Ризики когнітивних спотворень при експертизі творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату

Размещено на http://www.allbest.ru

Ризики когнітивних спотворень при експертизі творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату

Оксана Циганок

Summary

Ігри людського мозку, а по суті, оптимізації його роботи, вкрай різноманітні. При незнанні законів та за відсутності досвіду правильного мислення когнітивні спотворення стають постійним супутником будь-яких міркувань. Мислительні викривлення в тій чи іншій формі притаманні практично всім людям, але здатність відслідковувати їх та контролювати свою мислительну гігієну має бути основним фактором діяльності експерта. Експертиза творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату -- складна аналітична діяльність, відтак в ній особливо актуальними є окреслені проблеми. Зрештою вони призводять до надмірної впевненості у власних поглядах та до прийняття помилкових рішень. Головна вимога до мислення експерта -- вимога сукупних доказів. Лише комплексний перехресний підхід до експертизи, поєднання даних провенансу, мистецтвознавчого аналізу та техніко-технологічних досліджень на основі законів формальної логіки (тобто за законами правильного мислення) -- дозволить зробити дійсно непротирічний висновок про досліджуваний предмет.

Споживачі творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату ще в більшій мірі піддаються дії когнітивних спотворень. Це пов'язано з ускладнюючим фактором -- емоціями, адже зазвичай покупці зацікавлені у предметах. Трапляються навіть курйозні випадки, коли потенційний покупець відмовляється робити дослідження, тому що «відчуває предмет», або щоб «не виявилося, що не воно». Чи, як в описаній у першому розділі ситуації, не погоджується з очевидно достовірним результатом експертизи. В будь-якому разі подібні реакції -- прояви когнітивних спотворень та, в майбутньому, особистий ризик покупця. Для покращення ситуації необхідно планомірно впроваджувати професійні стандарти експертизи, привчаючи таким чином споживачів до якісно виконаної аналітичної роботи та формуючи в них запит саме на таку роботу. Лише кінцевий споживач зацікавлений у правильності будь-якого експертного висновку, отже, й від нього має виходити ініціатива його отримати.

Abstract

У статті аналізуються основні когнітивні спотворення, які впливають на фахові судження експертів, а також на сприйняття широкими верствами суспільства тієї чи іншої інформації про твір мистецтва, предмет колекціонування чи антикваріату. В дослідженні перелічені ризики, пов'язані з допущенням когнітивних викривлень в експертній діяльності.

Актуальність дослідження полягає в необхідності формування серед учасників арт-ринку та ринку антикваріату максимально критичного підходу до результатів експертизи й оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату. Методологічну основу дослідження когнітивних викривлень у експертизі, зважаючи на синтетичність цих видів діяльності, становлять комплексний підхід та узагальнення. Використано методологію когнітивних наук, зокрема поведінковий експеримент. Аналіз інформаційного поля, пов'язаного з темою дослідження, здійснювався за допомогою описового та порівняльного методів. Для виявлення впливів та взаємодій ринкових проявів використовувалися метод спостереження та історично-порівняльний метод.

Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні проблем експертизи з точки зору когнітивної діяльності людини. Наукова стаття розширює існуючу джерельну базу для подальших досліджень ринку послуг з експертизи та оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату.

Вступ

Мистецтво та антикваріат є твердим активом обмеженої пропозиції, але, на відміну, від, наприклад, нерухомості, вони портативні, мобільні та вимагають значно нижчих експлуатаційних витрат. Цим, а також бажанням причетності до чогось більшого, ніж ти сам, і пояснюється незмінний інтерес певної кількості людей до творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату. Інтенсивний розвиток та ріст обсягу арт-ринку та ринку антикваріату в останні десятиліття, як засвідчують щорічні об'ємні звіти Arts Economics та The European Fine Art Fair [1; 9], мають безпосередній вплив на усі супровідні процеси та послуги: консервацію, зберігання, атрибуцію та експертизу, логістику, юридичний супровід, страхування, оцінку тощо. Свідомі чи несвідомі маніпуляції з інформацією в бік завищення якісних характеристик об'єктів почасти задовольняють більшість учасників ринку, які забезпечують їх рух та обіг. Мова про власників, продавців, різного роду посередників та спеціалістів, які ініціюють і забезпечують вихід об'єкту на ринок. Головний принцип існування цього ринку -- прагнення фінансового результату якомога швидше і будь-яким способом [16]. Єдиним учасником процесу, який програє в цій ситуації, є кінцевий споживач мистецтва чи антикваріату -- покупець чи інший набувач.

Експертиза та оцінка творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату займають особливе місце в складних ланцюжках функціонування арт-ринку та ринку антикваріату. Експертиза -- завжди підґрунтя до оцінки, а оцінка наближає та легітимізує майбутній фінансовий результат. Виникає питання, що саме спонукає власників, продавців, покупців та навіть знавців мистецтва бачити не реальність, а те, що хочеться бачити? В які ігри грає з людьми їхній мозок та яким чином це впливає на арт-ринок?

Когнітивні спотворення при сприйнятті провенансу та ідентифікуючих даних предмета: омана базового відсотку, ефект знайомства з об'єктом, ефект ілюзії правди, мислення бажаннями

Існує гарна поетична фраза -- в майбутнє потрапляє лише справжнє, -- яку люблять цитувати оператори ринку для підкріплення власних ідей про те, що раз уже предмет антикваріату чи старого мистецтва дожив до нашого часу, то він неодмінно шедевр. Однак експерти знають, що це не так.

По-перше, в майбутнє потрапляє не лише справжнє. Маємо безліч прикладів, коли в офіційну історію мистецтва потрапляють фейки, спотворюючи, надаючи нових смислів та знецінюючи її. Реальна статистика не на користь справжнього. Наприклад, багатостраждальний авангард статистично представлений на ринку як 1:10, тобто на одну автентичну роботу припадає 10 фейків [6]. Не треба далеко ходити, лідер серед українців за кількістю підробок -- Василь Єрмилов -- досі активно підробляється, не зважаючи на скандали, викриття, публікації [15].

Причому фальсифікатори не соромляться являти світові цілі «невідомі» пласти творчості харків'янина, що нараховують десятки «безперечних оригіналів», які не витримують навіть мінімальної фахової критики (іл. 1).

Іл. 1. «Рельєф А», Василь Єрмилов, 1920-ті рр., Харків. Фейк

А по-друге, не все справжнє (оригінальне, авторське) мистецтво є шедев- ральним. Але й тут наявне поле для маніпуляцій -- не одноразово задокументовані факти виведення цілком посереднього живого чи давнього автора маніпулятивними маркетинговими методами у топ-продажів. Як кажуть, головне -- створити контекст.

Будь-яка конкурентоздатна експертиза творів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату становить собою наступний комплекс на засадах формальної логіки: провенанс + техніко-технологічні дослідження + мистецтвознавчий аналіз. Ці три етапи дослідження -- складні мультидисципінарні дії, які забезпечуються найрізноманітнішим інструментарієм: від гуманітари- стики до природничих і точних наук. Саме комплексність та міждисциплінар- ність і забезпечує стійкий відтворюваний результат дослідження. Водночас складність проведення подібного типу досліджень створює додаткові ризики помилкових висновків для дослідника. Вони криються в специфіці функціонування людського мозку, який часто задля збереження ресурсів оптимізує свою роботу [3].

Варто зазначити, що найбільша кількість свідомих маніпуляцій чи несвідомих викривлень трапляється саме при підтвердженні/спростуванні провенансу та мистецтвознавчому аналізі. Провенанс (фр. provenance -- походження) -- історія побутування, своєрідна біографія предмета, тому документальне обґрунтування її становить неодмінний етап проведення експертизи.

Саме в провенансі криється таке явище як непомічена ринком прихована вартість, тому зацікавлені учасники ринку всіляко намагаються наповнити змістом історію створення та володіння предметом. Варто зазначити, що непомічена ринком вартість не надто часте явище, втім усі про неї чули та вірять, що саме їм пощастить її помітити та нею скористатися. Практично кожен збирач-початківець мріє віднайти на блошиному ринку шедевр, так само як спадковий власник ординарного предмета сподівається, а часом і переконаний, що володіє унікальною річчю. В таких випадках спрацьовує таке когні- тивне спотворення як омана базового відсотку, тобто тенденція нехтувати загальною, очевидною інформацією та сфокусовуватися на специфічній, яка стосується лише особливого випадку. Наприклад, ігноруються дані про те, що переважна більшість творів мистецтва й предметів колекціонування та антикваріату не становлять суттєвої матеріальної цінності; або про те, що інвестування у твори мистецтва не є найкращим способом швидко і напевне примножити статки. Натомість всіляко акцентується увага на рідкісних випадках дивовижних знахідок на занедбаних горищах або на небувалому зростанні цін на окремі виняткові твори мистецтва.

В низовому сегменті ринку (чорні та сірі угоди відносно незначної фінансової місткості) найчастіше трапляється вербальний супровід предмета, коли продавець просто переповідає приємну для вух покупця історію різного ступеню фантастичності. При цьому предмет може бути оригінальним, але продавець, усвідомлюючи вплив провенансу на вартість, намагається змані- пулювати на емоціях та інстинктах покупця. В більш високих сегментах ринку цінується документальний провенанс, відповідно, при його відсутності, створюється підробний. Провенанс становлять будь-які документи, наприклад: чеки, квитанції, страхові поліси, каталоги-резоне, каталоги виставок, музейні та аукціонні каталоги, академічні видання (з певними застереженнями; видання останніх сорока років -- з дуже серйозними застереженнями), архівні рукописні та друковані документи (листи, акти, протоколи тощо), фото- та відео- документи і т. ін. [8]. Провенанс-фактор -- ключове поняття в оцінці, він може суттєво знизити вартість. Якщо предмет не має провенансу, він може виявитися реституційним абощо. Варто визнати, що арт-ринок та ринок антикваріату не прозорий та часто нелегальний, особливо, але не лише, в Україні. Гостро стоїть питання не тільки документального, але й легального прове- нансу. Може здатися, що в цих поняттях міститься тавтологія, але це не так. Документальний провенанс -- лише документально підтверджена біографія предмета, в той час як легальний провенанс -- документально підтверджена законність (згідно з внутрішнім та міжнародним законодавством) його руху та обігу. Одразу зазначу, що в реаліях України з легальним прове- нансом ще більша біда, ніж просто з документальним. Майже не здійснюються відкриті угоди з юридичним супроводом (особливо в сегментах антикваріату та старого мистецтва).

Фейкові провенанси зазвичай орієнтовані на швидке здійснення угоди. На відміну від розтягнених у часі затратних проектів, коли роками може вестися планомірна робота зі створення реального провенансу об'єкту. Наприклад, створення провенансу для Salvator Mundi (іл. 2) тривало десятиліттями [11, с. 14] і провенанс зрештою все одно був поставлений під сумнів.

Іл. 2. Провенанс «Salvator Mundi» Леонардо, оприлюднений Christie's (2017)

Існує також проміжний між фейковим та реальним спосіб створення провенансу -- навмисне (найчастіше так чи інакше оплачуване) введення предмету до складу відомої колекції. Наприклад, розглянемо продаж Золотого Боспор- ського Статера IV ст. до н.е. на аукціоні Baldwyn & Sons Ltd в січні 2012 року за немислимі $3,25 млн (іл. 3). Тоді продавалася краща в світі з відомих The Prospero Collection (рідкісні античні монети), яка збиралася авторитетним колекціонером впродовж 60 років [13].

