Внесок українського авангарду у формування сучасного дизайну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок українського авангарду у формування сучасного дизайну

Карпенко Ольга Валер'янівна старший викладач кафедри рисунку, живопису та скульптури Інституту дизайну та реклами НАКККіМ, аспірантка кафедри мистецтвознавчої експертизи НАКККіМ

Експериментальні пошуки мистецтва художнього авангарду з формою, кольором, фактурою і простором з мистецьких лабораторій - майстерень - вийшли у виробничу сферу, набували рис функціональності. Авангардне мистецтво ставило собі за мету трансформувати дійсність, навколишній світ за законами мистецтва. Так народився конструктивізм, котрий охопив майже всі галузі мистецтва: проявився в архітектурі, сценографії, плакаті, книжковій графіці, рельєфі, декоративно-ужитковому мистецтві. Конструктивізм виник на теренах СРСР, до якого на той час належала Україна, і був наслідком пролетарської революції 1917 р. У книзі О.М. Гана «Конструктивізм» 1922 р. цей напрям був проголошений офіційним [3; 14].

Казимир Малевич у харківському часописі «Нова генерація» 1928 року у статті «Малярство в проблемі архітектури» аналізував образ архітектури нового часу як такої, що перебуває під впливом «..."площинного малярства", цеб-то мальовничої форми, в якій є елемент площини» і писав, що від того нова архітектура має «чуття двомірності» К. Малевич тлумачив нову архітектуру Заходу як таку, «що стоїть на шляху до супрематичної архітектони» [2; 37]. Супрематичну архітектуру К. Малевич представляє як просторову, яка побудована за певним ладом елементів, які він характеризує двома видами - архітектони «Альфа» горизонтального побудування і «Гота» - вертикального.

Загалом теоретик К. Малевич так характеризує історію розвитку мистецтва першої чверті ХХ століття: він поділяє малярство на дві основні течії - «речову» і «безречову». У свою чергу речова ділиться за теорією Малевича на «натурообразову», в якій речі зображені такими, якими вони є в натурі; далі йде розвиток цієї течії, і на другому етапі виникає узагальнення натурних образів за допомогою живописного відчуття. Можемо припустити, що до такої стадії можна віднести, наприклад, твори імпресіоністів, де відбувався процес відтворення об'єктів реального світу крізь призму власного живописного відчуття; а також, частково, постімпресіоністів, котрі вже значно далі просунулися у розумінні відходу від натурного зображення убік мистецької трансформації.

Третю стадію «речової» течії К. Малевич характеризує як етап «мальовничої деформації явищ», від чого настає «розкладання речі на окремі елементи, з яких виникає порядок, що зветься "кубічна форма виявлення мальовничого світовідчування"» [2; 28]. Цю стадію К. Малевич характеризує як «суму неорганізованих мальовничих елементів».

Другу стадію малярства - «безречову» К. Малевич поділяє на два типи: у першому виникає цілковите зникнення речі і «маємо твір чистого мальовничого світовідчування» [2; 29]. Другий тип безречовості Малевич характеризує як поєднання низки елементів динамічних, статичних, магнітних та інших. До такого типу автор відносить супрематизм.

Аналізуючи кубізм, К. Малевич поділяє його на станковий і просторовий. Крок у просторовий кубізм зробили художники, включивши наклейки, різні елементи (скло, дерево, папір, залізо) до картинної площини. Малевич вбачає в цій стадії вплив на розвиток нової архітектури. «Приєднання до палітри різноманітних матеріалів примусило художника вийти у простір, в якому він зміг зв'язати матеріали в одне ціле виявлення» [2; 31]. З цієї стадії кубізму К. Малевич виводить народження техніки «суто конструктивного порядку» - конструкції. «Звідси виникає й назва низки художників "конструктивістів", що, згідно з цією назвою, мусили вигадувати конструкції для функцій, які висуває життя» [2; 31].

Конструктивізм з його домінантою функціональної ролі мистецтва К. Малевич розглядає як суто прикладний, художні пошуки якого обмежені функціональною стороною життя.

Олександр Богомазов у трактаті «Живопис та елементи» поділяє мистецтв на «старе», яке «...показало мистецтво копіювання об'єктів до ступеня ілюзії, не входячи у глибокий розбір взаємовідносин живописних елементів» і нове мистецтво, яке «.перш за все, наполегливо вказує на необхідність врахування живописних елементів, на їх взаємовідносини, воно поглиблює, розширює живописне розуміння предмета і, таким чином, стає на вищу ступінь творчості, зображуючи предмет силою художньої особистості», - пише Олександр Богомазов, завершуючи свою думку такими словами: «...тільки вступаючи у цю стадію художник стає творцем . » [1; 15].

Художник пише, що працюючи у такий спосіб, митець вступає у певний конфлікт з натурними об'єктами, щоб «із розходження і розбіжності створити гармонійне, перетворене силою художньої особистості живописне ціле.». Тут О. Богомазов висловлює схожу з К. Малевичем думку про деформацію реальних об'єктів, їх перекомпонування з урахуванням живописного відчуття, і створення нового художнього об'єкту за законами мистецької трансформації. Але О. Богомазов ще важливу роль у співтворенні цього нового мистецького об'єкту надає глядачу, який «разом із художником бере участь у творенні картини».

Олександр Богомазов подає свою класифікацію етапів розвитку естетичного хвилювання: 1) повне несвідоме підкорення об'єкту (мистецтво примітивів); 2) свідоме підкорення об'єкту (реалістичне мистецтво); 3) свідоме розходження з об'єктом (нове мистецтво) [1; 17].

Визначаючи художні елементи різних видів мистецтва, Богомазов на рівні основних елементів - звук, лінія, слово, форма, матеріал, також виявляє середовище, як «відношення всіх елементів до того простору, у якому розвивається твір мистецтва» (О. Богомазов, с. 25). Тобто мова йде про простір картинної площини, простір театральної сцени та інше. Класифікує О. Богомазов середовище в залежності від елементів конкретного виду мистецтва як 1) простір часу; 2) простір об'єму; 3) простір площини. Музику і поезію він відносить до простору часу, живопис д - до простору площини, скульптуру і архітектуру - до простору об'єму, а театральне мистецтво охоплює усі види простору.

Багато українських художників-авангардистів з простору картинної площини виходили у простір театральної сцени, простір площ і вулиць, оформлюючи міста до революційних свят. Докторка мистецтвознавства Рада Михайлова зазначає, що конструктивізм проявився і в дизайні інтер'єру. «Блискучі новаторські зразки створював харківський митець В. Єрмилов... Це були у 1927 р. інтер'єри виставкових залів та трибуна-реклама на Всеукраїнській ювілейній виставці, у 1928 р. - зали українського відділення Міжнародної виставки друку "Преса" у Кельні (разом з Е. Лисицьким, А. Тишлером, В. Меллером), у 1934-35 та 1939 рр. - у приміщенні Харківського палацу піонерів (разом з В. Меллером), у 1937-38 рр. - павільйони УРСР на ВРГВ (разом з А. Петрицьким), у 1940-41 рр. - зали Театрального музею» [3; 15].

Утопічні ідеї представників українського авангарду перебудови світу шляхом мистецтва створили яскраву сторінку мистецтва першої третини ХХ століття і вплинули на розвиток світового дизайну. Як зазначає докторка мистецтвознавства Світлана Прищенко у статті «Культурно-мистецька спадщина Баугаузу»: «У ХХ ст. функціональний стиль в Україні мав найбільш відчутні прояви в різновидах дизайну та реклами у промислових східних регіонах Харківщини, Донбасу, Дніпропетровщини, Запоріжжя. Методика викладання фахових дисциплін визначила підготовку архітекторів і дизайнерів не лише у ХХ ст., вони донині помітно впливають на архітектурну та дизайн-освіту [3; 11]. І далі науковець підсумовує, що функціональний стиль має свою актуальність і в наші часи, проявляючи себе в «сучасному предметно-просторовому та візуально- інформаційному середовищі: меблях, посуді, текстилі, знакових формах, промисловій і рекламній графіці, фотографіці, плакаті, упаковці, дизайні книги, web-дизайні» [3; 12].

Список використаних джерел

український авангард мистецтво

1. Богомазов О. (1989) Живопис та елементи. Наука і культура. Україна: Щорічник. Київ : Т-во «Знання». Вип. 23. 458 - 466.

2. Горбачов Д.О. «Він та я були українці» Малевич та Україна. Київ, «СІМ студія». 2006. - 456 с.

3. 100 років сучасності: ідей Баухауз та українського авангарду у сучасному дизайні та дизайн-освіті: матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 2 -- 3 квітня 2020 р. / МОН України, Київ. нац. ун-т к-ри і мист; редкол.: Удріс-Бородавко Н., Болтенков А., Чистіков О. - К.: КНУКіМ, 2020. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru