Людмила Шевченко - унікальна постать мистецького чину

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Інститут сучасного мистецтва

Кафедра режисури та акторської майстерності

Людмила Шевченко - унікальна постать мистецького чину

Хоролець Л.І., професор,

Народна артистка України

Швець І.В., магістрант

Kиїв, Україна

Сучасна наукова думка підтримує позицію до принципового переосмислення мистецьких подій та узагальненого правдивого погляду на століття, що минуло. Особливо важливими, в цьому питанні, є професійна реставрація цілісного образу українського циркового мистецтва та його яскравих персоналій.

До українського мистецтва цирку, а саме до стану сучасного дресирування тварин, виявляють глибокий інтерес світові та українські науковці, педагоги-методисти і циркові артисти-практики, зокрема, до театральної, виконавської і педагогічної спадщини в галузі циркової культури України ХІХ-ХХ-ХХІ століть як справжнього професійного феномена в історії культури.

Це фундаментальні дослідження окремих виконавських професійних циркових шкіл, специфіки становлення та формування артистично- циркових традицій, вивчення технологій творчості відомих циркових артистів, діячів культури та мистецтв України.

Звернення до духовної спадщини митців українського цирку дає нам змогу повернути забуті імена, які не тільки працювали в Україні, а й формували світову циркову культуру, працюючи за кордоном. Все це є результатом творчого пошуку окремих творчих постатей, які активно діяли в історико-культурологічному процесі. Тому, в наш час головну увагу конче необхідно приділяти окремо взятій особистості в єдності усіх її соціально-культурних професійних проявів.

На часі є вивчення постаті Людмили Олексіївни Шевченко, розкриття її професійної діяльності артистки цирку та її внеску у світову скарбницю історії мистецтва.

На основі науково-теоретичного аналізу та пошукової роботи встановлено факт відсутності цілісно сформованого архіву митця, зокрема, нагальною необхідністю є створення історико-документальної бази для дослідження даної теми, яка є дуже актуальною.

На основі теоретичного пошуку також встановлено, що структуровано лише окремі документи та особисті речі щоденного вжитку, частину професійних настанов підготовчих варіантів циркових номерів та проектів артиста, фото робочих моментів.

Важливим є і те, що об'єктом науково-теоретичного дослідження є жінка-артистка унікальної смертельно-небезпечної професії - дресирувальник диких тварин (хижаків): левів, тигрів та ін.

Вбачається своєчасним відновлення історичної справедливості й наукової об'єктивності стосовно ролі Людмили Олексіївни Шевченко у розвитку передовсім світової та національної української інтелектуальної театральної культури розваг.

Тому в період національної культурної розбудови української незалежної держави особливого значення набуває історична й духовна спадщина артиста такого рівня, саме циркового майстра, що підтверджується також його особистим творчим доробком, з яким пов'язані становлення та кристалізація кращих традицій світової циркової школи.

Сучасний стан театральної культури розваг потребує висвітлення взаємовпливу професійної діяльності митця та творчого середовища не лише в історико-культурному вимірі, але й на рівні творчих осередків, професійних театральних циркових колективів та асоціацій. Це допоможе переосмислити їхню роль у розвитку національних традицій і надбань українського цирку і професійного рівня окремої артистичної постаті.

Феномен особистості Людмили Шевченко проявляється в її мужній позиції артиста-громадянина із власною національною самосвідомістю, гартувалася в епоху драматичних колізій XX століття та неодноразових змін художньо-естетичних критеріїв за вимогами часу. Її творчий доробок відображає етапи становлення української циркової школи у театральній культурі ХХ-ХХІ століть.

Теоретичною базою дослідження стали енциклопедичні праці філософа В.Г. Чернеця. Зокрема, в роботі «Сучасні тенденції розвитку вітчизняної культури» він окреслює її реалії, досліджує стан та перспективи розвитку. Мистецтвознавець М.І. Немчинський у роботі «Міфи легендарного часу» формулює основні принципи циркового мистецтва на прикладах творчої професійної праці знакових циркових особистостей та гуртів, та орієнтує особливо видатні моделі циркових спектаклів 1920-1990-х рр. До речі, Максиміліан Ізяславович був постійним гостем щорічних гала-вистав Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв на арені Національного цирку України, очолюваного його ученицею Людмилою Олексіївною Шевченко. Його схвальні відгуки були надзвичайно важливими для артистів-початківців. Адже вони суголосні думці Людмили Олексіївни про надважливу роль акторської складової в майстерності циркового артиста.

