Роль саспенсу в жанрі постхоррор (на прикладі фільмів Арі Астера "Реінкарнація" і "Сонцестояння")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль саспенсу в жанрі постхоррор (на прикладі фільмів Арі Астера «Реінкарнація» і «Сонцестояння»)

Ковтун Наталія Андріївна

аспірантка IV курсу

Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, Україна

У статті проаналізовано специфіку фільмів жахів ХХІ століття, а саме на явище «нового хоррору» та терміни, що його номінують, такі як post-horror, elevated horror, slowburner horror. Зазначено, що постхоррор об'єднує різноманітні характеристики, такі як психологізм, повільну ескалацію напруги та іронію. Проаналізовано режисерський почерк Арі Астера на матеріалі фільмів «Реінкарнація» та «Сонцестояння». Зосереджено увагу на техніках створення саспенсу, особливо на візуальних елементах, таких як гра кольорів і тіней. Досліджено, що для досягнення ефективності враження на глядача Арі Астер застосовує також потужні аудіальні елементи (крики, плачі, практики дихання, клацання). Створений та діючий ефект саспенсу є основною метою сучасних фільмів жахів, а режисерський почерк лише додає різноманітності у відтінках отриманих глядачами емоцій.

Ключові слова: post-horror, elevated horror, slowburner horror, саспенс, Арі Астер

Ставлення людей до жанру фільмів жахів протягом історії кінематографу неодноразово змінювалось. Так, у ХХІ столітті глядач і не задумується над тим, що раніше цей жанр належав до категорії «нижчого мистецтва», а зараз деякі фільми жахів характеризують навіть як «elevated horror» («піднесені жахи»). Здавалося б, що вже століттями вкорінені в канони жахів моделі не вразять свідомість сучасного вибагливого глядача. Але режисери вдаються до все нових вигадок, змінюючи оболонки жаху, обираючи все більш оригінальні способи створення та вираження саспенсу. Творці кіно перетворюють уже відомі страхи у страхи людини ХХІ століття. Цим обумовлюється актуальність обраної теми.

Про появу «нового хоррору» заговорили у 2010-их роках. Створена у нульових низка кінофільмів «тортурного порно», так званого жорстокого експлуатаційного кіно, в основному наслідувала серію фільмів «Пила» Дж. Вана, намагаючись досягти того ж комерційного успіху. Це призвело до «засмічення» жанру. Але попри це, увагу кінокритиків привернули фільми жахів 2010-их років, здебільшого створені компанією «А24»: «Бабадук» (IMDb - 6.8) 2014 р. Дженіфер Кент; «Відьма» (IMDb - 6.9) 2015 р. та «Маяк» (IMDb - 7.4) 2019 р. Роберта Еггерса; «Неоновий демон» (IMDb - 6.1) 2016 р. Ніколаса Віндінга Рефна; «Історія примари» (IMDb - 6.8) 2017 р. Девіда Лоурі; «Реінкарнація» (IMDb - 7.3) 2018 р. та «Сонцестояння» (IMDb - 7.1) 2019 р. Арі Астера та інші. Наслідком цього стала поява термінів для позначення особливої стилістики фільмів жахів: post-horror, elevated horror, slowburner horror.

Подібну ситуацію вбачаємо і з синонімічними до постхоррору термінами - elevated horror та slowburner horror. Перший категоризує фільми жахів за наявністю акцентованої драматичної складової, другий - за наявністю повільного розгортання сюжету та ескалації напруги. Піднесені жахи (elevated horror) мають акцентом саме психологічні аспекти. Цей піджанр жаху акцентує увагу на психологічних аспектах, зосереджуючись на генеруванні психологічної напруги. Щодо повільних жахів (slowburner horror), то вони характеризуються повільним наростанням напруги, яке призводить до більш інтенсивних і несподіваних фіналів.

Попри специфіку все ж таки у просторі постхоррорів, як і в будь-якому хоррорі загалом, важливе місце займає саме атмосфера, постійна напруженість. Ціла система кіноприйомів - саспенс - відповідає за створення необхідного режисеру впливу на глядача. Основними компонентами саспенсу слугують аудіо-візуальні складові, за сукупності яких витворюється емоційне середовище страху. Базове значення саспенсу в постхоррорі є очевидним.

Окрім аудіо-візуальної атмосфери такими складовими є неочікувані події, тобто повороти сюжету, невизначеність небезпеки, яка збільшує рівень напруження і тримає його в стані постійного очікування. Також ізоляція та самотність, використання фобій (наприклад, темрява, арахнофобія, висота), психологічні ефекти, таких як ілюзії або зміна реальності, додає загадковості та напруження.

У постхоррорі саспенс виступає як ключовий елемент, що підсилює емоційний вплив і робить глядача більш поглиблено втягнутим у створений світ.

Кінокартини відомого американського кінорежисера Арі Астера «Реінкарнація» і «Сонцестояння» є одними із найкращих, на мою думку, прикладів створення ефективного саспенсу. Хоча кожен із фільмів можна охарактеризувати як такий, що має левову частку акценту на сімейній драмі, окрім основного хоррор-фону.

Арі Астер дотримується жанрових рамок, але при цьому уникає клішованих прийомів. Так, він відмовляється від скримерів, не зображує сцени убивств. Характерною особливістю режисерського почерку Арі Астера стало те, що він починає сюжет безпосередньо з саспенсу: в обох фільмах історії починаються із травм головних героїв - незрозуміла смерть бабусі («Реінкарнація») та скоєне сестрою Дені самогубство і вбивство батьків («Сонцестояння»). Далі саспенс повільно наростає, тому відчуття постійного занепокоєння не зникає і з розв'язкою фільмів, залишаючи глядача наодинці з тривогою.

Візуальна складова саспенсу, створеного у кінофільмі «Реінкарнація», реалізована низкою сюжетних деталей: акцентом на частині тіла - голові (відрізана ножицями голова голуба, відірвана голова Чарлі, відсутня голова захороненого тіла Елен, відрізана саморуч голова Енні); демонічними надписами на стінах, які схожі на позначення змістових розділів фільму («Satony», «Zazas», «Liftoach pandemonium») [3]. Арі Астер майстерно грає із тінями у темряві, зображує неприродньо викривлені тіла, спонукає глядача відчувати сторонній погляд та присутність.

У «Сонцестоянні» саспенс сконцентрований у нетипово висвітленому середовищі - найстрашніші злочини розгортаються при денному світлі. Це дає глядачеві відчуття того, що безпечного місця не існує. Надважливою складовою візуалу став колір. Оператор П. Погоржельський талановито підкреслив монохромний наскрізний білий колір (день сонцестояння, одяг, рушники, простирадла, скелі). З поступовим розвитком сюжету розширюється і колірна гама, досягаючи свого апогею в момент кульмінаційного жертвоприношення та вивільнення болючих емоцій героїні. Динаміку фільму посилюють ритуальні танці та монотонні колективні коливання. Арі Астер акцентує увагу на замкненій формі: круг хороводу, круговорот людського життя від зачаття до смерті.

Передбачення подій у фільмах Арі Астера забезпечується візуальною схожістю деталей (наприклад, лялькові фігури у «Реінкарніції» та пророчі малюнки у «Сонцестоянні); часово-просторовими обмеженнями (весняний місяць травень є часом розквіту сили одного з восьми королів Аду Пеймона у «Реінкарнації» і травнева трансформація Дені у «Сонцестоянні»). Спільним мотивом для обох фільмів є притуплення свідомості через прийом заспокійливих та наркотичних речовин і т. п.

Щодо звукового оформлення кінокартин, то вартує уваги об'єднуючий фільми звук - крик з плачем. Характерним звуком фільму «Реінкарнація» є клацання язиком (асоціація зі стуком копита чорта), яке наближує глядача до розуміння безповоротного «приходу короля Аду», та несамовиті крики болю та страждань героїні. У «Сонцестоянні» особливістю звукової складової саспенсу стала відмова від традиційної партитури. Натомість використано такі емоційні вираження, як групові зітхання, ахи. Практика дихання є ключовим аудіальним елементом створення ефекту саспенсу:

а)уповільнене дихання як результат дії наркотичних речовин;

Кульмінаціями, а також найсильнішою концентрацією саспенсу, є сцени приходу короля Аду шляхом коронації тілесного сосуду («Ренікарніція») та фізично-психологічної трансформації героїні («Сонцестояння») [4].

Висновки

Таким чином, «Реінкарнація» і «Сонцестояння» Арі Астера представляють той формат фільмів жахів, яких потребує сучасний глядач. Містика, вбивства, хвороби, диявольщина, жертвоприношення - усе це є лише зовнішнім виразом внутрішніх страхів. Саспенс у постхоррорі займає панівне місце, адже з його допомогою візуальними та аудіальними засобами здійснюється довготривалий ефект тривоги, несвідомого переживання. Як оригінальні способи створення ефекту саспенсу, Арі Астер фіксує виразні фізіологічні звуки (клацання язиком та охання/акання) та потужний візуальний ряд (кольори, тіні). А повільність сюжету, як головна особливість новітніх slowburner horror, дає можливість саспенсу проникнути у несвідоме глядача, узяти під контроль почуття страху та керувати ним.

Список використаних джерел

[1] Павлов О. В. Постхорор? рецензія на книгу Девіда Черча // Філософія. Журнал вищої школи економіки.2021. Т. 5. №. 2. С. 294-313.

[2] Парфенов М. С. Что к чему в Реинкарнации. Большой разбор. URL: https://horrorzone.ru/page/chto-k-chemu-v-reinkamacii-bolshoj-razbor

[3] Fitzmaurice L. The Most Terrifying Movie of the Year, Hereditary, Has Colin Stetson to Thank [ebook] Pitchfork. 2018. URL: https://pitchfork.com/thepitch/colin-stetson- hereditary-score-interview

[4] Stipidis J. How Ari Aster Embraces Horror Conventions to Create His Own Unique Contributions to the Genre. URL: https://bloody-disgusting.com/editorials/3596195/ari- aster-expertly-leaning-genre

Размещено на Allbest.ru