Християнські цінності як основа функціональності української народної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Християнські цінності як основа функціональності української народної культури

Ситуація тотальної переоцінки цінностей у сучасному українському суспільстві, активний пошук нових ціннісних парадигм відродили інтерес до аксіологічної проблеми в народній релігійній культурі, оскільки, як зазначив М. Каган, «аксіологія неможлива без аналізу релігійної цінності, але її взаємовідношення з іншими видами цінностей не може трактуватися за “ступінчатою” моделлю -- хоч би тому, що ієрархія цінностей... історично і соціально мінлива і саме в цій своїй варіативності і повинна вивчатися і осмислюватись [135, с. 25]».

Слід відзначити, що трактування феномену «цінності» філософами, соціологами, психологами, культурологами, лінгвістами, етиками, естетиками різна через неоднакові підходи до розуміння, чим є цінності -- об'єктивно існуючими феноменами культурного простору, абстрактними сутностями або індивідуальною реальністю, що має значення тільки для суб'єкта, який її переживає; чи знаходяться цінності у предметі або суб'єкті, чи є цінність відчуттям, сприйманням або станом і суб'єктивною реакцією.

У культурологічному пізнанні проблема цінностей розглядається, як правило, в ракурсі широко розповсюдженого тлумачення культури як «сукупності цінностей, створених людством [161, с. 18]». їх існування укорінено в екзистенціальній активності суб'єкта культурної творчості, його діалозі з іншими людьми, орієнтованому не лише на сферу сущого, а й на значиме, що повинно бути нормативним.

Вироблюючи методологічну програму дослідження аксіосфери народної релігійної культури, ми виходили з основного методологічного принципу ціннісної теорії М. Кагана [135], згідно з яким цінність розглядається під кутом зору взаємовідношення суб'єкта й об'єкта як бага- томірне, складно-цілісне утворення, що функціонує в реальному соціокультурному середовищі. Такий підхід є найбільш продуктивним, бо пов'язує народну християнську культуру з реальністю і дає змогу простежити її фундаментальні зміни в процесі соціоґенезу.

Похідними парадигмами аналізу є: по-перше, аксіосфера народної релігійної культури має прямі і зворотні зв'язки із соціокультурним середовищем; по-друге, об'єктом (носієм) культурних цінностей є культурні артефакти; по-третє, суб'єкт (індивід або групи людей) є генератором ціннісної оцінки і ціннісного осмислення артефактів, яким він надає ціннісного значення.

З позицій цих переконань розглянемо певний спектр проблем, зокрема проаналізуємо комплекс цінностей української народної релігійної культури як систему взаємодіючих елементів, виявимо типи зв'язків між підсистемами і їх вплив на режим функціонування всієї системи. У межах дослідження осмислимо також динаміку ціннісної системи, визначимо спрямованість її руху, фактори, що детермінують зміни, а також умови і механізми їх реалізації.

Отже, в нашому аналізі головним є твердження щодо принципової відмінності між носіями цінностей, які являють собою практичні дії та їх матеріалізовані результати, і ціннісним ставленням до них суб'єкта. У першому випадку носієм цінностей є духовна інтенція поведінки, у другому -- матеріальна структура об'єкта, однак цінність вони набувають лише завдяки взаємодії з людиною (суб'єктом). Ще М. Каган звернув увагу на те, що «неправомірним є нерідкий в нашій аксіологічній літературі поділ цінностей на матеріальні і духовні -- цінності лежать в іншій площині, чим ця онтологічна дихотомія [135, с. 77]».

Ціннісне ставлення суб'єкта (індивідуального, групового) до об'єкта (реального або ідеального) «реалізується двояко -- як ставлення до цінності об'єкта, що оцінюється, і як його осмислення [135, с. 52]». Первісно сприйняття об'єкта відбувається на емоційному рівні і лише потім відбувається ціннісне його осмислення з позиції тих уявлень про цінності, що вже склались у суспільстві.

