Розвиток хореографічної наукової думки в контексті мистецьких інтеграцій у становленні новітніх форм хореографії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток хореографічної наукової думки в контексті мистецьких інтеграцій у становленні новітніх форм хореографії в Україні

Кундис Руслан Юрійович

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри режисури та хореографії Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Ященко Костянтин Андрійович

асистент кафедри режисури та хореографії

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Становлення хореології як мистецтвознавчої дисципліни в Україні - основна спрямованість наукової діяльності закладів вищої освіти з хореографічного мистецтва. Розширюючи поле дослідження предмету хореографії утворюються нові шляхи становлення та розвитку хореографічної парадигми через взаємовплив мистецьких закономірностей та художніх практик. В межах наукової теми кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені Івана Франка на 2020-2022 н. р. «Парадигма хореографічного мистецтва в світі та Україні (танцювальна культура, хореографічна педагогіка, систематика, взаємодія з культурно-історичними факторами)» одним з векторів наукового спрямування є дослідження генезису, жанрово-стилістичних особливостей, хореографічної педагогіки усіх видів та новітніх форм хореографії в Україні та світі.

Утворення новітніх форм хореографії - це процес шукань та творчих експериментів, що раціоналізують як багатовікові традиції, так і сучасні вимоги сценічного інтерпретування. Вони набувають актуальності та стають загальновідомими під впливом сучасних тенденцій мистецького дискурсу, розвиваються та модифікуються відповідно до того, яка провідна ідея охоплює суспільство загалом, та хореографічну спільноту зокрема, та які акценти розставляються при створені сценічного полотна хореографічного твору.

Через динамічний характер хореографії як мистецтва, практичні надбання значною мірою перевищують теоретичні, а отже з'являються прогалини, заповнення яких потребує узагальнення та систематизації практичного досвіду, враховуючи еволюцію хореографічних форм і методів їх фіксації. Перебуваючи у взаємозв'язку з іншими видами мистецтва, можна провести в паралель висловлювання професора М. Дачева в передмові до книги І. Александров «Архітектоніка театральності» щодо театральності: «Ця галузь не лише впливає на інші суміжні області культури, а й, своєю чергою, відчуває на собі їх вплив; вільна від обмежень і схильна до асиміляції» [3, C. 10]. Так само можна говорити і про хореографію. О. Літовченко зазначає: «Для того, щоб піднятись на новий рівень необхідно асимілюватися з іншими видами мистецтва. Завдяки засобу синтезування різних технік хореографії утворювались нові напрямки сучасного хореографічного мистецтва, які здобули своєї характерної особливості і зараз активно впроваджуються у різну мистецьку діяльність» [6, C. 82].

Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету імені Івана Франка О. Плахотнюк виокремив основні напрямки в дослідженні хореографічного мистецтва як галузі науки, що вивчає його у комплексі видових, жанрових та стильових проявів, закономірностей хореографічно-мистецької творчості, її спорідненість з іншими видами і жанрами мистецтва, а також гуманітарними науками: культурологією, філософією, психологією, антропологією [7, C. 32; 2, C. 73 -74]. Активне застосування хореографії у синтезованих зв'язках та поширений інтерес до міжмистецьких запозичень зумовило стрімке зростання хореографічної наукової думки у міждисциплінарному спрямуванні. В такому ключі можна знайти публікації у А. Дем'янчука (досліджено вплив образотворчого мистецтва, зокрема, монументального живопису в оформленнібалетних постановок[4]), А. Яцеленко та Л. Баканчі (утворення новітніх форм та стилів в хореографії розглядається через синтез джаз -танцю та інших сучасних напрямків [8]) та О. Літовченко (в якій через філософську категорію гармонії проведено дослідження особливостей інтеграції художніх засобів у сучасному хореографічному мистецтві [1 ]).

Варто зауважити, що ступінь впливу різних мистецьких та гуманітарних систем на хореографічні стилі та напрямки залежить від періоду та тривалості існування певного хореографічного явища, чим воно ґрунтовніше, тим стабільніше його адепт, а отже і модифікація відбувається в різних площинах хореографічного механізму, що зумовлює диференційований підхід до вирішення цього питання.

З історії хореографічного мистецтва танцювальні форми хореографічного театру XIX століття виникли з урахуванням класичного танцю. З одного боку цей виразний засіб був провідним, з іншого - його абстрактний характер давав можливість, уникаючи прямого впливу на суміжні мистецтва, шукати свої власні форми, свою поетику [5, С. 101]. На теперішній час бачимо, що кожен напрямок хореографічного мистецтва досягнувши переваги, вдається до інтеграції художніх практик у пошуках нових поглядів та свіжих ідей. Глибоке замислення про сутність практичної роботи дає можливість побачити майбутнє хореографічного мистецтва за сучасними формами. Сучасні форми хореографії відкриті простору, які існують в різних системах сприйняття (звук, колір, рух, буття) та підпорядковуються вимогам дійсності. Вони не роздільні у часово- просторовому орієнтуванні сценічного твору, а отже становлять дослідницьку платформу міжмистецького напрямку в колі хореографічних знахідок сучасних форм новітнього та академічного спрямування.

Висновки

В пошуках новітніх хореографічних форм важливе місце відводиться освоєнню інших законів, принципів та логічних зв'язків в хореографічному мисленні. Ці закони, принципи та зв'язки переважно базуються на універсумі суміжних мистецтв та філософських догматизацій, що лягають в ідейну концепцію образного втілення. Дотримання балансу між художніми мовами та семіотичними значеннями дасть можливість зафіксувати практичний процес та сформувати наукову думку в сучасному спрямуванні хореографічного мистецтва. хореографія мистецтвознавче мистецтво

Список використаних джерел:

[1] Litovchenko, O. (2021). Means of harmonization of stage performance in choreographic art. Knowledge, Education, Law, Management, 1 (7), 72-77. https://doi.org/10.51647/ kelm.2021.7.1.11.

[2] Plakhotnyuk, О. The maintaining questions of research of choreographic art in Ukraine started of the 20-th century. Молодий вчений, 5 (45), 72-75. http://molodyvcheny. in.ua/files/journal/2017/5/18.pdf.

[3] Александров И. (2019). Архитектоника театральности. Семиотика театрального перформанса. Харьков: Гуманитарный центр», Помеляйко Е.А.

[4] Дем'янчук, А. (2018). Роль образотворчого мистецтва в оформленні балетних постановок. Молодий вчений, 3 (1), 19-23. Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ molv_2018_3%281%29_7.

[5] Добровольская Г. (1975). Танец. Пантомима. Балет. Ленинград: Искусство.

[6] Літовченко, О. (2020). Пластика як інтеграційний засіб в сценічному мистецтві. Cultural studies and art criticism: things in common and development prospects, 82-84. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-004-9-89.

[7] Плахотнюк, О. (2017) Проблематика формування науково-понятійного апарату хореографічного мистецтва. Художні практики та мистецька освіта у крос культурному просторі сучасності: матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф., (Полтава, 29-31 березня 2017 р.). 27-32.

[8] Яцеленко, А. & Баканча, Л. (2020). Поєднання джаз-танцю з іншими стилями в хореографії. Молодий вчений, № 12, 386-370. Вилучено з: http://molodyvcheny. in.ua/files/journal/2020/12/72.pdf.

Размещено на Allbest.ru