Технологія творчого самовираження особистості диригента хору в культурно-освітньому просторі закладу вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологія творчого самовираження особистості диригента хору в культурно-освітньому просторі закладу вищої освіти

СМИРНОВА Тетяна Анатоліївна - доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри мистецьких дисциплін Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради

СМИРНОВА Тетяна Анатоліївна. ТЕХНОЛОГІЯ ТВОРЧОГО САМОВИРАЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИРИГЕНТА ХОРУ В КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статті запропоновано структурну модель технології творчого самовираження студентів на прикладі підготовки диригентів хору. Проаналізовано слушність аксіологічного, синергетичного та генетичного методологічних підходів, які забезпечують розуміння цінності творчого самовираження, вартості само актуалізації та самоствердження студента-диригента. Подано детальну характеристику технологічного процесу підготовки майбутніх диригентів хору з огляду на усталені компоненти педагогічних технологій, які об'єктивують мету, динаміку мотивації, зміст, методи і форми розвитку здатності студента до творчого самовираження.

Ключові слова: професійна мистецька освіта, педагогічна технологія, творче самовираження особистості, студенти-музиканти, вчителі музичного мистецтва, вчителі мистецьких дисциплін, диригент хору, культурно-освітній простір, заклад вищої освіти.

SMYRNOVA Tetyana Anatolyivna. TECHNOLOGY OF CREATIVE SELF-EXPRESSION OF THE PERSONALITY OF THE CHOIR CONDUCTOR IN THE CULTURAL AND EDUCATIONAL SPACE OF THE INSTITUTION OF HIGHER EDUCATION

The article proposes a structural model of the technology of creative self-expression of students on the example of training choir conductors. The validity of axiological, synergistic and genetic methodological approaches, which provide an understanding of the value of creative self-expression, the value of self-actualization and self-affirmation of a student-conductor, is analyzed. A detailed description of the technological process of training future conductors of the choir is provided, taking into account the established components of pedagogical technologies, which objectify the goal, dynamics of motivation, content, methods and forms of development of the student's ability to creative self-expression.

The preparation of student-conductors for creative self-expression is considered in view of the requirement of technologization of art education. The validity of the methodological guidelines is argued in view of the axiological approach, according to which the student is considered as the unconditional value of art education. Using the ideas of a synergistic approach makes it possible to address the student as a unique individuality, a creative personality capable of unexpected, original actions from the first year.

The importance of taking into account the non-stereotypical combination of abilities of a creatively gifted artistic personality is emphasized. Creative self-expression of a student is considered as a complex process of him as a professional personality, revealing his own individuality, which takes place in the form of self-determination and selfactualization.

A group of methods and techniques that make up the content of the pedagogical technology of creative selfexpression of the future choir conductor is systematized. The importance of a variable combination of strategic, tactical and operational goals in the musical-educational process is emphasized, which ensures students' awareness of the value of self-expression as a creative process.

Keywords: professional art education, pedagogical technology, creative self-expression of personality, student musicians, teachers of musical art, teachers of art disciplines, choir conductor, cultural and educational space, institution of higher education.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

творче самовираження диригент хор

Творча особистість є найбільшою цінністю для будь-якого суспільства. Для України, яка прагне стати високорозвиненою, висококультурною і демократичною державою, активізація творчого самовираження діячів освіти, культури і мистецтва стає необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Вчені стверджують, що доля сучасної України залежить від того, чи будуть ефективно задіяні інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного її громадянина, зокрема музикантів і вчителів музичного мистецтва.

Творчий розвиток особистості майбутнього музиканта здійснюють заклади вищої освіти мистецького спрямування, які мають забезпечувати високий рівень якості музичної освіти. На цьому шляху зростає пріоритет педагогічних технологій, адже вони значно інтенсифікують освітній процес. Обґрунтуванню вартості технологізації музично-педагогічного процесу присвячено праці вітчизняних учених, які працюють закладах мистецької освіти. Втім, проблема змісту і форм технології творчого самовираження студентів у закладах вищої освіти мистецького спрямування не стала поки що предметом спеціального дослідження. Виникає суперечність між вимогою су-спільства до музиканта як ініціативної особистості, професійно підготовленої до активно творчої музичної діяльності і недостатньою розробленістю необхідного технологічного інструментарію, здатного підвищувати якість мистецької освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Методолого-теоретичне обґрунтування сутності, змісту і форм педагогічних технологій здійснено вітчизняними вченими В. Андрущенком, І. Бехом, С. Гончаренком, І. Зязюном, В. Кременем, Л. Рибалко, О. Савченко, С. Сисоєвої, О. Тимошенко, зарубіжними авторами Г. Еллінгтоном, М. Клариним, П. Мітчеллом, Ф. Персивалєм, С. Споулінгогм, Ф. Янушкевичем [1, 2, 3, 4]. Сучасна педагогічна наука розглядає педагогічну технологію як наукомістке, інтегроване досягнення у царині гуманітарних і технічних наук, що акцентує увагу на гуманістичних пріоритетах, творчій спрямованості освітнього процесу, його варіативних засадах [4, с. 11]. Варто зазначити, що ґрунтовно розроблено теоретичні і методичні основи технологій творчого розвитку студентів вищих закладів освіти у працях вітчизняних психологів (В. Моляко, В. Рибалка, В. Роменець, В. Семиченко) і педагогів (Н. Кичук, О. Савченко, С. Сисоєва). Питання фахової підготовки студентів мистецьких факультетів розглянуто у дослідженнях К. Завалко, А. Козир, В. Лабунця, Н. Мозгальової, О. Олексюк, В. Орлова, Г. Падалки, Т. Смирнової, B. Тушевої, В. Черкасова, О. Щолокової. Втім, враховуючи сучасні стратегії України вдаватися до стрімких змін у мистецько-освітньому просторі, можна вважати недостатньою увагу вчених стосовно розробки технологій творчого розвитку, зокрема творчого самовираження студентів-музикантів. Не повною мірою розкрито послідовність педагогічних і виховних впливів викладачів з огляду на культурно-освітній простір закладу вищої освіти мистецького спрямування.

Мета статті - обґрунтувати зміст і структуру педагогічної технології підготовки студентів-музикантів до творчого самовираження у культурно-освітньому просторі закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Термін самовираження студента будемо тлумачити як складний процес становлення особистості, що відбиває її бажання знайти певний символічний смисл у собі і власному житті. Сутність самовираження полягає у здійсненні динамічного руху, розвитку творчих можливостей «Я»-професіонала, що відбувається у суспільстві в ході співробітництва та професійної діяльності [6, с. 149]. Сутнісними ознаками-процесами творчого самовираження стають процедури виявлення і ствердження студентом власної індивідуальності, що відбуваються у формі самовизначення і самоактуалізації, прагнення найбільш повного розкриття творчих можливостей особистості, що підтримуються суспільством (А. Маслоу, C. Сисоєва).

Стрижнем технології творчого самовираження студентів можна вважати філософський плюралізм, що синтезує основні положення кількох методологічних підходів на основі гуманізації знання. Слушними мають бути провідні положення аксіологічного підходу стосовно студента як головної цінності мистецької освіти, творчий потенціал якого потребує плекання та підтримки. Йдеться про створення у закладі (на факультеті) вищої мистецької освіти демократичного культурно-освітнього середовища для усвідомлення студентами особистісних і професійних смислів мистецької діяльності, розуміння значущості динамічного руху, творчості для професійного самовираження музиканта-митця [2, с. 23]. Зокрема, йдеться про усвідомлення змісту, смислу і цінності понять «творення», «переживання» та «ставлення» (В. Франкл) [7]. Дієвою педагогічною умовою розвитку самовираження стає усвідомлення студентом цінності творення, які забезпечують продуктивність його творчої діяльності та оригі-нальність мистецьких інтерпретацій.

Цінності переживання акцентують увагу на здатності майбутніх музикантів відчувати задоволення від творчого самовираження, знахідок і нових перспектив. Слід визнати слушність підсилення, підкріплення у мистецькій освіті позитивних емоцій, відгуків, емпатійних реакцій і почуттів студентів до себе та інших, які стають запорукою розвитку їхнього творчого самовираження.

Цінності ставлення (В. Франкл) мають формуватися завдяки розумінню і позитивному відношенню студента до мистецтва музики як результату творчого самовираження композитора, виконавців та слухачів. Позитивні емоційно-естетичні ставлення студента до себе і викладачів (любов, симпатії, емпатійні відчуття, естетичні пережи-вання) спричиняють інтенсивні самозміни, стимулюють до відмови від професійних штампів і стереотипів на шляху ствердження власної долі успішного Музиканта, Просвітника, Педагога.

