Пісні українських корифеїв як генетичний код нації
Генетичний код нації як складна мережа культурних, історичних та соціальних елементів, що визначають національну ідентичність та особливість народу. Пісні українських корифеїв, які мають незаперечну силу об’єднувати, надихати та відображати дух народу.
Рубрика | Культура и искусство |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.10.2024 |
Размер файла | 19,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Пісні українських корифеїв як генетичний код нації
Овсяннікова Наталія Юріївна
Заслужений діяч мистецтв України
Пісні мають незаперечну силу об'єднувати, надихати та відображати дух народу. Україна, як країна з багатовічною культурною спадщиною, має безліч талановитих музикантів, відомих як «корифеї».
Творчості корифеїв присвячено багато статей, здебільшого науковці присвячують свої дослідження театральним корифеям та їх впливу на розвиток сучасного театрального мистецтва. Це статті А. Біленької, Н. Король, Н. Крижановської, О. Світличної, О. Шамшури, Н. Шкоди.
Існують вибіркові праці О. Перепелюк, присвячені корифеям хорового співу та Б. Фільц, присвячені українським композиторам ХХ століття. Окремі дослідження стосуються корифеїв української літератури - К. Поліщук, М. Павлюк, Т. Щербань та інших.
Раніше корифеями називали провідних акторів у хорі давньогрецького театру. Вони здійснювали контакт між акторами та хором, промовляючи підсумок монологу чи повідомляючи про вихід нового персонажа. На території України у 1882 році письменником і драматургом М. Кропивницьким був відкритий перший театр корифеїв, до якого увійшли кращі митці української сцени: брати Тобілевичі, М. Старицький, М. Заньковецька, Є Зарницька та інші.
Окрім професійного акторського складу, в театрі працювали видатні композитори того часу: К. Стеценко, М. Лисенко, П. Ніщинський та інші. Своєю плідною працею корифеї встигли дати поштовх подальшому розвитку професійного українського театрального мистецтва.
Сьогодні термін «корифей» вживається більш у широкому значенні. Це людина, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва. Багато великих українських письменників, таких як Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Коцюбинський та інші стали корифеями української літератури. Їхня твори не тільки вражають глибиною думки та емоцій, але й передають унікальний дух українського народу та його боротьби за свободу. Корифеї українського мистецтва О. Архипенко, М. Бойчук, К. Білокур та інші зробили значний внесок у розвиток образотворчого мистецтва та скульптури. Їх твори стали символами української культури та національного самовизначення.
Корифеї є й у музичному мистецтві. Це не просто виконавці, а й поети, композитори, які покликані передати ідеї та цінності свого народу через музику та тексти пісень. Пісні українських корифеїв втілюють у собі генетичний код нації, що формує її ідентичність, впливаючи на менталітет, культуру та самосвідомість українців. Їхній творчий доробок став надбанням нації та символом національної ідентичності та патріотизму. Вплив корифеїв на українську культуру є незаперечним і залишається живим дотепер.
Генетичний код нації - це складна мережа культурних, історичних та соціальних елементів, що визначають національну ідентичність та особливість певного народу. Взаємозв'язок між природою, спадковістю та культурною трансмісією грає важливу роль у формуванні та збереженні генетичного коду нації. Тексти та мелодії пісень корифеїв, мова, музика, література, обряди та традиції стають символами патріотизму, єдності та любові до Батьківщини, сприяючи збереженню та поширенню самобутності та національної культури.
Українська музична традиція має глибокі корені, що сягають сотні років: від фольклору до сучасних жанрів. Українські корифеї внесли величезний внесок у розвиток музичної культур країни. Незалежно від стилю чи жанру, вони передають особливий дух українського народу через свої твори.
Пісні корифеїв відображають глибокі культурні, історичні та соціальні аспекти нації, які «зашифровані» в їхньому генетичному коді. Вони передають цінності, традиції та спадщину національної культури, допомагаючи зберегти та поширити самобутність нації. Тексти пісень і їх мелодії стають символами патріотизму, єдності та любові до Батьківщини.
Пісні українських корифеїв можна прирівняти до народної пісні, вони «акумулюють в собі найтиповіші риси української ментальності», тому пісня допомагає усвідомити себе, ідентифікувати в національній спільноті [1, с. 72].
Українська музика, особливо творчість корифеїв, може бути порівняна з мовою народу. Вона передає почуття, емоції та думки, навіть без прямого вжитку слів. Пісні корифеїв стають способом спілкування та обміну ідеями між українцями, навіть у випадках, коли мовна комунікація стає складною. Пісні українських корифеїв мають вагомий вплив на молоде покоління. Вони не лише надихають та розважають, а й підтримують почуття гордості за свою країну та її культуру. Пісні стають каталізатором патріотичних почуттів та рушійною силою до здійснення змін на краще.
Пісні українських корифеїв виступають формою вираження національної ідентичності, вони впливають на емоційний стан і настрій людей, сприяючи формуванню колективної свідомості та об'єднанню нації навколо спільних цілей та ідеалів. Це не просто музичні твори, вони зберігають мудрість, унікальні знання та традиційні цінності, що передаються з покоління в покоління, сприяючи збереженню культурної спадщини. Тому їх можна порівняти з генетичним кодом нації, оскільки вони визначають її ідентичність, культурну самобутність та сприяють її об'єднанню.
Пісні виступають важливим засобом комунікації, мають сильний вплив на формування світогляду та ціннісних орієнтацій нації, сприяючи розвитку самосвідомості та культурного розмаїття. Одна із головних рис українських корифеїв - це їхня відданість національним цінностям і традиціям. Вони несуть у собі духовність, яка витікає із великої історичної спадщини українського народу. Це дає змогу слухачам зануритися у світ української культури та зрозуміти її глибокий зміст.
Одним із геніїв української музичної культури є Микола Лисенко. Його твори відображають народні мотиви, емоції та душу українського народу. Через свою творчість, Лисенко вбудовував у пісні генетичний код нації, передаючи спадщину попередніх поколінь та формуючи ідентичність майбутніх. У творчому доробку М. Лисенка понад 600 обробок народних пісень, які укладені в десятки збірок. Композитор також є основоположником інструментальних жанрів української музики.
Відомий своїми піснями Микола Леонтович. Його композиції стали символами української культури. Такі твори як «Щедрик», надихають і об'єднують українців усього світу. Ці пісні, через свої мелодії та текст, містять генетичний код, який передає унікальність українського народу. В 1936 році американець українського походження Пітер Вільховський створив і записав англійську версію слів до «Щедрика»- «Carol of the Bells». Саме ця пісня стала найвідомішою різдвяною мелодієюна весь світ [2, с. 38].
Не можна оминути увагою творчість корифея української музики Станіслава Людкевича. Його композиторська спадщина багатогранна та охоплює майже всі музичні жанри. Серед найвідоміших творів: вокально- симфонічні «Заповіт», «Кавказ» на слова Т. Шевченка, опера «Довбуш», симфонічні «Мойсей», «Меланхолійний вальс». С. Людкевич також здійснював обробки українських народних пісень.
Мабуть, у кожній українській родині зберігають свою неповторну красу і цінність такі пісні, як «Пісня про рушник», «Два кольори», «Чорнобривці», «Черемшина», які свого часу виконували Д. Гнатюк, М. Кондратюк, Д. Петриненко, О. Таранець та інші. Фундамент естрадного мистецтва заклали у період 1962-1969 років такі корифеї, як О. Білаш, П. Майборода та І. Шамо. Ці пісні звучать у сімейному побуті, передаються від покоління до покоління, зберігаючи прекрасну пісенну спадщину.
В українській естраді помітно простежується національний стиль, який проявляється у використанні народного мелосу, зверненні до притаманних українським народним пісням ритмів і гармонії. Яскраво національний стиль відображається у працях композиторів-корифеїв, таких як Володимир Івасюк, Ігор Поклад, Іван Карабиць, Богдан Янівський, Вадим Ільїн, Олександр Зуєв, Ростислав Бабич, Борис Монастирський, Олександр Осадчий.
«Червона рута» Володимира Івасюка є прекрасним прикладом пісні, яка стала генетичним кодом нації. Її музика і текст виражають важливі аспекти української ідентичності, патріотизму та любові. Ця пісня зберігається в серцях українців, надихає нові покоління і продовжує жити як невід'ємна складова української культури. Твори Володимира Івасюка визначаються мелодикою, яка «базується на інтонаційній лексиці українського фольклору» [3, с. 142].
Завдяки творчості В. Івасюка, було започатковано нову українську естрадну культуру. Його унікальність полягала у відмові від традиційних схем та стереотипів тогочасної музичної сцени та використанні сучасних музичних тенденцій та автентичних українських мотивів. Його пісні здатні були змінювати настрій та надихати інших на досягнення, вони стали гімнами для багатьох поколінь українців. «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас», «Мальви», «Жовтий лист» - всі ці незрівнянні твори написані В. Івасюком.
Смерть Володимира Івасюка у 1979 році зробила його творчість ще більш легендарною. Його пісні продовжують жити в серцях людей і досі, ставши невмирущою спадщиною української естради. Вони не лише проникають у душу своїх слухачів, але й актуальні в сучасному виконанні, зберігаючи свою вагу і значення.
Варто також згадати пісні Миколи Мозгового, музика яких вражає своєю оригінальністю, глибиною текстів та емоційним звучанням. Цей музикант зумів створити власний стиль та залишити незабутній слід у музичній культурі України. Його пісні «Минає день, минає ніч», «Материнська любов», «Любов останньою ніколи не буває» та інші продовжують надихати та об'єднувати український народ, а їх вплив на сучасну музичну сцену залишається незаперечним.
Ігор Поклад - «живий класик української сучасної пісні» [4]. Його пісні виконували та продовжують співати артисти різних поколінь. У творчій співпраці з поетом Ю. Рибчинським написано такі пісенні шедеври, як: «Зелен клен», «Скрипка грає». «Чарівна скрипка», «Дикі гуси», «Тиха вода» та інші. У доробку І. Поклада переважає пісенний жанр.
Це далеко не повний перелік композиторів, які зробили значний внесок в історію української естрадної пісні. Яскравою є постать Івана Карабиця, кожна пісня якого - шедевр. «Батьківський поріг», «Моя любов, моя земля» - ці та інші пісні глибокі за національним змістом.
Й досі лунають пісні П. Дворського - «Смерекова хата», «За Україну», «Місячна дорога», І. Білозіра - «Не сип мила скла», «Мамина світлиця», «Батьківське жито», «Ніби вчора», «Ласкаво просимо», А. Пащенка - «Берегиня», «Роксолана», О. Гавриша - «Забудеш», «А липи цвітуть», «Білий цвіт на калині», «На Україну повернусь!», О. Злотника - «Гай, зелений гай», «Вербо рясна», «Батько і мати», «Мої батьки». У другій половині ХХ століття було багато митців, проте кожен мав свій неповторний стиль, не схожий на інші.
Золота епоха української поезії та музики - друга половина ХХ століття, викувала незабутніх митців, які стали справжніми корифеями. Поетами-піснярами цього періоду є А. Демиденко, Ю. Рибчинський, В. Крищенко, С. Галябарда, А. Говорадло. Їх творчість - це вірші, написані глибоким почуттям до батьківщини, любов'ю до рідної землі, природи та багатогранними думками про життя. Саме у творчому тандему з вище переліченими композиторами створені пісенні шедеври сучасності, які й досі не втрачають своєї актуальності.
У складних умовах війни та боротьби за вільне існування Україна виявила свою незламну духовність та національний патріотизм. Серед тисяч українців, які були змушені залишити рідні домівки та перебувати за межами країни, пісні корифеїв стали символом нескореної нації, об'єднання та натхнення. Українські пісні надихають вимушених переселенців у кожному куточку світу, де знайшли прихисток розірвані родини. Згуртовані піснею українці привертають увагу людей різних національностей і культур, які долучаються до співу. У результаті створюються інтернаціональні хори, які виконують популярні українські твори.
Такий глобальний імпакт українських пісень свідчить про те, що музика є універсальною мовою, яка перетинає межі та об'єднує людей, а українська пісня стає частиною культурного багатства не лише України, але й усього людства. Виконання українських народних пісень в різних куточках світу створює сильний зв'язок із батьківщиною, допомагає зберегти національну самосвідомість та традиції. Це особливо важливо у період, коли Україна зіштовхується з викликами та випробуваннями. Українські пісні у світовому виконанні - це нагадування про те, що нація здатна пережити будь-які випробування, коли об'єднана спільними цінностями, традиціями та культурою.
Отже, пісні корифеїв відіграють важливу роль у формуванні та розвитку нації. Вони є генетичним кодом, що передає історію, культуру, цінності та самобутність нації за допомогою музичних символів. Ці пісні не тільки звучать, вони живуть у душах і серцях народу, зберігаючи його ідентичність та спонукаючи до пошуку нових шляхів розвитку. Вони є духовним багатством, яке потрібно берегти та передавати майбутнім поколінням, зберігаючи таким чином неперервність національної культури та історії. Дослідження цих пісень допомагає краще розуміти глибинний зв'язок між музикою та національною ідентичністю, а також підкреслює значення пісень як важливого елемента культурної спадщини.
Джерела
пісня генетичний код нація
1. Шершова Т. В. Культурна пам'ять як чинник формування національної ідентичності (на матеріалах народно-пісенних практик Полтавщини): дис. на здобуття ступеня док. філос.: 034 - культурологія. НАКККіМ. Київ, 2021. 241 с.
2. Іщук Н. До 100-річчя від дня трагічної загибелі корифея української хорової музики Миколи Леонтовича // Національна пам'ять (на вшанування жертв тоталітаризму): збірник наукових праць/ Упорядникі науковий редактор Гірна Н. М. Львів: Друкарня ЛНМУ імені Данила Галицького, 2021.С. 36-42.
3. Долженко І. Творча діяльність Володимира Івасюка і Миколи Мозгового та їх значення у розвитку жанру української естрадної пісні // Сучасний культурний простір у мистецтвознавчому дискурсі: Зб. матеріалів Міжн. дистанц. наук.-практ. конф., Київ: НАКККіМ, 2019. С. 142-143.
4. Рибчинський Ю. Передмова до збірки пісень Ігоря Поклада. Ігор Поклад: офіційний сайт. URL: http://www.poklad.com.ua/publications/16-foreword-to-songs.html (дата звернення 23.07.2023).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія відкриття першого професійного українського театру корифеїв. Засновник професійної трупи – М. Кропивницький. Жанри сценічного мистецтва, найзнаменитіші вистави театру. Вклад до розвитку театральної справи письменника і драматурга М.П. Старицького.
презентация [837,6 K], добавлен 25.12.2013Роль і місце культурних заходів в структурі українських ярмарків як їх складової. Характеристика ярмарок в різних містах України. Особливості проведення ярмарків в Україні. Еволюція ярмаркової культури. Функціонування ярмарків на сучасному етапі.
курсовая работа [74,4 K], добавлен 27.08.2013Духовний розвиток І. Франко - письменника, вченого і громадського діяча. Музичне обдарування, відчуття пісні як діалектичного поєднання творчих зусиль і здібностей колективу й особи. Українознавчий аспект дослідження поетом українських народних пісень.
реферат [56,2 K], добавлен 18.11.2010Вивчення особливостей українських звичаїв, таких як весільний обряд, заснований на комплексі церемоній, народних традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу. Оспівування передвесільного обряду в українській народній пісні. Діалоги сватів в обряді сватання.
реферат [41,8 K], добавлен 05.12.2010Історія дослідження мистецтва писанкарства. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині, поєднання в них як геометричного, так тваринного і рослинного мотивів; значення кольорів.
творческая работа [5,9 M], добавлен 25.10.2016Культура українського народу. Національні особливості української культури. Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації. Проблема систематизації культури і розкриття її структури. Сучасна теорія культури.
реферат [22,6 K], добавлен 17.03.2009Породження пісні подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов'ю до Вітчизни. Календарно-обрядові, русальні пісні.
презентация [10,0 M], добавлен 29.03.2015Загальний опис рослини і плодів калини, горіха та глоду. Калина як найбільш оспівана рослина України. Пісні, приказки та легенди про калину, горіх і глід. Використання рослин у народній медицині. Назви населених пунктів і прізвища, пов’язані з рослинами.
реферат [22,5 K], добавлен 05.04.2011Розгляд кордоцентризму, як філософського явища в контексті ґрунтовної творчої спадщині Явдохи Зуїхи. Дослідження кордоцентричних рис українських пісень з репертуару народної співачки і фольклористки. Втілення "філософії серця" в музичній спадщині.
статья [19,4 K], добавлен 24.04.2018Висвітлення культурно-історичних подій та чинників розвитку культури українських міст – Острога, Києва, Луцька, Чернігова, як культурних центрів Європи в різні історичні епохи. Характеристика пам’ятків культури та архітектури кожного з зазначений міст.
курсовая работа [117,2 K], добавлен 09.06.2010Поняття "етнічна культура". Деякі проблеми і особливості етногенезу українського народу. Формування етнічної культури з формуванням народу (етногенез). Своєрідність регіонів, культурно-історичні зони України. Становлення української літературної мови.
реферат [13,1 K], добавлен 02.12.2010Виникнення українських культурно-освітніх організацій. Я. Франко та його роль у розвитку політичного та громадського життя краю. Розвиток освіти, мистецтва, літератури на Західно-Українських землях.
контрольная работа [49,5 K], добавлен 07.04.2007Умови розвитку культури українського народу в другій половині XVII – кінці XVIII ст., вплив на неї національно-визвольної боротьби. Становлення літератури, театральної та музичної творчості. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва України.
лекция [17,4 K], добавлен 01.07.2009Визначення основних напрямів діяльності українських художників у популяризації книжкового знаку за межами України. Огляд провідних майстрів, що представляють мистецтво малих графічних форм на різних конкурса. Заходи, на яких себе презентувала Україна.
статья [515,6 K], добавлен 07.11.2017Кобзарське відродження на Кубані на початку XX століття, опис основних історичних факторів, що зробили можливим таке відродження. Вирішення кобзарями ряду педагогічно-теоретичних проблем, їхня концертна діяльність. Видатні постаті бандуристів.
реферат [33,5 K], добавлен 20.09.2010Особливості впливу медіакультури, спрямованої на відволікання суспільства від нагальних соціальних проблем. Зростання кількості розважальних програм, серіалів та шоу, які пропонуються у якості компенсації за погіршення соціально-економічних умов життя.
статья [19,9 K], добавлен 29.11.2011Художня майстерність Лесі Українки. "Лісова пісня" у творчості українських художників. Суть технології "ф'юзінг". Етапи розробки та принципи рішення в ескізах. Пошуки елементів для композиції. Створення ескізів, виконання фрагменту в матеріалі.
дипломная работа [6,7 M], добавлен 26.02.2014Розвиток освіти та науки в Україні. Українське мистецтво XIX ст. Розвиток побутової української пісні у XIX ст. Особливості та етапи національно-культурного розвитку України у XX столітті. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
реферат [18,6 K], добавлен 09.05.2010Роль мови та культури різних етносів, особливості їх менталітету. Аналіз змісту рядка із пісні сучасного автора і співака Тараса Чубая. Русифікація українського міста як феномен української культури. Характерні риси українського бароко, поняття щедрівки.
контрольная работа [32,4 K], добавлен 08.03.2013Початок жнив на Україні за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього, підготовка до них як до урочистого свята і водночас до тяжкої праці. Виникнення села Біле та походження його назви. Жниварські пісні як складова частина обрядів.
творческая работа [3,8 M], добавлен 21.04.2015