До проблеми специфіки естрадної композиції як феномену сучасної української культури (на прикладі творчості гурту ONUKA)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

До проблеми специфіки естрадної композиції як феномену сучасної української культури (на прикладі творчості гурту ONUKA)

Тищик Вадим Борисович кандидат мистецтвознавства,

завідувач кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя

Плаксіна Олена Федорівна Заслужена артистка України,

доцент кафедри вокально-хорової підготовки вчителя

Анотація

Музична культура України є багатоманітною. Вона включає професійну композиторську творчість, усну народну творчість - фольклор і різноманітну за стильовими напрямками і жанрами естрадну масову музику, під якою розуміється джаз, рок- і поп-музика. У зв`язку з тенденцією об`єднання культур різних народів (глобалізація), яка спостерігається на межі ХХ-ХХІ століть, відбувається взаємопро- никнення різних явищ музичного мистецтва в рамках однієї національної культури. Прикладом цього може бути взаємовплив і навіть синтез таких, здавалося б, принципово різних явищ, як джаз, рок, поп-музика і фольклор. Фольклор завжди був одним з найголовніших складників культури народу. Саме в усній народній творчості зберігались характерні риси етносу - обряди, вірування, особливості мови та інші прояви національної самобутності. Існування фольклору в XX-XXI ст. не тільки як окремої галузі музичної культури, а як складового компоненту музичних стилів та жанрів, які є найбільш поширеними серед широких верств населення, сприяє виникненню дослідницької зацікавленості в ньому, усвідомленню національної специфіки та його глибокого філософського значення. Стаття присвячена дослідженню багатошаровості як специфічної якості естрадної композиції в контексті сучасної української культури на прикладі творчості електро-фольк гурту ONUKA.

Підкреслюється, що українська культура позначена розгалуже- ністю та диференційованістю, що відповідає потребам сучасного складно структурованого суспільства.

Відзначається, що для композиції гурту ONUKA характерна полішаровість на кількох рівнях художнього цілого: у поєднанні фольклору та естрадного мистецтва; тембрів народних, академічних інструментів і електронного звучання; створенні музичної фактури з різнорідними звуковими планами; у використанні української та англійської мови в одному альбомі; у зверненні до актуальної соціальної проблематики, яка виводить творчість гурту за межі рекреаційно-розважального мистецтва; у створенні мультидійства в сценічному просторі.

Ключові слова: полішаровість, музична композиція, фольклор, народні інструменти, тембр, електронна музика.

Tyshchyk Vadym Borуsovуch Candidate of Art Criticism (Ph. D.), head of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

Plaksina Olena Fedorivna Artist of Ukraine, docent, docent of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

IMPROVISATION AS A TYPE OF CREATIVE ACTIVITY

Abstract

The musical culture of Ukraine is multifaceted. It includes professional composer creativity, oral folk creativity - folklore, and popular pop music of various stylistic directions and genres, which includes jazz, rock and pop music. In connection with the tendency of the unification of cultures of different peoples (globalization), which is observed on the border of the 20th-21st centuries, there is an interpenetration of various phenomena of musical art within the framework of one national culture. An example of this can be the mutual influence and even synthesis of such seemingly fundamentally different phenomena as jazz, rock, pop music and folklore. Folklore has always been one of the most important components of the people's culture. It was in the oral folk art that the characteristic features of the ethnos were preserved - rites, beliefs, peculiarities of the language and other manifestations of national identity. The existence of folklore in the XX- XXI centuries. not only as a separate branch of musical culture, but as a constituent component of musical styles and genres that are the most widespread among the general population, contributes to the emergence of research interest in it, awareness of national specificity and its deep philosophical significance.

The article is devoted to the study of multi-layeredness as a specific quality of a pop composition in the context of modern Ukrainian culture, using the example of the work of the electro-folk group ONUKA.

It is emphasized that Ukrainian culture is characterized by branching and differentiation, which meets the needs of a modern complex structured society.

It is noted that the composition of the ONUKA band is characterized by multi-layeredness on several levels of the artistic whole: in the combination of folklore and pop art; timbres of folk, academic instruments and electronic sound; creating a musical texture with different sound plans; in the use of Ukrainian and English in one album; in addressing current social issues that take the band's creativity beyond the boundaries of recreational and entertainment art; in the creation of multi-action in the stage space.

Keywords: multi-layeredness, musical composition, folklore, folk instruments, timbre, electronic music.

