Походження і особливості російської культури з точки зору сучасних ноонаук

Рис. 2. До пояснення участі наших пращурів в переході від канібалізму до гуманізму і формування основ української мови та культури

Факт винайдення аграрного життєзабезпечення неподалік від східних берегів Середземного моря став незаперечним надбанням науковців ще наприкінці ХХ століття.

У прекрасній книзі американського біолога і біогеографа Дж. Даймонда «Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами» були наведені використані нами на рис. 2 дані про підтверджені дати поширення рільництва із зони винаходу в Європу аж до Атлантичного океану, на Британські острова і навіть у Південну Скандинавію у часи великого кліматичного оптимуму [17].

Першим нашим удосконаленням вихідної схеми американця стала побудована на дослідженнях початку ХХІ ст. гіпотеза поступової трансформації «рільничої» цивілізації Кукутені-Трипілля в дуже велику зону першого значного поділу праці між Карпатами й Східним Сибіром. Ми пропонуємо для цієї унікальної економічної зони назву «Велике Трипілля -- ВТ», окреслюємо її розташування жирним контуром на рис. 2 і маємо намір лініями й стрілками 1 -8 відтворювати різноманітні технологічні, культурні та генетичні впливи ВТ на значну частину Євразії.

Ця зручна і зрозуміла схема, в якій за позицію винахідників рільництва могли змагатися навіть єгиптяни з дельти і пониззя Нілу, була радикально збурена виявленням усередині розташованого на сході Туреччині горба Гебеклі-Тепе (виділений еліпсом на рис. 2) одразу кількох мегалітичних споруд, схожих на поєднання циркової арени зі зменшеним британським Стоунхенджем (рис. 3).

Рис. 3. Один з варіантів схематичного відтворення винайденого носіями українсько-європейських генів навчально-виховного засобу сакрального і геоорієнтаційного застосування (точніша схема -- в [12; 13] та ін.)

Шок від цього несподіваного відкриття виявився надмірно великим, адже воно засвідчило помилковість практично всього, що було написано в підручниках історії про стародавні часи з акцентуванням початків технологізованих цивілізацій від єгипетських пірамід і зикуратів Межиріччя. Сакрально-орієнтаційні споруди в Гебекле-Тепе (більш точною назвою є «Портасар», оскільки в прадавні часи це були терени розселення вірмен, а турки-сельджуки завоювали їх через тисячі років у часи Візантії) виявилися феноменально старими (набагато старшими від Стоунхенджу та єгипетських пірамід). Десятки подібних спорудили й тисячі років використовували пращури майбутніх європейців та українців у часи, коли багато води зберігалося у великих льодовиках уздовж Північного полярного кола й рівень океанів та Середземного моря був приблизно на 100 м. нижчим від сучасного. На місці Чорного моря було прісне і глибоке безстічне озеро Понтіда (контури пунктиром вказані на рис. 2). Найцікавіші для нас події розгорнулися у «понтійські» часи, але чимало важливого сталося набагато раніше.

Коротко перерахуємо виявлені науковцями факти, які в своїй сукупності дають нам змогу сформувати найбільш детальну гіпотезу появи культури і мови українців. Нещодавні виміри надали їй підтвердження, а в майбутньому ми сподіваємося отримувати необхідні уточнення, а не тотальне заперечення.

1. Всі ми є нащадками тієї гілки тварин зі складу тропічної фауни, в яких 3-4 млн. років тому у потоці природно-неминучих генних мутацій виникла нова версія універсального «білка розвитку» NOTCH2NL, що керує процесом збільшення та ускладнення мозку упродовж утробного і подальшого зростання організму. Вона спершу «дрімала», що й зараз чинить в організмах горил, шимпанзе чи павіанів, а от у пращурів Хомо активізувалася й в умовах використання вогню та окропу для підготовки їжі до споживання повільно збільшила об'єм мозку практично учетверо з переважним розвитком кори та інших «молодих» структур.

Тоді на теплій частині суходолу Афроєвразії розгорнулося змагання за оволодіння екологічною нішею для «рукастих двоногих» -- одразу кількох підвидів Хомо. Рівновага сил у суперництві була порушена тим, що один з них третину мільйона років тому зазнав неочікуваної комплексної мозкової мутації з підвищенням спроможності до мислення, творчості, пошуків та експериментів. Це й був наш безпосередній винахідливий пращур Homo Sapiens Sapienses (HSS), що прихопив трішки генів від знищених ним HS (неандертальців, денисівців та ін.), наростив свою чисельність приблизно в мільйон разів (!) і не збирається зупинятися на цьому.

