Логістика в митній справі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛОГІСТИКА В МИТНІЙ СПРАВІ

1.1 Митна логістика

Митна логістика - новітній прикладний напрям логістики, який сполучає дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України, як незалежної держави і її євроінтеграційного курсу, а саме - логістичну і митну діяльність. Логістика, зокрема єврологістика, визначає напрями інтеграції України в Пан'європейськую і світову транспортно-логістичні системи, а митна діяльність має на меті забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації світового господарства.

Митна логістика своїм об'єктно-наочним полем має зовнішньоторговельні потоки під час їх перетину митного кордону країни і їх митну обробку.

Логістична функція митної діяльності займає важливе місце разом з тарифно-регулюючою інформаційно-аналітичною, контрольно-пропускною і фінансово-економічною, інтегруючи їх. Цей напрям недостатньо розкрито в літературі. В той же час тісний зв'язок митної діяльності і логістики чітко простежується в Митному кодексі України, проте це не знайшло адекватного відображення в літературі по митній справі, а сам термін "митна логістика" відсутній в Економічній енциклопедії України (1).

Основою логістичної функції митної діяльності є логістична організація процесу митної переробки вантажів, яка об'єднує процеси реалізації митних режимів, пов'язаних з фізичним переміщенням зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон.

Логістика повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних і фінансових потоків в митній діяльності, оптимальну технологію переміщення товарів через митний кордон з метою прискорення цього процесу, а також відробіток стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто щодо митниць), так і до учасників зовнішньоторговельної діяльності.

Отже, логістична функція митної справи охоплює дві складових:

1) логістизацию процесу митної переробки вантажів;

2) митну діяльність транспортно-логістичних компаній - як іноземних, що діють в Україні, так і українських. Перший напрям має основою аналіз логістичних для митниці потоків, тобто інтегрованих логістичних (товарно-інформаційно-фінансових) потоків, пов'язаних з перетином митного кордону України зовнішньоторговельними потоками і стягненням відповідних митних зборів і платежів.

Основою логістичних для митниці потоків є зовнішньоторговельні потоки, які мають трансграничний характер. Вони включають вхідні (імпорт) і вихідні (експорт) види потоків. Їх супроводжують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального органу), вхідні (навпаки), супровідні (документи на товар).

Фінансові потоки, в свою чергу бувають вихідні (стягнення і перелік мита до бюджету) і вхідні (державне фінансування митниць) Митні функції транспортно-логістичних фірм полягають в тому, що по-перше, їх виробнича діяльність пов'язана з перетином митних кордонів, отже вимагає знання і дотримання митних вимог і взаємодії з митними органами; по-друге, великі транспортно-логістичні фірми мають в своїй структурі митні пости і ліцензиючі митні склади, можуть виконувати функції митного перевізника і митного брокера, тобто самі можуть здійснювати митні функції.

Митний брокер - це підприємство, яке здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщаються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у області митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство - резидент (6).

Митний брокер здійснює брокерську діяльність згідно нормам Митного кодексу України (МКУ) і ліцензійних умов, які затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Нині законодавством України не визначений порядок ліцензійних умов проведення митної брокерської діяльності і згідно нормам чинного митного законодавства Державної митної служби України (ДМСУ) введені поняття "підприємство, яке здійснює декларування на підставі договору" і "особи, уповноваженої на декларування".

Підприємство, яке здійснює декларування вантажів на підставі договору - це підприємство, яке зареєстроване на території України і здійснює свою діяльність згідно чинному законодавству України, а також має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника вантажу самостійно здійснювати такі операції у області митної справи:

- декларувати товари, транспортні засоби і інші предмети;

- подавати митниці органу України документи, необхідні для митного оформлення;

- пред'являти митниці товари, транспортні засоби і інші предмети, які декларуються (тобто заявляти у встановленій формі точні відомості про товари і транспортні засоби, мета їх переміщення через митний кордон України, (ТГУ) а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю і митного оформлення);

- забезпечувати сплату митних платежів, встановлених для товарів, транспортних засобів і інших предметів, які декларуються;

- виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення і митного контролю товарів і транспортних засобів, які декларуються у певному порядку рішення митних органів України.

Для здійснення декларування такому підприємству необхідно одержати свідоцтво про визнання його декларантом (свідоцтво видається ДМСУ за узгодженням з митним органом (митницею), в зоні діяльності якого розташоване підприємство), а також мати в своєму штаті осіб, уповноважених на декларування, які одержали відповідні кваліфікаційні свідоцтва.

Видача кваліфікаційного свідоцтва особі, уповноваженій на декларування, здійснюється митним органом, в зоні діяльності якого розташоване підприємство, яке здійснює декларування на підставі договору за наявності заяви від підприємства, або громадянина на видачу свідоцтва.

Для видачі кваліфікаційного свідоцтва в митниці створюється екзаменаційна комісія, яка приймає іспити у кандидатів з метою визначення достатності їх рівня знань і кваліфікації для здійснення декларування. Також митниця організовує навчання осіб, уповноважених на декларування, проведення консультацій і прийняття іспитів у встановленому законодавством порядку.

Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів в митний орган призначення, передбачених п. 1, 2 і 4 частині першій ст. 161 МКУ (надання власником товарів (уповноваженим їм особою) гарантій митним органам, охорона і супровід товарів митними органами, перевезення на умовах конвенції МДП), і має ліцензію на право ведення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у області митної справи (6).

Митним перевізником може бути тільки підприємство - резидент (юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи).

Ліцензія на право здійснення діяльності митного перевізника є дійсною на всій митній території України.

Митна логістика характеризується комплексною структурою, яка включає компонентну, регіональну і функціональну структури. Компонентна структура митної логістики розглядає логістичні особливості митних режимів.

Митний кодекс України кваліфікує митні режими як комплекс митних операцій, пов'язаних з процесом фізичного переміщення зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон.

1.2 Митний режим

Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон для митних цілей.

Митний кодекс України включає 13 видів митних режимів, зокрема:

1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивіз); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території; 11) переробка за межами митної території; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави.

Дамо їх коротку характеристику.

Імпорт - це митний режим, згідно якому товари ввозяться на митну територію України для вільного звернення без обмеження терміну їх перебування на цій території і можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Реімпорт - це митний режим, згідно якому товари, які походять з України і вивезені за межі митної території України згідно митному режиму експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством термін, ввозяться на митну територію України для вільного звернення на цій території.

Експорт - це митний режим, згідно якому товари вивозяться за межі митної території України для вільного звернення без зобов'язання про їх повернення на цю територію і без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Реекспорт - це митний режим, згідно якому товари, які походять з інших країн, не пізніше, ніж у встановлений законодавством термін з моменту їх ввезення на митну територію України, вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Транзит - це митний режим, згідно якому товари і транспортні засоби переміщаються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Тимчасове ввезення (вивіз) - це митний режим, згідно якому товари можуть ввозитися на митну територію України або вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, окрім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування.

Митний склад - це митний режим, згідно якому ввезені з-за кордонів митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягнення податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання і інших обмежень в період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивозу за межі митної території України.

Спеціальна митна зона - це митний режим, згідно якому до товарів, які ввозяться на території спеціальних (вільних) економічних зон з-за кордонів митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій вказаних зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачене законом.

Магазин безмитної торгівлі - це митний режим, згідно якому товари (а також супутні товарам роботи), не призначені для споживання на митній території України, знаходяться і реалізуються під митним контролем в пунктах пропуску на митній межі України, відкритих для міжнародного повідомлення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без стягнення мита, податків, встановлених на експорт і імпорт таких товарів, і без застосування заходів нетарифного регулювання.

Переробка на митній території України - це митний режим, згідно якому ввезені на митну територію України товари, які походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивозу за межі митної території України продуктів переробки згідно митному режиму експорту.

Переробка за межами митної території України - це митний режим, згідно якому товари, які знаходяться у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного і нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України і подальшого повернення до України.

Знищення або руйнування - це митний режим, згідно якому товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем або приводяться в стан, який виключає їх використання, без стягнення податків, встановлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, які знищуються або руйнуються.

Відмова на користь держави - це митний режим, згідно якому власник відмовляється від товарів, які знаходяться під митним контролем, без будь-яких умов в свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не стягуються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (5).

1.3 Регіональна структура митної логістики

Регіональна структура митної логістики включає шість рівнів регіональних логістичних для митниці систем, в яких реалізуються митні режими щодо потоки митної переробки вантажів.

Це локальний, мікро, мезо, макро, мега і мета рівні.

На локальному рівні логістична для митниці діяльність здійснюється на митних постах і пунктах пропуску.

Україна граничить з сімома країнами, на кордонах з якими визначено 234 пункти пропуску, з яких міжнародних - 144, міждержавних - 36, місцевих - 55. На даний час працює 210 пунктів пропуску, в т.ч. міжнародних і міждержавних: для залізничного повідомлення - 42, повітряного - 18, морського і річкового - 39, поромного - 4, автомобільного - 77.

По країнах - сусідам України доводиться: Росія - 27 митних постів і 41 пункт пропуску; Молдова - відповідно 17 і 39; Румунія - 9 і 17; Польща - 5 і 16; Білорусь - 5 і 15.; Угорщина 5 і 7; Словаччина 6 і 5.

Якщо врахувати протяжність межі України з кожною з вищезгаданих країн, то в середньому на один український прикордонний митний об'єкт доводиться 54,2 км межі з Білоруссю, 28,2 км - з Росією, 23,5 км - з Польщею, 29,9 км - з Румунією, 20,7 км - з Молдовою, 9,6 км - з Угорщиною і 7,5 км - із Словаччиною.

Таким чином, найбільш насиченим митною інфраструктурою є західний напрям зовнішньоторговельних зв'язків України.

Мікрорівень регіональних логістичних для митниці систем представлений митницями - базовими підрозділами ДМСУ, на які покладена безпосередня відповідальність за здійснення митної діяльності.

Митниці діляться на зовнішні, внутрішні, на межах спеціальних економічних зон; а також на митниці місця відправлення і місця призначення. Станом на 2009 р. в Україні були наявні 44 митниці, 36 з яких мали статус прикордонних.

На мезорівні логістична для митниці діяльність зосереджується в регіональних митницях. До 01.01.2007 р. їх в системі ДМСУ було десять:

Київська, Дніпровська, Донбасівська, Подільська, Північна, Чорноморська, Карпатська, Східна, Західна, Кримська.

З 01.01.2007 р. кількість регіональних митниць зменшена до шести:

Західна, Центральна, Східна, Південна, Кримська, Київська.

Окрім цього, виділяють митниці прямого підпорядкування: Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична і Оперативна (Інформаційна).

Із зменшенням числа регіональних митниць істотно змінилися їх функції: якщо раніше вони виконували контролюючу, то нині - що координує, пов'язану зокрема із створенням "електронної митниці"

Макрорівень логістичних для митниці систем - це рівень національної митної системи.

Митна система держави визначається як сукупність форм, засобів і методів державного регулювання експорту і імпорту товарів, що є важливим елементом системи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Митна система держави формується як результат її митної політики. Матеріальною основою митної системи держави є митна інфраструктура, яка включає матеріально-технічну базу митних органів і соціальну інфраструктуру.

Україна нині має в цілому сформовану митну систему, яка складається з центрального органу управління, 6 регіональних митниць, 44 митниці, 234 митних постів і пунктів пропуску, 12 спеціалізованих митних установ.

Митна система України на сьогодні в основному задовольняє митні вимоги держави на всіх геополітичних напрямах її діяльності, по всій довжині сухопутного кордону з сусідніми державами, а також на морській і повітряній межах. Одночасно продовжується процес подальшого облаштування митної межі України згідно європейським вимогам.

Мегарівень логістичних для митниці систем - це рівень інтеграційних угрупувань країн світу, тобто митних союзів.

Як приклад, можна привести ЄС, який створив єдину митну систему Співтовариства і прийняв Митний кодекс ЄС.

З розширенням ЄС до 27 країн - членів в 2004 і 2007 рр., на західних сухопутних кордонах України (з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією) вже діють митні вимоги єдиного Митного кодексу ЄС, а не національні митні регуляції вищезазначених держав - сусідів України, які втратили свою силу. В той же час національні митні структури в державах - учасниках ЄС збереглися (наприклад, в Польщі - це Urzed Celny, в Словацькій республіці - Celna Sprava, в Німеччині - Zolldinst). Отже, Україні і її митним структурам необхідно добре знати сучасні особливості митних регуляцій ЄС і, відповідно, співробітничати з митними структурами країн - сусідів на західній межі.

Співпраця ДМСУ з митними установами ЄС нині активно поглиблюється, зокрема, в плані пристосування українських митниць до загальноєвропейських митних вимог з метою ефективного функціонування митної межі України з країнами - членами ЄС.

На метарівні логістичних для митниці систем - в глобальному митному просторі відбувається координація і співпраця таких взаємозв'язаних сфер як зовнішньоторговельна, митниця, транспортно-логістична.

Керує цим процесом Всесвітня митна організація, до якої належить нині 137 країн, в т.ч. Україна. Всесвітня митна організація (ВМО) в 1994 р. стала правонаступником Ради митної співпраці (РМС), заснованої згідно Конвенції від 15 грудня 1950 р.

Нова назва організації свідчить, що за час своєї діяльності РМС перетворився на дійсно глобальний міжурядовий інструмент.

1.4 Міжурядова організація з митних питань (ВМО)

ВМО - єдина всесвітня незалежна міжурядова організація з митних питань, і на сьогодні її членами є 162 країни. ВМО виконує важливе завдання: обґрунтування і узгодження розвитку митних систем держав членів. Важливою складовою цієї роботи є рекомендаційна уніфікація митного законодавства.

Історія ВМО почалася в 1947 р., коли 13 західноєвропейських країн в рамках Комітету Європейського Економічного Співробітництва домовилися заснувати робочу групу, яка б вивчала можливість створення митного союзу, який базувався б на принципах Генеральної угоди за тарифами і торгівлі (ГУТТ) (1947 р.), яке закріпила принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць.

У 1948 р. робочою групою був заснований Економічний комітет і Митний комітет, який надалі перетворився на Раду митної співпраці. Це відбулося в 1952 р., коли набрала чинності Конвенція, про його створення.

Перша сесія Ради відбулася в Брюсселі 26 січня 1953 р., на ній були присутні представники 17 європейських країн - засновників.

З 1983 р. 26 січня святкується у всьому світі як Міжнародний день митника.

Вивчення всіх питань щодо митної співпраці, яким договірні сторони погодилися сприяти згідно основним цілями Конвенції про СТС.

Вивчення технічних аспектів митних систем і пов'язаних з ними економічних чинників, з метою запропонувати членам Ради практичні засоби досягнення по можливості найвищого рівня узгодженості і одноманітності.

Підготовка проектів конвенцій і поправок до конвенцій, а також внесення рекомендацій відносне їх, прийняті зацікавленими членами.

Підготовка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, які були поміщені в результаті роботи Ради і конвенцій, які стосуються номенклатури для класифікації товарів в митних тарифах і оцінки товарів в митних цілях, підготовлених Групою по вивченню можливостей створення Європейського митного союзу, а також здійснення з цією метою функцій, які йому можуть бути безпосередньо надані цими конвенціями згідно їх положень.

Розробка рекомендацій по примиренню, розв'язанню суперечок щодо тлумачення і застосування зазначених вище конвенцій,.

Забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур.

Співпраця з іншими міжурядовими організаціями з питань, які належать до її компетенції.

Вищестоящим органом ВМО є Рада (щорічна сесія), яка складається з представників всіх країн - учасниць і скликається двічі в рік.

Кожна держава - член Організації має один голос і представлено одним делегатом. Рішення Ради (Сесії) приймаються 2/3 голоси присутніх членів Ради.

Рада щорічно вибирає з числа делегатів голову і не менше двох його заступників. Постійно діючий виконавський орган ВМО - Генеральний секретаріат з штаб-квартирою в Брюсселі, очолює його Генеральний Секретар, він і є депозитарієм міжнародних договорів у області митної справи. митна логістика режим

Основні органи - це Політична комісія у складі 24 члена і Фінансовий комітет у складі 17 членів, вони готують різні матеріали і рекомендації, які надалі затверджуються Радою ВМО. Основні органи керуються рекомендаціями технічних комітетів, до яких відносяться: Постійний технічний комітет, Комітет з номенклатури, Комітет з правового захисту, Комітет з Гармонізованої системи, Технічний комітет за оцінкою товарів в митних цілях, Технічний комітет з правил походження товарів (мал. 4).

Постійний технічний комітет створюється з представників членів організації. Кожен член може призначити одного делегата і одного або більше заступників як представників Комітету. Представники повинні бути посадовцями із спеціальними знаннями з питань митної практики, при них можуть бути і експерти. Постійний технічний комітет скликається не менше чотирьох разів на рік.

До його основних завдань належать такі:

- вивчення питань, які стосуються співпраці в митній області, підготовка пропозицій, направлених на забезпечення гармонізації і уніфікації митних систем;

- підготовка проектів і рекомендацій по окремих аспектах митної справи;

- розповсюдження інформації щодо митних процедур, а також розвиток зв'язків з суміжними міжнародними організаціями;

- розробка міжнародних митних норм і підготовка глосарію для створення одноманітності в міжнародній митній термінології;

- обмін з міжнародними організаціями - спостерігачами або безпосередня співпраця експертів для вивчення питань, які представляють взаємний інтерес.

Комітет розглядає суто спеціальні питання, винесені на засідання членами ВМО або міжнародними організаціями. Він прагне задовольнити потреби як міжнародних управлінь і служб, зацікавлених в міжнародній співпраці з метою обміну досвідом, так і міжнародних організацій, які стикаються з митними питаннями при рішенні своїх проблем.

Комітет з номенклатури товарів відповідає за виконання положень Конвенції про номенклатуру для класифікації товарів в митних тарифах. У конвенції розроблена загальна основа для класифікації товарів в національних митних тарифах, забезпечена одноманітність класифікації товарів. Цей Комітет складається з представників держав - учасниць Конвенції і звичайно скликається двічі на рік.

Завдання Комітету з номенклатури: підготовка рішень з питань, які викликають труднощі у національних органів і міжнародних організацій; узгодження позицій митних органів; забезпечення одноманітності в тлумаченні і застосуванні номенклатури. З цією метою Комітет поширює інформацію щодо застосування номенклатури, вивчає національну методику і практику класифікації товарів в митних цілях, дає рекомендації державам - учасницям щодо збереження одноманітності в тлумаченні і застосуванні номенклатури, готує проекти поправок до Конвенції по митній номенклатурі.

Комітет з Гармонізованої системи був заснований згідно ст. 7 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів. Комітет складається з представників договірних сторін Конвенції, скликається на засідання Генеральним секретарем за загальним правилом не рідше за два рази на рік. У Комітеті кожна договірна сторона має один голос, це правило розповсюджується і на Митний або Економічний союз.