Свої погляди професор М. Немчинський неодноразово перевіряв у діяльності на кафедрі режисури цирку ГІТІСу, яку він очолював багато років. До того ж, видається важливим його творчий тандем з дружиною - професором Розеттою Яківною Немчинською, яка багато років виховувала акторів і режисерів музичного театру в цьому ж навчальному закладі. Вони навіть використали циркові трюки із підкидною дошкою у постановці М.І. Немчинського при створенні вистави «Одруження» за п'єсою М.В. Гоголя у муніципальному театрі м. Зальцбург (Австрія) в 1991-му році. Можливо тому один із випускників Р.Я. Немчинської - Ігор Грінберг, котрий був у студентські роки режисером-асистентом на цій постановці, сьогодні викладає в КМАЕЦМ, а також використовує циркові прийоми на театральному кону Києва. Зокрема, елементи ілюзії і маніпуляції у виставі «Гульвіса» за Е.-Е. Шміттом Академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра.

У своїх дослідженнях Л.І. Хоролець розкриває сутність та якісне значення художньої атмосфери спектаклю для завершення та розкриття художнього задуму автора. Опорним став і «Словник-довідник асоціації циркових артистів» та спогади Н. Дурова, Ю. Дмітрієва, Б. Едер та ін.

На основі аналізу наукової літератури та інших матеріалів, виявлено ще недостатній рівень розробленості даної теми з позиції розкриття історичної ваги циркової спадщини Людмили Олексіївни Шевченко, її суті з позиції значимості творчої особистості митця для розвитку циркової культури українського народу та світової спільноти. З огляду на це, означена необхідність її осмислення та доведення до широкої аудиторії.

Метою дослідження є необхідність конкретизації сутності творчих перспектив та механізмів розвитку циркової культури на основі аналізу історичного процесу формування циркового мистецтва, зокрема, унікально-небезпечної професії дресирувальниці диких тварин (хижаків), що певним чином формує загальний творчий портрет видатної циркової артистки світового рівня - Народної артистки СРСР, Народної артистки України, лауреата міжнародних премій Людмили Олексіївни Шевченко, виявити якісний показник рівня важливості впливу щодо внеску Людмили Олексіївни Шевченко у розвиток циркового мистецтва України та світу. Популяризація духовної спадщини Л.О. Шевченко матиме вагомий вплив на якість професійної освіти і на формування світового та національного культурно-мистецького середовища та виховання українця.

Реалізація поставленої мети потребує вирішення низки завдань, пріоритетними серед яких є:

- аналіз історії становлення циркового мистецтва в наукових та теоретичних розвідках мистецтвознавців та педагогів;

- виявлення основних складових формування українського циркового мистецтва (на прикладі показу особливостей професії - дресирувальник хижаків);

- встановлення історичної та культурної цінності циркової сім'ї дресирувальників, ствердження її як культурного мистецького феномену і показ цього на прикладах основних фактів біографії Людмили Олексіївни Шевченко та її професійної діяльності артиста.

- встановлення якісних показників рівня важливості впливу популяризації духовної спадщини Людмили Олексіївни Шевченко на якість формування світового та національного культурно-мистецького середовища на основі аналізу професійної роботи дресирувальника.

Об'єкт дослідження - унікальна культура циркового мистецтва.

Предмет дослідження - якісний показник внеску Людмили Олексіївни Шевченко у розвиток циркового мистецтва України та світу.

Основними методами дослідження є:

- аналітичний - при вивченні наукової літератури з даної теми;

- історично-типологічний - зумовлений дослідженням зміни стильової динаміки творчих процесів українського циркового мистецтва ХХ - ХХІ ст.;

- теоретичний - для аналізу основних художньо-естетичних та професійних позицій творчості дресирувальниці Л. О. Шевченко;

- порівняльно-зіставний метод дав можливість порівняти, зіставити між собою досліджувані явища, події, факти творчої біографії митця та особливості циркового мистецтва;

- компаративний - при порівнянні особливостей прочитань різножанрових номерів у творчості Людмили Олексіївни Шевченко.

