Жанрово-тематичні пріоритети ансамблевого репертуару бандуристів України та зарубіжжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрово-тематичні пріоритети ансамблевого репертуару бандуристів України та зарубіжжя

Кубік О.Є., Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Вступ

Бандура історично посідає особливе місце серед українських народних інструментів. Академічна бандурна музика сьогодення представлена різножанровими та різностильовими оригінальними композиціями для бандури соло та різних ансамблів за участю бандури. Залучення бандури до композиторської творчості стало продовженням академізації бандурного виконавства. Ансамблеве бандурне мистецтво ХХ-ХХІ століття яскраво проявляється у інструментальній та вокально- інструментальній формах, які в свою чергу теж поділяються на підгрупи. Ансамблеве бандурне мистецтво на сучасному етапі широко поширене в Україні, так і за її межами. Завдяки інноваційним технологіям бандурні колективи різних форм стають доступними для широкого загалу та можуть виконувати різножанрові твори. Звукозаписи в студії, аудіозаписи, відеокліпи, майстер-класи надають художнього забарвлення бандурному музикуванню. Зростає кількість репертуарних збірників, оригінальних композицій для бандури, аранжувань та каверів для цього інструмента.

Бандурні колективи України та діаспори на сучасному етапі зуміли яскраво представити своє мистецтво на концертній сцені. Серед репертуарної спадщини бандурних ансамблів - обробки українських народних пісень, обрядова музика, шевченківські твори, патріотичні пісні, духовна музика, інструментальні композиції та інші. Актуальним завданням залишається музикознавчий аналіз ансамблевого бандурного репертуару колективів України та зарубіжжя, його динаміка та тематична площина.

Ансамблева творчість бандурних колективів - в об'єктиві вивчення багатьох українських науковців М. Березуцької, В. Дутчак, І. Лісняк, Л. Мандзюк, О. Ніколенко, Т. Слюсаренко, Н. Федорняк та ін. Проте актуальним залишається визначення жанрово-тематичних пріоритетів ансамблевого репертуару митців України та зарубіжжя в історичній динаміці розвитку, що й становить мету дослідження.

Еволюційні процеси та чинники розвитку ансамблевого мистецтва бандуристів України та зарубіжжя

Ансамблеве виконавство на бандурі - свого роду нова модель виконавства, яка вже набула та закріпила власні принципи музикування. Історичним попередником цього мистецтва є кобзарство, але не як традиція, а як національна естетично-культурна парадигма. Ансамблі бандуристів сучасного періоду використовують у своїй практиці певні репертуарні зразки кобзарських часів, але інтерпретують їх по- своєму. Історично склалося так, що першим сформувалося сценічне кобзарство, саме після виступу кобзарського ансамблю на ХІІ Археологічному з'їзді, який організував Гнат Хоткевич [11].

Нова соціокультурна ситуація початку ХХ ст. зумовила потребу в новому інструментарії, який би відповідав вимогам часу, міг бути об'єднаним в колективному звучанні з іншими академічними інструментами. Це вимагало удосконалення, модифікації народного інструментарію (наприклад, хроматизації, створення системи тонального перемикання), універсалізації його строю (розширення регістрів, діапазону) і звучання. Ці процеси реконструкції відбувалися упродовж усього XX ст., продовжуються і сьогодні. Нові способи звуковидобування, нові прийоми гри і штрихи розширювали можливості інструментів, сприяли створенню нового репертуару та уніфікованих методик гри [2].

Ідея професійної академічної бандури належала Гнату Хоткевичу, який і став засновником академічного бандурного мистецтва в Україні. Перший професійний квартет бандуристів також складався саме з учнів Г. Хоткевича. Основу ансамблевого репертуару складали його авторські композиції та обробки. Незважаючи на неабиякий його внесок у розвиток бандурного мистецтва, твори митця після репресій 30-тих рр. були заборонені до виконання, були збережені його учнями за кордоном.

Ансамблеве бандурне виконавство достойно пропагує українську музичну культуру світовій музичній спільноті. Активне формування регіональних шкіл дало поштовх для якісної бандурної освіти. Великий обсяг матеріалів про бандуру дав можливість формуватися новому проблемнотематичному напряму української музикознавчої науки - бандурознавства. В об'єктиві науковців з кінця ХІХ ст. постають постаті виконавців, їх репертуар та інструментарій, побут та соціальна роль [9].