2. Носії українських генів у загалі варіантів HSS не виділялися розмірами та фізичними якостями. Вони «не перебували в безпеці» в епоху панування фауністичних законів і правил, які диктували перманентну ворожнечу з доволі поширеним канібалізмом. Тому, як вказано червоною лінією №9 на рис. 2, вони негайно втекли від «більшеньких» з долини Нілу в той рідкісно сприятливий для них момент, коли непрохідна Синайська пустеля раптом вкрилася струмками, ріками і зеленню (56-44 тис. років тому). Можна привітати ту велику групу дослідників, що нещодавно виявила і дослідила ці кліматичні варіації [18].

3. Умови для життя у Східному Середземномор'ї для наших пращурів досить довго були сприятливими, але ситуація погіршилася з початком припинення останнього льодовикового періоду. Від зручного й легкого полювання на стада копитних вони змушені були перейти на розширене використання інших засобів харчування. Унікальним для всієї планети тогочасним явищем була поширеність на нових місцях життя наших пращурів аномально великих врожаїв диких злаків з чималим насінням, що й підкреслено у згаданій книзі Дж. Даймонда. Для зняття цих щорічних врожаїв збиралися старші особи з сусідніх племен і мали у перервах між моментами дозрівання різних видів чималі інтервали часу на спілкування, спогади, обміни враженнями і висловлюваннями про майбутнє.

4. Природа більш-менш серйозно цікавилася виживанням всієї популяції Хомо, тому люди легко поєднують фізичні спроможності як у війнах «на кордонах», так і в ритті каналів чи побудові пірамід. А от щодо ментальної діяльності немає навіть найменших ознак подібного явища додавання з синергетичним (примножувальним) кінцевим ефектом. Усім відомо, що просте поєднання в групу двох осіб чоловічої статі дає сумарний ефект, що зазвичай означає чи менший інтелект, чи навіть різницю інтелектів. Не випадково останні роки значною інновацією у скеруванні вищої освіти стала підготовка студентів до плідної групової інтелектуальної праці.

Історія Хомо свідчить про відсутність серйозних винаходів через зібрання і дискусії якомога більших груп дорослих осіб, але у щасливому випадку за відсутності ескалації суперечок до рівня бійок вони можуть мати позитивний ефект своєрідного «мозкового штурму». У цьому разі ці зібрання (приклад -- тривалі події у Мусейоні навколо Александрійської бібліотеки) зрідка спричинюють індивідуальні винаходи, які набагато випереджають свій час. Так сталося і на дискусіях «женців» (а це були особи тогочасного «третього віку», що означає заключну і глибоку «перебудову мізків» з активізацією програми мудрості) щодо вірогідного майбутнього, щодо необхідності боротьби з небезпекою загального голоду й неминучим у цьому разі посиленням загрози канібалізму.

Висловимо переконливе припущення, що наш пращур «Y» запропонував не тільки більш-менш очевидні для всіх засоби харчування (одомашнення рослин і потенційно слухняних тварин), а й цілковито оригінальний навчально-виховний проєкт -- спорудження приладу комплексного призначення, який і зображений на рис. 3.

5. Відмовляючись для економії часу від детального аналізу всього шляху формування першого варіанту гуманістичного світогляду та пояснення його основ з використанням зображеного на рис. 3 приладу, копії якого розкопують в багатьох місцях Східної Туреччини, вкажемо, що Y і навчені ним «лектори» переконували молодь в існуванні набагато могутніших від племінних тотемів сил і впливів глобального характеру. Вони пропонували узгоджену й логічну модель Всесвіту з періодичними явищами, непереборними небесними і підземними впливами, яким кожна людина має підпорядковуватися в думках, плануванні майбутнього і в щоденній життєдіяльності. Всі рівні перед цими силами, а тому немає підстав знищувати «інших», тим більше -- практикувати канібалізм.

6. Найперший «прилад», що аж утричі старший від піраміди Хеопса, спорудили ще під наглядом Y 13 500 років тому. Всі наступні будували у разі потреби, коли прецесійний рух Землі з періодом близько 26 тис. років зумовлював появу надмірних похибок і в орієнтації на Полярну, і у визначенні дат.

