Творчість Марини Ващенко як один з проявів мистецтва постмодернізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТВОРЧІСТЬ МАРИНИ ВАЩЕНКО ЯК ОДИН З ПРОЯВІВ МИСТЕЦТВА ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Ірина Міщенко

Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що наявність різноманітних проявів в образотворчості України початку ХХІ ст., особливо, якщо це стосується доволі молодих авторів, нерідко знаходиться поза увагою мистецтвознавців. Ще більш справедливим це твердження є щодо художників, роботи яких складно віднести як до традиційного за вирішенням візуального мистецтва, так і до contemporary art. Тож доробок значної кількості таких майстрів не висвітлений у наукових публікаціях, попри те, що існують каталоги, статті у часописах, енциклопедичних виданнях, тощо. Отже, постає необхідність розглянути творчість цікавих художників, які формують один з варіантів розвитку сучасної візуальної культури України, активно впливаючи також на художні процеси, котрі відбуваються на теренах держави.

Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що ця тема на сьогодні не знайшла достатнього відображення у науковій літературі. Окремі короткі відомості про Марину Ващенко можна віднайти у каталогах виставок, у яких вона брала участь [10; 11] або була їх організатором [1; 4; 6; 7], та у довідкових й енциклопедичних виданнях [2; 3]. Проте, існують і статті, у яких частково висвітлено діяльність її як мисткині та кураторки проектів [5; 8]. Однак, незначна кількість таких розвідок не дозволяє говорити про достатню за повнотою характеристику чималого доробку цієї авторки. Не існує й узагальнюючої праці, у якій докладно було би проаналізовано різновиди та стилістичні особливості її творів, розглянуто втілені проекти. Останнє спонукає до вивчення тематики робіт та притаманних графіці й витинанкам художниці ознак.

Метою дослідження є осмислення витоків творчості та аналіз стилістичних відмінностей витинанок і графічних аркушів мисткині, розгляд спроб створення відмінної від існуючих на сьогодні в Україні моделі співпраці художників, особливостей організованих нею виставкових проєктів.

Виклад основного матеріалу

Марина Ващенко народилася у Києві 1982 р. в родині художників -- Лариси та Олександра Ващенків. У 2006 р. закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (кафедра монументально-декоративного мистецтва). М. Ващенко працює в галузі графіки та малярства, монументального мистецтва, а в її творчому доробку представлені живописні композиції, книжкова та станкова графіка, витинанки. Вона є також авторкою статей з історії українського мистецтва.

Мисткиня від 2006 р. є активним учасником виставок, стала переможцем Першого міжнародного пленеру-конкурсу художників-мариністів «Морська мушля» у номінації «графіка» у Созополі (Болгарія, 2010), отримала диплом першого ступеня Міжнародного фонду Національної академії мистецтв України (2016), диплом Третьої всеукраїнської трієнале абстрактного мистецтва «ART-AKT» (2016), Гран-прі Незалежного інтерактивного містичного фестивалю «Німфа» за втілення мотивів М. Гоголя (2019) тощо. Понад десять персональних виставок художниці відбулися у Києві, Львові та Тернополі від 2008 р.

У 2008 р. М. Ващенко стала членом Національної спілки художників України. Нині мисткиня викладає фахові дисципліни на кафедрі монументально-декоративного живопису Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука.

У роботах Марини Ващенко відчутним є вплив середовища, в якому вона зростала та яке спонукало до вибору і тематики творів, і технік виконання. Доволі ранній вияв мистецької орієнтації позначився й на формуванні метафоричності мислення художниці, помітної в багатьох її творах.

