Мистецька діяльність отця Євгена Турули у Вінніпезі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мистецька діяльність отця Євгена Турули у Вінніпезі

Гайдичук Олена Степанівна

Отець Євген Турула (4.01.1882 - 3.12.1951) - композитор, диригент, нотовидавець, музично-культурний та духовний діяч. Є. Турула народився в сім'ї священика в Бережанах на Тернопільщині, навчався в Львівських духовній семінарії та консерваторії. Працював катехитом Теребов- лянської гімназії, керував гімназійним та просвітянським хорами і оркестром, а у Львові - хорами товариств "Боян" та "Бандурист". У 1906 р. вперше за межами батьківщини презентував український спів з хором духовної семінарії: очолив паломницький хор прочан до Святої Землі - Палестини у прощі під патронатом митрополита А. Шептицького.

За рішенням Союзу Визволення України, що мав центр у Відні, талановитий музичний діяч, педагог та проповідник о. Євген був направлений у табори військовополонених українців в міста Австрії та Німеччини (Фрайштадт, Раштат, Вецляр і Зальцведель) для організації культурно-мистецької праці, де протягом 1915-1918 рр. створював хори, оркестри, організовував виготовлення музичних інструментів та навчання грі на них.

Важливим періодом у мистецькій біографії музичного діяча о. Є. Турули є праця в Канаді, куди він переїхав в 1923 р. на запрошення тодішнього єпископа УГКЦ Н. Будки для підняття духовного та культурного рівня українців. Тут отець прослужив до кінця життя і залишив яскравий слід на культурно-освітньому та мистецькому полі як диригент, музикант-педагог, композитор, режисер-постановник, громадсько- культурний діяч.

До переїзду професора Є. Турули у Вінніпег українське освітньо- культурне життя в місцевих організаціях "жевріло, мов притухлий вогник". "Хори були слабенькі, бо не було відповідних диригентів. В читальні "Просвіти" була, як говорили, якась "дута банда" та й вона незабаром перестала існувати. Трохи краща справа була з аматорськими виставами, бо знайшлися відповідні режисери і актори, але й вони рідко ставили вистави", - так характеризує обстановку сучасник отця Є. Турули А. Господин [1, с. 27-28].

Перетворення культурно-мистецького життя у Вінніпезі історики пов'язують саме із діяльністю о. Є. Турули. В кінці 1923 р. він очолив парафію, а оскільки церкви не було, то богослужіння відправлялися у домі інституту "Просвіти". У той же час отець організував незалежний хор "Канада" з кращих співаків, які були в хорах Інституту "Просвіти", читальні "Просвіти", Українському Народному Домі та інших.

Перший концертний виступ "Канади" відбувся 24 березня 1924 р. За газетними публікаціями, то було справжнє свято Вінніпегу, 80 % мешканців якого складали українці. В день виступу хору зала "Board of Trade" на 8 тисяч глядачів була заповнена вщерть. Преса підкреслювала значення цього концерту під керівництвом о. Є. Турули, зазначаючи, що цією мистецькою подією українська спільнота в західній Канаді заявила про себе вперше і не тільки серед своїх, але й чужинців. У цьому виступі брав участь ще й керований о. Євгеном симфонічний оркестр. "Із цієї нагоди газета "Український голос" за квітень 1924 р. писала: "Український хор "Канада" узяв собі за мету плекати українську музику в Канаді і виховувати з її допомогою наше українське населення, а чужинцям - показати красу нашої культури, щоб вони, оцінивши її, уміли й нас цінити та віддали шану, яка нам належить, як одним із перших поселенців цього краю". Після цієї імпрези про маестро заговорили, як про визначного диригента й організатора мистецьких дійств, що й підтвердили інші заходи з участю і під керівництвом отця-митця" [2, с. 334]. композитор турула культурний

Програма складалася з українських колядок, обрядових пісень та в'язанок українських пісень, народжених у Канаді, під назвою "Українець в Канаді". Великий успіх хору, надзвичайно прихильні оцінки в англійських часописах - все спричинило те, що англійські організації стали запрошувати хор "Канада" до участі в різних програмах з нагоди святкових імпрез, а професор Є. Турула здобув велике признання. Зокрема, у червні 1924 р. хор разом з оркестром виступали на сцені перед ратушею з нагоди 50-річного ювілею міста Вінніпег, у липні 1926 р. - на хліборобській виставці, де протягом тижня щовечора виступали під відкритим небом. Тоді тисячі людей не тільки з Вінніпегу, але й приїжджі, мали нагоду слухати чудові українські пісні під орудою Є. Турули. Восени цього ж року хор дав концерт також у залі Хліборобської Академії, на якому були сотні туристів із різних місцевостей Канади і США. У 1927 р. хор виступав у Вінніпезі на з'їзді представників хліборобства з різних держав Європи, Азії й Америки, в тому числі і України. З нагоди 60-річного ювілею Конфедерації Канади в липні 1927 р. хор "Канада" заспівав на цьому святі в Ассінебой Парку з українськими й англійськими піснями, чергуючись з виступами українських танців під проводом видатного хореографа В. Авраменка.

В жовтні цього ж року, консервативна партія Канади відбувала свою конвенцію, на якій було 1500 делегатів із різних місцевостей. Після конвенції місцевий комітет хотів справити делегатам приємність концертним виступом. Д-р Ф.Е. Варінер, що був головою підготовки імпрези, запросив хор "Канада" взяти участь у програмі концерту на арені амфітеатру в Рівер Парку. Перед концертом вже було понад 7000 глядачів і. підготовчий комітет знайшовся просто в клопоті, бо не сподівався такого великого напливу людей. У програмі концерту були різні номери, але, як писала газета "Фрі Прес", "коли виступив вінніпезький український хор в кольорових народних костюмах під управою Є. Турули і заспівав, то попередні виступи знайшлися мов за замряченою занавісою" [2, с. 25].

Однак сталося так, що хор "Канада" перестав існувати. Професор Є. Турула взявся за створення студентського хору при "Рідній школі" ім. М. Шашкевича та Українського народного хору при Народному Домі, а також працював з хором "Україна" при інституті "Просвіти". Саме з цими хорами маестро продовжував організовувати святкові імпрези і постановки оперет, серед яких були і його власні.

Популярністю користувалися його оперети "Скарб у жебрачій торбі" та "Лихо - татари" на сл. С. Ковбля, ораторії "Віфлеємська ніч" і "Страсти на воскресіння Христа" із текстами І. Я. Луцика, кантати "Від літ, як в Канаду ми приїхали" та "Канада Овер Ойл" (англійською мовою), хорові композиції "Пісня старого мельника" для баритона в супроводі хору, "Колискова" для дуету сопрано і тенора, "Тиха ніч-землячка" і "Гей, школярики-соколи" на слова Р. Завадовича, "Що будемо їсти" К. Заклинського, в'язанки пісень у власній обробці для мішаного хору "Вечір на Україні", "Лемківські пісні", "Гагілки", "Різдвяні бажання", "Пісні для дітей" та інші. Один із найпопулярніших його творів був "Гімн ОУН" ("Зродились ми з великої Родини").

Хор Є. Турули співав нікому ще не чувані в Канаді концерти Д. Бортнянського, духовні твори М. Березовського й А. Веделя. Пам'ятним для української громади залишився організований маестро Шевченківський концерт, який відбувся 15 квітня 1925 р., коли керований ним хор виконав цілу програму з творів українських композиторів: М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, О. Нижан- ківського та композиції самого маестро. У концерті брали участь його численні учні, а спів його вихованки К. Сливчук із фортепіанним супроводом митця публіка сприйняла настільки тепло, що співачка змушена була чотири рази підряд виконати українську народну пісню "Ой, не світи, місяченьку".

На початку осені 1932 р. Є. Турула залишив Вінніпег і вирушив на пошуки роботи до США, та довго там не пробув. Так, видання "Український голос" від 12 вересня 1934 р. інформувало: "На днях повернувся до Вінніпегу по своїй дволітній музично-просвітницькій роботі в Детройті та Віндзорі добре всім знаний професор Євген Турула. Він уже обійняв диригентуру хором і оркестром при Українському народному домі й поновив свій давній офіс, де навчає гри на фортепіано, органі, скрипці, мандоліні, гітарі, віолончелі, контрабасі та теорії музики. Турула є звісний того, що багато учнів під його проводом зложили високі іспити при консерваторії в Торонто. Багато з них стали вчителями й диригентами". Відтоді працьовитість митця стала ще більш активною й корисною для української спільноти, про що той таки "Український голос" повідомляв: "Коли українець схоче у недільний вечір почути щось гарне й артистичне, то йдіть до "Рідної школи" ім. М. Шашкевича. Там від осені 1935 року під керівництвом Є. Турули вишколюються хор із 40 осіб, оркестр і щонеділі відбуваються концерти та ставляться театральні вистави".

24 лютого 1934 року відома співачка і режисер Марія Гребінецька в Нью-Йорку на сцені Українського дому поставила виставу Є. Турули "Віфлеємська зоря", а в 1939 р. канадсько-українська спілка "Лавра фі- льмстудіо" її екранізувала.

В 1938 р. до Вінніпега приїхав запрошений з Відня молодий диригент Павло Маценко. Є. Турула уступив йому керування хором Українського національного об'єднання (УНО) та залишився лише керівником українського хору при "Просвіті". Митці гарно контактували між собою, проводили спільні концерти. Хор, керований Маценком, виконував композиції Є. Турули, яких на той час ставало все більше, зокрема: "Для України живемо", "Сповнилась міра", "Ми в таборах і по тюрмах", "Україна понад усе", "Прощай, дівчино", "Похорон стрільця" та інші. Останньою з композиторського доробку митця була оперета "Запорозький клад", де уміщено багато хорової музики, пісень і танців.

Професор Є. Турула написав понад 40 композицій для скрипки, 10 - для фортепіано, 12 - для оркестри, 20 - для чоловічого й 8 - для жіночого хорів, а також 7 - для дуетів; крім того - композиції для хору і оркестри до вистав "Віфлеємська зоря", "Запорожець за Дунаєм", "Циганський барон", "Ніч під судний день", "Дівочі мрії" та інші.

У 1926 р. вийшов "Шкільний співаник" у трьох частинах (упор. М. Кумка) із творами Є. Турули. У 1952 р. у Вінніпезі він був перевиданий під назвою "Жайворонок" (збірник пісень з нотами для української молоді). Тут вміщено 12 народних пісень, згармонізованих Є. Турулою, а також оригінальні його пісні: "Кокошка" та "Скажу я си, скажу" (слова народні) і "Пильний школярик" (сл. М. Підгірянки). Писав Є. Турула також і статті на музичні теми: "Музика й спів між українцями в Канаді", "Як мають наші діти вчитися музики", "Український хор".

Отже, о. Є. Турула, півстоліття (за винятком двох років перебування в США) пропрацював у Вінніпезі, організовував хори, оркестри, виступав з ними на важливих заходах міста, і цим самим піднімав національний дух мешканців, прищеплював молоді любов до української пісні і зробив вагомий внесок у популяризацію української культури в діаспори та серед чужинців.

Використані джерела