньої Греції крізь мистецтво Візантії, Середньовіччя і Відродження, епоху Київської Русі до академізму 18-19 ст. Завершується дослідження аналізом композиційних прийомів радянського періоду і сучасності. Проте слід зазначити, що дослідження не торкнулося періоду авангарду і модернізму. У 2005 році була захищена докторська дисертація також російського дослідника Тамари Битачевської «Мистецтво художнього авангарду ХХ століття як фактор формотворення в дизайні». Об'єктом цього дослідження став вплив мистецтва авангарду ХХ ст. на процеси формотворення у дизайні. У 2004 році Оленою Соколовою було захищено дисертацію кандидата мистецтвознавства на тему: «Домінанта як поняття теорії композиції (образотворче мистецтво)». Об'єктом цього дослідження постала теорія композиції в образотворчому мистецтві, а предметом дослідження стало поняття «домінанти». Також 2004 року було захищено докторську дисертацію з мистецтвознавства дослідником Олександром Свєшніковим на тему: «Композиційне мислення в образотворчому мистецтві», де автор аналізує процес створення і сприйняття композиції в образотворчому мистецтві. У своєму дослідженні автором був застосований порівняльний аналіз теоретичних творів Альберті, Леонардо да Вінчі, Дюрера, Хогарта, Бахтіна, Алпатова. Вивчалисяпраці Арнхейма, Волкова, Гадамера, Даніеля, Кандинського, Кібріка, Фаворського, Раушенбаха та інших. Катерина Кудрявцева у статті «До питань теорії композиції: проблема визначення поняття композиції у станковому живопису» (Вісник ХДАДМ, 03.12.2012 р.) аналізує теоретичні роботи таких науковців, як Алпатов, Фаворський, Юон, Григорьєв, Волков, Свєшніков, Раушенбах, Даніель; а також висвітлює поняття композиції станкової картини.

Сучасні дослідження проблем композиції в образотворчому мистецтві здебільшого продовжують традиції академізму, а саме композиційної побудови реалістичної сюжетної картини. Проблеми формальної композиції здебільшого відходять у сферу дизайну, де досвід доби модернізму та авангарду ретельно вивчається і застосовується. Але важливо розуміти, що закони композиції спільні для всіх мистецьких стилів. Навіть абстрактне полотно має композиційний центр, колірну домінанту, ритм, динаміку, композиційну схему.

Теоретики українського авангарду такі як Казимир Малевич, Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Давид Бурлюк надавали великого значення композиції твору. У часописі Нова Генерація у статті «Малярство в проблемі архітектури» К. Малевич поділяє мистецтво ХХ ст. на дві течії - «речову» та «без речову», тобто на предметну і безпредметну. Предметну течію він поділяє на: 1) «натурообразову»; 2) стадію виявлення малярських відчувань; 3) стадія «мальовничої деформації явищ»; 4) два типи виявлення світовідчування - «без речового». Таким чином, К. Малевич розкриває повну картину течій ХХ ст., які можна поділити на натуралістичне мистецтво (в кращому випадку - реалістичне), мистецтво незначного відхилення від натури, в якому проявляється відчуття художника (початок цієї тенденції поклали імпресіоністи, котрі прагнули передати на полотні свої відчуття від натури), наступна стадія «мальовничої деформації» якнайбільше проявила себе у кубізмі. Стадія безпредметного мистецтва повністю відмовляється від натури і заглиблюється у світ відчуття, ніби оголює каркас, на якому побудований твір. Тут проявляє себе ритм і колір, контраст і нюанс, гармонія і дисонанс, тобто проявляються живописні елементи, як їх називав Олександр Богомазов. І якщо у мистецтві академізму ці живописні елементи були приховані, як писав Микола Мурашко, що фарба знаходилася у полоні рисунку, йому підпорядковувалася, то в мистецтві авангарду колір вийшов у розряд формотворчих елементів.

На основі викладеного матеріалу можна побачити зацікавленість мистецтвознавчих кіл вивченням проблеми теорії композиції в образотворчому мистецтві. Багато дослідників притримуються класичного підходу до композиції, який відомий ще з часів Відродження. Активно досліджується реалістичне мистецтво радянських часів також. Проте значної уваги заслуговує доробок доби авангарду і модернізму з точки зору вивчення теорії композиції. Мистецтво авангарду звільнило живописні елементи, боролося за відокремлення нашарувань інших видів мистецтва (факт літературності в живописному творі, повчальності), виявило структуру живописного твору, на основі якого можна застосовувати той чи інший стиль, напрямок у мистецтві.

Використані джерела

мистецтво авангард композиція дизайн

1. Бытачевская Т. Искусство художественного авангарда ХХ века как фактор формообразования в дизайне (Теоретические концепции и проблемы интерпретации). Автореф. дис… доктора искусствовед. Москва, 2005. 57 с.

2. Кудрявцева К. До питань теорії композиції: проблема визначення поняття композиції у станковому живопису // Вісник ХДАДМ, 03.12.2012 р.

3. Малевич К. Малярство в проблемі архітектури // Горбачов Д.О. «Він та я були українці» Малевич та Україна. Київ: «СІМ студія», 2006. 456 с. С. 28.

4. Руднев І. Композиция в изобразительном искусстве. Монография. Москва: Мир науки, 2019. 99 с.

5. Свешников А. Композиционное мышление в изобразительном искусстве. Автореф. дис. доктора искусствовед. СПб., 2004. 52 с.

6. Соколова Е. Доминанта как понятие теории композиции (изобразительное искусство). Автореф. дис. канд. искусств. СПб, 2004. 29 с.

Размещено на Allbest.ru