Естетика в структурі сутності дизайну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Естетика в структурі сутності дизайну

Наталія Сергеєва

Анотація

У статті розглядається обґрунтування необхідності оновлення знань, пов'язаних з визначенням, функціями та структурою зв'язків естетики в дизайні; формуванням нових, відмінних від пропонованих «технічною естетикою» уявлень про гармонійність продукту дизайну як у системі відносин «річ - людина», так і в системі «річ - людина - середовище». Можливість зазначеного оновлення спирається на розуміння естетики та естетичного як зовнішнього прояву змісту внутрішнього або ж вираження через зовнішнє внутрішньої сутності предмету. Тобто естетичне передусім є вираженням чи виразністю, а естетика (наприклад, за О. Ф. Лосєвим) є наукою про вираження взагалі. І те, що ми вважаємо красою або прекрасним, є своєрідною рівновагою між внутрішнім і зовнішнім, певним досягненням призначеного або гармонією між внутрішнім як метою і зовнішнім як досягненням цієї мети, тобто вираженням, або естетикою.

У статті зосереджено увагу на тому, що розуміння гармонії завжди співвідносне знанням та актуальним проблемам людства, які воно намагається вирішити. І на сьогодні це є узгодження між людською діяльністю і збереженням природи, вирішення наявних екологічних викликів, зокрема й через засоби дизайну. Зазначено, що для створення гармонійного, екологічно відповідного дизайн-продукту важливо, щоб «екологічна естетика-вираження» формувалася ще на стадії мислення та охоплювала в проєктуванні подальші етапи візуалізації, матеріалізації та функціонування.

Автором підкреслено, що взаємовідносини особистішої та предметної форм естетичної культури, де перша (властива окремій людині чи спільноті) формується під впливом другої, а друга - зумовлюється першою, доводять існування важливого для перспектив розвитку суспільства взаємозв'язку між формою і образом об'єкта дизайну та формою і образом життя людини. Також з'ясовано, що концепція конкретного дизайн-проєкту, яку ми можемо сприйняти саме через естетику, окрім вирішення поставлених суто утилітарних завдань корелю- ватиметься ще й певними етичними нормами, ідеологічними уподобаннями та загальножит- тєвими поглядами філософії, яких дотримується автор проєкту. естетика дизайн знання

Ключові слова: дизайн, естетика і функція, гармонія, естетична культура

Abstract

Natalia SERHEIEVA

AESTHETICS IN THE STRUCTURE OF THE ESSENCE OF DESIGN

The article considers the rationale for the need to update knowledge related to the definition, functions, and structure of connections of aesthetics in design; the formation of new ideas about the harmony of the design product, different from those offered by “technical aesthetics”, both in the system of relations “object - person” and in the system “object - person - environment”. The possibility of the specified renewal is based on the understanding of aesthetics and aesthetic as an outer manifestation of the inner content or expression of the inner essence of the object through the external. That is, the term “aesthetic” describes primarily expression or expressiveness, and aesthetics (for example, according to A. Losev) is the science of expression in general. And what we consider beauty or beautiful is a kind of balance between the terms “inner” and “outer”, a certain achievement of the intended or harmony between the “inner” as a goal and the “outer” as the achievement of this goal, that is, the expression or aesthetics.

The article focuses on the fact that the understanding of harmony is always correlated with the knowledge and actual problems of humanity that it is trying to solve. And for now, it is a reconciliation between human activity and nature conservation, a solution to existing environmental issues, in particular through the means of design. It is noted that in order to create a harmonious, ecologically appropriate design product, it is important that “ecological aesthetics-expression” is formed at the stage of thinking and included further stages of visualization, materialization, and functioning in the design.

The author emphasized that the relationship between personal and object forms of aesthetic culture, where the first (characteristic of an individual or a community) is formed under the influence of the second, and the second is conditioned by the first, proves the existence of a relationship between the form and image of a design object, which is important for the prospects of society's development and the form and image of human life. It has also been found that the concept of a specific design project, which can be perceived precisely through aesthetics, in addition to solving the utilitarian tasks, will also be correlated with certain ethical norms, ideological preferences, and universal philosophical views held by the author of a project.

Keywords: design, aesthetics and function, harmony, aesthetic culture

Вступ

Передусім є важливим зазначити, що в дизайні саме естетичний підхід став визначальним у становленні його теоретико-методологічної основи. Такі властиві для галузі дизайну словосполучення, як «естетика промислової форми», «промислова естетика», «технічна естетика», «практична естетика» тощо сприймаються цілком природною й невід'ємною складовою термінології дизайну та є наслідком його розгляду як історичної форми інтеграції мистецтва й техніки.

Якщо ж говорити про надбання вітчизняної науки, то протягом тривалого часу саме «технічна естетика» розглядалась як дисципліна, що складає теоретичну основу дизайну. Коло інтересів технічної естетики охоплювало вивчення суспільної природи й закономірностей розвитку дизайну, принципів і методів художнього конструювання, проблем професійної творчості художника-кон- структора, а також дослідження сукупності вимог до виробів, їх комплексів та предметно-просторового середовища в цілому. Проте пріоритетність уніфікації, стандартизації, серійності виробництва разом з відсутністю достатньої уваги до індивідуальних психофізіологічних потреб людини та оновлення соціокультурних запитів суспільства виявили як теоретичну, так і методологічну нездатність технічної естетики адаптуватися в нових умовах постіндустріального розвитку.

Вагомі напрацювання др. пол. - кін. ХХ ст. щодо загальних питань естетики та дизайну (наприклад, А. В. Іконнікова, М. С. Кагана, В. Р. Пилипенко, С. В. Потапова, В. Ф. Сидоренка, Ю. Б. Тупталова, Є. М. Устюгової), які стосувались умов формування цілісного естетичного образу, взаємозв'язку між естетичною установкою і спрямованістю образного мислення, мисленнєвим образом та продуктивною уявою, існування головної «життєвої» надустановки, яка диференціює всі інші (в тому числі й естетичні) установки та є ядром сукупності людських цінностей, на жаль, виявилися незатре- буваними в цілком зрозумілих політичних і економічних обставинах періоду «перебудови» й подальшого розпаду СРСР та, відповідно, не набули свого подальшого наукового розвитку.

Дослідницький контекст теми

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про незначне, але все ж наявне поновлення у зацікавленості науковців особливостями взаємозв'язку естетики і дизайну [1]; переосмислення ролі «естетичного» у формуванні концептуального змісту дизайну [8] та зміни у професійному ставленні до естетики в дизайні як до різновиду «проєктно-художньої діяльності зі створення естетично-гармонійного й повноцінного функціонально-предметно-інформаційного середовища» [2, с. 15]. Так, наприклад, О. Лагода, актуалізуючи сучасний естетичний дискурс дизайну, зосереджує увагу на тому, що саме «со- ціокультурні трансформації суспільства, зміна історичного, економічного й інших контекстів його розвитку, емоційно-почуттєвий і художній досвід людства зумовили зміни в розумінні та формуванні естетичних цінностей, зокрема дизайн-продуктів» [5, с. 51]. У результаті такої актуалізації постали відкритими та такими, що не мають на сьогодні однозначної відповіді, чимало запитань. Передусім, вказує О. Лагода, це такі важливі питання, як «Чим є естетика для дизайну?», «Де місце естетичного в дизайні та межі, в яких воно формується?», «Процес формування естетичного в дизайні є закономірним чи зумовлений суспільними запитами?», «Що слід вважати чинниками дієвості естетичного в дизайні?» та багато інших [5, с. 53].

Варто звернути увагу й на докорінне переосмислення самого поняття «дизайн», що відбувається відповідно до цивілізаційного підходу. Так, І. Рижова пропонує сприймати сучасний дизайн «як такий, що сприяє самовизначенню і самореа- лізації людини, яка відкриває для себе світ заново і збагачує його своїм, тільки їй притаманним екзистенційним досвідом» [6, с. 112]. На думку дослідниці, «сучасна парадигма дизайну - це не тільки опредмечення матеріальних людських потреб, а й “уречевлення” цінностей духовності, реалізація в дизайнерській формі духовного змісту» [6, с. 112].

Характеристика дизайну як культурного феномену, наведена в дослідженні С. Захарової, зосереджується на вагомій ролі дизайну як масової культурно-естетичної комунікації, котра формує через продукти дизайнерської діяльності певні типи художніх смаків споживача. Останнє, у свою чергу, потребуватиме подальшого вдосконалення методів естетичної оцінки об'єктів предметного світу дизайну, що стосується соціального середовища [4]. У цьому контексті достатньо переконливо виглядає наведений І. Рижовою приклад щодо актуального екологічного напряму дизайну, коли «дизайн може входити до більш складних духовних утворень і трансформуватися через ланцюг різних станів духу, що доводять духовні цінності до реалізації у процесі дизайнерської діяльності» [7, с. 214]. Концепцію ж екодизайну в цілому науко- виця пропонує трактувати як «концепцію образу і стилю життя, в якому естетичні цінності дизайну зростають» [7, с. 214].

Окреслена наукова дискусія щодо актуалізації естетики та особливостей функціонування естетичного в дизайні вказує на необхідність подальших досліджень. Вона підіймає питання: узгодження змісту понять дизайну з позицій широкого розуміння гармонії, співвіднесення цього розуміння з наявними уявленнями та знаннями про естетику в класичній теорії дизайну. Отже, метою даної статті в контексті заявленої проблеми є розгляд місця та ролі естетики в структурі сутності сучасного дизайну.

Питання гармонії в дизайні

Естетичне, що, як відомо, може формуватися лише в суб'єкт-об'єктних відносинах, поширюється на будь-які об'єкти, ситуації та види людської діяльності, де дизайн також не є винятком. Так, за сутністю змісту загальноприйнятого визначення дизайну, він є специфічною, утилітарно спрямованою художньо-проєктною діяльністю. Відповідно, результати (продукти) цієї діяльності - об'єкти дизайну - мають одночасно характеризуватись як функціональними, так і естетичними якостями, що гармонійно поєднуються й узгоджуються між собою. Тож і дизайн у цілому ми можемо розглядати як:

творчу діяльність щодо проєктування особливого співвіднесеного зв'язку (гармонії) між утилітарними й естетичними якостями того чи іншого об'єкта розроблення;

художньо-проєктний пошук оптимального співвіднесення між внутрішнім змістом і зовнішньою формою об'єкта розроблення;

функціональну матеріалізацію чи візуалізацію певної естетики або ж як естетичне вирішення тієї чи іншої функції об'єкта розроблення.

Очевидно, що ключовим елементом у процесі розроблення будь-яких об'єктів дизайну виступатиме саме узгодження - надскладне поняття гармонії, яке людство в різні періоди свого існування тлумачило по-різному і яке до цього часу не має єдиного й остаточного визначення. Так, для пошуку сутності того, чим є гармонія, залучалися космологічний, математичний, етичний та інші ракурси розгляду. Гармонія як основа Космосу, де істина, краса, симетрія виражені в числових співвідношеннях (у піфагорійців); гармонія як невидима, прекрасна, безсмертна, божественна й вища ідея буття, котра є на небі й котра є силою, що надає людині духовної насолоди (у Платона); гармонія як порядок, що охоплює поняття міри, величини, симетрії та середини (в Арістотеля); як пропорційність частин та абстрактний числовий принцип, що пізнається розумом (за Василем Великим); як якісна різноманітність, єдність протилежностей і контрастів (за Гюго Сен-Вікторським) тощо. Особливу ж увагу поняттю гармонії приділяли в період Відродження. Саме тоді гармонія почала набувати трактування визначального спрямування буття природи на розвиток та закону щодо єдності світу - тілесного і духовного, ідеального і матеріального. Гармонія стала пов'язуватися з виявленням внутрішнього змісту краси, доцільністю, відповідністю форми та змісту. Так, уже до початку ХІХ ст. сформувалося стійке усвідомлення, що гармонія і є основою створення цілісного образу світу, об'єднання соціуму та його подальшого плідного розвитку, якого є можливим досягти за умови естетичного виховання [3].

Характерно, що, незважаючи на таку тривалу увагу людської думки до самого поняття «гармонія», пошуки науковцями його змісту та сутності продовжуються й до цього часу. Сучасні численні визначення гармонії також стосуються найрізноманітніших сфер життєдіяльності людей: економічної, політичної, духовної, соціальної тощо. Досить цікавими й актуальними сьогодні ми можемо вважати пропозиції, що розглядають «принцип гармонії як філософсько-методологічну основу сучасної концепції сталого природокористування і практичної діяльності суспільства, спрямованої на споживання і перетворення природи» та пропонують розуміти гармонію як сам «тип відношення, що забезпечує сталість об'єкта або процесу» [9, с. 645].

Таким чином, бачимо, що переконання в усвідомленні розуміння гармонії в людини завжди ко- релюється з наявними знаннями та проблемами людства, які воно намагається вирішити в даний момент. І якщо для більш ранніх періодів розвитку людства було важливим з'ясувати своє місце у світі, виявити та осягнути основні принципи будови та організації Всесвіту, утвердитися в переможних можливостях своєї сили, то нині - в умовах важливих екологічних і масштабних гуманітарних викликів - ми намагаємося повернутись до глобального розуміння гармонії як узгодження між будь-якою людською діяльністю і природою, між бажаннями як метою діяльності людини і тими наслідками, що їх ця діяльність спричиняє.

Від екологічних аспектів дизайну до цінностей естетичної культури

Поняття екології в дизайні з «екологічного дизайну» як напряму використання природних та нешкідливих для людини матеріалів розширилося до сучасного розуміння того, що будь-який об'єкт дизайну має обов'язково містити та враховувати екологічну складову, котра на сьогодні є й екологією думки (як чистота, органічність і раціональність дизайнерської пропозиції), і візуальною екологією (як відеоекологія по відношенню до створюваних дизайном візуальних образів та їх позитивного впливу на фізіологічні стани людини, що їх споглядає), і екологією процесу виробництва (як мінімізація шкідливого впливу на природне середовище), і екологією життєвого циклу продукту (як оптимі- зація шкідливих чинників продукту в процесі його функціонування, врахування екологічних аспектів від створення та транспортування об'єкта дизайну до особливостей його «життя» та утилізації).

З позицій розглянутого визначення дизайну як гармонійного поєднання естетики та функції, окреслені форми екології стосовно необхідних функціональних завдань щодо об'єктів дизайну можуть бути представлені наступними видами / етапами естетики-вираження:

екологічно відповідною естетикою мислення;

екологічно відповідною естетикою візуаліза- ції думки;

екологічно відповідною естетикою матеріалізації візуалізованої думки;

екологічно відповідною естетикою функціонування матеріалізованої та візуалізованої думки.

Тобто реалізація окреслених бажаних форм екології в дизайні може відбутися за умови включення всього зазначеного екологічного аспекту до переліку цінностей естетичної культури. Остання, у свою чергу, як нам відомо, може існувати у двох формах: особистішій (суб'єктній) і предметній (об'єктній). Особистісна форма культури є невід'ємною від людини, спільноти, людства та зумовлює зміст, характер, спрямованість тощо естетичної діяльності, котру вже як результат ми і можемо виявити в предметній формі. Опанування ж предметної форми забезпечує зміну якостей особистісної форми естетичної культури, котра в подальшому впливає на формування нових якостей предметної форми. Таким чином, ми максимально наблизилися до одного з найцікавіших та найважливіших проблемних питань дизайну - взаємозв'язку між формою і образом об'єкта дизайну та формою і образом життя людини.

Додатково, варіативність можливостей складників естетики в дизайні ми можемо прослідкувати на різних результатах вирішення однакових функціональних завдань. Так, на одне й те саме завдання - наприклад, створити рекреаційну зону відпочинку в місті, розробити інтер'єр дитячої бібліотеки чи форму учнівського / барного / дачного стільця тощо - можемо отримати велику кількість найрізноманітніших дизайнерських пропозицій. Безумовно, ця різноманітність буде зумовлена як індивідуальними рисами творчості автора, так і впливом географічного чи історичного чинника створення тієї чи іншої дизайн-пропозиції. У термінології дизайну такий конкретний перелік чинників впливу на результат розроблення стосуватиметься поняття «концепція дизайн-проєкту». Усталені ж загальні особливості роботи дизайнера / колективу, які співвідносяться з певною світоглядною позицією, охоплюють більш широке поняття «філософія дизайну». Так, наприклад, ми говоримо «концепція проєкту дизайну інтер'єрів дитячої музичної школи № 2 у м. Київ, представленого дизайнером Іваном Петренком / дизайн-студією “Ідея”», але - «філософія / ідеологія / етика дизайну Івана Петренка / дизайн-студії “Ідея”» у разі загальної характеристики концептуальних особливостей роботи як дизайн-діяльності в цілому.

Проте навіть за умови існування такої значної кількості різних чинників впливу на формування концепції конкретного проєкту чи в цілому на філософію проєктної діяльності того чи іншого дизайнера, можливо виявити загальний принцип функціонування системи взаємозв'язків естетики та з'ясувати, від чого саме буде залежати те, що в дизайн-продукті хоче або спроможний виразити автор. Для цього спробуємо дещо розширити межі аналізу й розглянути ланцюжок взаємодії «естетика - етика - ідеологія - філософія». У практичній методології дизайну він працюватиме наступним чином:

естетика кожного окремого дизайн-проєкту являтиме собою безпосередній візуальний виразник його ідеї-концепції;

етика закладає норми цивілізаційної культури в концептуальні засади проєктної творчості дизайнера та відповідним чином впливає на їх відображення в конкретній ідеї проєкту;

ідеологія як сукупність низки ідей, переконань і ціннісних установок визначатиме певні рамки та змістову спрямованість проблемного поля у професійній діяльності дизайнера;

філософія є головним вектором і тим найбільш загальним, відносно якого формуватиметься ідеологія, впливаючи на важливі аспекти етики та естетики, але вже у зворотному порядку.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Проведений розгляд місця та ролі естетики в структурі сутності сучасного дизайну дозволяє окреслити наступні положення:

1. Поєднання естетичного й утилітарного - як в історичному, так і в сучасному контекстах - залишається основою змісту дефініцій дизайну. При цьому визначальною ознакою сутності такої художньо-проєктної діяльності стає те, що саме це поєднання ми вкладатимемо в поняття гармонії та вважатимемо гармонійним. У сучасних умовах вирішення важливих питань сталого розвитку, найбільш відповідним для дизайну є сприйняття гармонії як узгодження між будь-якою людською діяльністю і природою, між бажаннями людини як метою її діяльності й тими наслідками, які ця діяльність по собі спричиняє.

Певні сутнісні уточнення стосуються й самого розуміння естетики. На відміну від більш традиційного її тлумачення в межах науки про прекрасне, у сучасному дизайні її варто сприймати як означення вираження як такого - візуального відображення певної концепції проєкту чи матеріалізованого прояву його змісту в цілому. Тож і гармонію в дизайні можемо вважати узгодженням між закладеним внутрішнім змістом і його відповідним зовнішнім проявом-вираженням.

Безумовно, сучасні гармонійні відносини між функцією та естетикою в дизайні неможливі без урахування екологічної складової. Проте для того щоб естетика проєкту / дизайну стала реальним вираженням цього екологічного змісту, вона має бути присутньою на всіх етапах роботи дизайнера і охоплювати його відповідне естетичне мислення, естетику візуалізації, матеріалізації та функціонування думки, будучи невід'ємним компонентом загальної екологічної культури.

Вагомість ролі естетики як вираження екологічно орієнтованого змісту (чи будь-якого іншого змісту), котрий закладено у форму дизайн-об'єк- та, зумовлює безпосередній функційний зв'язок естетики з іншими, дотичними до неї та взаємопов'язаними між собою галузями: з етикою (моральними нормами, правилами та принципами, якими керується дизайнер і які так чи інакше відображуються у змісті проєкту), ідеологією (сукупністю ідей та цінностей дизайнера стосовно оточуючого світу), філософією (загальним сутніс- ним орієнтиром відносин дизайнера і світу). Тож у підсумку констатуємо, що естетика будь-якого дизайн-проєкту є виразником і цілісним осяжним результатом концепції, яку зумовили в процесі її формування певні етичні погляди, ідеологічні переконання та загальна світоглядна філософія.

Перспективи використання результатів дослідження полягають у подальшому вивченні естетики та її можливості виражати в об'єктах дизайну ціннісні змісти, пов'язані з суспільними запитами на формування ідейних концепцій сталого розвитку та на їх практичне втілення. ¦

Література

1. Бойчук А. Пространство дизайна. Харьков : Новое слово, 2013. 367 с.

2. Даниленко В. Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури ХХ століття (національний та глобалізаційний аспекти) : автореф. дис. ... д-ра мистецтвознавства : 05.01.03. Львів, 2006. 36 с.

3. Естетика : навч. посіб. / Л. В. Анучина, О. К. Бурова, О. В. Уманець, О. В. Шило ; за ред. Л. В. Анучиної та О. В. Уманець. Харків : Право, 2010. 232 с.

4. Захарова С. О. Дизайн як культурний феномен: теоретико-методологічний аналіз. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2010. Вип. 42. С. 80-88.

5. Лагода О. Естетичний дискурс дизайну: проблематизація, маніфестація, репрезентація.

6. Актуальні питання гуманітарних наук: Міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2021. Вип. 40, т. 2. С. 51-56.

7. Рижова І. С. Соціально-філософська парадигма сучасного дизайну. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2008. Вип. 33. С. 111-129.

8. Рижова І. С. Становлення та розвиток дизайну як духовно-практичного феномена в інформаційно- культурному просторі. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2009. Вип. 36. С. 211-224.

9. Сергеєва Н. В. Естетичні аспекти формування основ філософії дизайну. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2018. № 5. С. 46-52.

10. Шебек Н. М. Гармонія як категорія професійного світогляду архітектора в контексті розвитку культури. Містобудування та територіальне планування. 2012. Вип. 46. С. 638-648.

References

1. Boychuk, A. (2013). Prostranstvo dizaina [Design Space]. Kharkov: Novoe slovo. [In Russian].

2. Danylenko, V. Ya. (2006). Dyzain Ukrainy u svitovomu konteksti khudozhno-proektnoi kultury XX stolittia (natsionalnyi ta hlobalizatsiinyi aspekty) [Design of Ukraine in the World Context of Art-Design Culture of the XX Century (National and Global Aspects)]. (Extended abstract of Doctor's thesis). Lviv National Academy of Arts, Lviv, Ukraine. [In Ukrainian].

3. Anuchyna, L. V., Burova, O. K., Umanets, O. V. & Shylo, O. V. (2010). Estetyka [Aesthetics]. Kharkiv: Pravo. [In Ukrainian].

4. Zakharova, S. O. (2010). Dyzain yak kulturnyi fenomen: teoretyko-metodolohichnyi analiz [Design as the Cultural Phenomenon: Theoretically-methodological Analysis].

5. Humanities Bulletin of Zaporizhzhe State Engineering Academy, 42, 80-88. [In Ukrainian].

6. Lahoda, O. (2021). Estetychnyi dyskurs dyzainu: problematyzatsiia, manifestatsiia, reprezentatsiia [Aesthetic Discourse of Design: Problematization, Manifestation, Representation]. Humanities Science Current Issues: Interuniversity collection of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University Young Scientists Research Papers, 40(2), 51-56. [In Ukrainian].

7. Ryzhova, I. S. (2008). Sotsialno-filosofska paradyhma suchasnoho dyzainu [Socio-philosophical Paradigm of Modern Design]. Humanitarian Bulletin of Zaporizhzhya State Engineering Academy, 33, 111-129. [In Ukrainian].

8. Ryzhova, I. S. (2009). Stanovlennia ta rozvytok dyzainu yak dukhovno-praktychnoho fenomena v informatsiino- kulturnomu prostori [Formation and Development of Design as a Spiritual and Practical Phenomenon in the Informational and Cultural Space]. Humanitarian Bulletin of Zaporizhzhya State Engineering Academy, 36, 211-224. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ znpgvzdia_2009_36_21. [In Ukrainian].

9. Serheieva, N. V. (2018). Estetychni aspekty formuvannia osnov filosofii dyzainu [Aesthetic Aspects of the Formation of the Foundations of Design Philosophy]. Traditions and Innovations in the Higher Architectural-Artistic Education, 5, 46-52. [In Ukrainian].

10. Shebek, N. M. (2012). Harmoniia yak katehoriia profesiinoho svitohliadu arkhitektora v konteksti rozvytku kultury [Harmony as a Category of the Architect's Professional Outlook in the Context of Cultural Development].Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia, 46, 638-648. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru