Культура та цивілізація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культура та цивілізація

Мета модуля: засвоїти сутність цивілізації та її зв'язок з культурою. Зміст модуля: взаємовідносини культури і цивілізації; підходи до визначення сутності цивілізації; сутність цивілізації; типи цивілізацій.

Взаємовідносини культури і цивілізації

Термін «цивілізація» вперше вживається в соціально-філософських дослідженнях середини XVIII ст. Він походить від латинського слова civis, що означає -- громадянин.

Спочатку поняття «цивілізація» використовували як синонім поняття «культура». Цей термін відображав певний за- гальноісторичний культурний рубіж, що відокремлював етап «панування розуму» від попередніх етапів «дикості» і «варварства». Він втілював ідею перемоги розуму в політичній і морально-духовній сферах і підкреслював вищість народів, які накопичили великий досвід політичної, соціальної, моральної, художньої, релігійної культур. Вольтер називав цивілізованою людину з гарними манерами і навичками самоконтролю. Поступово поняття «цивілізація» в європейській свідомості почало асоціюватися із концепцією прогресу.

Просвітники розуміли під цивілізацією стан суспільства, який виявляється у найраціональнішому в конкретних історичних умовах способі відтворення життя і найгуманніших формах існування.

Із XIX ст. поняття «цивілізація» конкретизується і починає використовуватись у множині для визначення цілісних культурних світів: європейських, американських, африканських, азіатських народів. Однією з фундаментальних проблем культурології є проблема культури і цивілізації -- їх відмінності і взаємовідносини.

Протиставляючи поняття «культура» і «цивілізація», німецький філософ і культуролог О. Шпенглер у праці «Занепад Європи»⁸⁴ Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории: В 2 т. -- М.: Мысль, 1998. -- Т. 2: Всемирно-исторические перспекти-вы. -- 606 с. розцінював культуру як підсумок здійсненого і чуттєвого вираження душі. На противагу їй цивілізацію він розглядав як стан, коли мета досягнута, культура відмирає і стає цивілізацією. Тобто цивілізація в концепції О. Шпенглера являє собою закостенілий, завмерлий стан соціуму.

Російський філософ М. Бердяев уважав, що кожна культура має духовну основу, є продуктом роботи Духу над природними стихіями. З переможним входженням машин у побут між людиною і природою виникає штучне середовище знарядь, якими вона намагається підкорити природу. В результаті культура перетворюється на цивілізацію.

М. Данилевський уперше сформулював ідею про множинність цивілізацій і вивів кілька закономірностей їх існування, зокрема:

1) для зародження і розвитку цивілізації необхідно, щоб народи, які до неї належать, мали політичну незалежність;

2) начала цивілізації одного культурно-історичного типу не передаються народам іншого типу⁸⁵ Данилевский Н.Я. Россия и Европа: Взгляд на культурные и полити-ческие отношения Славянского мира к Германо-Романскому. -- М.: Эсмо, 2003. -- 640 с..

Лінію М. Данилевського та О. Шпенглера продовжує А. Тойнбі. Під цивілізацією він розуміє систему, всі аспекти соціального життя якої скоординовані в єдине соціальне ціле, причому всі елементи економіки, політики і культури цього цілого перебувають у внутрішній гармонії.

Отже, протягом історії виникло кілька точок зору стосовно співвідношення понять «культура» і «цивілізація». Цивілізація інтерпретується як: 1) синонім культури (А. Кребер); 2) ступінь суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури (антична цивілізація, сучасна цивілізація); 3) ступінь суспільного розвитку, що змінює варварство (Л. Морган, Ф. Енгельс); 4) епоха деградації і занепаду на противагу цілісності, органічності культури (О. Шпенглер, М. Бердяев).

Наразі поняття «цивілізація» інтерпретується у трьох значеннях: 1) унітарному або всесвітньо-історичному; 2) стадіальному; 3) локально-історичному (рис. 1).

За унітарною інтерпретацією цивілізація розглядається як ідеал прогресивного розвитку людства в цілому (К. Ясперс, Л. Васильєв).

Рис. 1. Основні сучасні варіанти інтерпретації поняття «цивілізація»

Відповідно до стадіального змісту під цивілізацією мають на увазі певні етапи розвитку суспільства (У. Ростоу, Д. Белл, О. Тофлер, М. Кондратьев).

За локально-історичною інтерпретацією поняття «цивілізація» розглядається як якісно різні, унікальні етнічні або історичні суспільні утворення, що мають спільний геополітичний і нормативно-ціннісний простір і специфічну форму співіснування (М. Данилевський, А. Тойнбі, Л. Уайт).

Можна визначити такі форми співіснування суспільств:

1) нормативно-ціннісний простір на підставі, приміром, релігії, державності і культури;

2) єдність генотипу соціального розвитку;

3) єдність менталітету, тобто сукупності психологічних, поведінкових настанов соціальних груп, що формуються у надрах культури під впливом традицій, соціальних інститутів, довкілля.

Підходи до визначення сутності цивілізації

У визначенні сутності цивілізацій як локально-історичних утворень намітилося кілька підходів, зокрема: культурологічний, соціологічний, етнопсихологічний, географічний (див. рис. 2).

У межах культурологічного підходу цивілізація розглядається як історичне соціокультурне утворення, основою якого є унікальна однорідна культура (М. Вебер, А. Тойнбі).

Відповідно до соціологічного підходу культурна гомогенність не є ознакою цивілізації, навпаки, розуміння цивілізації як соціуму з однорідною культурою відкидається (Д. Уілкінс).

Рис. 2. Підходи у дослідженні цивілізацій як локально-історичних утворень

Поняття «цивілізація» в соціологічному значенні використовується як синонім соціального утворення зі спільною соціально-політичною структурою, що має єдиний часовий і просторовий ареали.

Із позицій етнопсихологічного підходу поняття цивілізації пов'язано з особливостями етнічної історії (Л. Гумільов). Цивілізаційним критерієм у межах цього підходу є специфіка культури і психології того чи іншого народу. Такий підхід за суттю ототожнює цивілізацію з національним характером.

Представники географічного детермінізму (Л. Мечников) вважають, що географічне середовище існування того чи іншого народу має величезний вплив на характер цивілізації.

У контексті стадіальної інтерпретації найбільш поширеним є технократичний підхід (У. Ростоу, Д. Белл, О. Тофлер). Його критерієм у визначенні типів цивілізації є рівень розвитку засобів людської діяльності, створених для здійснення процесів виробництва і обслуговування невиробничих потреб суспільства.

Типологія цивілізацій

Існує кілька критеріїв у визначенні типів цивілізацій, зокрема: хронологічний порядок (М. Данилевський), єдність виду, релігійний (А. Тойнбі).

Представники технократичного підходу, наприклад, вирізняють такі основні типи цивілізацій: 1) аграрну; 2) індустріальну; 3) постіндустріальну (рис. 3).

Рис. 3. Типологія цивілізацій за технократичним підходом

Аграрна цивілізація (доіндустріальна) має примітивне сільськогосподарське виробництво, ієрархічні соціальну структуру і владу, що належить земельним власникам, її головні соціальні інститути -- церква та армія.

Індустріальна (промислова) цивілізація характеризується бурхливим розвитком важкої промисловості, широким упровадженням досягнень науки і техніки, значним зростанням рівня капіталовкладень і використання кваліфікованої праці, зміною структури зайнятості, переважанням міського населення. Хронологічно ця цивілізація почала формуватися у період промислової революції і триває дотепер.

Постіндустріальна (інформаційна) цивілізація характеризується високим розвитком сфери послуг та виробництва товарів масового вжитку, підвищенням ролі теоретичного знання.

Іншу типологію цивілізацій пропонує Л. Уайт. Він виокремлює такі типи цивілізацій, як: іронічний (Західна Європа), метафоричний (Близький Схід), синекдотичний (Індія), метонімічний (Китай).

Сутність цивілізації

Узагальнюючи сучасні підходи до визначення сутності цивілізації, можна дійти кількох висновків.

По-перше, цивілізація -- це певний рівень розвитку культури.

По-друге, цивілізація -- це усталена спільність людей: вона об'єднує людей упродовж багатьох поколінь. Цивілізація як стійка спільність характеризується зв'язками, що незмінно репродукуються під час взаємодії поколінь (хоча, звичайно, навіть стійка спільність рано чи пізно приречена на зникнення).

По-третє, важливою характеристикою цивілізації є внутрішня неоднорідність її складових. Цивілізація часто є поліетнічною і полікультурною спільністю. Вона об'єднує людей різних, але близьких, часто споріднених, етносів і культур на спільній і порівняно великій території. Причому стійкість етносу вища, ніж стійкість цивілізації. В історії -- багато прикладів, коли етнос зберігся, а створювана ним цивілізація вже давно не існує (приміром, греки й антична цивілізація).

По-четверте, цивілізація, як і будь-яке ціле, має інтегративні властивості, що цілком не зводяться до властивостей складових частин і виявляються в особливих зв'язках. Ці зв'язки в межах цивілізації не такі міцні, як зв'язки в етносі, і більше зазнають руйнівного впливу природного і соціального оточення. Однак вони все ж таки достатньо визначені, щоб виділити цивілізацію як цілісність. Існування таких інтегративних якостей робить її ще й метаетнічною і метакультурною спільністю.

Цивілізаційним зв'язкам (і це принципово важливо) притаманно те, що вони носять не безпосередній (як це має місце при особистому контакті), а опосередкований характер, тобто вони розгорнуті у просторі й часі і потребують для свого вираження та відтворення деяких символічних засобів.

Належність до цивілізації передбачає обов'язкове знання і використання певних символів, образів, знаків, які самоочевидні і самодостатні для всіх її представників. Цивілізаційні зв'язки характеризуються просторовою локальністю, тобто вони функціонують на одній території. Ядро цивілізації повинно бути щільним, а не дисперсним (не розпорошеним серед представників інших цивілізацій).

По-п'яте, цивілізація як цілісна система має своє середовище (природне і соціальне), з яким у неї встановлюються певні зв'язки. Вони можуть як сприяти, так і перешкоджати функціонуванню системи.

По-шосте, цивілізація -- це така метаетносоціокультурна спільність, яка створюється поза волею і бажанням людей, тобто об'єктивно.

цивілізація культура данилевський

Висновки