Орнаментально-композиційна система декоративного різьблення іконостасу храму Трьох Святителів у Чернівцях

Мистецтво різьблення по дереву невід'ємний компонент української сакральної культури, духовного надбання та художньої діяльності людства. Звичайно, кожний регіон, зокрема й буковинський, характеризується своїми особливостями щодо орнаментально-композиційної системи та професійними підходами у технології декоративного різьблення, а особливо, якщо йдеться про наповнення саме церковного декору.

Домінантою в інтер'єрі православного храму є, безумовно, іконостас, який відображає традиції іконографії та мистецькі смаки різних історичних періодів. А їх архітектурно-композиційна форма побудови і оздоблення виявляють культурну належність та своєрідність. Щодо українських іконостасів, то це яскравий та своєрідний прояв явища світової культури, адже вони привертають увагу своєю оригінальністю, орнаментальними мотивами малярського та декоративного оздоблення.

Іконостас в інтер'єрі Семінарської церкви

До унікальних буковинських витворів мистецтва другої половини ХІХ ст., за часів Австро-Угорської імперії належить іконостас Семінарської церкви, освяченої на честь Трьох Святителів з оригінальним авторським задумом чеського архітектора Йозефа Главки [5, с. 4], аналогів якому немає не тільки в Україні, а й в усьому світі. Цей унікальний шедевр, повне завершення якого припадає на 1880 р. [7, с. 187-189], гармонійно вливається у високохудожнє облаштування храмового інтер'єру та поєднується з дивовижним розмаїттям всього архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації.

Нині будівлі Митрополичого палацу, ініціатором якого був визначний церковний, громадський, політичний і культурний діяч, православний єпископ, перший митрополит Буковини і Далмації Євген Гакман [7, с. 36-37], центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а Семінарська церква діючий православний храм Чернівецько-Хотинської єпархії Православної Церкви України, у якій, окрім недільних і святкових богослужінь, проходять богослужбову практику студенти спеціальності «Богослов'я». Важливо також наголосити, що з 2011 р. архітектурний ансамбль Резиденції внесений до найпрестижнішого списку світового надбання Списку Всесвітньої спадщини UNESCO [14, с. 213-214]. Відтак дослідницький інтерес до обраної теми зумовлений тим, що сьогодні, незважаючи на збереження значної кількості пам'яток, різьблення по дереву, зокрема, іконостасів, ми не маємо окремої узагальнюючої праці в контексті сакральної культури українців Північної Буковини, яка б стосувалася питань саме орнаментального оформлення, композиційної побудови та особливостей декоративного різьблення іконостаса не тільки Семінарської церкви Резиденції, а й значної кількості інших величних храмів краю. «Відсутність праць із окресленого питання, на думку Світлани Оляніної, багато в чому пов'язана з тим, що семантика пластичного образу іконостаса як самостійна тема дослідження незвична для наукового дискурсу оскільки, коли йдеться про іконостас, передусім мають на увазі комплекс ікон, установлених у певному порядку, тобто іконографічну програму. І хоча грецьке слово «іконостас» («єікоуоотцоюу») перекладається як «опертя для ікон», цей термін історично пов'язаний не з конструкцією, а саме із системою зображень. Тому численні дослідження іконостаса оминають розгляд його архітектурної основи та оздоблення. <...> По суті, тільки за відсутності ікон композиція і різьблене опорядження іконостаса можуть розглядатися як суто художнє явище, без додаткових смислових навантажень. Іконні зображення, вміщені в іконостасі, кардинально змінюють смислову наповненість обрамлення, а обрамлення водночас коментує зміст програми ікон» [10, с. 8]. Не заперечуючи суті наведених думок, вважаємо, що будь-який детальний аналіз у цьому контексті відкриє нові можливості для дослідження іконостаса університетського храму Трьох Святителів як цінного історичного джерела.

