Камерно-інструментальне виконавство Одеси в контексті розвитку фестивального та конкурсного руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Камерно-інструментальне виконавство Одеси в контексті розвитку фестивального та конкурсного руху

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століть фестивальний і конкурсний рух, що торкнувся не тільки музичних центрів, а й невеликих периферійних міст, став каталізатором інтенсивності розвитку мистецького життя України. На тлі несприятливої економічної ситуації, згортання культурних програм українським митцям, «незважаючи на катастрофічну відсутність прямих інвестицій, вдалося розбудувати сучасну музично-концертну інфраструктуру на західний штиб (із потужним фестивальним рухом)» [166, 40] та конкурсним, включно.

Поштовх цьому процесу дали чинники мистецького і позамистецького характеру. Внаслідок недостатньої державної фінансової підтримки інерційне функціонування традиційної концертно-гастрольної системи змусило митців шукати альтернативні шляхи реалізації творчого потенціалу. Децентралізація та регіоналізація пострадянського простору сприяла відродженню інтересу до культури українських міст. Проведення фестивалів музичного мистецтва дозволило розкрити своєрідність та унікальність «в минулому провінційних і периферійних фрагментів ландшафту як самоцінних культурних локусів і <...> задекларувати їх як культурні центри» [54, 3]. Можливість презентувати українське мистецтво на міжнародному рівні, вільна комунікація у колі вітчизняних та іноземних митців, запозичення кращого закордонного досвіду вплинули на створення великої кількості фестивалів і конкурсів, що одразу ж позначилося на стані музичної культури України.

Наприкінці ХХ століття відсутність спеціалістів з культурного менеджменту та професійних імпресаріо спонукала до самостійного продюсування мистецьких проектів нового формату, що могли забезпечити залучення багатьох учасників, широкої аудиторії слухачів та суспільний резонанс. Інтенсивність творчого пошуку та процесу самоорганізації, що завжди була притаманна одеським митцям, призвела до трансформації прикінцевої мети діяльності, яка вийшла далеко за рамки «просування» суто власної творчості - окремі композитори і виконавці стали засновниками та арт-менеджерами музичних фестивалів і конкурсів. Обрії популяризації музичного мистецтва були «розсунуті» за рахунок набуття останніми статусу подій міжнародного масштабу та завдяки широті географії мистецьких подій, організованих одеситами, що охопила не тільки Одесу, але і вийшла за межі регіону і країни.

Так, у 2000-х роках В. Ларчіков став ініціатором і арт-директором міжнародних музичних фестивалів - «Musica Humana» та «Baroque & Avantgarde» (м. Запоріжжя). Назва фестивалю «Musica Humana» (вислів Боеція) символізує головне «послання» проекту: «повернутися до духовних витоків музики минулого та теперішнього часу, музики як певного священного дійства, що об'єднує і очищує. Фестиваль знову підіймає питання про те, чи є музика дзеркалом сучасної людини» [210]. Вже перший фестиваль «Musica Humana» був великою чотирьохденною подією, що відбулася на філармонійній сцені Концертної зали ім. М. Глінки за участю Запорізького філармонійного оркестру, Джаз-Класік Бенда, камерно-інструментальних ансамблів: «Мініатюра» (Запоріжжя), «Віолончелліссімо», «Каданс» (Одеса), «Капріччіо» (Ростов-на-Дону), Московського ансамблю сучасної музики, митців з Югославії, Чехії, Монголії та ін.

Значно розширив коло учасників з Європи (ансамблі «Авангардисти Барокко», Варшава; «MONDSCHEIN», Прага; «АРС ПОЕТИКА», Кишинеу; «Дуо Ново», Вільнюс [211]) фестиваль «Baroque & Avantgarde», концептуальним підґрунтям якого стала ідея «створення музично-історичних перехрещень і об'ємного музичного простору, у якому є все для душі і розуму, у якому миролюбно й природно співіснує, уживається глибоке Минуле і Сучасне» [160, 14]. Значущість даної концепції для регіонального і національного культурного середовища підкреслив композитор В. Рунчак, звертаючись у листі до В. Ларчікова та арт-менеджера О. Веселіної: «Приємно, що Ви зробили фестиваль «Бароко і авангард» у Запоріжжі! Ідея поєднання двох абсолютно різних стилів і епох чудово працює, тому що звично проводити фестивалі для старовинної і сучасної музики незалежно один від одного, де є спеціальна аудиторія, яка відвідує один і не відвідує інший. Але річка музики є всеосяжною і багатогранною. Я щиро дякую Вам за запрошення взяти участь у фестивалі» [221].

У 90-х роках ХХ століття у Сімферополі розпочав свою історію фестиваль «Кримські діалоги» (проект керівників Асоціації фортепіанних дуетів України - О. та Ю. Щербакових), який у 2000-х роках отримав постійну «прописку» в Одесі, змінивши назву на «Одеські діалоги», і на разі залишається єдиним в Україні фестивалем дуетної камерно-інструментальної музики.

Фестиваль є триденною подією, яка моделюється за концертним принципом: Концерт перший, Концерт другий і Гала-Концерт, що є специфічною особливістю його концепції. Учасниками «Одеських діалогів» стають спеціально запрошені чотири дуетні пари, які виступають у визначених відділеннях першого, другого концертного дня та беруть участь у спільному фінальному «Параді дуетів» разом з «господарями» фестивалю - дуетом «Oleyuria». На початку фестиваль презентував суто фортепіанні дуети (серед яких такі відомі виконавці, як: П. Мосхос-Д. Карідіс, Греція; Д. Інніс-А. Шаннон, Канада; І. Бейер-Х. Дагул, Великобританія; П. Хіту-М. Сорентіно, Швейцарія/Італія; К. та Е. Анжело, Австралія/США та ін.), проте з 2009 року перетворився на фестиваль камерної музики і, за словами А. Авдієвського, «здобув славу і визнання одного з престижних міжнародних форумів в Україні, який об'єднує потужні мистецькі сили з різних куточків світу, активізує і виховує творчу молодь» [224]. Вихід за жанрові рамки фортепіанного дуету до ширших обріїв звуко-змістовних можливостей камерно-інструментальної музики не змінив концептуальних засад, підкреслених і самою назвою фестивалю «Одеські діалоги» - це прагнення до діалогічного осмислення сутності культури через інтерперсональний діалог, що зароджується між суб'єктами дуетного музично-виконавського мистецтва.

Особливістю фестивалю є академічна спрямованість, але ідея просвітництва у розкритті багатогранності виконавських і композиторських шкіл світу стимулювала осучаснення програм фестивалю відповідно до прогресивних напрямків розвитку музичного мистецтва ХХІ століття. На фестивалі відбуваються прем'єри як маловідомих дуетних творів попередніх епох, так і композицій сучасних авторів, зокрема, вперше в Україні були виконані твори для фортепіанного дуету: «Капріччіо» М. Байкера (у 2004 р.), Симфонія f-moll І. Калліводи у перекладенні для фортепіанного дуету К. Черні (у 2006 р.), «Червоне зміщення» для віолончельного дуету Б. Гая (у 2009 р.), «Фантазія і бурлеска» для скрипки і фортепіано Е. Сучонь (у 2013 р.). Відповідно до положення, за яким у репертуарі учасників фестивалю обов'язково повинна бути музика тієї країни, яку вони представляють, важливе місце в програмах фестивалю займає музика й українських композиторів - М. Лисенка, В. Сильвестрова, Л. Ревуцького, Ж. Колодуб [215] та ін. У 2012 році, з метою популяризації музикування в ансамблі серед дітей і юнацтва та презентації молодих талантів Одеси на міжнародному рівні, у колі професійних музикантів вперше на сцені фестивалю виступив дитячий фортепіанний дует одеської ДМШ № 2 ім. О.К. Глазунова у складі Р. Осмоловської (3 клас) - Ю. Чаркіна (5 клас) викладача С. Мар'єнко.

У 1995 році в Одесі розпочав діяльність Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні й дві ночі нової музики» («2Д2Н»), який вже на початку свого існування став одним з найпрестижніших українських форумів, що двадцять років поспіль не втрачає своєї актуальності і художнього значення. Ідея та мистецька концепція фестивалю розроблена Міжнародною громадською організацією Асоціація Нова Музика в особі її керівників - К. Цепколенко (артистичний директор фестивалю), О. Перепелиці (директор фестивалю) та підтримана міжнародними партнерами, зокрема, співзасновником і президентом фестивалю Б. Вульфом (Фрайбург, Німеччина).

У 90-х роках ХХ століття організатори фестивалю, виходячи з ідеалів вільного розвитку мистецтва без обмежень ідеологічних чи стильових рамок, свідомо взяли курс «на ліквідацію "залізної завіси" в царині сучасної музики та намагання залучитись до світового музичного процесу» [131, 157]. Унікальна концепція проведення фестивалю «2Д2Н» не має аналогів в українському культурному просторі, адже він репрезентує сучасне мистецтво у новій, нетрадиційній формі, що руйнує усталені стереотипи сприйняття музики. По-перше, фестиваль, відповідно до авторського задуму, є практично безперервною дводобовою мистецькою акцією, яка включає різні напрями і види сучасного мистецтва, пов'язані з музикою, театром, перформансом, живописом, балет-пластикою, різноманітними інсталяціями. По-друге, відповідно до основного смислового акценту фестивалю, який припадає на музичне мистецтво, дійство моделюється за логікою композиторського мислення, тобто фестиваль «будується за принципом створення композиції. Можна сказати, що «2Д2Н» - це симфонія чи роман, або театральна п'єса, яка складається із різних розділів, має чітку драматургічну концепцію, де є декілька кульмінацій» [220]. Такий віртуальний ефект дає стала аркоподібна форма фестивалю: концертна сцена на початку дня - концертна сцена наприкінці ночі (теж саме і на другий день), в середині якої існують різні розділи - Соло-Моменто, Дуель-Дуети, Антракт-Фантазії, а напередодні фестивалю - Концерти-Прелюдії, які немов розробкові елементи розвивають основну ідею фестивальної «композиції».

Якщо прослідкувати еволюцію всіх двадцяти «опусів» фестивалю «2Д2Н» можна помітити, що кожен з них має свій особливий акцент - драматичні твори у синтезі музики, співу і мовлення (І фестиваль, 1995 р.), електронна музика та відео-інсталяції (ІІ, 1996 р.), спектр інструментальної, зокрема, фортепіанної музики (ІІІ, 1997 р.), театральні жанри і форми (ХУІІІ, 2002 р.), музика і література (ХІІ, 2006 р.), перкусійна музика (ХУІ, 2010 р.), камерна музика (ХУШ, 2012 р.) [див.: 115]. Таким чином, шляхом перестановки цих акцентів фестиваль, при зовнішньому збереженні концепції і форми, постійно трансформується і не вичерпує свого ресурсу протягом значного хронологічного проміжку.

З 2008 року фестиваль «2Д2Н» (ХІУ) перемістився в Одеську філармонію, що дало додатковий імпульс його розвитку. В розпорядженні організаторів з'явилося два концертних майданчика - Концерт-Гранд-Сцена (Велика зала філармонії) і Концерт-Фойє-Сцена. З одного боку, це розширило можливості для виконання хорових, оркестрових та великих камерних творів, а з іншого - завдяки облаштуванню додаткової сцени внизу у фойє філармонії була збережена атмосфера «елітарного професійного клубу» [177, 7], яка панувала у старому приміщенні, де гості сидять щільно навколо сцени і мають змогу впритул наблизитися до мистецької дії, брати в ній участь, більш вільно себе відчувати і спілкуватися, що має концептуальне значення.

