Паркова культура як складова соціально-культурної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Паркова культура як складова соціально-культурної системи

Парки - це найбільш демократичні осередки культури. Питання діяльності парків, їх сучасний стан, тенденції розвитку актуальні й визначаються тією роллю парків, яку вони відіграють в соціально-культурній сфері. їх комплексний устрій, багатофункціональність дозволяють реалізовувати важливі культурно-виховні завдання, виконувати просвітницькі, рекреаційні, соціальні й інші функції, зрештою задовольняти потреби різних соціально-демографічних груп населення в культурно-дозвіллєвій діяльності.

Парки культури та відпочинку поєднують у собі різні форми культурної, естетичної, художньої, оздоровчої, екологічної діяльності із впливом зеленого середовища парків, привабливістю живих процесів природи, неповторністю ландшафтної архітектури, які знімають втому й активізують всі процеси життєдіяльності людей.

Сучасна соціально-культурна практика охоплює ряд питань, які пов'язані насамперед з історичними, педагогічними, соціальними трансформаційними процесами в культурі, зміною культурних цінностей, комерціалізацією культурних послуг.

Соціально-культурна діяльність ґрунтується на ряді методологічних підходів. Педагогічно спланована соціально-культурна взаємодія являє собою не тільки міжсуб'єктну співпрацю, а й взаємний вплив різних сфер, процесів суспільного життя, що здійснюється за допомогою соціально-культурної діяльності. Така взаємодія відкриває значні можливості не тільки для культурного вибору індивіда, а й для міжкультурної комунікації, обміну думками, ідеями, інформацією. По суті, соціально-культурна діяльність - це виховна діяльність, яка має людинотворчий зміст. Така діяльність направлена передусім на людину, на розкриття закладеного в ній духовного та творчого потенціалу. Саме в процесі такої діяльності змінюються соціальні та культурні стосунки між людьми.

Педагогічний статус соціально-культурної діяльності потребує закономірного розгляду її провідних принципів і функцій.

У парках склалася досить чітка соціально-педагогічна система їх побудови та діяльності. Соціально орієнтована діяльність культурних закладів, установ, які сприяють формуванню соціальної активності, впливають на відносини в соціумі, на формування ціннісних орієнтацій особистості.

Теоретичні дослідження зарубіжного вченого товариства щодо соціально-педагогічної системи спрямовані на виявлення:

- соціальних основ, принципів і функцій діяльності парків;

- засобів ефективності пізнавально-просвітницької діяльності;

- форм і методів організації масової роботи;

- основних соціальних і природних факторів, що впливають на діяльність та організацію парків, соціально-культурних тенденцій парку.

Результати такого аналізу дозволяють здійснити вибір оптимального співвідношення видів роботи парків з точки зору виконання ними соціально-культурних завдань. Ці важливі завдання реалізуються в спеціальних програмах паркової діяльності в масштабах країни, регіону. У парках упроваджують програми соціально-педагогічної профілактики, допомоги та реабілітації різних категорій відвідувачів, що повністю відповідає поняттю соціальної дії, яка означає сукупність соціально значимих вчинків, при яких особистість або група намагаються відтворити або змінити поведінку, погляди учасників культурного процесу.

У контексті побудови узагальненої моделі потрібно проектувати роботу парку (тобто підбір і розстановку кадрів, формування й використання паркових закладів та обладнання, забезпечення матеріальнотехнічної бази, обслуговування відвідувачів, змістовне програмне забезпечення, інформаційну діяльність тощо) - єдиний нерозривний процес, визначальною домінантною якого є потреби відвідувачів.

Саме парки як багатофункціональні об'єкти покликані задовольняти попит різних верств населення в різних формах і видах відпочинку - від вільного (пасивного) у парковому середовищі до активних форм. При цьому активний відпочинок розглядається як повсякденна форма соціальної життєдіяльності, хоча більш характерною є пасивно-споглядальна форма проведення вільного часу, яка теж розвиває особистість.

Комплексна модель конкретної паркової системи гармонійно поєднує зусилля всіх структурних підрозділів. До того ж паркова автономія, її фінансово-економічний стан дозволяють надзвичайно урізноманітнювати тематико-типологічну модель паркової системи за формою і якісним змістом задля здійснення певних соціально-педагогічних функцій.

Модель парку - це гнучка, відкрита система, яка неухильно розвивається, в основі життєдіяльності якої відбувається постійне коректування паркової практики. Вона самодостатня для виконання соціокультурних функцій за допомогою різноманітних видів діяльності, відповідно до спектру потреб та інтересів відвідувачів, а сама організація дозвілля в парку - це вид соціально-культурної діяльності та мотивації інтересів людей. культурний соціальний парковий стратегія

Спостерігаються зміни всієї стратегії впливу паркових програм на відвідувачів. Аналіз практики роботи зарубіжних парків свідчить, що на цей час поведінкова активність відвідувачів ініціюється не стільки прямими діями, через суб'єктно-об'єктні відносини різного роду, заходами (освітніми, рекреаційними тощо), а через саму візуальну організацію паркового середовища (розважальної, природної, спортивної й інших зон). Першоосновою такої активності стає не захід, а заняття, вільно обрані відвідувачами.

Світове вчене товариство досліджує моделювання процесу інтеграції соціального та педагогічного потенціалу в парках. У наукових працях дослідники розкривають технології інтеграції соціального й педагогічного потенціалу, методологічного аналізу, узагальнення та запровадження передового досвіду діяльності парку культури, пропонують методику диференційованого підходу до різних категорій населення через створення, наприклад, «Дитячого парку казок» як результату моделювання процесу інтеграції соціального й педагогічного потенціалів.

Визначивши суть поняття «парк як соціально-педагогічна система», перейдемо до розгляду її компонентів, а саме: принципів паркової діяльності, напрямів функціональної спрямованості, диференційованого підходу в організації діяльності парків. Щодо змісту й форм, то кожна з раніше названих складових системи реалізує себе саме в змісті й формах, які використовують відповідно до певного історичного часу, особливостей (традицій, звичаїв тощо) регіону, конкретної ситуації.

У сучасній парковій соціально-педагогічній діяльності найбільш виразні напрями: естетичне, моральне й екологічне виховання, просвітництво, спортивно-оздоровча та рекреаційна робота. Можливі їх різновиди.

Саме в парку легше організувати та поєднати відпочинок з цікавими формами естетичного и етичного виховання. Майже кожній людині притаманне прагнення естетично насолоджуватися гармонією навколишнього середовища.

Щодо естетичного виховання заслуговує на увагу досвід американських парків культури та відпочинку. Досить багато місця в їхніх програмах посідають театралізовані свята та виставки. Зміст цих заходів у парках США найчастіше пов'язаний з екологічною, історичною, фольклорною або музичною тематикою. Характерне також звернення до образів героїв американського кінематографу. Так, до відкриття літнього сезону у парку «Шість прапорів» (Нью-Йорк) було підготовлено лялькове шоу, у якому задіяли 100 великих ляльок.

Для американських свят і видовищ характерним є звернення до культур різних країн, бо Сполучені Штати - держава багатьох культур. Так, в одному з парків протягом 11 днів проходив Фестиваль Сходу. Він надав можливість відвідувачам свята ознайомитися зі звичаями, культурою, способом життя народів Сходу.

Для Японії також характерна висока й водночас своєрідна паркова культура. Тут також велику увагу приділяють естетичному вихованню. Широко використовують мистецтво флористики, квіткових композицій (ікебана), бонсай (вирощування карликових дерев). Для японських парків характерне тяжіння до пам'ятників культури, статуй, храмів, пагод.

Сучасна паркова індустрія характеризується різноманітною функціональною спрямованістю. Діяльність певних парків світу направлена на естетичне виховання різних соціально-вікових категорій відвідувачів. Такими можна вважати парки у Відні, Мюнхені або Варшаві (Лазенки), які умовно можна було б назвати - музичними. У парку Лазенки дуже багато квітів і музики. Парк присвячений пам'яті видатного композитора Ф. Шопена. М'яко звучить музика, і відвідувачі мають можливість відпочити, слухаючи твори улюбленого композитора.

Останнім часом особливо популярними в парках стали молодіжні музичні фестивалі. Вони надають можливість обдарованій молоді виявити та продемонструвати свої здібності в будь-якому жанрі, при цьому парк сам забезпечує широку рекламу заходу.

У багатьох парках будують концертні зали для виступу балетних та оперних труп, симфонічних оркестрів.

Усі ці форми споживання культури, як і форми відпочинку, нескінченні у своєму розмаїтті. Вони рухливі, взаємозамінні. Одні з них відмирають, інші народжуються, але всі вони сприяють естетичному вихованню особистості.

Естетичне виховання тісно пов'язане з екологічним вихованням.

Формування екологічної культури є за своєю суттю проблемою міжпредметною. Основоположний компонент екологічної культури - це продукт діалектичної єдності процесів диференціації й інтеграції суспільних, природничих, технічних наук у виявленні та розв'язанні екологічних проблем. Екологічно доцільна діяльність ґрунтується не тільки на синтетичному використанні теоретичних даних різних наукових дисциплін, а й потребує комплексного застосування методів різних наук і спеціальних умінь. Тож суть і види зв'язків у системі «людина - навколишнє середовище» повноцінно можна розкрити, спираючись на все розмаїття форм і методів паркової роботи.

Формування навичок екологічно доцільної поведінки й практичної діяльності здійснюється через залучення дітей до спеціально спроектованих уявних і реальних ситуацій природоохоронного спрямування. Тому в змісті та структурі паркової роботи враховують сфери екологічної поведінки та види практичної екологічної діяльності, що відповідають віковим особливостям відвідувачів. Система екологічних завдань ефективно сприяє розвитку особистості, стає дійовою, гнучкою там, де дотримуються загальних вимог до змісту, структури й застосування системи завдань: у ній має бути відображено різні типи пізнавальної діяльності, враховано принцип поступового ускладнення пізнавальних, мотиваційних та оціночних процесів тощо.

Розроблена на основі обґрунтованих вимог система завдань складається з чотирьох підсистем, які відповідають основним структурним компонентам екологічної культури. Якщо узагальнити досвід, накопичений багатьма парками зарубіжжя, то можна так представити приблизну систему завдань екологічного змісту.

Система завдань екологічного змісту

1. Формування пізнавального компонента екологічної культури (екологічні знання й уміння).

2. Формування мотиваційно-ціннісного компонента (позитивне ставлення до навколишнього середовища, духовна потреба в спілкуванні з природою, морально-естетична насолода від нього; переконаність у збереженні та забезпеченні самовідтворення природи).

3. Формування нормативного компонента (володіння вміннями та звичками екологічно доцільної поведінки в природі, яка відповідає правовим, морально-естетичним і санітарно-гігієнічним вимогам).

4. Формування діяльнісного компонента (діяльність із вивчення, збереження та поліпшення довкілля, набуття навичок здорового способу життя).

Особливе місце посідають парки в умовах міста, оскільки лише вони дають можливість організувати відпочинок у природному середовищі, а ефективність впливу природи на послаблення психологічного та нервового навантаження не тільки науково доведена, але й добре знайома кожному з його життєвого досвіду.

Цьому сприяють архітектура паркових споруд, доглянуті зелені насадження, художнє оформлення парків, увічливий персонал з обслуговування. Чистоту та порядок в американських парках підтримують навіть у час їх найбільшого відвідування.

Цікавим з проблем збереження чистоти в парку є досвід парку культури та відпочинку «Де Ефтелінг» (Нідерланди). Тут відвідувачам легко бути акуратними: по всьому парку розташовані спеціальні збірники сміття - потужні повітряні насоси, яким надані різні іграшкові форми. То це телепень, то немовля, які просять і наказують віддати їм непотрібний папір і ввічливо дякують за його отримання. Коли збірники сміття стають повними, немовля починає голосно ревти, приходить службовець парку та спорожнює живіт іграшки. Збірник сміття може бути у вигляді гармати, яка після наповнення починає стріляти ядрами. У результаті така нічим не примітна дія перетворюється в цікаве шоу, від якого і дорослі, і діти отримують велике задоволення.

Посиленню екологічних мотивів в американських парках сприяє поширення в них маленьких зоопарків. Адміністрація парків вважає, що такі «сімейні» звіринці не є конкурентами для великих муніципальних зоопарків. Оскільки маленьким зоопаркам важко забезпечити самоокупність, їх доповнюють (особливо в парках північних штатів) атракціонами, кафетеріями.

Проблема екологічного виховання тісно пов'язана з проблемою охорони навколишнього середовища. Робітники парку беруть активну участь у діяльності громадської організації «Чарівне місто».

Особливе місце в екологічному вихованні належить дітям. Для цього напряму роботи розробляють спеціальні тематичні й екологічні програми. Щорічно тисячі дітей і підлітків беруть участь в екскурсіях і спеціальних заняттях, які проводять досвідчені натуралісти. Діти допомагають парковим службовцям підтримувати чистоту. Кваліфікований персонал з обслуговування парків складає угоду з муніципалітетом у наданні допомоги з догляду за зеленими насадженнями, є навіть така спеціальна програма «Відвідувачі парку». Її мета - нагадувати відвідувачам про відповідальність, яку вони несуть за збереження краси навколишньої природи.

У парках проводять спеціальні виставки-експозиції, які демонструють різні варіанти оформлення подвір'я.

Відкривають спеціальні класи, де можна одержати необхідні відомості з питань садівництва й оформлення ландшафту.

Адміністрації деяких парків навіть відкривають «бюро довідок», де можна навчитися вирощувати рослини.

Американські спеціалісти паркової індустрії вважають, що парки завжди повинні зберігати риси природного об'єкта, тільки тоді вони будуть цікавими для краєзнавців, екологів, туристів.

Останнім часом у зарубіжних парках помітно пожвавилась культурно-просвітницька Діяльність.

У такому контексті, безумовно, цікавим і корисним є досвід парків Діснейленду. Уже зазначалося, що ці парки вважають найсучаснішими, робота їх спрямована саме на задоволення потреб та інтересів відвідувачів. Кожен атракціон обов'язково виконує пізнавальну функцію.

Наприклад, у Євродіснейленді (Франція) є атракціон, назва якого - «Ляльки світу». Таке можна побачити лише тут. Цей атракціон вмістив відомості про всі країни планети: від маленьких індіанських племен до безмежного Голлівуду, герої якого також уведені в ранг «народу». Тут можна переконатися, що Україну у світі знають: навіть в іграшковому світі нас презентують лялечки в національних плетених віночках. І все це співає, танцює, підморгує по обидва боки канальчика, яким пливуть на човнах зачудовані малюки з батьками.

«Ляльки світу» - один з найцікавіших атракціонів Євродіснейленду, який дає можливість дітям і дорослим познайомитися з мешканцями різних країн світу, дізнатися про їх звичаї, культуру, традиції.

Проблема морального виховання молодого покоління непокоїть уже кілька десятиліть не лише педагогів, батьків, культурологів, а й громадськість багатьох країн світу. Обмін думками представників майже 20 країн світу під час Міжнародної конференції з проблем морального виховання у Фордхемському університеті (Нью-Йорк, грудень 1995 р.) свідчить про те, що розв'язання проблеми морального виховання ускладнюється багатьма соціальними, політичними, економічними та культурологічними чинниками. Неможливо виховувати в дітей високі моральні якості в умовах неповаги до прав людини та порушення демократичних принципів життя.

Заслуговує на увагу думка відомого фахівця з питань морального виховання професора Енн Хіггінс. Дітей треба виховувати, вважає вона, не лише на тих цінностях, які панують у суспільстві, а й на ще не реалізованих ідеалах. Наприклад, ідеал спільності, побудований на гармонії, доброті, любові, ще не реалізований у світі. Створення такої спільності матиме важливе значення для майбутнього. Якщо існує єдність між програмними ідеалами та соціальним (національним) корінням молоді, шанси на успіх зростають. Higgins Ann. Teaching as a Moral Activity: Listening to teachers in Russia and United States // Journal of Moral Education. - 1995. - Vol. 24. - №2. Фромм Эрих. Искусство любить / Эрих Фромм. - Москва: Педагогика, 1990. - С. 6.

Під моральним виховання розуміємо взаємодію суб'єктів у спільній творчій діяльності, яка стимулює розвиток кращих моральних якостей. Водночас моральне виховання передбачає створення умов для розвитку в дітей і підлітків їх інтелектуальних і людських якостей.

Е. Фромму належить цікава думка, яку, на наш погляд, варто глибше осмислити фахівцям у галузі виховання. Він вважав, що паростки всього кращого, що є в потенціалі дитини, проростають за сприятливих умов для їхнього розвитку, інакше вони загинуть. «Дитина краще розвивається, коли вихователі переконані в її можливостях, здібностях».

Спроби розв'язати проблеми морального виховання в багатьох країнах світу здійснюються в складних умовах. Складність виховних проблем зумовлена певною духовною кризою суспільства - зростанням насильства, наркоманії, сексуальної революції, бездуховності. З огляду на це в зарубіжній практиці інтенсивно досліджують певне коло методологічних і теоретичних проблем морального виховання молодого покоління. Багато досліджень стосуються змісту понять, категорій і цінностей, які є метою морального виховання молоді. Такі цінності, як повага, довіра, турбота, відповідальність розглядаються не лише як завдання, а передусім як умова ефективного морального виховання. Високо цінуються індивідуалізм, самостійність, саморозвиток, самореалізація. Повага розглядається як досить складна структура (повага до себе й інших, до прав людини, державних законів, символів, прапора; расова терпимість). Важливого значення мають індивідуальні особливості людини, її неповторність, її професія, соціальний стан, оточення.

Американська педагогічна спільнота приділяє значну увагу проблемам морального виховання поза школою. Розробляються різні варіанти програм морального виховання, у яких робиться акцент на роз'ясненні моральних норм, організації морального діалогу, удосконаленні етичної аргументації. У зв'язку з цим вивчають сам процес морального розвитку, ідентифікують його стадії та рівні, пропонують різні методики їх вимірів. З огляду на те, що моральна культура має складний структурний характер, американці доводять, що в межах однієї стадії (або рівня) морального розвитку можливі різні рівні й форми морального виявлення.

У наукових колах триває гостра дискусія про схожість і відмінність двох підходів до морального розвитку дитини:

1) пізнавально-розважальний підхід (Л. Кольберг та ін.) передбачає пристосування до чинних норм і стандартів. Тому цей процес потребує постійного стимулюючого контролю за активністю особистості та її поведінкою. У цьому підході наголос робиться на вербальних методах педагогічного впливу, пізнанні особистістю моральних норм;

2) у навчально-розвивальному підході (Гевітц та ін.) переважає практичне навчання особистості, виконання соціальних ролей, взаємодія.

Певне місце в роботі парків культури та відпочинку з морального виховання належить творчій діяльності відвідувачів, виконання ними певних ролей у цій діяльності.

Частина вчених вважає перспективним розроблення та застосування концепції мультикультуралізму як важливого чинника розвитку високих моральних якостей. Сутність цієї концепції проста: більшість людей живе в розмаїтому расовому, національному, релігійному й культурному оточенні. Важливою умовою плідного співіснування та взаємодії є глибоке знання власної національної культури, а також розуміння культур і традицій інших народів. Потрібно розвивати почуття відповідальності за інших людей, які оточують нас.

Так, в американських парках популярне звернення до східних культур. Ця традиція виникла в штатах Середнього Заходу завдяки проведенню «Фестивалю Сходу», програма якого містила знайомство учасників свята зі звичаями, обрядами, музичним мистецтвом, кухнею східних країн. Належний акцент робиться на традиційні звичаї, ігри. Особливий інтерес у відвідувачів викликають виступи різних самодіяльних колективів. Це явище національної культури Китаю нараховує 2000-річну історію. Увагу глядачів привертають «бої самураїв», а також збережений з часів язичницьких вірувань «левиний танець», який виконують у відповідних костюмах.

Саме тут прокладається міст між культурами, і це дає шанс культурному зближенню в процесі відпочинку.

Працівники парків культури та відпочинку мають допомогти дітям порозумітися між собою, продемонструвати їм надбання кожної культури, сприяти єдності дітей.

Доцільно враховувати позицію американських педагогів: більше поваги до особистості, більше зусиль, аби дитина самостійно засвоювала гуманні норми моралі.

Ще одним з важливих напрямів роботи парків культури та відпочинку є спортивно-оздоровча діяльність.

За кордоном досить велику увагу приділяють проблемі зміцнення здоров'я людей.

Особливо широко наукова громадськість обговорює питання спортивно-оздоровчої роботи - гаранта здорового способу життя серед дітей і підлітків, серед осіб середнього та похилого віку.

Характерним для спортивно-оздоровчих занять у парках є заняття з аеробіки, гімнастики, плавання в басейнах, уроки гольфу, тенісу, прогулянки та робота груп здоров'я.

У центрі уваги паркових спеціалістів - формування у відвідувачів навичок різних видів рухової активності.

Фізкультурно-оздоровчі програми парків, як правило, пропонують максимальне використання природних ресурсів, які орієнтовані не лише на фізичне, а й на соціальне здоров'я особистості, особливо для груп населення, у яких існує проблема обмеженого спілкування: пенсіонерів, підлітків, самотніх людей.

Останні роки особливого значення для виховання й оздоровлення нації набуває рекреаційна діяльність.

Життєдіяльність людини складається із двох взаємозалежних процесів, що безупинно взаємно змінюють один одного, а саме: витрати життєвих сил і їх відновлення. Процес відновлення життєвих сил людини позначають терміном «рекреація».

Рекреаційна сфера - це сукупність природних, матеріальнотехнічних і фінансово-організаційних засобів, діяльність яких спрямована на забезпечення рекреаційного обслуговування населення відповідно до індивідуальних і суспільних потреб.

Учені рекреаційну сферу розглядають як невід'ємний компонент усього спектру соціальних послуг. Історично склалося, що рекреаційний рух передусім асоціюється з розвитком широкої мережі парків, плавальних басейнів, ігрових майданчиків, дозвіллєвих центрів та інших рекреаційних об'єктів, що забезпечують широкі можливості населення в проведенні вільного часу.

У зв'язку зі зростанням значення рекреації в житті людини збільшується, відповідно, науковий інтерес до цього виду людської діяльності. Як вітчизняні, так і зарубіжні вчені протягом останніх років досить активно обговорюють проблеми, присвячені теорії та практиці рекреації. Проблеми рекреаційної діяльності розглядають у своїх працях такі відомі вчені, як: А. Д. Жарков, О. О. Бейдик, В. В. Кірсанов, Т. Г. Кисельова, О. С. Орлов, В. М. Сидоров.

Учені та практики, які переймаються питаннями рекреаційної діяльності, визначають цілий ряд проблем, пов'язаних із необхідністю її оптимізації.

Для розроблення найбільш оптимальної політики в галузі управління й розвитку рекреаційної діяльності облік різноманітних змін у різних видах рекреації вкрай важливий. Наукові дослідження допомагають практикам чітко визначити, які види найбільш популярні, які менше, які вимагають більшого розвитку та навпаки.

При ретельному аналізі тенденцій росту різних видів рекреації та відпочинку можна спрогнозувати їх зміни в майбутньому. Тому дослідження щодо відпочинку, рекреації є досить прибутковими.

Аналіз концепцій рекреації дозволяє виділити такі характеристики цього феномена:

- рекреація є видом діяльності у вільний час індивіда й мотивується почуттям задоволення;

- рекреаційна діяльність є різноманітною;

- рекреаційна діяльність будується на добровільній основі та не може здійснюватися під впливом зовнішнього тиску, примусу або зобов'язань;

- рекреаційні види діяльності є соціально важливими, корисними та сприяють розвитку індивіда й суспільства.

Останні десятиліття сферу рекреаційного обслуговування населення розглядають як невід'ємний компонент культурної політики багатьох країн світу.

Особливої підтримки та розвитку рекреаційна діяльність набула в США. Саме в Сполучених Штатах мають у своєму розпорядженні унікальні природні ресурси. Більша частина природних земельноводних просторів перебуває під опікою агентств федерального рівня, обов'язком яких є забезпечення рекреаційних послуг для населення своєї країни. Такі агентства реалізують широкі програми з обслуговування громадян засобами заміської рекреації. Мета заміської рекреації - забезпечити різноманітні та повномасштабні можливості для відпочинку населення на відкритому повітрі. Так, під опікою федеральної влади в США перебуває приблизно 34% загального територіального простору країни.

Основними структурно-функціональними компонентами рекреаційної сфери США є: державний, суспільно-добровільний (некомерційний) і комерційний сектори рекреаційного обслуговування населення. Діяльність кожного із секторів має яскраво виражену специфіку, але саме гнучке поєднання різних напрямів діяльності, реалізованих широкою мережею рекреаційно-дозвіллєвих організацій та установ різних форм власності обумовлює всеосяжний характер цієї діяльності і її доступності для кожного громадянина.

Законодавство, яке регулює питання рекреаційної діяльності, формується в законодавчих інстанціях країни, а реалізація державної політики в галузі рекреації є прерогативою федерального уряду, тобто державного сектору. Ключовим моментом їх діяльності є розробка загальнонаціональних програм розвитку рекреації, що передбачає координацію діяльності всіх виконавчих органів зі здійснення державної політики в цій сфері.

Національна служба Сполучених Штатів, що опікується питаннями рекреації, відпочинку й охорони навколишнього середовища, постійно проводить опитування американців, метою якого є одержання інформації щодо популярності того чи іншого виду рекреаційної діяльності, вікових уподобань тощо.

За результатами досліджень, найпопулярнішими видами рекреації в американському суспільстві є: пішохідний туризм, відпочинок на пляжах або інших водних об'єктах, плавання, зони для пікніків, велосипедний і кінний туризм, мисливство, риболовля, річкові прогулянки тощо.

Найпопулярнішим видом рекреації в умовах міста стали пішохідні прогулянки. Цей вид рекреації корисний для здоров'я й зміцнення організму, особливо для людей похилого віку. Тому така тенденція намітилася, зокрема, серед людей, яким за 70.

Обслуговування учасників пішохідних прогулянок передбачає облаштування та розробку безпечних і привабливих маршрутів, організацію різних видів побутових послуг.

Своєю популярністю цей вид рекреації зобов'язаний незначною вартістю та широким видом усіляких послуг, тобто американцю із середнім статком не потрібно витрачати значні кошти та від'їжджати далеко від міста, щоб просто відпочити й прогулятися на природі, він може це зробити на території міського парку, скверу чи саду.

Поширеною тенденцією в США стало перетворення багатьох парків у великі рекреаційно-оздоровчі центри із широким набором послуг. Серед запропонованих відвідувачам занять найбільшим попитом користуються плавання в басейнах, спортивна хода, різноманітні прогулянки тощо. Невід'ємною частиною більшості парків є плавальні басейни, які побудовані з урахуванням потреб різних вікових категорій відвідувачів.

Працюючи на поновлення психічних, фізичних і духовних сил людини, виховуючи, розважаючи, пробуджуючи її інтерес до знань, парки здійснюють велику місію соціальної допомоги людям.

Вищерозглянута робота парків показує, що в них посилюється тенденція до пошуку активних, розвивальних форм відпочинку, а також поглиблюється диференціація паркової роботи з урахуванням інтересів різних груп населення.

Парки культури та відпочинку поєднують у собі різні форми культурно-просвітницької, естетичної, художньої, екологічної, пізнавальної та розважальної діяльності, а парковий простір стає могутнім засобом виховання й навчання, пробудження інтересу, активізації фізичних і духовних сил людини.

Размещено на Allbest.ru