Комунікативна дія в соціокультурному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет зв'язків з громадськістю, журналістики та кібербезпеки

Київського національного університету культури та мистецтв

Комунікативна дія в соціокультурному просторі

Рибаченко Віктор Федорович, доцент,

заслужений працівник культури України

Поняття «комунікативна дія» (КД) використовують у науці активно, але в різних інтерпретаціях, що відрізняються своїм змістом і предметним полем. Концепції мовної та візуальної комунікації розробляли відомі зарубіжні вчені Р. Барт, У. Еко, Ю. Лотман, Р. Якобсон та ін.; вітчизняні дослідники В. Іванов, А. Ермоленко, Н. Костенко, М. Попович й ін. Світову популярність поняття «комунікативна дія» набуло через праці видатного німецького соціального філософа Франкфуртської школи Юрґена Габермаса [1, 2]. Він зазначав: «Ми можемо розрізняти щонайменше дві форми комунікації (чи «мови»): комунікативну дію (взаємодію), з одного боку, та дискурс - з іншого» [1, 85]. У цій комунікативній дії філософ виокремлював мовний (вислови) і позамовний (жести, дії) контексти, наголошуючи, що тільки в цьому єднанні вона може постати як цілісність.

Комунікативну дію аналізували, окрім філософів, соціологів, культурологів, лінгвістів, семіотиків і психологів, піарники, рекламісти, дослідники електоральної поведінки, масової комунікації тощо. Зокрема, класичною стала модель комунікації Гарольда Лассвела [див.: 6, 7], що дозволило структурувати комунікаційний процес і більш детально досліджувати комунікаційну дію, відповідаючи на п'ять поставлених автором питань. Хоча модель Лассвела швидко стала класичною, її постійно намагалися доповнювати, як це зробив, наприклад, Р. Бреддок, додатковими питаннями. Але сам Г. Лассвел через 20 років удосконалив її, збільшивши кількість питань удвічі, після чого його формула аналізу комунікації набула такого вигляду: 1. Хто є джерелом інформації, що передається в комунікативному процесі? Передає її власноруч чи через посередника (комунікатора)? 2. Що є її змістом, суттю, сенсом? 3. З яким наміром передається інформація? У чому мотив того, хто передає? 4. У якій комунікативній ситуації він це робить? 5. З якими ресурсами? Що і хто за ним стоїть? 6. Яким каналом здійснюється комунікація? 7. Кому спрямована, на яку цільову аудиторію (ЦА)? 8. Яку використовує стратегію? 9. Який вплив на ЦА хоче здійснити ініціатор комунікації? 10. З якими проміжними та фінальними результатами відбувся комунікаційний процес?

Свої моделі політичних комунікацій також розробили й запропонували відомі вчені К. Дефлер, Ж.-М. Коттре, К. Сайнне, У. Уівер, К. Шеннон та ін. В центрі цих концепцій була комунікативна дія, її різноманітні аспекти та інтерпретації.

Комунікативна дія (КД) є одним з універсальних базових концептів виникнення, формування, існування і трансформації соціокультурного простору. Попри необхідність і плідність деталізованого аналізу комунікативної дії, проведеного Г. Лассвелом та іншими, важливо утримувати в полі уваги передусім її ключові елементи й процеси.

Сенсом КД є встановлення контакту між суб'єктом - ініціатором та відправником комунікативного посилу - адресатом, кому спрямований цей посил. Причому контакту не тільки технічного, а передусім смислового, коли адресат не тільки чує, бачить, сприймає комунікативний посил, але й розшифровує, розуміє його. Щоб цей контакт відбувся, необхідно дотриматися низки умов як з боку ініціатора, так й адресата. Ініціатор-відправник має точно вирішити, що саме він хоче передати в комунікативному посилі: об'єктивну інформацію, емоцію, ставлення чи довільну та цілеспрямовано сконструйовану комбінацію цих елементів, двох або трьох. В найбільш повному варіанті такий посил буде являти собою експресивно забарвлену інформацію, яка має на меті також формування в отримувача-адресата певного ставлення до предмета інформації.

Прикладом об'єктивної, очищеної від емоцій і ставлення інформації може бути такий комунікативний посил: НАКККіМ проводить конференцію «Культурні домінанти ХХІ століття. Експресивності цій інформації додасть, наприклад, короткий, але емоційно забарвлений компліментарний вираз: НАКККіМ проводить надзвичайно цікаву конференцію. Ставлення до цієї інформації може бути сформовано таким текстом: НАКККіМ, як завжди, на висоті: знову проводять надзвичайно цікаву конференцію, що стане подією. За аналогічною схемою формується і негативна інформація, якщо того бажає її відправник. комунікативна дія соціокультурний простір

Щоб отримувач інформації із цільової аудиторії адекватно сприйняв надісланий комунікативний посил, він має бути в темі (у наведеному вище прикладі для початку хоча б знати, як розшифрувати абревіатуру НАКККіМ), розуміти знакову систему, якою зашифровано повідомлення (до прикладу, іноземець, який не знає української, не зрозуміє інформацію), не мати психологічних бар'єрів, які можуть викривити його сприйняття інформації (скажімо, не мати упереджень проти НАКККіМ, не ставитися зневажливо до наукових конференцій як способу плідного проведення часу тощо.

Однакове чи подібне розуміння закладеної в комунікативній дії інформації, точне її розшифровування на основі знання соціокультурних кодів, адекватна її інтерпретація призводить до того, що комунікативна дія відбувається, завершившись досягненням між ініціатором та адресатом згоди, взаєморозуміння, співпереживання на основі емпатії. Це можливо за умови, коли відправник та отримувач комунікативної дії мають однакові чи схожі системи цінностей, погляди, мистецькі смаки.

КД є одним із висхідних базових концептів мистецьких діалогів, зокрема в міжкультурному просторі, основною «цеглинкою», що дає можливість побачити зародження комунікативних процесів - від простих міжособистісних до складних соціокультурних. Активна й постійна взаємодія культур у модерному світі актуалізує полікультурність як один з основних методологічних і світоглядних принципів мистецьких діалогів, у ході яких вперше оприлюднений чи вкотре актуалізований черговим мистецьким виконанням культурний продукт стає тим комунікативним посилом, який аудиторія сприймає адекватно і який викликає співпереживання, взаєморозуміння та естетичну насолоду - а це є підтвердженням, що комунікативна дія сягнула повного завершення і тим самим виконала свою культуротворчу місію. Як це й передбачає останній, десятий пункт моделі комунікації Г. Лассвела, або поняття дискурсивного досягнення взаєморозуміння, за Ю. Габермасом.

Література

1. Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс - дві форми повсякденної комунікації / пер. з нім. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. Київ: Ли- бідь, 1996. С. 84-91.

2. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: підручник. Київ: Лібра, 1999. С. 287-324.

3. Іванов В. Основні теорії масової комунікації і журналістики: навч. посіб. / за наук. ред. В. В. Різуна. Київ: Центр Вільної Преси, 2010. 258 с.

4. Костенко Н. В. Масова комунікація. Соціологія: навч. посіб. / ред. С. О. Макеєв. Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. С. 165-171.

5. Матюшина І. Дві теорії комунікативної дії: Ю. Габермас і М. Попович. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2017. Вип. 20.

6. Lasswell HD The Structure and Function of Communication in society. The Communication of Ideas (ed. By Bryson). New York, 1948. P. 37.

7. Lasswell Harold. Propaganda, communication, and public opinion; a comprehensive reference guide. Princeton, Princeton University Press, 1946.

Размещено на Allbest.ru