Згідно з результатами експериментального дослідження тенденцій розвитку міжнародних фестивалів сучасної музики в Україні, проведеного М. Шведом, одеський фестиваль вирізняється високим професійним рівнем, значною кількістю іноземних учасників заходу та орієнтований, передусім, на презентацію композиторських новинок у різних жанрах як сольної, так і ансамблевої музики. Оскільки значна кількість творів українських авторів (особливо, створених на стику століть) неопубліковані і знаходяться у рукописах в особистих архівах композиторів, актуалізується проблема введення їх у широку музично-виконавську практику. Розповсюдження фестивального руху та зняття будь-яких обмежень творчості створює умови для сценічного оприлюднення творів, завдяки чому слухачі і мистецькі критики отримують можливість сформувати реальну оцінку їх художнього значення. Таким чином, фестиваль «2Д2Н» стимулює не тільки виконавську, але і композиторську творчість, зокрема, шлях модернізації сучасного композиторського мислення та виконавської техніки можна простежити детально розглянувши програми фестивалю 1995-2014 років.

Протягом своєї історії фестиваль «2Д2Н» активно пропагує твори камерно-інструментальної музики. У виконанні українських та іноземних ансамблевих колективів на двадцятьох фестивалях прозвучало понад 760 камерно- інструментальних творів як «класичного» авангарду, так і новітніх композицій, які знаходяться у руслі постмодернізму чи ґрунтуються на естетиці «нового синтезу». При домінуванні сучасної музики, в програми фестивалів «2Д2Н» нерідко включались ансамблеві твори композиторів-представників імпресіонізму, неоромантизму, нововіденської та дармштадтської шкіл, що має важливе концептуальне значення у створенні часової перспективи між композиціями, наприклад, початку ХХ та початку ХХІ століть. З одного боку, це дозволяє простежити еволюційний поступ мистецьких форм і технологій (поява новацій, які закріплюючись стають традиціями - до виникнення неоновацій і неотрадицій на новому витку), а з іншого - є показовим у розкритті жанрово-стильових орієнтирів творчості сучасних композиторів.

Аналіз жанрової структури програм фестивалю 1995-2014 років демонструє перевагу у співвідношенні сольних і ансамблевих жанрів на користь останніх. Зі збільшенням чисельності українських та закордонних камерно- інструментальних колективів-учасників фестивалю ця тенденція поступово посилюється, а починаючи з ХУ! фестивалю (2010 р.) стає домінуючою. Узагальненні дані, наведені в хронологічній Таблиці 1, відображають активність ансамблевих колективів українського та закордонного блоку учасників.

Таблиця 1. Динаміка співвідношення участі українських та іноземних камерно-інструментальних колективів у фестивалі «Два дні й дві ночі нової музики» (1995-2014 рр.)

З огляду на отримані дані можна умовно виділити три періоди, які характеризують виконавську активність українських та іноземних ансамблів: 19951999 роки (І період), 2000-2006 роки (ІІ період), 2007-2014 роки (ІІІ період). Серед учасників перших п'яти фестивалів «2Д2Н» (І період) переважали іноземні камерно-інструментальні колективи (з Австрії, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, США, Франції, Швейцарії та Швеції), які знайомили українську публіку з сучасними течіями в мистецтві та композиторськими новинками Заходу, а отже виконували просвітницьку функцію, сприяючи тим самим «заповненню музичного інформаційного вакууму» в пострадянському культурному просторі та «приєднанню сучасної української музики до світових художніх процесів» [177, 6]. Незважаючи на те, що у 1995-1999 роках «переважали акультураційні процеси» [177, 9], творче спілкування не набуло одностороннього характеру. Завдяки встановленню тісних контактів, в репертуарі західних виконавців поступово з'являються камерно-інструментальні твори сучасних українських композиторів. Наприклад, Струнний квартет «LUMINA» (США) на IV фестивалі «2Д2Н» виконав твори О. Красотова («Наслідки», світова прем'єра) та Ю. Гомельської («Із низин душі»).

Українське виконавське мистецтво на фестивалях 1995-1999 років презентували виключно київські та одеські колективи, учасників з інших регіонів України не виявлено. Проте достатньо обмежене представництво вітчизняного блоку камерно-інструментальних ансамблів певною мірою урівноважувалося інтенсивністю виступів музикантів. Так, у межах перших п'яти фестивалів одеські колективи «Фрески» та «Гармонії світу» створили 15 різних програм, без урахування експериментальних проектів, спільних з іноземними музикантами.

У наступний період (2000-2006 рр.) кількість українських та іноземних учасників фестивалю «2Д2Н» невпинно зростала, що є свідченням набуття заходом авторитетного статусу в мистецьких колах. Спираючись на дані аналізу програм фестивалю, представлені в Таблиці 1, які схематично відображають інтенсивність виступів камерно-інструментальних ансамблів, можемо спостерігати, що у ІІ періоді присутність представників вітчизняного камерно-інструментального мистецтва збільшилась більш ніж вдвічі, порівняно з попереднім періодом, та знаходилась на одному рівні з закордонним блоком. Посилення виконавської активності українських музикантів відбувалося і у 2007-2014 роки (ІІІ період) за рахунок підключення до фестивалю ансамблевих колективів з Донеччини, Черкащини та Львівщини. Перевага вітчизняного блоку учасників у ІІІ періоді призвела до зростання інкультураційних проявів у програмному наповненні фестивалів «Два дні й дві ночі нової музики», адже митці презентували, передусім, твори національної композиторської школи.

У програмах фестивалю «2Д2Н» вагоме місце займають композиторські новинки зі статусом світових, європейських чи українських прем'єр. Проведений аналіз кількості світових прем'єр у репертуарі українських та іноземних камерно-інструментальних колективів засвідчив співвідношення - 40 : 9,7 %, відповідно. Більший відсоток світових прем'єр у програмах українських музикантів пояснюється високим рівнем активності виконавців, що в кооперації з композиторами намагалися розкрити свій власний творчий потенціал та якомога ширше презентувати українське камерно-інструментальне мистецтво на міжнародній сцені.

Інтенсивна діяльність на фестивалі «2Д2Н» традиційно характерна для представників ансамблевого мистецтва Одеси, які становлять близько 50% від загальної кількості вітчизняних колективів, що є очікуваним, адже фестиваль для них є «домашнім». За 20-річну історію існування заходу на сцені «2Д2Н» виступали колективи старшої, середньої та молодшої генерацій одеської школи камерно-інструментального напрямку (утворені, відповідно, наприкінці 70-х, у 90-х та 2000-х роках), що демонструє спадкоємність поколінь одеської виконавської ансамблевої школи. Серед них виділяється ансамбль «Гармонії світу», що 1995 року прийшов на фестиваль вже титулованим і знаним у мистецьких колах як один з найбільш послідовних прихильників розвитку фестивального руху. Ансамбль виступав на 13-ти фестивалях «2Д2Н», зокрема, на ХХ фестивалі (2014 р.) струнний квартет був задіяний у спеціальному блоці - Концерт- Портреті до 50-річного ювілею композиторки Ю. Гомельської.

Переважна більшість одеських колективів-учасників фестивалю «2Д2Н» виникли у 1990-2000-х роках і створювались молодими музикантами із числа аспірантів і випускників музичної академії. Від початку заснування фестивалю його постійними учасниками стають ансамбль сучасної музики «Фрески», дует «Віолончелліссімо» (обидва інтенсивно виступали протягом 1995-2006 рр.), дует і тріо «Каданс» (регулярно брали участь до 2008 р.). У другому і, особливо, у третьому періоді на фестивалі з'являються новостворені, переважно, студентські одеські колективи: «Simetria», «Senza Sforzando», «Топ-Templ», «Карильон», «Accopiano», Валторновий та Флейтовий квартети ОНМА ім. А.В. Нежданової та інші. Проходження відбору і виступи на фестивальній сцені для консерваторської молоді стали престижною нагодою презентації своєї творчості на міжнародному рівні.

Окрім цього, фестиваль «2Д2Н» створює умови для розширення комунікативного простору. Включення у нього значної кількості музикантів-представників інших національних культур, сприяє інтенсифікації міжнаціонального і міжкультурного діалогу, що позитивно впливає на розвиток і взаємозбагачення різних національних культур. За словами К. Цепколенко: «За своїм самим першим задумом наш фестиваль ніс у собі ідею відкритого демократичного суспільства, європейського суспільства та інтеграції нашої української культури» [220] і цю місію одеський фестиваль «2Д2Н» успішно виконує. Завдяки фестивалю, значна кількість творів українських композиторів потрапляє до репертуару відомих іноземних ансамблів, таких як, наприклад, «Musik Fabrik», «Accroche Note» (Франція), Ансамбль перкусії Фрайбургского музичного університету, «Sur Plus» (Німеччина), які грають ці твори не тільки на фестивалі в Одесі, але й за кордоном у колі світового музичного товариства, таким чином, іде процес інтеграції української музичної культури та мистецтва у простір, передусім, європейський, і ширше, світовий.

З ім'ям фундаторки Асоціації Нова Музика К. Цепколенко пов'язані також ряд фестивальних проектів, створених в Одесі за її ініціативою та керівництвом, що значно урізноманітнили культурно-мистецьке життя регіону та органічно «вплелися» у загальнонаціональний процес розвитку фестивального руху. Серед них, спрямовані на актуалізацію сучасного музичного, імпровізаційного, пластичного, аудіовізуального мистецтва фестивалі: «Молода музика України і Польщі» - міні-фестиваль-конференція сучасної української та польської музики (1997 р.), «Youth Music» - фестиваль східноєвропейських композиторів і виконавців (1998 р.), «Coming Together» - Міжнародний фестиваль східноєвропейських молодих композиторів і виконавців (1998-1999 рр.), «Prima Vista» - фестиваль аудіо-візуальних та музичних акцій (1998-2000 рр.), «Stu-Dance-Reverse-Dance» - фестиваль та майстер-класи нового танцювального виконавського мистецтва (1998-2002 рр.), «Мистецтво імпровізації в сучасному світі» (1999, 2001-2002 рр.). Більшість з цих акцій орієнтовані на розвиток молодіжної творчості і покликані дати поштовх не тільки у мистецький царині, але й в організаційній діяльності, що є надзвичайно важливим для розбудови культурної інфраструктури України.

Так, на початку ХХІ століття молоді композитори Г. Тихоплав та А. Чібалашвілі, опановуючи композицію в Одеській консерваторії, паралельно пройшли курс навчання у Центрі практичного менеджменту, заснованого О. Перепелицею при Асоціації Нова Музика. Набуті знання з менеджменту мистецьких акцій були реалізовані Г. Тихоплав і А. Чібалашвілі у власному проекті молодіжного фестивалю «Music Marine Fest», що двічі відбувся в Одесі (20062007 рр.). Основною метою «Music Marine Fest» стало створення атмосфери культурно-мистецької взаємодії творчої молоді та надання можливості презентації композиторської і виконавської творчості початківців (серед одеської молоді на фестивалі приймали участь композитори К. Майденберг-Тодорова, О. Сурових, Д. Лінник та новоутворені ансамблі «Nostri temporis», «Odessa Fфея ensemble», струнний дует «Simetria» та ін.).

Особливістю фестивалю, який проходив у приміщенні Морської Арт- галереї Т. Біновської Одеського морського порту, стали критерії допуску учасників - при демократичній широті форм і жанрів (вокальні, інструментальні сольні та ансамблеві твори, електронні композиції, відео-інсталяції з музичним супроводом тощо), перевага у відборі надавалась творам із оригінальною концепцією, що якимось чином торкається морської тематики. Зокрема, фестиваль дав поштовх написанню таких камерно-інструментальних композицій, як: «Тиша морських хвиль» для кларнета і фортепіано А. Чібалашвілі (Одеса), «Один день из памяти песка, что лежит на побережье» для кларнета, віолончелі, фортепіано та ударних І. Гонтаря (Київ), «Морська пригода» для скрипки і фортепіано Н. Рожковської (Кишинеу), «.. .к морю...» для квартету флейт К. Яськова (Мінськ) [225], що в процесі виконання сприймалися як «свого роду "звукові картини", навіть пейзажі, які ніби перегукувались з картинами на стінах галереї. Власне, цього і хотіли - взаємодії різних мистецтв» [132]. На разі, через труднощі фінансового характеру фестиваль «Music Marine Fest», який планувався як щорічний молодіжний форум, перервав своє існування, проте важливість і актуальність концепції фестивалю, створеного молодими для молодих, не викликає сумніву.

Починаючи з 2000-х років в Одесі набуває інтенсивності розвиток конкурсного руху в галузі камерно-інструментального музикування. Участь у конкурсах виконавської майстерності, що передбачає входження колективу музикантів у змагальне коло з іншими претендентами на здобуття особливих відзнак від професійного експертного журі та публічного успіху, значно підвищує рівень мобілізаційної і мотиваційної складових підготовки ансамблістів, сприяє формуванню артистизму і сценічної витримки. На перших етапах проекти проведення одеських музичних конкурсів моделювалися за «гібридним» принципом як фестивалі- конкурси, умови участі в яких, являють собою не стільки змагання, скільки огляд музичних досягнень учасників. Як правило, такі конкурси проводяться на некомерційній основі (за принципом самоокупності організаційних внесків учасників, нерідко із залученням благодійних коштів), передбачають відсутність доконкурсного відбору (т. зв. попереднього конкурсу біографій і demo-записів претендентів), багатоманітність номінацій, категорій, вікових груп учасників, демократичні критерії вимог (або їх відсутність) до конкурсних програм, велику кількість призових місць і дипломів.

Така форма організації мистецьких акцій як фестиваль-конкурс є характерною для світової музичної практики, свій внесок в яку роблять і одеські митці. Зокрема, композитор Л. Самодаєва, працюючи у Мексиці, долучається до організації та суддівства Міжнародного дитяче-юнацького фестивалю-конкурсу піаністів «Вільяермоса» (ХІ випуск відбувся 12-14 червня 2015 р.) [213], метою якого є «підтримка артистичних талантів серед дітей та юнацтва, співпраця між музичними навчальними закладами на міжнародному рівні, обмін досвідом серед педагогів і підростаючого покоління виконавців» [118] - саме тому концепція проекту включає в себе також проведення лекцій, дебатів на мистецькі теми та майстер-класів (фортепіано, камерний ансамбль).

Особливістю фестивалю-конкурсу «Вільяермоса» є те, що він відкритий як до реальної, так і віртуальної участі. В останньому випадку заочні конкурсанти надсилають відео-запис свого виступу, який оприлюднюється для журі і публіки, шляхом трансляції на великому екрані. Використання глобальних комунікаційних можливостей дещо нівелює дух змагальності, проте у даному випадку доцільність впровадження заочної форми участі обумовлюється географічним фактором. Адже, незважаючи на те, що очним учасникам конкурсу надається безкоштовний повний пансіон, віддаленість Північної Америки від європейського континенту створює економічні перешкоди для потенціальних конкурсантів та супроводжуючих їх осіб (особливо з країн східної Європи).

Повертаючись до одеських проектів, згадаємо фестиваль-конкурс «Музичні династії Одеси», який за оригінальною ідеєю заслуженого працівника культури України С. Літвінова, покликаний сприяти розвитку та підтримці сімейної музичної творчості. Саме тому до змагання допускаються як професійні, так і аматорські сімейні ансамблі (єдина умова - участь в ансамблі представників різних поколінь родини). Повну демократичність демонструє також Джазовий конкурс пам'яті одного із засновників естрадно-джазового руху в Одесі - Р. Кобанченко (ювілейний Х випуск пройшов у березні 2014 р.). У цьому святі джазового мистецтва можуть брати участь усі бажаючі музиканти (солісти і ансамблісти) без вікових обмежень з довільною програмою, але відповідно до нахилу конкурсу журі особливо заохочує авторську творчість, оригінальність імпровізації та джазову ерудицію учасників.

Окрема номінація «Камерний ансамбль» включена до плану «I.C.M.U.» - конкурсу, присвяченого пам'яті громадського діяча і мецената М.І. Спозіто (на 2013 рік відбулося п'ять конкурсів). Особливістю цього конкурсу є наявність попередніх регіональних відбіркових турів із фінальним етапом в Одесі, відсутність вікових обмежень та різноманіття номінацій (у кожній з яких до п'яти категорій, де визначаються лауреати І, ІІ, ІІІ ступеня та дипломанти). Таким чином, «I.C.M.U.» дає можливість не тільки дітям, молоді, але й зрілим музикантам та викладачам, які з різних причин досі не обіймали звань переможців конкурсів, «заповнити цей пробіл у своїй професійній біографії» [119]. Популярністю користується також Південноукраїнський відкритий фестиваль-конкурс пам'яті Л.Н. Гінзбург - змагання студентів-піаністів навчальних закладів культури і мистецтв у сольному та ансамблевому амплуа, що на початку розглядався як форум молодих музикантів південного регіону, проте майже одразу вийшов за ці географічні межі.

З 2014 року розвиток конкурсного руху у галузі камерно-інструментального музикування виходить на новий етап - відбувається зміна статусу камерного ансамблю як конкурсної дисципліни, а саме, переростання з окремих номінацій у самостійні вузькоорієнтовані конкурси камерно-інструментального виконавства. Даний статус автоматично підіймає вимоги як до професіоналізму конкурсантів, так і до професіоналізму експертного оцінювання журі, висуває конкретні програмні вимоги та квоти щодо кількості присуджуваних дипломів.

Першим таким конкурсом, організованим в Одесі, став Всеукраїнський конкурс камерних ансамблів ім. В.П. Повзуна (23-25 березня 2014 р. [120]), який зібрав в Одесі понад 50 учасників з усіх консерваторських центрів та окремих регіональних осередків України і, на думку доцента Л. Повзун, цей «виконавський діалог різних педагогічних шкіл України став головним досягненням конкурсу» [126, 45]. Широка географія участі свідчить про значну увагу до галузі камерно-інструментального музикування та затребуваності організації конкурсних випробувань такого рівня для юнацтва і молоді. Це дає впевненість, що закладені основи розвитку конкурсного руху - організація професійних, автономних конкурсів камерно-інструментального виконавського мистецтва стане традиційною для Одеси і набиратиме потужності у бік підвищення їхнього статусу до міжнародного рівня.

Отже, в останнє двадцятиліття фестивальний і конкурсний рух є каталізатором розвитку музичного мистецтва Одеси. Відзначимо високий потенціал самоорганізації одеських митців у сфері арт-менеджменту, прикінцева мета діяльності яких вийшла за межі продюсування власної творчості і заклала ґрунт для розвитку фестивального і конкурсного руху в Одесі, представленого камерно-інструментальними та багатопрофільними проектами. Узагальнені дані, що містять назву, статус, періодичність проведення, умови участі, репертуар, місце проведення, арт-менеджерів провідних фестивалів і конкурсів Одеси, а також проектів одеських митців, втілених у життя поза межами Одещини, свідчать про незмінну присутність камерно-інструментальної музики в мистецькому житті Одеси та підвищення статусу камерного ансамблю як конкурсної дисципліни.

фестивальний рух музичний мистецтво

Размещено на Allbest.ru