Сучасний покутський одяг - поєднання моди і національних традицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Сучасний покутський одяг - поєднання моди і національних традицій

Дяків М.В., Дяків О.В.

Вступ

Дослідження сучасного покутського одягу направлене на розкриття явища та аналізу розвитку моди і національних традицій початку ХХІ ст. Декоративно- прикладне мистецтво нашого краю багате своїми напрямами та типами, серед яких давня народна ноша, яка є достатньо розглянута у чисельних наукових роботах. Народний одяг в теперішньому часі має свої прояви у виробах майстрів аматорів та професійних модельєрів. Тому важливо означити особливості сучасного покутського одягу на прикладах виробів відомих майстрів та майстерень, зокрема міста Івано- Франківська. Впровадження декоративних ознак народного одягу у сучасні одягові форми є очевидним. Об' єкт дослідження розкриває явище розвитку та поширення декоративних ознак народного одягу у сучасні одягові форми. На конкретних прикладах простежується процес змін крою, від спрощених площинних силуетів до рельєфно-ускладнених викрійок, а також система декоративних композиційних оздоблень, які в сучасному одязі набувають новітнього значення.

Праці українських вчених, які досліджували історію українського костюму, зокрема Тамари Ніколаєвої дають нам підстави скласти та визначити основні компоненти Покутського жіночого та чоловічого вбрання. Умовно такий одяг ділять на: натільний, поясний та нагрудний, верхній одяг із тканини, одяг з хутра. Ці різновиди одягу складають костюмний комплекс, який має якісні відміни в кожному регіоні України.

Виклад основного матеріалу

На теренах Покуття склались давні одягові традиції, і в цьому аспекті слід зазначити про декоративну складову, як основу формоутворення. Ремесло створення українських вишиванок подекуди стає сімейним - від бабусі, мами до дочки передаються знання та вміння цього заняття. Сучасні майстрині збирають етнографічний матеріал (схеми, взірці вишивок), цікавляться та застосовують в роботі нові види технік оздоблення. Пошук гармонії крою та декору є ознаками формотворчості, в якій реплікації поєднуються з авторськими рішеннями.

В контексті дослідження слід згадати про окремих майстрів вишивки, зокрема Тетяну Петрівну Андрусяк з міста Івано-Франківськ, випускницю Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Займається вишивко ще з раннього дитинства і демонструє вишиті вироби на виставках. Чоловічі сорочки майстриня декорує композиціями гуцульського орнаменту, рясно заповненого “ромбами”, “змійками”, “трикутниками”, які виконує кольоровими нитками.

Вишивка, як техніка декоративного оздоблення одягу є прикметною у творчості Наталії Зіняк, яка народилась і проживає у м. Івано-Франківську. Значний вплив на художній світогляд майстрині мало навчання у Львівському державному технікумі легкої промисловості (за фахом технолог) і досвід роботи на Львівському швейному підприємстві “Силует” та ТОВ “Тикаферлюкс”. Приймала участь у проекті “Реконструкція народного одягу Західної Бойківщини”, до якого теоретично обґрунтувала основи виконання ручних робіт при виготовленні та оздобленні вбрання. Автор виконує переважно вишиванки простих прямих силуетів з рукавами або без використовуючи при цьому традиційний крій. В оздобленні відчутний вплив народного вишиття Покуття та Гуцульщини.

Талановита майстриня вишивки Ірина Кочержук з міста Надвірна не тільки займається виготовленням традиційної вишиванки, вона розробляє осучаснені моделі одягу. Закінчила Дрогобицький педагогічний університет ім. І Франка за спеціальністю “Вчитель трудового навчання і креслення” і як твердить сама майстриня любов до кропіткої та не легкої праці передалась їй від бабусі Марії Іванівни. Окрім традиційних жіночих та чоловічих вишиванок, серед її виробів бачимо виконання цікавого ансамблю двох суконь для дівчат та вишиванок для батьків. Яскраві поєднання білої та червоної, помаранчевої та чорної тканин у сукнях з цікавим кроєм - рельєфний корсет переходить в асиметричну спідницю і доповнено довшою спідницею. На помаранчевому атласі вишито широку смугу декору з розетальними мотивами вміщеними у форми квадратів, а на білій тканині ряди оздоблення більш традиційні (ромби). Батькам майстриня вишила сорочки з насиченим жовто-помаранчевим гуцульським декором за мотивами “геометричного ромбу” та “руж” на чорній тканині. Використала в сорочках традиційний крій, замінила комірець в жіночій моделі на форму стійки. Композиції уставок широкі та довгі рясно заповнені декоративними елементами, що створює ефект святкового, урочистого одягу.