Ґрунтовною методологічною основою технологій творчого самовираження студента-музиканта є синергетичний підхід (Г. Хаген, І. Пригожин), за яким акцентується слушність внутрішньої активності майбутнього музиканта, закономірності його нелінійного саморозвитку. Синергетичний підхід і принцип самоорганізації враховують можливості варіювання технологічних «вузлів» (В. Семиченко) і підструктур технології творчого самовираження, зумовлюють гнучкі раптові зміни у використанні педагогічних підходів, концепцій, методів і форм організації навчально-творчої діяльності студентів.

Ряд вітчизняних дослідників (В. Моляко, С. Сисоєва, В. Рибалка) акцентують засадничу роль особистісно-діяльнісного і генетичного підходів, за допомогою яких виявляється складність психологічної структури творчої особистості студента-музиканта та його самовираження [3]. У процесі створення науково - обґрунтованого системного уявлення про творчу особистість, яку розглядають як «систему систем» (Г. Костюк), цікавою є модель багатовимірної, системної структури особистості (соціально-психолого-індивідуальні, діяльнісні, генетичні параметри), розробленої відомим українським психологом В. Рибалкою на підставі досліджень Ф. Лерша, Г. Костюка, К. Платонова, Ф. Моргуна[5]. Творча особистість, зазначає С. Сисоєва, має розглядатися в аспекті своєрідної підсистеми особистості, що має пріоритетні “базові“ творчі якості особистості. Зокрема, інтенсивність творчого самовираження залежить від типу спрямованості, характерологічних особливостей, творчих умінь та психічних процесів студента-музиканта.

Більшість зарубіжних дослідників, розглядаючи феномен творчої особистості (К. Роджерс, А. Маслоу, К. Тейлор, Е. Торренс), досліджують фактори, що сприяють її самовираженню, динаміку мотивації до творчої діяльності, розвитку творчої активності. Творчу особистість характеризує творчий стиль її діяльності, активність, ініціативність, дивергентний стиль мислення. Вважається, що творчий рівень самовираження особистості проявляється як високий рівень його знань, прагнення до нового, оригінального. Головним проявом творчого самовираження особистості студента визнають наявність творчих здібностей, які пов'язуються з мотивацією, темпераментом, гнучкістю розуму і рівнем інтелекту. Творчі здібності є пластичними, вони вступають один з одним у взаємодію. Виділяють загальні та спеціальні здібності, які стосуються певного виду діяльності (гуманітарні, технічні, мистецькі). Вважається, що кожна людина має певні творчі можливості, які разом складають потенціальний рівень творчого самовираження, який тлумачать як міру сутнісної творчої сили особистості у спілкуванні, управлінні, самореалізації. Більш високим рівнем творчого самовираження вважається обдарованість, а потім - талант, які проявляються через успіх у діяльності [5].

Значущість естетичного виховання, роль мистецтва для успішного самовираження особистості студента неодноразово підкреслювали О. Михайличенко, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Щолокова [6]. Автори наголошують на тому, що розвиток особистості студента має відбуватися у навчально-творчій діяльності, яка посідає чільне місце у змісті освіти як досвід творчої діяльності. Спираючись на праці В. Бондаря, В. Вихрущ, В. Лозової, інших вітчизняних дидактів, можна стверджувати, що досвід творчого самовираження є самостійним структурним компонентом змісту вищої музичної освіти. Він передбачає: а) пізнання та перенесення раніше засвоєних мистецьких понять у нову ситуацію; б) самостійне знаходження студентами проблеми, пошук альтернативи її вирішення; в) комбінування раніше засвоєних способів самовираження у нові [5, 6]. Це дозволяє визнати, що провідними у творчому самовираженні студента-музиканта є пізнання без стереотипів, створення, перетворення, нестандартне використання об' єкту в новій якості.

Слід зазначити, що дієвим фактором успішності творчого самовираження особистості студента є високий рівень педагогічної майстерності його викладача, залучення студента до співдружності та співтворчості. Важливу роль має виховання у студента позитивної мотивації до творчого самовираження, формування його активності, сміливості, гнучкості мислення. Провідними функціями викладача для активізації студента до творчого самовираження має стати ціннісно-орієнтаційна та культурно-освітня, що дозволяють поступово і системно виводити майбутнього музиканта, педагога, митця з аудиторії до культурного, мистецького простору закладу освіти і регіону.

Надалі мистецько-освітній процес має здійснюватися з урахуванням активізації студента до творчого самовираження від культурно-освітнього простору вишу, певного регіону до прагнення самовизначення і само актуалізації у державі - європейському просторі (обдарованість) - планетарному культурно-освітньому просторі (талант).

Розглянемо специфіку технології творчого самовираження особистості на прикладі підготовки у закладах вищої освіти (педагогічних університетах, університетах мистецтв, академіях культури і мистецтв) майбутніх диригентів хорових колективів. Диригентсько-хорова освіта, яку тлумачать як «процес духовного і практичного виховання, навчання та розвитку особистості студента, спрямованого на оволодіння науковими основами, професійними уміннями і цінностями хорової культури, підготовку до професійної виконавської, педагогічної та управлінської діяльності у хоровому колективі» [6, 4]), має значний потенціал для творчого розвитку особистості студента.

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми дозволяє стверджувати, що завдання розвитку творчого самовираження студентів у процесі диригентсько-хорової освіти має вирішуватися з позицій формування творчих якостей майбутнього диригента-хормейстера (Р. Кофман, Л. Остапенко), розвитку умінь творчої інтерпретації хорових творів (Г. Голик); досвіду аранжування народно-пісенної творчості (М. Медведєва); формування творчих прийомів репетиційної роботи з хоровим колективом (А. Карпун, П. Ковалик), оволодіння активно-творчо-контактним стилем управління хоровим колективом (А. Козир) [6].

З огляду на те, що творчий розвиток акцентує здібність до народження нестандартних і незвичних ідей, здатність швидко вирішувати проблеми і ситуації, проаналізуємо специфіку технології творчого самовираження майбутніх диригентів хору у закладах вищої освіти. Структура педагогічної технології творчого розвитку студента-хормейстера складається з цільового, мотиваційного, змістового, процесуального і контролюючо-корекційного компонентів, які разом відбивають структуру педагогічної системи.

Цільовий компонент потребує створення умов для розуміння майбутніми диригентами хору доцільності творчого самовираження як здатності до творчої активності, поповнення творчого потенціалу. Рекомендується в якості стратегічної мети обирати розвиток студента як творчої особистості, здатної до саморозвитку власного творчого потенціалу. Тактична мета може спрямовуватися до розвитку певної складової творчого потенціалу (активності, здібностей, особистісних якостей, творчого мислення, уяви тощо) особистості музиканта-хормейстера. Оперативна мета визначається для кожної дисципліни окремо, згідно необхідності виховання певної творчої якості-здібності студента в умовах конкретної дисципліни. Наприклад, розвиток здібностей до імпровізації, здатності до перетворення музичного матеріалу, оригінальності, гнучкості, дивергентного мислення, висунення гіпотез має відбуватися на заняттях з хорового аранжування, диригування, педагогічної практики, виконавсько-педагогічної майстерності. Критерієм сформованості цільового компонента є розуміння і активна реалізація студентом окресленої мети.

Мотиваційно-особистісний компонент технології творчого розвитку диригента-хормейстера спрямовує викладачів створювати позитивні умови для розвитку у студентів прагнення до творчої діяльності, виявлення новаторських підходів у хоровому виконавстві. З цією метою варто виховувати у студентів упевненість у своїх силах та здібностях, бажання вивчати власні творчі можливості, розвивати допитливість, цілеспрямованість і наполегливість у пошуках нової інформації. Мотиваційно-особистісний компонент потребує використання широкого спектру методів виховання у майбутніх диригентів, хормейстерів, співаків і солістів характерологічних властивостей творчої особистості: сміливості; готовності до ризику; самостійності; ініціативності, вміння довести почату справу до кінця; працелюбності, емоційної активності (С. Сисоєва).

Варто систематично залучати студентів-музикантів до концертно-виконавської діяльності в культурно-освітньому, мистецькому просторі закладу освіти, регіональних і міжнародних конкурсах і фестивалях. Для цього викладач має гнучко змінювати творчі завдання, разом зі студентом знаходити оригінальні форми творчого самови-раження, самопізнання, самовдосконалення. Рекомендується розвивати здатність до емпатійного переживання художніх образів хорового мистецтва, створювати художньо-пошукові ситуаціі. Цілком слушним уважається використання прийомів підбадьорення, похвали, прийняття ідей з боку студента, знаходження індивідуального тону спілкування з кожним студентом окремо, оцінка стану студента засобами міміки, пози, жесту (О. Матвеєва). Автори зазначають, що стимулювання позитивних мотивів творчого самовираження студентів буде ефективнішим за умов: а) формування нового, гнучкого, варіативного мислення студентів; б) формування позитивних психологіч-них настанов студента про себе; в) наближення творчої діяльності студента до кола актуальних та значущих об'єктів; г) заміну нейтральних навчальних інструкцій вмотивованими; д) допомога студентові у розвитку перспективної лінії життєвого сценарію творчої дії; є) використання проблемно-діалогічного підходу у викладанні.

Критерієм готовності до студента-хормейстера до творчого самовираження є прояв у нього стабільного інтересу до застосування прийомів творчої, нестандартної діяльності.

Змістовий компонент технології творчого розвитку зумовлює необхідність оволодіння студентами творчим тезаурусом, виявлення структурних і функціональних зв'язків між основними, додатковими і допоміжними поняттями. Зокрема, на підставі складеного ними глосарія відповідних термінів і понять студенти мають усвідом-лювати сутність, запам' ятовувати, засвоювати зміст творчості, музично-хорової, диригентської творчості, творчого розвитку особистості («базові творчі якості», «творчий стиль діяльності», «творча активність», «творчі здібності», «творчі можливості», «творче самовираження»). Серед творчих здібностей вартими уваги студента-диригента (співака) мають бути гнучкість, легкість, оригінальність, точність музичного мислення (Дж. Гілфорт). Свідоме засвоєння допоміжних понять щодо напрямів і прийомів музично-хорової творчості дозволить студентам (за допомогою викладача) поступово долати шлях до самотворення і саморозвитку на шляху самовираження. Змістовий компонент педагогічної технології творчого розвитку особистості передбачає виховання у студентів прагнення долати інерцію мислення, розвивати уміння аналізувати, інтегрувати і систематизувати музично-хорову інформацію. Неабияку увагу слід приділяти продуктивному міжособистісному діалогу.

Усвідомлення сутності і змісту необхідних для творчого самовираження студента термінів має відбуватися на заняттях з хорового аранжування, хорового диригування, хорової практики. Варто організовувати вивчення музично-хорової спадщини з точки зору оригінальності здобутків авторів хорових шедеврів, новизни наявних або можливих виконавських підходів диригента і співаків. Якість засвоєння змісту творчого розвитку студентів залежить від наявності проблемного викладу навчального матеріалу, обговорення можливих гіпотез розвитку вітчизняної хорової культури, висунення оригінальних виконавських ідей, підходів, завдань. У період підготовки до курсових і дипломних проектів необхідно виховувати здатність студента-хормейстера до інтелектуально-творчої, дослідницької діяльності.

Необхідно зазначити, що творчий розвиток студентів-хормейстерів відбувається також у культурно-освітній діяльності, виступах на концертах, виховних годинах. Зокрема, використання викладачем методів колективної та індивідуальної мозкової атаки, колективної записної книжки, синектики, діалогів стимулює бажання студентів генерувати несподівані ідеї, пожвавлює обмін думками й вільними асоціаціями в обмежений термін часу. До змісту вищої диригентсько-хорової освіти мають бути залучено також відомості про способи творчої діяльності видатних діячів хорової культури. Обговоренню можуть підлягати прийоми розвитку творчого мислення і творчої уяви, до яких відносять комбінування, аглютинацію, акцентування, гіперболізацію (зміну величин), типізацію або узагальнення [5].

Для формування творчого мислення як ментальної основи творчого самовираження вивчається досвід використання прийому акцентування у хорових інтерпретаціях, а згодом можна звернутися до прийому комбінування як сполучення елементів музично-хорового досвіду у незвичних комбінаціях. Стимулювання творчого мислення відбувається в ознайомленні і використанні прийому аглютинації, який передбачає свідомий підбір митцем невипадкових рис згідно ідеї або задуму. Доповнюватимуть скарбничку творчих прийомів студентів літота (зменшення) і гіпербола (збільшення). Їх традиційно використовують композитори для яскравого виявлення властивості героя хорового твору (вони стосуються змістових, смислових, динамічних і темпових змін). Названі відомості стають змістовою основою для формування дивергентного (різноспрямованого) творчого мислення і поступового розвитку творчої уяви як дієвого фактора творчого самовираження майбутнього диригента-хормейстера. В хоровому мистецтві дивергентність виявляється також через тенденцію авторів музики і тексту хо-рового твору до іносказання, алегорії, метафори, метонімії, синекдохії, символу. Творче засвоєння студентами фундаментальних тем та засобів творчої діяльності на прикладі хорових творів активізує їх до побудови особистісної системи знань, способів і прийомів творчих дій, цінностей, адекватних музичній освітній діяльності та освітнім стандартам.

Слід зазначити, що зміст творчого компоненту музично-хорової освіти диригента хору може виходити за межі загальноприйнятих програм, відрізнятися значним рівнем узагальненості, враховувати інтереси, стиль і темп засвоєння студентами знань. Важливо залишати час для глибокого проникнення у зміст теми. З огляду на це, варто ініціювати створення викладачами альтернативних програм, що відповідають цілям технології розвитку творчого самовираження студента-хормейстера. Критерієм, за яким виявляються зміни у творчому тезаурусі майбутнього диригента хору можна вважати системність, глибину, якість знань про творчість, творчу особистість, технології творчої музично-хорової діяльності .

Процесуальний компонент технології творчого розвитку особистості диригента хору має забезпечувати розвиток здатності студента-хормейстера варіативно та гнучко використовувати величезний інструментарій творчого розвитку (методи, засоби, прийоми, способи, форми). Значну увагу творчим методам приділяв у своїй педагогічній діяльності М. Леонтович. Видатний український композитор і хоровий диригент активно залучав своїх студентів до виконання творчих задач, що охоплювали завдання творення мелодій, запис їх нотами, спів власних мелодій на заданий інтервал, або певний текст, транспонування та обробку народних мелодій, додавання до них ритмічного супроводу, організація хорового антифонного співу, інсценованих музичних і хореографічних ігор тощо. В процесі педагогічної практики у дитячих і студентських хорових колективах студентам можна пропонувати такі творчі музичні вправи, як ритмічна драматизація, вербальна інтерпретація музики, малювання та інсценізація пісні, музична імпровізація, пантоміма, поєднання музичного і поетичного мистецтва з ігровою діяльністю (М. Лещенко).

Вченими доведено ефективність навчально-творчих задач із творчими ситуаціями, варіативними підходами, завдяки яким студенти вчаться самостійно оволодівати досвідом творчої діяльності, самі розвиваються, виховують самостійність і активність в процесі самовираження. Дієвими формами впровадження евристичних прийомів у процесі музичного навчання є семінар-евристичний діалог з вокально-хорових питань. Цілком влучними є сучасні форми арт-конференцій, евристичного тренінгу, рефлексивного індивідуального заняття, евристичного хеппенінгу у вигляді відкритої вистави, в якій беруть участь диригент, співаки хору і слухачі.

Для забезпечення творчого самовираження майбутніх диригентів-хормейстерів варто пропонувати різні типи творчих завдань: на виявлення протиріч, конструювання творчих ситуацій, головоломки, парадокси, формулювання проблем. Дієвими для творчого розвитку особистості вважаються завдання з відсутністю повної інформації, з уточненням мети, умов; з недостатньою вихідною інформацією. Завдання на прогнозування (прогре-сивні та регресивні екстраполяції (перенесення), висування гіпотези та ідеї (В. Рибалка). На випускних курсах рекомендуються завдання проведення експерименту, моделювання музично-хорових ситуацій, застосування математичних методів, систематизацію, класифікацію, графічні завдання, вправи на винахідливість, управлінські уміння (розробку мети, стратегії діяльності хорового колективу або диригента); планування, організацію їхньої діяльності, нормування часу діяльності, оцінку результату діяльності. Рекомендуються також комунікативно-організаційні завдання, які потребують розвитку умінь розподіляти обов'язки у хоровому колективі, знаходити способи співробітництва між співаками, спілкування, сприймання, емпатії, рефлексії.

У науково-методичній літературі також рекомендується формувати у співаків і диригентів імпровізаційні уміння, припускаючи зміни в вокальній і пластичній інтонаціях, агогічних прийомах, цезурах, динаміці, звукових ефектах. Творчі уміння студента-хормейстера розвиваються завдяки методам ігрової взаємодії, анаграмування (стилізації, алюзії, ремінісценції, цитування), слухорухового контролю, копіювального співу за слухом. Критерій високого. рівня сформованості творчих умінь студентів: активний пошук смислу в професійній діяльності студентом, свідоме уміння обирати оригінальний прийом для творчого самовираження.

Контролюючо-корекційний компонент націлює на здійснення корекції й регуляції творчого самовираження студентів, їх творчої активності, гнучкий розвиток особистісних і професійних умінь згідно конкретної ситуації. Сучасна наука накопичила значну кількість прийомів і засобів контролю і корекції творчого розвитку особистості. Зокрема, це метод регуляції вольових зусиль, психологічної підтримки, методи риторичної диспозиції, слухового аналізу, симультанних уявлень. Критерій: уміння дати самооцінку позитивним наслідкам застосування евристичного прийому, виявити вади і прорахунки творчого самовираження студентів.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, проблема технології творчого розвитку студента-музиканта є відкритою і вимагає її нагального вирішення у системі вищої мистецької освіти. Результатом впровадження технології творчого самовираження майбутніх диригентів хору має стати особистість студента, якій притаманні вміння гнучко адаптуватися у змінних професійних ситуаціях, маневрувати у пошуках смислу власного особистісного і професійного шляху. Перспективними, на наш погляд, є пошук створення технологічного інструментарію щодо виховання критичного мислення, аналізу професійних проблем і знаходження шляхів їх раціонального розв'язання; розвитку емоційного інтелекту диригента-хормейстера для ефективної комунікації зі співаками у різних соціальних групах.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Інновації у вищій освіті: глосарій термінів і понять. Ужгород. Аутдор-Шарк, 2015. 160 с.

2. Лучанінова О. П. Педагогічні технології у вищій школі. Дніпропетровськ, 2013. Ліра. 223 с.

3. Муратова І. А. Технологія: універсалізація та уніфікація соціального буття: монографія. Київ: Міленіум, 2019. 352 с.

4. Тимошенко О. І. Філософія педагогічних технологій в контексті сучасних освітніх тенденцій: автореферат дисертації д. пед.наук: НПУ імені М. Драгоманова, 2013. 20 с.

5. Рибалка В. В. Творчі засади розвитку особистості сучасної молоді// Креативна педагогіка. Вінниця: Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки. Вип. 5., 2012. С. 84.

6. Смирнова Т. А. Теорія та методика диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах: психолого-педагогічний аспект: монографія. Харків, 2008. 445 с.

7. Смирнова Т А. Теоретико-методологічні основи музичної педагогіки. Харків. Лідер, 2021. 256 с.

REFERENCES

1. Nnovatsiyi u vyshchiy osviti: hlosariy terminiv Iponyat. (2015). [Innovations in higher education: glossary of terms and concepts]. Uzhhorod.

2. Luchaninova, O. P. (2013). Pedahohichni tekhnolohiyi u vyshchiy shkoli. [Pedagogical technologies in higher education]. Dnipropetrovsk.

3. Muratova, I. A. (2019). Tekhnolohiya: universalizatsiya ta unifikatsiya socialnoho buttya. [ Technology: universalization and unification of social life]. Kyiv.

4. Tymoshenko, O. I. (2013). Filosofiya pedahohichnykh tekhnolohiy v konteksti suchasnykh osvitnikh tendentsiy. [Philosophy of pedagogical technologies in the context of modern educational trends: abstract of the dissertation of]. Kyiv.

5. Rybalka, V V (2012). Tvorchi zasady rozvytku osobystosti suchasnoi molodi. [Creative principles of personality development of modern youth]. Vinnytsia.

6. Smyrnova, T. A. (2008). Teoriia ta metodyka dyryhentsko-khorovoi osvity u vyshchykh navchalnykh zakladakh: psykholoho-pedahohichnyi aspect. [Theory and methodology of conducting and choral education in higher educational institutions: psychological and pedagogical aspect]. Kharkiv.

7. Smyrnova, T. A. (2021). Teoretyko-metodolohichni osnovy muzychnoi pedahohiky. [Theoretical and methodological foundations of music pedagogy]. Kharkiv.

Размещено на Allbest.ru