Реалії повсякденного життя, історичні та літературні сюжети у її інтерпретації часто з'являються у вигляді знакових зображень, висхідною точкою яких стають сакральні мотиви. Нерідко вони набувають драматично-експресивного забарвлення, переданого вишуканою пластичною деформацією ламких та округлих форм («Тіні минулих літ», 2010, витинання; «Райська брама», 2014, туш, «Вир натхнення», 2014, туш). Оманлива подібність елементів до пізнаваних мотивів повсякденного буття, з промовистими і вигадливо-дотепними або іронічними деталями, несподівано руйнується фантасмагоричністю дійства, що відбувається на площині аркуша. Присутнє у творах звернення до глибинних шарів світобачення, асоціацій, етичних понять, властивих національній культурі і визначених у відібраних століттями вербальних формулах, подекуди втілюється в лаконічні образи, ніби перекладені авторкою на мову сучасної графіки. Від перших років одним з поширених мотивів у роботах художниці є дерево життя, котре постає то у вигляді «Дерева спокути» (2008, змішана техніка), то «Дерева, що чуло сповідь» (2014, витинання), іноді нагадуючи і традиційну іконографію «дерева Єсеєва» (з циклу «Янголоманія», туш).

Породжуючи думки про зміст життя, подібні зображення дивують то ліричністю звучання, то незвичним, проте органічним поєднанням раціональності у сприйнятті світу і водночас оголеності почуттів. Класичні естетичні уявлення у творах художниці мовби скореговані дещо парадоксальним баченням людини сьогодення, а змістовно-просторова структура робіт з часом ускладнюється, підкреслюючи неоднозначність сприйняття світу навколо. Образи ж української міфології вирізняються особливою монументальністю, нагадуючи давніх слов'янських ідолів, нерозривно пов'язаних з самою землею, на якій вони постали («Дідух», «Велес», 2009, витинання).

Працюючи у різноманітних техніках, мисткиня віднаходить виразність обрисів, створюючи стриману пластику ажурних, згеометризовано-гротескових або орнаменталізованих форм. Саме таке прагнення точності образних висловлювань у перші роки самостійної праці спонукало звернутися до витинанки з властивою їй лаконічністю чітких окреслень і силуетів. Однак у М. Ващенко навіть на початковому етапі витинанка мало нагадувала її традиційні народні форми, адже мислення художника монументального мистецтва відбилося як на тематиці робіт, які від початку були винятково сюжетними, так і на їхній стилістиці. Тож витинанки мисткині вирізняються складністю ажурних переплетень, в них нерідко використані кілька шарів різнокольорового (контрастного або близького за тоном) паперу, що утворюють простір, не порушуючи воднораз виразність площинних зображень. Існуюча на перший погляд рівновага майже одразу руйнується наявністю асиметричних елементів, непомітних на початку. А кожен мотив складається з безлічі дрібніших, які захоплюють розмаїттям та витонченістю виконання. Такими є і витинанки 2017-2019 рр., в яких постають образи жінки («Перевтілення», 2017; «Мрійлива, 2018; «Трав'яна діва» і триптих «Зворотній зв'язок» 2019 р.).

У доробку М. Ващенко існує кілька важливих для її становлення й розвитку циклів, серед яких: «Янголоманія», ілюстрації до книги «Хмільний димар», «Гага Йога».

Цикл «Янголоманія» (туш) створювався протягом 2011-2020 рр., постійно видозмінюючись, набуваючи подекуди неоднозначного прочитання відомих образів. Янголи, народжені уявою мисткині, можуть видатися дещо неочікуваними, адже вони надто відмінні від суворих ангелів -- стражів небесних, як не подібні і на зворушливо-сентиментальні зображення янголів, поширені у масовій культурі.

У творах Марини Ващенко янголи видаються такими ж суперечливими, як і саме життя, а їхні образи сповнені драматизму, а то й наділені несподіваною пристрастю («Вир натхнення»). У цьому циклі, як і в інших графічних аркушах авторки, визначальним є поєднання символів й мотивів різних культур та історичних епох, а елементи фольклору цілком органічно сполучаються з візуальними ремінісценціями класичних творів («Стихія віри», 2014; «Райська садиба», 2014; «Таємниці лісових духів»). Так, язичницьке дерево життя перетворюється на біблійну оповідь про гріхопадіння, котра, своєю чергою, стає втіленням кохання, здатного долати не лише спокуси, а й негаразди.

Цикл робіт «Хмільний димар» створений за мотивами віршів, написаних батьком художниці -- скульптором Олександром Ващенком, тексти котрого вирізняються неординарністю й гостротою сприйняття, подекуди навіть епатажністю, та своєрідністю погляду на життя.