Чоловічі вишиванки є окремим типом одягу, який представлений різноманіттям декору в творчості Ірини Кочержук. У виборі мотивів для уставок користується схемами орнаменту змінюючи і комбінуючи в них систему розміщення елементів та кольорову гамму. Для дочки та діток вишиває ніжний квітковий декор на сукенках. Здебільшого працює в техніці вишивки хрестиком.

У місті Надвірній живе та працює ще одна талановита майстриня Олена Данів, яка конструює та вишиває, а потім збирає виріб власноруч. Не маючи художньої освіти, брак знань компенсує етнографічною діяльністю, вивчаючи характерні особливості українських старовинних сорочок різних регіонів України. Працює в техніках вишивки: лиштва, гуцульська низинка; з покутських технік використовує “довбане” та “позаглінне”; поліське заволікання; полтавське вирізування; складні мережки (абак, настил через прутик, настил по сітці); різні види змережувань та рубцювань тощо. Деякі моделі одягу є повністю зібрані ручними швами, так, як це робили в давнину. Вироби майстрині демонструвалися в 2014 р. на другому Прикарпатському фестивалі-конкурсі дизайну одягу за мотивами народного мистецтва “Весняні Акорди” м. Івано-Франківськ. Її творчість має автентичні ознаки в декоруванні одягу, бо майстриня й надалі продовжує вивчати традиції української вишивки.

Творчість Марії Василівни Бабій, що родом з села Татарова Надвірнського району, і яка на даний час проживає в місті Івано-Франківську базується на розробці авторської стильової подачі орнаменту. Вона є випускницею двох вузів Косівського коледжу прикладного та декоративного мистецтва ім. В. І. Касіяна та Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. В першому здобула основні знання з ремесла, а в другому розширила діапазон вмінь і це посприяло її становленню як майстра. Займаючись створенням одягу професійно Марія Бабій презентує колекції на фестивалях-конкурсах, зокрема другому Прикарпатському фестивалі-конкурсі дизайну одягу за мотивами народного мистецтва “Весняні Акорди” м. Івано-Франківськ, де виборола перше місце з колекцією вишитого одягу “Барви замріяних гір”, бере участь у приватній виставці “Мистецтво вишивання об'єднує” (м. Париж). В одязі мисткиня чітко виділяє певну функцію “...інформування про культуру суспільства, де побутує певний тип костюму” [8, с. 107]. Приділяючи значну увагу композиціям оздоблення, надає перевагу гуцульській орнаментиці.

Декоруванням одягу технікою “решильє” займається майстриня Ірина Фенчак в місті Івано-Франківську. Неподалік ратуші знаходиться ательє-клуб Ірини Фенчак - це майстерня, в якій створюються предмети інтер'єру та одяг з декоративним оздобленням. Майстриня розробляє крій та декор до чоловічих і жіночих сорочок, суконь, орієнтується в своїй роботі на графічні малюнки з рослинними та геометричними мотивами пристосовуючи їх до машинної вишивки. Оздоблює також технікою “решильє” композиції на рукавах традиційних вишиванок. Здебільшого в цій техніці виконуються композиції з рослинних елементів, бо якнайкраще підходять для ажурної вишивки, в якій окремі деталі малюнка з'єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом. Цією вишивкою Ірина Фенчак прикрашає столову та постільну білизну. Нитки для роботи бере тонкі й міцні. Контури узору обводить двома паралельними лініями, відстань між якими дорівнює довжині стібка, яким обшиватиметься узор. Нанесений на тканину узір обшивають по контуру густими стібками шва “вперед голку”. Нитки для цього беруть грубіші від робочих, щоб вишивка була рельєфнішою. Водночас з наміткою прокладають нитки павутинок, які скріплюватимуть окремі деталі узору після того, як буде вирізана зайва тканина.

Для утворення павутинки від однієї деталі до іншої ведуть 2-4 нитки так, щоб вони не стягували тканину. Утворюється ніби повітряний місток, який обшивають петельним швом, обкруткою або настилом. Якщо павутинки схрещуються, то в місці з'єднання робиться павучок. Закінчивши прокладати намітку, зробивши павутинки й павучки, обшивають петельним швом контури окремих деталей узору, стежачи за тим, щоб край його був спрямований у бік зрізу.

Після закінчення роботи вишивку треба випрати, підкрохмалити і випрасувати. Потім тоненькими гострими ножицями вирізати тканину під павутинками. Робити це треба дуже обережно, щоб не пошкодити краї вишивки і не зрізати павутинки.

Традиційна вишивка хрестиком є також актуально для жилеток, а в сорочках і сукнях часто використовує сокальський тип орнаменту, тобто “...геометрична, дрібного рисунку, чорного, або червоного кольорів, або й обох разом, інколи з додаванням жовтого” [5]. На одязі Ірина Фенчак переважно застосовує квіткові композиції, які перейняла з давніх схем, де “творились прекрасні композиції з різнорідних квітів, колосся, винограду, калини, з пташками чи метеликами” [11, с. 1057]. Зокрема, цією вишивко оздоблена червона сукня для відомої телеведучої Оксани Лісовської, композиція якої розташована по боках та містить візерунок “косого сокалю”. В оздобленні суконь бачимо також елемент “чорна квітка”, стилізована квіткова форма за принципом геометрії, яка укладається в симетричні композиції біля горловини, по низу та на поясі. Розроблені орнаментальні стрічкові композиції на сукнях з “лемківських листочків”, барвисті та чіткі по малюнку вони декорують передню частину по довжині. А “лемківським колосом” заповнює уставку чоловічої сорочки, обрамлює ним горловину сукні та використовує цей елемент як декор краватки. Майстриня користується різноманіттям мотивів для декорування одягу - це “борщівські братки”, “закарпатська калина”, “лемківські колечка”, “борщів весняний”, “червоно-чорний сніг”, та застосовує болгарські схеми.

Дослідження покутського авторського одягу виявляє творчі особистості, що зорієнтовані на розвиток декоративноприкладного ремесла в руслі сучасних мистецьких тенденцій. Автори вирізняються технічними, стилізаційними та композиційними прийомами, без яких не можливий процес творення одягу. Оздоблюючи вироби традиційними елементами орнаментів, вони тим самим зберігають раритетні схеми давніх вишивок, продовжують їхнє “життя” в композиціях новітніх форм крою і залишають нащадкам кращі взірці автентичного декоративно-прикладного мистецтва.

Осередком розвитку новітніх тенденцій у створенні одягу на Покутті є місто Івано-Франківськ, де розвивається бренд одягу Любці Чернікової, випускниці кафедри дизайну і теорії мистецтв (Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника). Одразу ж після навчання Люба розпочала творчу кар'єру дизайнера і створила перші колекції одягу за мотивами народних взірців. Такі проекти мали успіх, адже звернення до традицій оздоблення одягу вишивкою мають давнє коріння в нашому регіоні та є невичерпним джерелом натхнення для молодих дизайнерів. Важливим фактором, що сприяє розвитку цього явища це затребуваність такого одягу на споживацькому ринку.

