Стан та перспективи розвитку плоско-рельєфного різьблення по дереву у творчості В. Гуза та Д. Курика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та перспективи розвитку плоско-рельєфного різьблення по дереву у творчості В. Гуза та Д. Курика

Курик Остап Дмитрович асистент кафедри декоративно- прикладного та образотворчого мистецтва, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра ДПОМ, м.Вижниця,

Анотація

Протягом багатьох поколінь в мистецтві використову- вались різні прийоми та методи, пов'язані з визначенням символів, як форми прояву тих чи інших значень символу, і символізації, яка може розглядатись як процес, як принцип і як результат використання символу теоретично та практично, в нашому випадку плоско-рельєфної різьби. Описуючи дану тематику в теперішніх умовах України, як незалежної держави, народні звичаї, традиції та мистецтво стає основою усвідомлення себе, як нації. В цьому сенсі, народні промисли, особливо різьблення, стають популярними та бажаними і в побуті і в мистецтві. Це дає ідентифікацію нам, себе, як українців, народ який нарешті виокремився в світовий етнографічний простір. Тому, дана тема є на сьогодні, як ніколи, сучасною та актуальною. Розкриваючи суть та значення самого процесу різьблення по дереву в декоративно- прикладному мистецтві, поглиблення знань в галузі художньої обробки дерева в техніках плоско-рельєфної різьби «сухої» різьби на нашу думку зацікавить наукову спільноту для подальшого вивчення та популяризування регіональних особливостей геометричних мотивів гуцульської різьби, структури орнаментів, їх символічного змісту.

Декоративне різьблення органічно пов'язане з практичним та виставковим призначенням виробів, воно ніколи не послаблювало їхньої цінності, і не заважало їхньому використанню в побуті для повсякденного життя. Композиційне розташування орнаменту завжди обумовлювалося призначенням предмету, його формою та конструкцією.

Саме в цьому випадку і полягає доцільність і глибока реалістична основа народного декоративного мистецтва.

Враховуючи сьогодення необхідно поглиблювати знання про народну творчість майстрів різьби по дереву, зокрема народних майстрів: Гуза Володимира Васильовича, Курика Дмитра Миколайовича та інших. Також, слід звернути увагу на той аспект, що у сучасній мистецтвознавчій науці проблема збереження традицій художнього дерева Буковини та Гуцульщини, його поступового розвитку у творчості сучасних майстрів майже не висвітлена. Саме тому, на сьогоднішній день, постає гостра потреба у дослідженні цієї проблематики.

В статті досліджено сучасний стан та розвиток техніки плоско- рельєфної різьби, а саме переваги та недоліки виготовлення декоративних виробів за допомогою давніх технік. Вивчено складність, затратність часу та ресурсів. Проаналізовано проблемні питання актуальності давнього ручного ремесла дереворізблення. Досліджено цінність та якість виготовлення декоративних виробів з деревини.

Ключові слова: плоско-рельєфна різьба, декоративно-прикладне мистецтво, орнамент, декоративні вироби, пласт, таріль, Галичина, Буковина.

Kuryk Ostap Dmytrovych assistant professor of the department of decorative and applied and fine arts, Chernivtsi National University named after Yury Fedkovich, department of the Department of Art and Design, Vyzhnytsia

THE STATE AND PROSPECTS OF THE DEVELOPMENT OF FLAT-RELIEF CARVING ON WOOD IN THE CREATIVITY OF V. GUZ AND D. KURIK

Abstract. For many generations, art has used various techniques and methods related to the definition of symbols, as a form of manifestation of certain meanings of a symbol, and symbolization, which can be considered as a process, as a principle, and as a result of the use of a symbol theoretically and practically, in our case flat-relief carving. Describing this topic in the current conditions of Ukraine, as an independent state, folk customs, traditions and art become the basis of self-awareness as a nation. In this sense, folk crafts, especially carving, are becoming popular and desirable both in everyday life and in art. This gives us an identification, ourselves, as Ukrainians, a nation that has finally distinguished itself in the world ethnographic space. Therefore, this topic is today more modern and relevant than ever. Revealing the essence and meaning of the very process of wood carving in decorative and applied art, deepening knowledge in the field of artistic wood processing in the techniques of flat-relief carving of "dry" carving, in our opinion, will interest the scientific community for further study and popularization of regional features of geometric motifs of Hutsul carving, structure of ornaments, their symbolic meaning. декоративний прикладне мистецтво орнамент

Decorative carving is organically connected with the practical and exhibition purpose of products, it never weakened their value, and did not interfere with their use in everyday life. The compositional arrangement of the ornament was always determined by the purpose of the object, its shape and construction. It is in this case that the expediency and deep realistic basis of folk decorative art lies.

Taking into account the present, it is necessary to deepen the knowledge about the folk art of wood carving masters, in particular folk masters: Guza Volodymyr Vasyliovych, Kuryk Dmytro Mykolayovych and others. Also, attention should be paid to the aspect that in modern art science, the problem of preserving the traditions of the artistic tree of Bukovyna and Hutsul Region, its gradual development in the work of modern masters is almost not covered. That is why, today, there is an urgent need to research this issue.

The article examines the current state and development of the technique of flat-relief carving, namely the advantages and disadvantages of making decorative products using ancient techniques. The complexity, cost of time and resources are studied. Problematic issues of the relevance of the ancient manual craft of woodcarving are analyzed. The value and quality of the production of decorative wood products have been studied.

Keywords: flat-relief carving, decorative and applied art, ornament, decorative products, layer, plate, Galicia, Bukovyna.

Постановка проблеми

До найдавніших технік художнього декорування виробів із дерева належить -різьблення. Воно поділяється на плоске, плоско-рельєфне, контр-рельєфне, ажурне та об'ємне. Найпоширеніше -- плоске різьблення -- буває контурним, виїмчастим, трьохгранновиїмчастим та ін. Найбільш поширеним на Гуцульщині було плоске різьблення, "писане", яке народні різьбярі називали ще "сухим", або "чистим".

Наприклад, контурною різьбою у XVIII--XIX ст. в Карпатах прикрашали скрині та інші вироби. Значно складніше, трьохгранно- виїмчасте різьблення поширилося на значній території України у XVIII-- XIX ст. [1].

Оскільки, все старе із плином часу - забувається, виникає потреба популяризувати, відроджувати серед творчої молоді набуті знання. Описувати та вивчати діяльність народних майстрів України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження зумовила звернення до наступних джерел: „Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках великого стилю” Т. Кари-Васильєвої та З. Чегусової. Такими монументальними працями присвяченими розгляду українських, Є.А. Атоновича, Гнатюк М., Молинь В., Станкевич М.Є.

Щодо розгляду творчості окремих митців, то при досліджені нашої теми, було використано такі праці та окремі статті: Приймак Й., Тимківа Б., Кириляка С., Шутурми М.

Мета статті - дослідити та ознайомитись із творчістю двох творчих сучасних народних художників, які працюють в даному руслі (техніка плоско-рельєфного різьблення) можно стверджувати, що їхня творчість має стійку основу, яка була сформована такими основоположниками, як: родина Шкрібляків, Марко Мегединюк, Василь Девдюк.

Виклад основного матеріалу

Одним із основоположників по дереворізьбленню та зачинателем нового періоду у розвитку гуцуль- ської різьби по дереву був Юрій Шкрібляк. Народився він у бідній селянській сім'ї 28 квітня 1822 року в с. Яворові на Косівщині, помер у 1884 році. Перші знання з різьби юнак одержав від діда Миколи, який займався виготовленням дерев'яних виробів, та батька Івана, боднаря. Він самостійно оволодів технікою точіння виробів з дерева на токарному верстаті власної конструкції [5].

Вироби майстер прикрашав з допомогою різців, які сам виготовляв відповідно до тих чи інших мотивів різьби [5].

Ю. Шкрібляк оздоблював свої вироби в основному плоскою різьбою. Лише в деяких випадках інкрустував металом та баранячим рогом. Різьбу завжди розміщував на гладкому вибраному фоні. У центр геометричних мотивів інкрустації рогом він вбивав металеві цвяшки з невеликими головками. Орнамент його виробів має геометричний характер, лише на деяких виробах зустрічаються зображення людей. Плоскі і рівні поля майстер прикрашав симетричними композиціями, а бочкоподібні і круглі - мотивами ритмічного чергування [5].

Роботи його відзначаються простотою, вишуканою різьбою, легкістю композицій, гармонійно за компонованими елементами орнаменту. Він тонко відчував площину і відповідно декорував її орнаментальними мотивами [3].

Майстер дотримувався своєрідного принципу декорування, поділяючи великі площини на менші поля у вигляді геометричних фігур - квадратів, кіл, на півкіл, прямокутників, заповнював їх задуманими мотивами [3].

Василь Шкрібляк (1856-1928) з 1905 року викладав різьбярство та інкрустацію у Вижницькій крайовій школі різьбярства, токарства та орнаментики. Сьогодні коледж прикладного та декоративного мистецтва у Вижниці носить ім'я Василя Шкрібляка [5].

Його рахви, цукорниці, табакерки, чарки, свічники захоплюють розмаїттям форм, багатством орнаментики і надзвичайною вишуканістю колірного вирішення.

На відміну від батька, Василь Шкрібляк густіше заповнював площину орнаментом, переважно геометричним.

Геометрична схема в композиціях Василя Шкрібляка чітко визначає пропорційне співвідношення між всіма елементами, об'єднує їх в одне композиційне ціле.

По-різному комбінував різьбяр розміщення орнаментальних мотивів, створюючи досить складні композиції (іл. 3).

Як бачимо, Василь Шкрібляк використовував такі орнаментальні мотиви, як і його батько. Але, «аби писане було мудріше», він після вирізування викладав, жировав дротиками, а також густіше заповнював площини орнаментальними мотивами, інкрустував їх.

Марко Мегеденюк, який першим поєднав чеканку і гравірування у своїх виробах з деревом та бісером. Характерним для нього є введення в художньо-декоративні засоби рельєфно-пластичних мотивів. Як винятковий виріб, вони одночасно виступають і як декоративні деталі.

Смугастий малюнок рельєфних накладок - це гармонійно вишуканий композиційний елемент орнаментального характеру. У виробах майстра приваблює простота конструкції, практичне призначення, органічна єдність форми і декоративних мотивів, високе почуття ритму і симетрій в орнаментальних оздобах його робіт, цілісність декоративних плям є характерною рисою в творчості М. Мегеденюка [6].

Відомим майстром художньої різьби на Гуцульщині був Василь Девдюк із Косова. Він багато зробив для розширення і розвитку народного мистецтва, для організації спеціальної фахової школи художніх народних ремесел на Гуцульщині. В. Девдюка, В. Шкрібляка і М. Мегеденюка як фахівців різьби офіційно запросили з Косова до фахової школи у Вижниці, яку відкрили у 1905 р. Тут Девдюк пропрацював до 1914 р.

В. Девдюк у Косові продовжував кращі традиції гуцульських різьбярів, розширював можливості і способи застосування інкрустації не тільки перламутром і рогом, але природнім кольором текстури дерева, кольоровим металом (куванням), почав фарбувати дерева, як матеріал для своїх виробів, на ньому виконував декоративні прикраси, викладанку бісером. Він сміливо і по-своєму оригінально розв'язує завдання поєднання різьби геометричного характеру з веденням напівоб'ємних або напівскульптурних елементів. Майстер у своїх роботах застосовував художні випалювання. Асортимент виробів дуже широкий як за вжитковим призначенням, так і за формами і розмірами.

В 1920-х роках В. Девдюк у власній майстерні відкрив приватну професійну школу, де навчав гуцульських дітей мистецтву різьби по дереву.

Відомі майстри-різьбярі на Гуцульщині Корпанюки Юрій і Семен, Петро із с. Яворова Косівського району. У своїх ранніх творах Юрій використовував всі принципи композиційних засобів і орнаментальні мотиви Шкрібляків.

Розглядаючи творчість майстрів періоду 30-х р., помітно, що вони вводили дедалі більше в техніку чистої різьби інкрустацію. Інкрустували чорним рогом, чорним деревом, металом, перламутром, бісером. Їм належать авторство багатьох нових композиційних "рішень у техніці інкрустації". Мотиви: "доріжка", "доріжка з підківками", "зірниця", "драбинка" є нововведеннями Ю. Корпанюка.

У різьбі Корпанюків багато спільного, але кожний з них зберіг свою власну точку творчої індивідуальності. У Семена є витончене художнє відчуття орнаментальних композицій як у різьбі, так і в інкрустації, уміння з найтоншим смаком дібрати барви і відповідну тональну гармонію матеріалів для інкрустації, висока технічна майстерність. Цьому навчив свого сина Василя.

Художні особливості різьблених творів вижницького майстра Д. Курика та косівського майстра В. Гуза. Досліджуючи та аналізуючи творчість відомих майстрів різьблення можна прослідкувати, що деякі мотиви мають дуже древнє походження. На сучасному етапі декоративно-прикладне мистецтво вийшло за межі утилітарності, що було основним принципом селянського мистецтва. Декоративність стала однією з провідних тенденцій творчості майстрів, соціальний стан та освітній рівень яких тепер значно змінився. Другою тенденцією є прагнення майстрів до розширення тематики та освоєння нових технік та матеріалів. Інтенсивний розвиток декоративно-прикладного мистецтва свідчить про матеріальне та духовне зростання народу, творчість якого відіграє важливу роль в процесі формування культури нашої країни.

Техніка плоско-рельєфне різьблення належить до поширеної на Україні техніки декорування виробів з дерева. До особливого виду плоско-рельєфного різьблення належить ажурна із прорізаним наскрізь тлом. Давні традиції цього виду різьблення розвивають на Львівщині майстри Павло Одрехівський, Іван, Василь та Степан Кіщаки. Їхні вироби - хлібниці, рамочки, попільниці, декоративні тарелі -прикрашені рельєфним орнаментом у вигляді грон винограду, листя клена, каштана, квітів соняшника, папороті [1].

На Косівщині в даній техніці працював та передавав свої знання Володимир Васильович Гуз (2.04.1904 - 9.07.1991) в м. Косів, Ів.-Франківської обл. Видатний майстер у техніці «сухої» плоскої різьби, випалювання, рельєфної різьби, інкрустації, гравірування по металу. Викладач, знавець українського декоративно-прикладного мистецтва. З 1939 по 1964 працював на різних посадах у Косівському училищі прикладного мистецтва, завідувачем виробництва артілі

«Гуцульщина». Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку». Вивчав спадщину родини Шкрібляків, народний фольклор, техніку ткацтва і художню обробку металу, технологію кераміки.

Асортимент творів: тарілки, рахви, шкатулки, свічники-трійці, вази, боклаги, бочівки, рамки, куманці, альбоми, книги-адреси, пенали, цукорниці, топірці, спортивні кубки, меблі.

Учасник всесоюзних, республіканских та місцевих виставок.

Твори зберігаються у музеях світу.

У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського зберігається 70 творів майстра.

Плоско-рельєфним різьбленням виготовляв різноманітні панно, які прикрашають інтер'єри громадських споруд. Сюжетні композиції, виконані у цій техніці різьблення, різноманітні за тематикою: сцени з життя давньоруських князів, запорізьких козаків, простих українських селян, образи з творів видатних українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших. Зобр. 1,2.

Рис.. 1 В. Гуз "Баклага", 1957

Рис. 2 В. Гуз "Свічник", 1981

Майстром у 1947 р. створено великий гарнітур меблів, оздоблених різьбленням. На декоративних тарелях він любив зображати фрагменти добре знайомих архітектурних ансамблів Києва, Львова, Полтави [7].

Проводячи дослідження творчості Гуза В.В., оглядаючи творчі роботи та наукові матеріали можно зробити підсумки та висновки: народний майстер, педагог - володів майстерно різцем, композицією та неабиякою жагою до впровадження мистецтва серед молоді, популяри- зації в країні та за її межами (про це свідчать його численні виставки).

На Буковині декоративно-прикладне мистецтво плідно розвивалося й розвивається у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка та на кафедрі декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Педагоги спеціалізації художньої обробки дерева продовжували відроджувати раніше набуті здобутки В. Шкрібляка, М. Мегединюка, В. Девдюка та інших основоположників.

Варто виділити викладача художньої обробки дерева, який своїми творчими роботами вплинув на розвиток художнього різьблення в техніці плоско-рельєфного різьблення.

Дмитро Курик - людина неординарна. Народився, працював та працює на Буковині. Уродженець м. Вашківці Чернівецької обл., член Спілки майстрів народного мистецтва України, Заслужений майстер народної творчості України, заступник директора Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка, активний просвітянин, учасник багатьох виставок у регіоні, області і за їх межами, митець, чиї роботи мають і цінують за кордоном.

Протягом свого життя митець ні на мить не зраджував улюбленій справі: виготовленню творів декоративно-прикладного мистецтва, виробів з дерева, оздоблених своєрідною, тільки йому властивою різьбою, що нагадує мереживо вишивки. Особливо характерні за розміром плакетки, виготовлені із груші. Зобр. 3,4

Рис. 3. Д. Курик, План "Різдво" 1999

Рис. 4. Д. Курик, Пласт "Церква святого" 1991

Пласти (плакетки) - це ті роботи, без яких Дмитро себе сьогодні не уявляє. Його роботам властива релігійна, народознавча тематика, яка пройшла крізь свідомість, пережите і побачене. Те, що заборонялось колись робити, відчуття перестороги стосовно себе ще більш загострили значимість праці. Ось так і йшов до теми - важко, потрібні були знання строю, архітектури, одягу, те, якими засобами передати думку, маючи власний почерк, стиль, характер. Треба було чітко володіти пластикою роботи по дереву. Ескізи, які напрацював у період релігійних цькувань, стали основою для подальшого виконання і єднання тем у єдине народознавче передання. Перша робота мала стати дипломна «Троїсті музики», але потрібно було оформляти актовий зал училища, і задум залишився на папері [8].

Дмитро Курик вибирає для себе пріоритетною техніку «сухої» пластичної різьби. Ця техніка - давнє гуцульське надбання. Таким чином зокрема народжувались скрині, які використовувались у вжитку горян та буковинців. Зроблені вони були з липи, а орнамент лягав однією писанковою лінією. Таким чином отримували належне співвідношення орнаменту і площини. Скрині - це настільки досконалий прадідівський витвір, що і сьогодні на виробах того часу нічого не добавиш і нічого не відбереш. У майстра багато особливих творчих законів. Роботи свої він, як правило, не повторює. Хіба що вдосконалює. Певно, тому кожен пласт навіює нову думку, дає поштовх душі, серцю рукам.

В переліку робіт Д. Курика є: пласти, тарелі, свічники, бочівки, альбоми, таця, хрести, свічники, годинник, ікони.

Висновки

Таким чином, оглядаючи роботи майстра можно зауважити, що подібні роботи не зустрічаються на Буковині в інших майстрів по дереворізбленню. Сам майстер називає свою різьбу

«Куриківською», оскільки він зумів поєднати, передати сакральне мистецтво та культове в композиційних дерев'яних виробах.

Отже, у творчості Дмитра Курика тісно пов'язані мотиви давньої буковинської техніки різьби, започаткованої ще Юрієм Шкрібляком, Марком Мегединюком та Василем Девдюком. Власне, для творчості Дмитра Курика характерною і близькою по духу є яворівська школа різьби, її традиції. Власне, школа, що сміливо відходять від традиційного поділу орнаментальних площин на виробах, робить новаторські спроби організувати композицію орнаменту на всій площині тарелі, не виділяючи периферійного. Часто використовують мотиви рослинного характеру.

У своїх публікаціях автори за будь-яку ціну прагнуть відшукати ледь не в кожному художникові національних рис. У різьбярстві, начебто, все простіше. Яким воно ще може бути, як не національним за формою і змістом. Якщо в живописі дух національного привносить колір, то в різьбярстві визначальними мають бути орнаментика, особлива ритміка [3, 2 - 8].

Підсумовуючи внесок народних митців Гуцульщини та Буковини у дослідженні даної проблематики, авторам вдалось вперше системати- зувати і окреслити основні риси розвитку сучасного різьблення художнього дерева в техніці плоско-рельєфного різьблення та передати свої знання та вміння володіти даною технікою своїм учням.

Література:

1.Декоративно-прикладне мистецтво: навчальний посібник / Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. - Львів : „Світ”, 1992. - 272 с.

2.Гнатюк М. З історії народного і професійного різьбярства на Гуцульшині / М. Гнатюк // Народна творчість та етнографія. - 1998. - №2-3. - С. 119 - 121.

3.Молинь В. Класик гуцульської різьби. / В. Молинь // Народне мистецтво. -

2002. № 1-2. - С. 23-25.

4.Оршанський Л. В. Технологія художньої обробки деревини : навч. посіб. для студ. пед. навч. Закладів. / Л.В. Оршанський, Р.Ф. Криванчик. - Дрогобич :«Коло», 2001. - 228 с.

5.Приймак Й.Д. Декорування виробів із дерева: посібник для учнів та студентів середніх і вищих навчальних закладів. / Й.Д. Приймак. - Косів: Міністерство освіти і науки України. Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, 2001. - 119 с.

6.Станкевич М.Є. Українське художнє деревообробництво ХVI - ХХ ст. (Концепція декоративності. Історія. Типологія і художні особливості) [Текст] : автореферат дисертації докторара мистецтвознавства: 17.06.06 / М.Є. Станкевич. - Львів: Львівська національна академія мистецтв, 1995. - 50 с.

7.Тимків Б.М. Виготовлення художніх виробів з дерева. Різьба по дереву: посібник. Б.М. Тимків, К.М. Кавас. - Львів: «Світ», 1995. - 176 с.

8.Шутурма М. Художні особливості різьблених творів Вижницького народного майстра Дмитра Курика : наукова робота на здобуття ступеня магістра : спец. 023 «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» / М. Шутурма. - Львів : Львівська національна академія мистецтв, 2013. - 68 с.

References:

1.Antonovych, E.A., Zakharchuk-Chugai, R.V., Stankevich, M.E. (1992). Decoratyvno- prykladne mystetstvo. - Lviv.

2.Hnatyuk, M. (1998). Z istorii narodnoho i profesiinoho rizbiarstva na Hutsulshyni [From the history of folk and professional carvings in Hutsulshynі]. Narodna tvorchist ta etnografia - Folk creativity and ethnography, Retrieved from https://nte.etnolog.org.ua/ arkhiv-zhurnalu/1998-rik/2/2549-narysy-etyudy/5154-z-istorii-narodnoho-i-profesiinoho- rizbiarstva-na-hutsulshchyni [in Ukrainian].

3.Molin, V. (2002). Clasyk Hutsulskoi Rizby [A classic of Hutsul carving]. Narodne mystetstvo - Folk art, Retrieved from https://dspu.edu.ua/biblioteka/2022/04/19 [in Ukrainian].

4.Orshanskyi, L.V. & Kryvanchyk, R. F. (2001). Tehnolohia hudozhnioi obrobky derevynu [Product innovative policy]. Drohobych : «Kolo» [in Ukrainian].

5.Priymak, Y.D. (2001). Decoruvannia vyrobiv iz dereva [Decoration of wood products]. Kosiv : Kosivskyi derzhavnyi instutyt prykladnoho ta decoratyvnoho mystetstva [in Ukrainian].

6.Stankevich, M.E. (2002). Ukrainske hudoznie derevo XVI-XX stolittia. [Lviv National Academy of Arts]. Abstract of the dissertation of the Doctor of Art Studies. Lviv: [in Ukrainian].

7.Tymkiv, B.M. & Kavas, K.M. (1995). Vyhotovlennia hudoznih vyrobiv z dereva. Rizba po derevu [Production of art products from wood. Wood carving]. Lviv:«Svit» [in Ukrainian].

8.Shuturma, M., (2003). Hudozhni osoblyvosti rizblenyh tvoriv Vyzhnytskoho narodnoho maistra Dmytra Kuryka [Artistic features of the carved works of the Vyzhnytsk folk craftsman Dmytro Kuryk]. Scientific work for obtaining a master's degree. Lviv: Lviv National Academy of Arts [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru