Культурний феномен української еміграції ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Культурний феномен української еміграції ХХ століття

Варшавська Аліна Костянтинівна, аспірантка кафедри історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського

У щоденнику Володимир Винниченко з гіркотою констатує: «Читати українську історію треба з бромом <...> до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована <...> нація огризалася на всі боки: от поляків, руських, татар, шведів» [3, с. 285]. Ці доленосні слова видатного громадського діяча України передають весь сенс трагічної історії української нації. Особливо драматичні сторінки відносяться до періоду кінця ХІХ - перших десятиліть ХХІ ст., коли розірвана на дві частини Україна разом із єврейською, вірменською та грецькою народами почала від безвиході шукати притулок по різних куточках світу.

Тривалий час дослідження історії українського зарубіжжя було заборонено і лише з 90-х рр. ХХ ст. материкова Україна почала відкривати для себе цей незнаний світ.

Одне з головних завдань, які ставили перед собою українські емігранти - діаспоряни полягає в тому, щоб скерувати всі можливі заходи на допомогу Україні та висвітлити членам світового співтовариства ниву держави і культури, включившись у культурно-мистецьке будівництво тощо.

Сьогодні еміграцію розглядають як одну з важливих чинників, що характеризує розвиток ХХІ ст. Це питання є багатовимірним і має різні аспекти свого виміру. Загальними причинами виїзду за кордон продовжують бути економічні еміграції (пошук кращих умов життя та праці), політичні (пов'язані з війнами, дискримінацією людей, переслідуваннями) та стихійні (викликані природними катастрофами).

Традиційно дослідники визначають чотири хвилі української еміграції:

трудова - 1877 (1870)--1914 рр. - викликана економічними причинами;

соціально-економічна т політична (1920--1940 рр.) -- формувалась здебільшого з політичних мотивів. Унаслідок поразки національно-визвольної боротьби 1917--1920 рр. та боротьби за державність України під час Другої світової війни багато активних учасників цих рухів опору були змушені покинути Батьківщину. Серед них було багато політичних діячів, учених, письменників, представників культури та ін.;

(після 1945 р.) -- носила яскраво виражений політичний характер і була наймасовіша. Після 1960-х рр. ХХ ст. науковці виділяють і таку не традиційну хвилю виїзду, як «біжуча», тобто не масова і несконцентрована в часі, а навпаки, розтягнута на кілька десятиліть, аж до 1991 р.

(«заробітчанська») -- починаючи з 1990-х рр. періодично виникає трудова, продиктована новими історичними реаліями загальних євроінтеграційних процесів.

У дослідників-діаспорознавців існують і додаткові теорії, щодо асиміляції українців не на Заході, а на Сході на територіях Росії, Східного та Західного Сибіру, Кубані та Приазов'я, зокрема праця про хвилі еміграції дослідниці Лідії Жовніренко [6] та роботи Юрія Чопика Америки [17], що стосуються еміграції з України та формування західної, Північної і Південної.

На сьогодні існують різні дати масових переселень. Однак, точно можна сказати, що відлік свого існування діаспоряни вважають 1895 р. Цьому підтвердженням є відзначення діаспорою дати 100-річчя в урочистих умовах у залі Карнегі Хол у Нью-Йорку. На концерті був виконаний твір спеціально замовлений конгресовим комітетом українському композитору І. Карабицю.

Імена та творчість багатьох митців, що опинилися за межами України, не могло не стати центром зацікавлень із різних причин: політичних, соціальних, побутових. З настанням епохи Незалежності, коли Україна могла почати правдиве, не лаковане, не міфологізоване вивчення своєї історії розпочалася актуалізація цієї проблеми вченими різних галузей: філософів, культурологів, психологів, етномузикологів, соціологів тощо. Саме тоді українська громада почала дізнаватися правду про існування величезного світу українського зарубіжжя, що нараховує третину сучасного населення України.

Отже, українська еміграційна культура -- цікава й малодосліджена сторінка діаспорознавства. Майже три десятиліття після довгого забуття активно повертаються в історію нашої культури імена видатних її діячів, з'являються статті, наукові розвідки в галузях культурології, історії, філософії, журналістики, педагогіки, музикознавства, літературознавства. Загнані не з власної волі на чужину, перебуваючи в стані невизначеності, не знаючи куди їх далі закине доля, українські діячі в еміграції здійснили чималий внесок у розвиток і становлення цілісної національної культури.

культурний феномен українська еміграція

Література

Бачинський Ю., Маркусь В. Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки / 2-ге вид. Київ : Вид-во НТШ, 1995. 378 с.

Варварцев М. З історії української етнічності в Італії (до проблеми типології) // Українська діаспора. Київ ; Чикаго : Ред. енцикл. укр. діаспори при НТШ (США), 1992. С. 13-18.

Винниченко В. Щоденник: 1911-1920 рр. / у 5 т. Т. 1. Нью-Йорк : Едмонтон, 1980. 500 с.

Драч І. Українська діаспора. Харків : Фоліо, 2019. 286 с.

Житкевич А. Розсіяні світами. Нариси з життя та творчої діяльності відомих українських діячів музичного мистецтва на заокеанських берегах Америки / у 2 т. Т. І. Тернопіль : підручники і посібники, 2015. 352 с.

Жовніренко Л. Проблеми збереження національної ідентичності української діаспори закордоном: вчора, сьогодні і завтра // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : зб. ст. з пленар. засід. ради конгресу. Львів : 2012. С. 86-88.

Заставний Ф. Українська діаспора. Львів : Світ, 1991. 176 с.

Зубик А. Українська діаспора: суспільно-географічне дослідження. Львів : Простір- М, 2019. 440 с.

Ільницький М. Від «Молодої Музи» до «Празької школи». Львів : 1995. 318 с.

Ільницький Р. Призначення українців у Америці. Нью-Йорк : Вид-во НТШ, 1965. 126 с.

Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття : монографія. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.

Коннор У. Диаспоры: транснациональное самосознание и политика в странах исхода // Диаспоры. Москва, 1999. С. 40-51.

Кривда Н. Українська діаспора: досвід культуротворення. Київ : Академія, 2008. 272 с.

Лозинський А. Основні питання діаспори до України // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : зб. ст. з пленар. засід. ради конгресу. Львів : 2012. С. 28-31.

Лозинський А. Основні питання діаспори до України // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : зб. ст. з пленар. засід. ради конгресу. Львів : 2012. С. 28-31.

Чернова К. Українська діаспора як соціокультурна система : монографія. Київ : ДАКККіМ, 2007. 347 с.

Чопик Ю. Нова хвиля еміграції з України. Приклад європейських країн // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : зб. ст. з пленар . засід. ради конгресу / Нац. ун-т «Львівська політехніка». Львів, 2012. С. 47-50.

Шлепаков А. Українська трудова еміграція в США і Канаді (кінець XIX - початок XX ст.). Київ : АН УРСР, 1960. 199 с.

Размещено на Allbest.ru