Боспорський статер став топ-лотом торгів, встановивши світовий ціновий рекорд для нумізматичного предмета. Але варто звернути увагу на один момент: лот № 213 (золотий статер з Пантикапея) був введений до колекції мало не напередодні торгів, а також жодного разу не публікувався в численних каталогах колекції та жодного разу за багату виставкову історію колекції не експонувався. Ці дані дозволили експертам в галузі нумізматики поставити під сумнів прозорість угоди, мовляв це був договірний продаж для відмивання коштів та пожвавлення на нумізматичному ринку після світової економічної кризи.

Іл. 3. Сторінка каталогу «The Prospero Collection» із зображенням топ-лоту Аукціону Baldwyn & Sons Ltd (04.01.2012)

За таких умов під сумнів була поставлена автентичність самої монети. Навряд чи вона з'явиться на ринку в найближчі десять років. Намагання поширити авторитет колекції на предмет без реального підтвердженого провенансу майже ніколи не залишається непоміченим спеціалістами.

Прикладом зовсім недолугого створення фейкового провенансу може слугувати історія з власної практики авторки. На ініційовану потенційним покупцем експертизу було надано європейську живописну роботу останньої третини ХІХ ст., яка мала вербальний «беззаперечний провенанс» та нібито документальне пояснення знаходження картини на території України. На пропозицію уточнити деталі, продавець надіслав пакет оригінальних документів межі ХІХ - ХХ ст., але в жодному з них не було ніяких доказів стосунку цих документів ні до автора полотна, ні до самого твору. Це були свідоцтво про шлюб та документ, що підтверджував право власності на нерухомість. За версією продавця, вони належали відомій балерині з міста походження картини, у якої нібито зупинявся автор полотна під час тривалої мандрівки Європою. Проста перевірка театральних архівів виявила, що даної «відомої» балерини в названому оперному театрі ніколи не значилося, більше того, такої балерини взагалі не існувало. Не кажучи вже про її контакти з художником. А якби й існувала, то яким чином свідоцтво про шлюб і документи на дім підтверджують історію побутування живопису? Як бачимо, продавець намагався нав'язати ілюзорну кореляцію між непов'язаними фактами. Найцікавішою в цій ситуації була навіть не реакція обурення продавця -- вона якраз очевидна, а реакція недовіри в покупця. Яскрава ілюстрація дії ефекту знайомства з об'єктом.

Ефект знайомства з об'єктом -- психологічний феномен, когнітивне спотворення, яке полягає в тому, що ми схильні довіряти побаченому чи почутому раніше. В описаному вище випадку, попередня ретельна «рекламна кампанія» продавця картини справила на непідготовленого покупця враження на емоційному рівні. Впродовж кількох тижнів інформація повторювалася та підкріплювалася подробицями. Крім того, живопис знаходився у покупця -- відомий маркетинговий прийом, спрямований на те, щоб покупець звик до предмета, почав підсвідомо вважати його своїм, а в купі з гарною історією та прийнятною ціною тішив власне самолюбство можливістю вигідної угоди. Тому подальші фахові спростування недостовірної інформації про предмет були сприйняті вкрай насторожено.

Арт-ринок та ринок антикваріату перебувають карантин, пов'язаний з пандемією коронавірусу, краще, ніж можна було сподіватися. Головним чином через те, що прискорилася практика цифровізації галерей, аукціонів, антикварних салонів. Це послідовно та неминуче відбувалося в останні роки, але світова епідеміологічна криза максимально прискорила процес. Здійснення угод винятково онлайн підняло й без того нагальне питання ідентифікації та експертизи предметів. В нижньому та середньому цінових сегментах ці процеси повністю переведені в онлайн-площину та нагадують ситуацію з онлайн-аукціонами, на кшталт violity, crafta (aukro), molotok та подібними, які виникли в останні 20 років. Ці організації позиціонують себе як майданчики для продажів, а не повноцінні аукціони і, по суті, ніяким чином не супроводжують угоди, не несуть ніякої відповідальності. Чого тільки вартує стабільно колосальна пропозиція продажів археологічних предметів. Про походження більшості «лотів» немає жодних даних, або ці дані мають стандартну форму -- «лежало у сараї». Автентичність речей не підтверджена ніякими документами, експертиза «проводиться» знавцями по фото на сайті. Регулярні публічні скандали ніяк не впливають на діяльність подібних майданчиків [19; 21]. Серед сотень тисяч предметів, які щодня там з'являються, трапляються безперечно цікаві «знахідки». Наприклад, на одному з названих вище аукціонів у 2015 році була виставлена дрібна пластика -- об'ємна срібна жіноча фігурка з мечем та щитом. В описі значилися: датування Х ст., приналежність до культури вікінгів та стандартна історія про «знайдено в скрині в дідовій причепі». Врешті статуетка була продана за понад 120 тис. грн.

Однак автентичність предмета стоїть під питанням, адже ще наприкінці 2012 року на острові Фюнен (Данія) при аматорських розкопках скандинавської середньовічної кузні було знайдено практично ідентичну фігурку [10]. Вона викликала неабиякий резонанс серед вчених-мідієвістів, оскільки виявилася першим об'ємним зображенням Валькірії серед усіх досі відомих. Валькірія з Фюнен засяяла зіркою в археологічних колах та проїхалася з гастролями світовими музеями, включно з Британським музеєм [7].

Автентична Валькірія -- ймовірно, кулон. Має 3,5 см висоти, срібло з частковою позолотою, решта поверхні вкрита сумішшю міді, срібла та свинцевих сульфідів, лиття, різьблення. Вбрана у довгу візерунчасту сукню, волосся зібране у вузол та спускається на спину, в правій руці тримає двобічний меч вікінгів, у лівій -- круглий щит. Датується приблизно 800 р. (іл. 4).

Іл. 4. Оригінальна Валькірія з о. Фюнен (800 р.) © Mationalmuseet, Copenhagen

Дозволю зіронізувати та поцікавитися, яким чином копія Валькірії опинилася в описаній «дідовій скрині»? Та як так сталося, що вона навіть пошкодження в нижній частині має точнісінько такі, як оригінальна (див. іл. 4)? І деталі декору вбрання надто схематичні в порівнянні з оригіналом. Найцікавіше, що зовсім недавно подібна фігурка знову з'явилася у продажу, і знову на тому ж інтер- нет-аукціоні. Втім досить швидко була знята з торгів, коли обурені користувачі рознесли на друзки чергову версію походження «з бабиного курника». Історія з сайту оперативно видалена. Що стосується першої фігурки, успішно проданої в 2015, то зараз інформація про неї та про угоду також недоступна на сайті.

Складно уявити, чим керуються люди, коли купують подібні речі. Якщо упустити ймовірність складних шахрайських схем, то з одного боку можна припустити, що цьому виною брак професійної інформації та досвіду. З іншого боку -- цілком можлива дія найрозповсюдженішого когнітивного спотворення: мислення бажаннями [14]. Мислення бажаннями -- це тенденція інтерпретувати факти, події, уявлення тощо відповідно до бажаного, а не за фактичними доказами. Саме це мислительне викривлення затьмарює розум колекціоне- рам-початківцям та аматорам-пошуковцям.

Професійні когнітивні спотворення:

мотивоване міркування, прокляття знання,

ефект Даннінга-Крюґера та підтверджувальне упередження

Розглянемо також когнітивні спотворення, якими грішать спеціалісти: мистецтвознавці, експерти, оцінювачі. Вони, як і будь-які інші люди, підпадають під вплив усіх перелічених вище, але й мають специфічні, так би мовити, професійні.

Когнітивні спотворення супроводжують усі складові експертних дій, не лише провенанс, але й художній аналіз (мистецтвознавчий аналіз) та навіть техніко-технологічні дослідження. При чому схильними до такого роду викривлень є не лише неспеціалісти, а й професіонали. Заслуговує на увагу приклад когнітивного викривлення, пов'язаного зі сприйняттям мистецтвознавчого аналізу творів Валерія Гегамяна (1925-2000). На початку двохтисячних років, одразу по смерті художника, його колегами велася робота з опису і систематизації творчої спадщини -- тоді вперше проводилася атрибуція багатьох робіт. Результати цієї роботи зафіксували в перших меморіальних виставках (2000, 2001, 2007) та каталозі обраних робіт з аналітичною статтею [22], а також в альбомі обраних репродукцій [17].