Іконостас храму Трьох Святителів, беззаперечно, вишуканий витвір церковного мистецтва, який вражає своєю величчю, красою, кількістю унікальних ікон та розмаїтістю різьблення. Його декоративне опорядження, живопис і архітектурно-різьбярська компонента елемент єдиного символічного задуму. Важливо, що увесь іконостас, за свідченням завідувачки історико-архітектурного музейного комплексу та екскурсовода ЧНУ ім. Ю. Федьковича Анжели Боти, виготовлений буковинськими майстрами з липи й, окрім високовартісних матеріалів, які застосовувалися для його оздоблення, покритий сусальним золотом. До речі, про матеріальну цінність іконостаса свідчать окремі історичні джерела, наведені в праці «Архітектурне диво Чернівців» Тамари Марусик та Ірини Коротун. «З метою економії витрат Православного фонду, описується в дослідженні, пропонувалося спростити декор іконостасів та вівтарів каплиці Резиденції та Семінарської церкви. Проте, до честі Міністра культів Австрії, він не схвалив таких змін і наказав продовжити будівництво саме за планами архітектора Й. Главки...» [7, с. 182]. Зрештою, нині, на жаль, нам важко встановити імена талановитих різьбярів, однак відомо, що важливе значення в ідейних пошуках та стильових напрямах відігравало звернення майстрів сакрального різьблення по дереву до механізму синтезу різних видів художньої діяльності, зокрема творчої спадщини майстрів середньовіччя та ренесансної художньої обробки дерева тощо.

Різьба іконостаса, насправді, досить складна, вдало поєднавши плоскорельєфну (плосковиїмчасту), рельєфну (накладну), прорізну і скульптурну (об'ємну) техніки, що надає йому високої мистецької вартості. Більше того, його сітчаста поверхня покрита різьбленням складних орнаментальних композицій зі стилізованим рослинним (фітоморфним) і геометричним орнаментами, ордерною декорацією і неоготичними мотивами, що підкреслює оригінальність пластичної мови і майстерність виконання.

Іконостасні зображення, які репрезентують догмат про Пресвяту Трійцю

Відтак поверхня різьби іконостаса покрита левкасом і темперними фарбами за поліхромним принципом, гармонійно поєднавши червоний, блакитний, зелений і жовтавий кольори на вохристому тлі. Тут принагідно звернемо увагу на те, що архітектурно-пластична організація іконостаса невід'ємна складова й літургійного об'єкта, а тому закладені релігійні смисли у ідею вівтарної перегороди, яка згідно з Павлом Флоренським [13, с. 62], це вікно в Горній світ, завжди відображаються і на її конструктивній основі, що чітко виражено в іконостасі університетського храму.

Між тим, архітектурна композиція іконостаса поділена на п'ять горизонтальних ярусів старозавітний, намісний (місцевий), дворядний празниковий (святковий), апостольський та пророчий, які гармонійнізують з вертикаллю центральної осі, утвореної Царськими (Райськими) воротами та спеціально підібраними, відповідно до усталеної традиції, іконами «Спас Нерукотворний» «Тайна вечеря», «Ісус Христос Вседержитель (Пантократор)», «Святий Дух у голубинім вигляді», «Бог Саваоф» («Ветхий днями») і, звичайно, увінчується Розп'яттям як символом перемоги життя над смертю з «Предстоящими» Божою Матір'ю й апостолом Іоаном Богословом.

Храмова ікона вертикальних площин

У цьому контексті важливо, що досліджуваний іконостас чітко увиразнює один із основних догматів Православної Церкви, який, зокрема, знайшов своє вираження в Нікейсько-Царгородському Символі віри про Пресвяту Трійцю. Саме три ікони центральної осі вівтарної перегороди Бога-Отця, Бога-Духа Святого і Бога-Сина наочно репрезентують головну ідею тринітаризму. Зрештою, цей догмат інтерпретується в православ'ї так: Отець ні від кого ні створений, ні народжений. Син від Отця Самого не створений, але народжений. Дух Святий від Отця не створений, не народжений, але Той, який сходить від Нього. І в цій Трійці немає першого чи останнього, немає більшого чи меншого, а цілі три Іпостасі, котрі співіснують одна з одною і рівні між Собою [1, с. 130].

Що ж до висвітлення архітектурного оформлення намісного ярусу, то насамперед підкреслимо його характерну композиційну специфіку для такого типу іконостасів. Сам ярус поділений на сім прямокутних ліворуч від воріт шість намісних ікон із зображенням Ісуса Христа, Богоматері, архангелів Михаїла і Гавриїла, Іоана Хрестителя і Трьох Святителів Василія Великого, Іоана Золотоустого та Григорія Богослова [15, с. 159].

Тому доречні міркування Ольги Жовкви, яка, досліджуючи значення іконостаса в православних культових спорудах загалом, чітко описує канон розміщення ікон у намісному ярусі, так: «На бічних (північних і південних воротах) зображують архистратига Михаїла та архистратига Гавриїла, або архідияконів Стефана і Філіппа. <...> З правої сторони Царських воріт ставляться ікони Спасителя, а за нею храмова, тобто ікона того святого, на честь якого зведено храм. З лівої сторони розміщена ікона Божої Матері. Ці три ікони зазвичай називаються місцевими. Інші ікони у місцевому ряду можуть бути будь-якими. Це визначається бажанням творців іконостаса. Як правило, це шановані у даній місцевості (території, на якій зведено храм) ікони. Даний ряд називають місцевим. У місцевий чин іконостаса включають образи особливо шанованих святих, і іноді ікони, які прославились чудотворними» [4, с. 219].

Кожна ікона намісного ярусу прикрашена арочним верхом з ажурною (наскрізною) різьбою у вигляді кількох півкіл, які накладаються на поверхню кожної з ікон, надаючи їм специфічного вигляду. Утім, особливу увагу варто звернути і на характер декоративного оформлення простору між прямим кутом й аркою ікони, в якому є рельєфна різьба рослинного орнаменту, маючи вигляд квітки безсмертника («Геліхрізум»), бутона та листя із завитками стебла. Тут важливо, що «безсмертник» являє собою одну з найулюбленіших квіток буковинської рослинності і не тільки, яку часто використовували у декоруванні народного побуту і обрядах [11, с. 411]. Зрозуміла річ, що орнаментика з використанням безсмертника пронизана, зокрема, й символікою, увиразнюючи віру в безсмертя душі, воскресіння мертвих та вічне життя. Відтак поліхромна рельєфна різьба з мотивами безсмертника (квіти, бутони, червоно-коричневі стебла, зелене листя) в особливий спосіб накладання кріпиться до вохристого тла. Це створює світлотінь, надаючи орнаменту більшої виразності.

Арочний верх, який обрамлює кожну намісну ікону, прикрашено різьбленими прямокутниками, простір між якими заповнено синьою фарбою. Влучно доповнює вершину арки чотирипелюсткова розетка в крузі, виконана в техніці плоскорельєфної різьби. Тут важливий елемент, який став характерним прийомом не тільки для намісного ярусу, а й всього іконостаса архітектурна рама. І справді, вона, за твердженням деяких дослідників: «Увібрала в себе всі супровідні смисли, уподібнення і метафори. Функція обрамлень бути розгорнутим коментарем до іконографічної програми іконостаса перетворює все його архітектурно-пластичне оформлення в наратив, який організовується за правилами літературного тексту» [8, с. 377].

Коринфський орден

Окрім того, краї рами кожної намісної ікони прикрашені трьома жолобками (смугами), пофарбованими синьою, жовтою і червоною темперою. Також цікавим декором прямокутного верху площин, у яких розміщені намісні ікони є оздоблення різьблених трикутників у вигляді ланцюжка, котрі виразно виділяються на червоному тлі.

Відомо, що для більшості іконостасів характерним явищем стали тонкі колони коринфського ордену Коринфський ордер - один з трьох (два інші - доричний, іонічний) ордерів давньогрецької або класичної архітектури., на які спираються верхи намісних ікон з різьбленими капітелями. Це цілком наочно демонструється і на досліджуваному іконостасі. Відтак верхні частини колон пофарбовані з внутрішньої сторони волюти (спіралеподібного завитка) у червоний колір, а самі колони обвивають фарбовані темперою смуги з ліній і квадратиків жовтого кольорів.

