Особливості танцювальної культури на традиційних єврейських весіллях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості танцювальної культури на традиційних єврейських весіллях

Воловіченко Владислава Сергіївна, магістрантка кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

Анотація

Висвітлено особливості єврейської культури, її відображення на традиційних єврейських весіллях за допомогою хореографічного мистецтва. Детально описано найбільш популярні види танців, що виконують на єврейсь ких весіллях. Встановлено, що в них відображені певні звичаї та обряди, характерні для єврейського народу, а також те, що через призму танцювальної культури євреїв можна дослідити їх характер, манеру, почуття гумору, відданість сво єму народові та вірі. Виявлено, що в кожному танці наявна своя особливість, що полягає в поєднанні єврейської етнохореографії і танцювальної традиції народу. етнохореографія єврейська культура

Ключові слова: народний танець, етнохореографія, єврейський танець, єврейське весілля, наречені, єврейська культура, традиції, обряди.

Vladyslava Volovichenko

(Kyiv, Ukraine)

THE FEATURES OF DANCE CULTURE AT TRADITIONAL JEWISH WEDDINGS

Annotation. In this article are considered some aspects of Jewish culture and its reflection on traditional wedding ceremony using choreographic art. The most popular type of dance from Jewish wedding are described in detail. In this research we establish that we can explore the character, manner, sense of humor, devotion to the nation and faith of Jewish through their dance culture, especially with help of dances from Jewish wedding. It was found that each dance has its own peculiarity, in which Jewish ethno-choreography and dance tradition of the people are combined.

Keywords: folk dance, ethno-choreography, Jewish dance, Jewish culture, wedding, fiancees, traditions, ceremonies.

Культурна спадщина кожного народу є великою для нього цінністю. Та нець - це один із найдавніших і найпрекрасніших видів мистецтва, який через роки не згасає в кожному з наших сердець. Він цікавий, різноманітний, заря джений яскравим спектром емоцій як глядача, так і танцівника. Народний же танець є родоначальником усіх напрямів танцю, що формувалися протягом ба гатьох років. Мода й стрімкий плин часу не змогли стерти його з нашої пам'яті, адже він пронизаний історією народу, його характером, силою та унікальністю. Ми намагаємося вберегти пам'ять про своїх предків у різних видах мистецтва, зокрема й у танці.

На території нашої України, як раніше, так і зараз, крім українців, прожи вають багато інших представників різних національностей. Ми, українці, шану ємо їхні звичаї, традиції та віру. Як добре, що сьогодні є багато можливостей, щоб досконало знати не тільки культуру своєї Батьківщини, а й інших народів.

Традиційний єврейський танець є важливою частиною культурної спадщи ни євреїв, починаючи ще з біблійських часів. У минулому він був невід'ємним складником релігійних церемоній та обрядів [1, 347-349]. Сьогодні єврейський танець користується популярністю не тільки серед своїх общин, а й серед лю дей інших національностей. Немає жодного українця, який би не чув широко відомий мотив «сім сорок» і не знав би простих кроків єврейського танцю «вперед-назад» та «руки догори», а запальна «Хава Нагіла» не може стримати нас від легкого здіймання плечей.

Саме тому актуальним є питання розгляду особливостей єврейської куль тури, зокрема її відображення на традиційних єврейських весіллях через призму хореографічного мистецтва.

Євреї (іудеї) поділяються на ахкеназів (європейських євреїв) і сефардів (євреїв зі східним корінням). Їхня танцювальна культура відображає елементи етнохореографії цих народів і регіонів. На формування ізраїльського народного танцю вплинули дві традиції - хасидська та єменська [1, 56-77].

Великий вклад у створення нового ізраїльського музичного та танцюваль ного фольклору вніс композитор М. Шелем, а також хореографи Ривка Штур ман і Лея Бергштейн - вихованці експресіоністської європейської школи танцю. У пошуках місцевого колориту вони зверталися до танцювального фольклору арабів та бедуїнів [2, 60-68].

Єврейський народний танець - це злиття релігії, характеру, темпераменту вікової історії давнього народу. За всі роки становлення цей танець пройшов трансформацію, у ході якої видумані штучні твори стали органічною частиною масової народної культури. Неймовірні, цікаві єврейські народні танці не мають фіксованих правил чи законів. Ця традиція передається з покоління в поколін ня, і сила, яка за цим стоїть, - це поклик серця. Ці танці відзначаються свобо дою, відкритістю, що всіх приваблює [3, 39-47].

Виконувати національні танці на єврейському весіллі - одна з найголовні ших традицій. Кожен танець має свою цінність і значення, він не повторний та унікальний. Тож розглянемо особливості танцювальної культури на традицій них єврейських весіллях.

Один із найвідоміших у всьому світі танець, який виконують абсолютно на всіх святах і подіях, це «Хава Нагіла», що в перекладі означає «радіймо». Весь танок будується на світлих, добрих і запальних мотивах, які запалюють виконавців і глядачів.

Все почалося з пісні, а вже потім вона переросла в яскравий танець. Мело дія побудована на хасидській давній музиці. Танець починається повільно, далі йде прискорення і завершується потужним швидким темпом. Зрозуміло, що єв рейська танцювальна культура не закінчується виключно на цій композиції, проте на весіллях традиційно кружляють по колу, тримаючись за руки, і співа ють «Хаву Нагілу» [4].

«Хора» - коловий танець, поширений у балканських країнах та Румунії. Виник у євреїв під впливом інших народів. Спочатку «Хора» був лише жіночим танцем, але зараз його виконують і чоловіки, але окремо від жінок. Для танцю учасники стають у коло чи в одну лінію, беручись за руки. Вони рухаються кроками так, що розмір кроку вправо більший, ніж уліво. З кожним кроком танцю руки поступово піднімаються вгору, а корпус завжди повертається в сто рону, протилежну від напрямку кроків. Своєрідне положення виконавців у ви гляді замкненого кола, однакове положення всіх танцівників, простота рухів роблять танець доступним для всіх, що й пояснює його популярність. «Хору» часто виконують на весіллях, бар-міцвах та інших подіях [3, 40-49].

«Фрейлекс» («Фрейлехс») - найбільш відомий колективний танець євреїв Східної Європи, танець єврейських містечок. Він має і такі назви: карагод, рейдл і навіть «сім сорок». «Фрейлекс» танцюють на весіллях і бар-міцвах. Принцип виконання «Фрейлексу» доволі простий. Передусім, танцівники стають в одну лінію чи коло. У танці є певний набір рухів, а також своєрідна хода учасників. Звиваючись, коло може рухатися і вправо, і вліво. Охочі можуть виходити в се редину кола, але за умови, що вони особливо добре вміють танцювати.

Одним з різновидів «Фрейлексу» є танець, відомий під назвою «Голка». Основна відмінність між ними в тому, що танцівники рухаються ланцюжком, що нагадує розмотування клубка з ниткою. Виконавці рухаються, будуючись у лінію, проходять крізь живе кільце, ніби зображуючи протягання нитки в голку. Крім того, танець припускає рух «змійкою», парне виконання, а також рух по колу [5].

З весільною церемонією також пов'язаний танець «Міцва», поширений у різних єврейських общинах. Це танець-розвага для наречених. На весіллі ви конують цілу серію танців. «Міцва» - це груповий танець, який чоловіки тан цюють з нареченим, а жінки - з нареченою. На певних етапах танець вимагає, щоб під час виконання його учасники не торкалися один одного, а тому зазви чай використовували хустинку чи пояс із сукні нареченої. Під час танцю вико навці можуть змінювати партнерів, а потім пари стають у коло так, що чоловіки - спиною до центру кола, а жінки - обличчям до чоловіків. Хустинку тримають у правій руці на рівні обличчя. Танцювальні рухи чоловіків і жінок однакові [6].

Відображенням весільної єврейської етнохореографії є танець «Брогейс» - «танець-сварка». Він потребує демонстрації акторських навичок. У цьому ста ровинному танці рухи та міміка передають перехід настрою від ворогування до примирення сторін у танцювальному контексті - матері нареченої і власне самого нареченого. Мати нареченої, використовуючи своєрідну пантоміму й імпро візацію, показує, що не бажає віддавати свою доньку заміж, але потім підкоря ється наполегливості зятя. Інший різновид цього танцю виконують тоді, коли мати нареченого думає, що син одружується на дівчині, що не є йому рівня за соціальним станом. У такому разі головними героями стають дві жінки - мати нареченого та бабуся нареченої. Вони імітують сварку, після якої примиряються. Мати нареченого погоджується з його вибором і пересвідчується в благочести- вості нареченої. На знак примирення вони цілують одна одну. Відразу після за вершення танцю на наречену одягають фату.

Танець «Шер» (шерль, ножиці) - це єврейський варіант кадрилі, яку тан цювали у XVIII столітті в Європі. Спочатку це був танець гільдії кравців, а то му в ньому відображався процес шиття. Вважають, що на єврейському весіллі «Шер» символізує звичай обрізання волосся нареченій перед цією подією. У дав нину «Шер» танцювали жінки, тому що жінкам і чоловікам зазвичай не дозво ляли танцювати разом. Є багато варіантів цього танцю залежно від того, у якій общині він виник. Так, молдавська версія цього танцю називається «Сорейс». Щоб танцювати «Шер», потрібен великий простір і чотири пари. Вони створю ють квадрат і під час танцю міняються місцями, наче відрізаються один від од ного. Рухи чоловіків нагадують рухи ножиць, а виконують це так, що двоє чо ловіків виходять наперед, повертаються один до одного правим плечем, потім - лівим, і в кінцевому результаті кожен по ходу танцю зустрічається з жінкою. У більшості версій «Шер» танцюють один з одним по черзі, тобто міняються партнерами, а потім знову повертаються до попередніх. Фігури танцю періодично повторюються. Під час танцю зазвичай тримаються за руки, але в общинах, де суворо дотримуються традицій, важливо, щоб танцівники уникали торкань рук, якщо пари не були одружені. Тому задля уникнення непорозумінь «Шер» час тіше за все танцювали сімейні пари [7, 30-33].

Танець під назвою «Койлич» зазвичай виконували після шлюбної церемонії. З усіх єврейських танців «Койлич» є найбільш імпровізаційним. В одному варі анті жінка танцювала перед молодятами, тримаючи в руках халу (хліб) і сіль, виражаючи побажання щастя і благополуччя родині. В іншому варіанті під час святкування декілька жінок супроводжували наречену і її матір, тримаючи в руках хали. Ще є варіант, коли весільну церемонію супроводжували родичі з халами в руках.

Особливим для євреїв є чоловічий груповий танець - «Дебка». Під час йо го виконання ланцюжок танцівників рухається по колу, відбиваючи каблуками чіткий ритм. Ведучий керує танцювальною групою. Він зазвичай тримає в ру ках хустинку, ціпок чи інший знаковий предмет. Як правило, танці супрово джуються піснями, текст яких здебільшого є уривками зі священних книг. Усі вони є молитвами, звернутими до Бога. До речі, ось чому так часто використо вують жест у танці - руки, з молитвою підняті до неба [1, 288-290].

Танець «Мазлтов» завжди виконували тільки жінки. Наречена могла вибрати ту, з котрою буде танцювати.

Ще один танець, пов'язаний з весіллям, називають «Бобес» - танець ба бусь на весіллі.

«Мехотонім» виконували родичі наречених.

«Безем» - танець, що виконували з мітлою. Він означає «вимітання» з бать ківської домівки.

«Флаш» - танець з пляшкою на голові. У ньому виконавці хизувалися сво їми вміннями та різними трюками, утримуючи пляшку на голові так, щоб вона не впала. Переважно такий танець виконували лише чоловіки, мабуть, через те, що потрібно докласти неабияких зусиль, щоб до кінця танцю утримати пляшку, не знімаючи її з голови.

Також є різновид танцю із запаленими свічками, який виконували жінки.

Цікавим є танок-гра «Шток» (палка). Під час нього ведучий кидає палку на підлогу, а танцівникам потрібно встигнути сісти на стілець, кількість яких об межена. Той, кому місця не вистачає, стає ведучим.

Проаналізувавши описані вище танці, можемо підсумувати, що всі вони разом і кожен з них окремо є традицією єврейського весілля, його окрасою, яка формувалася протягом багатьох років під впливом різних народів, особливос тей життя, релігійних переконань. Ці танці особливі тим, що в них відображені певні звичаї та обряди, характерні для єврейського народу. Через призму тан цювальної культури євреїв можна дослідити їх характер, манеру, почуття гум о ру, відданість своєму народові та вірі. Якщо провести паралелі між єврейською етнохореографією і танцювальною культурою українського народу, можна по бачити спільні риси, серед яких - різноманітність танцювальних традицій на ве сіллях, їх збереження та цінність.

Отже, у єврейського народу традиція танцювати на весіллі не втратила ак туальності з плином часу та поширена й сьогодні. Кожен єврейський весільний танець по-своєму цікавий , унікальний та поєднує єврейську етнохореографію і танцювальну традицію народу.

Література

1. История еврейского народа / оед. Ш. Эттингер. Москва, 2001. 688 с.

2. Береговский М. Я. Еврейская народная инструментальная музыка. Москва, 1987. 208 с.

3. Жорницкая М. Я. Танцы народов Азии. Москва, 1970. 180 с.

4. Хава нагила. URL: https://cutt.ly/gDpyACk (дата звернення: 20.01.2022).

5. Фрейлехс. URL: https://cutt.ly/bDpuDjl (дата звернення: 20.01.2022).

6. Rabbi Avi Zakutinsky. The Mitzvah Tantz (Part 1). URL: https://outorah.Org/p/27234 (да та звернення: 20.01.2022).

7. Ломакин В. С. Этническая хореография народов мира: Азия. Ч. I (Передняя «Запад ная» Азия и Южная Азия). Саратов, 2017. 71 с.

Размещено на Allbest.ru