Робота технічних цехів театру над випуском нової вистави

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківська державна академія культури

РОБОТА ТЕХ

Робота технічних цехів театру над випуском нової вистави

Космін Леонід Георгійович

Заслужений працівник культури України

Стаття присвячується особливостям роботи постановчої частини театру при роботі над випуском нової вистави. Ціль статті проаналізувати роботу постановочної частини театру в умовах роботи над новою виставою. Звернути увагу педагогів творчих дісциплін, в процесі читання лекцій, на сумістну роботу творчих і технічних цехів в процесі роботи над новою виставою. Ключові слова: нова вистава, театр, постановча частина театру.

Для здійснення постановки театральної вистави потрібен визначений певний простір, в якому будуть діяти актори і знаходитися глядачі.

Глядацький і сценічнеий простір у купі, і є театральний простір. Сценічний майданчик, обмежений з усіх боків стінами, одна з яких має широкий отвір, звернений до глядацького залу, називається сценою- коробкою і належить до категорії закритих сцен.

Сцена-арена має довільну за формою, але частіше круглу площу навколо якої розташовані глядацькі місця. Сцена-арена представляє, типовий приклад центрового театру. Простори сцени і залу єдині.

Просторова сцена - це власне один з видів арени. На відміну від арени, площа просторової сцени оточена місцями для глядачів не з усіх боків, а частково, з невеликим кутом охоплення. Залежно від рішення просторова сцена може бути і осьовою і центровою. У сучасних рішеннях для досягнення більшої універсальності сценічного простору просторова сцена поєднується зі сценою-коробкою. Арена і просторова сцена належать до сцен відкритого типу і часто називаються відкритими сценами.

Кільцева сцена буває двох типів: закрита і відкрита. Це сценічний майданчик, виконаний у вигляді рухомого або нерухомого кільця, всередині якого знаходяться місця для глядачів. Більша частина цього кільця може бути прихована від глядачів стінами, і тоді кільце використовується як один із прийомів механізації сцени-коробки. У найбільш чистому вигляді кільцева сцена не розділяється із глядацьким залом, перебуваючи з ним в єдиному просторі. Кільцева сцена відноситься до осьових сцен.

Вся робота виробничих і сценічних цехів постановчої частини будується відповідно до затвердженого дирекцією,художнім керівництвом театру плана випуску вистави. Календарний план випуску складається режисером-постановником вистави за участю завідувача художньо-постановчої частини. В ньому відображається процес постановки вистави - від перших репетицій до дня прем'єри.

Найчастіше, складання календарного плану випуску вистави, починають з кінця дня прем'єри, визначеною наказом по театру. Згідно з існуючими правилами, за три дні до прем'єри, режисерсько- постановча група з творчим колективом, здає нову виставу художній раді театру.

Загальна схема випуску вистави, складається з наступних складових: наказ по театру, читка п'єси, репетиції у вигородках, репетиція за картинами і актами, прогони вистави, генеральні репетиції, здача вистави художній раді, прем'єра.

У цьому творчому ланцюжку не вистачає спеціальних репетицій, які буде проводи постановча частина. Жорсткий ліміт часу не дозволяє виділити достатньої кількості репетицій для неї, тому крім спеціально запланованих днів, робота монтувальників декорацій,художників по світлу, освітлювачів, художників-декораторів, бутафорів, костюмерів проводиться щодня в кожну вільну хвилину.

При надходженні на сцену готових декорацій, працівники монтувального цеху під керівництвом начальника постановчої частини та художника-постановника збирають і підгоняють сценічне оформлення вистави. Особлива увага звертається на щільність стиків, міцність і зручність збирання та розбирання сценічної декорації. Те, що було задумано на кресленні, що не викликало сумнівів в майстерні, на сцені може виявитися, неміцним, невигідном у подальшій роботі, вимагає великих часових витрат.

Підганяються окремі частини декорацій один до одного; перевіряються правільність наявності допустимих зазорів між рухомими і нерухомими частинами; додаткові індивідуальниі підьйоми; закріплення станків, дробин; натянутість тросів на підвісних елементах оформлення; намічаються місця на планшеті під додатковий щит або отвір; ретельно оглядаються все конструкції з точки зору якості їх виконання, зручності в роботі, виконання норм техніки безпеки [1]. Ця репетиція - працівників сцени. Тому кожне зауваження, побажання уважно розглядається і, якщо воно містить практичну цінність приймається для виконання.

На монтувальній репетиції встановлюється загальний порядок всієї вистави, місця розташування декорацій і меблів як в закулісному просторі, так і ігровой частини сцени. Перевіряється ступінь готовності усіх елементов оформлення [2].

Успіх проведення монтувальної репетиції насамперед залежить від попередньої підготовки і правильної організації цього процесу.

Художнє освітлення сцени нерозривно пов'язане з образотворчим задумом вистави і є одним з найважливіших виразних можливостей сучасного театру. Широкі технічні перспективи відкривають багаті можливості театрального світла не тільки в створенні проекційних декорацій, здійсненні багатьох сценічних ефектів, але й способів, які допомагають розкриттю ідейно-художнього задуму вистави безпосереднього емоційного впливу на глядачів. Ось чому художник-постановник вистави залучає художника по світлу ще до завершення макетних робіт.

Художник по світлу розробляє світлову партитуру вистави. Маючи перед собою макет може заздалегідь розпланувати основні світлові точки, визначити кількість і характер світлових проекцій і ефектів, проміряти відстань розташування стаціонарної та переносної апаратури до освітлюваних об'єктів, з'ясувати, які прилади йому треба замовити. Робота над макетом значно полегшує подальшу установку світла на сцені, економить сили і час. постановча сцена театр

Спеціальна репетиція по установці світла призначається тоді, коли на сцену подано в готовому вигляді всі елементи оформлення вистави - декорація,меблі, бутафорія. Шукати світло на незакінчених декораціях

майже безглуздо так як світлова партитура знаходиться в прямій залежності від багатьох деталей, на величину відбитого світла, ступеня поглинання світлового потоку, забарвлення всього оформлення.

Установка світла, як правило, відбувається без участі акторів.І як що художник, забувши про виконавців, починає висвітлювати тільки декораціі, репетиція не досягає мети, так як з приходом на сцену акторів багато доводиться робити заново. Художни по світлу, а також освітлювач повинні знати всі основні мізансцени і при установці світла ориентуватися на місця перебування акторів. Гармонійне поєднання освітленості актора та декорацій -найголовніша художньо-технічна задача театрального світла.

Велику допомогу в цьому відношенні надають так звані підсвічування - малогабаритні джерела світла, замасковані різними деталями оформлення: книгами, посудом, меблями, виїмками в жорсткій декорації і т. п.

Успіх світлової репетиції багато в чому визначається якістю підготовчої роботи і чіткістю поставлених завдань [3].

Робота над світлом процес тривалий, протягом якого вдосконалюється, шліфується те, що було знайдено в ескізі, визнано при обговоренні макета.

Активну участь в світловий репетиції бере режисер постановник. Знайдене світло ретельно фіксується. В ході прогоних і генеральних репетицій світлова партитура вдосконалюється, уточнюється в деталях, але основа, знайдена під час світлорепетицій, як правило залишається незмінною.

Перелік меблів, бутафорії, реквизиту, інших предметів які з'являються у виставі, визначається ескізом, макетом і фіксується в технологічному описі. Питання пов'язані з виготовленням або підбором мебелі, бутафорії, реквизиту (втому числі вихідним) розбираються на технічній нараді в присутності художника постановника та завідувача художньо-постановчою частиною.

Встановлені правила техніки безпеки строго регламентують застосування на сцені зброї. Як бутафорська, так і справжня холодна зброя не повинна мати гострих лез і кінців. Всі ріжучи і колючі частини повинні бути затуплені і закруглені. Застосування вогнепальної зброї в театрі категорично заборонено. Спостереження, зберігання і видача усих видів зброї покладається наказом по театру на певну особу.

Для участі у виставі допускаються тварини, які знаходяться під ветеринарним контролем. Великі тварини - собаки, коні - повинні бути відповідним чином дресировані і підготовлені на репетиціях. Для цих тварин обов'язково наявність, одягненого в театральний костюм, сопроводжувача або дресирувальника, що знаходиться на сцені або в найближчій кулісі.

Костюмна частина театру здійснює як виробничу так і експлуатаційну діяльність. Виготовленням костюмів займаються закрійники-модельєри, кравці, майстри з виготовлення взуття, головних уборів. Закрійники і кравці працюють в тісному контакті з художником-постановником і акторами. Професійний досвід майстрів, знання характерних особливостей акторів свого театру надають велику допомогу в конкретному втіленні образа костюма, створеного художником.

Виготовлення костюмів, особливо історичних, процес досить тривалий. Але у актора повинне бути достатньо часу, щоб вивчити або, як кажучи обжити костюм, виробити особливий стиль поведінки , що диктуються костюмом, придбати в ньому вірне творче самопочуття. Історія театру знає чимало прикладів, коли саме костюм або його деталь допомагали акторові знайти ключ до втілення образа, а режисеру до вирішення цілої сцени. Ось чому, особливо в історічних п'єсах, пов'язаних з національними костюмами, дуже важливо дати акторові костюм якомога раніше.

По готовності, призначається спеціальний час для перегляду костюмів зі сцени. Зазвичай перегляди влаштовуються на освітленій сцені. Груповий показ найбільш яскраво виділяє колористичні відносини між костюмами і декорацією, костюмами і освітленням. У перегляді беруть участь режисер постановник, художник постановник, завідуючій художньо-постановчою частиною, а також відповідальні особи.

Якщо працівники костюмерній частини поділяються на дві групи по роботі, то в колективі художників-гримерів виробнича і експлуатаційна діяльність здійснюється одними і тими ж особами. Ці майстри називаються гримерами-пастижерами.

У роботі над новою виставою художники гримери-пастижери користуються ескізами гримів, створеними художником постановником. За цими ескізами гример-пастижер здійснює виписку перук і наклейок.У переважній більшості перуки, наклейки (вуса, бороди, баки) виготовляються з натурального або близького до нього синтетично волосу. Штучне волосся особливо широко застосовувалось для перук XVII - XVIII століттях, а також для вистав стилізованого, умовного або казкового характеру.

Пошуки гриму протікають в індивідуальній роботі з акторами. В роботі над портретним гримом залучається іконографічний матеріал. І чим обширніше, чим більше буде зібрано фотографій, замальовок, зображуваного особи в різних поворотах, позах, ситуаціях, тим якісніше буде результат, тим жвавіше і точніше може бути знайдений грим.

Кожна проба гриму, якщо вона в принципі влаштовує актора показується режисерові постановникові. І так, етап за етапом грим збагачується новими деталями, характерними рисами, розвиває і поглиблює образ персонажу.

Гримування акторів від початку до кінця проводять самі гримери. Пізніше, коли актор повністю освоїть особливості свого гриму, частину цієї роботи він бере на себе, а в деяких випадках гримується самостійно.

У роботі над гримом і в подальшому процесі гримування акторів гример-постижер повинен дотримуватися санітарно-гігієнічніх вимог та приймати необхідні заходи що виключають можливість виникнення шкіряних захворювань та занесення інфекції. Придбане у приватних осіб волосся підлягає дезінфекції. Перед кожним одяганням, перуки піддаються чищенню залишків лаку, розчісування і завивці. Зберігаються перуки на спеціальних стійках або в мішках, з тим розрахунком, що всі ізольовані один від одного. Вкладати одину перуку в іншу категорично заборонено [2].

Звукове оформлення вистави складається з музичного та шумового супроводу. На відміну від інших сценічних цехів, робота над звуковим оформленням протікає без участі художника та завідувача художньо- постановчою частиною. Музична частина вистави знаходиться у веденні завідувача музичною частиною і радистів- шумовіков, що входять до складу художньо- постановчої частини.

Все різноманіття шумів і звуків здійснюється в театрі двома способами: шумовими приладами і звукозаписом. Не кожний шумової ефект достатньою переконливістю і повнотою може бути відтворений за допомогою фонограми. Як правило, найкращі результати дає запис шумів, відтворюваних спеціальними шумовими приладами: барабанами, листами заліза і багатьма іншими. Вибір того чи іншого способу залежить не тільки від характеру режисерського завдання але і от художнього чуття, тонкощів розуміння стильових особливостей вистави.

Всі музичні і шумові записи прослуховуються режисером. Відібрані шматки монтуються в певній послідовності і перевіряються на репетиціях, уточнюється якість звучання, його тембр, фіксуються репліки і сигнали, за якими дається музика. Так поступово складається звукова партитура вистави.

Після завершення поактових, складальних і світлових penетицій робота над новою виставою вступає в завершальну фазу. Найважчі репетиції цього періоду - чорнові і чистові прогони. Самі відповідальні - генеральні. Прогін вистави - це своєрідна монтувальна репетиція, де всі його компоненти - актори, музика, декорації, світло - стикуються між собою в певну взаємодію послідовності.По ходу прогону уточнюються техніка перестановок, світлові способи зарядки декорацій і меблів, раціонального використання простору за лаштунками.Особлива увага надається виконанню правил техніки безпеки [4].

Все, що було знайдено і закріплено на попередніх етапах роботи, тут зводиться в єдине ціле. Цей процес вимагає напруження усих сил, уваги, терпіння і поваги один до одного.

До початку прогонних репетицій усі елементи оформлення повинні розподілені між сценічними цехами.

Генеральні репетиції вимагають від усіх задіяних максимальної зібраності, уваги і чіткості в роботі. Ось чому важливо в ці дні створити на сцені і за лаштунками спокійну, ділову, творчу атмосферу.

Весь робочий склад починає роботу якомога раніше, щоб не тільки спокійно підготувати все до початку, але і ще раз перевірити підвіску, кріплення, роботу окремих механізмів. Треба дати достатньо часу освітлювачів, меблярам, радистам для підготовки і перевірки свого господарства. Як і на прогони, на генеральні репетиції викликають працівники виробничих майстерень.

За існуючими правилами, після того як на сцені повністю виставлені декорації, меблі, установлене світло, сцена здається помічникові режисера (до початку генеральної репетиції, вистави).

Помічник режисера переглядає все підготовлене оформлення, кріплення декорацій, розташування меблів і реквізиту (місця заготовки реквізиту узгоджуєтьсяз акторами). Перевіряє наявність і готовність акторів до початку творчого процесу.

На одну з генеральних репетицій або здачу вистави, керівник художньо-постановочної частини запрошує пожежно-технічну комісію, яка здійснює приймання вистави з дотримання норм і правил безпечних умов протипожежної безпеки, оглядають світлотехнічні пристрої, прокладку кабелів, наявність протипожежної забезпеченності, наявність акту просочення сценічних декорацій (жорстких і м'яких) вознезахистною сумішю. Технічна інспекція перевіряє наявність огороджень на ігрових верстатах і сходах, надійність декораційних конструкцій, гальмівні пристрої вантажопідіймальні механізми [4, 5].

Після закінчення перевірки пожежно-технічна комісія складає акт про порушення норм безпеки як у протипожежному питанні так і охорони праці, якщо такі мають місце. Керівництво (художньо-постановча частина) театру зобов'язано вжити заходи до усунення порушень.

Перед прем'єрою режисер постановник, художник постановник, завідувач художньо-постановчою частиною перевіряють зроблені записи зауважень і недоробок, зроблені після перегляду вистави художньою радою, пожежно-технічною комісією.

Як правило в день прем'єри сцена цілком віддається постановчий частині. Це дозволяє ще більш ретельно підготуватися до початку творчого процесу, зустрічі з глядачем. Вистава може починати сценічну діяльність.

Після випуску прем'єри, завідувач художньо-постановчою частиною забов'язаний скласти паспорт вистави. Паспортизація вистави являється важливою справою для подальшої експлуатації вистави, для капітального її обновлення, контролю якості в експлуатації і для історії театру взагалі. В паспорті повинні бути фотографії макету, меблів, костюмів, реквізиту, перук технологічний опис монтування декорацій, партитура світла, існуючи креслення, структура використаних тканин на одежу сцени, кошторис, копія акту пожежно-технічної комісії та акт просочування м'яких і жорстких декорацій.

Джерела

1. Курбас Л. Філософія театру. Л. Курбас; упоряд. М. Лабинський: ред. М. Москоленко - К.; Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001.

2. Базанов В. В.Основні проблеми використання техніки в сучасній виставі. - «Сценічна техніка і технологія», 1973.

3. Правила техніки безпеки та виробничої санітарії у театрах. 1967.

4. Антонова О. А. Техніка і технологія сучасної сцени. Методичний посібник для студентів. 2007.

5. Протипожежний захист сцен театрів. - 1964.

Размещено на Allbest.ru