Творчість молодої мисткині цікава динамікою розвитку творчості - різноплановість створених колекцій, участь у фешнпоказах, пропагування такого одягу за кордоном. Амбіційна Люба Чернікова створила пізнаваний образ дівчини-українки з дещо осучасненим естетичним підходом - в моделях закарбована символіка давніх орнаментальних знаків виконаних сучасними техніками вишивки. Дослідниця етно-мотивів Кротова Т. Ф. наводить багато прикладів, коли національний костюм і культура в цілому є джерелом натхнення для модельєрів. Зокрема, вона зазначає про захоплення одягом інших культур та адаптацію її елементів у сучасну моду, про яку кутюр'є писав у своїй книзі “Вдягаючи епоху”: “Я також побував у Кенсингтонському музеї, де зібрані скарби Індії. ...більше за все мене вразила колекція тюрбанів. До неї додавалися докладні пояснення, як намотувати тюрбан і закріплювати його на голові. На моє прохання директор музею дозволив мені попрацювати із цими дивовижними експонатами. А всього через кілька тижнів усі паризькі модниці ганялися за нашими тюрбанами” [6, с. 2].

Перша колекція Любці Чернікової була створена 2009 р. під назвою “Гуцулка Ксеня” та показ її відбувся в культурно- мистецькому центрі “Є”. Колекція складалась з 17 моделей в етностилі. Це першопроба можливостей та таланту дизайнера втілена в трансформаціях жіночих та чоловічих сорочок, суконь, піджаків та спідниць, теплих пальт. В силуетах переважають традиції народного одягу, зокрема призібрані рукави, тунікоподібні сорочки, рельєфні плаття піддані авторським змінам щодо концепції колекції. Для жіночого пальта обрано силует із заниженою талією, рукави від середини пишні та зібрані у широку складку, їм вторить по формі такий же пишний низ - зібраний у складку. Усі теплі моделі виконані з тканини, яка в складі має вовну та віскозу. Привертає увагу й оздоблення - машинна вишивка гладдю (смужки гірлянд з квітів) та декоративне шнурування. Колекція розділена на моделі темно-синьо-сірі і світлі літні варіанти суконь, піджаків та спідниць. На верхньому одязі декоративні стрічки з квітковими мотивами нанесені як елементи композиційного обрамлення низу спідниць, поясу та горловини до сукні, а також в якості декоративної стрічки на місці защібок жилетки. В жіночій та чоловічій вишиванках збережена автентика ромбовидного гуцульського орнаменту, що традиційно прикрашає рукави, манжети та уставки подібних сорочок. Доповнюють жіночі моделі аксесуари, сережки і коралі з валяної різноколірної шерсті ручної роботи.

В цій колекції Любця Чернікова асоціативно сприйняла образ гуцулки Ксенії та створила осучаснений варіант гардеробу сучасної дівчини.

Пошуки стилю, цікавих силуетів та декоративного оздоблення помітні і в наступних колекціях “Культ”, “Маланка”, “То все мОє”. Спостерігається тенденція відходу від стереотипних, в дечому навіть копійованих вишивок до новітніх модерних композицій. Те ж саме відбувається і з моделюванням фасону одягу, до уваги береться не стільки народний крій, а модні тренди відомих брендів одягу. Проте в цих колекціях ще збережена традиція пошиття керсеток, пальт, сукон, сорочок з ознаками народного строю Покуття.

Щодо технік декорування, які використовує дизайнер то “раніше ми брали “петриківку”, переробляли низинку, лічильну гладь, тепер узяли борщівську вишивку для нової колекції” [7]. 25 березня 2016 р. у Львові відбувся показ колекції “Сьогодні” у рамках Lviv Fashion Week. Моделі колекції це переважно жіночий одяг, декор якого містить рослинні мотиви за петриківським розписом та борщівську однотонну вишивку. Різноманітні варіанти суконь (довгі, короткі, вільні, силуетні тощо) - це двоколірне поєднання білої та чорної тканин, різноколірного рослинного декору та чорного борщівського орнаменту. Любця Чернікова створила в цій колекції певний настрій чорно-білої гами, виразність площин крою підкреслена різноманіттям мережева, доповнена яскравим звучанням червоних, синіх, фіолетових відтінків рослинної вишивки і графічною динамікою геометрії. Тема колекції “Сьогодні” поєднує в собі минуле і сучасність, образно візуалізовані завдяки традиції минулого та сучасній інтерпретації теперішнього. Усі моделі цієї колекції виявляють ознаки домінування єдності стильового напряму етноодягу синхронізованого та пристосованого до сучасних потреб людей.

Модельєр не просто оздоблює одяг, а виявляє певне своє відношення до вишивки, за допомогою якої люди здавна “відображали те, що бачили довкола себе, і вірили, що виконана з любов'ю” така річ принесе її власниці чи власнику добро [3, с. 268]. Краса навколишнього середовища і справді є основою творення рослинних мотивів, декорування якими найчастіше застосовували наші предки у дівочому костюмі. Для жінок більш старшого віку обирався дещо стриманий у колі та формах малюнок вишивки. Це ми помічаємо і в колекціях Любці Чернікової, яка в своїх моделях зорієнтована на молодшу вікову групу споживачів.

Нові ідеї, нові техніки виготовлення одягу пропонує дизайнер у кожній наступній колекції і “Шлях додому” зима- осінь 2017-2018 рр. презентована на 15-му Odessa Fashion Day не є винятком. Родзинкою цієї колекції є застосування аплікації з декоративних тканин для декорування натільного та верхнього одягу. У новій колекції триває пошук цікавих сучасних інтерпретацій народного одягу, зокрема для одної з моделей використано силует російського жіночого вбрання з поньовою. А саме по “традиційній довгополій полотняній сорочці заміжні жінки надівали поньову” - це була так звана традиційна слов'янська запаска, яка набула форм прямого накладного фартуха [2, с. 77]. В довгій сукні витримано силует трапецеподібної сорочки, яка має завищену лінію талії (майже на лінії грудей) і такий крій є притаманним для схеми поньови. Горловину та плечі створено з мережива крупного малюнку, до якого кріпляться рукава та передня і задня частини сукні. Другий ярус - більш ширша спідниця з розширенням до низу кріпиться на стегновій лінії до верхньої сорочки, утворюючи суцільну вниз спадаючу форму. В декорі традиційно використано вишиту композицію з фірмових ромбів та декоративних темних смуг тканини. В інші сукні цієї ж колекції трапецеподібна форма не така виразна, є розширення до низу за рахунок драпірування двох ярусів у маленькі складки, проте верх силуетно прямий з переходом у три четверний рукав, пряма конструкція якого переходить у довільну трапецію від середини.

Колекція “Небесна” була продемонстрована на Weekend by Odessa Fashion Day 2017 р. Це одна з трьох колекцій жіночого одягу, яку випустили 2017 р. Моделі цієї колекції вже зовсім інші - відхід від народного одягу очевидний, бо вишитий декор має європейські впливи. В основі кольорової гами закладено два кольори білий та темно-синій (тканина світла декор темний і навпаки), як позитив та негатив. Колекція складається з декількох моделей суконь та костюмів. В силуетах крою суконь панує прямий безрукавний верх та короткий або довгий вільно спадаючий низ. Варіанти суконь різноманітні: коротка з призібраним поясом на резинці; коротка трапецеподібна з хвилястою спідницею; довга з двоярусною спідницею; довга з триярусною спідницею; довга ледь розширена до низу. Костюми складаються з блузи та спідниці або штанів. Моделі цієї колекції мають багате оздоблення у вигляді вишитих геометричних та рослинних композицій. Декорування тканин “...квітково-рослинним вишитим узором прийшло з країн Західної Європи”, зокрема “у XVI-XVII ст. костюми французької знаті, інтер'єрні тканини прикрашали вишивкою із зображенням садових рослин, квітів, фруктів” [1, с. 38]. В моделях суконь дизайнер чітко розділила геометричний і рослинний орнамент на дві різні композиції, перший прикрашає горловину та верхню частину, а квітковими композиціями позначають поясну частину, низ та кишені. Пристосовані до контурного малюнка букети ромашок розміщуються в ритмічному повторі смугастої і фрагментарної композицій. Форма квітів, пластика ліній стебел, листя є дублюванням натурних форм з мінімальними змінами. Геометричні композиції містять різноманітні конфігурації ромбу та трикутників, які логічно поєднуються у імітованій формі згарди (бісерна оздоба) “...поширена по обидва боки українських Карпат, а також у румун та болгар” [12, с. 118]. Композиція являє собою смужки “звисаючих” ромбів, опрацьованих графічною лінією, різних по розмірам та формам. Між геометричною та рослинною композиціями не втрачено гармонії, вся структура декору продумана відносно силуету та техніки вишивання. Колекція належить до легких літніх інтерпретацій на тему взаємозв'язку краси дівчини та квітки, підсиленої традиційним для дизайнери символом землі-ромбом. Ідея життя є основою творення прекрасних образів в моделях колекції. І не дарма для фотосесії цієї колекції було обрано київський ботанічний сад, в якому на тлі екзотичних рослин експонувались моделі. Це щось нове, що здатне вирізнити ціннісні моменти у творчості дизайнера, привернути увагу глядача до її творчості та ідентифікувати вироби (одяг) як суто український продукт.

