Репрезентація міста в традиційному китайському живописі гохуа: мотиви, типологія, образно-стилістичні ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Репрезентація міста в традиційному китайському живописі гохуа: мотиви, типологія, образно-стилістичні ознаки

Mingxuan Liu

Репрезентація міста в традиційному китайському живописі має свої особливості та традиції, які відрізняють її від представлення міської образності в західному мистецтві. Це художнє узагальнення міського ландшафту як частини художньо-образного контексту природи, зосередження уваги на зображенні ідентичності міського простору. Крім цього, в історичному контексті гохуа репрезентація міського ландшафту має очевидне тяжіння до панорамності та узагальненого способу сприйняття, що актуалізує особливу систему образних мотивів. У межах історичного контексту китайського живопису місто часто має символічне значення, а його візуальність репрезентується за допомогою символіки кольору, простору або емблематики. Зрештою, велике значення має застосування традиційних художніх матеріалів і технік, що визначає палітру художніх прийомів та безпосередньо впливає на художньо-образні мотиви репрезентації міста.

Репрезентація міста в межах засобів гохуа відображає особливості китайської культури та сприйняття світу, де міста розглядаються як частина природи, взаємопов'язані з нею. Такий підхід надає творам мистецтва глибини та символічного змісту. Обґрунтовано, що міський пейзаж у контексті загальної феноменології гохуа має власну поняттєво-термінологічну нішу, яку можна перекласти як «міський живопис тушшю» У свою чергу, в її межах найбільш популярною художньою технікою є «ретельний живопис» (гунбі /ІЩИ; дослівно - «працювати пензлем»). Установлено, що серед найбільш типових образно-стилістичних ознак жанру міського пейзажу в межах китайського живопису тушшю, які є характерними для сучасного етапу розвитку китайського образотворчого мистецтва, є наступні: 1) експресивність, яка виражається в намаганні художника передати не тільки зовнішній вигляд ландшафту міста, а й емоційну реакцію на нього; 2) мінімалізм, який проявляє себе у прагненні побудувати художньо-образну основу за допомогою мінімальної кількості кольорів та елементів і зосередитись на виразності деталей; 3) лінійна графіка, що віддзеркалює європейський підхід до розуміння техніки й образності китайського живопису; у жанрі міського пейзажу вона впливає на образність шляхом передачі форм і контурів об'єктів; 4) контрастність, за допомогою якої мистці передають об'ємність, глибину та текстуру міського пейзажу; характерними властивостями контрастності виступають парні поєднання зображальних явищ; 5) як цілком окремий художній параметр виступає символізм, що є своєрідним інтерпретаційним полем загального образно-стилістичного репертуару.

Ключові слова: традиційне та сучасне китайське мистецтво, міський пейзаж, гохуа, живопис, образно-стилістичні ознаки

Mingxuan Liu

REPRESENTATION OF THE CITY IN TRADITIONAL CHINESE GOHUA PAINTING: MOTIFS, TYPOLOGY, PICTORIAL AND STYLISTIC FEATURES

The representation of the city in traditional Chinese painting has certain features and traditions that distinguish it from the representation of urban imagery in Western art. First of all, this is an artistic generalization of the urban landscape as part of the artistic context of nature. It is also important to focus attention on the depicted identities of the urban space (houses, streets, bridges, as well as the nature that surrounds the city, etc.). In addition to this, gohua in its historical development has an obvious tendency to panoramicity and a generalized way of perception, which actualizes a special system of artistic motifs. Within the historical context of Chinese painting, the city often has a symbolic meaning, and its visuality is represented through the symbolism of color, space or emblems. After all, the use of traditional artistic materials and techniques is of great importance, which determines the palette of artistic techniques and directly affects the artistic motifs of the representation of the city.

The representation of the city within the gohua reflects the peculiarities of Chinese culture and perception of the world. Cities are considered as part of nature and interconnected with it. This approach gives works of art depth and symbolic meaning. It is substantiated that the cityscape in the context of the general phenomenology of guohua has its own conceptual and terminological niche, which can be translated as “urban ink painting” (^ЖЖМ). In turn, within this niche, the most popular artistic technique is “meticulous painting” (gongbi /І^И; literally, “working with a brush”). The following typical pictorial and stylistic features of the urban landscape genre within Chinese ink painting, which are characteristic of the modern stage of development of Chinese fine art, have been established:

1) Expressiveness, which is expressed in the artist's effort to convey not only the appearance of the city landscape, but also the emotional reaction to the landscape; 2) Minimalism: the desire to build an artistic foundation with the minimum number of colors and elements and focus on the expressiveness of details; 3) Line graphics: as a sign reflects the European approach to understanding the technique and imagery of Chinese painting; in the urban landscape genre, it affects imagery by conveying the shapes and contours of objects; 4) Contrast, with the help of which artists create volume, depth and texture of the urban landscape; 5) A separate artistic parameter is symbolism, which is a field of interpretation of the general pictorial and stylistic repertoire.

Keywords: tradition and modern Chinese art, urban landscape, gohua, painting, pictorial and stylistic features

ВСТУП

Жанр міського пейзажу (МШЖМ) є одним з найважливіших складників феноменології гохуа (ВШ). Репрезентація міста в традиційному китайському живописі має свої особливості та традиції, що відрізняють її від представлення міської образності в західному мистецтві. Серед найбільш важливих, вважаємо за необхідне виділити наступні.

По-перше, одна з головних особливостей полягає в тому, що міські ландшафти постають, у першу чергу, як частина природи, а не як окремі структури. Міський пейзаж допускає зосередження головної уваги на зображенні ідентичності міського простору (будівель, вулиць, мостів та інших архітектурних елементів, навколишньої природи, яка оточує місто, тощо). Це показує, що цивілізація тісно пов'язана з природою та є її органічною частиною. Такий підхід у цілому відображає філософію та сприйняття світу в китайській культурі, де всі елементи навколишньої дійсності взаємопов'язані та взаємозалежні.

Іл. 1. Дін Гуаньпен (ТШИ). Мирний початок Нового року. 1748. Пап., туш. 108,4 х 179,3 см

місто китайський живопис гохуа

По-друге, в історичному контексті гохуа репрезентація міського ландшафту має очевидне тяжіння до панорамності та узагальненого способу сприйняття.

Наприклад, у творах художника Дін Гуаньпена (ТШИ; рік народження та смерті невідомі, працював у 1726-1770 рр.) місто є передусім окресленою територією належним чином впорядкованого ландшафту, який, утім, встановлює свої відносини з природою (іл. 1). Намагання показати баланс між порядком (міська організація життя) та хаосом (природне середовище) примушує митця до візуального розділення способів малювання першого та другого компонентів. Саме тому, наприклад, китайський феномен «архітектурного» пейзажу спирався на геометричні форми, площини та просторові композиції, що неминуче приводило до панорамності загального художнього образу.

Китайські науковці, зокрема Пан Венчен (ШАЙ), припускають, що зазначена риса також є елементом гри художників з контрастами природного та міського ландшафтів, оскільки дозволяє розмістити образ міста в контексті довкілля. Такий підхід є спробою передати атмосферу та настрій міста, а також через його розміри та складну архітектуру продемонструвати історичну велич [6, с. 169].

У сучасній інтерпретації панорамність присутня у творчості багатьох художників гохуа, виступаючи в ролі обов'язкового елемента традиційного художнього репертуару міського пейзажиста. Так, ми бачимо чудові панорамні міські пейзажі й у роботах художників старшого покоління (приміром, Цзян Мінсяня (^ВДМ)), і у творчості молодої генерації, яка часто прагне долати звичні художні табу (для прикладу, це простежується в роботах представниці китайського жіночого мистецтва Цю Іннін (ЈР^^) (іл. 2)).

По-третє, живопис гохуа має розвинену систему образних мотивів, які не можуть не бути присутніми в семіотичних кодах міського пейзажу. У межах історичного контексту китайського живопису місто часто має символічне значення, яке підкріплюється образними мотивами, що є носіями не тільки зображального, а й інтерпретаційного змісту. Наприклад, використання образних мотивів, таких як дракони, фенікси, бамбук та інші символічні зображення, надають творам мистецтва глибокий символічний зміст і підкреслюють їх культурну значимість.

Іл. 2. Цю Іннін (й№Ф). Довгий острів в очікуванні III. 2018. Пап., туш. 59,1 х 89,1 см

Також складником зазначеної системи в китайському живописі є використання традиційного репертуару кольорів, що вважаються сумісними з міською тематикою. Приміром, чорний, червоний, блакитний та зелений кольори, які часто можна побачити на картинах гохуа XVII-XVIII ст., символізують різні елементи світу (вода, вогонь, земля та метал), що неодмінно присутні в образності ландшафту.

По-четверте, важливим є застосування традиційних художніх матеріалів і технік, що визначає палітру художніх прийомів та безпосередньо впливає на художньо-образні мотиви репрезентації міста.

Наприклад, Інь Ліцзе (/^^^) підкреслює, що інструменти та матеріали, які використовуються в гохуа, є досить сталими: перо, пензель, туш, папір, чорнильний камінь. Ефективність їх використання та вміння взяти з потенціалу матеріалів саме те, що необхідно, і визначає сутність традиційного китайського живопису. Тому, наприклад, для створення зображень, які виходять за межі традиційних практик живопису, використовуються мазки пензлем, які надають образу витонченості та грайливості [2, с. 106].

Мета даної статті полягає у виявлені та досліджені мотивів і образно-стилістичних ознак у художній репрезентації міста в традиційному китайському живописі гохуа.

МІСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ У ТРАДИЦІЇ ГОХУА: ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ

Китайський живопис тушшю спирається на усталені образно-стилістичні ознаки, які сповна проявляють себе у художньому відтворенні міських ландшафтів або сцен з життя міст. Ця техніка використовується для створення зображень з тушшю на білому рисовому папері або шовкових тканинах, де основними елементами є лінії, плями та тони. Лінії використовуються для передачі форми та контуру зображення, плями - для створення тіні та світла, а тони - для передачі глибини та багатства відтінків (туш може бути розведена водою для створення різних відтінків та ефектів, таких як більш м'які тони або більш насичені кольори).

Одна з головних особливостей живопису тушшю - експресивність та спрощеність форми. Завдяки побудові структури мазків та плям, створюється зображення з мінімальною кількістю деталей - але з максимальною експресивністю. Такий підхід дозволяє передати образно-стильову суть зображення та надати йому глибокого символічного змісту.

Міський пейзаж у контексті загальної феноменології гохуа має, як уже зазначалося нами, власну поняттєво-термінологічну нішу, котру можна перекласти як «міський живопис тушшю» (^P^/KS). У свою чергу, в її межах найбільш популярною художньою технікою є «ретельний живопис» (гунбі /; дослівно - «працювати пензлем»).

Зазначимо, що через складність адаптації наукового апарату китайського мистецтвознавства для європейського наукового середовища, гунбі часто фігурує і як окремий стиль живопису (що почасти - в певних аспектах аналізу китайського мистецтва - є правильною тезою). У нашому випадку доцільніше розглядати ретельний живопис саме як техніку репрезентації образних мотивів.

У гунбі велика увага приділяється деталям та відтворенню реалістичних форм. Техніка націлена на використання багатьох тонких шарів фарби для створення багатошарових зображень з великою глибиною кольорів. Вона передбачає детальне та об'ємне виконання зображення за допомогою тонких ліній. Ця техніка є однією з найбільш складних художніх систем китайського живопису, яка вимагає від митця майстерності та досвіду.

Іл. 3. Цзян Мінсянь Місто Ліцзян і гора нефритового дракона. 2014. Пап., туш. 96 х 90 см

У межах міської образності гунбі демонструє вміння художника передавати найдрібніші деталі та нюанси міського ландшафту й життя. Художник використовує тонкі пензлики та яскраві кольори, кожен елемент зображення детально вивчається і відтворюється з великою точністю.

Техніка гунбі є своєрідною візитівкою художнього почерку Цзян Мінсяня (^ВДМ), художника з провінції Цзянсу (1945 р. н.). У його творчості домінують традиційні техніки та символіка китайського мистецтва. Він використовує живопис тушшю і старі інструменти, такі як пензлі й папірус, для створення реалістичних та емоційно заряджених картин. При цьому твори Цзян Мінсяня відображають глибоке розуміння культури та філософії Китаю, а також особистий досвід та спогади митця.

Так, картина «Місто Ліцзян і гора нефритового дракона» може вважатися класичним взірцем сучасного гунбі в напрямі «міська туш». В зображальній структурі твору присутні всі наведені особливості: тонке нашарування фарби, глибина кольорів, лінійна точність, тяжіння до панорамності та просторового узагальнення (іл. 3).

Як вважає Су Мей (^Ш), розвиток формальної мови сучасного ретельного живопису в основному відображається в декількох аспектах, що яскраво помітні в жанрі міського пейзажу. Серед них фіксується певна тенденція до «ослаблення ліній» у поєднанні з «напругою основних кольорів», а також застосування просторової структури зображення, по суті, на межі з західноєвропейськими образотворчими правилами представлення [7, с. 88-89].

Іл. 4. Чжан Дін (ЗТ). Гоцзелоу Цзінсінь. 1995. Пап., туш. 80 х 80 см

У цьому аспекті ми не можемо не сказати про відсутність перспективи як характерну ознаку китайського живопису тушшю. Художники гохуа практично не використовують класичну лінійну перспективу для відображення глибини та простору в міському пейзажі. Замість цього застосовуються інші художні засоби, такі як розміщення об'єктів на площині або накладання багатошарових відтінків для передачі глибини простору.

Саме такі прийоми є характерними для творчості Чжан Діна (ЗТ). Загалом роботи цього уродженця провінції Хунань (1967 р. н.) вирізняються високою експресивністю та вмінням майстра передати глибину почуттів через кольори та форми. Мистець працює з різними матеріалами, включаючи олійні фарби. Його твори зберігаються в приватних колекціях та музеях по всьому світі. Робота Чжан Діна «Гоцзелоу Цзінсінь» (1995) побудована об'ємно та містить яскраво виражену просторову експресію, яка досягається за рахунок прийому ослаблення ліній та напруги кольорів (передусім чорного кольору туші) (іл. 4).

Іл. 6а. Ву Гуанчжун. Дві ластівки. 1981

Відсутність лінійної перспективи, безумовно, визначає загальну спрямованість і ретельного живопису як стилю, і міської туші як одного з підвидів жанру міського пейзажу.

Важливо наголосити на тому, як самі художники пояснюють своє небажання працювати з, наприклад, перспективою архітектурних форм. Як стверджує Чжан Чжен (^Ц), дотримання традиції гохуа-малюнку дозволяє художникам зосередитися на головних елементах міського ландшафту та передати їх гармонійну красу, створити атмосферу міста, а не його «живописну фотографію» [3, с. 65].

Таким чином, репрезентація міста в рамках гохуа відображає особливості китайської культури та сприйняття світу, де міста розглядаються як частина природи та взаємопов'язані з нею. Такий підхід надає творам мистецтва глибини та символічного змісту.

При цьому варто окремо наголосити на тому, що образ міста в живописі Китаю досить різноманітний і залежить від періоду та особистості художника, який створює картину. Наприклад, «палацові» спільноти мистців (придворні художники, що служили при дворі імператора або високого сановника) використовували досить усталений набір зображальних прийомів: міста представлялися як комплексні системи забудови, що включали в себе будівлі, водойми, парки та архітектурні елементи. При цьому особлива увага приділялась деталізації будівель та їхньої архітектурної форми [1, с. 215].

ОБРАЗНО-СТИЛІСТИЧНІ РИСИ МІСЬКОГО ПЕЙЗАЖУ В ОСУЧАСНЕНІЙ ТРАДИЦІЇ ГОХУА

Розглянемо найбільш типові образно-стилістичні ознаки китайського живопису тушшю в межах жанру міського пейзажу (міський живопис тушшю / #P^7KS), що є характерними для сучасного етапу розвитку китайського образотворчого мистецтва.

1. Експресивність. Живопис тушшю відображає не тільки зовнішню красу об'єкта, а й його внутрішній світ, почуття та емоції. Використання туші дозволяє художнику передати глибину почуттів та емоцій через лінії, тіні та фактуру. Тож мистці намагаються передати не тільки сам вигляд міського пейзажу, а й емоційну реакцію на нього. Вони використовують розмаїття прийомів, аби створити враження руху та динаміки в міському ландшафті, що додає творам експресивності та динамічності.

Художники, які працюють з мотивами міської туші, використовують усі традиційні аспекти техніки для репрезентації глибини та текстури об'єктів, що формують образність міста. Це, зокрема, контрасти між світлим та темним, за допомогою яких мистець передає об'ємність та глибину об'єктів. Або використання яскравих і насичених кольорів, що допомагає формувати емоційну образність, відтворювати авторське бачення настрою міського життя.

Наприклад, використання сміливих та несподіваних рішень для створення враження динаміки та руху в міському пейзажі є характерною рисою художньої манери Ю Пена (~^Ш). Його експресивна образність ґрунтується на використанні спрощених форм, а прийоми здатні викликати в глядачів широкий спектр емоцій: від радості до ностальгії, від спокою до ажіотажу (іл. 5).

Ю Пен, уродженець провінції Хубей (1958 р. н.) і випускник Китайського університету культури та мистецтв у Пекіні, відомий своїми виставками, участю в мистецьких заходах у Китаї та за кордоном (зокрема в США, Німеччині, Франції та інших країнах). Він отримав численні нагороди за свою творчість, у тому числі й премію «Золотий пензель» Китайської асоціації мистецтв 2015 року.

2. Мінімалізм. Ми вже звертали увагу на те, що в китайському живописі тушшю художньо-образна основа будується за допомогою мінімальної кількості кольорів та елементів, що дозволяє художнику зосередитись на виразності деталей. Таким чином, естетика мінімалізму проявляє себе як стильова основа. Мистці намагаються передати красу та елегантність міського пейзажу за допомогою наперед відомих та визначених засобів, що продиктовані конкретністю матеріалів і технік.

Проте саме явище мінімалізму має складність у візуальній репрезентації. Приміром, застосування двоколірної схеми - чорна туш на тлі кольору рисового паперу - є класичним взірцем мінімалістичного підходу щодо матеріалів. Проте розмаїття технічних засобів вираження, які дозволяють китайським майстрам будувати контрасти, тонові режими та маніпулювати особливостями сприйняття форм, створюють враження зображальної експресії. Такі роботи важко кваліфікувати як мінімалістичні.

Нагадаємо, що задля передачі елементів міського пейзажу, мистці використовують прості форми та лаконічні лінії, намагаються відобразити геометричну цілісність будівель та вулиць, не перенасичуючи твори деталями.

Іл. 5. Ю Пен (^Ш). Мрії про Гонконг. 1993. Пап., туш. 80 х 80 см

Іл. 6б. Ву Гуанчжун. Колишня резиденція Цю Цзінь. 1988; Спогад про Цзяннань. 1996

Іл. 6б. Ву Гуанчжун. Спогад про Цзяннань. 1996

Як приклад такого підходу можна розглянути твори видатного китайського художника Ву Гуанчжуна, котрий майстерно використовує всі можливі аспекти мінімалістичного підходу саме в жанрі міського пейзажу. Передусім ми порівняли три роботи художника: «Дві ластівки» (1981) (іл. 6а), «Колишня резиденція Цю Цзінь» (1988) (іл. 6б), «Спогад про Цзяннань» (1996) (іл. 6в). Усі твори пов'язані регіоном Цзяннань, де народився Ву Гуанчжун. У картинах простежується прагнення майстра передати атмосферу місця. Це пейзажі, що є надзвичайно особистим поглядом на конкретне історично існуюче місце, вони віддзеркалюють особисте в пам'яті митця. Художник використовує лише лінії та плями чорної туші з окремими тоновими акцентами для поглиблення форми. Така художня мова - мінімалістична, проте її абстрактна природа перебуває на межі з прихованою експресією.

Іл. 7. Лі Чжицін (^;ЈЖ). Начерк старого міста. 2020. Пап., туш. 75 х 60 см

3. Лінійна графіка. У китайському живописі тушшю використовуються різні типи ліній (тонкі, гострі, широкі чи затемнені), які допомагають передати форму та текстуру об'єкта. Зауважимо, що сам термін «лінійна графіка» віддзеркалює європейський підхід до розуміння техніки та образності китайського живопису. Китайська традиція не має такого жорсткого видового розподілу в межах образотворчого мистецтва й у системі гохуа не розглядає окремо графічні та зображальні аспекти. «У живописі лінії займають найвищу непохитну позицію», - підкреслює Мен Ліконг [10, с. 65].

Передусім лінійна графіка в жанрі міського пейзажу впливає на образність шляхом передачі форм і контурів об'єктів, причому не тільки зовнішньо, а й на рівні зображальної структури та текстури. Наприклад, у творах Лі Чжиціна (ФЖЖ) лінії використані для передачі деталей будівель, таких як вікна, двері, дахи тощо і водночас виступають засобом репрезентації структури поверхонь (приміром, дерев'яні дошки або кам'яні стіни) (іл. 7).

Лінійно-площинні поєднання можуть бути використані для створення абстрактних або геометричних форм, які моделюють абстрактні ідеї. Приміром, у творах Ву Ганчжуна (^МФ) відчуття простору та структура міського ландшафту сформовані завдяки абстрактно-геометричній мові ліній.

Досить часто лінійні побудови використовуються для передачі руху й динаміки. Швидкі, рухливі лінії створюють враження руху транспорту або людей, що передає атмосферу та динаміку міського життя.

Наприклад, зазначені риси помітні у творчості художника Лі Жічінга (ФЖЖ). Мистець народився у провінції Сичуань (1967 р. н.), а нині працює в Гонконгу. У творчості Лі Жічінга як майстра міської туші домінують пейзажі та природа, навіть коли він звертається до тематики урбаністики.

У зазначеному напрямі митця цікавить у першу чергу міське життя з його формами та вражаючою динамікою. Лі Жічінг виставляв свої картини в Китаї, Японії, США та інших країнах, і його твори були високо оцінені критиками та колекціонерами мистецтва. На наш погляд, характер його роботи з традиційними матеріалами показує в його творчій манері потяг до графіки. Лі Жічінг багато років працював ілюстратором, і це є помітним у манері його роботи (іл. 8).

Китайські вчені називають лінії «душею китайського живопису», підкреслюючи засадничий характер лінійної графіки гохуа. Як підкреслює Лі Куан, «китайський живопис виник у результаті еволюції ліній» [4, с. 94].

4. Контрастність. У мистецтві міської туші контрастність є важливою властивістю, яка допомагає передати об'ємність, глибину та текстуру міського пейзажу. Характерними властивостями контрастності виступають парні поєднання зображальних явищ. На наш погляд, слід виділити декілька типів контрасту.

По-перше, контраст світлими й темними плямами (зонами). Як правило, завдяки цьому типу контрасту передається об'ємність і глибина об'єктів. Світлі зони можуть передавати світло або імітувати простір, тоді як темні зони відображають глибину та об'єм.

По-друге, велике значення для міського пейзажу має внутрішній колірний контраст. У традиційному мистецтві Китаю художники використовують контрасти між кольорами для передачі настрою та емоції міського повсякдення.

По-третє, неминучим для лінійної графіки гохуа є контраст між текстурами, який безпосередньо будує предметні обриси міського ландшафту. Текстура має значення для інтерпретації форми та розпізнавання емоційно-образної сутності об'єктів (наприклад, у межах репрезентації різноманітних природних компонентів міського буття, показаних через властиві місту матеріали: камінь, дерево або скло).

Насамкінець, окремо зауважимо контраст між формами, який сприяє художній рефлексії різних аспектів міського життя, таких як простір, рух або динаміка.

Незаперечним майстром використання мови контрастів у китайському мистецтві вважається Хуан Бінхонг (й^ІІ) - мистець, що встановив естетичний стандарт для гохуа як на практиці, так і в теоретичних студіях. Упродовж 1930-1950-х рр. цей мистець постійно звертався до теми міського пейзажу в межах природного ландшафту, що стало однією з основних тем у його творчій біографії. У роботах «Пейзаж Походження Південного Ліан-Шань» (ШЙШШИ) (іл. 9), «Пейзаж Шанхая» (І^М^И) та «Дзиньшань у Сичуані» (ИЛІ ^ШИ) контраст форм і кольорів застосований майстром для передачі образного контрасту між міськими та природними ландшафтами.

5. До переліку типових образно-стилістичних ознак китайського живопису тушшю в межах жанру міського пейзажу слід неодмінно додати і символізм як цілком окремий художній параметр. Китайський живопис «розмовляє» символами, він органічно існує у просторі т. зв. озна- чувального середовища, яке потребує розшифрування та семіотичного осмислення.

За нашими спостереженнями, найбільш характерним символом міського пейзажу залишаються репрезентації архітектурно-просторових ідей. Часто саме будівлі є найбільш виразною характеристикою типового образу певного міста. Наприклад, хмарочоси можуть відображати сучасний стиль життя, тоді як старовинні будівлі закликають глядача до міркувань про історичність і культурну спадщину.

Своєрідними символами руху та динаміки міського життя є вулиці та перехрестя. Так, у творах Лю Сяосюаня вони є відображенням геометрії міського ландшафту, що виражає ставлення митця до узагальненого образу міста [9].

Неодмінними символами міського простору є т. зв. знаки модернізації, передусім рекламні конструкції, комунікації, світлофори тощо. Усі ці звичні для нашого ока об'єкти є важливими візуальними кодами міського типу поведінки, за допомогою яких створюється ефект присутності житті у просторі.

Характерні ознаки міського пейзажу перебирає на себе й міська природа: окремий тип ландшафтного зображення, який співіснує з моделями міської поведінки. Як було показано нами у попередньому параграфі, для китайських мистців було вкрай важливо не втратити традиційні способи репрезентації пейзажу [5, с. 76]. В еволюції гохуа це періодично приводило до спроб помістити естетику міської природи в загальний художньо-образний контекст відтворення пейзажу як такого. Дискусії на цю тему супроводжували китайське мистецтво майже все ХХ ст. [8, с. 113-115].

Іл. 9. Хуан Бінхонг (ЙЙІІ). Пейзаж Походження Південного Ліан Шань. 1920 ті. Пап., туш. 95 х 120 см

Поза сумнівом, важливе місце в символічному полі міського пейзажу займає образ городянина - мешканця міста, який є уособленням відповідної манери життя та організації повсякдення. Людина виступає антропологічним мірилом міського простору.

ВИСНОВКИ

Репрезентація міста в межах гохуа відображає особливості китайської культури та сприйняття світу. Міста розглядаються як частина природи та взаємопов'язані з нею. Такий підхід надає творам мистецтва глибини та символічного змісту.

Установлено наступні типові образно-стилістичні ознаки жанру міського пейзажу в межах китайського живопису тушшю, які є характерними для сучасного етапу розвитку китайського образотворчого мистецтва:

1) експресія, яка виражається в намаганні художника передати не тільки зовнішній вигляд ландшафту міста, а й емоційну реакцію на ландшафт;

2) мінімалізм, який проявляє себе у прагненні побудувати художньо-образну основу за допомогою мінімальної кількості кольорів та елементів, зосередитись на виразності деталей;

3) лінійна графіка як ознака, що віддзеркалює європейський підхід до розуміння техніки та образності китайського живопису; у жанрі міського пейзажу вона впливає на образність шляхом передачі форм і контурів об'єктів;

4) контрастність, за допомогою якої мистці створюють об'ємність, глибину та текстуру міського пейзажу;

5) окремим художнім параметром є символізм, який є полем інтерпретації загального образно-стилістичного репертуару.

Размещено на Allbest.ru