Така подвійність проявляється на двох рівнях свідомості: світовідчуття (ціннісне переживання), що пов'язане з буденною свідомістю людей, і світоусвідомлення, на якому відбувається трансформація ціннісного переживання у ціннісне усвідомлення, інакше кажучи -- перетворення ціннісного ставлення у ціннісну свідомість.

Це означає, що витоком цінностей народної релігійної культури є свідомість людини, що, за Л. Виговським, «створює власний світ, світ ціннісних уявлень і образів.

У ціннісній формі особистість не об'єктивує, а суб'єктивує зовнішню дійсність, привласнює її, наділяє людським смислом, стверджує тотожність із собою [40, с. 88]».

Відкриваючи тотожність і нетотожність явищ, людина неминуче рухається до виявлення ціннісно-значущого, конструюючи ціннісну предметність, що виконує орієнта- ційну функцію в її поведінці. При цьому її еталонні уявлення не завжди рефлективно усвідомлені. Для різних суб'єктів певний об'єкт може мати неоднаковий зміст, а тому і неоднакову цінність, однак все ж існує демаркація інтерпретаційних спектрів, що задається соціокультурним середовищем.

Створюючись у сфері екзистенціальної людської активності, цінності внаслідок спілкування суб'єктів поступово набувають статусу загальнозначущих, формуючи ціннісну систему соціуму. Отже, ціннісна система створюється у процесі суб'єктно-об'єктних відносин і комунікації на рівні суспільної свідомості. На відміну від біологічних потреб людини, цінності не успадковуються генетично, а засвоюються лише методом навчання, ефективність якого залежить, як правило, від механізмів соціалізації й ін- культурації особистості.

Культурні цінності носять суспільний характер, оскільки зумовлені колективним способом життя людей. Між тим людство, будучи єдиним біологічним видом, не є єдиним соціальним колективом. Різні соціальні верстви, згідно з особливостями свого існування, протягом історії формували власну ціннісну систему, яка найбільш відповідала менталітету конкретної страти.

Звідси випливає важливий висновок: культура кожної соціальної групи має свій іманентний ціннісний вимір. У цьому змісті ідея аксіологічного плюралізму погоджується з відомою концепцією множинності культур (М. Да- нилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі). Ґрунтуючись на парадигмі щодо стратифікації цінностей української культури за соціальною ознакою, розглянемо цінності народної християнської культури як одну із складових української релігійної культури.

Існує безліч підходів до системного конструювання аксіосфери. Щоб успішно розв'язати цю задачу в межах народної релігійної культури, розглянемо аксіосферу як складну систему, що історично саморозвивається, елементи якої обрані за критерієм необхідності і достатності для її функціонування і розвитку. Умовно їх можна поділити на раціональні (художні, моральні, естетичні тощо) та ірраціональні (релігійні). Тривалий час важливими цінностями українського народу були і залишаються релігійні, тому при побудові аксіосфери доцільно відбити характер їх взаємовідношення із іншими цінностями, що входять у структуру системи.

Якщо ціннісна система лежить у просторі суб'єктно- об'єктних відносин, логічно припустити, що її морфологія визначається особливостями обох змінних величин -- суб'єкта ціннісного ставлення і його об'єкта. Тому методологічним принципом побудови ціннісної системи стало визнання її зв'язку із соціокультурним середовищем і історією народу.

Внаслідок соціоґенезу змінюються характер взаємовідношення елементів системи цінностей, що призводить до реорганізації ієрархічної конструкції -- одні елементи починають посідати домінуючі позиції у структурі аксіосфери, інші відходять на другий план. Відповідаючи соціальним цілям, правилам, звичаям, стратегії соціалізації особистості і удосконалення соціуму як стійкої функціональної цілісності, цінності спрямовані на створення необхідних передумов для протистояння деструкційним чинникам, що впливають на людину в повсякденному бутті.