Використовуючи художню цінність стильових ознак народного одягу Любця Чернікова опирається в роботі на “багатовіковий досвід, художній смак народних майстрів”, які позначились на підборі матеріалу і техніки виконання оздоблення, на його розміщення, композиційній побудові, колористичному вирішенні [10, с. 151].

Майстерня Любці Чернікової є яскравим прикладом натхненної роботи молодого колективу під керівництвом талановитого майстра. Чітка позиція до творення одягу в манері регіонального народного строю дотримана в новітніх формах крою та оздоблення. Підґрунтям для розвитку такого напряму у виготовленні одягу стали багаті народні традиції матеріальної культури, на яких безпосередньо вчилась, а тепер взяла за основу Любця Чернікова. мода традиція декоративний одяг

В контексті дослідження сучасного покутського костюму слід згадати про майстерню “Лелітка”, яка стала за короткий час відомою на теренах Західної України торговою маркою сучасних вишиванок. Її засновниця Ганна Гладуняк розповідає “ідея створення “Лелітки” належить моїй дочці Ірині”, яка попросила мене вишити їй нетрадиційну для нашого регіону вишиванку (чорними нитками по білому полотну). Сорочка вдалась і всі хто її бачив хотіли придбати її, тому Ганна Гладуняк вирішила, а чому б не створювати професійно такий одяг в манері інтерпретацій за народним. Першою її колекцією були моделі сучасних суконь та аксесуари до них презентовані у форматі фешн-показу на Андріївських вечорницях у розважальному комплексі “Троя”, що в Коломиї. Також презентували 15 вишитих суконь на Франківському подіумі.

Майстри, що створюють одяг за етнічно-регіональними ознаками намагаються знайти свій авторський стиль в певний спосіб, завдяки дотриманню певних закономірностей крою та декоруванню. В Ганни Гладуняк художні ознаки яскраво виражені саме у вишитому декорі, який за композиціями, мотивами та формами є різним. Торгова марка “Лелітка” пропонує своєму споживачеві широкий спектр жіночого одягу - це блузи, вишиванки, сукні, костюми, жилети, туніки, аксесуари. Серед усіх цих типів одягу, саме сукні мають кількісно великий асортимент. На сайті “Лелітки” представлені варіанти суконь різної довжини крою та оздоблення.

Привертають увагу короткі сукні, у формах яких простежується поєднання давнього силуету та сучасних прийомів крою. Усі вони мають пишний призібраний рукав, який від плеча прямий і переходить в розширену форму завдяки зібраним складкам по шву та на манжеті. Горловина напівкругла з невеликим розрізом, призбирується у невеликі складки. Майже у всіх варіантах крою присутні клини з боків, що підкреслено розширюють прямий силует в низу. Один з варіантів оздоблення є композиції геометричного характеру складені на основі елементів “руж”, “гачків”, “ромбів”. Багатому оздобленню піддано рукави в таких сукнях, стрічкові композиції в плечовій зоні переходять на поодинокі розетальні малюнки по всій площині тканини. Динаміка зміни типу розміщення, ритму та наповненості декоративними елементами є ознакою художньої обізнаності майстра, що володіє знаннями про техніку та властивості тканини. Деякі декоративні смуги, які проходять по горловині та біля швів з'єднання деталей суконь створюють приємне ажурне відчуття вишивки хрестиком. Жіночний силует виразно підкреслює красу дівочих фігур, адже такі сукні призначаються для молодих дівчат, бо за колористикою містить однотонну фіолетову нитку декору на білій тканині. Подібну контрастну гамму використано в іншій сукні, тканина яскраво-блакитного відтінку поєднується із світло-зеленими та червоними відтінками вишивки. Крій має також деякі відміни, тут застосовано варіант пришивної спідниці драпірованої в дрібні складки на шві кріплення. На рукавах хрестиком виконана симетрична композиція з гілочок руж, форми яких ніби зійшли з давніх українських рушників і тепер стали декоративною ознакою одягу.

Але не тільки одними сукнями займаються автори “Лелітки”, блузи з пишними призібраними рукавами, є серед одягу який до вподоби клієнтам. В моделях цього одягу крій основної частини прямий (сорочковий) інколи призібраний біля горловини, рукави вшивні і також кріпляться до лінії горловини. Рукави по всій площині оздоблюють рослинними мотивами в однотонній техніці вишивки хрестиком. Моделі жіночих вишиванок різноманітні по крою, серед них прикметні силуетні форми сорочки з виточками та пишними призібраними або розширеними до низу рукавами. Декор застосовується як традиційний (гуцульський) так і варіації на тему рослинних мотивів. Ознаки першого властиві вишиванці “Стильна гуцулка”, де композиція уставки та рукавів це барвиста палітра геометричних елементів. Чорна вишивка по світлій тканині у вишиванці “Класика” має пене співзвучне значення з борщівською, бо рясно покриває графічними ромбовидними розетками площину рукавів, а на широкій уставці пластичними формами вишито виноградну лозу зі строкатим листям. На вишиванках бачимо також варіанти декору під буковинську вишивку (композиція велика та густо заповнена квітковими елементами), нюансні поєднання бежевої нитки вишиття та світлого полотна за принципом білим по білому, яке є характерним для Коломийського осередку.

Ще одним знаковим явищем для міста Івано-Франківськ є розвиток бренду “Вуставка”, який заснувала Марія Чуднова, що за фахом юрист, але присвятила себе сім'ї “...вирішила творити щось неординарне, реалізуватись як особистість” [4, с. 25]. Певні вподобання з'явились у Марії Чуднової ще в дитинстві, адже вона родом із села космач Косівського району - осередку традиційної народної вишивки. В місті Івано-Франківськ відкрила магазин з однойменною назвою бренду, тобто “Вуставка” і тепер всі охочі мають можливість побачити вишивані сукні, сорочки та інший одяг наочно.

