Зображення жінки в мистецтві як елемент радянської ідеології (героїня-працівниця, мати-героїня, жінка в іміджі соціалістичного реалізму) в добу "Відлиги" та "Застою"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зображення жінки в мистецтві як елемент радянської ідеології (героїня-працівниця, мати-героїня, жінка в іміджі соціалістичного реалізму) в добу «Відлиги» та «Застою»

Гриценко Андрій, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри; Чумаченко Олена, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання, директор Навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

Анотація

У статті автори дослідили та проаналізували аспект зображення жінки в мистецтві періодів «відлиги» та «застою» як ключовий елемент тодішньої радянської ідеології. Метою статті визначено вивчення ролі героїні-працівниці, матері-героїні та сучасної жінки в іміджі соціалістичного реалізму. Виходячи з цього, автори звернули увагу на їхню символічну значущість у формуванні ідеологічних концепцій і соціальних цінностей у вказаний період. Методологічною основою дослідження є використання принципів історизму, системності та всебічності, а також поєднання проблемно-хронологічного та методів індукції й дедукції. Наукова новизна. Автори здійснюють важливий внесок у розуміння ролі та зображення жінки в радянському мистецтві у періоди «відлиги» та «застою». Шляхом аналізу героїнь-працівниць, матерів-героїнь та сучасних жінок у контексті соціалістичного реалізму висвітлено нові аспекти їхньої символічної значущості, що сприяє розширенню розуміння радянської ідеології та впливу на сприйняття ролі жінки в суспільстві.

Висновки. Під впливом радянської ідеології та комуністичної пропаганди, змінений образ жінки був як алегорія Батьківщини, сприяючи вихованню, особливо, у підростаючого покоління, патріотизму й любові до рідної землі та всієї радянської держави і соціалістичного суспільства. Результатом цього процесу постали зовсім нові аспекти у сприйнятті ролі жінки, що широко відображалися в мистецьких творах та свідчили про модифікацію традиційних стереотипів і соціальних ролей у радянському соціалістичному суспільстві. Участь жінок у різних сферах радянської економіки, підтримана ідеологічним впливом, відобразилася в їхньому новому образі в мистецтві, позитивно висвітлюючи різноманітні аспекти їхнього повсякденного життя та ролі у соціалістичному суспільстві.

Ключові слова: соціалістичний реалізм, радянська ідеологія, комуністична пропаганда, «відлига», «застій», радянське мистецтва, радянська пропаганда.

Abstract

Portrait of women in art as an element of soviet ideology (heroine-worker, heroine-mother, woman in the image of socialist realism) in the age of “Thaw” and “Stagnation”

Hrytsenko A., Doctor of Pedagogical Sciences, associate professor, Head of the Department; Chumachenko О., Candidate of Historical Sciences, associate professor of the Department of History, Law and Teaching Methods, Director Educational and Scientific Institute of Philology and History Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

In the article, the authors investigated and analyzed the aspect of the depiction of women in art during the “thaw” and “stagnation” as a key element of the Soviet ideology of those times. The purpose of the article is to study the role of heroine-worker, mother-heroine, and modern woman in the image of socialist realism. Based on this, the authors drew attention to their symbolic significance in forming ideological concepts and social values in this period. The methodological basis of the research is the use of the principles of historicism, systematicity, and comprehensiveness, as well as a combination of problem-chronological methods of induction and deduction. The scientific novelty. The authors make an essential contribution to understanding the role and portrayal of women in Soviet art during the periods of “thaw” and “stagnation”. By analyzing heroine-workers, heroine-mothers, and modern women in the context of socialist realism, the article highlights new aspects of their symbolic signifi cance, which contributes to expanding the understanding of Soviet ideology and influencing the perception of the role of women in society.

Conclusions. Under the influence of Soviet ideology and communist propaganda, the changed image of a woman was like an allegory of the Motherland, contributing to educating patriotism and love for the native land and the entire Soviet state and socialist society, especially in the younger generation. The result of this process came to be completely new aspects in the perception of the role of women, which were widely reflected in works of art and testified to the modification of traditional stereotypes and social roles in the Soviet socialist society. Women's participation in various spheres of the Soviet economy, supported by ideological influence, was reflected in their new image in art, positively highlighting various aspects of their daily lives and roles in a socialist society.

Key words: socialist realism, Soviet ideology, communist propaganda, “thaw”, “stagnation”, Soviet art, Soviet propaganda.

Постановка проблеми

Актуальність даної проблеми полягає в необхідності розкриття впливу радянської ідеології на зображення жінки в мистецтві впродовж періодів «відлиги» та «застою». Зокрема, важливо дослідити, як висвітлення жіночого образу у творах мистецтва відображало соціокультурні та політичні трансформації, визначаючи ролі та статус жінки в суспільстві. Аналіз ідей соціалістичного реалізму та їх втілення в образі жінки, як героїні-працівниці та матері-героїні, дозволить визначити, які концепції були підтримані владою та як це впливало на уявлення суспільства про роль жінки. Окрім того, аналіз сучасного жіночого образу в контексті «відлиги» та «застою» дозволить виявити можливі зміни в репрезентації жінки у мистецтві, що відбивається на культурній та гендерній динаміці суспільства і вплив його на сучасність.

Аналіз джерел та останні дослідження

У статті В. Ульянової «Стереотипи радянської і пострадянської фемінності» (Ульянова, 2021) розглядаються Тендерні стереотипи української жінки через призму журнальних видань «Радянська жінка» та «Жінка». Здійснюється аналіз мовної особистості жінки в різні етапи історії України, зокрема, враховуючи радянську та пострадянську добу. Дослідження може надає контекст для зрозуміння того, як Тендерні стереотипи впливали на сприйняття та зображення жінки в культурі й мистецтві під час «відлиги» та «застою». В праці Г. Суріни «Політична міфологія в рекламі та ідеології» (Суріна, 2013) характеризується підхід Р. Барта до політичних міфів, зокрема у рекламі та ідеології, та їхнє функціонування. Особливий акцент робиться на аналізі рекламної міфології та національної політичної міфології після розпаду СРСР, в образі жінки стаття дає змогу допомогти в розумінні, як політичні міфи та ідеологія впливали на зображення жінки в мистецтві та культурі.

Дослідниками А. Гриценком, В. Прокопчуком та О. Чумаченко (Гриценко, Прокопчук, Чумаченко, 2023) в аспекті дослідження радянського образотворчого мистецтва визначені його жанрові особливості за доби саме «відлиги» та «застою».

Важливим напрямком модифікації образу жінки були модні журнали, дане питання висвітлює О. Корнієнко у своїй статті «Періодика УРСР 1950-1980-х рр. як інструмент впливу на моду та повсякденне життя» (Корнієнко, 2018). У ній він розглядає механізми впливу періодики, зокрема журналів «Радянська жінка», «Перець», «Краса і мода», на моду та повсякденне життя в УРСР. Звертає увагу на цензуру та актуалізацію теми моди в другій половині ХХ ст. Дослідження слугує джерелом для розуміння того, як ідеологічний контроль та жіночі журнали впливали на стереотипи щодо образу жінки та її ролі в суспільстві. Окрему групу джерел становлять статистичні матеріали «Жінки в СРСР» (1964, 1965, 1978, 1983). Вони надають статистичні дані про роль та статус жінки в СРСР, вказують на вплив ідеологічної пропаганди на зміну стереотипів про жінку, є основою для аналізу тенденцій у ролі жінки під час «відлиги» та «застою», доповнюючи аналіз зображення жінки в мистецтві та культурі. Крім того, вченими А. Гриценком та О. Мозговим (Гриценко, Мозговий, 2023) представлено історико-політо- логічний аспект інтеграції комуністичної пропаганди в систему освіти СРСР та зокрема, її вплив на розвиток радянського мистецтва в означений період.

Мета статті полягає в детальному вивченні та розкритті змін у зображенні жінки в радянському мистецтві, зокрема в стилі соціалістичного реалізму, в періоди «відлиги» та «застою». Аналізуючи образ матері та роль жінки в суспільстві через призму мистецтва, автори ставлять за мету розкриття впливу радянської ідеології на формування нових соціокультурних концепцій і стереотипів, а також виявлення змін у сприйнятті та представленні жінки в мистецькій творчості під впливом політичних та соціальних трансформацій.

Виклад основного матеріалу

Жіночий образ у мистецтві є віддзеркаленням соціокультурних та ідейних трансформацій епохи, яку він втілює. З античних часів, коли Греція була колискою високорозвинутої цивілізації, і до епохи соціалістичного реалізму в радянському мистецтві, зображення жінки пройшло величезний еволюційний шлях.

Справжній початок цього шляху можна прослідкувати у стародавній Греції, де жіночі образи в мистецтві втілювали ідеали краси та жіночності. Персоніфікація богинь, таких як Афродіта та Артеміда, створювала візуальні образи жіночості, краси й сили. З іншого боку, у середньовіччі, образ жінки в мистецтві більше схилявся до релігійно-моральних концепцій, де вона часто зображувалася як грішниця або свята, подібна до Жанни д'Арк, яка за короткий проміжок часу увібрала у себе відразу два цих зображення.

У контексті соціалістичного реалізму, що зазначається в мистецтві радянської епохи, образ жінки набуває важливого значення як інструмент формування ідеології та соціальних цінностей. Під впливом радянської ідеологічної реклами, яка широко поширювалася, образ жінки піддавався модифікації, збагачуюсь новими атрибутами, що відсутні в традиційному сприйнятті.

Як відмічає Г. Суріна, «Радянська міфологія вбирала в себе численні традиційні елементи, які були органічно пов'язані між собою і набували системного характеру...» (Суріна, 2013, с. 167). Мистецтво того періоду було пропагандистом нового соціального порядку, а в його рамках - нового ідеалу жіночності. Героїня-працівниця та мати-героїня - це символи нового, рівноправного суспільства. Зображення сильної та працьовитої жінки, яка не лише рівноправна, але і невіддільна у будівництві соціалістичного суспільства, стало не лише виразом творчості, але й засобом формування нового ідеалу жіночності. Стаття аналізує зміни в зображенні жінки в мистецтві у контексті радянської ідеології, вивчаючи еволюцію її образу в середовищі соціалістичного реалізму, та висвітлює вплив цього процесу на сприйняття та роль жінки в суспільстві.

В історії мистецтва образ жінки-матері неодноразово переосмислювався і втілювався через призму ідеї Батьківщини. У радянському мистецтві це виявилося особливо важливим, оскільки ідеологія вбачала в жінці не лише трудівницю та матір, але й важливий символ рідного краю та патріотизму.

Образ матері, як образ Батьківщини, отримав тільки атрибути й риси. Вона ставала алегорією рідної землі, яка оберігає своїх дітей, забезпечуючи їхнє щасливе дитинство й навчання. У матері-символу Батьківщини виявлялася сполучена сила душі та тіла, що вказувало на необхідність гармонії між людьми та навколишнім світом. Її образ висвітлювався у художніх творах, пам'ятниках, плакатах та інших мистецьких формах.

Цей образ мав за мету виховувати патріотизм і любов до рідної землі, акцентуючи роль жінки як найважливішої сторожі та покликання до її захисту. При цьому мистецька інтерпретація образу Батьківщини відзначалася не лише масштабністю, але і величчю, що підкреслювало її важливість та значущість в історії народу. Образ матері-Батьківщини активно уособлюється в радянських піснях, де він стає об'єктом глибокого поетичного виховання та патріотичного заохочення. Впродовж Другої світової війни, наприклад, пісня Параски Амбросії відзначалася такими рядками: «Батьківщино радянськая, - Щира наша мати, - Ворогам твоїм ніколи Тебе не здолати! Батьківщино, зоре ясна, Наша перемога! Нам лежить до комунізму Ленінська дорога!»

У періоди «відлиги» та «застою» радянські поети продовжують тему матері-Батьківщини, використовуючи її образ для вираження важливих со- ціокультурних концепцій. Так, у творі «Пісня про рушник» (1958) Андрія Малишка, висловлюється образ матері, вона стає символом чистоти й любові. Образ матері-берегині, яка дарує життя, мудро формує почуття та виховує людину, наочно втілює найрідніше («Пісня про рушник» А. Малишка - гімн материнській любові - шкільний твір, б. д.). Цей образ алегорично порівнюється з образом малої батьківщини у рядках: «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов...». Таким чином, образ матері-Батьківщини відображається як символ не лише матеріальної землі, а й патріотичних та емоційних аспектів. У ліричному вірші «Лебеді материнства» Василя Симоненка висвітлюється тема материнства та Батьківщини, що виражена через пряме порівняння матері з Батьківщиною: «Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати». Автор ставить матір у вищезазначеному контексті, підкреслюючи її непорівнянну важливість та неперевершену роль, яку вона відіграє в житті кожної людини. У вірші відбивається ідея, що Батьківщина і мати є невіддільними складовими, неперевершеними та непорівнянними, і вибір в цьому контексті є неможливим. Василь Симоненко, використовуючи образ матері, ілюструє неперевершеність та непорівнянність батьківщини, яку неможливо вибрати чи замінити (Образ матері в сучасній поезії (А. Малишко, Б. Олійник, В. Симоненко та ін.) - шкільний твір, б. д.). Вірш висловлює почуття поваги та глибокої прив'язаності до матері, виокремлюючи її унікальну роль у формуванні особистості, так само як і загалом радянська батьківщина з точки зору ідеології виховує своїх громадян в дусі комунізму.

Однак, попри орієнтацію на новаторські ідеї ретельно зберігалися традиційні ролі жінок, зокрема, роль матері. Відзначено це у статті 35 Конституції СРСР від 1977 року, що закріплювала рівні права для чоловіків і жінок та передбачала низку заходів для сприяння активній участі жінок у суспільному та професійному житті. Спеціальні заходи для охорони праці та здоров'я жінок, підтримка материнства та дитинства, а також правовий захист свідчать про бажання забезпечити жінкам належні умови для реалізації їхніх прав та обов'язків, зокрема у зв'язку з материнством.

Зазначений процес містив спроби модифікувати стереотипи та визначити нові соціальні ролі для жінок. Ця трансформація образу жінки у владі радянського періоду визначалася не лише через ідеологічні впливи, але й через конкретні практичні заходи, такі як надання жінкам доступу до вищої освіти, професій та публічного простору. Як зазначалося у статистичній брошурі «Жінки в СРСР»: «Велика Жовтнева соціалістична революція забезпечила повне рівноправ'я жінок в соціалістичному суспільстві. В СРСР незмінно здійснюється ленінський принцип широкого залучення жінок до управління державою. У вищому органі державної влади - а Верховній Раді СРСР - майже одну третину складають жінки. Ні в одній капіталістичній країні світу нема такого широкого представництва жінок в парламенті.

В парламентах усіх капіталістичних країн, разом узятих, жінок менше, ніж у Верховній Раді СРСР. Так, наприклад, в США в складі конгресу в теперішній час тільки 20 жінок або 4%» (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1983, с. 6) У середині XX століття в СРСР відбувалися значущі зміни в ролі та залученні жінок у народному господарстві. Згідно зі статистикою, на початку 1950-х років кількість працівників жінок становила 20,3 мільйона осіб, або 48% усього населення залученого в народному господарстві. Впродовж наступних десятирічь протягом кожного п'ятиріччя спостерігалося збільшення цієї кількості: у 1958 році - 25,6 мільйона (47%), у 1963 році - 34,1 мільйона (48%) (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1964, с. 7), у 1964 році - 35,6 мільйона (49%) (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1965, с. 10). З 1965 року спостерігається активний ріст чисельності робітників жінок, який продовжується протягом наступних десятиліть: у 1965 році - 37,68 мільйона (49%), а з 1970 року жінки стають більшістю у народному господарстві, досягаючи 51% у 1978 році (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1978, с. 4), та 58,9 мільйона у 1982 році (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1983, с. 8).

Залучення жінок до праці виявилося найбільшим у секторах охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення (84% у 1977 році), а також в секторі кредитування, державного страхування (83%), торгівлі, матеріально-технічного постачання і збуту, заготівлі (77%), просвітленні (73%) і культурі (71%) (Жінки в СРСР: статистичні матеріали, 1978, с. 4). Активне зростання залучення жінок у різноманітні сфери праці відзначалося не тільки кількісними показниками, однак й спричиняло значущі зміни в соціальних уявленнях. Збільшення активності жінок у сфері економіки вимагало реформування традиційних уявлень про жіночі ролі, що призвело до возвеличення образу жінки в не традиційних для неї сферах. Загалом починаючи з 1928 року, в СРСР відзначено значуще збільшення кількості жінок, зайнятих у різних сферах, що в середньому піднялося від 10-20% до 50-60% на кінець епохи «застою». Зауважимо, що активна ідеологічна пропаганда, яка включала як загальну ініціативу, так і новий підхід до зображення жінки в мистецтві, виявилася важливим інструментом, який дозволив не лише уникнути руйнування стереотипного образу жінки, як берегині домашнього вогнища, але і модифікувати його, розширивши його концепцію та відкривши нові можливості. Як відмічала у висновку статті «Стереотипи радянської і пострадянської фемінності» В. Ульянова: «Отже, аналіз мовних особистостей жінок, представлених на сторінках журнального періодичного видання «Радянська жінка» і сучасного журналу «Жінка» доводить, що провідною моделлю радянської жінки була знеособлена мовна особистість, яка орієнтована на виконання важкої роботи на благо країни» (Ульянова, 2021, с. 48)

Результати цих змін не лише відображалися у збільшенні чисельності робітниць жінок, а й збагачували жіночий образ новими рисами та можливостями. Ідеологічна спрямованість не обмежувалася тільки розширенням участі жінок у господарському секторі, а також впливала на їхню роль у суспільно-культурних аспектах, включаючи мистецтво.

Образ жінки-працівниці виявлявся у творах образотворчого мистецтва, інтегруючи традиційні принципи соціального реалізму, засновані на концепції позитивного відображення повсякденного життя. Мистецькі твори передавали різноманітні сцени з побуту, в яких жінка займала ключову роль. Один із визначених прикладів цього підходу - картина «Медсестра» (1955) від українського радянського художника Михайла Божого. У творі переважають білі кольори на халаті з широкими рукавами та манжетами, що підсилює враження чистоти та ніжності дівчини, відзначаючи її жіночість. Акцентуючи на відображенні жіночої діяльності в ролі медичної працівниці, художник наголошує не лише на її вишуканій жіночності через використання світлих відтінків, однак й вбачається ідея необхідності внесення жінок у державний апарат. Такий образ сприймається як символ не лише жіночої естетики, але й активного внеску в суспільство

Картину Т. Яблонської «Ранок» (1954) можна розглядати як репрезентацію змін у сприйнятті місця жінки в суспільстві, що відбувалися вже з її дитинства. На полотні зображена дівчина, яка займається ранковою зарядкою, що стала ритуалом для всіх дітей Радянського Союзу через поширення радіоприймачів і голосів дикторів, які оголошували початок дистанційної зарядки. Цей ритуал єднало всіх дітей країни, відчужуючи їх і відчуваючи себе частиною держави.

Звертаючись до конкретних деталей картини, можна відзначити, що дівчина виконує непрості ранкові вправи, а вже складні гімнастичні або балетні вправи. Це вказує на підтримку та розвиток таких напрямків для жінок. Додатково, в одязі на стільчику виражено участь дівчини в комуністичному вихованні, що підкреслюється червоною краваткою, що символізує її приналежність до піонерського руху Радянського Союзу. Такий підхід вказує на те, що виховання жінок у дусі комунізму починалося ще з дитинства. Картина вражає своєю теплою колірною палітрою та обробкою зеленими рослинами, підсилюючи враження світлого, наповненого життям оточення. Всі ці деталі образу доповнюють мистецьке втілення ідеї не лише про жіночу грацію та активність, але і про формування нових цінностей та можливостей для жінок у соціумі радянського періоду.

Загальні засади соціалістичного реалізму, які виражаються у зображенні позитивних сторін повсякденного життя, дозволили мистецтву вирішально вплинути на створення нових уявлень про роль жінки в суспільстві. Такий підхід у мистецькому відображенні відігравав активну роль у формуванні гендерних стереотипів та сприяв зміні уявлень про жіночу працю в суспільстві. Естетика образу радянської жінки, що формувалася в епоху «відлиги» та «застою», мала визначені джерела й у модних образах, презентованих в рамках впливових модних журналів того часу. Однією з ключових ідей була відданість праці, як і в інших напрямках мистецтва, що знаходила втілення в сучасних модних тенденціях. Жінку визначали як працьовиту, енергійну та впевнену в собі особистість. Модний одяг підкреслював стриману елегантність, зосереджуючись на функціональності та практичності. Акцент на лаконічності та вишуканості в одязі відображав важливі аспекти образу сучасної жінки, що активно взаємодіяла у суспільстві того часу. Зокрема, сучасні модні журнали сприяли створенню ідеалізованого образу жінки, яка була не лише частиною соціалістичного спрямування, але й втіленням визначних цінностей активного життя.

Як відмічала О. Корнієнко: «Метою публікацій було пропагування радянської моди та виховування смаку, показ переваг “своєї” моди на противагу західній. Канони “правильної” та “доступної” радянської моди лунали на шпальтах кожного випуску. Як зазначала радянський мистецтвознавець І. Андрєєва: “У нас є своя мода. І головна її відзнака - вона адресується всім без винятку”» (Корнієнко, 2018, с. 85).

жінка героїня соціалістичний відлига застой

Висновки

Отже, у соціалістичному реалізмі та мистецтві загалом, образ жінки став ключовим інструментом формування ідеології та соціальних цінностей. Під впливом радянської ідеології, цей образ був наділений новими атрибутами, що сприяли модифікації ролі та статусу жінки в суспільстві.

Зображення матері у мистецтві стало алегорією Батьківщини, виховуючи патріотизм та любов до рідної землі. Образ матері-Батьківщини використовувався як інструмент пропаганди, заохочуючи до захисту та відданості. Радянські поети продовжували дослідження теми матері-Батьківщини, використовуючи її образ для вираження соціокультурних концепцій. Такі твори, як «Пісня про рушник» Андрія Малишка та «Лебеді материнства» Василя Симоненка, стали символами глибоких емоцій та патріотичних почуттів.

Зміни у зображенні жінок в радянському мистецтві та їхня участь у різних сферах економіки свідчили про наміри модифікувати традиційні стереотипи та надавати нові соціальні ролі жінкам. Цей процес був результатом ідеологічного впливу та конкретних заходів, таких як доступ жінок до вищої освіти та робочих місць. Збільшення активності жінок у різних сферах та їхня залученість до праці відобразилися у новому образі в мистецтві, що ілюстрував різноманітні аспекти їхнього повсякденного життя. Мистецькі твори, такі як картина «Медсестра» Михайла Божого, передавали позитивні сцени з життя жінок, відзначаючи їхню жіночість та важливу роль у суспільстві.

Список використаних джерел і літератури

1. Гриценко А., Мозговий О. (2023). Інтеграція комуністичної пропаганди в систему освіти СРСР: історико-політологічний аспект. Сумський історико-архівний журнал, (XLI), 5-13.

2. Гриценко А.П., Прокопчук В.С., Чумаченко О.А. (2023). Жанрові особливості радянського образотворчого мистецтва за доби «відлиги» та «застою». Сумський історико-архівний журнал, (XLI), 23-32.

3. Женщины в СССР: статистические материалы (1-е изд.). (1978). Москва: Финансы и статистика, 15.

4. Женщины в СССР: статистические материалы (2-е изд.). (1964). Москва: Финансы и статистика, 12.

5. Женщины в СССР: статистические материалы (2-е изд.). (1965). Москва: Финансы и статистика, 15.

6. Женщины в СССР: статистические материалы. (1983). Москва: Финансы и статистика, 36.

7. Корнієнко О.В. (2018). Періодика УРСР 1950-1980-х рр. як інструмент впливу на моду та повсякденне життя. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Історія України». Українознавство: історичні та філософські науки, (27), 77-88.

8. Образ матері в сучасній поезії (А. Малишко, Б. Олійник, В. Симонеко та ін.) - шкільний твір. (б. д.). Бібліотека української літератури УкрЛіб.

9. «Пісня про рушник» А. Малишка - гімн материнській любові - шкільний твір. (б. д.) Бібліотека української літератури УкрЛіб.

10. Суріна, Г. Ю. (2013) Міфологізація масової свідомості засобами ідеології і реклами. Нова парадигма: журн. наук. пр., (114). Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 158-168.

11. Ульянова В.О. (2021). Стереотипи радянської і пострадянської фемінності. Мова, (35), 45-49.

References

1. Hrytsenko A., Mozhovyy O. (2023). Intehratsiya komunistychnoyi propahandy v systemu osvity SRSR: istoryko-politolohichnyy aspekt [The integration of communist propaganda into the education system of the USSR: a historical and political aspect]. Sums'kyy istoryko-arkhivnyy zhurnal, (XLI), 5-13. [in Ukrainian].

2. Hrytsenko A.P., Prokopchuk V.S., Chumachenko O.A. (2023). Zhanrovi osobly- vosti radyans'koho obrazotvorchoho mystetstva za doby «vidlyhy» ta «zastoyu» [Genre features of soviet visual art during the “Vidlyha” and “Zastii” periods]. Sums'kyy istoryko- arkhivnyy zhurnal, (XLI), 23-32. [in Ukrainian].

3. Zhenshchiny v SSSR: statisticheskie materialy (1-he vyd.) [Women in the USSR. Statistical materials (1st ed.)]. (1978). Moscow: Finance and Statistics, 15. [in Russian].

4. Zhenshchiny v SSSR: statisticheskie materialy (2-he vyd.) [Women in the USSR. Statistical materials (2st ed.)]. (1964). Moscow: Finance and Statistics, 12. [in Russian].

5. Zhenshchiny v SSSR: statisticheskie materialy (2-he vyd.) [Women in the USSR. Statistical materials (2st ed.)]. (1965). Moscow: Finance and Statistics, 12. [in Russian].

6. Zhenshchiny v SSSR: statisticheskie material [Women in the USSR. Statistical materials]. (1983). Moscow: Finance and Statistics. [in Russian].

7. Korniyenko O.V. (2018). Periodika URSR 1950-1980-kh rr. yak instrument vplyvu na modu ta povsiakdenM zhyttya [Periodicals in the USSR in the 1950s-1980s as an instrument of influence on fashion and everyday life]. Bulletin of У N. Karazin Kharkiv National University. Series «History of Ukraine». Ukrainian Studies: Historical and Philosophical Sciences, (27), 77-88. [in Ukrainian].

8. Obraz materi v suchasnii poezii (A. Malyshko, B. Oliinyk, V. Symoneko ta in.) - shkilnyi tvir [The Image of Mother in Contemporary Poetry (A. Malishko, B. Oliynyk, V. Symonenko, and others) - a schoolwork]. Ukrainian Literature Library UkrLib. [in Ukrainian].

9. «Pisnia pro rushnyk» A. Malyshka -himn materynskii liubovi - shkilnyi tvir [«Pisnia pro rushnyk» by A. Malyshka - a hymn to maternal love - a schoolwork.]. Ukrainian Literature Library UkrLib. [in Ukrainian].

10. Surina H.Y. (2013). Mifolohizatsiia masovoi svidomosti zasobamy ideolohii i reklamy [Mythologization of Mass Consciousness through the Means of Ideology and Advertising]. Nova Paradigma: Journal of Scientific Papers, (114). Kyiv: M. P. Dragomanov National Pedagogical University Press, 158-168. [in Ukrainian].

11. Ulyanova V.O. (2021). Stereotypy radianskoi i postradianskoi feminnosti [Stereotypes of Soviet and Post-Soviet Femininity]. Language, (35), 45-49. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru