Дослідження засобів виразності у графіці Альбрехта Дюрера на матеріалі його графічних аркушів зі збірки Харківського художнього музею

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Стаття присвячена дослідженню графічних аркушів Альбрехта Дюрера, які знаходяться у збірці Харківського художнього музею. Проаналізовано виразні засоби ксилографії та різцевої гравюри, композиційні рішення, стилістичні особливості графіки автора. Ключові слова: Альбрехт Дюрер, Відродження, графіка, засоби виразності.

Завдяки Альбрехту Дюреру гравюра стала одним із найпопулярніших видів мистецтв наприкінці XV - початку XVIстоліть. Звичайно, і до Дюрера існували майстри графіки, але саме він лишається досі найбільш знаковою постаттю у цій галузі мистецтв. Завдяки його таланту, гравюра почала вважатися мистецтвом, а не лише ремеслом.

Ксилографії з циклу «Життя Марії», що виконані у техніці гравюри різцем, титульний аркуш циклу «Апокаліпсис», різцеві гравюри «Морське чудовисько», загадкові «Чотири відьми» та «Прогулянка», гравюри циклу «Малі Страсті», портрети інтелектуалів - друзів Дюрера Виллибальда Пиркхеймера та Ульриха Варнбюллера, які належать до пізнього періоду його творчості - це гравюри різних періодів життя митця, у яких можна дослідити зміни у техніці, композиції та світобаченні Дюрера.

Період творчості Дюрера припадає на розквіт Північного Відродження. Або, розквіт Північного Відродження прямо пов'язаний із творчим доробком Дюрера. Хоча наприкінці XV - початку XVI сторіччя працювали багато крупних майстрів мистецтва, ім'я Дюрера згадують найпершим. Сучасники цінували Дюрера як майстра, який підняв гравюру як мистецтво, до рівня живопису. Еразм Ротердамський казав про гравюри Дюрера: «Йому достатньо лише двох фарб, для того, щоб передати всю велич оточуючого світу».

Він був першим німецьким майстром, який працював одночасно у двох видах гравюри - не дереві (дереворит) та на міді. Дереворит він реформував, використовуючи у ньому прийоми різцевої гравюри.

«Прогулянка» (1478 р) - одна із ранніх гравюр майстра, як і «Морське чудовисько» (1498 р) і «Чотири відьми» (1497 р).

Серія гравюр на дереві «Апокалипсис» була створена наприкінці 1490х років. У 1511 році він доповнив цикл титульним листом із зображенням видіння Богородиці святому Іоанну Богослову.

Серія гравюр «Життя Марії» (1502-1510 рр) має екземпляри, виконані у різцевій гравюрі і у деревориті.

Портрети Виллибальда Пиркхеймера та УльрихаВарнбюллера (1520-ті рр) виконані у техніці деревориту.

Гравюрі Альбрехт Дюрер віддавав велику частину своїх сил та часу. Звичайно, це пов'язано з більшою прибутковістю тиражної графіки у порівнянні із живописом. Також мало значення те, що у гравюрі майстер мав більше творчої свободи.

Художня мова гравюр Дюрера у великому ступені обумовлена технікою виконання. Обрізна ксилографія - не тільки найдавніший вид гравюри, а й найумовніший і найспецифічніший. Її не можна порівняти навіть віддалено з рисунком, аквареллю, або жодним іншим видом графіки. У неї особлива художня мова. Ксилограф працює лише контрастами чорного та білого. Він не може передати ні тональних переходів, ні світлотіні. Зображення неминуче виходить площинним. Дві фарби - чорна та біла - панують у ксилографіях. У цьому слабкість обрізної ксилографії, й у цьому її сила. Старі майстри простими засобами створювали надзвичайні за красою та декоративністю листи. Ця декоративність, яка з'являлась завдяки переплетенню та ритму ліній, контрасту чорного і білого - може передавати найрізноманітніші відтінки почуттів та переживань: від мирного спокою до трагічної напруги.

Наприкінці XV століття перші контурні різцеві гравюри повільно замінювалися на гравюри із більш проробленим пластичним рішенням. Так, найбільший попередник Дюрера в цій галузі - Мартін Шонгауер - також використовував у своїх роботах техніку виявлення об'ємів світлом і тінню. Але, визначаючи об 'єми, майстер не ставив проблеми освітлення і зв'язку об'єкту з простором. Дюрер, і це також визначає його як митця нового часу, вирішував для себе також проблему взаємодії об'єктів із простором. Завдяки тонкому штрихуванню, товщині та напряму ліній, Дюрер передавав розміщення обєктів у просторі, а також нюанси освітлення.

Дюрер навчався ювелірній справі у свого батька у майстерні. Він гарно опанував засоби виразності, властиві і ксилографії, і гравюрі на металі. Також вважається, що Дюрер зробив техніку офорту («травильної гравюри») такою, що підходить для створювання не тільки ювелірних виробів, але і графічних аркушів. Зокрема, застосування нового захисного покриття пластин, що накатується на дошку перед тим, як наносити малюнок. Раніше використовували віск, а не лаки, які дають більш рівномірну і тверду поверхню.

Занурившись до цієї техніки, він дав поштовх розвитку цього тонкого та складного мистецтва. Різниця цих двох технік у тому, що у гравюрі на металі (міді) є технічна можливість робити не тільки чорні та білі штрихи та плями, а і додавати сірий у площину аркушу. У роботах Дюрера це привносить до чорно- білої площинності гравюри глибину простору та «повітря». «Раніше гравюри Дюрера сприймалися як «чорне-на білому», а тепер як «біле-і-чорне-на-сірому», - слова історика мистецтва Олександра Степанова. У 1512 році Дюрер робить кілька гравюр сухою голкою і приходить до висновку, що ілюзія легкості виникає лише на таких аркушах, де немає сильних контрастів тону. Його гравюри, що будуються на градаціях сірих тонів, відчуваються відтінками срібла.

Також важливим моментом для дослідників творчості Дюрера є той момент, що він почав систематично підписувати свої гравюри. Ця присутність авторської самосвідомості принципово відрізняє його від середньовічних майстрів, і є ознакою ренесансного характеру його творчості. Можливо, саме власний підпис під роботою свідчить про виникнення власної концепції відтворення оточуючого світу. Тобто він у своїх роботах створював світ за власними художніми законами, які були відображенням його особистості.

Великий інтерес до власної особистості виявився у мистецтві Дюрера у також у величезній кількості та якості автопортретів. Продемонстрований у них інтерес Дюрера до світу та людини проявився також у кількох трактатах про мистецтво, що поєднали гуманізм із науковими та художніми емпіризмом. Він винаходив, випробовував, саморефлексував, надихаючись італійськими майстрами. Результатом його досліджень і рефлексій є трактат «Руководство до вимірювань циркулем та лінійкою» (1525 р) і «Чотири книги о пропорціях людини» (1528 р). Для митця епохи Ренесансу його власна особистість є камертоном його творчості. Особливості гравюр, їх змістове наповнення є прямим продовженням особистості Дюрера і ставлення до оточуючого світу.

«Прогулянка» (1478 р) - одна із ранніх гравюр майстра, як і «Морське чудовисько» (1498 р) і «Чотири відьми» (1497 р).

Ці гравюри, виконані в місті Нюрнберг, своєю якістю та стилістикою відрізнялися від усього, що було до нього створено. Виконані дуже майстерно, з тонкою деталізацією, відчуттям матеріальності, відтворенням емоцій героїв. За першим буденним шаром сприйняття - існує глибший, метафізичний, який вводиться і через символи, і через зображення нематеріальних сутностей як реальних персонажів. Найяскравіший приклад - «Прогулянка», у якій поряд із вишукано одягненою парою на прогулянці поза містом, іде смерть, що виглядає такою ж матеріальною, з досконало промальованими складками на драпуванні, як і сама пара. Ця стилістична однорідність побутового та метафізичного характерна для багатьох гравюр майстра. Він об'єднує матеріальний та ідеальний світ, використовуючи засоби графіки - лінію та її ритмічній малюнок.

Поряд із авторською стилістикою, у цих гравюрах також відчуваються впливи інших майстрів та шкіл. Це, насамперед, вплив німецької ксилографії XV століття - у відчутній декоративності гравюр, а також мистецтва італійських граверів, твори яких на той час вже дуже часто потрапляли до Нюрнберга та майстерні Вольгемута.

У художника помітна велика цікавість до оголеного людського тіла. Він починає вивчати будову та пропорції людини, прагне відчути і передати пластику тіла (як приклад - гравюри «Чотири відьми» і «Морське чудовисько»). Фігури на гравюрі «Чотири відьми» поетичні і досконалі - і одночасно неідеальні і близькі до глядача. Лінія і тон моделюють об'єми фігур і підкреслюють ритмічний малюнок гравюри. Фігура дівчини з гравюри «Морське чудовисько» позою та пропорціями дуже схожа на класичні жіночі фігури італійських майстрів, які він штудіював у своїх подорожах Італією.

Порівняно зі більш простими і більш декоративними гравюрами XV сторіччя, у творах Дюрера ускладнюється не лише зміст, а й значно ускладнюється техніка ксилографії, а відтак і її виразні і образотворчі можливості. Весь її образотворчий лад пов'язаний тепер із особливостями композиції. Так, ритм ліній штрихування, що звиваються у кільця, відповідає ритму закрученій в спіраль композиції. Лінія стає все більш експресивною та емоційно виразною. Існує версія, що Дюрер, мабуть, сам пробував різати. Не можливо не помітити, що лінія дуже пружна, чітка, штрих легкий і точний.

Серія гравюр на дереві «Апокаліпсис» була створена Дюрером наприкінці 1490х років. У 1511 році він доповнив цикл титульним листом із зображенням видіння Богородиці святому Іоанну Богослову.

Незважаючи на окремі готичні риси (багатофігурні перевантажені композиції, видовжені пропорції, заплутаний готичний рисунок, ламкі лінії) «Апокаліпсис» має всі ознаки твору нового часу. Це виявляється в першу чергу у зв'язку циклу гравюр із побутовим життям і історичними подіями Німеччини у XV столітті. Постійні кровопролитні війни, голод, епідемії тяжких хвороб, страх перед наближенням кінця світу і Страшного Суду у 1500 році - це все робило тематику гравюр близькою до людей, вони відчували біблійний текст як опис свого власного життя. Також ренесансною рисою є індивідуальна трактовка сюжету, індивідуальні характеристики персонажів, їх активність і рішучість. Дюрер вкладає свій темперамент у зображення, своє ставлення до зображаємих подій. Титульний лист із зображенням видіння Богородиці святому Іоанну Богослову був зроблений пізніше і, хоча і є невід'ємною частиною циклу, за стилістикою відрізняється від решти аркушів. Він більш спокійний, лінії м'яко підкреслюють об'єми, а не динаміку руху, як у більш ранніх аркушах циклу. Ще більш виражене освітлення,гармонійна світлотінь, спокійний ритм чорного і білого. Нічого не відволікає від сюжету - діалогу Марії та святого Іоанна. У цій серії художня мова гравюри стає конкретнішою, динамічнішою та сміливішою. Кожне зображення має свій емоційний ключ і будується через виділення основної дії.

Серія гравюр «Життя Марії» (1502 - 1510 рр) має екземпляри, виконані у різцевій гравюрі і у деревориті.

Двадцять гравюр до історії «Життя Марії», на відміну «Апокаліпсису», втілювали інший - мирний, світський ідеальний світ для художника. Художник наділяє героїв рисами своїх сучасників та переносить сюжети гравюр у реальну обстановку Німеччини XVI століття. З новою жанровою інтерпретацією біблійних подій прийшло й нове композиційне рішення сцен, і новий графічний стиль. Спокійна, оповідальна розповідь перебуває у повній гармонії з художніми прийомами майстра. У гравюрі Дюрер відсутні великі контрасти чорного та білого, у цьому творі переходи між світлом і тінню дуже м'які, це в нього виходить завдяки тонкій штриховці, яка дає ефект м'якого переходу від тіні до світла. «Життя Марії» - це досить лірична серія, там багато людського, багато почуттів - любові, радості, смутку. Це історія, у якій побут і життя звичайних людей переплетено із легендою, і звичайні матеріальні елементи оточуючого світу існують поряд із надприродним, міфічним, казковим. За допомогою штриховки Дюреру вдається

зобразити сонячні відблиски, швидкоплинну гру світла на поверхні предметів та стін, що додає композиції ще більш камерний, ліричній настрій.

Архітектура, пейзаж, побутове середовище цієї серії стають важливою частиною композицій. Розвиток сюжету відбувається на тлі різноманітних пейзажів та інтер'єрів. Персонажі гравюр вирішуються динамічними, емоційними лініями, складками підкреслено рух, пози та обличчя досить виразні. На тлі класичних виважених інтер'єрів та пейзажів, вирішених більш стриманим штрихом, цей рухливий натовп бере на себе ще більше уваги і концентрує глядача на сюжеті гравюри. Використовуючи таку стилістику зображення персонажів, Дюрер ще більше наближається до сучасного йому життя, формально залишаючись у біблійному сюжеті.

У гравюрах однозначно прочитується бажання художника ідеально опанувати закони лінійної та повітряної перспективи та розібратися у принципах устрою тіла людини та тварин, та нюанси пропорційних відношень. Ми знаємо, що Дюрер знайомий з працями давньоримських авторів та своїх італійських сучасників. Але від не відтворює механічно набути інших дослідників. Дюрер формує свої уявлення про ідеальне гармонійне тіло, його пропорції, про його пластику, про те, як гармонійно пов'язувати людину із середовищем Ці пошуки вплинули і на ксилографію цього періоду; зокрема, відобразились у серії «Життя Марії».

Портрети Виллибальда Пиркхеймера та Ульриха Варнбюллера (1520-ті рр) виконані в останні роки життя митця. Майстерність Дюрера дозволяє, не порушуючи специфіки різцевої гравюри, «витягувати» з неї нові ефекти. Г либоко прорізана лінія, або тонка і легка, або переривчастий пунктир, або штрихування, яке то згущується, то розріджується - цими простими засобами художник створює ілюзію форм і об'ємів, передає фактуру різних матеріалів: тканини, шерсть тварин, дерево, тощо. Досконалість володіння технікою різцевої гравюри - у вмінні доречно вибирати стилістику, ритм композиції під кожний окремий сюжет. У випадку портретів - техніка ніяк не відволікає від особистості друзів художника, що зображені на портретах.

У гравюрі на дереві Дюрер зумів розкрити багаті можливості цієї техніки, показавши, з одного боку, її декоративність, з іншого - здатність відтворювати драматичні, експресивні сюжети, передавати емоційне послання автора. І те, і інше властиво ксилографії XV століття, але у спрощених, умовних формах. Дюрер ускладнив мову ліній, зробив форми більш реалістичними, ввів до гравюри відчуття простору, а також безліч конкретних деталей, надав їм характеру докладної розповіді і таким чином зблизив сцени з реальним життям своїх сучасників. При цьому специфіка ксилографії не тільки не відступила на задній план, а, навпаки, набула максимальної виразності.

Гравюри Дюрера підняли різцеву гравюру на рівень високого мистецтва. Цьому підтвердження - різноманітність сюжетів, жанрів, здатність виявити мальовничість, тривимірність та просторовість, які до того були притаманні лише живопису та скульптурі.

Гравюри Дюрера просякнуті його ставленням до життя, життєвою філософією. Поєднання середньовічного відчуття близькості смерті і ренесансного потягу до емпіричного пізнання світу, чуттєвого його сприйняття і відображення у творчості - це все є впізнаваним знаком творчості Дюрера.

Творчість Дюрера об'єднує у собі власне німецькі традиції зображення персонажів, які не ідеально красиві, характерні, з загостреними характеристиками, з великою кількістю важливих деталей - з духом німецького Відродження, що надихає втілювати драматичні морально-філософські проблеми з пристрастю та особистою зацікавленістю.

Художня мова Дюрера у графічних роботах відрізняється від його живопису. Він комбінує у різних пропорціях експресію образів, напруженість рухів, ламкий ритм ліній - з великою кількістю подробиць, з цікавістю до побуту, жанрових сцен, до сучасного йому життя. Дуже цікавим є взаємоперетинання наукового та художнього у творчості майстра. Зацікавленість Дюрера науковим пізнанням світу дає поштовх розвитку гравюри у напрямку від середньовічного світовідтворення до ренесансного. Сприйняття світу стає не опосередкованим через біблійні тексти, а наслідком вивчення оточуючого світу і створення своєї моделі розуміння цього світу.

Джерела

графічний аркуш дюрер

1. Харківський художній музей: Альбом/ Авт.-упоряд. М. П. Роботягов. - К.: Мистецтво, 1983.-158 с., іл.-(Худож. Музеї України). - Текст укр., рос. та анг. мовами.

2. Мистецька антологія Харківщини. Історія, традиції, сучасність. Велика колекція. Альбом. 1 т. Харківська організація Національної спілки художників України. Харківський художній музей. Харків. ПП «Юнісофт», 2018. - 416 с., іл.

3. Каталог гравюр із колекції Харківського художнього музею. Альбрехт Дюрер: містичне та реальне / М. Філатова. -RedZet, 2016. - 42 с., іл.

4. Альбрехт Дюрер: Життя Діви Марії (серія гравюр на дереві, 1511). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rkc-

boryspil. org. ua/index. php/2020/01/06/durer -life-of-the-virgin

5. Альбрехт Дюрер та «Майстерні гравюри». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://plomin.club/engraving-master

Размещено на Allbest.ru