Калейдоскоп жахів та філософія натовпу в проекті Миколи Лукіна "Розтин Гулівера"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Калейдоскоп жахів та філософія натовпу в проекті Миколи Лукіна "Розтин Гулівера"

Жадейко О.М., Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Вступ

Сучасне українське мистецтво переживає той період, коли непросто зміщується система цінностей і колись пріоритетне опиняється на задвірках історії, а майже все підлягає переоцінці і динамічно переміщується в ціннісній шкалі, стає ледь не з ніг на голову. З 24 лютого 2022 р. Україна перебуває в тому стані, коли мистецтво згадало, що воно є ефективною зброєю, митець став флагманом, а формальний аналіз твору, рівня його виконання з точки зору техніки, технології відійшли на дальній план, поступаючись змістовому наповненню. Про професійний рівень часто-густо забувають, коли йдеться про те, що мистецький твір має виконувати агітаційну функцію. На жаль, почастішали випадки підміни понять, коли нівелюється значення професійного рівня через жорстке домінування змістового наповнення, якщо твір на актуальну тематику, на техніку виконання вже можна заплющити очі. Тому в мистецькому просторі не важко помітити почастішання несмаку, цинічну експлуатацію болісної тематики. Але недолугим способом, нерідко без хоча б мінімального рівня технічного втілення ідеї в життя. Тому особливою цінністю в цей час наділені твори тих митців, які не маскують своєї проф.непридатності за гучними темами творів, а чесно працюють на належному професійному рівні, не ховаючись за проблематикою, немов за щитом. До сонму таких художників можна віднести Миколу Лукіна, одного з тих майстрів, творчість яких завжди була заснована на глибинних філософських підтекстах, але мала гарний рівень практичного втілення в життя, якість візуалізації.

Виклад основного тексту. М. Лукін є представником молодої генерації одеської школи (він 1987 р.н.), до нього з ранніх років його професійного становлення була прикута увага соціуму - не дарма його навіть віднесли до ТОП-10 одеських молодих митців [7; 10]. Лукін має прекрасну профільну освіту - Одеське театрально-художнє училище імені М.Б. Грекова та Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського. Знаменита "Грековка" завжди була "кузнею" креативних кадрів, винятком не став і Микола Лукін, який згодом повернувся до стін alma-mater уже викладачем (з 2011 р.). Як будь-який молодий митець, він схильний до експериментаторства, епатажу, шокова терапія його не зупиняє можливістю втрати глядача, якщо той не сприйме результат його новаторських пошуків. Виставкові кроки митця підтверджують, що він не боїться йти на контакт із публікою, шукає точки дотику з нею, але при цьому не заграє з глядачем та не змінює свій авторський почерк, знайдений стиль, творче обличчя на догоду публіці. Персональні проекти з 2011 р. влаштовувалися в Києві (2016, 2018 рр.), Івано-Франківську (2019 р.), звичайно ж, рідній Одесі (2011, 2013, 2015 рр.), при цьому цікаво відмітити закономірність - географія проектів митця доволі полярна, від Франківська до Одеси, так було і у випадку участі художника у колективних виставкових проектах - Одеса (2010, 2011, 2012, 2013, 2015, 2016, 2017 рр.), Львів (2009, 2010 рр.), Вінниця (2012 р.), Київ (2012, 2013, 2015, 2016, 2018 рр.), Харків (2016 р.), з'являлося ім'я М. Лукіна і на аукціонах. Брав участь художник і в зарубіжних мистецьких заходах. То ж, адресати у митця найрізноманітніші. І реакція на його твори також дуже строката - від гострого зацікавлення до абсолютного несприйняття. Якщо фахівці, критики переважно захоплені, як мінімум - зацікавлені, намагання зрозуміти, прочитати та дати експлікацію провокують увагу та затягують, то пересічний глядач сприймає далеко не завжди, про що можна дізнатися з численних коментарів у світовій мережі. Але однозначно одне - проекти Лукіна пригортають увагу, а це a- priori означає, що головне завдання митця виконане - він здатен донести ідею в маси. Але саме людська маса і є одним із героїв його проектів. Бо сам художник із тих, хто завжди йде про течії, виділяється з натовпу. лукін митець публіка

Визначати стиль М. Лукіна намагалися неодноразово. Його зараховують до трансавангарду, до метамодернізму, акцентують часті звернення митця до теми дитинства, бо дитяче безпосереднє сприйняття перегукується з принципом світосприйняття самого художника, який завжди є дуже тонкою, вразливою матерією [7]. Але всі спільні в тому, що мистецькі висловлювання Лукіна-молодшого (батько Миколи теж є художником, але стилістично абсолютно іншого ґатунку) мають завжди філософське підґрунтя, багатошаровий підтекст, часто поєднуючи гіперсучасне трактування, мову передачі подій із класичною основою сюжету. То Свіфт, то Керол, то історичні персоналії - нерідко митець демонструє руйнацію часових меж, їх прозорість, примарність, особливе ставлення до феномену часу, переносячи події минулого навіть не на нинішній ґрунт, а в підсвідомість сучасної людини.

Саме так він спробував побудувати підоснову проекту "Розтин Гулівера", мабуть, чи не найвражаючого та найрезонанснішого з-поміж майже десятку персональних проектів одеського автора ("Карографія пам'яті", "Повсякденна археологія" тощо). Він створений у 2013 р., тобто коли художнику було ледь 26 років. Згадка про тендітний вік не є випадковою чи просто додатковою інформацію формального характеру. В даному контексті це є важливим, бо концепція проекту є дуже зрілою, складною, доволі депресивною для непідготовленого реципієнта. Все в цьому проекті в комплексі органічно - від принципів образотворення до формату експонування. Проект було презентовано в одеській галереї "Жовті велетні", фактично напівпідвальному просторі, який своєю атмосферою дуже влучно відповідає емоційному стану, концепції проекту. Сам Микола відмічав, що досить рідко задумує свої твори цілісними циклами, частіше вони групуються за комплексом певних об'єднуючих ознак пізніше. Але у випадку з "Розтином Гулівера" все сталося інакше - це з самого початку було сплановано як цикл [10]. Серія нараховує десять полотен. Але, мабуть, це єдине, що можна констатувати щодо проекту однозначно. Бо ані техніку, ані характер побудови образу, ані концептуальний бік одного способу трактування не мають. Скільки спроб трактувати, стільки версій експлікації, починаючи з авторської. Важливо, що при однозначній домінуючій ролі змісту, його превалюванні над технічним боком втілення ідеї, полотна художника демонструють його високий рівень як рисувальника - видно, що він гарно володіє академічним рисунком, знаннями з пластичної анатомії, прекрасно знайомий із законами композиції, що дає йому право їх свідомо порушувати, може вправно "тримати" великий розмір полотна, чітко прораховуючи композицію, щоб вона "не сипалася". Не дарма ж художник уже досить довго (з 2011 р.) є викладачем у рідній "Грековці", а певний час вів і незалежні курси історії мистецтв. Техніку полотен проекту термінологізувати теж дуже нелегко, як і авторський стиль майстра загалом. Адже він експериментує з фарбою, з фактурами, інколи малює вугіллям поверх фарбового шару, подекуди залишає фрагмент поля чистого полотна, вдаючись до певного ескізного характеру, своєрідного ефекту "нон-фініто". Вільне дихання чистого полотна у поєднанні з імітацією ефекту "нон-фініто" дає легкість і напівпрозорість, що придає полотнам певну графічність, навіть ілюстративність (рис. 1), тоді як у деяких із них, навпаки, можна побачити відтінок декоративності, що граничить із плакатністю.

Рис. 1. Лукін М. Із серії "Розтин Гулівера". 2013 р.

