Репрезентації італійської культури та мистецтва в Одесі в умовах політики романізації (1941-1944 роки)

У газетному відгуку на виступ Тіто Скіпа вчувалося захоплення мистецтвом співака, який продемонстрував на сцені кращі риси італійської вокальної школи: невичерпне дихання, гранично співучу «солодкаву» кантилену, майстерну подачу звуку, уміння використовувати усі його якості, філігранне нюансування та вишукану дикцію1.

Глядачам сподобалось виконання ним арій з «Любовного напою» Г. Доніцетті та «Арлезіанки» Ф. Чілеа, пісень Ч.А. Біксіо і Ф.П. Тості, які стали прикладом «ідеально художньої вокальної інтерпретації» Концерт г-на Тито Скипа в зале театра оперы и балета. Молва. 1942. № 20. 23 декабря. Там само.. Глибину душевної тиші, «молитовного екстазу» артист передав у звучанні пісні-арії «Аве Марія» Ф. Шуберта й гімну «Паніс Ангелікус» С. Франка В. В. Концерты г-на Тито Скипа. Одесская газета. 1942. № 274. 23 декабря..

Слухачі також зауважили красивий тембр голосу К. Боратто, віртуозність виконання нею творів Дж. Б. Перголезі й О. Респігі. Піаніст Д. Марцоло майстерно акомпанував партнерам, продемонструвавши «чудову техніку» й своєрідну та емоційну інтерпретацію репертуару, який звучав. Серед інструментальних творів у його виконанні найбільше запам'яталися «старовинні речі» Дж. Фрескобальді Концерт г-на Тито Скипа в зале театра оперы и балета. Молва. 1942. № 20. 23 декабря..

Після від'їзду італійських митців пам'ять про них в Одесі тривалий час живилася на сеансах італійського кіно. Італійська кіноіндустрія, оспівуючи «щасливе життя» у фашистській Італії, активно залучала до зйомок відомих оперних співаків. Однією із тогочасних телезірок був Тіто Скіпа, який часто виступав героєм музичних кінокомедій та мелодрам. Впродовж 1943 року на екранах одеських кінотеатрів демонструвався ряд стрічок з участю співака. Наприкінці березня 1943 року газети анонсували в кінотеатрі «Дойна» прем'єру мелодрами «Останній спектакль» з участю Тіто Скіпа, «який нещодавно приїздив на гастролі... і виступав в Одеському оперному театрі» «Последний спектакль». Молва. 1943. № 96. 28 марта.. «Окрім своїх музичних переваг, -- наголошувалося в анонсі, -- фільм має високі художні дані -- чудово показані живописні місця сонячної Італії.» Там само..

Згодом одесити побачили інші фільми з Тіто Скіпа -- музичну драму «Жити!» («Vivere!») (в одеському кінопрокаті йшов під назвою «Жага до життя») Музична драма 1936 р. режисера Г. Бріньоне., у якій артист зіграв роль співака Тіто ді Лауро «Страсть к жизни». Молва. 1943. № 105. 8 апреля. Музична драма 1938 р. режисера Г. Бріньоне., та «Хто щасливіший за мене» (в ролі Тіто Ма- урі)9. В обох картинах разом із видатним тенором знімалася К. Боратто. Як стверджувалося в анонсі фільму «Хто щасливіший за мене», «акторка володіє чудовими мімічними і вокальними даними і роль нещасної дівчини, яка стала жертвою невдалого кохання, виконує надзвичайно правдиво і переконливо» «Кто счастливее меня». Молва. 1943. № 196. 1 августа. Интересный фильм. Молва. 1943. № 54. 7 февраля..

У цей час в одеському кіно йшли багато яскравих європейських картин (переважно виробництва Італії, Німеччини та, рідше, Румунії). З ігрових художніх фільмів попит мала італійсько-німецька картина «Божевільний співак» (в італійському прокаті -- «С-asa lontana» /«Дім вдалині»/), в якому головну роль співака Франкетті виконав видатний італійський тенор Бенджаміно Джільї11. У кінотеатрах також з успіхом демонструвалися стрічки з участю італійської кіноакторки Аліди Валлі, німецького коміка Ганса Мозера, данського актора, який знімався переважно в героїчних фільмах, -- Вернера Бастера1. Популярність італійського кінематографу в окупованій Одесі підтверджується щоденниковими записами В. Швеця. 26 квітня 1943 року після відвідування італійської кінострічки, назви якої він не вказав, митець записав:

Сьогодні з' явилась друга партія гостей. [...] Потягнули й мене в кіно. Там ішла італійська картина, яка за сюжетом нагадує «Богему», але дещо розбовтана «політикою». Було якесь повстання, невідомо проти кого і чому. У фільмі, звичайно, музика, море, квіти, пейзажі Італії, спів і романи, і вродливі жінки. Зроблено дуже художньо. [Смирнов, 2009, с. 599].

Згадуючи про італійський історичний фільм із життя Мікеланджело «Контракт із дияволом», який він переглянув іншого разу, автор щоденника відзначив дуже добру акторську роботу і колоритний середньовічний «антураж» [Смирнов, 2009, с. 640]. Також сподобалась юному шанувальнику кіно знята добре «в усіх відношеннях» стрічка «Дві сирітки» В наших кино. Одесса. 1943. № 69. 24 марта. Історичний фільм-драма режисера К. Галлоне за сюжетом театральної драми Е. Кормона й А. Д'Еннері, знятий у 1942 р. В головних ролях: Аліда Валлі, Марія Деніс, Освальдо Валенті, Франко Інтерленгі та ін.¹ Фото Ріо-де-Жанейро, захоплюючий сюжет якої, за його свідченням, «тримає глядачів у великій напрузі» [Смирнов, 2003, с. 430].

Висновки та перспективи дослідження

У період румунської окупації італійська культура і мистецтво стали інструментами культурної експансії «романського світу» в Одесі. Культурно-ідеологічні інституції (Італійське Королівське бюро, згодом Італійський інститут культури), спираючись на допомогу муніципалітету, пропонували одеситам різні освітні (вивчення італійської мови, класичних періодів культури, літератури, різних видів мистецтва) та відверто пропагандистські (лекції про здобутки фашистського режиму, тогочасне ідеологізоване італійське мистецтво, організація переглядів кіножурналів) проєкти. Успішним і найбільш резонансним напрямом діяльності Італійського інституту культури в Одесі було запрошення до міста для виступів відомих музикантів і співаків. Хоча ця активність також мала виражену ідеологічну мету, концертні програми музикантів та співаків, диригентська діяльність у театрі опери і балету, педагогічні спроби в консерваторії сприяли культурному обміну, урізноманітнили та збагатили культурно-мистецьке життя Одеси в окупації. Художні італійські кінострічки, які регулярно демонструвалися в кінотеатрах міста і збирали зали глядачів, додавали колориту повсякденному життю містян, сприяли формуванню їхніх художньо-естетичних смаків.

У культурно-ідеологічній політиці, яку провадила окупаційна румунська влада в місті, активно використовувались сюжети, пов'язані з участю італійців у ХІХ -- на початку ХХ століття в розбудові міста, формуванні його «європейського» обличчя. Ці ідеї, що пропагувались у пресі, втілювались у музейництві тощо, стали засобом заохочення до колаборації представників одеської наукової та творчої інтелігенції, особливо нащадків вихідців із Західної Європи, які в попередні роки потерпали від репресивної сталінської машини.

Список використаної літератури та джерел

1. Вінцковський Т., Кязимова Г., Михайлуца М., Щетніков В. Окупаційний режим в губернаторстві «Трансністрія». Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси. У 2-х кн. Кн. 1. Київ: Наукова думка, 2010. С. 413-445.

2. Максименко В. С. «Храм и вечный музей искусства»: Страницы двухсотлетней истории культуры Одессы на фоне городского театра. Одеса: Юридична література, 2001. 376 с.

3. Новосьолов О. Румунська окупація Трансністрії: питання політичного статусу. Сторінки воєнної історії України: зб. наук. статей. Київ, 2009. Вип. 12. С. 161-168.

4. Осипенко О. Культурна політика румунської адміністрації на теренах Південно- Західної України в 1941-44 рр. Сучасні проблеми національно-культурної ідентичності: регіональний вимір : зб. наук. статей. Полтава, 2020. С. 164-172.

5. Смирнов В. А. Реквием ХХ века : [очерки и изложение дневников Владимира Афанасьевича Швеца]: в 5 ч. Одесса: Астропринт, 2009. Ч. 1. 680 с.

6. Смирнов В. А. Реквием ХХ века : [очерки и изложение дневников Владимира Афанасьевича Швеца]: в 5 ч. Одесса: Астропринт, 2003. Ч. 2. 800 с.

7. Стара Одеса. Архітектура Причорномор'я : [Каталог]. Одеса: Видання Одеського художнього музею, 1927. 35 с.

8. Affron Ch., Affron M. J. Grand Opera: The Story of the Met. Oakland, California : University of California Press, 2014. XVIII, 449 p.