Графічне прочитання віршів людиною, котра найкраще відчуває автора, будучи генетично пов'язаною з ним, жодним чином, проте, не видається коментарем та звичайною візуалізацією літературного образу, який стає поштовхом до виникнення оригінальних аркушів, що відбивають сповнений символічних мотивів, алегорій і натяків світ уяви авторки. Прагнучи якомога точніше відобразити не так текст, як внутрішню структуру та сенс віршованих рядків, вона виконує емоційні, насичені деталями композиції з власними сюжетними лініями. Тож роботи набувають цілковито самостійного звучання, змінюючи акценти, настрій, доповнюючи та розширюючи межі літературного твору. Нерідко відчутною стає витончена провокація, виявлена через вдумливу дотепність невипадкових елементів та вигадливих співставлень. Просочені то гіркуватою іронією, то м'якою посмішкою, аркуші вирізняються точністю і особливою стриманістю вивіреної мови, а язичницькі мотиви переплітаються з рисами традиційної народної культури та мистецтва іконопису, відбиваючи неоднозначність світобачення художниці.

Сам же сюжет нерідко розігрується як театральне дійство, дещо нагадуючи стилістику ярмаркових видовищ -- гостро-дотепних, подекуди дошкульних і повчальних, з яскраво вираженою морально-етичною складовою, бажанням застерегти, а не засудити.

Горизонталі, що формують простір аркушів, дозволяють зробити його складнішим та багатовимірним, увиразнюючи ідею поділу світу на земний і небесний, надреальний, підкреслюючи їхні відмінності і, воднораз, неподільну єдність. Можливо, усвідомлюючи, як часто грань між добрим і злим виявляється надтонкою й ледь помітною, мисткиня використовує мотиви, що зримо позначають прагнення віднайти втрачений баланс між ними, подолавши внутрішній дискомфорт. Чи не тому важливим елементом стають зображення ланцюгів і мотузок, котрі утримують персонажів у земному існув анні, дозволяючи досягти чи зберегти бодай ілюзію хисткої рівноваги між праведним та грішним. Знаком цього, а то й символом долі стає й мотив терезів. Безліч нібито побутових деталей насичують аркуші, несподівано набуваючи значимості символів і перетворюючи сюжет на своєрідний квест, відкриваючи у ньому інші шари сприйняття. Звичні істоти у роботах художниці отримують дивні фантасмагоричні обриси, а ті ж таки чорти виглядають навіть не лукавими, а добродушними, своїми діями розвиваючи паралельну сюжетну лінію, насичуючи аркуші відтінками змісту.

Іноді образи стають особливо виразними, як у зворушливо-ніжній і разом з тим тривожній «Колисковій», де мелодія виникає з численних зображень янголів та людей, візуально втілюючи поліфонію та відчуття нестримного наростання звуку.

Часом авторка вписує композиції у візерунчасті стрічки, ніби зупиняючи стрімкі кадри швидкоплинного життя. Ці смуги стають чи то рядниною, чи сіткою, яка утримує все розмаїття реальних та міфічних істот. У такі сітки бешкетні кози збирають зірки, вони ж стають повітрям-річкою, що рухає (а може, як і якорі, спиняє) колесо-пропелер злітаючого вгору млина. Подекуди зображення, ніби з мозаїки, набрані з декоративних елементів, що складаються у вигадливо-вишукану пластику мотивів, а орнаментальні фактури заповнюють напівпрозорі мережані силуети персонажів.

Виконані протягом 2011-2013 рр. графічні композиції циклу помітно різняться між собою. Так, у роботах 2011 р. відчуття неспокою виявляється через переважання різких діагональних ліній, подекуди рваних контурів, що виникають на тлі горизонталей, спокій яких порушується хіба що тональним контрастом чорно-білих плям. Окремі зображення виявляють помітний зв'язок з творами попереднього часу, зберігаючи властиву їм структуру, відносну симетричність та орнаментальність деталей, притаманне авторці прагнення впорядкованості й рівноваги. Інші позначені більшою розкутістю й фантазійністю, значно вільнішим використанням алегорій та пластичністю окреслень.

Її роботи -- завжди прихована гра -- зі змістом, знаками, нібито звичною й прочитуваною іконографією. Вони дають відчуття зрозумілості сюжету і раптом виявляють оманливість першого враження від них, спонукаючи вдивлятися в деталі, зануритися у непростий і мінливий світ самої художниці, раціональний і чуттєвий воднораз.

Рафінована чистота силуетів в одному аркуші в інших раптом вкривається плетивом примхливих, нестримних у своєму русі ліній, що нагадують стилістику доби бароко. Пластика робіт виникає з поєднання численних, часом підкреслено важких горизонталей, що не тільки відбивають тридільність світобудови, а й стримують потужну динаміку висхідних елементів, створюючи відчуття внутрішньої напруги й потенції майбутнього розвитку. Запрограмована ж рівновага симетрії, що нерідко є основою композицій, невимушено порушується зміщеннями, різномасштабними й ретельно опрацьованими деталями, кожна з яких доповнює й увиразнює зміст, ускладнюючи ритміку та змінюючи емоційне сприйняття.

В результаті втілення проєкту було створено не тільки експозицію графічних композицій, а й оригінальне художнє видання «Хмільний димар», видрукуване 2015 р. [9], яке демонструє можливості розвитку модерної української авторської книги, пропонуючи оригінальність дизайнерського вирішення (автор концепції видання -- Ілля Нестеров).

Ще більш насиченими фантасмагоричними мотивами видаються виконані тушшю аркуші з циклу «Гага Йога», створені протягом 2017-2020 рр. Поєднуючи в собі образи, що нагадують і видіння, і фольклорних персонажів, і заразом мотиви-цитати з мистецьких творів минулих епох, роботи водночас виглядають більш конструктивними й раціонально вибудованими. В них значно важливішою є роль незаповненого зображеннями тла, що дає відчуття вільного простору і виразнішого прочитання силуетів. Супроводжуваний ще й власними рядками, цикл стає незвичним і цікавим переходом до наступного етапу творчості.

Попри активну діяльність в якості художника та педагога, М. Ващенко разом зі своїм чоловіком І. Нестеровим виступає і як організатор творчої колаборації ”Hota Ruta“ (2018) та авторка і кураторка декількох виставкових проектів -- «Крафторій» [6, 7] та «Арт-паралелі» [8]. Першою спробою залучити до виставок інших авторів і, передовсім, студентів, стала виставка витинанок, яка відбулася 2010 р. і згодом стала щорічною. Пізніше цей досвід було використано і в роботі над іншими проєктами.

Об'єднуючи художників різних уподобань задля реалізації певних ідей, засновники колаборації прагнуть підкреслити особливу важливість у мистецтві партнерства майстрів різного віку та досвіду, які поділяють прагнення втілювати розмаїті творчі ініціативи. Завдяки цьому кожна виставка доповнюється різноманітними елементами, зокрема, публічними лекціями з історії української культури, майстер-класами, демонструючи мобільність і відкритість мистецького простору та більшу варіативність комунікації з глядачем. Виникнення подібних неформальних проєктів свідчить про те, що відбувається поступова «децентралізація» художнього процесу, відхід від звичної за радянських і пострадянських часів моделі офіційних виставок та сталих об'єднань художників, а цікавими й успішними стають тимчасові -- створені на період втілення певної ідеї, групи митців.

У 2018 р. було започатковано два проєкти: «Арт-паралелі» -- задумані як експозиція, що репрезентує сучасну українську графіку в усіх її різновидах, та «Крафторій», у якому свої роботи представляють автори витинанок. Обидва проєкти у 2018-2019 рр. здійснювалися за підтримки Центру української культури та мистецтв у Києві. Виставки було задумано як спробу згуртувати художників задля розкриття як їхнього власного творчого потенціалу, так і сприяння розвитку мистецтва в Україні, створення новітніх моделей виставкових проєктів тощо.

Поєднавши досвідчених майстрів та митців-початківців, організатори наголосили на важливості власного оригінального погляду на світ, прагнення до самореалізації, які мають визначальне значення як імпульс до творення, і не обмежують учасників певною тематикою. Тож автори робіт вільно обирають сюжети, мистецькі напрями і техніки, а основним критерієм відбору творів є професійність виконання. Йдеться, звісно, не лише про технічну вправність, хоча новаторські технічні рішення у галузі графіки -- один з пріоритетів конкурсу «Арт-паралелі», -- а про здатність вирішувати складні концептуальні речі, створювати оригінальні роботи.

Тож в експозиції було подано графіку та витинанки митців з різних регіонів України, що ніби в мініатюрі відбиває відмінності та подібні риси художнього процесу на вітчизняних теренах. Розмаїття тематики, технік виконання й художніх уподобань авторів створили відчуття несподіваності й невимушеності, яке панувало в експозиції. Незважаючи на те, що подекуди глядача зупиняло неочікуване поєднання у творах лірики та трагічності, споглядального настрою і визначеності життєвого кредо, подивування буттям з гостротою сприйняття його проявів. Одні з митців у найменших деталях намагалися відобразити пізнавані предмети, інші прагнули лаконічності висловлювань, залучаючи й візуальні елементи, запозичені з мистецтва модернізму. В експозиції зустрічалися і своєрідні ремінісценції образотворчості середини ХХ ст., звернення до ретро, і роботи, в яких відбилася іронічність та парадоксальність погляду на світ доби постмодернізму.

Роботи одних майстрів вирізняли співставлення фактур, утворених слідами різця, хистка рівновага регулярності й удаваної хаотичності штрихів, інші відзначилися продуманістю і ретельністю рисунка, лаконічністю форм та стриманістю колірних поєднань. Деякі автори зверталися до створення орнаментальних композицій, в яких симетрія підкреслює сталість, у когось реальні об'єкти стали поштовхом до гри з формами та фактурами. Подекуди аркуші перетворювалися на етюди емоцій та поезії, втілення магічної феєрії, або ж світ людей поставав у драматичних і динамічних образах.

Проєкти «Арт-паралелі» та «Крафторій» вирізняються і незвичною процедурою визначення переможців конкурсу, оскільки це мають робити самі автори, проголосувавши за дві найцікавіші роботи в експозиції. Як вважають організатори, така ідея забезпечує не лише максимально чесне й неупереджене голосування, а й залучає художників до певного співставлення творчих ідей, наділяє їх здатністю змінювати перебіг подій. Останнє виявилося дуже актуальним сьогодні, бо ж у людей існує не завжди зреалізована потреба не тільки спостерігати за діями інших, а й впливати на них. Заразом підсилюється і відчуття змагальності, виникає момент невимушеної гри з непередбачуваним результатом. До речі, самі організатори, теж будучи учасниками виставки, не отримують жодних відзнак.

До слова, голосування учасників часто виявляє запит на технічну майстерність та емоційну чуттєвість. Загалом виник цікавий формат камерних проєктів, які можуть експонуватися як у звичних просторах залів, так і в майстернях художників, позбавляючи виставку відчуття офіціозу, а натомість створюючи атмосферу творчого спілкування різних за віком та мистецькими уподобаннями авторів і глядачів.

Важливим є й те, що кожна виставка завершується виданням цікаво вирішеного дизайнерського каталогу, авторами якого також стають І. Нестеров та М. Ващенко, відкриваючи ще одну грань власної творчої реалізації.

Висновки

Аналіз доробку Марини Ващенко доводить наявність значного розмаїття варіантів, в яких існує мистецтво доби постмодернізму в Україні. Адже у її роботах можна застерегти мотиви з візуальної культури багатьох епох, поєднані зі спадщиною народної образотворчості, фольклорними елементами, проявами модернізму перших десятиліть ХХ ст., тощо. Воднораз, художниця випрацювала власну пізнавану стилістику, в якій відчутною є осмислення символіки різного походження і часу, багатство складних асоціативних співставлень та властива сучасності неоднозначність трактування змісту. Працюючи у багатьох техніках, М. Ващенко надає їм незвичного звучання, прагнучи виявити можливості кожної з них.

У творах художниці багато пізнаваних деталей, пов'язаних з історією та реаліями українського суспільства, а графічні аркуші демонструють тяглість традицій нашої культури, їхню затребуваність на нинішньому етапі розвитку, органічність поєднання елементів класичного і сучасного мистецтва. М. Ващенко нерідко пропонує відмінне від звичного прочитання відомих образів, проте визначальним стає гармонійне поєднання елементів національного фольклору та мистецтва сьогодення, втілене у мелодійних або експресивних зображальних формах виконаних нею графічних циклів.

Проте, авторка не обмежується тільки роботою над графічними аркушами чи витинанками, намагаючись впливати на художній процес в Україні шляхом створення різнопланових проєктів, видань та творчих колаборацій, котрі мають за мету об'єднувати майстрів кількох поколінь і відмінних мистецьких уподобань задля втілення тих чи інших ідей, зменшення формалізації спілкування як художників між собою, так і глядачів з авторами.

Анотація

Мета статті: аналіз графічних творів та витинанок київської художниці Марини Ващенко і здійснених нею протягом 2010-2019 років виставкових і видавничих проєктів, в яких синтез набутків класичного й народного мистецтва постає як цікавий та своєрідний варіант прояву візуальної культури доби постмодернізму. Методологією дослідження є системний підхід, застосування мистецтвознавчого аналізу, методів порівняння та узагальнення. мистецтво ващенко витинанка графічний

Наукову новизну дослідження складає розкриття особливостей, характерних для творчості авторки та її діяльності як педагога й організатора різноманітних імпрез, введення у науковий обіг відомостей про молодих представників сучасного українського мистецтва. Висновки. Аналіз доробку Марини Ващенко дозволяє простежити, як формуються яскраві індивідуальні прояви в образотворчості України початку ХХІ ст. Грунтуючись на традиційній системі академічного навчання (М. Ващенко студіювала монументальний живопис у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука), вона випрацювала цілком оригінальний спосіб втілення власного світобачення у графічних серіях та витинанках. Роботи мисткині побудовані на складній системі асоціацій, вони вирізняються несподіваністю композиційних рішень та зображальних метафор, насиченістю промовистими деталями. У її творах присутня й притаманна епосі постмодернізму іронія, сполучена з глибокими філософськими роздумами та відчутною емоційністю. Прагнення впливати на розвиток художнього процесу сьогодення спричинилося до створення цікавих експозиційних проєктів, до яких залучені і професійні автори, і студенти мистецьких вишів. М. Ващенко разом зі своїм чоловіком І. Нестеровим організували також колаборацію “Hota Ruta” покликану підкреслити цінність у культурі партнерства людей різного віку та досвіду, проте готових до експериментів і змін, втілення різноманітних ініціатив. У межаж існування колаборації щороку здійснюється декілька проєктів, що вже стали традиційними. Серед них -- виставки витинанки та графічних робіт, організація інтернет-заходів, видавнича діяльність.

Ключові слова: Марина Ващенко, Ілля Нестеров, “Hota Ruta” витинанка, образотворче мистецтво України ХХІ ст.

Annotation

MARYNA VASHCHENKO'S WORK AS ONE OF THE MANIFESTATIONS OF THE ART OF POSTMODERNISM

The purpose of this article: analysis of graphic works and vytynanky of Kyiv artist Maryna Vashchenko and her exhibition and publishing projects in 20102019, in which the synthesis of classical and folk art appears as an interesting and unique version of the visual culture of postmodernism. The research methodology is a systematic approach, the use of art analysis, methods of comparison and generalization. The scientific novelty of this study is in the disclosure of features characteristic to the author's work and her activity as a teacher and organizer of various events; the introduction into scientific circulation of information about young representatives of contemporary Ukrainian art. Conclusions. Analysis of the work of Maryna Vashchenko allows us to trace how bright individual manifestations are formed in the art of Ukraine at the beginning of the 21st century. Based on the traditional system of academic education (M. Vashchenko studied monumental painting at the Mykhailo Boychuk Kyiv State Institute of Decorative Arts and Design), she developed a completely original way of embodying her own worldview in graphic series and vytynanky. The artist's works are built on a complex system of associations; they are characterized by unexpected compositional solutions and pictorial metaphors, saturation in eloquent details. In her works there is an irony inherent to the epoch of postmodernism, combined with deep philosophical reflections and tangible emotionality. The desire to influence the development of today's artistic process has led to the creation of interesting exhibition projects, which involve both professional authors and students of art universities. M. Vashchenko together with her husband Illya Nesterov also organized collaboration “Hota Ruta” designed to emphasize the value in the culture of partnership of people of different ages and experiences, but still ready for experiments and change, for the implementation of various initiatives. As part of the collaboration, several projects that have become traditional are carried out every year. Among them are exhibitions of vytynanka and graphic works, organization of Internet events, publishing activities.

Key words: Maryna Vashchenko, Ilya Nesterov, “Hota Ruta” vytynanka, fine arts of Ukraine of the 21st century.

Література

1. Арт-паралелі. Виставка-конкурс графіки 2019: кат. Київ, 2019. 64 с.

2. Ващенко Марина Олександрівна. Енциклопедія сучасної України. Київ: Ін-т енцикл. дослідж. НАН України, 2008. Т. 8. С. 684.

3. Ващенко Марина Олександрівна. Художники Києва. Українське образотворче мистецтво 1991-2011 років. Живопис. Графіка. Скульптура / упоряд. В. Андрієвська, вст. ст. Л. Андрієвський. Київ: Криниця, 2011. С. 477.

4. Витинанка: кат. Київ, 2010. 20 с.

5. Косицька З. Стилістичні паралелі у творчості українських і литовських майстрів витинанки на сучасному етапі. Декоративне мистецтво в Україні кінця ХХ -- початку ХХІ століття: проблеми збереження національної своєрідності в умовах глобалізації [колект. монографія]. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Вид-во ІМФЕ, 2019. С. 146-167.

6. Крафторій 2018. Виставка-конкурс сучасної витинанки. Київ, 2018. 44 с.

7. Крафторій 2019. Всеукраїнська виставка-конкурс витинанки. Київ, 2019. 40 с.

8. Міщенко І. Арт-паралелі 2019. Образотворче мистецтво. 2019. № 3. С. 64-65.

9. Хмільний димар. Київ: Інтерконтиненталь-Україна, 2015. 40 с.

10. ART-AKT. Третя всеукраїнська трієнале абстрактного мистецтва. Чернівці: ДрукАрт, 2016. 44 с.

11. АИТ-АКТ. Четверта всеукраїнська трієнале абстрактного мистецтва. Чернівці: ДрукАрт, 2019. 64 с.

References

1. Art parallels. Exhibition-competition of graphics 2019 (2019). Kyiv [in Ukrainian].

2. Vashchenko Maryna Oleksandrivna (2008). Encyclopedia of Modern Ukraine. Kyiv: Encyclical Institute research. NAS of Ukraine, Vol. 8, 684 [in Ukrainian].

3. Vashchenko Marina Alexandrovna (2011). Artists of Kiev. Ukrainian fine arts 1991-2011. Painting. Graphics. Sculpture. Emphasis. Kyiv: Krynytsia, 477 [in Ukrainian].

4. Vytynanka [catalog] (2010). Kyiv [in Ukrainian].

5. Kosytska Z. (2019). Stylistic parallels in the work of Ukrainian and Lithuanian masters of vytynanka at the present stage. Decorative art in Ukraine in the late XX -- early XXI century: problems of preserving national identity in the context of globalization [col. monogr.]. Kyiv: IMFE Publishing, 146-167 [in Ukrainian].

6. Kraftoriy 2018 (2018). Exhibition-competition of modern vytynanka. Kyiv [in Ukrainian].

7. Kraftoriy 2019. All-Ukrainian exhibition-competition of vytynanka. Kyiv, 2019. 40 p. [in Ukrainian].

8. Mishchenko, I. (2019). Art parallels 2019. Obrasotvorche mystectwo, 3, 64-65 [in Ukrainian].

9. Drunken chimney (2015). Kyiv: Intercontinental-Ukraine [in Ukrainian].

10. АИТ-АКТ. Third All-Ukrainian Triennial of Abstract Art (2016). Chernivtsi: DrukArt [in Ukrainian].

11. АИТ-АКТ. Fourth All-Ukrainian Triennial of Abstract Art (2019). Chernivtsi: DrukArt [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru