Багатозначність українських ставрографічних розвідок крізь призму історико-мистецьких понять

Размещено на http://www.allbest.ru/

Багатозначність українських ставрографічних РОЗВІДОК КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИКО-МИСТЕЦЬКИХ ПОНЯТЬ

Сафонова Ірина Григорівна

Ставрографія (у перекл. з грец. «stavros» - хрест, дерево; «grapho» - писати) - нова історико-мистецька наука, яка досліджує історію та іконографію хреста (крижа) - найголовнішого сакрально-лапідарного знаку християнства; також це наука з вивчення натільних хрестів і хрестів-релікваріїв (крижів-релікваріїв). Цей термін був введений в науковий світ у 1917 р. професором Московської духовної академії, вченим-археологом, доктором теології О. Голубцовим.

Першооснови ставрографії як учення були закладені ще у першій половині ХІХ ст. роботами вчених і священнослужителів. Вагомий внесок у становлення ставрографії зробили такі особистості як: архімандрит, духовний письменник та історик Макарій (Миролюбов); український богослов та історик, заслужений ординарний професор Київської духовної академії, доктор богослов'я І. Малишевський; професор Петербурзького університету, палеограф, історик античного мистецтва І. Шляпкін; професор Московської духовної академії, академік АН СРСР М. Покровський; археолог, почесний член Петербурзької Академії наук О. Уваров; славісти-філологи І. Пальмов та М. Сперанський; святий Російської Православної Церкви, чудотворець Іоанн Кронштадський; українські меценати, збирачі стародавностей - подружжя Б. і В. Ханенки та багато інших мистецтвознавців, істориків, учених і колекціонерів [1, с. 11-12].

Зацікавленість до збирання, опис та збереження хрестів в Україні з'явився ще у другій половині ХІХ ст. Визначальний внесок у еволюцію української ставрографії трансформували не тільки археологи, історики, мистецтвознавці, збирачі українських старожитностей, а й викладачі духовних навчальних закладів. На археологічних з'їздах 1869 (І), 1874 (ІІІ), 1899 (ХІ) років проблема належного збереження культурно-мистецьких цінностей аналізувалася багатоаспектно. На І з'їзді (Москва) розглядалося питання викладання християнської церковної археології у духових і світських навчальних закладах та наголошувалося на залученні випускників цих інституцій у збереженні й досліджуванні вітчизняних історичних об'єктів культурної спадщини. Під час І та ХІ з'їздів із археології були організовані виставки предметів давнини із приватних колекцій, трендом були представлені хрести, які були знайдені у Києві та інших місцевостях України.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. археологічні розкопки у Середньому Подніпров'ї дозволили зібрати значну кількість виробів дрібної культової пластики з металу і каменю, серед яких виокремлювалися: хрести-енколпіони, натільні хрестики, різноманітні підвіски, іконки. Однак, недосконалі методи проведення археологічних досліджень, а саме відсутність записів про розкопки, призвели до незнання обставин виявлення важливих історико-культурних пам'яток. Крім того багато архаїчних хрестів були знахідками так званих «чорних археологів», котрі розкопували пам'ятки археології, наприклад Княжу Гору. Але зважаючи на ці обставини, ставрографічні зібрання, знайдені у другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст. являють вагому наукову цінність. У цей період вийшли друком деталізовані ілюстровані каталоги колекцій, у яких подано хрести різних епох: «Сборник снимков с предметов древности, находящихся в Киеве в частных руках» (1890-1891), «Каталог украинских древностей коллекции В. Тарновского» (1898), «Древности русские: кресты и образки. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко» (1899-1900), «Альбом достопримечательностей церковно-археологического музея при Императорской духовной академии» (1912-1915).

Артефакти з цих зібрань відтворені у фотографічних таблицях, подані анотації із зазначенням місця виявлення чи придбання, датування, відомості про іконографічні особливості написів. Значення цих довідкових видань - фундаментальне, архіважливе для атрибуції експонатів сучасних музейних колекцій, але не з усіма аргументаціями авторів збірників можна погодитися з позицій сучасного мистецтвознавства.

Зацікавленість тогочасних науковців (археологів та мистецтвознавців) концентрувалася на різноманітних хрестах, виготовлених із відмінних матеріалів у різні історичні віки.

В Україні за радянської епохи стан ставрографії не досить відрізнявся від всенаціонального. Істинним винятком є Західна Україна, котра до 1939 р. знаходилася поза кордонами юрисдикції СРСР, завдяки чому наприкінці 1930-х років у Львові була надрукована важлива деталізована праця В. Свєнціцької «Різьблені ручні хрести XVII-XIX ст.» [1].

Відновлення ставрографії в Україні почалося у другій половині 1990 -х років. Першим дослідженням була робота 1999 р. вчених І. Фоменко та Г. Шамрай, у якій вони зробили аналіз малої церковної пластики із музейних фундацій [5]. Було детально описано різні категорії культових виробів, які дозволяли зробити висновки про багатство фондів музейних закладів. Стаття є блискучим зразком якраз мистецтвознавчого концепту дослідження зі ставрографії, який притаманний великій кількості праць, присвячених колекціям музеїв [4; 5].

У радянські часи, в умовах атеїзму, ставлення офіційної науки до ставрографії змінилося: хрести ґрунтовно не досліджувалися, тільки зазначалося про їх знайдення, хоча на Західній Україні ставрографічні дослідження не припинялися до 1930 р. (праці О. Цинкаловського та Г. Колцуняк).

Початок 2000 -х років на Дніпропетровщині відзначився підйомом досліджень із ставрографії, пов'язаних із археологічною діяльністю на території Самар-Богородицької цитаделі (рентраншмента). Розкопки, котрі проводилися у 2001-2003-х роках під керуванням археологів Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара З. Маріної і В. Ромашки, а також дослідження В. Шалобудова презентували величезні знахідки натільних хрестів, які почав досліджувати В. Векленко, тому у другій половині 2010-х років була надрукована перша в Україні вичерпна синтезуюча праця про археологічні знахідки важливого атрибуту, який символізує розп'яття Христа. Ставрографічний матеріал з вищезазначеного демонструє припущення відносно українського походження архетипу «барочних» хрестів (старовірських або «тік») та виокремлення виняткового різновиду натільних хрестів - запорізьких.

Відтак (2002-2003) у Дніпропетровському регіоні провели розвідки надмогильних кам'яних хрестів. Криворізький вчений В. Тітов і науковий співробітник Дніпровського національного Історичного музею ім. Д. І. Яворницького О. Старік [2] подовжили опрацьовування цієї ставрографічного різновиду, введеного І. Сапожніковим [3]. Отож, на жаль, це спрямування праці не отримало наступного процесу росту.

Підсумовуючи еволюцію досліджень із ставрографії, потрібно наголосити на відкритті першого в Україні Музею Хреста, котре відбулося 13 жовтня 2013 р. Більше ніж 2000 витворів дрібної культової пластики з 15-ти областей України всеохоплююче представляють розвиток і динаміку змін у натільних хрестах протягом XV-ХІХ ст.

На сучасному етапі в Україні ставрографія знаходиться у періоді ренесансу після довготривалого ігнорування офіційною наукою. Заслуговують на увагу дослідження Є. Архипової, В. Зоценка, Р. Орлової, В. Павлової, Л. Строкової, С. Пивоварова.

Окремою направленістю української ставрографічної науки є вивчення кам'яних і дерев'яних надмогильних хрестів - пам'яток сакрально-лапідарного мистецтва. Детально розглянули та проаналізували ці пам'ятки дослідники Т. Березовська, О. Дехтярчук, Р. Забашта, В. Кузенко, В. Малина, Р. Одрехівський, І. Сапожніков, М. Станкевич, Д. Телегін, Л. Хом'як, Р. Шувалов та ін.

Отже, в Україні ставрографічні розвідки ведуться у двох спрямуваннях: історичному та мистецтвознавчому - вивчені хрести від античності до новітніх віків: релікварії, наперсні, придорожні; проаналізовано монументальні кам'яні та дерев'яні надгробки та культові предмети з дорогоцінних матеріалів, дерева, каміння.

Є необхідність створення концептуального базису розвитку науки, поширення ідей у наукових колах, уніфікації ставрографічного термінологічного апарату, систематизації різних типів хрестів, їх ознак, розробки системи ставрографічної оцінки хрестів із позицій мистецтвознавчих вчень. Таким чином, все це спростить працю дослідників, які вивчають пам'ятки давноминулих часів.

Таким чином, архіважливими завданнями української ставрографії є виявлення, науковий опис, класифікація та включення до наукових джерел (створення базисів даних, публікація ілюстрованих каталогів тощо) зразків хрестів, а також популяризування ставрографії як часткового розділу історичної науки. Питання ставрографії мають широко розглядалися на фахових інтернет-сайтах, які б представляли колекції як державних музеїв, так і приватних. Такі сайти могли б допомогти не тільки одноосібним збирачам, а й практикам, котрі займаються атрибуцією артефактів сивої архаїки. мистецький цінність хрест ставрографія

Список використаних джерел

1. Векленко В. О. Ставрографічні матеріали з с. Липці Харківської області: презентація комплексу // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: зб. наук ст. 2012. Вип. 21. Ч. 1. С. 184-188.

2. Гнутова С. В. Становлення місцевих типів в новгородської металопластиці XIV століття // Давньоруська скульптура: Проблеми і атрибуції. 1993. № 2. С. 47-66.

3. Гуревич Ф. Д. Об окольном городе летописного Новгородка Х-ХІІІ вв. // Советская археология. 1962. № 1. С. 241-252.

4. Кучера М. П. Слов'яно-руські городища VIII-ХШ ст. між Саном і Сіверським Дінцем. Київ: Археологія. 1999. 252 с.

5. Нариси культури давньої Волині / за загальною редакцією кандидата історичних наук Г. В. Охріменка. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 600 с.

Размещено на Allbest.ru