Сучасна українська музика для роботи хореографа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна українська музика для роботи хореографа

Афоніна Олена Сталівна

доктор мистецтвознавства, професор

професор кафедри хореографії

Національної академії керівних кадрів

культури і мистецтв (Київ, Україна)

Анотація

музика композитор хореограф вистава

Узагальнено інформацію про музику сучасних українських композиторів і її використання в роботі хореографів. Приділено увагу авторській балетній музиці, яка була спеціально написана для вистав. Серед прикладів балетної музики розглянуто твори А. Бондаренка, Ю. Гомельської, О. Родіна. Зроблено акцент на інструментальній музиці, що може стати основою танцювальних безсюжетних вистав (Ю. Гомельська, С. Зажитько, В. Степурко).

Ключові слова: музика сучасних українських композиторів, авторська балетна музика, переосмислена інструментальна музика.

Olena Afonina (Kyiv, Ukraine)

Contemporary Ukrainian music for the work of a choreographer

Annotation

The purpose of the article is to summarize information about the music of contemporary Ukrainian composers and its use in the work of choreographers. Attention is paid to the author's ballet music, which was specially written for the performances. Among the examples of ballet music are the works of A. Bondarenko, Y. Gomelskaya, O. Rodin. Emphasis is placed on instrumental music, which can become the basis of dance plotless performances (Yu. Gomelska, S. Zazhitko, V. Stepurko).

Keywords: music of contemporary Ukrainian composers, author 's ballet music, rethought instrumental music.

Сучасна музична творчість різноманітна. Серед творів українських композиторів кінця ХХ-ХХІ століття не дуже високий відсоток балетної музики. Це абсолютно логічно, оскільки балетна постановка потребує особливих умов і є достатньо витратною. Як правило, балетну музику пишуть під замовлення театрові або колективу. Прикладами можуть слугувати дитячі балети Андрія Бондаренка або балет Олександра Родіна «Вій».

Мистецтвознавчі та музикознавчі роботи, присвячені аналізу балетних вистав, трапляються в періодиці (Ю. Бентя, О. Вергеліс, Л. Морозова). Українська вчена-музикознавиця Олена Зінькевич розкриває особливості балетної творчості Євгена Станковича. Загальні відомості сучасної української балетної творчості знаходимо в монографіях О. Чепалова. Окремі дисертації та наукові розвідки молодих науковців присвячені українському та зарубіжному балетному мистецтву (М. Коростильова, О. Плахотнюк, Д. Шаріков).

Балетна музика формує художні образи, які втілюються в танцювальних рухах. Музична складова допомагає передати зміст творів.

На афішах Київських театрів авторська балетна музика не є частим явищем. Чи не єдина вистава з оригінальною авторською музикою українського композитора Юрія Шевченка й балетмейстера-постановника Віктора Литвинова «За двома зайцями» (2017). Осінньою прем'єрою був балет Олександра Родіна «Аладдін» (2021). Інші балети останніх років побудовані на збірній музиці: «Данте» (2021), «Маленький принц» (2020).

Тож хореографи не можуть постійно використовувати спеціально написану для балетних вистав музику. Тому вони часто звертаються до раніше написаної балетної музики, інтерпретуючи її по-сучасному. Власне в цьому немає нічого нового, оскільки ще на початку ХУН століття збірна музика ставала основою балетів на лицарську та фантастичну тематику, зокрема «Балет про Альцина» (1610), «Тріумф Мінерви» (1615), «Звільнення Рінальдо» (1617). У цих балетах дія була перевантажена розвитком сюжету, кількістю арій, хорів, пантомімними сценами. Чарівні перетворення, обличчя в масках, незрозумілі костюми наприкінці вистави отримували визнання, були уніфіковані. Уся музична складова вистави належала різним авторам.

У ХХІ столітті також часто маємо балети, у яких постановники звертаються до різних музичних фрагментів, як, приміром, Раду Поклітару в «Маленькому принці».

Балетною стає не тільки суто симфонічна музика. Фрагменти симфоній або невеликі симфонічні твори поєднують з фрагментами інших жанрів. Так , у балеті «Маленький принц» балетмейстер звертається до симфонічних і фортепіанних творів В.А. Моцарта з українськими колисковими. В іншому балеті, за лібрето й хореографією Ярослава Іваненка, диригента-постановника Олексія Баклана «Данте» музичний ряд ґрунтується на фрагментах із «Симфонії № 9» і «Серенади для струнних (ор. 22)» А. Дворжака, з опери «Трістан та Ізольда» Р. Вагнера (сцена смерті Ізольди), «Симфоній № 1, 2» Еціо Боссо, хорового твору «Трисвяте» грузинського архімандрита Серафіма (Біт-Харібі).

Хочемо звернути увагу на музику українських композиторів, яку вже використано в балетних виставах. Композицію для читця, інструментального ансамблю та балету Олександра Козаренка «Орестея» (1996) втілили на сцені Володимир Пантелеймонов та Олександр Плахотнюк. У доробку композитора є балет «Дон-Жуан з Коломиї» (1994) за мотивами творів Л. фон Захера-Мазоха. Він чекає свого втілення на сцені.

Невідомо, чи можливо звертатися до авторської балетної музики українських композиторів, яка була написана на замовлення зарубіжних театрів. Приміром, дуже оригінальний балет Юлії Гомельської «Джейн Ейр» (1997, нова редакція 2008 р.) за сценарієм Люсіль Браянс. Балет був написаний для Лондонського дитячого балету в Peacock Theatre. Сама музика поєднує класику й авангард, що розкриває зміст основних епізодів роману Шарлотти Бронте.

Для сучасних балетів характерний стилістичний синтез. Прикладом цього є музика дитячих балетів Андрія Бондаренка «Муха-цокотуха», «Маугліана» (за мотивами казки Р. Кіплінга), «Аліса в Дивокраї» (за мотивами казки Л. Керрола, 2011), «Снігова королева» (за мотивами казки Г. Х. Андерсена, 2013). Музика балетів насичена сучасними інтонаціями, але можна знайти алюзії на твори композиторів різних часів. Балети поставила хореографічна студія «Релеве» під керівництвом хореографа Єлизавети Побірченко, художника-постановника Наталії Супової. Музику виконував інструментальний ансамбль під орудою автора А. Бондаренка.

Балет «Муха-цокотуха» починається невеликою увертюрою, у якій передана напружена атмосфера очікування. Короткий музичний мотив, що віддалено нагадує дзижчання, проходить у всіх інструментах камерного ансамблю (гобой, скрипка, віолончель). Розвиток музичної тканини ґрунтується на повторенні мотиву. Він потрапляє в загальне звучання камерного ансамблю, і на тлі джазового супроводу фортепіано призводить до теми Мухи. З її характеристики починається сценічна дія.

Музична тема головної героїні Мухи заснована на інтонаціях, близьких до народних. Активний мотив передає піднесений настрій героїні, що знайшла монету. Позитивну ситуацію підтверджує класичне (Й. Гайдн, В. Моцарт) закінчення з багаторазовим повторенням тоніки.

Наступний номер відображає дії на базарі, де спочатку розташовуються тільки павуки. Потім до них приєднуються метелики, коники, бджоли. Чудова знахідка автора для втілення образу павуків і всіх присутніх на базарі - джазовий ритм з виразними інтонаціями духових і струнних інструментів. Музика передає атмосферу очікування дива.

У музиці балету «Маугліана» композитор використовує звучання популярної музики. Загалом музика розділена на кілька інтонаційних блоків, що підкреслюють образи добра і зла.

Українська балетна скарбниця поповнилася виставою «Вій» (2019) з авторською музикою Олександра Родіна в постановці Р. Поклітару. Однойменна фантасмагорична повість М. Гоголя наповнена контрастами, яскравими образами та містить чотирнадцять номерів балету. Для розкриття незвичайних образів М. Гоголя знадобився розширений склад симфонічного оркестру, соло інструментів перкусійної групи, як-то: «шаманський посох» і металеві пластини-дзвоники. У симфонічній партитурі композитор адаптував партії для горлового шаманського співу й екзотичного варгану. У складі оркестру з'явився диджериду - музичний духовий інструмент аборигенів Австралії. Креативно нове бачення класики характерне для вистав у різних жанрах. Р. Поклітару як майстер дуетів малює почуття героїв, забарвлені безліччю відтінків: від простого гумору, кохання до пристрасті й еротики. Хореограф захоплюється показом емоцій, що органічно втілено в музиці О. Родіна.

Виразні образи друзів Хоми - семінаристів - передані реалістично, жваво. Іронія М. Гоголя підкреслена сучасним баченням. У музиці О. Родіна застосовано систему лейтмотивів, у Р. Поклітару - пластичну систему лейтрухів. Усі герої впізнавані за своїми характеристиками. Згадано, що в східних слов'ян Вій є духом, що несе смерть. Збірний образ Вія в Поклітару інтригує, але й інші образи не відстають від нього: Панночка, Сотник, Хома.

Музика українського композитора Олександра Родіна «Чудовий струнний квартет» стала основою балету Раду Поклітару «Вгору по річці» (2017) за мотивами оповідання Ф.С. Фіцджеральда «Загадкова історія Бенджаміна Баттона». За словами Р. Поклітару, у глядача можуть виникати алюзії і на «Фауста» Й. Гете. Але це не має принципового значення. Балет взагалі може бути безсюжетним. Музика О. Родіна розповідає набагато більше, хоча й візуальне поле дуже насичене подіями: людина із життєвим багажем колись була Юнаком, Дитиною.

Фрагменти балету Раду Поклітару «Вгору по річці» [https://kyivmodemballet.com/theater/repertoire/14]

Оскільки спеціально написаної музики для хореографії не так багато, можна звернути увагу на обробки українських народних пісень Віктора Степурка, Ганни Гаврилець; інструментальні твори Юлії Гомельської, Сергія Зажитька, Сергія Пілютикова, Івана Тараненка та парафрази Дмитра Савенка.

Размещено на Allbest.ru