Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ПИТАННЯ

КОРНЄВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.9

Спеціальність: 12.00.07. - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

КИЇВ 2003

Роботу виконано у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Науковий керівник доктор юридичних наук, старший науковий

співробітник Андрійко Ольга Федорівна, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, начальник кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України (м.Київ)

кандидат юридичних наук Дьомін Юрій Михайлович, заступник Голови Державної митної служби України

Провідна установа -Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра адміністративного права (м. Харків)

Захист відбудеться 16 травня 2003 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 15 квітня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.Б. Усенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Захист економічних інтересів України, запобігання незаконному ввезенню товарів, втратам Державного бюджету України в процесі зовнішньоекономічних операцій є головним завданням Державної митної служби України, яке зумовлює пошук нових і вдосконалення існуючих засобів та форм його проведення.

Актуальність теми дисертації зумовлена, з одного боку, тим, що митний контроль є малодослідженим видом державного контролю, а з іншого - необхідністю його розвитку і вдосконалення у процесі утвердження України як європейської демократичної держави і великим загальнодержавним значенням податків, надходження яких при ввезенні товарів на митну територію України контролюють та забезпечують митні органи.

Розвиток митного контролю в Україні потребує реорганізації системи митних органів та вирішення проблем правового регулювання митного контролю, оскільки продовжують діяти застарілі нормативні акти, між ними існують істотні суперечності, що порушує системність митного законодавства, чимало актів виявляються неефективними, відсутня належна стабільність законів. У цих умовах необхідно враховувати особливості міжнародно-правових стандартів, ширше застосовувати досвід зарубіжних країн з урахуванням національних традицій, менталітету, наукових здобутків українських вчених-юристів у процесі організації та правового регулювання митного контролю.

Актуальність цього дослідження посилюється тим, що митний контроль передбачає налагоджену систему юридичної відповідальності за порушення митного законодавства. Для створення надійних засад охорони зовнішньоекономічної діяльності як юридичних, так і фізичних осіб необхідне існування всіх видів юридичної відповідальності. Особливе важливе місце в цій сфері посідає адміністративна відповідальність за порушення митних правил. Головне її призначення полягає в попередженні та недопущенні протиправних діянь, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В Україні проблемам митного контролю до останнього часу не приділялося належної уваги. Окремі питання або сфери державного контролю досліджували у своїх роботах В. Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, Л.К. Воронова, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, В.В. Копєйчиков, Л.Т. Кривенко, Є.Б. Кубко, Д.І. Лук'янець, В.М. Марчук, В.Ф. Опришко, І.М. Пахомов, П.М. Рабинович, А.О. Селіванов, М.Ф. Селівон, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко. Питанням митної справи взагалі та митного контролю зокрема приділена значна увага в наукових працях К.Г. Борисова, Б.Н. Габричидзе, Ю.М. Дьоміна, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, П.В. Пашка, А.П. Павлова, С.І. Пахомова, К.К. Сандровського.

Не применшуючи ролі й значущості доробку попередніх науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень проблематики митного контролю, що і зумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота здійснювалася у зв'язку з темою наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні”, (№ держ. реєстрації 0101U001011) та планом підготовки “Юридичної енциклопедії” (№ держ. реєстрації 0199U003237).

Мета роботи полягає у виявленні місця і ролі митного контролю у державному регулюванні митної справи, визначенні особливостей і тенденцій організаційного та правового забезпечення здійснення митного контролю, виробленні пропозицій щодо створення ефективної системи органів митного контролю та підвищенні результативності і ефективності їх діяльності.

Відповідно до вказаної мети дисертант визначив наступні завдання:

уточнити поняття та сутність митного контролю і на цій основі визначити місце і роль функції митного контролю у державному регулюванні митної справи;

розкрити основні принципи митного контролю;

виділити форми і види здійснення митного контролю та внести пропозиції про вдосконалення митного контролю щодо юридичних осіб;

розмежувати поняття: “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу”;

удосконалити організацію структури митних органів;

з'ясувати форми взаємодії митних органів з правоохоронними та іншими контролюючими органами і внести пропозиції по їх закріпленню у новому Митному кодексі України;

виявити прогалини чинного законодавства та недоліки практики застосування заходів адміністративної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил та виробити пропозиції по їх усуненню.

Об'єктом дисертаційного дослідження є митний контроль як вид державного контролю і окрема функція митних органів.

Предметом дисертаційного дослідження є організаційні та правові аспекти здійснення митного контролю в Україні.

В основу методів дослідження покладено сукупність сучасних принципів і методів наукового пізнання (філософських, загальнонаукових та спеціальних). Філософські методи (принципи об'єктивності, історизму, гносеологічний та діалектичний підходи) використовувались насамперед для систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації тощо.

Системний, структурно-функціональний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для з'ясування діалектичного зв'язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах митного контролю. Застосування спеціальних методів: формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати особливості митного контролю. Використання статистичного методу дало змогу прослідкувати динаміку митних правопорушень та визначити проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, нормативних актів, юридичної практики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше проведено організаційно-правове дослідження діяльності митних органів щодо виконання головної функції - митного контролю, його організації і правового регулювання, підстав адміністративної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил. У межах здійсненого дослідження одержано наступні результати, які мають наукову новизну.

1. Уточнено поняття митного контролю, який автором визначається як вид державного контролю, система (комплекс) здійснюваних митними органами заходів і дій, спрямованих на забезпечення державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами (у т.ч. іноземними) встановленого національним законодавством порядку переміщення через митний кордон України товарів, предметів і транспортних засобів. Уточнено зміст поняття митного органу як контролюючого, правозастосовчого органу виконавчої влади, який є за своїм характером правоохоронним, що діє від імені та в інтересах держави і виконує завдання в галузі митної справи за допомогою притаманних йому форм та методів.

2. Розкрито зміст принципів митного контролю: повномасштабне і чітке митне регулювання, забезпечення ефективності митно-правових засобів митного контролю, врахування досвіду міжнародно-правового співробітництва та регулювання в галузі митної справи, менеджменту та запропоновано тлумачення принципу ризику. Ризик, під яким взагалі розуміють можливу небезпеку, у процесі протидії митним правопорушенням виступає як соціально об'єктивна та професійно невід'ємна умова функціонування митних органів.

3. Обґрунтовано класифікацію видів митного контролю за такими найважливішими ознаками: за правовим статусом суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; за часом проведення; за цільовою спрямованістю; за умовами переміщення підконтрольного об'єкту; за видом транспорту, яким переміщується підконтрольний об'єкт. Виділено форми митного контролю і обґрунтовано пропозицію щодо закріплення у новому Митному кодексі України нової форми -“митного обстеження", тобто комплексної візуальної та документальної перевірки контрольованого об'єкту, що переміщується через митний кордон України.

4. Вироблено пропозиції щодо розмежування поняття: “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу” для усунення підміни їх у законодавстві та правозастосовчій сфері. Зокрема зроблено висновок, що поняття “службова особа митних органів” не пов'язане з обов'язковим заняттям керівної посади та наявністю підлеглих працівників і включає в себе поняття “посадова особа митних органів”

5. Обґрунтовується пропозиція про створення обласних митниць, що значно скоротить витрати на утримання управлінського персоналу та сприятиме, на думку здобувача, посиленню боротьби з порушеннями митних правил та контрабандою.

6. Визначено напрями та зміст правової регламентації взаємодії митних, правоохоронних та контролюючих органів, в основі діяльності яких лежить спільна мета щодо забезпечення порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Поставлена мета досягається: взаємним інформуванням про стан забезпечення вимог чинного законодавства при перетині митного кордону і обставини, що сприяють їх порушенню; формуванням банку даних про порушників чинного законодавства; розробкою і погодженням планів щодо проведення спільних організаційно-управлінських і практичних заходів з перевірки зовнішньоекономічної діяльності підконтрольних суб'єктів; спільною перевіркою конкретних фактів порушень чинного законодавства та вирішення питань щодо притягнення винних до відповідальності.

7. Автор обґрунтовує необхідність закріплення у новому Митному кодексі України положень щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Дисертантом сформульовані й деякі інші пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, які, на думку дисертанта, забезпечать повніше й ефективніше функціонування митних органів при здійсненні митного контролю.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі положення, висновки та рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади митного контролю і можуть бути використані у процесі адміністративно-правового регулювання інституту митного контролю, підготовки нормативно-правових актів по удосконаленню структури Державної митної служби України.

Окремі результати роботи були використані при розробці проекту практичного коментарю до нового Митного кодексу України.

Результати даного дослідження можуть стати основою для подальшої наукової роботи за напрямами вивчення правової природи митного контролю, сприяти цілісному уявленню про структурно-функціональну організацію митної служби в Україні та визначенню подальших шляхів удосконалення з метою підвищення ефективності здійснення митного контролю, а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Адміністративне право”, "Митне право", “Державна митна служба”, “Адміністративний процес” та "Адміністративна відповідальність".

Апробація і публікація результатів дослідження.

Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Теоретичні здобутки роботи використовувалися автором у процесі викладання навчальних курсів “Основи зовнішньоекономічної діяльності” у Рівненському гуманітарному університеті, “Митне право” та “Державна митна служба України” у Київському університеті права (Рівненська філія).

Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях, а саме: “Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (Дніпропетровськ, 1999 р.), “Митна політика України на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (Київ, 2003 р.), на круглому столі “Адміністративна реформа та проблеми розвитку адміністративного права України (Київ, 2003 р.). Тези всіх виступів (крім останньої конференції та круглого столу) або підготовлені на їх основі статті опубліковано.

Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 8 публікаціях, у тому числі в 6 наукових статтях у фахових виданнях.

Структура дисертаційної роботи. Структура дисертації визначається її метою і завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків, списку джерел і літератури (234 бібліографічних позицій) та шести додатків. Загальний обсяг роботи - 255 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами; визначені мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення; подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру і обсяг.

Перший розділ “Становлення і зміст митного контролю в Україні” починається з визначення суспільного призначення та сутності митного контролю, місця та завдання контролю у системі державної влади, розглядаються питання, що характеризують історію становлення митного контролю, різні класифікації митного контролю за видами залежно від основних класифікаційних ознак та специфіки мети, що покладена в основу класифікації та досвіду здійснення митного контролю у зарубіжних країнах.

У першому підрозділі “Історія становлення митного контролю в Україні” досліджується історичний процес становлення органів митного контролю в Україні. Особливістю цього процесу була відсутність в Українській РСР управлінських структур, які б займалися організацією митного контролю. В умовах колишнього СРСР нечисленні митниці, розташовані на території України перебували в союзному підпорядкуванні і всі питання від асигнувань до інфраструктури вирішувалися у центрі. Реальне становлення власної митної системи України як складової державного суверенітету стало можливим лише на початку 90-х р.р. ХХ ст., після розпаду СРСР. За період з 1991 року в Україні створено власну систему митних органів, що складається з Державної митної служби України (центрального апарату), регіональних митниць та митниць. Митні платежі стали одним з найважливіших джерел поповнення державного бюджету. Досягнуто значних успіхів у входженні до світового співтовариства, світової економічної системи, у зовнішньополітичній діяльності. Автором аналізуються закони України, акти Президента України, постанови уряду з питань митної справи і відмічається необхідність визначення поняття митного законодавства. Зазначається, що на сучасному етапі основним регулюючим засобом впливу на правовідносини, що виникають у галузі управління митною справою, є митний контроль. Розкривається зміст поняття митного контролю, його завдання та властивості. Дослідження особливостей митного контролю і його ролі в реалізації митної політики дає можливість дійти висновку, що його ефективність зумовлена щонайменше двома параметрами функціональним та організаційним. Виходячи з цього, автор визначає, що митний контроль вид державного контролю, система (комплекс) здійснюваних митними органами заходів і дій, спрямованих на забезпечення державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами (у т.ч. іноземними) встановленого національним законодавством порядку переміщення через митний кордон України товарів, предметів і транспортних засобів.

У другому підрозділі “Сутність і призначення митного контролю” розкривається зміст поняття митного контролю, досліджуються його сутність і призначення, підкреслюється його особливість, яка полягає в тому, що він є складовою організації загальнодержавної системи безпеки України.

Звертається увага на те, що завдання митного контролю як функції державного управління полягає у перевірці загальних напрямів управління у сфері митної справи, здійснення його в законодавчо визначених межах, узгодження з іншими функціями держави.

У роботі розглядаються поняття "митна справа", "митна політика", "митний контроль", що використовуються у літературі та практиці здійснення митного контролю. Ці поняття активно запроваджуються у законодавчих актах. У зв'язку з цим в роботі розглядається співвідношення цих понять та робиться висновок, що митний контроль є ключовою функцією митних органів України, оскільки він діє в усіх складових частинах митної справи, а саме: в порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, в митному регулюванні, пов'язаному зі справлянням податків і зборів, у процедурах митного оформлення, у боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

Автор зазначає, що митний контроль дає можливість не лише дотримуватися порядку, але й корегувати відповідну діяльність у галузі митної справи, він допомагає її здійсненню і спрямовує на перспективу подальшого розвитку та досягнення конкретного результату. За результатами митного контролю можуть застосовуватися заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а також заходи попередження, припинення, усунення неправомірних дій фізичних та юридичних осіб. Функція митного контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності може посилюватися, розширюватися, поглиблюватися і звужуватися в залежності від потреби за певних умов економічного і політичного розвитку країни.

Призначення митного контролю полягає у його здійсненні, керуючись інтересами людини та суспільства. Результати митного контролю повинні бути спрямовані на вдосконалення діяльності держави у сфері забезпечення інтересів України та її національної безпеки.

У третьому підрозділі “Принципи митного контролю” досліджуються основні принципи митного контролю і робиться висновок, що на формування принципів митного контролю мають вплив відповідні умови політичного, економічного, правового, наукового, соціального і історичного характеру, що формуються в державі.

Митний контроль є одним із видів державного контролю у сфері митної справи. В основі його лежать як загальні принципи державного контролю законність, демократизм, субординація у службових відносинах, систематичність, професіоналізм, гласність та прозорість, так і принципи, які притаманні саме митному контролю. Під принципами митного контролю слід розуміти виражені в правових нормах основоположні засади, положення, риси, згідно з якими здійснюється регулювання митно-правових відносин. Дослідивши зміст принципів митного контролю, що складають правову основу ефективної реалізації закріплених у Митному кодексі України норм, здобувач пропонує віднести до основних принципів митного контролю: повномасштабне і чітке митне регулювання, забезпечення ефективності митно-правових засобів митного контролю, врахування досвіду міжнародно-правового співробітництва та регулювання в галузі митної справи, менеджмент і ризик.

Здобувач відмічає, що у кожному рішенні, прийнятому службовою особою митного органу, є категорія "ризик". Проблема ризику ні в теорії, ні в практиці діяльності митних органів не дістала достатньої теоретичної розробки та обґрунтування, не зважаючи на її очевидну актуальність. Ризик, під яким взагалі розуміють можливу небезпеку, у процесі протидії митним правопорушенням виступає як соціально об'єктивна та професійно невід'ємна умова функціонування митних органів. У цілому ризики митного контролю підрозділяються на: ризик виникнення професійної небезпеки (життя, здоров'я, честь, гідність службової особи митних органів); ризик виникнення небезпеки держави (економічної, екологічної тощо); ризик виникнення втрат (матеріальних, фінансових, моральних тощо);ризик виникнення відповідальності (ймовірність прийняття неправильного або правильного рішення службовою особою митного органу з пакету можливих альтернативних рішень при здійсненні процедур митного контролю).

У четвертому підрозділі “Вдосконалення та класифікація видів і форм митного контролю” розглядаються основні напрями розвитку інституту митного контролю та шляхи підвищення його ефективності.

Класифікацію видів митного контролю автор пропонує провести за такими ознаками: правовий статус суб'єктів, що переміщують підконтрольні об'єкти через митний кордон України; час проведення; цільова спрямованість; умови переміщення підконтрольного об'єкту через митний кордон України; вид транспорту яким переміщується підконтрольний об'єкт. Автор вважає, що в залежності від правового статусу суб'єкта, що переміщує підконтрольні об'єкти через митний кордон України (юридична особа, фізична особа, дипломат, консул тощо), митний контроль може бути загальним та спеціальним.

У дисертації розглядаються основні форми реалізації митного контролю: перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян); облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом.

Особлива увага приділена аналізу змісту і ролі митного обстеження, порядок проведення якого закріплений Наказом Держмиткому № 205 від 04.11.1992 р. (до цього часу не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України), оскільки термін "митне обстеження " ні в правових актах, ні в науковій літературі не визначено. З огляду на це, автором запропоновано законодавчо закріпити цю форму митного контролю в новому Митному кодексі України.

У другому розділі “Правове регулювання організації та функціонування митних органів” розглядається система митних органів, повноваження митних органів у сфері митного контролю та застосування адміністративних стягнень за митні правопорушення, а також взаємодія митних органів з правоохоронними та окремими контролюючими органами при проведенні митного контролю, розгляду основних тенденцій розвитку системи митних органів України, що перебуває у процесі реформування, та визначенню можливих шляхів удосконалення митного законодавства як однієї з умов належного здійснення митного контролю.

У першому підрозділі “Правові засади митного контролю“ підкреслюється, що митний контроль завжди здійснюється на підставі норм права і в переважній більшості має юридичні наслідки. Правова природа митного контролю проявляється в тому, що митні органи, їх службові особи при здійсненні митного контролю діють у межах, визначених правовими нормами, на підставі норм права і у відповідності з ними. Тому можна сказати: митний контроль здійснюється у чітких правових межах, регулюється чинними нормами права і завжди викликає певні юридичні наслідки. Це свідчить про те, що в основі його виникнення і в процесі здійснення лежать правові засади.

Здійснення контролю, і притягнення до відповідальності як прояв так званих зворотних зв'язків у державному управлінні неможливе поза формальними критеріями і межами, що встановлюються правом. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що недостатнє правове регулювання відносин у сфері митної справи, особливо щодо регламентації здійснення митного контролю, може створити досить складну соціально-політичну і психологічну ситуацію в суспільстві, призвести до конфронтації різних політичних сил. Дисертант доводить необхідність запровадження системності у правовій регламентації митного контролю. Для цього, зокрема, необхідно, аби усі поточні правові регламенти (технологічні схеми, інструкції, положення тощо), які визначають організацію та проведення митного контролю, цілком відповідали законодавчим компетенційним актам як базовим регуляторам діяльності кожного контролюючого митного органу.

Митне законодавство як комплексна галузь законодавства містить об'єднані внутрішньою єдністю нормативно-правові акти, норми яких регулюють суспільні відносини, що виникають при переміщенні товарів та предметів через митний кордон України. Термінологічна невизначеність понять "митне законодавство", "митний контроль", "митна служба", "посадова особа митного органу", "працівник митного органу" є причиною різних труднощів у процесах законотворчості, систематизації нормативно-правових актів. При цьому робиться висновок про необхідність визначення цих понять та їх змісту у новому Митному кодексі України.

У другому підрозділі “Структура і повноваження органів митного контролю” досліджується структура державних органів, що здійснюють митний контроль та їх повноваження.

Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи і наділений значними повноваженнями у здійсненні контрольних функцій та застосуванні заходів адміністративної відповідальності. Це потребує особливої уваги до забезпечення захисту прав і свобод громадян. Автор відмічає особливості правоохоронної діяльності митних органів, що впливають на ті суспільні відносини, які мають суспільно-небезпечний характер - протиправні діяння (контрабанда, порушення митних правил).

Сам центральний апарат Держмитслужби складається з відповідних підрозділів - управлінь, відділів тощо. Структура і чисельність апарату визначаються Головою Держмитслужби. Держмитслужба України є юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має власний баланс, розрахункові та інші рахунки у банківських установах. Крім Державної митної служби, систему митних органів України складають: митниці прямого підпорядкування Київська, Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична та Оперативна; регіональні митниці Північна, Західна, Карпатська, Подільська, Чорноморська, Кримська, Донбаська, Східна, Дніпровська та митниці.

Практика існування регіональних митниць показала неефективність їх створення за міжобласним принципом. Регіональні митниці і митниці мають однакові завдання. Правоохоронні та контролюючі органи, з якими взаємодіють митні органи з питань захисту безпеки держави, побудовані за обласним принципом на засадах поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, закріплених у Конституції України. Таким чином існування митниць стосовно поставлених перед ними завдань вимагає їх організації за обласним принципом, що значно скоротить витрати на утримання управлінського персоналу та дасть змогу удосконалити організацію та здійснення митного контролю і боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил.

У третьому підрозділі “Взаємодія митних органів України з правоохоронними та окремими контролюючими органами” аналізується взаємодія митних органів з правоохоронними та окремими контролюючими органами і зазначено, що ефективна боротьба із митними правопорушеннями та контрабандою можлива лише при тісній взаємодії митних, правоохоронних та контролюючих органів, в основі діяльності яких лежить спільна мета щодо забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Автор робить висновок про те, що поставлена мета досягається: взаємним інформуванням про стан забезпечення вимог чинного законодавства при перетині митного кордону і обставини, що сприяють їх порушенню; формуванням банку даних про порушників чинного законодавства та спільним використанням його в практичній діяльності; розробленням і погодженням планів щодо проведення спільних організаційно-управлінських і практичних заходів з перевірки зовнішньоекономічної діяльності підконтрольних суб'єктів; підведенням підсумків і аналітичною оцінкою роботи щодо забезпечення чинного законодавства та напрацюванням заходів по усуненню недоліків у практичній діяльності; підготовкою та внесенням спільних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства; спільною перевіркою конкретних фактів порушень чинного законодавства та вирішення питань щодо притягнення винних до відповідальності.

Дисертант відмічає, що особливо відчутною є потреба у налагоджених зв'язках у діяльності підрозділів митних органів, до компетенції яких прямо віднесені питання протидії протиправній діяльності у зовнішньоекономічній сфері. Важливість конструктивних відносин визначається насамперед самим характером зовнішньоекономічних відносин: участь у них суб'єктів, діяльність котрих регламентується різними національними законодавствами, відносно високим ступенем криміналізації сфери зовнішньоекономічних відносин як в Україні, так і в інших державах-учасниках СНД.

Для визначення форм співпраці з іноземними митними службами вважається необхідним закріпити їх у новому Митному кодексі, а саме: одержання відомостей на запит митних органів щодо підтвердження факту реєстрації в податкових, митних органах та органах державної статистики суб'єктів господарювання, які є сторонами зовнішньоекономічних контрактів; одержання відомостей на запит митних органів стосовно порядку і підстав проведення митного оформлення в іноземних митних органах товарів, які є об'єктом митного контролю в Україні, та одержання копій документів, що засвідчують проведення митного оформлення в митному органі за місцем знаходження іноземного партнера; підтвердження митними органами іноземних держав достовірності видачі документів, поданих митним органам України, та використаних в ході проведення митного контролю; направлення окремих доручень у порядку проведення процесуальних дій в ході здійснення митних розслідувань; виконання окремих доручень на запит іноземних митних органів.

У четвертому підрозділі “Вдосконалення митного законодавства щодо митного контролю” автором проаналізовано законодавство щодо здійснення митного контролю і показана необхідність подальшого розвитку митного контролю в Україні у напряму гармонізації та уніфікації з прийнятими у світі нормами і практикою. Митне законодавство України активно сприймає і застосовує світовий митно-правовий досвід, а міжнародне співробітництво позитивно впливає на зміст і функціонування українського митного законодавства. Даний процес проявляється і впливає на розвиток законодавства щодо адміністративної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил, а особливо юридичних осіб. Автор обґрунтовує необхідність закріплення у новому Митному кодексі України положень, якими пропонується встановити відповідальність за порушення митних правил не керівників і службових осіб підприємств, а саме юридичних осіб. Внутрішня діяльність юридичних осіб є дуже складною і не завжди можна визначити конкретну особу, діяння якої стали причиною вчинення юридичною особою протиправного порушення, а тому автор вважає за доцільне законодавчо закріпити принцип презумпції вини юридичних осіб.

Автор досліджує практику діяльності митних органів, які здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері митної справи, і доходить висновку, що пропозиції, які виробляються в процесі аналізу результатів митного контролю, істотно впливають на якість правових норм, сприяють усуненню прогалин у законодавстві та удосконаленню механізму правового регулювання в галузі митної справи загалом.

На сьогодні процедури здійснення митного контролю є найменш унормованою частиною механізму державного контролю. У митному законодавстві та митній практиці процедурам здійснення митного контролю не приділяється належна увага, безпідставно вважається, що їх чітке визначення та закріплення у правових приписах не має суттєвого значення. Це зумовлено відсутністю належних теоретичних напрацювань та нормативно-визначених загальних процедур митного контролю та їх виділення. Такий підхід слід вважати хибним. Ретельна регламентація процедур митного контролю має не менш істотне значення, ніж будь-які управлінські процедури, хоча й вони здебільшого належним чином не регламентовані у відповідних правових актах.

Правова регламентація та чітке визначення процедур митного контролю мають суттєве значення як для однієї сторони того, хто контролює, так і для другого - кого контролюють. Визначеність процедур митного контролю дисциплінує, підвищує організованість і дієвість боротьби з порушеннями митних правил та контрабандою, дозволяє кожній із сторін діяти в межах чинного законодавства, не дезорганізуючи роботу іншої. Для визначення процедур митного контролю та адміністративного провадження в справах про порушення митних правил вважається необхідним закріпити їх у новому Митному кодексі України.

У висновках наведені узагальнення, що виявляються в розробленні теоретичних засад митного контролю, а також формулювання пропозицій щодо удосконалення його правового регулювання.

1. Вивчення історії становлення митного контролю дозволяє всебічно проаналізувати організацію та контрольну діяльність митних органів в Україні. Концептуальною засадою дослідження є визнання того, що митний контроль як важлива управлінська функція митних органів здійснюється у тісному зв'язку з іншими функціями і має правове регулювання. При здійсненні митного контролю предметом його є не лише усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, але й виконання установлених міжнародних правил і стандартів, законність дій, аналіз доцільності та ефективності управлінських рішень, правопорушення та інші явища, що їх зумовлюють, а об'єктом захисту суспільні відносини, на які вони посягають.

2. Основними завданнями митного контролю є захист національних інтересів України у зовнішньоекономічній сфері та боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил. Зокрема, в економічній сфері це контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямований на підтримку вітчизняного виробника, боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів. В екологічній сфері - недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин та матеріалів.

3. Упорядкування понятійного апарату: “митний контроль”, “митний орган”, “митна служба”, “посадова особа митного органу”, “службова особа митного органу”, “працівник митного органу” спрямоване на посилення якості законодавчих актів, що має забезпечити врахування інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наявність зворотного зв'язку між суб'єктами та об'єктами регулюючого впливу

4. Класифікацію видів митного контролю автор пропонує провести за такими ознаками: правовий статус суб'єктів, що переміщують підконтрольні об'єкти через митний кордон України (юридичні особи, фізичні особи, дипломати, консули тощо); час проведення (попередній, поточний, наступний); цільова спрямованість (контроль за надходженням обов'язкових платежів в Державний бюджет України, контроль за переміщенням підакцизних товарів, гуманітарної допомоги та окремих видів товарів, перелік яких встановлюється Державною митною службою України, контроль за валютними операціями тощо); умови переміщення підконтрольного об'єкту через митний кордон України ( режим експорту, імпорту, транзиту, тощо); вид транспорту, яким переміщується підконтрольний об'єкт (залізничний, авіа, авто, річковий, трубопровідний, тощо).

5. Митне законодавство як комплексна галузь законодавства містить об'єднані внутрішньою єдністю нормативно-правові акти, правові норми яких регулюють зовнішньоекономічну і пов'язану з нею іншу діяльність громадян та юридичних осіб при переміщенні ними товарів та предметів через митний кордон України. Термінологічна невизначеність понять "митне законодавство", "митний контроль", "митна служба", "посадова особа митного органу", "працівник митного органу" є причиною різних труднощів в процесах законотворчості, систематизації нормативно-правових актів. Автор доводить необхідність з'ясування зазначених понять та їх змісту у законодавчому порядку в новому Митному кодексі України з метою усунення прогалин у законодавчому регулюванні та судовій практиці.

6. Процес переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів відбувається у відповідності з митними процедурами, які регулюються нормативно-правовими актами. Фактично характер і зміст цих процедур справляє істотний вплив на інтенсивність товаропотоків через митний кордон України. Спрощення або ускладнення цих процедур відповідно впливає на обсяги зовнішньоторговельних операцій, що вимагає їх чіткого визначення та закріплення у правових приписах.

8. Розвиток митного контролю здійснюється в Україні у напряму гармонізації та уніфікації з прийнятими у світі нормами і практикою. Це дуже важливий і специфічний аспект. Митне законодавство України активно сприймає і застосовує світовий митно-правовий досвід, а міжнародне співробітництво позитивно впливає на зміст і функціонування українського митного законодавства. Даний процес повинен також впливати і на розвиток законодавства щодо адміністративної відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил, а особливо юридичних осіб. Обґрунтовано необхідність проведення систематизації митного законодавства шляхом кодифікації і запропоновано шляхи вирішення проблемних питань через внесення конкретних законодавчих змін до Митного кодексу

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях здобувача:

1. Проблеми розвитку митного законодавства // Вісник Академії митної служби України. Дніпропетровськ. 1999. №2. С. 10-12.

2. Митний контроль//Юридична енциклопедія. Т.3. К., 2001. С. 635 (у співавторстві з Нагребельним В.П.).

3. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право. 2002. №1.- С. 72-75.

4. Проблема визначення понять “посадова особа”, “службова особа” і “працівник митного органу” в митному законодавстві // Підприємництво, господарство і право.-2002.-. №5- С. 42-44.

5. Конституційні засади митного контролю в Україні // Митна справа .- 2002. №1 С. 95-101.

6. Принципи митного контролю // Митна справа. - 2002. №4.- С. 73-81.

7. Правове регулювання митного контролю в Україні // Митна справа. - 2002. №5.-С. 59-65.

8. Деякі проблеми митного контролю в Україні // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.7. Київ, 2001. С. 227-230.

митний контроль україна

Корнєва Т.В. Митний контроль в Україні: організаційно-правові питання. Рукопис (255 стор.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002.

Роботу присвячено дослідженню організаційно-правових аспектів митного контролю в Україні.

Дисертація містить аналіз поняття та правових засад організації та здійснення митного контролю в Україні. Досліджено сутність і призначення митного контролю, запропоновано критерії та розроблено класифікацію видів митного контролю, з'ясовані та визначені принципи і правові засади митного контролю. Розкривається зміст поняття системи митних органів, а також науково обґрунтовується спеціальний статус Державної митної служби України. Дисертантом визначаються можливі шляхи вдосконалення системи митних органів України через її реорганізацію, вносяться конкретні пропозиції по покращенню взаємодії митних органів з правоохоронними та іншими контролюючими органами.

Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Ключові слова: митний контроль, принципи митного контролю, види і форми митного контролю, структура і повноваження митних органів, митне законодавство, порушення митних правил.

Корнева Т.В. Таможенный контроль в Украине: организационно-правовые вопросы. Рукопись (255 стр.)

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 теория управления; административное право и процесс; финансовое право. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2002.

В исследовании, исходя из стратегического курса независимой Украины на построение демократического, социально-правового государства определяются теоретико-методологические основы, тенденции развития, особенности становления и правового регулирования таможенного контроля.

В диссертации исследуются проблемы формирования и развития системы органов таможенного контроля в сфере исполнительной власти Украины в условиях построения демократического правового государства. Исследуется практическая деятельность структурных звеньев управленческо-правовых уровней в таможенных органах (центральный аппарат, региональные таможни и таможни), формулируются их задачи, компетенция и функциональные обязанности в организации и осуществлении таможенного контроля, излагаются рекомендации, в том числе структурного и нормативно-правового характера, относительно усовершенствования эффективности их деятельности.

Диссертация содержит анализ понятия и правовых основ организации проведения таможенного контроля в Украине. Исследованы суть и назначение таможенного контроля как ключевой функции таможенных органов, предложены критерии и разработана классификация видов таможенного контроля. Рассматриваются основные принципы таможенного контроля, их роль в осуществлении, раскрывается и формулируется принцип риска .

Обосновывается возрастание роли правовых основ таможенного контроля, делается вывод о необходимости усовершенствования правовой регламентации таможенного контроля, приведения таможенного законодательства в соответствие с Конституцией Украины, его унификации с общепринятыми в мировой практике требованиями и стандартами.

Диссертантом определяются возможные пути усовершенствования системы таможенных органов Украины через ее реорганизацию. Вносятся конкретные предложения по улучшению взаимодействия таможенных органов с правоохранительными и другими контролирующими органами, координации их деятельности и правового обеспечения реализации государственной программы борьбы с контрабандой .

Анализируется соотношение терминов “должностное лицо”, “служебное лицо”, “работник” таможенного органа. Сформулированы рекомендации относительно закрепления этих терминов в Таможенном кодексе Украины.

С учетом судебной практики делается вывод о необходимости усовершенствования правовой регламентации осуществления таможенного контроля с целью повышения эффективности борьбы с нарушениями таможенных правил и контрабандой путем принятия соответствующих законодательных актов.

Сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования административной ответственности за нарушения таможенных правил.

Ключевые слова: таможенный контроль, принципы таможенного контроля, виды и формы таможенного контроля, структура и полномочия таможенных органов, таможенное законодательство, нарушения таможенных правил.

Кorneva T.V. Customs control in Ukraine: organization and legal questions.-Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of sciences (law) on the speciality - 12.00.07 - the theory of administration; administrative law and procedure; financial law. - V.M. Koretsky Institute of the State and Law of the National Academy of Sciences, Kуiv, 2002.

The thesis is dedicated to the research of the organizational and legal aspects of the customs control in Ukraine.

The thesis contains analysis of concept and legal organization principles of customs control in Ukraine. It has been researched essence and allocation of the customs control, offered criteria and elaborated customs control classification, elucidated and fixed principles and legal grounds of customs control. It is also substantiated special status of the State Customs Service of Ukraine.

The author of dissertation is determined possible ways of improvement of the system of the Customs bodies through its reorganization. It is moved concrete proposals towards the improvement of interaction of Customs bodies with the law enforcement agencies system and the other controlling bodies.

It has been formulated the concrete proposals according to the improvement legal regulation of administrative responsibility of the infringement customs rules.

Key words: customs control, principles of customs control, kinds and forms of customs control, structure and authority of Customs bodies, custom legislation.

Размещено на Allbest.ru