Реквієм Ю. Ельснера – традиції або новаторство?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реквієм Ю. Ельснера - традиції або новаторство?

Щітова Світлана Анатоліївна,

кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри історії та теорії музики Дніпровської академії музики

Лисенко Ганна Валентинівна, здобувач освітнього ступеня "Бакалавр" кафедри історії та теорії музики Дніпровської академії музики

Анотація

Мета статті - вияв збереження закладених канонів жанру музичного реквієму та їх оновлення в духовних творах польського композитора Юзефа Ельснера (1769 - 1854). Для втілення поставленої мети застосовуються наступні методи дослідження: історичний - при розгляді польської хорової музики доби романтизму; компаративний - при порівнянні традиційної моделі реквієму з Реквіємом Ю. Ельснера; аналітичний - при зверненні до хорових творів Ю. Ельснера, зокрема духовних жанрів; метод узагальнення отриманих результатів. Наукова новизна запропонованої статті зумовлюється відсутністю сучасних наукових досліджень духовної хорової творчості одного з засновників польської національної композиторської школи - Юзефа Ельснера. Висновки. У результаті розгляду Реквієму с-moll Юзефа Ельснера, як зразка поєднання канонічних традицій з композиторським стилістичним новаторством, були отримані певні результати. З одного боку - композитор використовує повний богослужбовий латинський текст, заперечує різкі контрасти, дотримується встановленої структури музичного реквієму, спирається на старовинну традицію обрання складу хору, не додає до меси солістів, зберігає усталені форми частин у нерозривному зв'язку із текстом. З іншого боку - Ельснер обирає незвичний парний склад оркестру, з відсутністю високих дерев'яних духових інструментів, додає литаври, що підсилює симфонічну напругу, вводить наскрізну ритмоформулу у solo труби, яка виконує сигнальну функцію, поєднує традиційні та старовинні форми заупокійної меси, тим самим синтезує церковне й світське. Відтак, Ю. Ельснер звертається до канонічної структурної традиції написання реквієму, але надає їй нового змісту, драматичного насичення.

Ключові слова: реквієм, духовність, жанр, канон, Ельснер, польський композитор.

Shchitova Svitlana, PhD in Arts, docent, head of the history and theory of music chair of Dnipropetrovsk Music Academy named after Mikhail Glinka

Lysenko Hanna, Bachelors degree holder for the history and theory of music chair at the Dnipro academy of music J. Elsner's Requiem: Tradition Or Innovation?

The purpose of the article is to reveal the preservation of the established canons of the musical requiem genre and their renewal in the sacred works of the Polish composer Jozef Elsner (1769 - 1854). To realize this goal, the following research methods are used: historical - when considering Polish choral music of the Romantic period; comparative - when comparing the traditional model of the requiem with the Requiem by J. Elsner; analytical - when referring to the choral works of J. Elsner, in particular spiritual genres; the method of generalizing the results obtained. The scientific novelty of the proposed article is due to the lack of modern scientific research on the sacred choral works of Jozef Elsner, one of the founders of the Polish national school of composition. Conclusions. As a result of examining Jozef Elsner's Requiem in C-moll as an example of combining canonical traditions with composer's stylistic innovation, we have obtained certain results. On the one hand, the composer uses the full liturgical Latin text, denies sharp contrasts, adheres to the established structure of a musical requiem, relies on the ancient tradition of choosing the composition of the choir, does not add soloists to the mass, and preserves the established forms of the parts in an inseparable connection with the text. On the other hand, Elsner chooses an unusual paired orchestra, with no high woodwind instruments, adds timpani, which increases the symphonic tension, introduces a through rhythmic formula in the solo trumpet, which performs a signaling function, combines traditional and ancient forms of the funeral mass, thus synthesizing the church and the secular. Thus, Y. Elsner refers to the canonical structural tradition of writing a requiem, but gives it a new meaning, dramatic saturation

The key words: requiem, spirite, genre, canon, Elsner, Polish composer.

Постановка проблеми. Жанр реквієму є одним з найстародавніших у духовній культурі. Зародившись як літургійний жанр заупокійної меси, реквієм у подальшому почав стрімко розвиватись та видозмінюватись, перетворюючись із канону на твір більш світського концертного спрямування.

У польській музичній культурі доби романтизму, серед достатньої кількості хорових духовних творів композиторів Яцека Щуровського, Матеуша Звежовського, Марціна Юзефа Жебровського зустрічаються і звернення до жанру заупокійної меси/реквієму, зокрема у композитора, диригента, педагога Юзефа Ельснера.

Однак, не дивлячись на широкий виконавський інтерес, повного стилістичного аналізу його духовних творів в іноземному та українському музикознавстві не знаходимо. Втім, Реквієм ор. 42 c-moll Ю. Ельснера представляє для дослідників неабиякий інтерес, як зразок поєднання канонічних традицій написання заупокійної меси з композиторським стилістичним новаторством.

Актуальність теми пояснюється популярністю обраного твору серед виконавців при недостатній кількості інформації щодо хорової творчості Ю. Ельснера, отже, потребує теоретичного осмислення з точки зору його композиційного, жанрово-стилістичного аналізу.

Огляд літератури. Серед численних наукових статей, монографій, дисертаційних досліджень, присвячених хоровій духовній музиці, зокрема жанру реквієму/меси, значущими для висвітлення обраної теми є монографія Аліни Новак-Романович з оглядом біографічних відомостей Ю. Ельснера, видана у середині ХХ століття [5], сучасні наукові роботи І. Вербицької-Шокот [2], Л. Донченко [1], О. Зосім [4], А. Єфіменко [3], в яких ретельно вивчається реквієм як один з пріоритетних жанрів церковної музики та особливості, шляхи становлення, канонізація і еволюція його як музичного жанру.

Але треба зазначити, що, не дивлячись на ґрунтовно розроблений в українському сучасному музикознавстві концепт духовної музики, жодного звернення до саме мес Ю. Ельснера не знайдено ані українською, ані іноземною. реквієм хоровий ельснер

Мета статті - вияв збереження закладених канонів жанру музичного реквієму та їх оновлення в духовних творах польського композитора Юзефа Ельснера (1769 - 1854).

Об'єктом дослідження є жанр реквієму в польській музиці, а предметом - хорові твори Юзефа Ельснера в контексті збереження канонів католицької духовної хорової музики. Матеріалом дослідження обрано Реквієм ор. 42 c-moll.

Виклад основного матеріалу. Польська музична культура славиться своїми здобутками у різних сферах: фортепіанній, оркестровій, оперній, камерно-вокальній, камерно-інструментальній. Але провідне місце посідає саме духовна музика. Починаючи з композиторів епох Просвітництва на чолі з Марціном Юзефом Жебровським (1710 - 1792), класицизму - Юзефом Ельснером (1769 - 1854), романтизму - Станіславом Монюшко (1819 - 1872), періоду ХХ століття - Кшиштофом Пендерецьким (1933 - 2020) і до наших днів церковна музика зберігає свою пріоритетність.

Серед перелічених вище композиторів особливої уваги заслуговує постать Юзефа Антоні Францішека Ельснера - композитора, диригента, педагога, одного з найвидатніших представників польської музичної культури першої половини ХІХ століття.

Творчий здобуток композитора надзвичайно різноманітний: 18 опер, 3 балети, 8 симфоній, фортепіанні твори. Тим не менш, одним з провідних напрямків його творчості є духовно-релігійна музика. Такий інтерес пов'язаний, насамперед, з навчанням Ельснера в єзуїтському колегіумі м. Бреслау (суч. Вроцлав), де він вивчав богослов'я і був учасником оркестру при домініканському монастирі.

За своє життя композитор написав близько ста релігійних творів: мотети, 6 градуалів, 21 оферторій. Серед духовних жанрів крупної форми Ю. Ельснера визначимо особливу значущість та вагомість тридцяти мес різних видів. Для дослідників інтерес представляє його заупокійна меса - Реквієм ор. 42 c-moll як зразок поєднання канонічних традицій реквієму з композиторським стилістичним новаторством.

Реквієм написаний для специфічного виконавського складу: різновиду парного оркестру - 2 фаготи, 2 валторни, 2 кларнети, 3 тромбони, 2 віолончелі, контрабаси і литаври, що свідчить про класицистичне оркестральне мислення - але без тембрів флейт і гобоїв. Вибір хорового складу з обмеженим звучанням тільки чоловічих голосів свідчить про тяжіння композитора до збереження традицій мес епохи Середньовіччя (Гійома де Машо). Таким чином, виокремлення жіночих голосів з хору і високих дерев'яних духових інструментів з оркестру надає Реквієму Ю. Ельснера певної похмурості, згущеності викладу музичного матеріалу.

Твір орієнтований на структуру зразка музичного реквієму і складається із восьми обов'язкових частин: 1. "Introitus", 2. "Kyrie", 3. "Dies irae", 4. "Offertorium", 5. "Sanctus", 6. "Benedictus", 7. "Agnus Dei", 8. "Communio".

Відкриває Реквієм Ельснера "Introitus" ("Requiem aeternam"). Тиха, помірна мелодія хору наставляє слухачів на певну семантичну молитовно-зосереджену спрямованість завдяки повільному темпу (Adagio), приглушеній динаміці (р), плавному руху мелодії, ритмічній вирівняності, загальній стабільності всіх голосів.

Цікавим є будова і поєднання першої частини твору і наступної - "Kyrie". Як зазначає дослідниця І. Вербицька-Шокот у своїй статті: "Відповідно до структури меси, що надає Introit заупокійної меси двочастинну побудову, перша частина репрезентує також і "Kyrie eleison"" [2, 163].

На відміну від закладеного каноном принципу двоєдності "Introitus" - "Kyrie", Ельснер відокремлює другу частину в нотному тексті, ніби створює подобу самостійної частини, хоча й будує музичний матеріал на темі І розділу "Introitus". Відповідно "Kyrie" звучить як реприза першої частини твору.

Рис. 1. Ю. Ельснер Реквієм c-moll. Особливості поєднання частин "Introitus" та "Kyrie"

Реквієм набуває цілісності завдяки особливості прийому обрамлення ідентичним тематичним матеріалом початкового "Requiem aeternam" - "Kyrie" і заключного "Communio".

Якщо в першій та другій частинах слухач зосереджує увагу на молитовно-релігійному стані, то в наступному "Dies irae" сенс доноситься через насиченість оркестрової тканини, яка виступає провідником головної ідеї - передачі гніву, страждань, жаху, небесної кари.

Для підсилення чуттєвого ефекту композитор вводить ритмоформулу у вигляді фанфарного вигуку труби на домінантовому ступені тональності c-moll. Надалі ця наскрізна інтонація, що виконує сигнальну функцію, проходить майже у всіх частинах Реквієму як нагадування про сенс тексту заупокійної меси - показ нестійкості, благання до помилування.

"Dies irae" - традиційно, найбільш масштабна та центрально- конфліктна частина - складається із шести розділів подібно структурі Реквієму В. Моцарта: 1. "Dies irae", 2. "Tuba mirum", 3. "Rex tremendae majestatis", 4. "Recordare", 5. "Confutatis maledictis", 6. "Lacrimosa dies illa".

Зіставлення та розвиток контрастно-конфліктних тем, театральне зіткнення образів - небесної кари та благословення, страждання і ліричності - надає "Dies irae" особливого сенсу. Висока концентрованість усіх провідних настроїв твору дозволяє вважати дану частину справжнім драматичним центром Реквієму.

"Offertorium" (Andante con moto, Es-dur), після конфліктного "Dies irae", ніби переводить в іншу реальність, завдяки його пастрольно-споглядальному характеру. Спокійна, насичена імітаціями голосів мелодія веде слухача у світ мрій, а другий розділ (Adagio ma non troppo, G-dur, piano) частини звучить як тиха колискова, не порушуючи рефлексійно-медитативного стану.

Четверта частина розпочинається з урочистого вступу, як і личить "Sanctus" (Andante, C-dur). Квартові стрибки в мелодії хору та зміна тональності з основного c-moll на однойменний мажор додають рішучості та величності сакральному гімну "Sanctus". Музичний матеріал розвивається вільно, підтримуючи загально-піднесений характер меси.

У "Benedictus" (Andantino, F-dur) зберігається лірично- споглядальний настрій попередньої частини. Цікавим є те, що композитор майже повністю прибирає супровід оркестру, залишаючи звучання хорового a cappella. Можливо, такий задум композитора призначений для створення образу усамітненості, інтимної розмови з Богом.

Ліричний, просвітлений образ втілено у "Agnus Dei", де присутня невизначеність за рахунок поліфонічних імітацій голосів. Плавна мелодія хору, повільний темп (Adagio) налаштовують на екзистенційний стан. "Agnus Dei" не вміщує трагічності і драматизму, хоча написаний у мінорній тональності (f-moll), що постійно варіюється з паралельним мажором. Наприкінці частини Ельснер використовує вокаліз у хорі, як запозичення старовинної манери церковного співу.

Завершує Реквієм різнохарактерна частина "Communio". Початковий величний вступ немов налаштовує на завершення меси. У ньому композитор обирає гучну динаміку, масштабне звучання оркестру і хору для позначення ефекту грандіозності. Після невеликого проведення імітаційної мелодії у голосах ми відчуваємо повернення музичного матеріалу з "Introitus". Тема хору звучить ідентично І частині, однак тепер в хорі з'являється наскрізна ритмоформула-сигнал з "Dies irae", як нагадування про картину страшного суду. Таким чином, "Communio" сприймається як реприза всього Реквієму та завершальний рішучий, вольовий елемент заупокійної меси.

Висновки

В результаті розгляду Реквієму с-moll Юзефа Ельснера як зразка поєднання канонічних традицій з композиторським стилістичним новаторством, ми отримали певні результати. З одного боку - композитор використовує повний богослужбовий латинський текст, заперечує різкі контрасти, дотримується встановленої структури музичного реквієму, спирається на старовинну традицію обрання складу хору, не додає до меси солістів, зберігає усталені форми частин у нерозривному зв'язку з текстом. З іншого боку - Ельснер обирає незвичний парний склад оркестру, з відсутністю високих дерев'яних духових інструментів, додає литаври, що підсилює симфонічну напругу, вводить наскрізну ритмоформулу у solo труби, яка виконує сигнальну функцію, поєднує традиційні і старовинні форми заупокійної меси, тим самим синтезує церковне і світське. Відтак, Ю. Ельснер звертається до канонічної структурної традиції написання реквієму, але надає їй нового змісту, драматичного насичення.

Перспективи дослідження. Дослідження польської хорової духовної музики для створення більш глибокого уявлення про традиції та їх оновлення, передбачає аналіз ще декількох зразків мес різних видів Юзефа Ельснера. В процесі подальшого опрацювання заявленої теми статті може стати вплив здобутків Ельснера не тільки на музику його безпосередніх сучасників (наприклад, С. Монюшко), а й, в цілому, на польську духовну хорову традицію впритул до сьогодення.

Список використаних джерел і літератури

1. Донченко Л.І. Особливості еволюції реквієму як жанру хорової музики. Час мистецької освіти. Теорія і методика виховання художньо-обдарованої особистості у закладах мистецької освіти: зб. ст. УІІ Всеукр. наук.-практ. конф Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Харків: ХНПУ, 2019. Ч. 2. С. 62-68.

2. Вербицька-Шокот І.В. Деякі тенденції розвитку Реквієму XIX сторіччя та їх вплив на "Requiem" Джузеппе Верді. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2011. № 5. С. 161-164.

3. Єфименко А. Шляхи оновлення теорії та богослужбової практики католицької меси ХХ століття (на прикладі творчості церковних композиторів): монографія. Луцьк: Вежа, 2011. 402 с.

4. Зосім О.Л. Західноєвропейська богослужбова музика нового часу у вимірах "нової сакральності". Мистецтвознавчі записки. Вип. 28. Київ, 2015. С. 99-110.

5. Nowak-Romanowicz A. Jozef Elsner: monografia. Krakow: PWM, 1957. 352 s.

References:

1. Donchenko, L. (2019). Features of the evolution of the requiem as a genre of choral music. Chas mystetskoi osvity. Teoriia i metodyka vykhovannia khudozhno- obdarovanoi osobystosti u zakladakh mystetskoi osvity: zb. st. Proceedings of the VII All-Ukrainian Scientific and Practical Conference of Kharkiv H.S. Skovoroda National Pedagogical University. Kharkiv: KHNPU, 2, 62-68 [in Ukrainian].

2. Verbytska-Shokot, I. (2011). Some trends in the development of the nineteenthcentury Requiem and their influence on Giuseppe Verdi's Requiem. Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii dyzainu i mystetstv, 5, 161-164 [in Ukrainian].

3. Zosim, O. (2015). Western European liturgical music of the new era in the dimensions of "new sacredness". Mystetstvoznavchi zapysky, 28, 99-110 [in Ukrainian].

4. Yefimenko, A. (2011). Ways of renewing the theory and liturgical practice of the Catholic mass of the 20th century (on the example of the works of church composers): monograph. Lutsk: Vezha, 402 [in Ukrainian].

5. Nowak-Romanowicz, A. (1957). Jozef Elsner: monografia. Krakow: PWM. 352 [in Polish].

Размещено на Allbest.ru