Сила слова мовою танцю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сила слова мовою танцю

Череп Діана Андріївна, здобувачка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Танець - мова тіла та душі... Це почуття та емоції. Це розповідь тілом.

Танець - вид мистецтва, де художні образи створюють засобами пластичних рухів людського тіла. У танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів. Танець існував та існує в культурних традиціях всього людства й людських спільнот. За довгу історію людства танець змінювався, відображаючи культурний розвиток [1, 32].

Існує дуже багато видів і форм танцю. Народний танець - яскраве вираження менталітету й творчості кожного народу, віддзеркалення традицій, хореографічної мови, пластичної виразності у співвідношенні з музикою. Класичний танець є основою мистецтва балету, започаткованого наприкінці XVI століття, і потребує спеціальної підготовки. Естрадний танець має власну специфіку та підпорядкований завданням підтримки виступу певного естрадного співака [3].

За кількістю учасників танці поділяють на сольні, парні та групові танці. За призначенням - на соціальні, обрядові, сценічні, еротичні тощо [2, 18].

Перші танці давніх часів були далекі від того, що сьогодні позначають цим словом. Вони мали зовсім інше значення. Різноманітними рухами і жестами люди виражали свої враження від світу, настрій і душу.

Сам танець завжди був пов'язаний із життям і побутом людей. Тому кожен танець відповідає характеру й духу того народу, де він зародився.

У середньовіччі були прості танці - хороводи. Із часом вони ставали більш складними. З'явились парні танці. Церква забороняла сміх, веселощі, але простий народ це не зупиняло [4].

Танець - мистецтво, що існує в часі й просторі. Це особливий вид художньої діяльності, який виражає людські почуття, думки, взаємовідносини. Це мистецтво, яке виражає почуття через рух.

Танцювальні па беруть свій початок з основних форм руху людини: бігу, ходи, стрибків, поворотів.

Існують такі характеристики танцю: ритм, малюнок, динаміка, техніка, жестикуляція.

Виражальні засоби: жест - мистецтво виразити почуття і думок у рухах; міміка - мистецтво виразити почуття і думки рухами м'язів обличчя; пантоміма - мистецтво виразити почуття засобами міміки і жесту; пластика; темп і ритм; композиція; костюм і реквізити; гармонійні рухи і пози.

Багато можна сказати танцюючи, особливо якщо використовувати в постановках жестикуляцію, міміку, пантоміму.

Жест є одним з найдавніших засобів виразності хореографічного твору. Він був доступною формою спілкування в різні епохи. «Жест (від лат. gestus - рух тіла) - деяка дія або рух людського тіла або його частини, що має певне значення або сенс, тобто є знаком або символом» [5].

Умовно жести можна розділити на 4 групи: жести, викликані безпосередньою реакцією організму на явища дійсності; жести, що склалися в умовах певного життєвого укладу; жести образотворчі; умовні жести, які побутують у вузькому колі людей, пов'язаних територіально, професійно.

На відміну від пантоміми, що складається з певної послідовності жестів, у танці жест не грає вирішальної ролі. Танець не імітує конкретну поведінку людини, а відображає його внутрішнє життя, використовуючи мінімум життєвих рухів. народний танець жестикуляція

Для вираження характеру танцю використовують майже всі виразні засоби пантоміми: жести всіх видів, імітація дії, іноді з бутафорією.

Для імітації дії постановник повинен знайти способи хореографічного вираження дійсності, підібрати такий танцювальний хід, танцювальну комбінацію, яка б асоціювалася із цим персонажем.

Бутафорія - це засіб конкретизації характеру, вчинків і явищ.

Таким чином, пантоміма, жести і імітація дії найчастіше виступають в танці як хореографічної теми пластичного мотиву, вони розробляються протягом танцю і виявляють характер».

Ще одним яскравим засобом виразності є міміка. «Міміка (грец. - наслідувач) - виразні рухи м'язів обличчя, що є однією з форм прояву тих чи інших почуттів людини - радості, смутку, розчарування, задоволення [3].

Розрізняють: мимовільну (рефлекторну) побутову міміку; довільну (свідому) міміку як елемент акторського мистецтва, що складається передавати душевний стан персонажа виразними рухами м'язів обличчя. Вона допомагає акторові у створенні сценічного образу, у визначенні психологічної характеристики, фізичного і душевного стану персонажа [3].

Міміка висловлює зміст танцю. У різних культурних і етнічних групах міміка може виражати різні значення, незважаючи на те, що багато прояви міміки є універсальними. Залежно від змісту в танці, ми передаємо ті чи інші емоції. Це може бути радість або смуток, захопленість або огиду, ненависть і любов. Завдяки міміці ми робимо танець, твором мистецтва, д оповнюючи емоціями.

Елементом хореографічного твору, що об'єднує попередні, є пантоміма. Пантоміма (від грец. pantomimes - актор, який грає за допомогою одних рухів, буквально - все відтворює наслідуванням) - вид сценічного мистецтва, у якому головним засобом створення художнього образу є пластична виразність людського тіла, жест, міміка. Джерела мистецтва пантоміми в Європі - у театрі Стародавньої Греції та Риму. У середні століття до пантоміми зверталися гістріони, жонглери й ін. У середині XVI - XVIII ст. вона відродилася в італійській комедії дельарте. У ХІХ ст. пантоміму як самостійну театральну форму розвивали Дж. Грімальді (Великобританія), Ж. Б. Г. Дебюро (Франція) - творець знаменитої маски П'єро. В останній третині ХІХ ст. пантоміму розігрували переважно на сценах мюзик-холів. У Франції сформувалася так звана марсельська школа на чолі з Л. Руффо. У Великобританії виступали Д. Лейно, Л. Тіч, трупа на чолі з Ф. Карно, у якій почав творчу діяльність Ч. Чаплін. На початку XX ст. пантоміма посідала значне місце в роботі режисерів Німеччини (М. Рейнхардт й ін.). У 1930 - на початку 1970-х рр. найві- доміші актори-міми - Ж. Л. Барро, М. Марсо (Франція), Л. Фіалка (Чехосло- ваччина), Х. Томашевський (Польща). У Росії пантоміма входила до складу багатьох народних ігор та обрядів, виступів скоморохів. У ХІХ ст. пантоміму ставили на підмостках балаганів і в цирках. У 1910 -х рр. виражальні засоби пантоміми привернули увагу режисера К. А. Марджанова, Н. Н. Євреїнова, А. Я. Таїрова, В. Е. Мейєрхольда. Особливий вид - пантоміма в супроводі музики, співу, ритмічного акомпанементу - поширений з найдавніших часів в Індії, Індонезії та інших країнах Азії.

Сучасна пантоміма включає в себе мистецтво міма (один актор) та подання з усіма ознаками театральної вистави. У Радянському Союзі отримали розвиток обидва види [5].

Пози акторів у пантомімі є ключовим елементом вистави. Актор за допомогою поз може передавати стан свого героя, взаємодіяти з навколишнім героя простором, зокрема з уявними, «невидимими» партнерами і предметами. Також у коротких жартівливих сценках актори самі можуть зображати різні предмети, добре знайомі глядачеві (чайник, праска, радіоприймач, пляшка шампанського й ін.).

Є ігри, у яких учасники по черзі відгадують задумані предмети, зображуючи їх за допомогою поз і дій.

У сучасній пантомімі існує кілька напрямів, часто актори прагнуть піти від класичного образу клоуна-міма, вносячи зміни у свій артистичний образ.

Ці всі інструменти допомагають хореографам -постановникам втілювати в життя не просто танці, а цілі історії, розповіді про ті чи інші події, передавати емоційний стан танцівника чи постановника тощо.

Література

Танець. Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. Буенос-Айрес, 1966. Т. 8, кн. XV : Літери Ст - Уц. С. 1875-1877.

Хореографія: основи класичного танцю : навч.-метод. посіб. / Ю. В. Гончаренко, О. А. Ермакова. Запоріжжя : ЗНУ, 2012. 239 с

Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. Тернопіль, 2003. 404 с. Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C (дата звернення: 23.03.2023).

Туменко Р. А. Естетична характеристика мистецтва хореографії. Виражальні засоби хореографії. Напрямки хореографії. 2020. URL: https://naurok.com.ua/estetichna- harakteristika-mistectva-horeografi-virazhalni-zasobi-horeografi-napryamki-horeografi-171095. html (дата звернення: 23.03.2023).

Жестикуляція, міміка і пантоміма як основа хореографічної постановки. 2019.

URL: http://ni.biz.ua/12/12_3/12_3 749_zhestikulyatsiya-mimika-i-pantomima-kak-osnova-horeo

graficheskoy-postanovki.html. (дата звернення: 23.03.2023).

Размещено на Allbest.Ru/