Автор вдається і до ефекту фарби, що тече, і до рисунку в начерковій вільній манері, дозволяє собі давати штрих на полотні, де, здавалося б, має царювати кольорова пляма. Але це вже не дивує після його експериментів зі зшитими шматками полотна, де шов також використовувався як дієвий елемент, та екзерсисів із штучним зістарюванням полотна, яке набуває особливого життя та дихання, на відміну від нового. Образи полотен та концепцію проекту характеризують по-різному. В загальному стрижні вбачають відсил до Першої світової війни, беззаперечним є літературне підґрунтя - власне трансформація переосмислення самого тексту Дж. Свіфта, роздуми автора полотен про гіпотетичні події у випадку, якщо Гулівер залишився б жити з ліліпутами та згодом помер. Філософія художника є дещо деструктивною, але реалістичною, навіть, гіперреалістичною, нещадною у своїй правдивості: в померлому Гулівері вбачається ненавмисне, але вже абсолютне зло, але акцентується воно і в ліліпутах, які не в змозі боротися навіть із залишками змертвілого зла-лиха, швидко до нього адаптуються і перестають реагувати [2]. І куратор проекту (Сергій Бакуменко), і сам митець зауважують, що образи є гротескними, дещо наближеними до анімаційних, передають тугу за волею та самотність [5]. В полотнах дійсно важко не помітити депресивний настрій і щодо загального стану сучасного мистецтва зокрема, що підлягає процесу тліну, Гулівер власне став певною персоніфікацією неминучого та непереможеного абсолютного зла, з яким зіткнулися ліліпути, коли велетень помер і цим спричинив їм море незручностей. Але жах у тому, що вони почали звикати та адаптуватися до тліну та гниття. Це трактовано як найбільший жах, якщо персоніфікацією зла є померлий велетень, то персоніфікацією безликого натовпу є ліліпути. Це є своєрідна філософія натовпу, уособлення сірості, безликості, морального гниття та порожнечі. Навіть до жаху натовп уже призвичаївся, що і є найжахливішим. Моральні ліліпути готові жити в протигазах, але тільки щоб нічого не вдіяти. В багатьох полотнах у них закриті обличчя, якщо не протигазом, то коміром чи частиною одягу - захистом від смороду. Вони закриваються від відповідальності за бездіяльність, від життя (рис. 2). На жаль, ці риси часто можна поширити і на соціум сучасності загалом, і на мистецькі процеси зокрема. Митець критичний, жорсткий та нещадний.

Образи ліліпутів не просто гротескні або подібні до мультиплікаційних, у них явно проступає перегук із образами "Los Desastres de la Guerra" Гойї, не важко помітити алюзії на Е. Мунка, П. Пікассо (рис. 3). Співці та препаратори калейдоскопу жахів, Мунк, Фюзелі, Гойя - від кожного щось можна знайти в цьому світі образів Лукіна. Нерідко можна побачити образи з широко відкритим ротом - німий, майже мунківський, крик та жах... В образах ліліпутів у військовий формі можна вбачати і деяку пародію на швейківський типаж, який уже сам по собі був пародією. Звичайно, і певна частка "гітлеризму" деяких образів також не може промайнути повз уваги, підкреслена сусідством інших злобних карликів у касках не по розміру. Навіть у позі персонажа, що сидить на знайденому гігантському мозоку Гулівера, вбачається мефістофелівська постава.. (рис. 4)

Рис. 2. Лукін М. Із серії "Розтин Гулівера". 2013 р.

Рис. 3. Рис. 4. Лукін М. Із серії "Розтин Гулівера". 2013 р.

Висновки

Щоразу, коли художник незадоволений собою, і демонструє стан туги та розпачу, в мистецтві готовий виникнути романтизм. Це стан, коли художника не задовольняє й оточуючий світ, але він не пропонує рецептів його трансформації, констатуючи факт [8]. На жаль, гарний художник завжди буває трохи пророком... А його знакові проекти - передбаченням. Та завжди мають позачасовий характер. Саме - на жаль, бо коли йдеться про "наскрізні", позачасові твори, дуже важко емоційно прийняти те, що вони є оповісниками війни.

