Міжкультурна комунікація в документному потоці перекладів українською та з української

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжкультурна комунікація в документному потоці перекладів українською та з української

За змістом міжкультурна комунікація розглядається як соціальний феномен, сутність якого полягає у конструктивній чи деструктивній взаємодії між представниками різних культур (національних та етнічних) або між субкультурами в межах чітко визначеного просторово-часового континууму. При цьому взаємодія може відбуватися між підсистемами культури всередині суспільства, між індивідами в межах однієї культури та на рівні міжкультурної взаємодії, а також між одно- та різночасовими культурами [125, 2-5].

Міжкультурна комунікація є обміном знаннями, ідеями, уявленнями, поняттями і емоціями, який виникає у спілкуванні між представниками різних етнонаціональних спільнот та обумовлюється створенням комплексу загальних культурних цінностей і норм. Її комунікативні характеристики залежать від інформаційно-мовленнєвих тенденцій, аутостереотипних суджень, національно - культурних особливостей, специфіки інтерпретації повідомлень, а також віку, статі, професії та соціального статусу представників культурних середовищ. Система ціннісних орієнтацій продукується історичною пам'яттю, традиціями, звичаями, життєвими правилами, що вироблені спільнотами, та мовою, якою спілкуються їхні члени [166, 6-7].

Науковці дійшли висновку, що серед форм прояву міжкультурної комунікації, до яких відносяться акультурація, культурна експансія, культурна дифузія, конфлікт культур та синтез культур, найзмістовнішою є остання. У темпоральному вимірі вона «поєднує позитивний історичний та культурний досвід з новітніми тенденціями у розвитку сучасного світу, що є поштовхом для нових культурних перспектив. Поєднання ж елементів різних культур (іноді навіть несумісних), їх взаємодія між собою, здатне приводити до виникнення нетривіальних та нестандартних утворень, які є полем для розвитку нових форм» [126, 3]. При цьому беззаперечною цінністю стосовно суспільства в цілому є збереження культурної самобутності кожної з культур -учасниць комунікації.

Дослідження особливостей національно-культурного розвитку сучасного українського суспільства довело, що міжкультурна комунікація своєрідно впливає на нього через певні чинники, а саме:

суперечності, що виникають у процесі набуття «європейської» ідентичності при одночасному збереженні власне української;

невідповідність привнесених новацій існуючим традиціям;

зміни у соціальній системі цінностей, що виявляються через протилежність соціального та особистісного, загальнолюдського та групового, а також приводять до перегляду та уніфікації як старих, так і набутих цінностей;

формування нового типу особистості, яка здатна до творчого та ефективного використання культурних перспектив [125, 3].

Отже, міжкультурна комунікація є специфічним процесом (сукупністю специфічних процесів) взаємодії різних варіантів культури через вербальне або невербальне спілкування своїх і чужих носіїв культури та мови. Даний різновид комунікації володіє додатковим буферним компонентом у комунікативному ланцюгу, що сприяє руйнуванню однієї культурної комунікації та побудові іншої [74, 197-198]. Складність такого процесу полягає у відмінності культурних кодів комуніканта та реципієнта, за допомогою яких відбувається відповідно кодування та декодування інформації через притаманні кожному з них значення і форми [82, 112-113].

У нашому дослідженні розглядається міжкультурна комунікація, що є опосередкованою перекладачем і перекладом, який містить попередньо декодовану й передану з однієї мовної системи знаками іншої інформацію, зафіксовану на матеріальному носієві та призначену для передачі й поширення у просторі й часі.

У попередніх розділах було з'ясовано, що переклад є невід'ємною ланкою не тільки під час обміну, а й успадкування суспільством -реципієнтом суспільно значущої інформації, національно-історичної своєрідності та соціокультурних традицій суспільства-комуніканта. Будь-яке суспільство є носієм певної мови і, відповідно, культури, тому завдяки перекладу культура кожної нації запозичує необхідні для розвитку ії власного матеріального виробництва та духовного збагачення наукові і технічно-виробничі знання, концепції, художньо-естетичні ідеї, системи цінностей та етичних норм зі всієї сукупності знань, створених усіма національними культурами - ноосфери [62, 13-14]. Таким чином відбувається взаємодія культури-комуніканта та культури-реципієнта, яка знаходить своє відображення у міжкультурній комунікації.

Оскільки рух перекладів характеризується відсутністю меж і часу, документні потоки, що утворюються при цьому, є своєрідною інформаційною базою. Вона має здатність відображати певний історичний розвиток націй, є відбитком міжмовних та, відповідно, міжкультурних відносин між країнами, що стосуються абсолютно всіх сфер суспільної діяльності та будь -яких її рівнів.

Аналіз структури документного потоку перекладів дозволяє виокремити певні форми міжкультурної комунікації, які відображаються в ньому:

комунікація між культурами, кожна з яких виступає і як комунікант (передавач інформації), і як реципієнт (її одержувач), тобто здійснюється у двох напрямках;

комунікація між культурами, коли одна з них виступає тільки як комунікант, друга - тільки як реципієнт, тобто здійснюється в одному напрямку.

Найбільш цікаву інформацію щодо характеристики міжкультурної комунікації, яка упродовж певного проміжку часу знаходить своє відображення у документному потоці перекладів, на нашу думку, надають мовна, що відповідає культурі-носієві, типологічна та тематична структури потоку. Якщо розглядати потік перекладів, який не обмежується територією однієї країни, до таких структур можна віднести також географічну.

За результатами бібліометричного аналізу документнтого потоку перекладів українською та з української мови за даними «Index Translationum» даних після здобуття Україною незалежності у відповідних структурах потоку спостерігаються різні тенденції. У потоці перекладів українською мовою значне зменшення кількості перекладів відбулося:

у типологічній структурі: для дітей ті юнацтва й навчальних (на 98%), а також літературно-художніх видань (на 96%);

у тематичній структурі: природничих і точних наук, прикладних наук і медицини (на 90%), мови і художньої літератури (на 99%);

у мовній структурі: з російської мови (на 99%).

У потоці перекладів з української мови значне скорочення сталося:

у типологічні структурі: навчальних (на 91%), літературно -художніх видань (на 75%);

у тематичній структурі: видань з природничих і точних наук (на 60%), мови і літератури (на 86%);

у мовній структурі: перекладів російською (на 82%).

Проте, упродовж аналізованого періоду можна відзначити і деякі тенденції до зростання. У потоці перекладів українською мовою спостерігається збільшення кількості перекладів:

у типологічній структурі: нормативних і виробничо -практичних (на 94%), релігійного змісту (на 88%) та наукових (на 60%) видань. Це свідчить про потребу україномовної культури у переосмисленні духовних цінностей та зміні світогляду, про прагнення до освоєння досвіду інших культур у різних сферах виробництва та його удосконаленні, про зацікавленість науковими та практичними досягненнями країн світу у процесі становлення держави;

у тематичній структурі: з суспільних наук (на 43%), з філософії, психології (на 80%), з релігії, теології (на 87%);

у мовній структурі: перекладів з англійської (на 75%) та французької (на 47%) мов.

У потоці перекладів з української мови єдиним виключеннями є зростання кількісних показників перекладів із суспільних наук (на 17%) у тематичній структурі.

Здійснений аналіз документнтого потоку перекладів свідчить про те, що за першою формою відбувається взаємодія між україномовною та:

англомовною (переклади українською - 30%, з української - 6,5%);

російськомовною (українською - 28%, з української - 70%);

німецькомовною (українською - 9,3%, з української - 2,6%);

польськомовною (українською - 3,8%, з української - 5,2%);

іспаномовною (українською - 0,9%, з української - 1,3%);

угорськомовною (українською - 0,6%, з української - 3,9%);

словацькомовною (українською - 0,5%, з української - 1,3%);

молдавськомовною (українською - 0,2%, з української - 5,2%);

татарськомовною (українською - 0,2%, з української - 1,3%) культурами.

Для україномовної культури зв'язок з домінуючою англомовною, в якому перша виступає в ролі реципієнта (українською мовою 188 назв), характеризується майже рівними частинами перекладів творів художньої - 19,1%, та літератури для дітей та юнацтва - 18,6%. Решту складають переклади наукового (16,5%), релігійного (13,8%), навчального (11,7%), нормативного та виробничо-практичного (10,6%), науково-популярного (4,8%), довідкового (2,1%), громадсько-політичного (1,6%), офіційного змісту (1%), а також літератури для організації дозвілля (0,5%). За галузями знань наукові, навчальні, виробничо-практичні та науково-популярні переклади належать до: економіки (21 назва); філософії (6); політики (8); права (6); медицина і педагогіки (по 7); психології і соціології (по 4); історії (3); освіти, культури, літературознавства і державного управління (по 2); демографії, етнології, країнознавства, релігії, зоології, сільського господарства, менеджменту, видавничої справи і журналістики (по 1).

Україномовною культурою-комунікантом (з української 5 назв) в англомовну інтегровано перекладні видання для дітей та юнацтва 2 (40%), а також наукові (суспільні науки), офіційні (конституція України), виробничо - практичні (медицина) - по 1 назві (по 20%).

Зв'язок російськомовної культури з україномовною-реципієнтом (українською мовою 178 назв) відрізняється перевагою перекладів творів навчального змісту - 59%. Значною мірою представлені також видання для дітей та юнацтва (18,5%), та літературно -художні (10,7%). Невелику частину становлять переклади наукової (3,9%), науково-популярної (3,4%), релігійної (2,2%), громадсько-політичної та літератури для організації дозвілля (по 0,7%). Навчальні, наукові та науково-популярні переклади за галузями знань стосуються: будівництва (12); електроніки й машинобудування (по 7);

економіки, юридичних наук і комп'ютерних технологій (по 5); сільського господарства і хімії (по 4); політики, історії й медицини (по 3); біології, енергетики, права, психології, промисловості й фізики (по 2), видавничої справи, поліграфії, декоративно-прикладного мистецтва, екології, краєзнавства, математики, природознавства, релігії і соціології (по 1 назві).

У зворотному напрямку (з української мови 54 назви) для російськомовної культури найбільш затребуваними виявилися надбання україномовної навчальної (83,3%) та художньої (11,1%) літератури, а також твори для дітей та юнацтва, громадсько-політичного та релігійного змісту (по 1,8%). Розподіл навчальних перекладних видань за галузями знань виглядає так: математика (17); природознавство (8); історія (7); фізика і трудове навчання (по 3); хімія, ознайомлення з навколишнім середовищем (по 2); економіка і медицина (по 1 назві).

У відносинах між німецькомовною культурою-комунікантом та україномовною (59 назв) спостерігається питома вага перекладів для дітей та юнацтва (27,1%) та художньої літератури (22%); менш значна частина належить творам наукового (13,5%), навчального (11,8%), релігійного (10,1%), нормативного і виробничо-практичного (6,7%) та науково-популярного (5%) змісту; зовсім невелика - довідкового та офіційного змісту (по 1,7%). Наукові, навчальні, нормативні і виробничо-практичні, науково-популярні переклади презентують такі галузі знань як: економіка (5); філософія (4); історія і медицина (по 3); психологія (2); будівництво, менеджмент, соціологія і спорт (по 1 назві). Як реципієнт німецькомовна культура запозичила тільки 2 твори, які належать до художньої та літератури для дітей та юнацтва.

Стосунки україномовної культури-реципієнта з польськомовною (24 назви) відзначаються міжкультурним обміном інформацією, в якому майже дві третини загального обсягу рівномірними частинами становлять перекладні видання художньої та релігійної літератури (по 29,1%). Решту складають переклади для дітей та юнацтва й наукового змісту (по 12,5%), науково - популярного (8,3%), нормативного та виробничо-практичного (по 4,1%). Тематика наукових, науково-популярних, нормативних і виробничо- практичних перекладів: філософія (2), психологія, освіта, державне управління (по 1 назві).

У свою чергу, у цих стосунках україномовною культурою -комунікантом у польськомовну інтегровано лише переклади навчальної літератури з математики - 4 назви (100%).

Менш тісний, але все ж таки двосторонній зв'язок україномовної культури з рештою вищезазначених характеризується, по-перше, незначним обсягом у потоці, по-друге, незначною змістовною різноманітністю: в основному художня, релігійна та література для дітей та юнацтва.

Україномовну та іспанськомовну культури пов'язує комунікація в межах переважаючої художньої - 5 (83,3%), та релігійної - 1назва (16,7%) літератури у перекладі українською мовою; а також лише виробничо-практичної з медицини - 1 назва(100%), з української.

Зв'язок з угорськомовною характеризується перекладами (4 назви) літератури для дітей та юнацтва - 2 (50%), художньої і релігійної - по 1 (по 25%) українською мовою; тільки навчальної з математики - 3 назви (100%), з української.

Стосункам з молдавськомовною культурою притаманна інтеграція більшою мірою надбань україномовної в межах творів навчального змісту з математики (3) та географії (1); у зворотному напрямку - лише для дітей та юнацтва (1 назва). емоція етнонаціональний культурний цінність

Міжкультурні відносини зі словацькомовною виявили себе на рівні перекладів творів літератури для дітей та юнацтва (2 назви - 66,7%) та художньої (1 назва - 33,3%) українською мовою; а також лише 1 твору художньої з української.

Зв'язок україномовної культури з татарськомовною відрізняється найменшою насиченістю і представлений перекладами в межах тільки художньої літератури в обох напрямках - по 1 одиниці.

Серед культур, між якими спостерігається взаємодія за другою формою, коли україномовна виступає тільки як реципієнт, тобто приймає іншомовну, найбільш значущими виявилися: франкомовна (переклади українською 9,4%), італійськомовна (2%), норвезькомовна (1,3%), білоруськомовна (0,8%), болгаромовна (0,6%).

Під час міжкультурної комунікації затребуваність надбань франкомовної культури для україномовної (60 назв) знайшла своє відображення, у першу чергу, в перекладах творів художньої (36,7%), наукової (18,3%), а також релігійної й літератури для дітей та юнацтва (по 15%). Незначну їх частину становлять видання громадсько-політичного та науково-популярного по (5%), офіційного (3,3%) і навчального (1,7%) змісту, які належать до таких галузей знань як: філософія і право (по 3 назви), менеджмент і гендерне (жіноче) питання (по 1 назві).

Відносини з італійськомовною культурою (13 назв) характеризуються перекладами художньої літератури, який належить питома вага (46,1%), а також релігійної, для дітей та юнацтва (по 23,1%) й наукової з політики (7,7%).

Україномовну та норвезькомовну культури (8 назв) пов'язує комунікація на рівні перекладів літератури для дітей та юнацтва (62,5%) та художньої (37,5%).

Стосунки з білоруськомовною культурою (5 назв) відображаються через інтеграцію в українськомову творів художньої (80%) та літератури для дітей та юнацтва (20%).

Зв'язок україномової культури з болгаромовною відрізняється найменшою насиченістю за обсягом у потоці перекладів і характеризується творами науково-популярного змісту (з медицини) - 2, художньої та літератури для дітей і юнацтва - по 1назві.

Культури-комуніканти, мови яких становлять по 0,5% у загальному обсязі потоку перекладів українською мовою, представлені переважно перекладами художньої, для дітей та юнацтва, а також релігійної літератури, а саме:

азербайджанськомовна: художня (33,3%), для дітей та юнацтва (66,7%);

грузинськомовна: художня (66,7%), для дітей та юнацтва (33,3%);

грекомовна сучасна: художня, для дітей і юнацтва та релігійна (по 33,3%);

румунськомовна: науково-популярна (з філософії), для дітей і юнацтва та релігійна (по 33,3%);

чеськомовна: наукова (з економіки), для дітей та юнацтва, релігійна (по 33,3%);

шведськомовна: виробничо-практична з політики (33,3%), дітей та юнацтва (66,7%);

японськомовна: художня (66,7%), наукова з економіки (33,3%);

переклади одразу з двох мов іврит-давньогрецька: релігійна (100%).

Підсумовуючи вищенаведене, міжкультурну комунікацію, яка упродовж певного проміжку часу знаходить своє відображення у документному потоці перекладів, більшою мірою характеризують мовна, типологічна та тематична структури. Якщо розглядати потік перекладів, який не обмежується територією однієї країни, до таких структур можна віднести також географічну.

За результатами бібліометричного аналізу виявлено, що міжкультурна комунікація відображається у документному потоці перекладів у двох формах:

комунікація між культурами, кожна з яких виступає і як комунікант (передавач інформації), і як реципієнт (її одержувач), тобто здійснюється у двох напрямах. За цією формою спостерігається взаємодія між україномовною та англомовною, російськомовню, німецькмовною, польськмовною; іспаномовною, угорськомовною, словацькомовною, молдавськомовною, татарськомовною культурами;

комунікація між культурами, коли одна з них виступає виключна як комунікант, друга - тільки як реципієнт, тобто здійснюється в одному напрямі. За такою формою україномовна культура-реципієнт комунікує за з французькомовною, італійськомовною, норвезькомовною, білоруськомовною, болгаромовною, азербайджанськомовною, грузинськомовною, грекомовню (сучасною), румунськомовною, чеськомовною, шведськомовною, японськомовною культурами.

Кожну з культур відповідно до визначеної форми охарактеризовано за тематичною і цільовою комунікативною спрямованістю перекладів.

Таким чином, відображені у базі даних «Index Translationum» відомості щодо потоку перекладів українською та з української мови надають уявлення про його обмеженість у часі (1991-2008 рр.), а також притаманну йому фрагментарність і тенденцію до скорочення.

Размещено на Allbest.ru