Fashion-фотографія як засіб візуальної культури з безпосереднім впливом на гендерні кордони та ролі у суспільстві

Київський національний університет технологій та дизайну

Науковий керівник: Слітюк Олена Олександрівна, кандидат технічних наук, доцент, член Спілки дизайнерів України, Київський національний університет технологій та дизайну

Дана стаття присвячена ролі fashion-фотографії у візуальній культурі та її впливу на гендерні кордони та ролі в суспільстві. У статті зазначено, що мода та фотографія є невід'ємними складовими сучасної культури та мають значний вплив на формування іміджу та відображення гендерних ролей в суспільстві. Розглянуто питання того, як через fashion-фотографію формуються стереотипи стосовно ролей чоловіків та жінок в суспільстві та як ці стереотипи відображаються у культурі, а також розглянуто питання про те, як відбувається перебудова гендерних ролей в сучасному суспільстві через зміни в fashion-фотографії та моді. Отже, тема має велике значення у контексті впливу фотографії на гендерні ролі та стереотипи в нашому суспільстві, а також у плані можливості використання цієї галузі для зміни уявлень та збільшення різноманітності. Ключові слова: фешн-фотографія, візуальна культура, гендерні кордони, суспільство, стереотипи, гендерні ролі, мода, стиль.

Метою роботи було розглянути поняття фешн-фотографії з точки зору її розвитку та змін. Вивчити роль фешн-фотографії як засобу візуальної культури та проаналізувати її вплив на гендерні ролі та кордони у суспільстві.

Здійснено аналіз літературних джерел та розглянуто вплив фешн-фотографії на суспільство. Проаналізовано феномен фешн-фотографії в умовах панування візуальної образності.

Фешн-фотографія народжується на початку ХХ століття з виходом одного з випусків всім відомого модного журналу «Vogue» у 1909 році під керівництвом нового видавця К. Наста.

В певний період часуне фотографії, а ілюстрації (модного одягу) стають основою глянцевих сторінок. Хоча фотографія і не одразу посіла почесне місце на сторінках глянцю, вона досить швидко розвивається і завойовує світ моди, стилю та гламуру. На розвиток фешн-фотографії впливає не лише технічних прогрес, а й зміни у суспільстві та мистецтві. Початок відбудови суспільства після Першої Світової Війни та Велика Депресія запускають процес переоцінки гендерних ролей та гендерних стереотипів у суспільстві. Зміни в суспільстві прискорюють процеси жіночої емансипації. Наприкінці XIX - початку XX століть було багато соціально-політичних подій, в підґрунті яких лежала ідея докорінної перебудови світу, що вплинула і на мистецтво.

Саме в цей період розвивається авангардизм, який безумовно відображається і у фотографічних роботах. Авангардні фотографи відкривали нові способи вираження ідей, використовуючи незвичні ракурси, монтаж та експериментальні техніки. Вони ставили під сумнів стереотипи щодо гендерних ролей та традиційні уявлення про жіночу красу [1].

Наприклад, фотографка Грети Фрідман була серед перших, хто створив серію фотографій, на яких жінки були зображені в нестандартних позах та образах, використовуючи техніки, що викликали шок та контраст до традиційних зображень жіночої краси [2].

Авангардні фотографи також відкривали нові можливості для жінок в сфері мистецтва та фотографії, надаючи їм більшу свободу та можливість вираження своєї індивідуальності. Отже, розвиток авангардного мистецтва та фотографії в період початку ХХ століття сприяв переоцінці гендерних ролей та традиційних уявлень про жіночу красу, спонукаючи до розгляду нових поглядів та можливостей у цих сферах.

Фешн-фотографія починає відігравати важливу роль в культурному середовищі та стає окремим жанром фотомистецтва, щошукає свою власну мову та завойовуєвсе більшушироку аудиторію. Провідні фешн-фотографи початку XX століття орієнтуються накультурний код живопису, при цьому працюють у суворих рамках комерційного замовлення, що являє собою цікаве поле для дослідження [3].

Тобто з одного боку фешн-фотографія - це реклама продукції модної індустрії (одягу, взуття, парфумів, аксесуарів...) з використанням певного образу. А з іншого боку модні глянсові журнали перетворюють даний жанр фотографії у справжнє мистецтво.І вже у другій половині ХХ століття фотографія виносить моду зі звичайного контексту і долучає її до особливого мистецтва. Це відстежується у роботах відомих фотомитців: Ірвіна Пена, Річарда Аведона, Хельмута Ньютона, Вільяма Кляйна та ін [4].

Модна фотографія - особливий жанр, що відображає настрій, вподобання, атмосферу та культуру певної доби, норми суспільства, зв'язуючи часові і просторові відносини в художньому творі.

Зображення, які призначені для зорового сприйняття, можуть виступати як своєрідні культурні артефакти, що зберігають у собі пам'ять про конкретну епоху та її витоки. Один із таких артефактів - модна фотографія, яка впливає на культуру та стиль, що є надзвичайно важливим у сучасному світі. Ці зображення репрезентують елітарне мистецтво та задають стиль та смак в умовах масової культури.

Іншими словами сучасна фешн-фотографія - втілення досконалого стилю для еліти суспільства та водночас це- потреба масової культури. Цей жанр фотографії є не просто пропагандою, чи рекламою певного бренду, він єіндикатором культурного життя суспільства. Фотографія вибудовує цілісні образи для сучасних жінок та чоловіків, певні правила та норми.

Візуальні образи з глянців є комунікацією між людиною і суспільним середовищем, що мимоволі змушують аудиторію намагатись відповідати їм [5].

Можемо зробимо висновок, що фотографія в цьому жанрі надаєнам можливість дослідити закономірності розвитку ґендерного порядку, деяку зміну в ґендерних ролях, нівелювання ґендерних кордонів.

На думку польського соціолога, професора Європейського університету відкритих наук у Варшаві, письменника та фотографа Петра Штомки семіотичний аналіз має здебільшого формальний характер та він встановлює процедури, за допомогою яких реалізуються значення образу [6].Тому розглянемо фотографію з точки зору семіотики.Об'єктом дослідження буде зображена соціальна реальність, «пряме незакодоване повідомлення», а предметом - соціальні сенси процесів виробництва та функціонування «взаємодіючих систем створюваних знаків (коннотативне повідомлення)» [7]. У семіотиці, конотація виникає, коли денотативне відношення між означаючим та його позначається неадекватно для задоволення потреб суспільства. Другий рівень значень називається коннотативним [8].

В первинному дискурсі образ фешн-фотографії, який створює фотограф - цілісний, він відтворює в собі ідейні та емоційні аспекти. Цей образ сформований ідеальними моделями, він складається з денотативного значення та конотативного значення.

У вторинному дискурсі повідомлення, що виходить з фотографічної картини, накладає додаткові значення, що відіграють велику роль у народженні образу та його впливу на соціальну реальність. Саме він є кодом доступу до системи символічних цінностей: соціальних, сімейних, ґендерних тощо.

Саме у вторинному дискурсі образи, нехай і неявні, мають змогу впливати на свого глядача. Тож, якщо візьмемо для аналізу фешн-фотографії технічні прийоми конотації за Р. Бартом (монтаж, пози, об'єкти, вирази, фарби, фотогенію, естетизм, синтаксис) та його знаки [9]. А також інші семіотичні коди (одяг, тканини, взуття, аксесуари, відвертість, ступень оголеності, вирази обличчя, зовнішність моделей, місця зйомки, відвертість та ступінь оголеності,та ін.), то зможемо зробити висновки, що фотографічна

картина є засобом візуальної комунікації та може розглядатися, як культурний феномен.Оскільки кожен з цих кодів може впливати на сприйняття та емоційну реакцію глядача. Використання відвертості та ступеня оголеності може надавати фотографії еротичний відтінок або підкреслювати моду на відвертість та відкритість. Зовнішність моделей та їх вирази обличчя можуть надавати фотографії певного настрою та характеру. Місце зйомки може надавати фотографії контексту та значення, наприклад, використання знакових будівель або локацій, що мають певний культурний відтінок. Всі ці елементи використовуються в фотографії для того, щоб викликати певні емоції та передати певне повідомлення.

Це один з небагатьох жанрів, що дуже добре відображає настрій, атмосферу та культуру певної доби. Це своєрідний іникаторхронотопу.

За час існування фешн-фотографія постійно еволюціонувала та піддавалася змінам, тому з впевненістю можна говорити про вплив на гендерні відносини та ролі. Зміни, що відбувались та відбуваються в жіночій та чоловічій моді, починаючи з одягу змушують визнати, що у гендерних відносинах зростає жіноча емансипація. Під час сучасних дискусій щодо моди та одягу, все більше уваги приділяється поширення тенденції унісекс в одязі, яка полягає в зменшенні різниці між чоловіками та жінками у сфері моди. Ця тенденція виявляється у тому, що багато фасонів одягу стають більш універсальними та придатними для носіння як жінками, так і чоловіками. Така тенденція може вважатися проявом більш прогресивного погляду на гендерні ролі та стереотипи в суспільстві, а також може допомогти запобігати дискримінації на основі статі у сфері моди.

Досліджуючи фотографії останнього століття в контексті фешн-зйомок ми чітко бачимо зміни, що сучасна жінка на вулиці, в ресторані, на пляжі завжди гарна, сексуальна, сильна та незалежна, і вже майже не зустріти жінку на кухні, в образі виключно домогосподарки. А при взаємодії із чоловіками, все частіше на знімках спостерігаємо домінування жінок та феміністичні настрої.

Завдяки мас-медіа, зокрема, глянцевим журналам, стандарти краси та поведінки стали надзвичайно важливими для сучасного суспільства. Глянцеві видання легітимізують певні образи та норми поведінки, нав'язуючи їх уявлення про ідеальний стиль життя та красу. Це безсумнівно відображається на нашій ідентичності, формуючи нові типи чоловічої та жіночої ідентичності, які можуть відрізнятися від тих, що існували раніше.

Однак, важливо розуміти, що ця легітимізація є символічною та суспільну практику не можна розглядати відокремлено від контексту, в якому вона відбувається. Водночас, це може мати позитивний вплив на боротьбу зі стереотипами та нормами, що перешкоджають рівності статей. Наприклад, останніми роками ми бачимо емоційно -чуттєвого чоловіка наділеного занадто вираженим нарцисизмом. Образ такого собі метросексуала, в якому присутній гламур та еротизм, який не визнає жодних гендерних кордонів.

Сучасна модна індустрія все частіше представляє моделей з незвичайною андрогінною зовнішністю та в образах протилежної статі. Це свідчить про поступове стирання стереотипних гендерних кордонів в нашому суспільстві. Такі образи та моделі розширюють уявлення про те, що може вважатися «жіночим» чи «чоловічим», і дозволяють людям відчувати себе більш вільними у виборі своєї ідентичності. Це може мати позитивний вплив на підтримку інклюзивності та прийняття людей різних гендерних та сексуальних ідентичностей у суспільстві. Однак, все ще є багато роботи, щоб забезпечити повне вибір з гендерних стереотипів та дискримінації [10].

Наприклад, у багатьох країнах, включаючи Україну, існують законодавчі обмеження щодо вибору гендерної ідентичності та статевої орієнтації, які можуть обмежувати свободу та права людей. Також, деякі культурні стереотипи та очікування щодо поведінки та вигляду людей можуть перешкоджати повному вибору ідентичності та відкритості у вираженні своєї особистості.

Отже, хоча присутність андрогінної моделі може бути кроком до більшого розуміння та прийняття різних ідентичностей, це все ще тільки початок шляху до повної інклюзивності та рівності для всіх. Створені образи це стратегія ідеалізації, де жінка знаходиться в престижних місцях і мимоволі перетворюється з об'єкту історії на об'єкт, що притягує погляд. Такого типу репрезентації створюють традиційні уніфіковані естетичні цінності краси.

На думку П. Бурдье естетичні уявлення та смаки - це щось «сакральне» і результат вільного вибору індивіда, але випливає з його соціальних умов соціалізації та готівкового становища у суспільстві. А становище у соціальній структурі та стиль життя нерозривно пов'язані між собою. Тобто культурні практики тісно пов'язані із соціальною структурою та тим місцем, яке суб'єкт посідає у ній [11].

Отже, ідеали чоловіка та жінки, що презентуються в глянцевих журналах, знаходять своє відображення у реальному світі. Чоловік представлений як метросексуал у модному одязі, з вираженою емоційною чуттєвістю та сексуальним підтекстом. Образи жінок, які є об'єктом розглядання, сприймаються як естетичне задоволення для чоловіків. Такі соціальні ролі жінок, які зосереджені на задоволенні

сексуальних та естетичних потреб чоловіків, діють як культурні коди, які не тільки трансформують ідентичність людей та легітимують уявлення про норми та ціннісні орієнтири.

Безумовно, фактор візуального є значним у структурі жіночої та чоловічої суб'єктивності та політиках репрезентації.Вони залежать від соціосимволічних стратегій гендерної візуалізації, що існують у суспільстві. А завдяки фешн-фотографії стає можливим поєднання різних стилів і форм, епатаж і непередбачуваність рішень з метою вираження підвищеної емоційності, надмірної експресивності та яскравої образності. Запропоновані образи та цінності, що репрезентуються в модній фотографії розходяться тиражами і входять у світ повсякденних практик. Люди наближають себе візуально запропонованого, чим в свою чергу реалізують потребу сучасної людини в самопрезентації.Фешн- фотогрфія протягом своєї історії змінює сприйняття належності та цінностей у суспільстві, впливаючи на соціальну міфологію.

Джерела

fashion-фотографія візуальна культура

1. Smith, B. Fashion Photography: A Complete Guide to the Tools and Techniques of the Trade. Лондон: Bloomsbury Publishing, 2016. - 208 с. - ISBN 9781472525102.

2. Smith, K. (2020). The Most Influential Female Photographers of All Time. Harper's Bazaar.

3. Hall-Duncan, Nancy. The History of Fashion Photography. New York: Alpine Book Co., 1979.

4. London, Mark. The Fashion Photography Course: First Principles to Successful Shoot - The Essential Guide. 2nd ed., Thames & Hudson Ltd., 2017, pp. 16-18.

5. Комарова, Т. М. Візуальна комунікація як інструмент формування масової свідомості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філософія», vol. 1, no. 14, 2016, pp. 58-62.

6. Stompka, Peter. Visual sociology. Photography as a research method: A textbook. Civitas Publishing, 2005, p. 78.

7. Stompka, Peter. Visual sociology. Photography as a research method: A textbook. Civitas Publishing, 2005, p. 37.

8. Barthes, Roland. "Rhetoric of the image." Image-Music-Text, Hill and Wang, 1977, pp. 32-51.

9. Barthes, Roland. The Fashion System. Articles on Semiotics of Culture, Hill and Wang, 1983, pp. 207-210.

10. De la Haye, Amy. "Gender Fluidity in Fashion: Challenging the Binary." Fashion and Masculinities in Popular Culture, edited by Adam Geczy et al., Bloomsbury Academic, 2014, pp. 54-68.

11. Bourdieu, Pierre. La Distinction. Critique sociale du jugement. Paris, 1980, pp. 76-112.

Размещено на Allbest.ru