Серед моделей цього бренду є багато варіантів довгих суконь, крій яких схожий із сукнями сучасних українських дизайнерів. Це зумовлено певною стереотипністю добре змодельованого силуету та пристосування до нього авторських схем декору. Проте в Марії Чуднової є прагнення до освоєння різних технік і результатом будуть красиві візерунки, такі як “французький вузол”, що створює ефект троянди, а якщо його доповнити різними видами гладі - вийде справжній шедевр. Також Марія Чуднова намагається вийти за рамки “стандартів білого і чорного полотна” [4, с. 25]. Одяг барвистий, а декор являє собою певну трансформацію форм геометричного та рослинного орнаментів. Багато моделей авторка виконує для дітей, які є зменшеними варіантами одягу для дорослих. Визначальними ознаками декору є його укрупнені форми, які чіткими контрастними площинами домінантно виявлені на темній, яскравій чи нейтральній тканині. Для оздоблення “візерунки брали з давніх рушників, навіть на основі косівських ліжників розробили орнамент”, а також поєднує і комбінує різні техніки вишивки, наприклад, французький хрестик, звичайний хрестик і гладь тощо [9]. З гуцульського орнаменту стилізує елемент “баранячі ріжка” укладаючи його в композицію навколо квадрата і з таких форм виводить візерунок на рукавах. Інший тип декору - рослинний, в якому переважають квіткові форми руж та великі п'ятипелюсткові ромашки, що здебільшого виконуються білими нитками, а гілочки та листочки чорними. Символічними антропоморфними та зооморфними мотивами наділені композиції оздоблення геометричного характеру і їх розміщено не тільки на рукавах, а на всій передній частині суконь до шву на лінії стегон. Як і багато інших майстрів Марія Чуднова вподобала декор за мотивами петриківського розпису, де лапатими формами пелюсток та пластичними дугами утворений квітковий малюнок. Окрім вишивки одяг декорується кутасиками, ґудзиками, стрічками. Підводячи підсумки можна визначити позитивні та негативні моменти в роботі майстрині. Прикметною ознакою бренду “Вуставка” є багате оздоблення, тобто вишитий декор заповнює більшу частину тканини виробу, а це інколи призводить до перенасичення, дроблення цілісності моделі. Ще одним чинником, що виявляє негативну сторону одягу - наслідування крою інших дизайнерів, зокрема силует моделі довгої сукні з широкими призібраними рукавами та клинами по боках не є авторським. Проте порівняно молодий бренд одягу “Вуставка” розвивається і використання та пошук цікавих технік сприяє якісним змінам у виготовленні одягу.

Висновки

Покутський народний одяг сьогодні набув видозмінених форм в декорі та крою. Виявляється тенденція

до авторських інтерпретацій стилістичних ознак, в які додаються інородні не властиві нашому регіону елементи. Це все відбувається на тлі жвавого розвитку та популяризації декоративно-прикладного мистецтва в буденному житті українців. Формотворчі принципи крою та декору запозичені від давнього одягу продовжують застосовувати у сучасних вишиванках, розробляючи при цьому цікаві моделі і техніки оздоблення. Результатом дослідження є систематизація відомостей про митців Івано-Франківська, Коломиї, сіл Городенківського, Снятинського, Тлумацького, Надвірнянського районів; аналіз художніх ознак виробів; порівняння систем оздоблення народного одягу та сучасного покутського костюму.

Список використаних джерел

1. Білоус Л. Брокарівська вишивка в українському народному вбранні другої половини XIX - початку XX століть. Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наукових праць. Київ: ТОВ “ХІК”, 2008. С. 38-47.

2. Васіна З. Вплив світоглядних чинників на естетику народного вбрання (на прикладі українського та російського жіночих костюмів). Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наукових праць. Київ: ТОВ “ХІК”, 2008. С. 66-74.

3. Волянюк Н. Призначення вишивки в оздобленні сорочок тернопільської області першої половини XX ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 24. С. 264-274.

4. Галюк В. Марія Чуднова: “Діти - мої “легені”. Вони надихають мене щодня”. VERSAL. №61. червень 2017. С. 24-25. Історія Сокальської вишивки. Сокальщини голос. Кротова Т. Ф. Етно-мотиви і класичні форми в костюмі: свобода перевтілень і межі стилю.

5. Кушицька І. Франківська етнодизайнерка Любця Чернікова розповіла про нову колекцію одягу “Сьогодні”. Репортер.

6. Макогін Г. Соціальні функції українського народного вбрання: аксіологічний аспект. Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ, 2012. Вип. 24-25. С.105-111.

7. Мончук О. Мода з національним акцентом. Галичина.

8. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. Київ: Либідь, 1996. 176 с., іл.

9. Приймак Х. Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Народознавчі зошити. №5(119), 2014. С. 1056-1061.

10. Селівачов М. До “Словника українського народного вбрання”. Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наукових праць. Київ: ТОВ “ХІК”, 2008. С. 112-131.

Размещено на Allbest.ru