Необхідність гарної поведінки і пошани до Небес разом з доказом їх безмежної сили аж до знищення усіх засвідчила 12 800 років тому грандіозна злива кометних чи інших уламків, детально описана у книзі [19]. Вона не тільки спричинила глибоке і різке похолодання, а й пошкодила терени на південь від Гебекле-Тепе. Будівельники круглих споруд побачили сліпуче небесне хвостате страхіття, відвідали сплюндровані місця і пізніше зобразили «комету» на одній з центральних плит Т-подібної форми нового храму-обсерваторії.

7. Виховний ефект винайдених Y засобів був дуже великим і різноманітним. Будували все більше кільцевих споруд, множилися і зростали села винахідників рільництва і малого тваринництва, зі зміною поколінь люди забували про канібалізм і потребу знищувати сусідів, адже вільних земель було багато. Спілкування в усіх справах і торгівля на чималі відстані сприяли формуванню первинного аграрного лексикону, рештки якого збереглися в усіх мовах з індоєвропейської мовної родини. Поступово аграрний гуманізм став панівним на широких теренах, трохи не досягаючи Палестини на півдні.

Особливо впливовим він був на землях сучасної Туреччини. Там упродовж тисяч років могли існувати комуністично-аграрні поселення, що були подібні до Чатал-Гуюк, розташування якого вказане на рис. 2. Мало не 70 поколінь його мешканців в інтервалі 9-7 тис. років тому жили у спокої і безпеці, без крадіжок чи якогось значного насилля. Спільна й практично однакова для всіх праця на полях і з тваринами не тільки забезпечувала високий для тих часів рівень життя, а й пригнічувала жадібність, бажання виділитися аж до акумуляції багатств і досягнення «вищості» над усіма іншими.

8. З генетичної точки зору анатолійський «аграрний комунізм» і сформовані у вказаний період визначальні засади праукраїнського архетипу та його семантичного і технологічного забезпечення є безперечним досягненням українсько-праєвропейських винахідників землеробства. Ці взірці поведінки помандрували в Європу, як і зображено на рис. 2, на Заході якої збереглося дуже багато решток мегалітичних споруд різної конструкції (Стоунхендж -- одне з багатьох досягнень). Та у сучасній Англії годі шукати гени їх творців, адже в інтервалі 5 -- 3,5 тис. років тому вони були майже цілковито знищені ефективними геноцидними діями пращурів сучасних європейців (чоловіча гаплогрупа R1b), які керувалися в житті антигуманістичною парадигмою, головним проповідником якої у даний момент є російський диктатор В. Путін, його найближче оточення (Д. Медвєдєв, М. Патрушев, С. Кірієнко, Патріарх Кирил та ін.), а також більшість науковців, які страждають на шизофренію великоросійського «патріотизму» [20; 21].

9. Задовго до настання століть розвитку «атлантичного геноциду», коли на 15-18 мешканок Західної Європи припадала тільки одна особа чоловічої статі, пращури українців (анатолійські землероби) під тиском невблаганного підвищення рівня прісної Понтіди на 120 м. і появи Чорного й Азовського морів змушені були покинути зручні для життя пониззя Дунаю, Дністра і Дніпра й зміститися на північ аж до початку молдавських та українських височин. Там і сталася подія колосального значення і для українців, і для західної частини Євразії -- зустріч професійних землеробів з не менш професійними мисливцями-аріями (гаплогрупа R^). Сформувалася основа української нації через приязнь, взаємодоповнення способів життєзабезпечення, узгодженість вихідних світоглядів і безприкладну для попередніх часів рівність обох статей.

Та ще важливішим ми вважаємо нехарактерну для «західних геноцидників» і великоросів глибинну генетичну пошану чоловіків до жінок в усіх аспектах -- від безмежної вдячності до матері та усіх старших до закоханості та захопленості нареченою і дружиною. Це стає цілком очевидним, якщо порівняти характеристики найпоширеніших (побутових) жіночих скульптур в усіх світових культурах за останні тисячі років, що пройшли після зустрічі двох гілок українських генів, формування Трипілля і його подальшої трансформації у Велике Трипілля.

У багатьох наших попередніх публікаціях про Велике Трипілля після усвідомлення про його існування ми наводили пояснення того, чому і як форсмажорні технологічні досягнення здійснювати трипільці-арії:

1) одомашнення диких коней і виведення одомашненого різновиду з феноменально міцною спиною та не меншою слухняністю і любов'ю до господаря-арія;

2) винайдення спершу (6000 років тому) суцільного колеса, а пізніше легкого і достатньо міцного «ажурного» з кількома спицями;

3) перетворення гужового транспорту в основний засіб перевезень по суходолу;

4) удосконалення виплавки міді до рівня «побутового кухонного процесу» на основі масового використання березового вугілля;

5) багато соціальних технологій, які більшість сучасних істориків «приписують» іншим народам, опис яких все ж виходить за межі основної тематики цієї статті.

2. Нооісторичні факти щодо появи і подібності атлантичної й великоросійської культур

Сконцентруємося на світоглядно-духовних і мовних аспектах культур Західної Європи, валдайських (нагадаємо, що тут слово «валдайських» означає не тільки саму височину, а й її вкритий лісам південний схил разом з Середньоросійською височиною аж до степів) великоросів і громадян путінської Росії зразка 2022 року.

На рис. 2 між положенням Берліна і Балтійським морем міститься чорна зірка з написом «Толлензе (на польській мові - Dol^)». Там приблизно 3300 років тому сталася епічного значення битва між міжнародними збройними силами двох головних частин Європи -- Заходу і Сходу. Вона практично на дві тисячі років створила бар'єр між ними, існування і вплив якого цілком помітні та відчутні навіть зараз.

Тема «Толлензе» не надто популярна в країнах-лідерах Європейського Союзу. Так само, як і факт здійснення майже повного геноциду первинних європейських землеробів та будівельників стоунхенджів пращурами сучасних західноєвропейців, які розселилися на захід від меридіану Берліна. Доцільно нагадати про те, що доволі численні на Заході українофоби нещодавно здійснили кимось керовану та дуже активну спробу перекласти вину за зникнення європейських винахідників землеробства і появу вказаної вище нерівноваги кількості чоловіків і жінок на прадавнє населення українських степів і лісостепів.

Нападників з України називали у цих публікаціях у масових ЗМІ «ямниками» -- носіями «ямної культури» з територій між Дністром і Волгою. Практично всі статті містили залиті червоною фарбою карти з гігантськими стрілами, що стартували з України і дотягувалися аж до Португалії та Уельсу.

Миготіли страшні фігури людей-звірів з мечами і щитами, що в черговий раз засвідчує неприємну для нас переконаність практично всього західного наукового світу в тотальному дикунстві абсолютно всього, що відбувалося та існує на степових і лісостепових просторах Євразії від Карпат аж до Тихого океану.

Через таку упередженість стає зрозумілішим несприйняття України з самого моменту відновлення незалежності аж до 24-го лютого 2022 року. Ситуація тільки зараз змінюється на краще. Але навіть раніше вказана брехня про злочини «ямників» зникла сама собою через вимушеність визнання правди авторами антиукраїнських статей у своїх подальших матеріалах. Щоправда, робили вони це в останньому абзаці з половинним за розміром шрифтом.

Щойно сказане про страшні казки «про ямників» частково придатне і у випадку поширення інформації про битву на переправі річки Толлензе. Захід намагається уникнути поширення правди і з усіх сил не визнає, що вона сталася через бажання «західних геноцидників» винищити усіх чоловіків у Центрі і на Сході Європи так само успішно, як вони це зробили з землеробами і носіями гуманістичного архетипу поблизу океану.

Та вони, як і В. Путін зі своїми генералами, зробили стратегічний прорахунок, адже пращури польського та українського народів серйозно сприйняли попередження про небезпеку з вуст тих землеробів Заходу, що зуміли утекти від нападників «у слов'янський світ».

Нападників чекала об'єднана армія майбутніх поляків та українців із Західного Трипілля. У результати самовпевнені геноцидники були знищені практично цілковито. їх тіла були скинуті з берега у річковий мул не тільки поблизу греблі, а й упродовж кількох кілометрів. Вже кілька років розкопки, які ведуть «західні» науковці, просуваються поволеньки. З'являються статті у наукових виданнях і матеріали у ЗМІ, але ми й досі не бачили вичерпних результатів генетичного дешифрування віднайдених решток та якихось узагальнень з авторством учасників розкопок.