Концертний репертуар перших бандуристів був тісно пов'язаний із традиціями кобзарства. Одним із перших кобзарських ансамблів став дует у складі К. Місевича та Д. Гонти. Репертуар дуету складали твори: «Про зруйнування Січі», «Про Байду Вишневецького», канти «Б'ють пороги», «Про Почаївську Божу матір», танцювальні мелодії «Харківський танок», «Гайдук» та ін. [3].

Якщо кобзарський репертуар мав усталену жанрову ієрархію відповідно регіональних традицій, то на репертуар у бандурному мистецтві ХХ - ХХІ століть впливали багато чинників його оточення і взаємодії: регіональні школи; тип інструмента; спосіб гри та тримання інструмента; манера вокального виконання. Ці всі чинники певною мірою коригують нотні зразки для бандурних ансамблів. Варто зазначити, що бандурне виконавство - це свого роду три великі пласти (інструментальний, вокально-інструментальний та мішаний). Кожен із них поділяється на підгрупи - дуети, тріо, квартети, капели, мішані ансамблі з участю бандури. Для такої великої кількості напрямів виконавства потрібні музичні зразки репертуару, яких певною мірою на сьогоднішній час є недостатньо (особливо це стосується інструментальних та мішаних колективів за участю бандури).

Якщо епічні твори та духовна музика - основна частина сольного чоловічого виконання кобзарів ХУШ - XIX століть, то бандурне музикування ХХ століття представлене різними формами (сольна й ансамблева), типами (чоловічі, жіночі, дитячі, мішані), музичними жанрами (інструментальні та вокально-інструментальні), композиторськими оригінальними творами та інтерпретаціями. Репертуар для бандурних ансамблів протягом ХХ століття видозмінювався під дією багатьох чинників - методична база, навчальні підручники, нотні збірники, нові конструкції інструмента. Також важливими були і творчі процеси в діяльності бандурних колективів зарубіжжя. Проте, концертний репертуар бандуристів діаспори в Україні довгий час не був представлений. Мистецтво діаспори спершу було маловідомим, пізніше недооцінювалося як аматорське, яке недоречно порівнювати із академічним бандурним мистецтвом України.

Значний поштовх для розвитку репертуару спричинили видання навчально-методичної літератури. Першим в історії кобзарства став підручник Г. Хоткевича - «Підручник гри на бандурі», виданий у Львові 1909 року Науковим товариством імені Т. Шевченка. Перші репертуарні зразки для бандури були зафіксовані в навчально-методичних підручниках М. Домонтовича (музичний додаток до «Самонавчителя до гри на кобзі або бандурі» (Одеса, 1913), В. Овчинникова - розділ «Пісні» «Самонавчителя гри на бандурі» (Москва, 1913), В. Шевченка - другий розділ «Школи гри на бандурі» (Москва, 1914). Цей репертуар - в основному вокально- інструментальні твори, авторські композиції та обробки українських народних пісень [3].

Завдяки Гнату Хоткевичу формується новий тип репертуару (як сольний, так і ансамблевий). Метою бандуриста було показати всім ще невідомі можливості інструмента та поставити його в один ряд разом із класичними інструментами. Перші репертуарні зразки Г. Хоткевича були видані в Києві інструментальні твори для харківських бандур. Протягом 20-тих років ХХ ст. Г. Хоткевич скомпанував чимало творів для бандури харківського типу і випробував їх у практиці роботи з Полтавською капелою бандуристів, створеною 1925 р., в якості консультанта. Зокрема, це - інструментальні твори «Полтавський марш», «Терціальний етюд», «Невільницький ринок у Кафі»; обробки народних пісень. Загалом репертуарні зразки, видані Хоткевичем, складають понад 70 композицій, різні за жанрами та формою. В репертуарі Полтавської капели, поряд з народними піснями, були масові революційні пісні та твори українських композиторів - М. Лисенка, М. Леонтовича, О. Кошиця, П. Козицького, К. Богуславського, Я. Яциневича. «В перші роки свого існування Полтавська капела не мала достатньої кількості творів із супроводом бандури. Ще не всі артисти достатньо володіли інструментом. Але з вокального боку це був міцний, добре підготовлений колектив. У своєму репертуарі він мав багато хорів, які виконувалися з супроводом фортепіано або ж a capella і складали окремий відділ концертної програми» [11]. До репертуару Полтавської капели бандуристів входили твори - «Вічний революціонер» та «Три менти» (музика М. Лисенка), «Прапор жалоби» (музика М. Преображенського), «Дві хмароньки» (музика Я. Ярославенка), «Повстаньте, прибиті капіталом» (музика В. Верховинця), «Солоха» (обробка М. Лисенка), «За річкою, за Дунаєм» та «За нашою слободою» (обробка М. Леонтовича). У супроводі бандур капела співала «Думи мої, думи», «Заповіт», «Пісню про Морозенка»; «Гей, літа орел» (музика К. Стеценка), «Ой у полі криниченька» та «Гуляв чумак на риночку» (обробка М. Лисенка), «Козака несуть» (обробка М. Леонтовича) супровід до цих творів був примітивний.

Саме Г. Хоткевичу належить експеримент введення бандури в склад симфонічного оркестру (твір «На річці»), численні твори й обробки для чоловічої капели, оркестри бандур. Підсумком творчості видатного бандуриста, композитора, публіциста стала праця - «Бандура та її репертуар». Вона була написана в найскладніший період життя Г. Хоткевича у 30-ті рр., але видана була лише 2009 року [13].

Протягом першої третини ХХ століття клас бандури увійшов до системи фахової музичної освіти в Україні. У 1920-х роках майстри-конструктори повинні були виготовити велику кількість інструментів (мала бути єдина науково- обґрунтована конструкція), щоб долучити бандурне виконавство на концертну сцену для музичного просвітництва мас.

Найбільш жорсткий тиск радянської ідеології на культуру, зокрема й бандурне мистецтво припав на 1930- 1950-ті роки. Деякі кобзарі-бандуристи були змушені прославляти у своїй творчості соціалістичні реалії («Повість-дума про Військо Червоне, про Леніна-батька, синів його вірних», автори - П. Гащенко, П. Древченко, С. Пасюга та інші. В цей час оригінальний композиторський репертуар бандуристів зазнає втрат (були заборонені твори Г. Хоткевича). У цей період основу репертуару бандуристів складали аранжування за визначенням І. Лісняк, у «примітивно-стилізаторському псевдонародному ключі» [9].

Складні історичні та соціальні умови першої половини ХХ ст. змусили чималу кількість бандуристів України емігрувати за кордон. Цей процес зумовив формування бандурного мистецтва діаспори, яке слугувало середовищем, з одного боку, збереження традицій, носіями яких стали бандуристи-емігранти, а з іншого - розширенням нових творчих можливостей для реалізації бандурного музикування. Починають активно діяти бандурні осередки у Північній Америці (США, Канада), Австралії, Південній Америці (Аргентина, Бразилія), країнах Європи - Чехословаччині, Німеччині, Франції, Польщі, Великобританії та ін.

Серед найбільш великих за кількістю учасників бандурних колективів зарубіжжя - Капела бандуристів імені Тараса Шевченка Північної Америки (з 1949 р. функціонує в Детройті, США) та Капела бандуристів Канади (створена 1991 р. в Торонто). В їхньому репертуарі чільне місце займають історичні та патріотичні твори («Ой, у лузі червона калина», «Їхав стрілець на війноньку», «Ще не вмерла України», «Вставай народе»); українські народні пісні («Розпрягайте, хлопці, коні», «Взяв би я бандуру»; твори на сл. Т. Шевченка («Реве та стогне Дніпр широкий», «Встає хмара») та ін. [3]. Серед академічних джерел репертуару колективів домінувала вокально-хорова література (М. Гайворонський, М. Леонтович, О. Кошиць), аранжування й обробки народних пісень для бандури - колядок і щедрівок, ліричних, жартівливих, стрілецьких пісень тощо (Г. Китастий, В. Мішалов).

Репертуар найвідомішого колективу українського зарубіжжя - Капели бандуристів імені Т. Шевченка (керівник О. Махлай) охоплює українські народні пісні, патріотичні, шевченкіану («Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт»), духовну музику, твори А. Гнатишина, К. Стеценка, обробки та авторські композиції Г. Китастого, Г. Хоткевича («Байда», «Буря на Чорному морі»). Капелою видані численні довгограйні платівки, касети, аудіодиски, відеодиски, опрацьовано понад 600 творів бандурного і хорового репертуару [4].

Активно популяризують бандуру в світі й інші колективи - Капела бандуристів Канади (керівник Ю. Китастий), репертуар якої складають твори епічного змісту, колядки, щедрівки, псальми, канти, авторські твори. Дівоча капела бандуристок Осередку СУМА ім. Пилипа Орлика (США) виконує різножанрові народні пісні - історичні, ліричні, жартівливі, повстанські, аранжування П. Потапенка, твори на сл. Т. Шевченка, Л. Українки, авторські композиції Р. Купчинського, Г. Китастого; ансамбль «Гайдамаки» - твори національно-патріотичного спрямування (пісні січових стрільців, воїнів УПА) та українські народні пісні. Дитячі колективи бандуристів діаспори представлені численними ансамблями та капелами, у репертуарі яких українські народні пісні, класичні твори, авторські композиції українських композиторів та композиторів діаспори та ін.).

Важливе значення для становлення бандурного репертуару відіграло удосконалення інструментів - київсько-чернігівського типу (майстер І. Скляр), «львів'янки» (майстер В. Герасименко), бандур харківського типу в діаспорі (майстри брати Гончаренки, Ф. Деряжний, В. Вецал, К. Блум та ін.).

У бандурному виконавстві 1960-1980-тих років, паралельно до академічного активно розвивалася і самодіяльна галузь. У репертуарі аматорських вокально-інструментальних ансамблів, капел бандуристів переважали нескладні обробки українських народних пісень, твори тогочасних українських композиторів, де акцент був зроблений на вокал, а бандура слугувала як елементарний гармонічний або фігуративний акомпанемент.

З початком 90-тих рр., утвердженням незалежної України, ансамблевий репертуар бандуристів отримує нове наповнення, пов'язане із розширенням, перш за все, жанрово- стильових і тематичних напрямів. В. Дутчак, аналізуючи ансамблеве мистецтво цього періоду, підкреслює, що «діяльність колективів бандуристів не вкладається у визначену схему побутування двох виконавських напрямів» (маються на увазі автентично-народний та академічно-концертний), «оскільки кобзарство вирізнялося завжди саме індивідуальною манерою» [7]. У бандурному ансамблевому мистецтві пріоритетними стають «три основні репертуарні напрями ансамблю: фольклорний - обробки народних пісень; академічний - аранжування творів української та світової класики, а також сучасних українських композиторів; оригінальний - композиції, написані спеціально для ансамблю бандуристів», - як зауважує М. Березуцька [1]. Проте, цей розподіл швидше стосується не тематики репертуару, а природи (походження) творів, і при цьому не враховано виконавський стиль виконання як інструментальних, так і вокально-інструментальних творів, який охоплює академічний, фольклорний, популярно-естрадний варіанти. Бандурне виконавство виявляється у академічній, джазовій, народно-побутовій формах. Ці аспекти потребують ще подальшого окремого вивчення та узагальнення.

Репертуарні особливості провідних ансамблевих колективів України та діаспори: традиції та експерименти

Формування сольного та ансамблевого репертуару для бандури завжди відбувалося невід'ємно від тенденцій розвитку професійної української музики, в руслі її естетичних і стильових засад». В. Дутчак зазначає, що в бандурному репертуарі «перерозподіл жанрів у «табелі рангів» репертуару зумовлюють щоразу такі фактори, як вдосконалення інструмента, наявність віртуозів-виконавців, рівень вимог педагогічної та концертної практики» [7]. Результатом цих тенденцій постає надзвичайно різноманітний у жанровому відношенні репертуар, що охоплює інструментальні, вокально- інструментальні, сольні та ансамблеві твори.

Серед провідних напрямів формування професійного репертуару для бандури В. Дутчак визначає два головних напрями: створення оригінальних бандурних композицій та здійснення транскрипцій (перекладів). Обидва напрями набувають остаточного закріплення в 70-90-ті рр. ХХ ст., що зумовлено «органічною взаємодією виконавців-професіоналів і композиторів, а також зростанням технічного виконавського рівня бандуристів, що дозволяє значно розширити концертний і педагогічний репертуар [2].

Саме у 1990-х роках бандурна освіта в Україні набула нових рис. Це позначилося і на репертуарі, відкривалися нові класи бандури у всіх трьох ланках музичної освіти. Значну роль у розвитку сольного й ансамблевого бандурного музикування відіграли засновники бандурних шкіл - професори С. Баштан (м. Київ) та В. Герасименко (м. Львів). Саме в цей період відбувається розподіл студентів на бандуристів-співаків та бандуристів-інструменталістів. Цьому сприяло ускладнення навчального репертуару, що, у свою чергу, сприяло підвищенню фахової майстерності виконавців - як солістів, так і ансамблів.

У появі нового репертуарного матеріалу ансамблів бандуристів значну роль відіграє композиторська творчість: інструментальні п'єси, фантазії, в'язанки пісень. Останні - в обробці як композиторів, так і керівників-диригентів колективів.

Музика для бандури ХХ - ХХІ століття представлена творчістю багатьох професійних українських композиторів - В. Власова, Ок. Герасименко, М. Денисенко, М. Долгіх,

В. Камінського, В. Тиможинського, В. Степурка та ін. Музика для бандурних ансамблів є загалом традиційною складовою бандурного мистецтва. Композиції для ансамблів, капел більшою мірою є вокально-інструментальними. Відомі композиції для бандури - Ок. Герасименко «Ой глибока криниченько» (сл. Т. Угрин) для квартету бандуристів, В. Степурка «В чистім полі понад річкою» (сл. Т. Шевченка) для тріо бандуристів, В. Степурка «Шуміла ліщина» аранжування для тріо бандуристів, Л. Федорової-Коханської «Гаєм зелененьким» для тріо бандуристів, В. Павліковського «У купальську ніч» (сл. З. Ружин) для тріо бандуристів. Обробки колядок для тріо бандуристів здійснили О. Герасименко» «По всьому світу», «У Вифлеємі зоря сіяє», «Три славнії царі» та ін., І. Тараненко «Коляд, коляд, колядниця», «Тиха ніч, свята ніч», «Янголи в небі». Для тріо бандуристів пише також В. Тиможинський «Маленькій Мар'яні», В. Мартинюк «Колискова Парижу» та ін. Обробки народних пісень для ансамблів та капел бандуристів зробили - В. Дутчак (збірник «Любіть Україну»), С. Овчарова (з репертуару ансамблю «Чарівниці»), М. Сточанська (з репертуру тріо «Дивоструни»), М. Шевченко (збірник «Задзвенімо разом браття» з репертуару Муніципальної капели бандуристів м. Івано-Франківська) та ін.

У творах для ансамблів бандуристів, починаючи з 1990-х років, спостерігається тенденція розширення тематичного спектру. Серед них: вокально-інструментальна сюїта «Нелюбимих жінок не буває» В. Власова для тріо бандуристок, твори для капели В. Мартинюк - «Прилітай, моя ластівко», «Легенди про Кобзаря», джазово-естрадні твори Ок. Герасименко - обр. укр. нар. пісні «Іванку, Іванку», авторський твір «Дощ» (сл. Т. Угрин).

На сучасному етапі у бандурному виконавстві (інструментальному, вокально-інструментальному, мішаному) у репертуарі найчастіше представлені українські народні пісні; Шевченкіана; духовні календарні (колядки, щедрівки); патріотичні пісні; авторські композиції; твори сучасних композиторів; інструментальні мелодії; кавери на світові хіти; рідше історичні пісні; колискові; духовні твори. Якщо взяти найпростішу форму ансамблю бандуристів - дуети, то більшою мірою вони вокально-інструментальні - дует бандуристів «Співанка» («Глибока кирниця); «СтоДвадцятьЧотири»; «Злата» («Я щаслива зроду», «Гандзя»); «Inception» («Балада про дві скрипки»); «Елегія струн» («Золото-блакитна Україно», «Ой, зелене жито, зелене»); «Метаморфози» («Місяць на небі»), «Бандурна розмова» («Бандуристе, орле сизий», «Зірвалася хуртовина») та інші [8].

Інструментальні варіанти дуетів дають можливість по-новому розкрити темброві та технічні можливості їх учасників. Порівняно з вокально-інструментальною музикою, ця складова бандурного мистецтва є більш новаторською. Серед відомих інструментальних дуетів колектив «Діалоги» (баян, бандура) у репертуарі якого українські народні твори, шевченківські, переклади зарубіжних творів, композиції В. Павліковського (цикл «Рефлексії. Оглядини старих світлин». Для дуету B&B Project пріоритетні твори репертуару - численні кавери на класичну музику, відомі українські та світові хіти («Деспасіто», А. Вівальді («Пори року») «Гроза», «Плакала» гурту «Казка»). Дует у складі баяністи І. Сиротюк і бандуристки Т. Гордійчук сприяв появі чималої кількості композицій для баяна й бандури В. Власова (зокрема, джазовий твір - «Girls from Odessa»; «Драйв» Т. Гордійчук. Дует «Double Blast» теж виконує кавери відомих українських та світових хітів - «Плакала» гурту «Казка», «Щедрик» М. Леонтовича, «В печері гірського короля» Е. Гріга та інші; дует сім'ї Петриків виконує твори А. П'яцолли, кавери на світові хіти та власні оброки Т. Петрик творів сучасної музичної естради. Для бандури й флейти створює музику Ок. Герасименко - «Соло для флейти», «Посвята», «Сповідь», «Сонячний промінь», для бандури й фортепіано - В. Мартинюк «Дощику, полини», Ок. Герасименко «Концертні варіації» та інші.

Серед відомих тріо бандуристок - «Мальви», «Пектораль» («Цвіте терен», «Ранок у Карпатах»), «Вишиванка», «Росава», «Вербена», «Оріана», тріо бандуристок українського радіо, «YuMaVita» («Ой на горі жита много», «Ой верше, мій верше»). У репертуарному доробку вище згаданих тріо - українські народні пісні, авторські композиції для бандури О. Білаша, В. Власова, О. Герасименко, В. Івасюка, А. Кос-Анатольського, В. Павліковського, В. Степурка та ін., шевченківські твори, патріотичні пісні та інші. Тріо бандуристів - найбільш поширена форма, яка об'єднує три бандурні партії гри та співу. Проте в останні роки популярною стає й квартетна форма. Відомі квартети бандуристів - «Львів'янки» активно виконують авторські твори та аранжування («Намалюй мені ніч», «Львів'янці снився білий сніг», «Ґердан» («Ти до мене не ходи», «Білі тополі», «Гаданочка», «Квітка-душа», «Сповідь» та інші).

Багатим за жанрами й тематикою є репертуар капел бандуристів (чоловічих, жіночих, мішаних). Найбільш знаною чоловічою капелою в Україні є Національна заслужена капела бандуристів імені Г. Майбороди (створена ще 1918 р). До її репертуару входять різножанрові та різнотематичні твори, зокрема: українські народні пісні («Сусідка», «Ой служив я в пана», «Хлопці-риболовці», «Чорнії брови, карії очі»), шевченківські «Реве та стогне Дніпр широкий», «Взяв би я бандуру»), патріотичні («Гей, степами, темними ярами», «Наливаймо, браття», Гей, видно село), пісні на сл. А. Малишка «рідна мати моя», колядки, щедрівки «Щедрик», сучасні естрадні хіти «Мам», «Їхали козаки по полю» та інші.

Серед мішаних колективів бандуристів - Івано-Франківська Муніципальна Капела бандуристів, керівник заслужений працівник культури України М. Шевченко. В період сьогодення у репертуарі колективу - українські народні пісні, композиції М. Лисенка «Стелися барвінку», Б. Шиптура «Вставай, Україно», лемківські пісні «Гаєм зелененьким», «Як ішов я з Дебречина», шевченківські «Думи, мої», «Заповіт», «Бандуристе, орле сизий», твори на сл. І. Франка «Вічний революціонер», сл. С. Пушика «Де висока Чорногора», повстанські «Ой у лісі на полянці», духовні «Через поле широкеє», колядки «Христос ся рождає» та інші [6].

У Чернігівському обласному філармонійному центрі функціонує мішана капела бандуристів імені О. Вересая, керівники Раїса і Микола Борщ. Репертуар колективу складають твори Л. Ревуцького, М. Лисенка, П. Ніщинського, Г. Верьовки, Г. Хоткевича, В. Власова, М. Крижанівського, українські народні пісні «Тихо над річкою», «Ой під горою», шевченківські твори «Думи, мої», патріотичні «Ой у лузі червона калина» та інші.

Саме мішані бандурні колективи у своїй творчості репрезентують синтезування традицій народно-інструментального та хорового музикування. Як зазначає В. Дутчак, «хоровий спів привніс в бандурне виконавство, з одного боку, великий пласт репертуару, першочергово, a cappella: духовних і народно-обрядових жанрів, авторських творів, з іншого, традиційною стала і робота диригента- хормейстера. А наявність інструментів вирішила проблему піаніста-концертмейстера, замінивши його мобільними, переносними інструментами самих співаків, і відповідно розширила репертуарне коло творами із супроводом» [5].

Для мішаних ансамблів за участю бандури написані твори В. Павліковського - «Серія гуцульських медитаційних ескізів» для камерного оркестру, баяна, бандури, М. Денисенко «Серпень-серп» - сюїта для бандури, струнних, ударних, В. Мартинюк - «Зозуля часу» для ансамблю бандуристів, флейти, віолончелі та ударних, Ок. Герасименко для струнного квартету, бандури, флейти - «Спогади», «Мелодія блакитного неба» та інші.

У мішаних ансамблях бандура постає рівноправним учасником. Серед сучасних мішаних ансамблів за участю бандури є «Барви Львова» (бандура, баян, скрипка) - виконують українські народні пісні «На камени ноги мию», «Розпрягайте хлопці коні», «Вербовая дощечка», «Вийди, вийди, Іванку» та інші. Зокрема, учасниця колективу Наталія Курило створила чимало авторських творів та обробок для бандури, які виконують дитячі ансамблі. Новим й успішним етногуртом зі Львова є мішаний ансамбль «Troja Zillia» (2014 р.) у складі бандури і різноманітних перкусій, решта інструментів постійно змінюється. У репертуарі твори «Ніч, яка місячна», «Ти до мене не ходи» та інші. Також бандура використовується у гуртах ONUKA, Кгиі, «Тінь сонця» (у репертуарі - твори дохристиянських часів, доби Козаччини, на вірші й музику С. Василюка) та інших.

Якщо бандуристи-ансамблісти попередніх етапів брали за зразок хорову манеру співу, то на сучасному етапі звертаються і до естрадної (тріо «Краля», гурт «Riverland» та ін.). Для колективів сьогодення відкриті нові перспективи та репертуарні можливості. Наприклад, учасники молодих гуртів самі пишуть твори та видають збірники - Г. Матвіїв зробив аранжування для гурту «Fleur» та записав із ними альбом «Тисяча світлих ангелів»; М. Круть видала нотну збірку «Альтернатива» (2017 р.) до якої увійшли композиції на вірші В. Симоненка, гурту «Скрябін», а для капели бандуристів авторка зробила джазові обробки народних пісень «Висока верба», «Ой ходить сон». А. Войтюк видала нотну збірку «Bandura Girl».

Представники бандурного ансамблевого музикування ХХІ століття своєю творчістю переконливо доводять, що бандура - це сучасний, стильний інструмент, на якому можна виконувати академічну класичну музику, джаз, ретро, світові хіти, музику до кінофільмів, авторські композиції та ін. Серед них - гурти «Шпилясті кобзарі» («Щедрик», «Поїхала баба в ліс», «Тиха ніч», «Шампанські очі», «Jingle Bells» та інші); Krut («Забери мене до себе на Різдво», «Кімната», «Мені так хочеться», «Така як ти» та інші); «B&B project» (кавери на саундтреки фільмів «Гра престолів», «Пірати карибського моря», «Матриця»; Й. С. Бах «Токата та Фуга ре-мінор», «Щедрик» та інші; taSama (бандура-домра) виконують кавери на українські композиції та світові хіти - «Last Christmas», «По всьому світу», «Ой, на Івана, та й на Купала» та інші.

Висновки

Таким чином, ансамблі бандуристів як України, так і діаспори мають в своєму репертуарі різножанрові композиції. Найбільш поширеними у виконавському плані є українські народні пісні («Ти ж мене підманула», «Ти до мене не ходи»); шевченківські твори («Думи, мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт», «Учітеся, брати мої») та патріотичні «Вічний революціонер», «Не пора», «Марш України» та інші. У репертуарі бандуристів діаспори дуже поширеними є твори Г. Хоткевича і Г. Китастого, традиційні кобзарські танці, аранжовані для ансамблів. Для інструментальних ансамблів мішаного типу ще недостатньо репертуарного матеріалу, учасники колективів активно здійснюють аранжування. Натомість для однорідних тріо бандуристів та капел є чимало авторських творів та аранжувань Ок. Герасименко, В. Мішалова, В. Павліковського, С. Овчарової, М. Шевченко та ін.

Суттєвий вплив на специфіку репертуару ансамблів бандуристів має інструментарій (наприклад, діатонічний чи хроматичний, київського чи харківського типу, наявність оркестрових різновидів - бандури-баса, наприклад), його технічні й виконавські можливості. Переважно, виконавська вокальна фактура співу більшості колективів - триголосся під супровід бандури, рідше - чотириголосся.

Основними тематичними сферами вокально- інструментальних та інструментальних жанрів репертуару бандурних ансамблевих колективів є: релігійно-духовна тематика (псальми, канти, колядки та щедрівки), твори національно-патріотичного характеру, Шевченкіана, фольклорна різнохарактерна сфера (народні пісні), а також естрадна й розважальна (жартівлива, сатирична, настроєво- меланхолійна тощо).

Дитяча бандурна творчість представлена в основному малими формами (дуети, тріо) та капелами. На сучасному етапі для дитячих ансамблів пише численні твори Ок. Герасименко, здійснюють аранжування й обробки О. Вільгуцька, І. Вусатюк, Н. Курило. В. Ткачук, Б. Стандара та інші.

Ансамблеве бандурне виконавство щільно пов'язане з хоровим мистецтвом. Це відображається і на репертуарних зразках, і на академічній манері співу. Ці тенденції притаманні як бандурним ансамблям України, так і зарубіжжя. Це добре помітно на репертуарі Капели бандуристів імені Тараса Шевченка (США), де, окрім оригінальних обробок і композицій Г. Хоткевича та Г. Китастого, входять і хорові твори М. Березовського, А. Веделя, М. Леонтовича, К. Стеценка та ін. Репертуар капел бандуристів поєднує хорове та бандурне мистецтво в єдине ціле. Велике значення має удосконалення інструмента, саме це дало можливість однорідним і мішаним капелам залучати до свого репертуару поліфонічні композиції і твори великої форми.

бандурист ансамблевий репертуарний кобзарство

Список використаних джерел

1. Березуцька М. (2018). Репертуар сучасного ансамблю бандуристів: синтез народного і академічного. Народознавчі зошити. № 2 (140).

2. Dutchak V., Cherepanyn M., Bulda M., Paliichuk І., Fabryka-Protska O. (2021). Higher academic folk-instrumental music education: ukrainian experience and specifics of development. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research. Special issue 11/01/XV. (VOL. 11, ISSUE 1, SPECIAL ISSUE XV.). Р. 103-108.

3. Дутчак В. (2013). Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ - початку ХХІ століття: монографія. Івано- Франківськ: Фоліант.

4. Дутчак В. (2019). Дискографія капели бандуристів імені Тараса Шевченка Північної Америки. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія Музичне мистецтво. Том 2, № 2 (2019). Київ. С. 173-188.

5. Дутчак В. (2021). Капела бандуристів імені Тараса Шевченка: синтез бандурної та хорової творчості. Synergetic paradigm of Ukrainian choral culture: Collective monograph. Riga, Latvia: «Baltija Publishing».

6. Дутчак В., Жовнірович С., Шевченко М. (2009). «Дзвеніть могутньо, святі бандури...».: До 40-річчя Івано-Франківської муніципальної капели бандуристів. Івано-Франківськ: Нова Зоря.

7. Дутчак В. (1996). Розвиток професійних засад бандурного мистецтва 1970-1990 років. Творчість і виконавство: дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. Київ.

8. Кубік О. (2020). Специфіка дуету як ансамблевої форми сучасного бандурного мистецтва. Музичне мистецтво і культура, 1(31), 42-56.

9. Лісняк І. (2019). Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ - початку ХХІ століття. Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України.

10. Мандзюк Л. (2007). Ансамблево-виконавська творчість бандуриста: мистецтвознавчий та психолого-педагогічний аспекти: дис. ... канд. мистецтвозн.: 17.00.03 - музичне мистецтво. Харків.

11. Мішалов В. (2009). Культурно-мистецькі аспекти генези і розвитку виконавства на харківській бандурі: дис... канд. мистецтвозн.: 26.00.01 - теорія та історія культури. Харків, 2009.

12. Ніколенко О. Оригінальна інструментальна бандурна творчість в аспекті жанрово-стильової еволюції: дис. ... канд. мистецтвозн.: 17.00.03 - музичне мистецтво. Львів, 2011. 243 с.

13. Хоткевич Г. Бандура та її репертуар. Передмова, коментарі, загальна редакція В. Мішалова (2009). Харків: Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича.

14. Федорняк Н. (2020). Трансформація музичної фольклорної традиції у середовищі української діаспори Північної Америки: історико-виконавський аспект. канд. мистецтвозн.: 17. 00. 03 - музичне мистецтво. Львів.

Размещено на Allbest.ru