Клоун. Блазень. Мудрець: тема свободи та мотив гри у друкованій графіці Аркадія та Геннадія Пугачевських

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клоун. Блазень. Мудрець: тема свободи та мотив гри у друкованій графіці Аркадія та Геннадія Пугачевських

Романенкова Ю.В., Київський університет імені Бориса Грінченка

Палійчук А.В., Київська муніципальна академія естрадного

та циркового мистецтв

Вступ

Серед вічних тем, у сонмі яких будь-хто, як романтик, так і скептик, може знайти щось для себе, завжди одне з почесних місць посідала тема Свободи. Свободи творчої особистості, значення свободи для мистецтва. Що може бути для митця важливішим за свободу? Кожна доба трактувала її по-своєму, якась епоха дарувала митцеві волю та робила його володарем сердець, дозволяла диктувати смаки, формувати свідомість особистості, а якась - робила ледь не рабом, позбавленим імені, перетворювала на інструмент у руках можновладців... Протистояння митця як уособлення свободи та влади як її нищівної сили також серед найзатребуваніших тем впродовж багатьох десятиріч. Чи то був артист, чи художник, чи поет - митці завжди поділялися на улюбленців долі та опальних бунтарів. Мало кому щастило мати право слова, перебуваючи за спинкою трону. Історія знає багато прикладів, коли ціною свободи слова було життя. У кращому випадку - тавро божевільного. Персоніфікацій свободи також упродовж багатьох століть було чимало, і однією із них, до якої митці повертаються знову і знову, був блазень у його численних втіленнях. Його образ обігрували музиканти, дуже любили актори, він був завжди на вустах поетів, і, звичайно ж, був серед фаворитів у художників. Ті, хто завжди сам є іграшкою в руках Долі, хто залежить від смаків можновладців чи примхи натовпу, звісно ж, бачать у цьому образі себе.

Виклад основного матеріалу

Блазень, клоун, дурень, паяц... Це не просто витівник, який міг веселити публіку, хоча і це він мав вміти робити якомога краще. Не просто той, хто допомагав прикрасити нудьгу або виконував дрібні доручення при монаршій особі. Це часто й дуже впливові особистості - довірені особи монархів, радники, політики, ледь не всесильні, якщо королівством міг правити король, то королем нерідко керував блазень. Втілення права говорити правду, не боячись розплати, уособлення свободи слова, мудрості, прихованої за маскою балагура, блазень часто вирішував долю держави, був радником володаря та фактично другою людної у державі, користуючись майже необмеженим впливом... Щоправда, і ціну він за свою могутність і впливовість сплачував непомірну - власну гідність, адже не кожен знайде в собі сили терпіти приниження, маючи на голові ковпак дурня та вислуховуючи блюзнірства на свою адресу. Але водночас блазень-мудрець міг без остраху говорити те, що думає, прикриваючись маскою дурня, це людина, яка не була частиною натовпу, яка мала свободу говорити. Тому, звичайно, і в мистецтві блазень давно став уособленням, символом свободи, хоча й не завжди безкарної. Нерідко він протиставлявся скутим безліччю канонів можновладцям, вільна пташка супротив золотої клітки. Він трактувався як узагальнено, так і мав конкретні втілення від літературних героїв до історичних персонажів. До останньої когорти можна віднести відомого французького блазня Трибулє, що служив при дворі двох монархів, Людовика ХІІ та Франциска І, французького блазня на прізвисько Шико, улюбленця Генриха ІІІ та Генриха IV, образ якого став дуже популярним у літературі часів романтизму. Англійські монархи теж не забарилися в своїй прихильності до блазнів: Генрих VIII обожнював витівки Соммерса, Яків І та Карл І мали особливе ставлення до Арчі.

Іспанські володарі відомі своїми блазнями-карликами, оспіваними Д. Веласкесом. Імператорський двір Петра І, Катерини І та Анни Іоаннівни веселили Ян Лакоста та Іван Балакирев. Польські королі мали задоволення тримати при дворі Станчика. Цікава закономірність: майже завжди відомі блазні встигали послужити при дворі кількох монархів, не дивлячись на те, що майже всім діставалося від хазяїв, які не завжди були настільки мудрими, щоб вибачати блазням їх вільнодумство та гострий язичок, свобода мала простиратися ДО особи монарха, не чіпляючи його та самого. Тому певна вербальна акуратність мала бути присутня, і блазень був змушений опановувати мистецтво метафор, оволодівати езоповою мовою, ставав філософом і мудрецем.

До цього ж сонму, але дещо глибинніше трактованих, більш завуальовано поданих, можна віднести і, наприклад, персонажів творів С. Брандта, В. Гюго, Ш. де Костера, Ф. Рабле, М. де Сетвантеса. Багатошаровість цього мотиву дає прекрасне поле для образотворення. Хитрун Тіль Уленшпітель, нещасний напівбожевільний Дон Кіхот, Ріголетто, численні шекспірівські блазні - без цих втілень свободи висловлювань і балансування на межі смертельної небезпеки на обходиться мистецькій вирій уже дуже давно. Не стало винятком і українське мистецтво. Бубонці ковпака блазня дзвенять і у вітчизняній друкованій графіці.

Серед тих, кого не оминули шарм образу блазня та спокуса оспівувати символ свободи, і київські художники, батько й син, Аркадій (1937- 2020 рр.) та Геннадій (1966 р.н.) Пугачевські. Їх друкована графіка цілком може бу зарахована до своєрідного андеграунду українського мистецтва: вони не володіють жодного державною нагородою, не є членами жодної профільної державної спілки, навіть майже не виставляли плоди своєї творчості у власній країні. На те були вагомі причини. Для цих майстрів головним є професійний рівень робіт, але не формальний бік супутніх творчості процесів. Тому знайти визнання виявилося легше за межами країни, де немає бюрократизованих процесів вступу до профільних спілок, де не задіяний людський фактор та політичний аспект при оцінюванні творів, тобто надання почесних звань та призів є неупередженим. Саме це дало можливість Аркадію Пугачевському стати членом Товариства граверів по дереву (Велика Британія), вибороти майже два десятки престижних нагород у Бельгії, Великобританії, Італії, Латвії, Литві, Люксембурзі, Польщі, США, Японії [1], у а його сину, Геннадію, увійти не тільки в цю ж спілку, а ще й у склад Королівського товариства живописців-графіків (Великобританія), виборовши понад півтора десятки нагород у престижних міжнародних мистецьких конкурсах. Обидва майстри пройшли доволі нелегкий шлях до того, щоб бути визнаними за кордоном, не маючи відомості вдома. Тому й супротив, не визнаючи авторитетів, - добре знана ними дорога. Відповідно, й образ вільнодумця-блазня ними також експлуатується доволі часто, при чому, в найрізноманітніших іпостасях. Обидва митці є професіоналами найвищого ґатунку в друкованій графіці. Хоча, крім цього, Аркадій займався і дрібною пластикою, віддаючи перевагу бронзі, останні роки життя писав вірші, а Геннадій є фахівцем і у галузі комп'ютерної графіки, дизайну, прекрасним рисувальником та акварелістом. Але передусім вони знані в багатьох країнах світу як екслібристи, з творчості яких розпочалася нова історія українського книжкового знаку, бо саме вони, спільно з Українським екслібрис-клубом, заснування якого також багато в чому є їх заслугою, стали організаторами перших двох виставок-конкурсів екслібрису в Києві за доби вже незалежної України, в 1993/4 р. З цієї події і почався новий літопис вітчизняного книжкового знаку, який на сьогодні гідно презентує Україну в багатьох куточках світу [7; 11].

Художники працюють у техніках високого друку, це ксилографія, гравюра на пластику, переважно кольорова. Звичайно, є певні тенденції змін вподобань щодо технік, можна з певною часткою впевненості стверджувати, що обидва майстри в ранні роки своєї творчості віддавали перевагу чорно-білим або дуже монохромним аркушам, а з плином часу їх робот ставали все більше поліхромними. Але бувають і ознаки зворотних процесів. Деякі роботи і зрілого періоду виконуються художникам в усвідомлено обмеженій за кольорам манері. Їх аркуші завжди виключно вишукані, достеменно вибудовані композиційно. Не дивлячись на те, що манери батька й сина яскраво відмінні, демонструючи приналежність до різних генерацій, що дуже легко відчути за стилістичними ознаками, багато що їх об'єднує. Передусім - тяжіння до стилізації, умовності, знаковості мови, любов до алегорій, тонке відчуття гумору. Реалістичності в гравюрах Пугачевських знайти майже неможливо. Лише Аркадій в обмеженій кількості робіт навмисне вдавався до майже фотографічної точності, демонструючи свою вправність із суто технологічної точки зору, показуючи фантастичне володіння штихелем. Більшою мірою це було у друкованій графіці майстра, екслібрис частіше таких екзерсисів не зазнавав. Але загалом їх мовою, певною мовною одиницею, є символ, характерна стилізація. Пугачевський-молодший взагалі часто вдається до абстрактних композицій, йому притаманні безпредметні аркуші. Філософія його графіки завжди тримається на недосказаності, натяку, іншомовності, за якими приховані глибинні багатошарові підтексти. Звичайно, така загальна картина стилю, манери митців вкотре підтверджує виправданість їх частих звернень до образу блазня. Рафінованість, витонченість, вишуканий стиль графічних аркушів обох митців, синтезовані з досконалістю технічного втілення ідеї на папері, гарно сполучаються з обраним образом. Блазень-філософ, що виходить із-під їх штихеля, завжди дивиться на світ трохи зверхньо, через примружені вії, як і самі митці стоять дещо відсторонено від сірого натовпу, що складається зі середньостатистичних одиниць.

Аркадій Пугачевський вдавався до образу і блазня, і клоуна, і Тіля Уленшпігеля, і Дон Кіхота - всі славнозвісні іпостасі образу були в його арсеналі, як і у його сина, Геннадія. Але є одна цікава закономірність - Пугачевський- старший почав цікавитися цим образом із 1990-х рр., переважна більшість аркушів із мотивом блазня була створена наприкінці 1990-х - у 2000-і рр., і частіше - у книжковому знаку, який сам по собі є зосередженням іншомовності та символізму. То ж, симпатія до цього образу прийшла до художника з віком, із досвідом, із мудрістю років. Уже незадовго до уходу він підготував книгу віршів під назвою «Соло», ілюстровану власними гравюрами, де червоною лінією пройшла циркова тематика, стрижневим став образ клоуна. Це була певна фінішна риска, а біля дверей до вічності не прийнято брехати... Одкровення митця були захищені найкращим, вищим засобом оборони від сірості натовпу - клоунським гримом, маскою, ковпаком клоуна. Немає нічого серйознішого за життя справжнього клоуна. Не існує нічого складнішого, ніж смішити, не будучи смішним. Бути смішним, не перетворюючись на посміховисько, зберігаючи відчуття міри та балансуючи між вседозволеністю та хоробрістю, між філософствуванням та нудьгою, між скабрезністю та тонким шляхетним гумором. Ця книга була для художника дуже важливою, це його останній акорд. Але він не встиг її побачити - митець помер, не дочекавшись виходу у світ свого «Соло». Друкований екземпляр графічного «Реквієму» супроводив його в останню путь.

Тіль Уленшпігель двічі з'являвся на папері у творчості А. Пугачевського, аркуші належать 1990-м рокам. 1995 р. датований семиколірний екслібрис Jef Arras, доволі легкий емоційно та для сприйняття глядача. 1997 р. став роком появи ще одного твору з костерівським образом. Книжковий знак, створений для Evert Veldhuizen, брав участь у тематичному конкурсі «Тіль Уленшпітель» у Бельгії, ставши номінантом (рис. 1). Аркуш надзвичайно складний за колористичним вирішенням - надрукований із десяти (!) дошок, де майстерність комбінування відбитків при друку залишають тільки дивуватися ювелірній точності та скрупульозності.

Рис. 1. Пугачевський А. Ex-libris Ever Veldhuizen.

«Тіль Уленшпігель». Х6/10. 1997р.

Кілька разів майстер звертався і до образу Дон Кіхота. Наївний нещасний романтик-філософ, об'єкт блюзнірства натовпу постає у нього Лицарем Сумного Образу. Його еволюція образу дуже цікава - від 1994 до 2020 рр. його ідальго пройшов тернистий шлях, мудрішаючи разом із художником. Екслібрис George Sekine (Х6/5, 1994 р.), екслібрис Яошен Фанг (Х6/6, 2009 р.), екслібрис Tong Qing Zhang (Х6/6, 2015 р.), нарешті, «під занавіс» - «Дон Кіхот» книжкового знаку Meng Kaige (Х6/5, 2020 р., рис. 2). Митець понад чверть століття вів літопис героя Сервантеса - від трошки комічного Санчо на дальньому плані, кумедно-сердитого Росінанта та сумнуватого ідальго (1994 р.) до виснаженого схудлого Росінанта з похиленою головою та сумного ламанського лицаря з величезними очима, сповненими смутку, та пророслим листячком списом як символом бездіяльності та марності дії, як і млин далеко на пагорбі (2020 р.).

Рис. 2. Пугачевський А. Ex-libris Meng Kaige. «Дон Кіхот». Х6/5. 2020 р.

Цікаво, що при всій складності технічного втілення, суміщення при друці, аркуші з образом іспанського мрійника завжди були у київського майстра монохромними, без порушення шляхетної стриманості кольорів.

Нарешті, образ клоуна - з найпривабливіших для художника в пізній період його творчості. Цирковий філософ, майже завжди - доволі поліхромний, із маскою посмішки, за якою - легкий гумор та філософія життя. Як будь-хто з тих, хто дістався певного порогу, досяг мудрості, художник по-спартанськи йде в осінь життя з посмішкою. Це посмішка міма, досвід сумного П'єро... Всі класичні типові атрибути лицедія наявні - котелок, смугасті панчохи чи брюки, інколи за принципом середньовічного міпарті, грим, червоний ніс («Клоун та метелик», кольорова гравюра, 2008 р.; «Клоун а Пегас», кольорова гравюра, 2008 р., рис. 3; екслібрис С. Корн, «Клоун», Х6/5, 2010 р.; «Мелодія для кролика», кольорова гравюра, 2010 р.; «Мильні бульбашки», «Дует», «Меломан», усі - кольорова гравюра, 2015 р.; «Акордеон», кольорова гравюра, 2019 р.; екслібрис Wang Ying «Два виконавця - один інструмент», Х6/6, 2019 р.)... Але чи це не є знов той самий лицар?... Чи не натякає на цю його природу шпора на клоунському черевику? (рис. 3). Наче закликає - впізнайте, це я ж, лише за маскою дурня, блазня, але це ж я! Я, хто керує світом (глобус поряд із постаттю), я, хто знається з музами (пегас на земній кулі), я, хто здатен впіймати примарну вдачу (сачок у руках), я, той самий Лицар (шпора та міпарті), це я, впізнайте мене під гримом та у вбранні дурня! Часто художник презентує клоуна на дзеркальній поверхні, подекуди поєднуючи його з образом музиканта, - він легко грає на тонких струнах людської душі, в нього, немов у дзеркало, дивиться глядач. Цікаво поданий і контраст веселого та сумного клоунів - що може бути яскравішим за таке протиставлення? (рис. 4) Щоразу ці аркуші як полотна північно-ренесансових митців, треба читати, бо вони сповнені символів та прихованих смислів, для яких потрібно мати ключ. Черговий раз стверджуємося в думці, що графіка, особливо - друкована, є мистецтвом для інтелігенції, що має достатньо знань, щоб вчитатися у смисл естампа та оцінити високий рівень професіоналізму високого друку.

Рис. 3. Пугачевський А. «Клоун та Пегас».

Рис. 4. Пугачевський А. «Радість та Кольорова гравюра. 2008р. смуток». Кольорова гравюра. 2019р.

друкована графіка пугачевський

Лінію образу блазня продовжує у своїй графіці і Геннадій Пугачевський. Але в його графіці домінує саме образ блазня, не клоуна. Хоча і Тіль, і Дон Кіхот також не залишили майстра байдужим, він теж віддав належне класичним образам. У 1997 р. він створив дуже стилізований, схематизований образ у холодних тонах книжкового знаку для B. Rath, втіливши його в складній гравюрі на пластику у вісім дошок, майже зовсім абстрактний, максимально стилізований та умовний. У 1999 р. з'явився теж дуже стилізований, монохромний, рафінований образ Дон Кіхота (екслібрис George Sekine, Х6/5, рис. 5), що отримав приз Асоціації екслібрису в Японії в 2000 р. та Медаль на ІІІ Міжнародного показі екслібрису в техніках ксилографії та ліногравюри в Катовіце в 2001 р.

Рис. 6. Пугачевський Г. Екслібрис М. Humplik.

Рис. 5. Пугачевський Г. Екслібрис George Sekine. «Блазень із книгою». «Дон Кіхот». Х6/5. 1999р. Х6/5. 1995 р.

Циркові мотиви не віддзеркалені в його роботах, він вдається до ще глибиннішого образу саме класичної іконографії блазня - у ковпаку дурня, середньовічному костюмі, де частіше домінує традиційний для такого трактування червоний колір (екслібрис Agaath&Jos van Watershoot, «Пісня блазня», Х6/4, 1993 р.; екслібрис М. Humplik, «Блазень із книгою», Х»/5, 6995 р., рис. »). Стилістично образи Пугячевського-молодшого значно відрізняються від манери його батька - легкістю, музичністю, домінуванням ритму, лінії, ще більшою вагою стилізації. Гравюри Геннадіб надзвичайно вишукані, багатоколірність при стриманості та рафінованості теж належить до сильних боків манер художника - деякі його аркуші друкувалися з десятку дошок, але при цьому кожна композиція максимально врівноважена, колористично виважена.

Серед головних ідей, яка проходить через усю творчість графіка, - лінія «Король та блазень», що варіювалася митцем мінімум чотири рази: екслібрис А. Пугачевського «Блазень і король» (Х»/4, 6992 р.), екслібрис Ruth Jensch «Король і блазень» (Х»/4, 6993 р.), екслібрис Joop Peijnenurg «Король Лір» (Х6/60, 1995 р., рис. 7). Часто образ обігрується в контексті мотиву гри, де майже всюди задіяна гральна карта або шахова дошка як її символи. Шекспірівський мотив гри супроводжується тонким фльором радикально стилізованих образів. У роботі «Король Лір», надзвичайно складній із технологічної точки зору, надрукованій із десяти дошок (!), дуже показово трактований дует короля та блазня з явною домінантою останнього. Протиставлення бранця та вільнодумця, символів пут та свободи, де першим, переможцем завжди позиціонується блазень, приниженим та залежним - король. Але інколи блазень представлений і як охоронець, добрий янгол вічно залежного, слабкого монарха, що перманентно не самостійний і потребує захисту, бо це є коронована слабкість. При цьому межа між цими амплуа дуже прозора та крихка, і вони часто міняються місцями, за спиною можновладця завжди тінню стоїть блазень...

Рис. 7. Пугачевський Г. Екслібрис Joop Peijnenurg.

«Король Лір». Х6/10. 1995р.

Висновки

Звісно, образ блазня трактується Аркадієм та Геннадієм Пугачевськими, при доволі великій кількості спільних рис їх друкованих аркушів, по-різному, як концептуально, так і технічно. Але, мабуть, найповніше і найяскравіше подана ідея в їх спільному аркуші, що може бути позиціонований як квінтесенція втілень мотиву блазня обома митцями. Примітно, що робота була виконана в 2000 р., відмітила межу століть та тисячоліть, багато коли вирішальну, той самий вельфлінівський Stilwandel, коли будь- який твір може проголошувати очікування нового і кризу старого. Це екслібрис Doris Thiel-Brigitt Lizinski «Король та Блазень» (Х6/12, 2000 р., рис. 8).

Рис. 8. Пугачевські А. та Г. Екслібрис Doris Thiel-Brigitt Lizinski. «Король та Блазень». Х6/12. 2000р.

Аркуш створений майстрами у співавторстві, при цьому не важко за комплексом характерних стилістичних рис визначити, які саме сегменти композиції ким було втілено. Тут є і подвійна природа короля та дурня, і символіка карти як візуалізації мотиву гри, і сумний гумор, і протиставлення кольору та темряви. Вічна тематика, вічний образ, вічні ідеї... Мабуть, найдосконалішим інструментарієм для їх втілення і є друкована графіка, вишукана мова якої, як і шекспірівські алегорії та символічна мова вічного Блазня, під силу не кожному митцю, критику, глядачу.

Список використаних джерел

1. Аркадій Пугачевський. URL: https://pugachevsky.com.ua/ arkady/bi ography.

2. Бердичевский Я. Об искусстве Аркадия и Геннадия Пугачевских. Гравюры Аркадия и Геннадия Пугачевски: альбом. Киев, 2007. С. 2-5.

3. Каменецька Ю. Відображення авторського стилю в екслібрисах українсь-ких митців на міжнародних виставках- конкурсах у Бресті. Культура і сучасність. 2019. № 1. С. 260-267.

4. Михальчук В. Основные тенденции актуализации экслибриса на современном мировом арт-рынке. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2014. № 3. С. 70-75.

5. Михальчук В. Мотив ангела в графике Геннадия Пугачевского. Scientific light. 2017. № 1 (17). C. 12-22.

6. Нестеренко П. Графічні техніки в екслібрисах XX ст. Мистецтвознавство України. 2003. № 3. С. 348-355.

7. Романенкова Ю. Книжный знак в художественной культуре Украины рубежа ХХ и XXI веков. Текст. Книга. Книгоиздание. 2021. № 25. С. 122-143.

8. Романенкова Ю. Київські мотиви у друкованій графіці Аркадія та Геннадія Пугачевських. Матер. Міжнар наук.-практ. конф. «Інноваційні наукові дослідження в умовах світових змін» (29-30 квітня 2022 р.). С. 18-22.

9. Романенкова Ю. Сучасний український екслібрис у вітчизняній гуманітаристиці: до питання стану дослідженості феномену. Арт-платформа. 2022. №2(6). С. 130-149.

10. Романенкова Ю. Основные инструменты художественного языка киевского графика Аркадия Пугачевского. Матер. Міжнар наук.-практ. конф. International scientific innovations in human life. 2021. С. 368-375.

11. Романенкова Ю. Творчий доробок Аркадія Пугачевського як іміджеформуючий фактор сучасної української друкованої графіки в контексті світового арт- простору. Народознавчі зошити. 2021. №5(161). С. 1234-1246.

12. Тупік В. Роль українських екслібристів у формуванні конкурентноспроможності українського графічного мистецтва на міжнародній арені. Молодий вчений. 2017. № 5 (45). С. 80-83.

13. Pugachvsky.name. The style that has the name. Available at: http://pugachevsky.name/arkady/collection-exlibris/ page_1.html

14. Romanenkova J., Zemlianska N., Zaria S. Religious genre in the contemporary Ukrainian exlibris: schools, techniques, main characteristics. The International Circle of Educational Institutes for Graphic Arts: Technology and Management. 2022. №13. Р. 29-41.

15. Romanenkova J.,, Bratus I., Kuzmenko H. Ukrainian Ex Libris at the End of the 20th Century and the Beginning of the 21st Century as an Instrument of the Intercultural Dialogue. Agathos. 2021. Vol. 12, Is.1 (22). P. 125-136.

16. Romanenkova J., Bratus I., Varyvonchyk A., Sharikov D., Karpenko O., Tkachuk O. Computer technologies as a method to create a contemporary ex-libris. Journal computer science & network security. 2022. Vol 22. №6. P. 332-338.

17. Romanenkova J., Paliychuk A., Mykhalchuk V. Kiev ex-libris school as a xylography traditions keeper in Printmaking of modern Ukraine. Journal of Graphic Engineering and Design. 2021. Vol. 12(3). P. 39-45.

Размещено на Allbest.ru