Аналіз творчого спадку Валерія Гегамяна проводився без врахування його архіву (методичних розробок, щоденника, особистих записів, листів), тому атрибуція часто виявлялася спірною або й помилковою. Неточно були вказані розміри робіт, техніка і матеріали, назви, хронологія створення (іл. 5). Однак яскрава творчість та загадкова особистість Гегамяна одразу привернули увагу учасників арт-ринку і вчених. Вказані вище матеріали були багато разів опубліковані в популярних виданнях, закріплюючи неточності у свідомості читачів. Ці дані використовувалися практиками арт-простору для репрезентації творів Гегамяна при дилерських продажах та відкритих торгах. Після 2015 року, коли розпочався комплексний академічний етап дослідження творчості Валерія Гегамяна стали з'являтися публікації зі спростуванням численних міфів про особистість автора, його художню мову. Пройшла системна переат- рибуція робіт, створений каталог, видано переклад щоденника художника, проведені тематичні виставки в країні та закордоном, йде робота над складанням каталогу-резоне.

Іл. 5. Валерій Гегамян, Балерина в темному, поч. 1970-х рр., полотно, олія, 3190х2410 мм

Попередня атрибуція: Валерій Гегамян, Помираючий лебідь, 320х245

© Фото: Фонд Валерія (Валіка) Гегамяна

когнітивний спотворення гегамян

Але теоретики та практики арт-простору -- мистецтвознавці, дилери, колекціонери -- не зважаючи на резонансні виставки, популяризаторську та просвітницьку роботу, демонструють стереотипне уявлення про Гегамяна. Це дія двох когнітивних спотворень, а саме: ефекту знайомства з об'єктом та ефекту ілюзії правди, описаний вище [4]. Спостерігаємо нечутливість до нової фактологічно підтвердженої інформації на користь помилкової первинної та тенденцію вірити інформації, яку почули/побачили багато разів.

Трапляються випадки, коли спеціалісти транслюють раніше сприйняті від авторитетів та зафіксовані у власній свідомості положення, не піддаючи їх критиці. Наприклад, хрестоматійна історія «Дами з єдинорогом» Рафаеля, вона ж до ХХ ст. -- «Свята Катерина» (іл. 6). Як показали дослідження, первинно на картині була зображена дама взагалі без усіляких бестій, згодом на її руках з'явився песик (символ подружньої вірності), потім песик перетворився на єдинорога (символ чистоти), а ще через сто п'ятдесят років зникли і єдиноріг, і песик, натомість з'явилися колесо, пальмова гілка, і червона мантія прикрила оголені плечі панни та її розкішну сукню [20]. Попутно загубилася інформація про автора. Таким чином сотні років знавці мистецтва розмірковували над смиренням та благочестям істинної християнки. Маючи вихідні дані про «Святу Катерину Александрійську», вони особливо не звертали уваги на очевидні невідповідності, скажімо дивно написані (а по суті, переписані з порушенням живописних законів) руки, або ж пояснювали ці невідповідності таким чином, щоб не порушити прийняту схему. Наприклад, знаходили пояснення, що руки писав помічник художника. В цьому випадку безсумнівне прийняття вхідної інформації спровокувало упередження переконань.

Іл. 6. Рафаель Санті, Дама з єдинорогом (1504-1506)

© Raffaello Sanzio I usaartnews.com © Raffaello Sanzio I usaartnews.com © Raffaello Sanzio I wikimedia.org

Підкреслю, що саме завдяки техніко-технологічним дослідженням вчені остаточно розібратися, хто написав картину, визначили послідовність записів та змогли майже повністю відновити оригінальний задум Рафаеля. «Дама з єдинорогом» стала першою відомою картиною в історії, яку досліджували за допомогою рентген-випромінювання.

Варто згадати також прокляття знання -- когнітивне упередження, при якому краще проінформованим людям надзвичайно важко думати про проблему з точки зору менш проінформованих людей [2].

Ця ситуація несе два ризики. По-перше, спеціаліст може мислительно ускладнювати проблему, не вірячи в надто просте пояснення, бо йому складно уявити, що інші можуть мислити спрощено або нелогічно. Авторкою було проведено простий дослід: п'ятнадцятьом 12-річним підліткам та п'ятнадцятьом дорослим запропоновано умовний ребус. Для його вирішення необхідно було лише перевернути аркуш із завданням на 180°. В групі підлітків перша відповідь пролунала на другій секунді відліку. Лише двоє взагалі не змогли вирішити завдання. Для решти дітей часу знадобилося максимум 2,5 хв. В групі дорослих (усі з вищою освітою) лише троє змогли виконати завдання, але їм для цього знадобилося близько 10 хв. Цікаво, що підлітки, які не справилися із завданням, були відмінниками. А дівчинка, що найперша зрозуміла, як потрібно діяти -- посередня, нічим не особлива учениця. Це ідеальний приклад дії прокляття знання. Чим більше знань -- тим більше ускладнень. Дійсно, в деяких випадках невігластво -- блаженне.

По-друге, це накладає відбиток на спілкування з іншими учасниками процесу, спеціалістами в інших галузях або дилетантами. Саме в цьому криється причина одвічної «зверхності» спеціалістів, адже, їм, як і іншим людям, лише вони зрозуміли щось, починає здаватися, що це очевидно всім. Вони просто проектують власні знання та досвід на інших [5]. До речі, тому часто надком- петентні люди є поганими педагогами. А при специфіці характеру вони можуть дратуватися через витрати часу на пояснення, і тому взагалі уникати спілкування з дилетантами. Для висловлення складних ідей варто використовувати просту мову та якомога більше прикладів, краще візуальних.

Поруч з прокляттям знання згадаємо ефект надмірної впевненості та відомий протилежний йому ефект Даннінга-Крюґера. Перший не потребує докладних пояснень, його дія зрозуміла з назви. Ризик некомпетентного судження досить високий, цьому можуть зарадити лише постійні перевірки власних знань та посилання на першоджерела. Оскільки спеціалісти знають, скільки вони ще всього не знають, то здатні недооцінювати власні здібності. Це і є ефект Даннінга-Крюґера -- тенденція сумніватися у власній компетентності саме з причини високої компетентності. Водночас цей ефект проявляється у спеціалістів, які лише набули базових або поверхових уявлень -- вони починають недооцінювати складність і стають надто впевненими. Цим грішать молоді завзяті спеціалісти, які успішно здійснили перші дослідження.

Найбільш значущим за негативними наслідками для експерта когні- тивним спотворенням можна назвати підтверджувальне упередження -- тенденція шукати, інтерпретувати, зосереджуватися та пам'ятати інформацію таким чином, щоб вона підтверджувала наші попередні переконання [3]. Ідеї та факти, що конфліктують з усталеними, в кращому випадку ігноруються, або ж навіть заперечуються. Своєрідний різновид самообману. Перше враження від предмета може сильно зіпсувати хід дослідження, особливо, якщо предмет спірний і техніко-технологічні дослідження не дають однозначної інформації. Відомі випадки, коли експерти одні й ті ж факти інтерпретують діаметрально протилежно. Щоб протистояти впливу підтверджуваль- ного упередження експерту необхідно завжди вважати себе неправими, доки не доведено, що він правий. Простіше кажучи, ми неодмінно повертаємося до Декартового «Міркування про метод» [18] і його радикального сумніву. Тобто маємо ставитися до власних ідей та ідей колег, як до програм, в яких необхідно знайти хибу, а не підтвердити їх.

References

Art Market Report / TEFAF URL: https://www.tefaf.com/initiatives/art-mar- ket-reports (last accessed: 21.01.2020).

Camerer C., Loewenstein G., Weber M. The Curse of Knowledge in Economic Settings: An Experimental Analysis. Journal of Political Economy. 1989. № 97(5). Pp. 1232-1254.

Casad Bettina J. Confirmation Bias. URL: https://www.britannica.com/ science/confirmation-bias (last accessed: 02.10.2019).

Hasher L., Goldstein D., & Toppino T. Frequency and the conference of referential validity. Journal of Verbal Learning & Verbal Behavior. 1977. № 16(1). Pp. 107-112.

Hinds P. J. The curse of expertise: The effects of expertise and debiasing methods on prediction of novice performance. Journal of Experimental Psychology. 1999. Applied. № 5(2). Pp. 205-221.

Hochfield S. Avant-Garde Fairy Tales : Russian Avant-Garde Research Project Seeks to Untangle Facts, Fakes, and Fictions. URL: http://www.artnews.com/2016/ (last accessed: 15.11.2019).

Jesch J. Viking women, warriors, and valkyries. URL: https://blog.britishmuseum.org/viking-women-warriors-and-valkyries/ (last accessed: 19.02.2020).

Piwowarczyk T., Taylor J. Forgery Experts Explain 5 Ways To Spot A Fake : Wired. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Amu2mOsIz-w&t=11s (See: 02:00 -- 02:42). (last accessed: 07.07.2019).

Publications / ARTSECONOMICS. URL: http://artseconomics.com/#publi- cations (last accessed: 17.12.2019).

Rundkvist M. Valkyrie Figurine From Harby. URL:

https://aardvarchaeology.wordpress.com/2013/01/07/valkyrie-figurine- from-harby/ (last accessed: 10.01.2020).

11.Salvator Mundi : Painting by Leonardo da Vinci / Christie's. London, 2017. 174 p.

12.Sutherland S. IRRATIONALITY. London : Pinter & Martin Ltd., 2007. 258 p.

The Prospero Collection : Spectacular Ancient Creek Coins / Baldwin's : The New York Sale : Auctions XXVII. London, 2012. 424 p.

Wishful thinking. Skeptic's Dictionary. URL: http://www.skepdic.com/wish- fulthinking.html (last accessed: 25.02.2020).

Акинша К. Настоящий детектив. Как разоблачают фальшивки на

арт-рынке. URL: https://artchive.ru/publications/3942~Nastojaschij_

detektiv_Kak_razoblachajut_fal'shivki_na_artrynke (дата обращения:

17.06.2019).

Бенаму-Юэ Ж. Цена искусства. Москва : Артмедиа Груп, 2008. 192 с.

Гегамян, Тер-Мелик Сициан : современное искусство Армении : живопись, скульптура, графика : альб. репрод. / вступ. ст. Л. Сауленко. Одесса, 2007.

Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшукувати істину в науках / пер. В. Андрушка, С. Гатальської. Київ : Тандем, 2011. 101 с.

Мошенники на виолити. URL: https://www.youtube.com/

watch?v=XEsXD8h80fs&app=desktop (дата обращения: 15.05.2020).

Пять загадок «Дамы с единорогом» Рафаэля. URL: https://artchive.ru/

publications/1159~Pjat'_zagadok_Damy_s_edinorogom_Rafaelja (дата

обращения: 28.12.2019).

Скандал на Violiti. URL: https://www.youtube.com/

watch?v=UQDm7RcD8Tw&app=desktop (дата обращения: 11.06.2020).

Тарасенко О. А., Панькив А. С. В. А. Гегамян. Пламень печали, любовью зажженный : живопись, графика : кат. / Южноукраинский гос. пед. ун-т им. К. Д. Ушинского ; Управл. культ. Одесской обл. гос. админ., Одесский худож. музей. Одесса : Друк : Алекс Принт, 2001. 14 с.

Размещено на Allbest.ru