Вступ

Постановка проблеми. Останнім часом розвиток естрадного мистецтва в Україні набуває все більш розгалуженого, диференційованого характеру, породжуючи феномени, які іноді складно вписати в межі «легкого» і «доступного» мистецтва через їх «новаційність» і «інакшість». Невідповідність певним канонам розважальності (орієнтація на широку аудиторію, домінування рекреативної функції, оперування інтонаційно-ритмічними моделями-шаблонами з розрахунком на зрозумілість і доступність, застосування звукообразних та тембрових моделей в аранжуванні тощо) спонукає до осмислення їх специфіки. Серед груп, які стали своєрідним «вибухом» у просторі сучасної естрадної музики, слід назвати електро-фольк музичний гурт ONUKA. Вибір творчості гурту як матеріалу дослідження зумовлений багатьма чинниками: стрімким злетом цього колективу на теренах української естради з 2013 року (дати створення) до наших днів, неослабним інтересом до творчості музикантів із боку колег-професіоналів, критиків, журналістів, аудиторії. У той же час - відсутністю наукових робіт, де здійснювалась би спроба осмислення музики гурту як особливого явища сучасної української естради, так би мовити, засобами та мовою «академічного» музикознавства, хоча інші (схожі, паралельні) процеси та явища уже мають своє різнобічне осмислення в науковій літературі.

На нашу думку, таке осмислення повинно відбуватися в контексті процесів, що характеризують сучасну культуру як складне полішарове явище.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останніх п'ятнадцяти років вітчизняний музикознавчий простір поповнився роботами, присвяченими різноманітним аспектам естрадного мистецтва. Серед них, передусім, слід назвати дисертацію Н. Дрожжиної «Вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради», в якій автор досліджує досить широке коло питань: «історико-теоретичні аспекти вокального мистецтва естради», «методологічні принципи навчання професійних вокалістів із позицій специфіки естрадного виконавства», «особливості естрадної співацької фонації», «роль технічних звукопідсилюючих компонентів у концертно-виконавській діяльності естрадного співака» [2, c. 3-4].

У роботі також «апробовано авторську методику виховання професійних естрадних вокалістів» та «розроблено алгоритм аналізу особистості видатних естрадних співаків в аспекті феноменології» [2, c. 4]. Окрім суто теоретичних проблем, Н. Дрожжина розглядає історичний вектор розвитку мистецтва естради, зауважуючи, що «з початку 90-х років ХХ ст. в Україні фундаментальними факторами функціону- вання та розвитку музичної культури естради є глобалізаційні процеси міжцивілізаційної взаємодії, які охоплюють усі сторони людського буття» [2, с. 8].

Тому одним із завдань української вокальної школи естрадного виконавства автор вважає піднесення рівня «вітчизняного естрадно- вокального виконавства при збереженні зв'язку з національними традиціями» [2, c. 8]. Вважаємо цю тезу відправним моментом нашого дослідження.

Як результат загальносвітової тенденції глобалізації досліджує взаємодію та синтез української естрадної музики й фольклору В. Тормахова [6, с. 1]. Під естрадною автор розуміє досить широке коло явищ: джаз, рок- та поп-музику в різних стильових напрямках, тому аналітичну базу дослідження складають твори справді різноманітних за своїм спрямуванням колективів і виконавців («Брати Блюз», «Брати Гадюкіни», «ВВ», Катя Chilly та ін.).

Широка панорама української естрадної вокальної музики в жанровому та стилістичному аспектах представлена в роботі Т. Рябухи [4], де автор досліджує витоки та інтонаційні складові української естрадної пісні на основі значного аналітичного матеріалу від 1980-х до початку 2000-х років.

Окрім робіт панорамного характеру, останнім часом з'являються праці, присвячені окремим персоналіям української естради. Так, наприклад, в статті Ю. Карчової [3] досліджено творчість української співачки Ілларії, що втілює тенденцію «сучасного функціонування народнопісенної виконавської парадигми в синтезі з її народно- академічною та естрадною модифікаціями, у вільному їх чергуванні, взаємовпливові, репрезентації в контексті стильових мейнстримів сучасності (завдяки естрадній і джазовій забарвленості інструменталь- ного тла)» [3, с. 79].

Попри інтерес дослідників до сучасної української естради, за межами наукового простору залишаються явища, які виникли нещодавно, проте, через свою незвичність й унікальність, потребують осмислення.

Таким чином, метою нашої розвідки є розгляд естрадної композиції як полішарового явища в контексті сучасної української культури на прикладі творчості електро-фольк гурту ONUKA.

Виклад основного матеріалу

естрадна композиція

Сучасна українська естрадна музика своєю розгалуженістю і багатошаровістю відповідає характеру сучасної культури - явища складного і суперечливого, плюралістичного за своєю сутністю, що відбиває складність сучасного світу.

Слова, сказані В. Вельшем щодо постмодерну, цілком можна віднести і до сучасної культури в цілому: «Основним досвідом постмодерну є непорушне право тих форм знання, життєвих проектів, моделей дії, які мають високий ступінь відмінності. … Проте визнання їх здійснюється на підставі відносно простого ключового досвіду: той самий зміст можна передати цілком по-різному залежно від способу бачення, а інший спосіб бачення, своєю чергою, «висвітлює» аж ніяк не менше за попередній, - він є тільки іншим. … Стара модель сонця - сонце для всіх і над усім - уже втратила своє значення, оскільки виявилася недостатньо точною. … Відтепер істина, справедливість, людяність постають у множині» [1, c. 16].

Розшарування й розгалуженість сучасної культури є відбиттям не тільки складної картини світу, де концепція «Універсуму» змінилась на «Мультиверсум». Це є також відповіддю на запит суспільства, яке стає все більш складно структурованим і диференційованим, коли одна й та ж сама людина може бути вписаною у різні його площини і представляти різні осередки. Відповідним чином ускладнюється й система естрадного музичного мистецтва, яке, на відміну від мистецтва академічного, «покриває» більшу аудиторію, відповідно більш чуйно реагує на ускладнення соціо-культурного контексту.

Тому виявлені в дисертаційному дослідженні В. Тормахової 2007 року [6], тенденції щодо взаємодії та синтезу фольклору й різних напрямків естрадної музики, у результаті чого виникають непрості в стильовому та мовному плані твори, виявляються актуальними й сьогодні. Значущість тенденції тяжіння до фольклорних першоджерел зумовлена, на нашу думку, двома чинниками. Перший перебуває у площині глобалізаційних процесів, які породжують протилежно- зворотні явища не тільки в Україні, а й у всьому світі.

У системі культури антиглобалізаційні тенденції маніфестуються різними засобами: перш за все, інтенсифікацією локальної специфіч- ності на різних рівнях (побутовому, мовному, релігійному, художньому тощо). Збереження локальної специфічності стає противагою всепоглинаючій глобалізації і є запорукою збереження різних проявів самобутності у великому уніфікованому культурному просторі.

На культурних теренах України звернення до фольклору зумовлена, у свою чергу, актуалізацією на сучасному - транзитивному - етапі розвитку культури категорій історичної та культурної пам'яті. Однією зі складових останньої є народна художня спадщина. Так, стосовно історичної пам'яті О. Стасевська [5] зауважує: «Актуалізація історичного минулого, а також історичної пам'яті та соціального міфу як форм його інтерпретації притаманна кризовим періодам розвитку суспільства. Виявлення їх взаємозв'язку як способів інтерпретації минулого є надзвичайно важливим у контексті розуміння реальних у часі процесів, а також для конструювання майбутнього» [5, с. 173].

«Історична пам'ять має чітко означений світоглядний характер - це сукупність цінностей, які людина свідомо відібрала/зберегла у своїй свідомості та керується цим у своїй діяльності» [5, с. 174]. В умовах кризи ідентичності актуалізація культурної та історичної пам'яті допомагає формувати систему цінностей, яка стане основою для самоідентифікації особистості у просторі тотальної глобалізації.

У контексті названих настанов сучасної української культури творчість гурту ONUKA органічно відповідає її запиту. Гурт склався 2013 року. Співзасновниками колективу стали Наталія Жижченко -- колишня солістка гуртів «Tomato Jaws» та «KOOQLA», і Євген Філатов -- лідер гурту «The Maneken» [7], на сьогодні саунд-продюсер ONUKA, який займається створенням електронних аранжувань. Н. Жижченко - онука (звідси походить і назва гурту) видатного дослідника, знавця та майстра українських народних інструментів Олександра Микитовича Шльончика.

Прищеплена з дитинства шана до народної музики, до самобутнього звучання українських народних інструментів дала плідні паростки, адже Н. Жижченко поєднала у своїй творчості досвід електронної музики з фольклором.

Зауважимо при цьому, що електронна музика є феноменом не тільки сучасної естради, а й академічного напрямку музичного мистецтва. Її виникнення у ХХ ст. пов'язане з новою естетикою звука, із розширенням уявлень про музичний звук і, відповідно, його меж, із намаганнями композиторів відбити світ, кардинально змінений, у новому звучанні. Пошуки йшли в різних напрямках: від конструювання найновішого інструментарію до розширення можливостей традиційних акустичних інструментів і використання електронних пристроїв та технологій для витворення звука.

Однією з провідних тенденцій у розвитку електронної музики є поєднання електронного звучання зі звучанням акустичних інструментів. Ця тенденція, не втративши свого потенціалу і перспектив розвитку як в академічній, так і естрадній сферах ХХІ ст., втілилась у творчості гурту ONUKA. Інструментальний супровід композицій гурту реалізується завдяки поєднанню електронного звучання з народними інструментами: сопілкою, окариною (грає Н. Жижченко), бандурою, цимбалами, трембітою та академічними інструментами - двома тромбонами (один із тромбоністів грає на трембіті) та валторною [7]. Усього в розширеному складі гурту одинадцять музикантів [7].

У результаті задіяння різноджерельних інструментів виникає сучасне мультишарове звучання, складовою якого є давні аутентичні тембри, котрі, з одного боку, утворюють з електронікою складний неповторний мікст, з іншого, - можуть виділятися з фонічно-акустичної цілісності як неповторні темброві ознаки звучання гурту.

Плідним досвідом стала співпраця гурту з Національним академічним оркестром народних інструментів України під керівництвом В. О. Гуцала. За словами Н. Жижченко [9], складнощі в роботі над проектом полягали саме в об'єднанні двох типів звучання, тому що акцент був зроблений на музичній складовій. Так, співачка зауважує, що в процесі перекладання композицій для складу із залученням великого оркестрового організму відправною тезою стало «вміксовування» електронної музики в оркестр, а не «зміксовування» оркестрової музики з електронною.

Перед звукорежисерами стояло складне завдання технічно «визвучити» оркестр, щоб він звучав, як у студії. За словами співачки, вона отримала той інструментальний склад, із яким давно хотіла попрацювати, і йдеться, передусім, про акустичні народні інструменти: бугай, ліра, домра, бандура, концертні цимбали, сімейство духових і ударні (співачка називає інструменти, що належать академічній інструментальній традиції - це литаври та дзвони).

Полішаровість і об'ємність композиції створюються не тільки завдяки збільшенню кількості музикантів на сцені. Результатом синтезу «традиційного» та «авангардного» стало полішарове звучання, пронизане живим нервом акустичних інструментів, які або утворюють сонорну єдність з електронікою, або виводяться на перший план звучання. Робота композитора та звукорежисера з планами звучання також націлена на створення об'ємного простору, в якому розрізняються шари: близько - далеко, високо - низько, головне - другорядне, адже в розгортанні композиції плани звучання чітко диференційовані, що утворює складно організовану фактуру.

Полішаровість композицій гурту ONUKA виявляється також і на інших рівнях організації художнього цілого. У концертному виконанні музична складова композицій супроводжується яскравим відеорядом на задньому тлі сцени, що створює відчуття мультидійства. Велику роль у цьому відіграють і незвичайно колоритні сценічні образи музикантів - стильні креативні костюми (дизайнер Л. Патока) та модні зачіски (перукар А. Крупчинський) [7].

Композиціям гурту притаманна також і складна смислова полішаровість, утворювана завдяки органічному поєднанню найсучасні- шого електронного звуку з тембрами українських народних інструмен- тів, що символічно можна інтерпретувати як зв'язок прадавнього і сучасного, проростання традиційного в новітнє.

Тексти гурту створюються українською та англійською мовами, причому різномовні композиції можуть входити до одного альбома. Так, наприклад, в альбомі Mozaїkа (2018), що складається з десяти композицій, містяться чотири англомовні твори (Animal, Vsesvit, Guns don't shoot, Alone). Білінгвістичність альбому надає йому полішаровості на рівні фоніки мови й дозволяє адекватно «прочитати» його як в українському культурному просторі, так і за його межами.

Слід зауважити також, що тематика, до якої звертається Н. Жижченко у своїй творчості, досить широка й охоплює коло актуальних соціальних проблем. Це Чорнобильська аварія, проблеми захисту довкілля, взаємини людини і світу, пошук смислу буття тощо. Щодо композиції «Vsesvit» з альбому Mozaїkа Н. Жижченко говорить:

«Це спроба відповісти на складне, вічне питання про призначення людини; її ролі у Всесвіті» [8]. Тим самим творчість гурту не обмежується рекреаційною тематикою, яка «заспокоює» слухача, причетного до масової культури. Вона порушує болісні питання, вічні теми, розраховує не тільки на емоційний відгук, а й потребує інтелектуального «включення».

Не випадково деякі композиції гурту виявляють свою складну смислову організацію через внесення додаткових (немузичних) складових. Наприклад, у композицію «1986» (альбом VIDLIK, 2016), присвячену трагічній події на Чорнобильській АЕС, включено реальний запис переговорів диспетчерів на станції того дня [7].

Висновки

Композиції гурту ONUKA демонструють складну полішаровість на багатьох рівнях художнього цілого: на рівні концепції у поєднанні фольклору та естрадного мистецтва, тембрів народних, академічних інструментів і найсучаснішого електронного звучання, у використанні української та англійської мови в межах одного альбома, що утворює полілінгвістичну сферу, у зверненні до актуальної соціальної проблематики, яка виводить творчість гурту за межі розважально-рекреаційного мистецтва, у створенні мультидійства в сценічному просторі через поєднання вербальної, музичної та візуальної складових.

Така складна полішаровість відповідає характеристикам і вимогам сучасної української культури як диференційованого й розгалуженого феномена. Від реципієнта полішарова композиція вимагає актуалізації інтелектуального сприйняття.

Перспективами дослідження є аналіз полішаровості естрадної композиції на прикладі європейських електро-фольк та фольк-рок гуртів.

Література

1. Вельш В. Наш постмодерний модерн. Київ: Альтерпрес, 2004. 328 с.

2. Дрожжина Н. В. Вокальне виконавство в ситемі музичного мистецтва естради [Текст]: автореф. дис. … канд. мистецтв.: 17.00.03; Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського. Харків, 2008. 16 с.

3. Карчова Ю. І. Тенденції інтерпретування народнопісенного виконавства в сучасному художньому просторі Культура України, 2017. Вип. 57. С. 73-82.

4. Рябуха Т. М. Витоки та інтонаційні складові української пісенної естради [Текст]: автореф. дис. … канд. мистецтв.: 17.00.03. Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського. Харків, 2017. 18 с.

5. Стасевська О. А. Історична пам'ять та соціальний міф як форми інтерпретації минулого [Текст] Вісник НУ" Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія, 2019. Т. 40, № 1. С. 165-181.

6. Тормахова В. М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроник- нення і синтез [Текст]: автореф. дис. … канд. мистецтв.: 17.00.03 Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. Київ, 2007. 17 с.

7. ONUKA [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/ wiki/ONUKA

8. Mozaїkа [Електронний ресурс] / Режим доступу https://uk.wikipedia.org/ wiki/Moza%C3%AFka

9. Велике інтерв'ю з ONUKA [Електронний ресурс] / Режим доступу https:// www.youtube.com/watch?v=yhdwb_3RSfY

References

1. Vel`sh, V. (2004). Nash postmodernij modern [Our postmodern modernist style]. Kiev: Al`terpres, 328 [in Ukrainian].

2. Drozhzhina, N. V. (2008). Vokal`ne vikonavstvo v sitemi` muzichnogo mistecztva estradi [Vocal performance in the variety music system]. Kharkiv State University of Arts named I.P. Kotlyarevsky. Kharkiv, 16 [in Ukrainian].

3. Karchova, Yu. (2017). I`. Tendenczi`yi i`nterpretuvannya narodnopi`sennogo vikonavstva v suchasnomu khudozhn`omu prostori`[Trends in the interpretation of folklore performance in contemporary artistic space]. Culture of Ukraine, 57, 73-82 [in Ukrainian].

4. Ryabukha, T. M. (2017). Vitoki ta i`ntonaczi`jni` skladovi` ukrayins`koyi pi`sennoyi estradi [Origins and intonation components of the Ukrainian song variety], Kharkiv National University of Arts named I.P. Kotlyarevsky. Kharkiv, 18 [in Ukrainian].

5. Stasevs`ka, O. A. (2019). I`storichna pam'yat` ta soczi`al`nij mi`f yak formi i`nterpretaczi`yi minulogo [Historical memory and social myth as a form of interpretation of the past]. Bulletin of NU "Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine". Series: Philosophy, Philosophy of Law, Political Science, Sociology, Vol. 40, 1, 165-181 [in Ukrainian].

6. Tormakhova, V. M. (2007). Ukrayins`ka estradna muzika i` fol`klor: vzayemo- proniknennya i` sintez [Ukrainian variety music and folklore: interpenetration and synthesis]. National Music Academy of Ukraine named P.I. Tchaikovsky. Kiiv, 17

7. ONUKA [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/ wiki/ONUKA

8. Mozaїkа [Електронний ресурс] / Режим доступу https://uk.wikipedia.org/ wiki/Moza%C3%AFka

9. Велике інтерв'ю з ONUKA [Електронний ресурс] / Режим доступу https:// www.youtube.com/watch?v=yhdwb_3RSfY

Размещено на Allbest.ru