Ікона «Помазання на царство» та її обрамлення

Між тим, беручи до уваги архітектурне обрамлення ікон старозавітного ярусу («Воздвиження мідного змія Мойсеєм», «Неопалима купина», «Жертвоприношення Авраама», «Помазання на царство») найнижчого (першого) в іконостасі, насамперед варто вказати на декоративні елементи його відділення від намісного ярусу, котрі вирізняються тонким карнизом з вирізаними прямокутниками, відстань між якими заповнено синьою фарбою. Відтак усі ікони ярусу розділяють пілястри Пілястра, також пілястр або пілястер - плаский вертикальний прямокутник з ознаками колони, що виступає на поверхні стіни або стовпа без потовщення всередині., кожна з яких орнаментована вертикальними смугами з кругами синього кольору та шестипелюстковими розетками, підтримуючи колони коринфського ордеру.

Самі рами ікон цього ярусу підведені лініями теж синього кольору. Тут доречними будуть спостереження відомого буковинського науковця Ігоря Чеховського, який стверджує, що: «...остання (ікона

«Помазання на царство») це чи не єдина в іконостасі написана в наш час, замість втраченої» [15, с. 159].

Пілястра

Декор нижньої частина дияконських дверей

У контексті нашого дослідження цікавою виступає композиція одностулкових (дияконських) дверей, які поділяються на дві частини. Ця композиція, як й інші намісні ікони, має вертикальну прямокутну площину, утім, сама верхівка декорована у вигляді трилисника з верхньою окружністю. Зрештою, верхня частина дияконських дверей, як ми уже говорили вище, займають ікони архангелів Михаїла та Гавриїла, які з обох сторін вертикально декоровані смугами, виконаними у техніці плоскорельєфної різьби. Більше того, ці смуги орнаментовані невеликими кругами червоного кольору з чотирипелюстковою розеткою всередині, а кожний круг, зокрема, обрамляє листок жовтого кольору. Між собою круги з'єднуються видовженими зеленими листками, вирізаними під кутом відповідно до кругів. Звідси випливає й потреба висвітлення нижньої частини дияконських дверей, в якій поміщено прямокутник з двома вирізаними кругами та хрестами усередині, виконаними теж в техніці плоскорельєфної різьби. Хрести з ребристими краями чітко виділяються на червоному фоні круга. Особливого вигляду додає декору зигзагоподібна блакитна смужка, яка обрамляє ввесь периметр прямокутника.

Крім того, верхню і нижню частину дверей розділяє ланцюжок у вигляді квадратиків з вирізаними всередині чотирипелюстковими квітами. Тут зауважимо, що сам простір між квадратиками виконано в техніці тригранновиїмчастої різьби, яка є найпоширенішим і найдавнішим видом геометричного різьблення. Відтак по краях, на виділеному червоному фоні дияконські двері декоровані ланцюжком дрібних різьблених квадратиків. Цікавий вигляд має й арочний проріз у дияконських дверях з декорованим різьбленим листям, асоціативно нагадуючи розмах крил голубів, як символів миру та чистоти.

Царські ворота та їх композиційнодекоративне оформлення

У контексті дослідження орнаментально-композиційної системи декоративного різьблення іконостаса центрального храму Митрополичого палацу, особливе місце належить Царським воротам, організація композиційних елементів яких вирізняється своєю витонченістю, довершеністю та унікальним витвором мистецтва. Особливо вражає виконання насиченого різьбленого декору в техніці ажурної прорізної різьби та його поєднання з об'ємною кількістю складних деталей. Такого типу ворота двостулкові, вершини яких напівкруглої форми з вирізаною на кожній з них чвертю кола та половиною хреста. Прикметно, що при закритті обидві частини воріт з'єднуються, утворюючи арку з хрестом посередині. Його підніжжя доволі виразно стилізоване декоративним зображенням зубчатих листків рослини аканту Акант - стилізоване декоративне зображення зубчатих листків рослини аканту. Незмінний мотив серед рослинної орнаментики іконостасів XVII-XVIII ст., його семантика залишається нез'ясованою. Тривалий час вважалося, що античне мистецтво, яке впровадило та активно використовувало акантову орнаментику, не пов'язувало із цим мотивом окремого символічного значення. Однак останні дослідження доводять, що акант міг мати глибокий символічний смисл, як символ Орфея і гармонії золотого віку [див. 9, с. 268-269]..

Своєю чергою, кожна з двох частин композиційної організації Царських воріт має п'ять орнаментальних прикрас розеток у вигляді стилізованого зображення квітки, яка розпустилася.

Зауважимо, що всередині центральних розеток вміщені медальйони із зображеннями Архангела і Діви Марії [15, с. 159], які мають форму чотириконтурної окружної фігури з прямими кутами, послідовно з'єднаними між собою. Сам профіль рам медальйонів рельєфний. До цього варто додати, що кожний різьблений круг з розетками складає три інші концентричні круги. різьблення дерево православний храм буковинський

Тут вражаючим є й утворююча хрестоподібна композиція з різьбленого листя, розташованим по вертикальних, горизонтальних і діагональних осях кругів. Ба більше, обрамлені, вирізаними ромбами й тонкою смугою, круги орнаментовані квадратами і деталями у вигляді листка зі стеблом. Між кутами площини, в якій знаходяться Царські ворота й арочний верх прорізу воріт, увиразнюється рельєфна різьба у вигляді кругів з накладеними вирізьбленими розетками. Надають декору особливого вигляду й два вирізьблені кольорові трилисники на вохристому тлі площини, розташовані біля цих кругів над аркою.

Декор карнизу між старозавітним і намісним ярусами

Декор карнизу між намісним і святковим ярусами

Окрім розглянутих композиційних схем намісного ярусу іконостаса Семінарської церкви, вишуканий вигляд має й арочний проріз Царських воріт. Він декорований ажурною різьбою з низкою позолочених дуг та трилисником всередині. Відтак над аркою воріт, посередині карнизу, що розділює намісні і святкові яруси, знаходиться ікона (також «Нерукотворний Образ з Едеси», «Плат святої Вероніки») [15, с. 159]. Ікона поміщена в оригінальну дерев'яну рамку, контури якої нагадують орнамент шкатулкової гуцульської різьби. Це може свідчити про те, що автор різьбленого оздоблення ікони був чудово ознайомлений з традиційною гуцульською різьбою та буковинськими мистецькими традиціями. Водночас доволі виразним є Лик Ісуса Христа, який акуратно вписаний в два квадрати, накладені один на одного. Цікаво також є те, що в місцях з'єднання і на сторонах квадратів поміщено чотири півкола з елементами декору вирізаних трилисників, які кріпляться до поверхні способом накладання.

До всього цього додамо, що старозавітний і намісний яруси по горизонталі розділяє карниз, декорований півкруглими виступами дентикулами (зубчиками, сухариками), які виділяються на синій смузі карнизу. Ще очевидніший карниз, який розділяє намісний і святковий яруси. Він декорований геометричними елементами «сухариками» та гофрованою смугою, щоправда, карниз між святковим і апостольським ярусами «зубчиками».

Ікона «Тайна вечеря» та її обрамлення

Розглядаючи композиційну систему святкового ярусу, насамперед вкажемо на доволі виразні горизонтальні пояси, поділені на два горизонтальні ряди з вертикальним розділенням в утворених площинах. Сітка святкового ярусу проста і лаконічна, що дає змогу констатувати мінімальне використання в ній художньої різьби. Утім, відповідно до церковного канону, характерну складову святкового ярусу більшості іконостасів становлять зображення «Тайної вечері», що є, безумовно, невід'ємною частиною й вівтарної перегороди храму Трьох Святителів. Зауважимо, що це єдина ікона ярусу, рама якої прикрашена незначними елементами різьбярського оздоблення. Це стає очевидним з її верхніх частин, орнаментованими плоскорельєфною різьбою у вигляді двох окружностей, з'єднаних між собою прямими кутами. Продовжені лінії прямого кута утворюють квадрат у його верхній частині, всередині якого увиразнюється чотирипелюсткова квітка. Додаймо і те, що з обох сторін квадрат орнаментований листям аканта.

Обабіч зображення «Тайної вечері» дванадцять ікон прямокутної, видовженої по горизонталі, форми. Ліворуч розміщені ікони «Різдва Богородиці», «Введення в храм Пресвятої Богородиці», «Різдва Христового», «Богоявлення Хрещення Господнього», «Стрітення Господнього» і

«Благовіщення Пресвятої Богородиці», а праворуч «Вхід Господній до Єрусалима», «Воскресіння Христове», «Вознесіння Господнє», «П'ятидесятниця сходження Святого Духа на апостолів», «Преображення Господнє», «Успіння Пресвятої Богородиці». Щодо обрамлення цих ікон, то у місцях перетину вони прикрашені плоским колом, а в місцях сполучення з карнизом плоским півколом.

У цьому контексті варті уваги міркування уже згадуваного нами Ігоря Чеховського. Історик, висвітлюючи окремі аспекти облаштування іконостаса церкви Митрополичого палацу, так описує особливості святкового ярусу: «Ярус із подіями дванадцяти великих празників започатковує зображення першого за порядком свята, згідно з церковним календарем, яке розпочинається 1 (14) вересня, Різдва Богородиці (у верхньому ряду крайня ліворуч ікона). Особливістю іконостаса є наявність у цьому ярусі ікони Воскресіння, якої зазвичай немає у православних іконостасах у центральних і східних регіонах України, з огляду на особливий статус свята Пасхи «празника празників» [15, с. 159].

Чудовим декоративним доповненням до вівтарної перегороди стали два різьблені фризи з обох сторін над крайніми іконами «Іоана Хрестителя» і «Трьох Святителів», які продовжують святковий ярус, надаючи йому специфічного вигляду. Зауважимо, що декор фризів виконано теж у техніці плоскорельєфної, рельєфної, накладної і об'ємної різьби. Своєю чергою, композиція кожного з фризів поділена на дві частини, утворені вгорі об'ємною та плоскорельєфною різьбою внизу. Як і деяке композиційно-декоративне розмаїття іконостаса, верхня об'ємна частина фриза складається з трилисників аканта, нижні листки якого з'єднуються між собою тонкою смужкою, утворюючи у такий спосіб повернутий донизу трилисник. Більше того, плоска частина фриза складається з трьох нерівномірних горизонтальних смуг, розділених по вертикалі на три частини. Відтак у вигляді пальмоподібних листків, вписаних у окружність, декорована трилисником нижня смуга. Вона виконана в техніці рельєфної різьби, способом накладання й акуратного кріплення до поверхні. Утім, середня смуга прикрашена круглими заглибленими отворами з вирізьбленими всередині хрестиками.

Щодо верхньої смуги, вона найвужча й прикрашена дрібними різьбленими шестипелюстковими розетками. Цікавий і підібраний колорит фризів. Верхня смуга і круглі отвори середнього ряду фриза тоновані синьою темперою, а трилисник нижньої смуги червоною і зеленою.

Деталізуючи орнаментально-композиційну організацію наступного ярусу апостольського, насамперед зауважимо його п'ятиплощинний іконний поділ. У центральній площині ярусу, про що вже нами теж зауважувалося, ікона Ісуса Христа Пантократора. Доволі виразно простежується, що серед інших ікон апостольського ярусу це зображення вивищується та суттєво різниться декоративним обрамленням своєї верхньої частини, виконаній в неоготичній стилістиці.

Власне ця частина має вигляд трьохокружної арки, верхня окружність якої вивищується над боковими. Відтак вздовж арочного трьохокружного верху пролягає тонка блакитна смуга, декорована шестипелюстковими розетками. Арочний верх на поверхні ікони прикрашений ажурною різьбою у вигляді низки півкіл, підтримуючи подвійні тонкі колони коринфського ордеру. У цьому контексті варто вказати і на декоративну специфіку між прямими кутами площини, в яку вписано ікону Ісуса Христа та її трьохокружний арочний верх, між якими знаходяться орнаментовані квадрати. Додаймо також, що вони прикрашені трилисником аканта, розміщеного по діагоналі з чотирипелюстковими квітами і завитками.

Декоративне оформлення ікон апостольського ярусу

Окремо розглянемо й декоративні мотиви у різьбі чотирьох ікон із зображенням у кожній по три апостоли, які розміщені по обидві сторони від ікони «Пантократор» [15, с. 160]. Верх кожної ікони увінчується півкруглою аркою, перекриваючи собою три менші півкруглі арки, які акуратно обвивають верхні частини апостольських німбів, створюючи, у такий спосіб, оригінальний наочний ефект.

Цікавим декоративним елементом між арками виступає виразний круг, орнаментований різьбленою хрестоподібною розеткою, обабіч якого рослинний орнамент з листя аканта, заокруглених стебел і бутонів. Знову ж таки, ці елементи виконані в техніці рельєфної різьби й кріпляться до площини ікон через спосіб накладання. Помітно, що хрестоподібна розетка являє собою композицію у вигляді хреста з пальмоподібними кінцями та серцеподібними елементами між ними. Відтак всі елементи рослинного орнаменту покриті темперою пастельних фарб блакитних, червоних і зелених кольорів. Ще один оригінальний елемент декору цих ікон низка різьблених півкіл по краях трьохокружних арок, а також різьблені трилисники аканта між прямим кутом іконних площин і овалом арки кожної з ікон, прикріплених до їхніх поверхонь теж через спосіб накладання. Нарешті, міцні верхи всіх ікон апостольського ярусу спираються на тонкі колони коринфського ордеру.

Важливою частиною орнаментально-декоративного опорядження досліджуваного іконостаса пророчий ярус, персонажі якого з'явилися в іконостасі «завдяки їхній місії провісників Божого всепрощення і спасіння через Христа та Його Церкву» [6, с. 49]. Беручи до уваги композиційну організацію ярусу, зауважимо, що площина ікони «Пантократор», над якою поміщене в крузі зображення Святого Духа з орнаментованою навколо смугою, доволі вдало поєднується з пророчим ярусом, заступаючи більшу половину площинної висоти ікон дванадцяти старозавітних пророків, розташованих по шість зображень з обох сторін.

До речі, в цьому ярусі, згідно з усталеним каноном, переважно зображують, як і підкреслює у своєму дослідженні Степан Таранушенко, таких пророків: «Арона, Захарія, Давида, Соломона, Якова, Мойсея з одного боку, і шість з протилежного: Ґедеона, Єзекиїля, Ісаю, Авакума, Даниїла та Єремію або Варлаама» [12. с. 162].

Відтак добре помітно, що ікони пророчого ярусу значно меншого розміру від інших й мають, як і більшість ікон вівтарної перегороди, арочний верх. Оригінальністю вирізняється й невеличкий різьблений трилисник між арочним верхом і прямим кутом кожної з іконних площин. Утім, доповнюють цю мініатюрну композицію невеличкі круги з хрестиками усередині, які знаходяться між трилисниками на рамах, котрі розділюють ярусні ікони.

Орнаментально-композиційна структура пророчого ярусу та декор верхнього лівого фризу

Особливо вражаючий у декорі іконостаса Трьохсвятительського храму ще один різьблений фриз, розміщений над пророчим ярусом. Щоправда, він майже ідентичний з елементами різьби бокових фризів святкового ярусу, а деякі відмінності спостерігаються тільки у їх нижній частині та верхівці. І справді, якщо нижня частина бокових фризів має декоровані трилисники у вигляді пальмоподібних листків, вписаних в окружність, то у фризах над пророчим ярусом цієї частини немає взагалі. Крім того, верхня об'ємна частина нижніх фризів увінчується тільки трилисниками аканта, а фризи над пророчим ярусом ще й дванадцятьма хрестами.

До речі, характер виконання цих хрестів гармонійно поєднується не тільки з орнаментально-композиційною системою іконостаса, а й з окремими елементами архітектурної композиції всієї Резиденції, увиразнюючи форму кельтського хреста, який височіє й на куполах Семінарської церкви. Водночас два крайні хрести значно різняться від інших незначною величиною, а своїм специфічним виглядом подвійного перехрестя мають схожість з хрестом над куполом домової церкви Митрополичого палацу, освяченої на честь святого великомученика Іоана Нового.

Відтак, як уже наголошувалося вище, над іконами Ісуса Христа Вседержителя і Святого Духа у вигляді білого голуба розміщена ікона із зображенням Бога Саваофа «Ветхого днями». Рама цієї ікони вписана в прямокутник синього кольору, кути якого орнаментовані квадратами з невеликими хрестиками у середині й має форму чотириконтурної видовженої розетки з прямими кутами у місцях з'єднання розставлені на смузі з обох сторін.

Своєю оригінальністю вирізняються кути прямокутника. Вони прикрашені червоними квадратами, в які вписано чотирьохокружну різьблену розетку. В центрі кожної хрест з круглою серединою і зеленими пальмоподібними кінцями, між якими сині гостроконечні листочки. Помітно також, що кути квадрата з розеткою прикрашено іншими набагато дрібнішими чотирипелюстковими розетками. Нарешті, декоративна рама ікони «Бог Саваоф» виконана в техніці плоскорельєфної різьби (смуги, квадратики) з поєднанням техніки накладання (хрестики, кутові розетки тощо).

Більше того, прямокутник з іконою вміщений в інший, дещо більший прямокутник, сторони якого орнаменттовано широкими смугами синього кольору. Доволі виразно поверх смуг накладені ланцюжки червоних квадратиків, усередині яких видніються золотаві хрестики з віялопо дібними кінцівками.

Декоративне обрамлення ікон -- «Ветхого днями» і «Святий Дух у вигляді голубинім»

Орнаментальнокомпозиційна система -- «Розп'яття з предстоящими»

Утім, цікавий елемент декору також і дрібні квадратики, акуратно формі хреста з трьохокружними формами на кінцях, у яких увиразнюються чотирипелюсткові розетки з листками.

Добре помітно також, що в кутах з'єднання окружностей вирізьблені трилисники. Хрест, зрозуміла річ, стоїть на підвищенні, символізуючи цим Голгофу, на якій розіп'ято Ісуса Христа. У верхній частині цього підвищення, на червоному тлі розміщена вирізана пальмета з тонкими (вгорі) і листовими (внизу) завитками. Відтак його нижня частина оформлена двома з'єднаними завитками з бутонами, квітами і листям аканта. Знову ж таки, орнамент виконано в техніці рельєфної різьби і способом накладання прикріплено до поверхні підвищення.

Завершення іконостаса храму Резиденції увінчується хрестом «Розп'яття з предстоящими». Як уже зазначалося вище, це постаті Богородиці й апостола Іоана Богослова. Верхівка іконостаса кріпиться до декоративної рами ікони «Бог Саваоф». Хрест із Розп'яттям оригінально обведений рамою-ковчегом у вина, на якій написано Розп'яття, по вертикальній осі тріснуло.

Що ж до зображень Богоматері й апостола Іоана, то вони, як і Розп'яття, обведені у вертикальний прямокутник рами-ковчега, але з трьохокружними формами тільки наверху. В кутах з'єднання окружностей також вирізано трилисники, а сторони рам у формі трьох кругів з чотирипелюстковими розетками і листками. Своєю чергою, рами-ковчеги мають профіль, який вивищується над поверхнею ікон.

Отже, в контексті дослідження орнаментально-композиційної системи різьби іконостаса Семінарської церкви виявлено, що цей унікальний проєкт створено, беззаперечно, в системі архітектурного рішення всього храму, про що й свідчить єдність орнаментального декору іконостаса з декором інтер'єру та екстер'єру церковної споруди.

Власне, це особливо помітно на фрагментах орнаменту намісного та апостольського ярусів, які часто трапляються в декорі настінних розписів, барабана купола, поверхні підкупольних арок і півсферичних склепінь бокових навів храму. А також у декорі фризів балюстради бокових хорів храму, хрестики яких повторюються в декоративних фризах іконостаса тощо.

Окремо зазначимо, що ідейні та стильові пошуки сакрального різьблення іконостаса в університетському храмі доволі гармонійно поєднують та виразно показують особливості взаємодії не тільки орнаментального мотиву, декоративного ефекту, композиційної організації та стильових рис, а й моралі, релігії, філософії та мистецтва.

Підсумовуючи, додамо і те, що архітектурно-пластична складова й символічна програма різьбленого опорядження іконостаса дотепер не була предметом ґрунтовного вивчення і належить до найменше вивчених його аспектів.