У "Розтині Гулівера" вбачали і Першу Світову, і образи Другої Світової... Але важко було уявити, що проект, створений у 2013 р., отримає друге життя в 2022 р., коли образ будуть читатися з новою часткою жаху, сформуються нові алегорії та паралелі, продиктовані свіжою дозою ненависті до ворога нової війни. У 2022 р. будь-який українець уже читатиме проект по-своєму, по-новому, але він безперечно народиться заново - ідеї боротьби зі злом, з філософією натовпу, жах та небезпека бездіяльності завжди актуалізуються під час війни. І вже по-новому читаються гітлерівські риси в образі ліліпута. По-новому сприймаються жовта та блакитна смуга як тло, небо з сонцем, і начебто випадково кинуті під ноги червона та синя плями в сусідстві з білою смугою, по-новому звертається увага на випадкове триколірне зафарбування черепа з показаним у розрізі мозком померлого Д рис. 5).

Рис. 5. Лукін М. Із серії "Розтин Гулівера". Фрагмент. 2013 р.

Глядач вимагає ролі співавтора, створює свою знакову систему та наділяє образи новою, власною версією прочитання, - тим, що у нього болить сьогодні. Свіжа порція огиди та ненависті прокидається в глядачеві при спогляданні ліліпутів зі зброєю в руках та у військовій формі... Важко повірити, що проекту вже десять років і що створювався він не під час цієї війни, в яку поринула Україна з 24 лютого 2022 р. Звичайно, нові паралелі є штучними - адже проект виник задовго до нинішньої війни. Але глядач жадає нової загибелі ворожого велетня. Глядач не може не зачепитися оком за дрібну другорядну деталь одного з полотен - сирену тривоги (рис. 6)... Проект отримав у прямому сенсі нове звучання - сьогодні він лунає сигналами повітряної тривоги. Публіка вбачає за собою право дати йому нове життя в нових прочитаннях - чи не це є найвищою нагородою митцеві?

Рис. 6. Лукін М. Із серії "Розтин Гулівера". 2013 р.

Список використаних джерел

1. Вишеславський Г. Contemporary art України - від андеграунду до мейнстріму. Київ: ІПСМ НАМ України, 2020. 256 с.

2. Манукян Ю. Николай Лукин. Путь предтечи. URL: https://coyc.com.ua/post/637

3. Николай Лукин "Вскрытие Гулливера". URL: http://ofam.od.ua/php/arhiv2.php?dates=2013-04-05

4. Николай Лукин. ArtStorePro. URL:https://artstorepro.com/ artworks/all_artworks/filter/author-is-lukin_nikolay_/ apply/

5. Одесский художник продемонстрировал "Вскрытие Гулливера". URL: https://dumskaya.net/news/odesskij-hudognik- prodemonstriroval-vskrytie-gul-025679/

6. "Повседневная археология" - арт-проект Николая Лукина для одесситов. URL: https://odessa.dozor.ua/news/ 1174021

7. ТОП-10 молодых художников Одессы. URL: https ://culturemeter.od.ua/top- 10-molodyh-hudozhnikov-odessy-13377/

8. Романенкова Ю. Мировоззренческие универсалии периодов Stilwandlung в мировом художественном процессе. Киев: Химджест, 2009. 277 с.

9. Художник должен изобретать! Порто-франко. №22(1168) 21.06.2013. URL:http://porto-fr.odessa.ua/?art_ num= art011&year=2013&nnumb=22

10. Целоева М. Фантомы, нищие и знаки постмодернистской иронии. О проекте "ТОП 10 молодых художников Одессы". АЛ Ukraine. 4.12.2015. URL: https://artukraine.com.ua/a/fantomy-nishchie-i-znaki-postmodernistskoy- ironii-o-proekte-top10-molodykh-khudozhnikov-odessy/#.Y7oT-X3P3IU

Размещено на Allbest.ru