Вплив Давньогрецьких міфів на культуру та традиції народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив Давньогрецьких міфів на культуру та традиції народу

Ульянець Софія Павлівна, магістрантка кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Анотація

Розглянуто міфологію Стародавньої Греції; проаналізовано внесок стародавніх греків у світову культуру; виявлено особливості міфологічного мислення греків; уточнено зміст понять «міфи», «міфологія»; розширено уявлення про місце й роль міфів у культурі та традиціях грецького народу.

Ключові слова: міфи, міфологія, культура греків, боги, традиції.

Annotation

The influence of Ancient Greek myths on the culture and traditions of the people

Sofiia Ulianets

The mythology of Ancient Greece is considered; the contribution of the ancient Greeks to world culture is analyzed; features of mythological thinking of Greeks are revealed; the meaning of the concepts "myths", "mythology" is specified; expanded understanding of the place and role of myths in the culture and traditions of the Greek people.

Keywords: myths, mythology, Greek culture, gods, traditions.

міфологія греція культура

Стародавні люди намагалися пояснити всі події якоюсь надприродною силою, проявом волі богів. Так поступово зароджувалися міфи різних народів, які пояснювали процес появи світу, людини, суспільства, держави. Міфологія мала своїх богів, героїв, антигероїв. Від покоління до покоління молодь виховували саме в міфологічному сприйнятті картини світу. До появи релігії міфологія намагалася пояснити всю можливу картину й устрій світу, що оточує давніх людей [3, 345].

Міф - оповідь, що передає уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про богів і героїв.

Міфологія (від грец. mythos - переказ, оповідь і logos - слово, поняття, вчення) - спосіб осмислення світу на ранніх стадіях людської історії, фантастичні розповіді про його створення, про діяння богів і героїв [5, 56].

Стародавні греки дуже вплинули на розвиток усього стародавнього світу. Саме вони створили основу демократії, свободи. Саме вони проголошували антропоцентризм - розвиток усіх якостей людини як фізичних, так і розумових. А також вони заклали основу для розвитку всієї світової культури Стародавньої Греції та всього Античного світу. Міфологія, на якій виховували греків і яка відображала їх уявлення про світ, вплинула на їхні досягнення [2, 101].

Чому ж саме міфи невеликого грецького народу, який намагався осмислити все, що відбувається навколо нього, заклали основу загальнолюдської культури? Вони мають таку привабливу силу й так глибоко проникли в уявлення і спосіб думок сучасної людини, що вона в побутовій повсякденній розмові говорить про сізіфо- ву працю (маючи на увазі безглузде, марне проведення часу), про титанічні зусилля і гігантські розміри (адже титани й гіганти - породження богині Землі, що боролася з грецькими богами), про панічний страх (наводити несвідомий жах на людей), про олімпійський спокій (який мали давні боги - жителі священної гори Олімп) або про гомеричний сміх (це нестримний громовий сміх богів, який описав поет Гомер).

До загальноприйнятих порівнянь можна віднести й уподібнення могутньої та сильної людини Геркулесові, а сміливої та рішучої жінки - амазонці. Художників, поетів, скульпторів приваблювала насамперед глибина та художність міфічних образів. Але, мабуть, не тільки в цьому слід шукати пояснення того впливу на людей, який чинила грецька міфологія. Вона виникла як спроба стародавніх пояснити появу життя на землі, причини стихійних явищ природи, перед якими людина була безсилою, визначити її місце в навколишньому світі [3, 346-347].

Саме створення міфів було першим кроком людини до творчості та пізнання самої себе. Поступово з окремих сказань, що зародилися в різних куточках грецької землі, склалися цілі цикли про долі героїв і богів, що протирічать їм. Усі ці легенди, міфи та пісні, що виконували мандрівні співаки-аеди, із часом були об'єднані у великі епічні поеми, такі як «Іліада» та «Одіссея» Гомера, «Теогонія» і «Праці та дні» Гесіода та багато інших, які не дійшли до нашого часу. Великі давньогрецькі поети-драматурги V століття до нашої ери: Есхіл, Софокл, Еврипід - будували свої трагедії на матеріалі стародавніх сказань про богів і героїв [4, 85-86].

Подібно до легенд і сказань давнини давньогрецькі міфи із часом були заповнені переказами про реальні історичні події, покладені в основу фабули епічних поем («Іліади», «Одіссеї», «Теогонії», «Аргонавтики» й ін.), своєрідно відображаючи те природне та суспільне середовище, у якому вони виникли [4, 88].

У міру розвитку суспільних відносин - виникнення племінних об'єднань - створювали різні пісні: пісні землеробів, що виконували на полях під час землеробських робіт і на святах після збирання врожаю, бойові гімни воїнів - пеани, що співали перед початком бою, весільні гімни - гіменеї. Одночасно створювали оповіді про богів і богинь, їх втручання у справи як окремих людей, так і цілих племен. Реальні історичні факти обростали легендарними подробицями. Виникаючи в одному племені, ці легенди поширювалися серед інших, переходячи від покоління до покоління. Найбільш інтенсивно процес виникнення цих переказів і легенд відбувався на межі II і I тисячоліть до н.е. Творцями та поширювачами оповідей були мандрівні співаки - аеди. Переходячи з одного поселення в інше, аеди мірним голосом декламували, акомпануючи собі на кіфарі, пісні та гімни на честь богів і героїв, покровителів чи міфічних предків цього племені [5, 58-60].

Культура Греції має цікаву й насичену історію розвитку, якою неможливо не зацікавитись. Хореографічний шлях греків збагачений традиціями, обрядами та міфологічними джерелами. На думку греків, танець народився разом з любов'ю і вічно був її невідступним другом. Вважали, що сам Аполлон, бог мистецтва, написав перші правила методики танцю. Стародавні греки так трепетно ставилися до танцю, що зробили музу Терпсихору «відповідальною» за нього. Мистецтво танцю в Стародавній Греції досягло такого високого рівня розвитку, що про нього було написано трактат - перше в історії танцю дослідження про цей вид творчості. Автор трактату Лукіан розмірковував про роль і значення танцю в житті людини, окреслив вимоги до людини, яка вирішила присвятити себе мистецтву танцю [1, 321].

Хореографічна спадщина грецького мистецтва пройшла складний і тернистий шлях. Хореографія в Стародавній Греції відрізнялася досить суворим дотр иманням ритму, який надавав фантастичну «правильність» усій дії і створював неповторне видовище. Поєднання особливих рухів рук і ритмічного кроку формувало античний танець, який ми знаємо зараз. Грецький народ віддавав данину богам у всіх видах мистецтва, зокрема й хореографії.

Отже, неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури. Демократизм давньогрецької міфологічної культури став золотим фондом у скарбниці вдячної людської спільноти.

Література

1. Беккер К. Мифы Древнего мира. Москва, 2016. С. 321-322.

2. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. Москва, 1992. С. 101.

3. Зелинский Ф. Психология древнегреческого мифа. Москва, 2019. С. 345-349.

4. Зелинский Ф. Сказочная древность Эллады. Москва, 1993. С. 85-88.

5. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. Москва, 1957. С. 56-61.

Размещено на Allbest.ru