Сучасна паркова культура України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна паркова культура України: проблеми та перспективи

На початку 90-х років було розширено мережу парків (до 1990 р. в Радянському Союзі намічалося відкрити 340 нових парків; до 2000-го - парк мав бути в кожному великому населеному пункті, у кожному місті, районному центрі), проте, водночас, стала помітною загальносоюзна тенденція - «відплив» відвідувача.

Лібералізація всіх сфер суспільного життя, формування приватно-власних ринкових відносин, процес роздержавлення економіки створили досить складну ситуацію в Україні, коли, з одного боку, на зміну моноідеологізованій культурі приходить стратифікована за соціальною ознакою й різноманітна за етнонаціональним змістом плюралістична культура, руйнується бюрократично-централізований принцип побудови її мережі та стверджується поліцентричний, автоматизований спосіб її функціонування, відкидається принцип зрівнялівки, знелюблення культпрацівника як «штатної одиниці» й упроваджуються засади підприємливості, ініціативності, конкуренції; а з другого - відбуваються спроби ідеологізувати культурне життя на нових націонал-екстремістських засадах, занепадає рівень культурного обслуговування населення, погіршується матеріальний стан культурно-дозвіллєвої мережі, відчутно диференціюються заклади за споживачем (відвідувачем).

В Україні відбувалися соціальні процеси, близькі до тих, що спостерігалися в Росії, тому вважаємо можливим скористатися результатами дослідження, здійсненого доктором економічних наук В.Д. Патрушевим (Інститут соціології РАН). Він вважає, що «у результаті «перебудови» й «ринкових реформ» у період з 1986 по 1995 рік відбулося як зменшення, так і погіршення використання вільного часу в працюючого міського населення. Водночас знизилася його цінність і зросло значення сплачуваної праці як засобу збільшення заробітку. Такий соціальний факт стає ще одним свідченням погіршення умов життя трудящих».

У кризових соціально-економічних умовах розвитку суспільства спостерігається занепад культури в цілому, її розгалужень зокрема. Патрушев В.Д. Свободное время горожан в 1986 и 1995 годах / В.Д. Патрушев // Социс. - 1997. - № 7. - С. 50.

Дослідження, здійснені старшим науковим співробітником Українського центру культурних досліджень В.Д. Ковтун, свідчать про невпинний процес занепаду та скорочення парків культури та відпочинку. Такий стан справ пояснюється ліквідацією парків як установ з обмеженою кількістю об'єктів дозвілля, що працювали сезонно, бо саме вони найбільше постраждали від важких економічних негараздів. Значною мірою це характерно для невеликих міст, районних центрів, сільської місцевості. У деяких випадках парки втратили свою самостійність, були приєднані як структурні підрозділи до інших установ (переважно - будинків культури). ²⁴

Третина парків культури та відпочинку - об'єкти природно-заповідного фонду, національне природне та культурне надбання. Завершеними архітектурними та ландшафтними композиціями відрізняються парки в Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Одесі, Черкасах, Чернівцях й інших містах. Радують своїх відвідувачів парки, що мають такі унікальні об'єкти, як: Планетарій (ЦПКіВ м. Вінниця), канатна дорога «Павлове поле» (ЦПКіВ м. Харкова), Казкове містечко (м. Мелітополь), культурно-розважальний центр «Ніка» (м. Стаханов), зоокуток (м. Нова Каховка) та ін.

Досить стабільною залишається мережа парків у Донецькій (16 од.), Одеській (10 од.), Луганській (8 од.) областях, м. Києві (7 од.). В Івано-Франківській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Черкаській областях мережа парків представлена однією одиницею. Розподіл парків відповідно до груп за оплатою праці має такий вигляд: до I групи відноситься 37 од., II групи - 14 од., III - 16 од., IV - 16 од., поза групою - 15 од. На території парків культури та відпочинку розміщено 2045 об'єктів дозвілля, 927 атракціонів. Вартість основних фондів становить 145882,4 тис. грн. Кількість виробничих підрозділів, що функціонують у парку - 81 од.

У середньому в одному парку працює 21 об'єкт дозвілля, кількість днів роботи парків становить 307. Найбільша кількість об'єктів дозвілля з розрахунку на один парк (середні статистичні показники) спостерігається в областях: Житомирській (125 об'єктів дозвілля на один парк), Рівненській області (48 од.), Тернопільській (46 од.), Полтавській (45 од.), Волинській (42 од.). Слабкий атракціонний потенціал спостерігається в Закарпатській, Одеській, Івано-Франківській, Сумській областях (додаток 1) ²⁵.

Мізерні бюджетні надходження, відсутність нових механізмів і засобів фінансування призвели до того, що багато закладів культури, зокрема парки, дедалі менше служать задля задоволення культурних потреб громадян.

Сучасний стан в Україні характеризується активною комерціалізацією парків, і як наслідок цього - руйнацією інфраструктури дозвіллєвих закладів, зміною їх традиційних функцій, напрямів діяльності, принципів, і - що насамперед звертає на себе увагу - парки перестають бути багатофункціональними закладами для відпочинку.

Стан з відвідуванням і дозвіллєвими пріоритетами відвідувачів парків України фактично адекватний стану в інших соціально-культурних закладах. Якщо розглядати споживчий механізм вітчизняної індустрії розваг, то можна окреслити такі проблемні зони, які негативно впливають на спосіб життя населення, а саме:

знизилася частка витрат у населення на культуру;

зменшився обсяг вільного часу в зайнятого населення;

став помітним процес перетворення дозвілля майже лише в релаксацію;

знизилася відвідуваність закладів культури;

тривають інерційні процеси, управлінські рішення й методи, спрямовані на впровадження «заорганізованого» дозвілля, що викликає відвертий протест у відвідувача в силу обмеження, регламентування й придушення особистості.

Соціальна сутність сучасної кризової ситуації характеризується як глобальний диспаритет матеріальних і духовних ресурсів.

За даними опитування, які проводять з ініціативи паркових служб в різних містах України, відвідувачів не влаштовує обмеженість, одноманітність культурного обслуговування, низький художній рівень паркового дизайну й часто його невідповідність просторовому середовищу, убогість й одноманітність масових свят й ін.

Недостатньо використовується можливість будівництва парків на березі річок та озер, створення в них штучних водоймищ, які б збагачували як естетичні функції, так і можливості організації масово-оздоровчої та розважальної паркової діяльності.

Поняття «зона сімейного відпочинку» у нас відсутнє як на рівні наукових досліджень, розробок, так і в реальній практиці. Багатофункціональна спроможність міських парків знизилася майже до мінімуму у своєму практичному застосуванні.

Кількісні показники свідчать про різке падіння продуктивності роботи парків культури та відпочинку, зменшення проведених заходів у 5-6 разів, середньостатистичні дані доповнюють цю картину. Так, 1990 року кожен парк здійснював у середньому 510 заходів на рік, кожного дня в будь-якому парку відбувалося щонайменше два заходи; 2006 року один парковий заклад у середньому проводив лише 147 заходів за рік (2005 р. - 170 заходів). Можна припустити, що в середньому парк спроможний організувати та провести один захід за два дні.

Матеріали дослідження підтвердили гіпотезу стосовно суперечності між соціально-культурним потенціалом парків і звуженням спектра заходів, форм проведення змістовного відпочинку й дозвілля різних груп населення в парковому середовищі. На жаль, з кожним роком у парках зменшується кількість клубних угруповань, аматорських об'єднань, передусім дитячих, бо вони потребують фінансових дотацій. їхня кількість зменшилася, порівняно з 1991 роком, більш ніж уп'ятеро - з 434 до 81. ²⁶

Стан, у якому перебувають парки України сьогодні, не піддається порівняльному аналізу, бо за своїми головними показниками знаходяться мовби в іншій реальності. Візьмемо для прикладу Донецьку область. Біля 99% паркових атракціонів підлягають списанню, за повідомленням начальника технічного нагляду облуправління з праці та зайнятості Ірини Петрашової. «Колеса огляду» в Краматорську діють з 1979 року, у Макіївці - з 1977, а в Харцизьку три дитячих атракціони - з 1969 року. Тут уже явне і технічне, і моральне застаріння.

В.Д. Ковтун зазначає, що у вітчизняній парковій індустрії відбулося зменшення показників матеріально-технічної бази парків культури та відпочинку: об'єктів дозвілля - на 43 од.; атракціонів - на 46; ігрових автоматів - на 98 од. Відхилення показників культурно- оздоровчої роботи в бік скорочення має такий вигляд: кількість проведених культмасових заходів - на 1885 заходів; з них для дітей - відповідно на 332; кількість проведених фізкультурно-оздоровчих заходів - на 705 заходів; з них для дітей - на 165 заходів; кількість аматорських об'єднань, гуртків, клубів за інтересами - на 31 од. Значно скоротився кадровий потенціал парків культури та відпочинку: чисельність працівників - на 143 особи; творчий склад - на 46 осіб; інші спеціалісти - на 88 осіб.²⁷

Раніше ремонтом займалися самі парки та їх шефи, а зараз парки можуть заробити від 10% до 20%, необхідних для утримання коштів.

Перебуваючи в комунальній власності, парки ледь дихають на крихтах місцевих бюджетів, а місцева влада могла б звільнити їх від податків або зменшити їх, проте, на жаль цього не робить.

Таким чином, радикальні зміни в суспільстві, гуманістичні й демократичні зрушення в ідеології, світогляді, науці та культурі зумовили актуалізацію першочергового завдання - привести парково-дозвіллєву сферу, її програмне забезпечення до тієї системи ціннісних орієнтацій та соціальних нормативів, які визначають сучасний стан усієї людської цивілізації.

соціально-культурний парковий середовище дозвілля

Размещено на Allbest.ru