Ми переконані в необхідності активізації в дослідженнях Толлензе польських та українських науковців, адже це була не тільки спільна перемога, а й прояв безсумнівно глибокої генетичної і світоглядної тотожності обох народів. Тому не слід дивуватися тому, з якою феноменальною єдністю й особистішою активністю абсолютна більшість громадян сучасної Польщі сприйняла жінок, дітей та інших утікачів від путінської навали як своїх рідних і близьких. Як бачите, є всі підстави вважати цю практично миттєву і найрізноманітнішу допомогу проявом генетичної спільності, спорідненості архетипів поведінки і світоглядних цінностей, які вперше стали реальністю аж 15 000 років тому на Близькому Сході.

Щойно наведені факти дають змогу зробити чіткими і видимими приховані генетичні імпульси керівників більшості провідних держав Західної Європи, адже вони мають витоки з прадавніх часів, коли сталася заміна землеробського архетипу на атлантичний. Надалі упродовж усіх тисяч років переможці на основі «Божих наказів» цілком успішно виправдовували свої злочини -- безперервні традиційні та релігійні війни, геноциди і створення колоніальних імперій, публічне і практично масове спалення найгарніших і найрозумніших жінок, численні атаки слов'янського населення Сходу і т.д.

Ще кілька років тому на рівні урядових документів Захід «радив» Україні якомога дужче підтримувати збоченський ЛГБТ-рух тому, тому і тому... І ні слова про те, що подібне збочення є страшною атакою на нормальні родини, на найкращі природні стосунки між жінками і чоловіками, на можливість успішного виховання нових генерацій в атмосфері цінностей українського народу і прадавньої гуманістичної парадигми.

Але виникає логічне запитання -- чому майже в усій сучасній Європі (винятки -- Басконія та Угорщина) домінують мови з індоєвропейської мовної сім'ї, витоком яких навіть зарубіжні науковці вважають терени степової України (фактично -- тих земель, які названі нами Великим Трипіллям). Ми запропонували пояснення цього феномену в спільних публікаціях з фахівцем - філологом, доц. КНУ ім. Тараса Шевченка Л.М. Ляшенко на початку 2017 року ([22] та ін.).

Наші пращури-землероби не завойовували Францію чи Італію і не нав'язували свою мову скеруванням армії лекторів. У час розквіту Великого Трипілля його технологічна привабливість була цілковито невідпорною, тому представники багатьох народів (торгівці? розвідники?) на кінному транспорті чи й пішки прибували в технологічні центри на сході ВТ (в Аркаїм, Синташту й багато інших). Там вони цікавилися насамперед гірництвом і металургією, вивчали виробничі терміни (теги) і пізніше переносили знання до себе, спотворюючи звучання праукраїнських слів тим дужче, чим довшим був шлях додому до князя та звіту про виконання завдання. Кожен читач може повторити січневу 2017-го року вправу відповідального автора з автоматичного Гугл- перекладу нашого слова «береза» на інші мови.

Ось що вийшло: бяроза (біл.), берёза (рос.), бреза (болг., серб., макед., ), breza (слова., словен., хорв., босн., ), brzoza (поль.), bnza (чесь.), berzas (лит.), birke (нім., фризька), birk (дан.), birki (ісл.), berk (нідер.), birch (англ.), beithe (ірл.), betula (лат.), betulla (італ.), abedul (ісп.), betula (порт.), bouleau (франц.), bjork (швед.), bj0rk (норв.). Фіни і баски не цікавились «кухонною» металургією міді, у гості не приходили, тому називають берізку «koivu» і «urkia».

Маємо потребу з міркувань наукової етики нагадати про те, що найімовірніше слово «береза» є українським варіантом болгарського «бреза», бо ми запозичили у болгар плавлення руд міді на березовому вугіллі, а не навпаки. Вони шанували березове вугілля як подарунок небес аж так високо та емоційно, що й зараз на народних святах у сутінках витанцьовують на доволі яскравих жаринах (так ми пояснюємо звичай «нестинарства»).

Загалом ми переконані в тому, що «хмарнотеговий» механізм поширення спільних для індоєвропейських мов виробничих та інших слів і термінів найбільш логічно та успішно пояснює проникнення праукраїнських слів на терени віддалених чи відверто ворожих народів. А також їх зупинку тільки перед непереборними природними бар'єрами (пустелями, океанами чи захмарними гірськими хребтами). Радіємо, що лінгвістичні спілки підтримали нашу пропозицію й рекомендували до використання.

Закінчуючи цей фрагмент про поширення мов, вкажемо на те, що прибульці мали специфічні інтереси і перебували в зоні «зацікавлення» короткий час, а тому слід провести спеціальне дослідження -- чи спромігся хоч один «атлантист» запозичити наш архетип поведінки і світогляду? Легше помітити «виробничі запозичення». Наприклад -- француз вивчив перші прості числівники (1, 2 і 3 звучать однаково на обох мовах), але не встиг оволодіти десятковою системою в арифметиці. У результаті й зараз у Франції «вісімдесят» звучить як «чотири рази по двадцять (quatre-vingt)». І у школах найвища оцінка -- 20. Схоже на те, що у часи Великого Трипілля французи ходили босі (Гольфстрім їх обігрівав і обігріває), а тому для лічби використовувати всі пальці. Додамо й такий висновок: у провідних європейських мовах поняття «кохання» і «любов» поєднуються в одне (love, amour, Liebe і т.д.), що можна вважати спадком «геноцидних тисячоліть» і вказаної нерівноваги статей. Іншими словами -- необхідністю для чоловіків хоч якось підтримувати лад у гаремі з рабинь, що бачили загибель своїх рідних. Саме це явище (відсутність поняття «кохання» і побиття жінок) було реалізоване на Валдайській височині й південніше від неї воїнами зі Слобожанщини -- вони не володіли мовою жінок, тому могли переконувати їх тільки побиттям. Висловимо обгрунтоване припущення, що прибульці зі Слобожанщини були не рільниками чи вівчарами, а професійними солдатами, які через головне заняття і принципи його якісного виконання просто не могли бути носіями праукраїнського (трипільського) гуманістичного архетипу. Вони з першого дня появи на території майбутньої Московії виявилися носіями західноєвропейського (атлантичного) архетипу поведінки, антиморальних принципів, грубощів і лайки.

Дуже легко відстежується подібність поступового «окультурнення» атлантичних і валдайських теренів. В обох випадках йшло запозичення чужих культурних досягнень, а не суспільно-економічний розвиток шляхом внутрішньої концентрації інтелектуальних ресурсів, власних відкриттів і збагачення людства в цілому.

Атлантичний світ розпочав реальний прогрес, який висвітлюється як оригінальне досягнення, після перших завоювань початків Римської імперії, коли були захоплені землі Пелопоннесу й загарбники отримали шок від культурно-технологічних досягнень Еллади, яку вони перейменували у «Грецію». В усьому століттями розвиток Риму йшов через перенесення до себе культури і технологій еллінів, які, що ми вказували вище, були генетичними і культурними спадкоємцями крито-мікенської цивілізації з використанням надвисоких технологій, які (це остаточно доведено зовсім недавно) прибули з південно-західних теренів Великого Трипілля (стрілка №8 на рис.2).

Не буде перебільшенням твердження такого плану: культура Риму стала основою звичної для нас атлантичної (західноєвропейської) культури через адаптацію обраних ідей, уявлень і знань світу еллінів (з Афін та інших материкових центрів, Александрії, анатолійських міст, острівних культурних центрів та ін.). Керівники Риму не соромилися цього, адже вважали себе посланцями Бога (Богів) для виконання цивілізаційної місії на всіх досяжних теренах на основі привласнених культурних і матеріальних засобів.

Через століття після занепаду західної частини Римської імперії культурний і технологічний розвиток великоросів і валдайської Московії йшов через аналогічне запозичення -- цього разу з ближчого і досяжнішого Заходу, контакти з яким були переважно водними, а не суходольними. Вони тривалий час були матеріальним -- торгівельними й іншими подібними. Тільки після завершення формування мови великоросів на основі злиття говірок чоловіків зі Слобожанщини і місцевих жінок розпочався поступовий процес запозичення європейських знань, максимальної інтенсивності якому надав Петро І, чиї «подвиги» офіційно пообіцяв повторити чи перевершити В. Путін навесні 2022 року.

Ця обіцянка викликала ентузіазм населення Російської Федерації та його згоду на знищення українців як головної перешкоди на шляху відновлення Великої Росії у вигляді суходольної єдності від Португалії до Аляски. Поглянемо на те, як це пояснюють класичні і ноонауки в їх сучасному стані.