9. Forbes E. Carlo Felice Cillario: Opera Conductor. Independent. 2007. December, 24.

10. I documentari «Incom». Lo Schermo. 1942. № 11 (novembre). P. 15.

11. Randell D. M. The Harvard Biographical Dictionary of Music. Cambridge, Mass. and London : Belknap Press of Harvard University Press, 1996. 1013 p.

12. Salata O. Activity of the Odessa opera and ballet theatre in august 1941-1942. Східноєвропейський історичний вісник. Дрогобич: 2019. Вип. 12. С. 137-148.

13. Solonari V. Nationalist Utopianism, Orientalist Imagination, and Economic Exploitation: Romanian Aims and Policies in Transnistria, 1941-1944. Slavic Review. 2016. Vol. 75. No 3. Р. 583-605.

References

1. Vintskovskyi, T., Kiazymova, H., Mykhailutsa, M., Shchetnikov, V. (2010). Okupatsiinyi rezhym v hubernatorstvi «Transnistriia» [The occupation regime in the governorate of «Transnistria»]. In: Ukraina v Druhii svitovii viini: pohliad z XXI stolittia. Istorychni narysy. [Ukraine in the Second World War: a view from the 21st century. Historical essays]. In 2 parts. Part 1. Naukova dumka, Kyiv, pp. 413-44 [іп Ukrainian].

2. Maksimenko, V. (2001). «Hram i vechnyiy muzey iskusstva»: Stranitsyi dvuhsotletney istorii kulturyi Odessyi na fone gorodskogo teatra [«Temple and Eternal Museum of Art»: Pages of two hundred years Odessa cultural history against the city theatre background]. Yuridichna lItera- tura, Odesa, 376 p. [іп Russian].

3. Novosolov, O. (2009). Rumunska okupatsiia Transnistrii: pytannia politychnoho statusu [The Romanian occupation of Transnistria: the problem of political status]. In: Storinky voiennoi istorii Ukrainy: zb. nauk. st. [Pages of Military History of Ukraine], Issue 12. Kyiv, pp. 161-168 [іп Ukrainian].

4. Osypenko, O. (2020). Kulturna polityka rumunskoi administratsii na terenakh Pivdenno- Zakhidnoi Ukrainy v 1941-44 rr.[Cultural policy of the Romanian administration in South-Western Ukraine in 1941-44]. In: Suchasni problemy natsionalno-kulturnoi identychnosti: rehionalnyi vymir : zb. nauk. st. [Contemporary Problems of National and Cultural Identity: Regional Dimension: Sat. Articles]. Poltava, pp. 164-172 [іп Ukrainian].

5. Smirnov, V. (2009). Rekviem XX veka : ocherki i izlozhenie dnevnikov Vladimira Afanasevicha Shvetsa [Requiem of the 20th Century: Essays and Presentation of Vladimir Afanasyevich Shvets' diaries]. In 5 parts. Part 1. Astroprint, Odessa, 680 p. [in Russian].

6. Smirnov, V. (2003). Rekviem XX veka : ocherki i izlozhenie dnevnikov Vladimira Afanasevicha Shvetsa. [Requiem of the 20th Century: Essays and Presentation of Vladimir Afanasyevich Shvets' diaries]. In 5 parts. Part 2. Astroprint, Odessa, 800 p. [in Russian].

7. Stara Odesa. Arkhitektura Prychornomoria : [Kataloh] [Old Odesa. Architecture of the Black Sea: [Catalogue]]. (1927). Vydannia Odeskoho khudozhnoho muzeiu, Odesa, 35 p. [in Ukrainian].

8. Affron, Ch., Affron, M. J. (2019). Grand Opera: The Story of the Met. Oakland, California: University of California Press, XVIII, 449 p. [in English].

9. Forbes, E. (2007). Carlo Felice Cillario: Opera Conductor. In: Independent. December, 24 [in English].

10. I documentari «Incom» (1942). In: Lo Schermo. № 11 (novembre), p. 15 [in Italian].

11. Randell, D. M. (1996). The Harvard Biographical Dictionary of Music. Cambridge, Mass. and Londo : Belknap Press of Harvard University Press, 1013 p. [in English].

12. Salata, O. (2019). Activity of the Odessa opera and ballet theatre in august 1941-- 1942. In: Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk [East European Historical Bulletin], Issue 12, pp. 137-148 [in Ukrainian].

13. Solonari, V. (2016). Nationalist Utopianism, Orientalist Imagination, and Economic Exploitation: Romanian Aims and Policies in Transnistria, 1941-1944. In: Slavic Review. Vol. 75. No 3, pp. 583-605 [in English].

Размещено на Allbest.ru