Специфіка режисури масового свята

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка режисури масового свята

Мітакі Юлія Вікторівна

Популярність масового свята пов'язана з тим, що воно у будь- якому вияві завжди має глибоке соціально-психологічне коріння і повністю виключає елементи випадковості у його постановці. Масове свято не може бути намічене і проведене тоді, коли цього хоче організатор. Воно проводиться лише тоді, коли в суспільстві є в цьому потреба, коли визріла певна святкова ситуація. Режисуру масових свят осмислювали у своїх працях В. Н. Айзенштадт, Д. М. Генкін, В. Н. Зайцев, М. І. Туманов, І. Г. Шароєв та ін. режисер сцена театралізований монтаж

Режисер має володіти знаннями про календарно-обрядові свята задля кращого розуміння тематики того чи іншого театрального дійства. Адже якщо в одному святі ми можемо використати якісь жарти, то в іншому це буде недоцільно. Принципи режисури масових свят, як і принципи будь-якої художньої системи, відображають характер взаємодії структурних елементів цієї системи, в нашому випадку це факти життя і факти мистецтва.

Існують різні методи роботи режисера над різними за формою масовими видовищами. Обов'язковим для всіх видів і форм є певна послідовність режисерсько-постановочних робіт.

Перший етап підготовки масового свята - це етап планування. Він включає створення оргкомітету, режисерсько-постановочної групи, де працюватимуть фахівці-практики (директор програми, режисер, худож- ник-оформлювач, звукорежисер, завідувач постановочною частиною, адміністратор, помічник режисера та ін.). На цьому етапі основними завданнями групи є постановка мети і прогнозування результатів.

Другий етап - це етап складання, обговорення і затвердження програми, в якій зазначено детальний перелік номерів концертної програми. На цьому етапі йде підбір номерів. Це етап постійних дискусій, конфліктів. Група зустрічається щодня, переглядають фото та відеома- теріали, десятки, а то й сотні колективів, а відбираються одиниці. Складають сценарний план програми, а потім розгорнутий сценарій свята.

Третій етап підготовки найскладніший. Це етап здійснення програми. Після того, як програма складена і затверджена, з'являється можливість визначити, які витрати необхідні для здійснення задуманого. Таким чином складається кошторис витрат. Наявність програми і кошторису витрат дозволить почати безпосередню підготовку програми.

Четверіий етап - це безпосереднє проведення масового свята. Його успіх залежить від багатьох чинників: уміння організаторів заходу створити святковий настрій; чіткої роботи режисера і помічників режисера, робітників сцени та ін.; готовності творчих колективів та окремих артистів; злагодженості роботи технічних служб тощо.

Нарешті останній, п'ятий етап - це етап підведення підсумків і аналізу результатів.

Загальномистецький, естетичний закон усіх видовищних видів мистецтва свідчить: робота органів почуттів буде тим інтенсивнішою, чим більше різноманітно організованої інформації буде надходити до глядача одночасно або протягом стислого проміжку часу. Цей закон змушує режисера використовувати всі наявні засоби художньої виразності, а саме: образне слово; музику; шумові та фонові матеріали; фото, кіно- і відеоматеріали; театральну, хореографічну та пластичну дію. Йдеться про принцип цілісності через різноманіття. Єдність слова, музики, світла і кольору, мізансцен має створювати аудіовізуальну гармонію, що розкриває художній образ програми. Важливо не забувати один з основних законів композиційної побудови сценарію, а саме - підпорядкування всіх засобів художньої виразності авторському сценарно- режисерському задуму.

Режисура постановки масових сцен є найскладнішою, вона вимагає від режисера професіоналізму і досвіду. Масова сцена - це своєрідна симфонічна поліфонія - багатоголосся, що зливається в струнке звучання. На думку І. Шароєва, «одна з найважчих проблем, що постає перед режисером, - знаходження вірного темпо-ритму масового епізоду. Тут багато що може прояснити музика, роль якої у рішенні масових сцен і всієї вистави-концерту в цілому надзвичайно велика» [3, с. 357].

В Україні до знакових постатей, які зумовили розвиток сучасної режисури масових свят, належить заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України Б. Шарварко (1929-2002), який за 53 роки творчої діяльності підготував більше тисячі театралізованих заходів. Відмінними ознаками режисури Б. Шарварка можна назвати вміле використання факту і документа, широке застосування засобів театралізації, а також те, чого бракувало іншим режисерам - відображення національного характеру святкової дії.

Масове свято будується на максимальному залученні глядача в дію, і на вирішення цього завдання має бути спрямована основна увага. Режи- сер-постановник масового свята повинен володіти майстерністю «ліплення» образних мізансцен, в яких бере участь велика кількість людей.

Режисер театралізованих видовищ повинен досконало володіти мистецтвом монтажу. Ідейним натхненником монтажної структури був І. Туманов. Він утвердив основні принципи режисури масового театру: насамперед, номер як основу будь-якого театралізованого видовища; далі - епізод як наступну структурну ланку поряд з номером.

Режисеру дуже важливо зберегти у монтажі єдність стилю і прийому, незважаючи на жанрову розмаїтість репертуару й амплуа виконавців. Це стосується й пластичного та художньо-образотворчого вирішення вистави і мізансценування, музичної та світлової партитур, інших елементів спектаклю. Чим виразнішою є монтажно-композиційна майстерність режисера, тим ціліснішим у творчому відношенні є все видовище. «Творчо осмислена і чітко вибудувана композиція масового свята є передумовою безперервності його дії, ясності і завершеності художнього образу» [1, с. 129].

Серед негативних тенденцій сучасного постіндустріального суспільства С. Садовенко відзначає «повсюдну глобалізацію фольклору; вихолощування (симуляцію) духовної сутності народної традиції; домінанту видовищного початку; активне використання народних традицій і видовищ як наймогутніших знарядь маніпулювання суспільною думкою» [2, с. 275]. Тому важливо, щоб сутність масових свят не спотворювалась, щоб вони не використовувались для маніпуляції суспільною думкою.

Важко переоцінити значення масових свят для духовної консолідації суспільства, для виховання підростаючого покоління, для відновлення святкової обрядовості різних регіонів України, для розкриття творчого потенціалу та ідентичності українського народу. Це покладає велику відповідальність на режисера-постановника та всю постановочну групу.

Використані джерела

1. Обертинська А. П. Основи теорії драми та сценарної майстерності: навч. по- сіб. Київ: НАКККМ, 1999. 140 с.

2. Садовенко С. М. Хронотоп аксіосфери української народної художньої культури: монографія. Київ: НАККІМ, 2019. 356 с.

3. Шароев И. Г. Режиссура эстрады и массовых представлений: учеб. для студентов высш. театр. учеб. заведений. Москва: Просвещение, 1986. 463 с.

Размещено на Allbest.ru