Матеріалом дослідження є література з історії та теорії циркового мистецтва, друковані матеріали та факти творчої біографії, концертні програмки та афіші, фото та кіно матеріали, інтерв'ю та спогади видатних діячів циркового мистецтва України та світу, власні аналітичні оцінки автора кваліфікаційної роботи творчого портрета Людмили Олексіївни Шевченко.

Наукова новизна дослідження полягає у:

- спробі осмислення та подачі нового культурологічного ракурсу духовної спадщини митця - жінки-дресирувальниці як складової розбудови культурно-мистецького середовища України періоду Незалежності;

- розглянуто сучасний стан театральної культури з позиції керівника, директора цирку, художнього керівника циркової трупи та виявлено потребу висвітлення взаємовпливу професійної діяльності митця та творчого середовища не лише в історико-культурному вимірі, але й на рівні творчих осередків, професійних театрально-циркових колективів та асоціацій;

- вперше проаналізовано особливості інновацій в постановці смертельно-небезпечних номерів та індивідуального мистецтва циркового дресирувальника хижаків (великих, смертельно-небезпечних диких тварин) через показ знакових моментів і номерів циркових вистав;

- вперше в історії циркового мистецтва підтверджено, що Людмила Олексіївна Шевченко у своїй професійній, громадській та педагогічній діяльності та за життєвими принципами жінки-громадянки-українки виступає захисником безбольових, заохочувальних методів дресури, вперше введених у практику Володимиром Дуровим.

У дослідженні встановлено, що в історії дресирування диких тварин заохочувальний метод має на меті годування тварини в процесі їх дресирування, тобто заохочення їжею після кожного вдало виконаного трюку. Виявлено, що саме цей метод відкидає будь-який болісний вплив на тварину і відміняє застосування фізичної сили, а у номерах під керівництвом Людмили Шевченко беруть участь тільки тварини, вилучені з дикої природи мінімум в 3-4 поколінні. Встановлено якісний показник внеску Людмили Олексіївни Шевченко у розвиток циркового мистецтва України та світу . Вперше представлено активний український громадсько-мистецький простір ХХІ століття, пов'язаний з доробком Людмили Олексіївни Шевченко .

Проаналізований джерельний матеріал, отримані узагальнені результати та висновки відкривають нові можливості у вивченні духовної спадщини Людмили Олексіївни Шевченко. Результати даного наукового дослідження можуть бути використані у лекційних курсах для поглибленого вивчення історії циркового мистецтва України, а також для підготовки методичних праць для виховання професійних артистів цирку. Підняті в роботі питання також можуть стати темами науково-теоретичних та науково-практичних конференцій напрямку «Театральне мистецтво».

Ціла епоха вітчизняного циркового мистецтва втілилася в унікальній творчій діяльності Володимира та Людмили Шевченків.

Нами виявлено складові формування українського циркового мистецтва розшифровано необхідні для роботи завдання це:

1) формування понятійного поля;

2) аналіз науково-методичної літератури про мистецтво цирку.

Проаналізувавши творчий шлях Людмили Олексіївни Шевченко, нами розкрито реалізацію формування професійних та методологічних компетентностей майстра циркового мистецтва у процесі циркової діяльності. історичний культурний професійний дресирувальник шевченко

На основі проведеного теоретичного аналізу історичної розбудови циркового мистецтва, зокрема, унікально небезпечної професії дресирувальниці диких тварин (хижаків), нами виявлено унікальний факт професійної діяльності у цій сфері мужньої і надзвичайно талановитої артистки національного цирку, видатної артистки сучасності світового рівня Народної артистки України Людмили Олексіївни Шевченко.

Таким чином: цирк ХХІ ст. увібрав до свого складу всі види мистецтв; українські традиційні музично-театральні вистави в Україні є явищем, яке відповідає нагальним потребам суспільства, і яке, в свою чергу, суттєво вплинуло на оновлення оригінального і традиційного цирку. Такі розважально-інтелектуальні високотехнічні театри (цирки) об'єднують громадськість, виховують її естетичні смаки, формують соціальну свідомість. Встановлено історичну та культурну цінність циркової сім'ї дресирувальників та стверджено це як культурний мистецький феномен.

На основі проведеного аналізу історичних фактів та фактів біографії Людмили Олексіївни Шевченко нами сформульовано якісний показник рівня важливості впливу її духовної спадщини на формування культурно-мистецького середовища України.

Размещено на Allbest.Ru