Зв’язок музики та образотворчого мистецтва на прикладі творчості художників-прерафаелітів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського»

Зв'язок музики та образотворчого мистецтва на прикладі творчості художників-прерафаелітів

Гребенюк Олена Володимирівна - викладач-методист

Анотація

ГРЕБЕНЮК Олена Володимирівна. ЗВ'ЯЗОК МУЗИКИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ХУДОЖНИКІВ-ПРЕРАФАЕЛІТІВ

У статті автор доводить як тісно музичне мистецтво пов'язано з образотворчим мистецтвом та літературою. Знання спільної образної сфери дуже важливе для музикантів. Дана робота висвітлює деякі сюжети та образи, які використовувалися художниками-прерафаелітами при створенні живопису, присвяченого темі музики, яка у творчості прерафаелітів мала величезне значення.

Ключові слова: прерафаеліти, живопис, музика, музичні інструменти, сюжет, образи музики та музикантів у живописі, синтез мистецтв.

Abstract

HREBENIUK Olena Volodimirivna. THE CONNECTION BETWEEN MUSIC AND FINE ARTS ON THE EXAMPLE OF THE WORK OF THE PRE-RAPHAELITE ARTISTS

The connection between music and the work of the Pre-Raphaelite artists is shown in the work on certain examples of works of art. The history of the emergence of the Pre-Raphaelite Brotherhood is connected with the refusal to follow the canons of the Italian Renaissance masters and Raphael in particular.

The main features of their style are: the idea of synthesis of arts; detail in drawing details; attention to literature; the cult of love and beauty. It was in the 19th century that favorable conditions were created in Britain for the revival of British music and art. The Albert Hall was opened, concerts by Henry Wood began. F. Mendelssohn, E. Grieg and H. Faure gave their performances in London, and against this background, a galaxy of young English composers emerged. Similar literary preferences begin to be reflected in the works of both composers and artists. Thus, the plots of Shakespeare's plays are reflected in the music of F. Mendelssohn and in the Pre-Raphaelite paintings, where you can see characters singing or playing musical instruments. A huge layer of Pre-Raphaelite paintings also refers to the reproduction of ancient Greek mythology, where the mythical hero is depicted with his musical instrument.

The Christian theme of the essence of music is revealed in their paintings through images of angels playing music. The paintings of the Pre-Raphaelites are a kind of encyclopedia of musical instruments from antiquity to the 19th century. Among them are zither, psaltery, harp, lute, mandolin, violin, wind instruments, organ and piano. Their work also includes portraits of contemporary musicians. Thus, the work presents the personality of the famous pianist Jan Paderewski, depicted in the Burne-Jones painting. In turn, the art of the Pre-Raphaelites contributed to the emergence of new musical works.

The topic of connection between music and visual arts is inexhaustible. In this sense, the work of the Pre-Raphaelite artists is fertile material for study. All the art of Pre-Raphaelite artists is permeated with music, musical images, their paintings are a kind of encyclopedia of images of various musical instruments from ancient times to the 19th century. This is an amazing example of the convergence of music and painting, a reflection of an ideal life and an ideal society, where the harmony of music is transmitted through the harmony of artistic scenes. In this way, the art of the Pre-Raphaelite speaks to us about its highest noble values - it is the education of a harmonious person with a rich inner world through the fullness of the feeling of the synthesis of the arts - word-making, such as myths, legends, biblical stories, literature and poetry, music and visual arts. These spheres of creativity have a huge pedagogical influence, in their interaction this influence is even more intensified. Therefore, joining the figurative system of these paintings teaches not only to feel the beautiful, it is the practice of reading a whole complex of symbols and texts. Many Pre-Raphaelite paintings devoted to the theme of music remained outside the scope of this work. On the example of these paintings, you can touch on various aspects of the penetration of music into art and vice versa. This topic requires a non-superficial close study, so it may be interesting for further research.

Keywords: Pre-Raphaelites, painting, music, musical instruments, plot, images of music and musicians in painting, art synthesis.

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми

Більша частина досліджень, пов'язаних з музикою та музичною освітою прикута до вузькопрофесійних проблем. Дана робота це спроба вийти за межі свого предмету, осягнути музику у її художніх паралелях та взаємозв'язках. У педагогіці проблема виховання розвиненої особистості, яка тяжіє до охоплення різних видів мистецтв - одна з центральних. Інтеграція музики та живопису відбувається на основі загальних законів мистецтва, тому для музикантів ознайомлення з образами та сюжетами картин художників прерафаелітів дозволяє краще орієнтуватися у світі кольору, форми, звуку, композиції, та усвідомлювати те, що музика як і живопис здатна розповідати історії. музичний образотворчий прерафаеліт живопис

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Темі відображення образів музики у творчості прерафаелітів були присвячені роботи багатьох зарубіжних вчених, зокрема С. Четфілд, А. М. Бер- рі, Н. Ватсона, темою проведення паралелей між картинами прерафаелітів та певними музичними творами займалися такі автори як У Р Волфман, М. Лорензон, Н. Ши, вивченням впливу образів картин прерафаелітів на творчість композито- рів-сучасників присвятив свої праці Р Вілкіс. Проте у вітчизняній літературі питання зв'язку музики та творчості художників прерафаелітів не висвітлено достатньо і потребує дослідження.

Мета статті - збагатити арсенал засобів осягнення творів мистецтва шляхом усвідомлення паралелей між декількома видами мистецтв через ознайомлення з найкращими взірцями творчості прерафаелітів, які були присвячені музиці, музичним образам та відомим музикантам, літературними сюжетами, які лягли в основу цих картин, та музичними творами, що виникли як відповідь на їх мистецтво.

Виклад основного матеріалу дослідження

У 1848 році група молодих художників поставила за мету реформувати англійський живопис, назвавши себе «Братством прерафаелітів». Так само, як художники-імпресіоністи виступали проти обмежень «Академії образотворчих мистецтв» у Парижі, ці молоді британські художники також відкидали вимоги «Королівської академії» у Лондоні дотримуватися принципів італійських майстрів епохи Відродження і Рафаеля зокрема. Братство виступило за повернення до «уявної» чистоти середньовічного мистецтва та стилю живопису, в якому уважно спостерігали за природою, захоплюючи кожну її грань, використовуючи яскраві кольори та, найголовніше, створювали картини, які розповідали історії. Спершу у групу входили Волтер Говелл Деверелл (1827-1854), Джон Еверетт Мілле (1829-1896), Вільям Голман Гант (1827-1910) і Данте Габрієль Россетті (18281882), у яких були дружні відносини, екскурсії та відвідування майстерень один одного. Пізніше до них приєдналися Едвард Колі Берн-Джонс (18331898) та Вільям Морріс (1834-1896). Молоді художники почали формулювати радикальні ідеї, пов'язуючи живопис та поезію, беручи теми з античних міфів, Біблії, творів Шекспіра, поезії Джона Кітса (1795-1821), Альфреда Теннісона (18091892), середньовічних легенд.

Прерафаелітів підтримував і рекламував мистецтвознавець Джон Раскін, зокрема, у своїй роботі «Сучасні художники», в якій він проголосив, що братство повинно «звернутися до природи всім серцем і йти рука об руку із нею довірливо і працьовито, пам'ятаючи її настанови і думаючи лише про те, щоб осягнути її зміст, нічого не відкидаючи, ніщо не обираючи, ніщо не висміюючи» [1, с. 268]. Усі художники-прерафаеліти сприйняли його слова буквально - їх мальовничі екскурсії відносили їх до англійської сільської місцевості, яка ставала тлом для їхніх театральних та біблійних сюжетів.

Роботи прерафаелітів звертають увагу на тісний зв'язок між живописом, поезією та музикою, який існував протягом більшої частини ХІХ століття. У Британії ХІХ століття відбулося відродження британської музики та мистецтва, пристрасно підтримане не лише королевою Вікторією та принцом Альбертом, а й висхідними промисловцями із середнього класу та багатими промисловцями. Велика виставка 1851 року була присвячена важливим промисловим британським винаходам, товарам та британській торгівлі в усьому світі. У 1871 році відбулося відкриття нині відомого Королівського Альберт-Холу, побудованого на згадку про покійного чоловіка королеви Вікторії, а також перша постановка оперети Ві- льяма Гілберта і Артура Саллівана. У 1895 році під керівництвом молодого Генрі Вуда у Королівському холі був здійснений перший «Promconcert», котрий поклав початок щорічній традиції літніх концертів, які згодом були перенесені до Королівського Альберт-Холу і є популярними дотепер. Крім цього, у ХІХ столітті багато хто з європейських композиторів, такі як Фелікс Мендельсон, Едвард Гріг, Ґабрієль Форе переїхали в Англію, щоб диригувати та представляти британській публіці новий романтичний стиль класичної музики. У свою чергу, вони виростили нове покоління британських композиторів, таких як Густав Голст, Г'юберт Паррі, Фредерік Діліус і Едвард Елгар, які писали музику, натхненну романтикою, природою, п'єсами Шекспіра, казками, богами і героями класичної грецької та римської міфології.

Композитори середини ХІХ століття були попутниками прерафаелітів у вивченні е стетич- них можливостей романтизму. Ідеали форми та балансу, що цінувалися у класичний період і були втілені у музиці В. А. Моцарта та Й. Гайдна, поступово звільнили місце більш індивідуалістичним уявленням про пристрасть та свободу. Композитори-романтики також поділяли любов прерафаелітів до природи та літератури, що контрастували зі швидкими змінами у суспільстві, які були викликані промисловою революцією.

Одним із перших композиторів, який приніс в Англію естетику романтизму, був Фелікс Мендельсон. Симфонічна поема «Гебриди» - це його відгук на силу природи, свідками якої є морські хвилі, що розбиваються о схожі на храми базальтові колони Фінгалової печери на шотландському острові Стаффа. Прем'єра твору відбулася у Лондоні у 1832 році. Серед прерафаелітів Джон Бретт присвятив чимало своїх пронизаних романтизмом картин суворим пейзажам морського узбережжя Англії. «Британський канал, вид зі скель Дорсетширу» зображає більш спокійне море, але розділяє піднесене почуття масштабу музики Мендельсона.

Художники прерафаеліти та композитори романтики мали спільні літературні уподобання. Це виявляється у прихильності до сюжетів шекспі- рівських п'єс. Так Мендельсоном була написана концертна увертюра, а потім сюїта «Сон у літню ніч», яка викликає у пам'яті чарівне королівство Титанії та Оберона, королівський двір Афін, до смерті відданих одне одному коханців та комічний рев ослиної голови. Так само як і музика «Гібридів» вона була представлена лондонській публіці.

Деревелл В. Г. «Дванадцята ніч»

Говард Дж. В. «Муза Ерато за її лірою»

Пойнтер Е. Дж. «Хлоя»

Серед художників прерафаелітів шекспірів- ській тематиці присвятив свою картину «Дванадцята ніч» Волтер Говелл Деверелл, де художник показує нам другий акт однойменної п'єси Шек- спіра, коли герцог Орсіно (у центрі) просить свого блазня Фесті заспівати пісню «Не барись, моя смерте, прийди!» (переклад О. Грязнова). Поруч із ним сидить Віола, вдягнена у чоловічий костюм, яка із обожненням вдивляється в його обличчя. Музиканти та танцюристи у ретельно підібраних костюмах заповнюють полотно. Обстановка насичена тісними зв'язками між усіма деталями, що використовували всі мистецтва у середньовіччі, естетику якого прерафаеліти ретельно вивчали та привносили її у свої картини.

Картина Джона Еверетта Мілле, яка також відображає одну із сцен п'єси Шекспіра «Буря» та водночас пов'язана з музикою, - це «Фердинанд, зваблюваний Арієлем». Вона супроводжується рядками із п'єси: «Звідкіль я чую музику? З повітря чи з надр земних?» (переклад М. Бажана). На ній зображений молодий принц. Він нахилив голову, прислуховуючись до пісні, яку наспівує у саме його вухо завислий у повітрі майже безтілесний Арієль.

Для втілення свого ідеального бачення образу Музики прерафаеліти також зверталися до міфологічних персонажів античності. Серед них «Муза Ерато за її лірою» Джона Вільяма Годварда, «Хлоя» Едварда Джона Пойнтера, «Сади Гесперид» Сера Фредеріка Лейтона. Але мистецтво прерафаелітів також не цурається і глибших смислів, розширює кордони алегорії і збагачує її різною символікою. Прерафаеліти беруться за важкі та важливі для них теми, часто використовуючи міфи та літературу як метафору. Вони могли включати потворне і жахливе, і, використовуючи міф, не ухилялися від зображення насильства, але втілювали це у прекрасних формах і робили це витончено.

Так у 1900 Джон Вільям Вотергаус пише картину «Німфи, що знаходять голову Орфея». На ній зображені дві німфи, їх погляди прикуті до плаваючої поряд із лірою відсіченої голови Орфея. Ліру подарував Орфею бог Аполлон, а грати його навчили музи. Його музичний дар зачаровував усе живе: звірів, дерева і навіть каміння. Але після того, як його дружина Еврідіка померла і Орфею не вдалося вивести її з підземного царства, він уникає всіх богів, крім Аполлона, що розлютило фракійських менад і призвело до його вбивства. За легендою, голова Орфея все ще мала надприродну здатність співати після смерті. Вотергаус, відомий своїми вродливими жінками на полотнах, незмінно вловлює в них щось особливе. Він заманює глядача помилуватись німфами на картині, і потім прямувати шляхом їх очей до води внизу. Там плаває безтілесна голова Орфея, його ліра похитується поруч із ним. Вотергаус спочатку змушує задуматися про красу, а потім тонко збиває на жах та гротеск.

Приблизно через одинадцять років Вотергаус написав «Чарівницю». Обстановка та поза в обох картинах дуже схожі. Замість того, щоб дивитися вниз на плаваючу голову, самотня жіноча постать дивиться вниз на рибу, яка, здається, захоплена її піснею. Ліра на цій картині помітно відрізняється від ліри в «Німфах...», але назва картини вказує на здатність зачаровувати, яка може бути подібна до музичного дару Орфея.

Вотергаус також включив ліру у «Сирену» - вражаючий твір, що поєднує у собі чуттєву красу та небезпеку. У цій картині Вотергаус показує, як музика ліри може бути знаряддям смерті. Хоча сама сирена на полотні вже не грає і не співає, її жертва перебуває у вразливому стані. Перед спокусою сирени неможливо встояти. Її музика досягла своєї мети.

Християнська тема божественної сутності музики розвивається у картинах Едварда Джона Пойнтера «Божественне музикування» (1889), Джона Роддема Спенсера-Стенгоупа «Янголи з гобоєм і трубою» на та полотнах багатьох представників прерафаелітизму, де їх персонажі постають у хвилину божественного музикування, і цей процес прирівнюється до діалогу з Творцем. Художники успадковують середньовічний досвід обожнювання музики - лише через музику божественне сходить з небес до людяного. Тому янгол, що музикує найбільш улюблений персонаж прерафаелітів. Апофеозом у розвитку цієї теми можна вважати картину Берн-Джонса «Золоті сходи» (1876-1880), де цілий сонм янголів-дів спускається до людей золотими сходами.

На картині зображено вісімнадцять класично вдягнених жінок (виліплених на зразок мармуру Елгіна, які він малював у Британському музеї), що спускаються сходами із різними незвичайними інструментами, деякі зайняті розмовою, інші, здається, занурені у свої думки. Тільки голуби біля вікна натякають на реальний світ. Казкова, приглушена атмосфера створюється майже неземним колоритом усієї картини, яку критик Фредерик Джорж Стівенс порівняв із палітрою художника раннього Відродження П'єро делла Франческа, яким глибоко захоплювався Берн-Джонс.

Свою відданість темі музики прерафаеліти декларують величезною різноманітністю музичних інструментів які присутні на їх картинах. Найбільш вони були прихильні до інструментів, які були характерні для улюблених ними Античності та Відродження.

Серед струнних це: цитра, що зображена на картинах Данте Габріеля Россетті «Наспів семи башт», «На лугу»; трапецеподібна цитра (Данте Габріель Россетті «Блакитна бесідка», «Морські чари»); псалтерій (Фредерік Лейтон «Мадонна Чи- мабуе, яку несе процесія по вулицям Флоренції», Данте Габріель Россетті. «Зустріч Данте та Беа- трічє у Раю», Джон Мелхіш Страдвік «Ніжна музика минулого»); дзвонова арфа (Едвард Колі Берн- Джонс «Плач», «Останній сон Артура», «Кохання серед руїн»); гостроверха арфа (Данте Габріель Россетті «Заквітчана гірляндою»); валлійська арфа (Едвард Колі Берн-Джонс «Останній сон Артура»); кельтська арфа (Едвард Колі Берн-Джонс «Божевілля сера Тристана»); єгипетська арфа (Евелін де Морган «На річках Вавилонських»); ліра та кіфара (Вільям Ернест Рейнольдс-Стівенс «Літо», Джон Вільям Вотергаус «Аполлон та Дафна», «Німфи знаходять голову Орфея»); лютнева арфа (Джон Мелхіш Страдвік «Ніжна музика минулого», Артур Г'юз «Урок музики»); лютня (Франк Кедоган Коупер «Маріанна на півдні», Джон Вільям Во- тергаус «Декамерон»); мандоліна (Джон Вільям Вотергаус «Декамерон», Кейт Елізабет Банс «Мелодія», Артур Г'юз «Серце, що страждає», Джон Мелхіш Страдвік « Коли яблука були золоті, а пісні солодкими, але літо минуло», «В золоті дні»); скрипка (Едвард Колі Берн Джонс «Ангел музики», Данте Габріель Россетті «Вероніка Веронезе», Артур Г'юз «Не забувай мене»); ребек (Джон Вільям Вотергаус «Свята Цецилія»); віолончель (Томас Купер Готч «Святе материнство»).

Лейтон Ф. «Сади Гесперид»

Вотергауз Дж. В. «Німфи, що знаходять голову Орфея»

Вотергауз Дж. В. «Чарівниця»

Вотергауз Дж. В. «Сирена»

Пойнтер Е. Дж. «Божественне музикування»

Також на їх картинах представлена величезна палітра духових інструментів: авлос (Евелін Де Морган «Прихід кохання»); ріжок (Едвард Колі Берн Джонс «Янгол, що музикує»); сопілка (Евелін Де Морган «Янгол, який грає душам у Аду», Вільям Голман Гант «Амарілліс»); труба (Евелін Де Морган «Світанок», Томас Купер Готч «Процесія дітей»).

Найбільш улюблені клавішні інструменти прерафаелітів це різновиди органу - позитив та портатив. Орган для прерафаелітів це духовність, піднесеність, святість, чиста непорочна любов. Фортепіано - інструмент більш наземний, він фігурує на полотнах з побутовими сценами. Орган позитив представлений на картинах Данте Габрі- еля Россетті «Різдвяний гімн», «Медовий місяць короля Рене», Джона Мелхіша Страдвіка «Свята Цецилія». Фортепіано зобразив Джон Баєм Шоу «Коли вона сидить одна зі своєю музикою та книгами», Едвард Колі Берн-Джонс «Леді Берн- Джонс із сином Філіпом та Маргарет».

Треба відмітити, що поява фортепіано було значною подією у Британії ХІХ століття. Це була епоха економічного злету з поступовим зростанням середнього класу, а фортепіано - заняття у вільний час - стало символом соціального статусу. Музика стала доступна вдома, і дівчат особливо заохочували набувати навички гри на фортепіано, розважати гостей та родину, зрештою, дарувати своїм чоловікам гавань миру та комфорту. В той же час фортепіано надало молодим жінкам рідкісну можливість находитися у безпосередній фізичній близькості з чоловіками, які могли дивитися з обожнюванням, перегортаючи сторінки, або навіть ділити місце біля піаніно у якості партнера по дуету. Цю суміш приватного та публічного, цнотливості та чуттєвості також можна побачити у жінках, зображених на багатьох картинах прерафаелітів.

Серед робіт художників-прерафаелітів існують також і портрети музикантів-сучасників. Так, до пензля Едварда Берн-Джонса належать два прекрасних портрети (у олівці та олією) яскравого музиканта - всесвітньовідомого польського піаніста-віртуоза, універсал-ерудита, Ігнація Яна Падеревського, у чиїй редакції піаністи виконують твори Шопена. Народжений у Польщі у 1860 році, Падеревський закінчив Варшавську консерваторію. Фінансований і підтриманий відомою польською актрисою Геленою Моджеєвською, він вчився у Віденській консерваторії, після чого став давати сольні концерти. Моджеєвська допомогла йому створити імідж романтичної та артистичної фігури із непокірним довгим волоссям, вдягненої у темний одяг - саме таким він постає на портреті - і він скоро стає сенсацією, затребуваною в усій Європі. Дуже цікавим є документ, що належав самому Падеревському - альбом автографів, в якому слухачі, що приходили на концерти Падеревсько- го, записували своє враження від гри маестро. У цьому альбомі відображається певне середовище і низка відомих у той час імен, таких як ім'я художника Лоуренса Альми-Тадеми (який також написав портрет Падеревського). У 1919 році Паде- ревський став прем'єр-міністром Польщі і досяг вражаючих результатів за час свого перебування на посаді лідера: він скликав демократичні вибори, ухвалив договір про захист етнічних меншин та створив систему державної освіти. У Лізі Націй Падеревський був єдиним делегатом, якому не потрібен був перекладач, оскільки він вільно володів сімома мовами. Під час Другої світової війни він востаннє вдягнув свій політичний капелюх і вирушив до Європи, щоби виступити проти нацистів.

Спенсер-Стенгоуп Дж. Р. «Янголи з гобоєм і трубою»

Берн-Джонс В. К. «Золоті сходи»

Россетті Д. Г. «Благословена Дамозель»

Мілле Дж. Е. «Фердінанд, зваблюваний Арієлем»

У свою чергу і мистецтво прерафаелітів викликало появу нових музичних творів: так, у Данте Габрієля Россетті були написані вірші та картина, які носять назву «Благословена Дамозель» (The Blessed Damozel). Французький композитор Клод Дебюссі, ймовірно, читав французький переклад «Дамозель» Россетті у нещодавно опублікованій антології англійської поезії «Poetes modernes d'Angleterre» (1883), перекладеної Габрієлем Сар- разеном. Використовуючи текст Сарразена як лібрето, він пише кантату для 2-х солістів, жіночого хору та оркестру на слова Россетті - «La Damoiselle Mlue» у 1887-1888 роках. Твір був опублікований у 1893 і вперше виконаний в Національному товаристві у Парижі у квітні того ж року. Перші ноти п'єси чудово нагадують образ Дамозель Россетті, що схилилась на золотій смузі неба, з очима глибшими, ніж глибина вод, із трьома ліліями у руці і сімома зірками у волоссі, що розвивається, жовтих, як стигла кукурудза . З уведенням висхідних духових інструментів, накладених на струнні, з'являється бажання глянути на небо та побачити небесну леді на її місці. Той же ефект виходить, коли картина поставлена трохи вище за рівень очей, як надпрестольний образ. За цим слідує небесний хор жіночих голосів, що повторюють рядки Россетті: «Їй здавалося, що вона ледве прожила день, одна із півчих Бога» [4], а на картині це янголи-служителі, що оточують Дамозель. Перша версія «Благословенної Дамозелі» Россетті (зараз знаходиться у Художньому музеї Фогга у Гарварді) зв'язана із його однойменною поемою, таким чином, цікаво враховувати, що «La Damoiselle Mlue» Дебюссі може бути двічі пов'язана як із картиною, так і з віршами Россетті, створюючи своєрідний трикутний зв'язок між трьома витворами мистецтва двох різних художників. Прикро тільки, що Россетті помер у 1883 році, ніколи не почувши ту музику, що була натхнена його мистецтвом та поезією.

У 1965 році вийшов на екрани біографічний фільм Кена Расселла про композитора - «Фільм Дебюссі». Сцена, що була знята у художній галереї Лондона Тейт Бритн, пояснює вплив поезії та живопису прерафаелітів та символістів як з Англії, так і з Франції на музику Дебюссі. Рассел використовує у цій сцені музику «La Damoiselle elue», яка лунає поверх попурі образів із найвідоміших картин прерафаелітів. Знамениті ідеали мистецтва знаходять відображення у словах, сказаних актором, який грає у фільмі покровителя Дебюссі П'єра Лу- їса: «Це було б дійсно дивовижно, якби звук не був здатен передати колір, і колір не міг би дати думку мелодії, звук та колір говорять один про одного із тих часів, коли Бог створив світ як складне єдине ціле», «Дебюссі бачив картини Джозефа Тернера, коли був у Лондоні, і хотів, щоб його музика була, як живопис, як картини у звуці. Назви його творів подібні живописним: «Хмари», «Місячне сяйво», «Ескізи моря», «Дослідження чорного та білого».

Прихильникам творчості прерафаелітів відомий інший фільм Расселла 1960-х років «Ад Данте: особисте життя Данте Габрієля Россетті, поета та художника», випущений у 1967 році. Цікаво, що у цих двох фільмах головну роль як композитора Дебюссі, так і художника Россетті грає один і той самий актор - Олівер Рід. Можливо, таким чином режисер показав, що два яскравих самобутніх митці різними мовами - мовою фарб і мовою звуків - надають більш повне уявлення буття, висвітлюючи одні і ті самі речі.

Значення музики у творчості прерафаелітів також підтверджуються записами дочки Мілле Керрі: «Лише дехто з його шанувальників усвідомлює, як багато музики є в його картинах; як багато музика допомогла йому у його малюванні» [3, с. 532].

Таким самим документом, який доводить пристрасну любов до музики найвідомішого художника прерафаеліта Данте Габрієля Россетті, стає текст, який він додає до своєї картини «Вероніка Веронезе»: «Раптово, нахилившись уперед, леді Вероніка стрімко написала перші ноти на незаймано незаплямленій сторінці. Потім вона спробувала взяти скрипку, щоб втілити свою мрію у дійсність, але раніше, ніж почати грати, декілька хвилин залишалася у тиші, прислуховуючись до птахів, що її надихали. Її ліва рука блукала по струнах у пошуку найвищої мелодії, як і раніше невловимій. Це був шлюб між голосами природи і душі, світанок магічного творіння» [2, с. 228].

Берн-Джонс В. К. «Леді Берн-Джонс із сином Філіпом та Маргарет»

Россетті Д. Г. «Вероніка Веронезе»

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Тема зв'язку музики та образотворчого мистецтва є невичерпаною. Творчість художників прерафаелітів у цьому сенсі представляє собою благодатний матеріал для вивчення. Усе мистецтво художників-прерафаелітів пронизане музикою, музичними образами, їх картини це своєрідна енциклопедія зображень різних музичних інструментів від античних часів до 19 століття. Це дивовижний приклад зближення музики та живопису, відображення ідеального буття та ідеального суспільства, де гармонія музична передається через гармонію художніх сцен. Таким чином мистецтво прерафаелітів промовляє нам про свої найвищі шляхетні цінності - це виховання гармонійної людини із багатим внутрішнім світом через повноту відчуття синтезу мистецтв - словотворчих, таких як міфи, легенди, біблійні сюжети, література та поезія, музики та образотворчого мистецтва. Ці сфери творчості володіють величезним педагогічним впливом, у їх взаємодії цей вплив ще більше посилюється. Тому долучення до образного строю цих картин вчить не тільки відчувати прекрасне, це є практика прочитання цілого комплексу символів та текстів. Багато картин прерафаелітів присвячених темі музики залишилося поза межами цієї роботи. На прикладі цих картин можна торкатися різних аспектів проникнення музичного у художнє і навпаки. Ця тема вимагає неповерхневого уважного вивчення, тому вона може бути цікавою для подальших досліджень.

Список джерел

1. Collingwood W. G. The Life of John Ruskin. Dodo Press, 2007. 268 p.

2. McGann J. Veronica Veronese. Rossetti Archive. Institute for Advanced Technology in the Humanities, University of Virginia.

3. Millais J. E. The Life and Letters of Sir John Everett Millais. Nabu Press, 2010. 532 p.

4. Watson N. Pre-Raphaelite painting was music to bidders' ears. The Courier.

5. Wilkes R. Debussy and Rossetti: `La damoiselle hlue'. Pre-Raphaelite Reflections.

References

1. Collingwood, W. G. (2007). Zhyttya Dzhona Raskina. [The Life of John Ruskin]. Dodo Press.

2. McGann, J. Veronika Veroneze. Arkhiv Rossetti. Instytut peredovykh humanitarnykh tekhnolohiy Universytetu Virdzhyniyi. [Veronica Veronese. Rossetti Archive. Institute for Advanced Technology in the Humanities, University of Virginia].

3. Millais, J. E. (2010). Zhyttya ta lysty sera Dzhona Everetta Mille. [The Life and Letters of Sir John Everett Millais]. Nabu Press.

4. Watson, N. Zhyvopys prerafaelitiv buv muzykoyu dlya vukh uchasnykiv torhiv. [Kur'yer. Pre-Raphaelite painting was music to bidders' ears].

5. Wilkes R. Debyussi ta Rossetti: «La damoiselle hlue». Rozdumy prerafaelitiv. [Debussy and Rossetti: `La damoiselle hlue']. Pre-Raphaelite Reflections.

Размещено на Allbest.ru