Проаналізуємо окремо кожну з підсистем аксіосфери народної релігійної культури. Основу системи завжди становили християнські цінності, які здатні підпорядкувати собі всі інші -- художні, естетичні, моральні тощо. Упродовж віків християнство виступало в якості світоглядної основи українського суспільного буття, спираючись не на знання, а на ірраціональні рівні людської свідомості, поєднуючи людей вірою у потойбічне життя і виводячи їх за межи форм земної життєдіяльності. Поділ світу на сакральне і профанне детермінував специфіку релігійних цінностей та їх іманентну ієрархію.

У своєму дослідженні скористаємося структурною моделлю, відповідно до якої найвищі християнські цінності пов'язані з Богом: «В ньому втілені всі вищі цінності, тому він має атрибути всемогутності, всемилості, всезна- чущості [40, с. 91]». А втім, конкретне розуміння Бога, його заповітів, настанов у представників кожної конфесії особливе, що дає підстави вважати усі інші концепції недосконалими.

Тому протягом всієї історії не припиняється боротьба за єдине правильне трактування християнського віровчення, що призводить до консолідації представників однієї конфесії і відчуження їх від усіх інших. Однак, незважаючи на певні розбіжності в ціннісному контексті християнства (догмати щодо Боголюбської сутності Христа, Пресвятої Трійці), у свідомості людини з народу Бог постає як вічна і незмінна істина, як ідеал духовного пастиря.

Згідно із християнським учінням, Христос являє собою, з одного боку, абсолют, з іншого -- земну людину; це протиріччя споконвіків хвилювало людину. Ось що пише К. Транквіліон-Ставровецький: «Ми ж, вірні, просимо...правдивого Бога нашого Ісуса Христа, світлодавця, аби просвітив розуми в пізнання таємниць воплотіння Його, щоб пізнали Сина Божого у двоякій природі: Бога правдивого і Чоловіка досконалого [295, с. 118]». Незбагненною з точки зору звичайної логіки є також триєдина сутність Бога -- в обличчях Бога Отця, Бога Сина та Бога Святого Духа. Однак український народ «в ті ж бо три персони вірить, і в тих імена хрестить синів своїх [295, с. 125]».

Усі інші релігійні цінності є «лише еманаціями Божества, маніфестаціями потойбічного світу, божественно- духовної енергії [135, с. 11]». Нижче за рівнем вважаються цінності-цілі, що породжені ієрархічною дихотомією «небесне--земне». Вони мають характер кінцевої мети, яку бажає досягти людина, і наповнюють духовним змістом її життєдіяльність. Найважливіша з них стосується безсмертя душі: вона ґрунтується на християнському вченні, що Бог, який сотворив людину, наділив її душею.

Не менш значною є мета потрапити після смерті у Царство Небесне згідно з заповітом Христа: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його» (Мт., 6:33). Наступний рівень складають цінності-засоби, що підпорядковуються досягненню основної мети. їх носіями є священні книги, релігійні обряди, ритуали, християнське мистецтво завдяки яким людина встановлює зв'язок із трансцендентним.

Оскільки ціннісні переконання є результатом переживання суб'єкта, то їх справедливість визнається лише в межах аксіосфери тієї групи, яка поділяє ці погляди. Звідси стає зрозумілим, чому цінності української народної християнської культури за своїм характером є вузько конфесійними, бо кожна конфесія (зокрема, православна, гре- ко-католицька, католицька, протестантська) вважає лише власну концепцію істинною, заперечуючи інші трактовки християнського віровчення. Цей фактор створює найбільші труднощі в подоланні міжконфесійних відмінностей. А втім, за всіма формами і проявами міжконфесійної конфронтації виявляються інваріантні цінності, що властиві саме українській народній християнській культурі й обумовлені специфікою формування релігійного світогляду українського народу. З цього погляду на релігійні цінності звернемось до історії української культури.

Поширення в Київській Русі метарелігії -- християнства призвело до виникнення нової моделі світосприйняття і зміни ціннісної парадигми наших пращурів. Через реалії духовного стану суспільства нова система цінностей розвивалася на ґрунті християнсько-язичницького дуалізму віри, що детермінувало її синкретичний характер: у результаті довгого історичного процесу сформувалася гармонічна єдність двох протилежних ціннісних систем -- християнської і язичницької.

Адсорбуючи етнічні, соціально-психологічні, ідеологічні особливості життя суспільства, загальнохристиянські цінності трансформувались і набули ментального характеру. Отже, релігійні цінності, що входять в аксіосферу народної християнської культури, створюють власну форму, впливаючи на зміст інших форм через людську свідомість.

Важливим структурним компонентом в аксіосфері української народної релігійної культури є також художні цінності, що обумовлені художньою формою свідомості людини. їх носії (твори релігійного мистецтва) є результатом інтелектуально-чуттєвого образного витворення двох вимірів буття -- ідеального (потойбічного) і реального.

У релігійному мистецтві виявляється сама сутність релігії. «Релігійне мистецтво охоплює всі ті естетико-художні феномени, що складають елементи релігійного культу і призначені для його обслуговування. Як жодний інший вид культури, релігійне мистецтво, маючи культове призначення, слугує віруючим зримою демонстрацією буття Бога, впливаючи одночасно на розум і на почуття [22, с. 110]». Побудовані на вербальній, зображувальній, звуковій або пластичній імітації, твори народного християнського мистецтва підпорядковані основній ідеї -- формуванню духовно-матеріального середовища для емоційно-релігійного впливу на віруючих і встановленню містичного зв'язку з Богом.

Художня оцінка твору народного християнського мистецтва -- це не пасивна фіксація інформації, а продуктивний процес художньої співтворчості майстра і реципієнта. Митець, який являє собою генератора ідей і водночас носія світогляду, надає імпульс, програму для перероблення інформації, стимулює думку реципієнта. У свою чергу, реципієнт, порівнюючи художній твір із дійсністю, намагається репродукувати образ, що виникає в уяві митця. Цей діалог різних суб'єктів детермінував подвійну природу художніх цінностей: з одного боку, вони є результатом осмислення і перетворення світу (реального і ірраціонального) митцем у художню реальність, з іншого боку, -- трансформування реципієнтом імпульсів від творів у власні безпосередні переживання.

Кінцевий результат діалогу залежить від різних факторів, зокрема: від ставлення суб'єкта до релігії, творчих здібностей митця, підготовленості реципієнта до сприйняття твору. Кожна історична епоха вкладає свій зміст у прочитання задуму майстрів, бо сприйняття мистецтва є завжди історично обумовленим, що особливо виявляється, коли митець і реципієнт перебувають у різних просторово-часових точках. Варіативність трактування художніх творів, ідейного задуму митця залишають можливість для кожної нової епохи давати їм свою ціннісну оцінку.

Християнство ввело у структуру релігійних обрядів цілу низку видів мистецтва [354]. Визначальне місце в ній належить тим, що органічно пов'язані з образною природою слова та музикою. Однак богослужіння не може бути зрозумілим у всій своїй глибині поза межами певного середовища як місця зіткнення земного і трансцендентного, в якому людина отримує можливість долучитися до невидимого світу вищої духовності. Неабияку роль в його формуванні відіграють церковна архітектура, живопис, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво; кожний із них має іманентні ціннісні критерії і комплекс художніх цінностей. Церква скористалась народними художніми традиціями для створення нової культури, вкладаючи в неї релігійний зміст.

Ціннісні критерії української народної християнської архітектури ґрунтуються на принципі єдності: функціонального призначення твору як місця спілкування людини з Богом; його ідейного змісту -- поєднання церкви земної та небесної; художнього вирішення форм (композиція, ритм, архітектоніка, масштаб, пластика). Критерії формувалися внаслідок складного культурного процесу -- ціннісного відбору архітектурних форм візантійських храмів з позицій підпорядкування їх народним будівельним традиціям, а також під впливом художньо-стильових норм, що визначали спрямованість культурно-історичного розвитку в окремі періоди.

В архітектурному складі простих рублених хат народні майстри знаходили конструктивні прийоми і важливі принципи побудови християнських церков. Саме у житловому будівництві створювались основи теслярського мистецтва, що століттями відпрацьовувалось і удосконалювалося в архітектурно-просторовій побудові дерев'яних храмів.

Якщо архітектура окреслює оболонку релігійного середовища, то християнський живопис (ікони, іконостас, стінопис) має на меті увести свідомість людини у світ духовний, створити особливу внутрішню атмосферу, відмінний від повсякденності світ, сповнений понадістотними силами, які через художні образи набувають чуттєво- конкретної форми. Тривалий час у ціннісній концепції народного живопису виключне значення мав художній канон, що дозволяв розв'язати суперечність між земною природою мистецтва та духовним розумінням і відтворенням божественного начала.

На відміну від релігійного канону, який за своєю суттю є догматом, основним положенням християнського віровчення, непорушною істиною, художній канон -- це художня модель. Християнство сприйняло зображувальні засоби народного художнього мислення, у якому просторово-часове існування предметного світу набирало умовних форм художнього символу (площинність фігур, відсутність єдиної лінійної перспективи та інші принципи побудови композиції), відмінних від натуралістичного сприйняття світу, що було особливо близьким функціонально- літургійній природі релігійного мистецтва.

Незважаючи на сталість художнього канону, народні майстри завжди намагалися вкласти у межах прийнятих релігійних схем своє художнє світосприйняття, переосмислюючи, інтерпретуючи образну систему канонічних сюжетів відповідно до своїх ідеалів, наближаючи її до розуміння народу. «Провінційний майстер, -- пише Л. Міляєва, -- відчував себе настільки вільним, що він сміливо зазіхав на іконографічний канон і створював нову іконографію [195, с. 7]», до якої священики ставилися поблажливо, толерантно.

Нерідко прагнення митців вирішити виникаючі художні проблеми спричиняло переосмислення ціннісної системи відповідно до художніх норм певної епохи. Через відносну замкнутість груп із традиційним укладом життя, в Україні поступово формувались локальні підходи до ціннісної оцінки художніх засобів і форм творів народного християнського мистецтва, що детермінувало різнобарв'я базисних елементів культурних артефактів і стало чинником гетерогенності художніх цінностей.

Цілком очевидно, що фактори -- відповідність художньому християнському канону, художньому світосприйняттю народу і художнім нормам епохи -- є визначаючими при ціннісному оцінюванні народного християнського мистецтва. Однак це -- ідеальні критерії, на практиці же ми стикаємося з артефактами, які неодноразово зазнавали перероблень, і кожне різночасове нашарування, що відбиває художні й естетичні ідеали своєї епохи, має власну ідейно-художню цінність. Що в такому випадку є його ціннісним критерієм -- первообраз, ідейно- художній образ? Це питання особливо турбує реставраторів. Однак об'єктивних критеріїв при вирішенні цієї проблеми досі немає, тому кожного разу прийнята аксіологіч- на концепція залишається суб'єктивною.

В аксіосфери народної християнської культури релігійні, художні компоненти перебувають у складному взаємозв'язку з естетичними і етичними цінностями. Пояснимо цю думку. Твори народного християнського мистецтва (церковна архітектура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво тощо) є одночасно носіями як релігійних цінностей, так і естетичних цінностей, оскільки виражають уявлення народу про прекрасне, величне, піднесене, споглядання яких дає людині духовну насолоду. Ще Іоанн Дамаскін у своїй промові на захист ікон (Тлумачення до

Св. Василія) відзначав: «Колір живопису притягує мене до споглядання і, як промінь, тішачи зір, непомітно вливає в душу Славу Божу [89]». Безумовно, прагнення до вічного, до очищення, катарсису, гармонії становить естетичну основу народного християнського мистецтва.

Не менш важливим елементом системи є також моральні цінності, що забезпечують нормативні способи регуляції діяльності індивідів у суспільстві. Якщо основним механізмом естетичної оцінки художніх творів є смак, то ціннісним «інструментом» моральної свідомості є совість. Однак між ними є дещо спільне: і смак, і совість людина набуває внаслідок соціалізації у суспільстві.

В аксіосфері народної християнської культури превалює релігійний моральний імператив, що виводить на перше місце суто релігійні настанови, пов'язані з виконанням біблійних заповітів. їх головна мотивація -- врятуватися й уникнути гріха заради вічного життя. Поряд з ними ціннісна система містить елементи моралі, що вироблені у процесі міжособистісної комунікації у суспільстві.

Співвідношення релігійних, художніх, естетичних і моральних цінностей залежить від особливостей художніх форм певного виду мистецтва (його мовних засобів та їх втілення). Так, на мій погляд, марно шукати прояви морального імперативу у формах народної християнської архітектури, в той же час у народному християнському живопису він повною мірою розкривається в зображувальній формі.

Ієрархія цінностей в аксіосфері української народної християнської культури і характер взаємозв'язків між ними не є абсолютно незмінними. Трансформація ціннісної свідомості детермінує реструктуризацію аксіосфери народної християнської культури, зміну ціннісних домінант. «Модифікація аксіосфери відбувається в обох вимірах реального буття культури -- часовому і просторовому [135, с. 133]», -- пише М. Каган. В основі її розвитку лежить тріада -- традиції, мінливість і відбір, домінуюче місце в якій належить традиціям.

З позицій культурології процеси динаміки ціннісної системи української народної християнської культури можна тлумачити як прояв її здатності адаптуватися до мінливих умов людського існування. Зміни системи детерміновані практичною діяльністю людей в конкретному со- ціокультурному середовищі. Тому аксіосферу народної християнської культури можна розглядати як функцію від демографічних, соціальних, економічних, релігійних, культурних та інших змінних величин, причому динаміка кожного з її елементів має свій ритм.

М. Вебер у творі «Протестантська етика і дух капіталізму» [36] переконливо показав, як під впливом настанов Нового часу відбувався переворот у людській свідомості, формувалась нова картина світу, що призвело до ціннісної переорієнтації суспільства, внесло корективи у ставлення людини до релігії, моралі. Безумовно, через інваріантність традицій аксіосфера української народної християнської культури значно менше підвладна дії загальних соціокуль- турних процесів, але й вона в різні періоди історії відчувала на собі їх вплив (наприклад, капіталізацію суспільства, антирелігійну кампанію радянських часів, орієнтацію на ринкове господарювання в пострадянський період).

Однак було б неправильно обмежуватися лише зовнішніми факторами трансформації ціннісної системи, ігноруючи при цьому власні внутрішні сили. її саморух, детермінований діалектикою традицій і новацій, виражається у протиборстві нових і раніше засвоєних цінностей, що провокує виникнення в соціокультурному полі нестабільності, дисбалансу, протиріч, конфліктів і водночас створює передумови для їх вирішення і подолання.

У цілому, фактори, що детермінують зміни в культурній аксіосфері, а також конкретні способи здійснення цих змін являють собою механізм реалізації процесу оновлення ціннісної системи. Конфлікт між традиціями і інноваціями обумовлює перехід аксіосфери народної християнської культури з одного стану в інший, спричиняючи при цьому або часткові заміни її архаїчних, віджилих форм, або їх переосмислення й творче перероблення. Суспільство зберігає й розвиває лише ті цінності попередніх поколінь, які є актуальними для нового часу.

Отже, в народній культурі ціннісна система виявляє, з одного боку, замкненість, що забезпечує їй самобутність, з іншого -- відкритість для взаємодії з «чужими» ціннісними системами. Зміна ціннісної парадигми забезпечується і регулюється не соціальними інститутами (як це має місце у нетрадиційному суспільстві), а є результатом трансформації традицій, підпорядкування їх до нових умов соціокультурного буття. У період домінування інновації над традиціями формується новий підхід, з позицій якого починають розглядатися культурні архетипи. Цей процес відбувається повільно через сталість традицій і слабкий вплив інновацій на народну культуру.

Слід зауважити, що головним спонукальним чинником цього процесу є не ідеї і бажання окремих людей, а об'єктивна необхідність адаптації суспільства до мінливих умов існування, яка часто слабо усвідомлюється людьми. Так, цілком очевидно, що революційне оновлення ціннісної парадигми часів хрещення Русі було детерміновано не спрямованістю князя Володимира до інновацій у галузі релігії, а об'єктивними умовами зміцнення держави і посилення зв'язків із сусідніми країнами.

У результаті квантування за часом релігійна свідомість уявляється у вигляді чергування дискретних станів: першого -- коли домінуюча релігійна ідея посідає головне місце у суспільній свідомості; другого -- коли ця ідея втрачає свої позиції, відкриваючи шлях секуляризаційним процесам у суспільстві. Такий синхронічний підхід дозволяє не лише вичленити основні вехи розвитку аксіосфери народної релігійної культури, а й розкриває причину зниження вагомості релігійних цінностей упродовж історичного процесу.

При діахронічному підході в динаміці ціннісної системи української народної християнської культури простежується поступово-лінійний характер її розвитку, однак упродовж історії він неодноразово змінювався періодами регресу, застою і революційних вибухів. Так, в епоху становлення християнства неодноразово спостерігались випадки скасування його цінностей і повернення до релігії предків.

Доцільно окремо розглянути специфіку трансформації ціннісної системи в точці біфуркації, коли її поступовий рух переривається вибухом, унаслідок якого змінюється ціннісна парадигма, з'являється множинність і часто полярність ціннісних орієнтацій, що створює напруженість у суспільстві. Можна згадати декілька таких значущих віх в історії України, наприклад: прийняття християнства, що за А. Колодним, «постало як духовна революція зверху [150, с. 152]»; підписання Берестейської (1596 р.) і Ужгородської Уній (1647 р.), які передбачали союз православної церкви з католицькою; Жовтнева революція (1917 р.), що раптом зломила існуюче століттями ставлення до народної релігійної культури; пострадянський період. Зупинімося на деяких із них.

Акти підписання Уній спричинили цілу низку змін у суспільстві -- віднині розвиток християнства в Україні починає відбуватися за двома напрямками: на сході України домінуючим стає православ'я, а на заході -- греко-католицизм, що детермінувало реорганізацію ціннісної системи народної релігійної культури за багатовекторною схемою. Починається процес розмежування аксіосфери народного християнського мистецтва східних і західних областей України. У карпатському регіоні формуються нові ціннісні критерії, відповідно до яких змінюються архітектурні форми (на кшталт католицьких храмів), у народному християнському живопису простежуються сюжети і образи, які не характерні для православ'я. Отже, ми бачимо, що характер аксіосфери народної християнської культури знаходиться у прямій залежності від соціокультурних процесів у суспільстві.

Багатовекторності розвитку ціннісної системи сприяло також поява альтернативних художніх концепцій у межах однієї художньої епохи. Абсолютне панування одного стилю в європейській культурі Нового часу змінюється паралельним і рівноправним розвитком декількох художніх стилів. Хоч українське народне християнське мистецтво засвоює не всю систему художнього стилю, а лише окремі його елементи, трансформуючи і поєднуючи їх із традиційними художніми прийомами, феномен множинності стилів знайшов відображення й в ціннісній системі української народної релігійної культури. Особливий інтерес являє собою пострадянський період в історії України. Українське суспільство вступило в нову добу реформ, і подальший її розвиток залежить від вибору сучасної моделі аксіосфери національної культури.

Підсумовуючи вищесказане, зауважимо, що система цінностей української народної релігійної культури сформувалась у процесі суб'єктно-об'єктних відносин і комунікації, вона має іманентну ієрархічну структуру, основними елементами якої є релігійні, художні, естетичні й етичні цінності. Ієрархія підсистем, характер взаємозв'язків між ними не є сталими, протягом історії вони змінювались у просторово-часовій системі координат через вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.

християнські цінності українська релігійна культура

Размещено на Allbest.ru