У разі потреби Комітет може створювати підкомітети або робочі групи і визначає склад, виборчі права і регламент цих органів. Комітет з Гармонізованої системи виконує такі функції:

- пропонує будь-які поправки до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів, які вважають ним бажаними, з урахуванням потреб користувачів, змін в технології і структурі міжнародної торгівлі;

- складає пояснення, принципи класифікації і інші рекомендації, які стосуються тлумачення Гармонізованої системи;

- розробляє рекомендації з метою забезпечення одноманітного тлумачення і застосування Гармонізованої системи;

- порівнює і поширює інформацію щодо застосування Гармонізованої системи;

- за власною ініціативою або на прохання надає відомості і рекомендації з усіх питань, які стосуються класифікації товарів в Гармонізованій системі, державам - членам ВТО, а також міжурядовим організаціям;

- на кожній сесії Ради звітує про свою діяльність, включаючи проекти поправок, пояснень, принципів класифікації і інших рекомендацій;

- здійснює щодо Гармонізованої системи все інші права і функції, які Ради або договірні сторони вважають необхідними.

Комітет за оцінкою товарів в митних цілях займається спостереженням за виконанням Конвенції про митну оцінку товарів. Мета цієї Конвенції полягає в максимальній одноманітності при оцінюванні товарів, спрощенні ведення переговорів за митними тарифами.

Завданням Комітету є забезпечення одноманітності тлумачення і застосування принципів щодо визначення вартості товарів, які знаходяться в обігу світової торгівлі. Комітет зобов'язаний поширювати інформацію про методи оцінювання товарів сторонами Конвенції, вивчати національні правила, процедури і практику країн - учасниць Конвенції щодо оцінки товарів. Він розглядає закони країн - учасниць у області методів митної оцінки і займається визначенням термінів і понять для митних цілей.

Особливістю організаційної структури ВМО є те, що вона створює спеціальні підрозділи по реалізації укладених під її егідою міжнародних договорів.

Наприклад, був створений Комітет з номенклатури, передбачений Конвенцією про номенклатуру для класифікації товарів в митних тарифах, Комітет з митної оцінки, передбачений Конвенцією про оцінку товарів в митних цілях. ВМО може створювати і інші комітети у разі виникнення такої необхідності для реалізації цілей конвенцій, поміщених в її рамках.

Діяльність ВМО має широке географічне представництво, яке зумовило перехід до її роботи за регіональним принципом. Нині вона включає шість регіонів:

§ Північна Африка, Близький і Середній Схід;

§ Західна і Центральна Африка;

§ Східна і Південна Африка;

§ Далекий Схід, Австралія і Океанія;

§ Північна, Південна, Центральна Америка і Каріби;

§ Європа.

Україна разом з пострадянськими країнами - членами належить до регіону Європи.

19 червня 1992 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України "Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митної Співпраці", згідно якої Україна стала повноправним членом Організації. Участь України в роботі ВМО сприяє процесам уніфікації деяких питань внутрішніх митних процедур з діючими міжнародними стандартами в цій області, впливає на розвиток міжнародної митної співпраці з країнами-членами.

Митну товарну номенклатуру використовують для потреб міжнародної торгівлі. Глобальною багатобічною угодою у області митних тарифів є ГАТТ/ВТАО, яка зіграла основну роль в лібералізації світової митної політики шляхом здійснення "митного роззброєння" (тобто консолідації і зменшення митниць мита).

Якщо в 1950 - х рр. середній митний тариф в світі складав 25-30 %, то нині - менше 5 %. Разом з тим відбувається уніфікація митної політики держав миру. Вступ України у ВМО (2008 рік) вимагає подальшої гармонізації національної митної політики і практики з світовою.

1.5 Функціональна структура митної логістики

Функціональна структура митної логістики розкриває логістичні особливості здійснення митної діяльності в ході зовнішньоекономічних перевезень вантажів автомобільним, повітряним, залізничним і водним (морським і річковим) видами транспорту, а також на трубопровідному транспорті і лініях електропередачі.

Транспортні засоби, якими переміщаються громадяни і товари через митний кордон України, підлягають митному контролю і митному оформленню. Митні процедури, які здійснюються під час митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, якими переміщаються громадяни і товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, окрім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, і відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій і обмежень в торгівлі з окремими країнами.

Митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними контрольними службами по загальних технологічних схемах з визначенням часу і послідовності виконання кожною службою своїх безпосередніх обов'язків. З метою прискорення здійснення митних процедур під час переміщення транспортних засобів через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного і залізничного транспорту зобов'язані сприяти посадовцям митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків.

Особи, які переміщають товари під митним контролем автомобільним транспортом, зобов'язані:

- доставити товари за місцем призначення із збереженням митних забезпечень;

- не починати розвантаження або перевантаження товарів без дозволу митного органу;

- пред'явити митниці органу необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення документи;

- у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати розвантаження, вантаження, розпаковування і упаковку товарів і пред'являти їх до митного контролю.

Автотранспортний засіб, який використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом. Відомості про автотранспортний засіб, який перевозить товари, вносяться в митну декларацію, якій оформлені ці вантажі, а також в книжку міжнародного дорожнього перевізника (далі - МДП), передбачену Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р. (Конвенцією МДП 1975 р.), товаротранспортні накладні, дорожні листи, провізні та інші супровідні документи, передбачені законодавством.

Переміщення товарів через митний кордон України повітряним транспортом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані митні органи. Командир повітряного судна зобов'язаний представити для здійснення митного контролю такі документи:

- генеральну декларацію;

- документи про поштові відправлення, товарах і товаросупровідні документи;

- інші документи, передбачені Митним кодексом України, (ТЧУ) законами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або вантаження товарів в нього надається після перевірки представлених документів і встановлення їх відповідності вимогам ТЧУ. Товари, які перевозяться транзитними авіапасажирами (за винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають обкладенню податками і зборами і безперешкодно переміщаються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

У зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені Митним кодексом України. Розвантажувальні, вантажні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок. Під час вступу під митний контроль товарів, які перевозиться залізничним транспортом, працівники залізничної станції подають в митний орган:

- передавальну відомість (багажний список);

- залізничні накладні;

- інші документи, передбачені ТЧУ, міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, і іншими законами України.

Залізниця несе відповідальність за втрату або неналежну доставку товарів, які знаходяться під митним контролем, до митного органу призначення. Митний контроль товарів і транспортних засобів в міжнародному залізничному повідомленні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири потягів міжнародного повідомлення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху потягу за погодженням між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у області митної справи, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в справах охорони державного кордону України і центральним органом виконавчої влади у області транспорту. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу і органу охорони Державного кордону України.

На водному транспорті митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю на території морських і річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень. Зони митного контролю в морських і річкових портах розташовуються в межах, відведених адміністрацією цих портів, територій і акваторій. Судно закордонного плавання протягом всього часу стоянки в порту знаходиться під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і повторний огляд судна, пломбування і опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, без наявності підстав для ввезення на митну територію України, вивозу за межі митної території України або транзиту через територію України. Розвантаження товарів з судів закордонного плавання і вантаження товарів на вказані судна здійснюються з дозволу митного органу і під його контролем згідно товаросупровідним документам, передбаченим законодавством України. Пропуск через митний кордон України товарів, які перевозяться в міжнародному водному повідомленні, здійснюється на підставі оформлених митних декларацій.

Судна каботажного плавання, які плавають під Державним прапором України, а також судна каботажного плавання, які плавають під іноземним прапором, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади у області транспорту, знаходяться під митним контролем протягом всього часу каботажу. Митниця оформлення таких суден здійснюється документально після повернення з рейсу на підставі письмового повідомлення капітана судна про те, що судно під час рейсу не заходило в порти інших держав і не причалювало до судів закордонного плавання, а при виході в рейс - що цим рейсом не передбачається заходження в порти інших держав і причалювання до судів закордонного плавання.

Митний контроль товарів, які переміщаються через митний кордон України трубопровідним транспортом і електронним транспортом (лініями електропередачі), зокрема з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Для митного оформлення товарів, які переміщаються трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- акт (акти) приймання-передачі товару;

- сертифікат якості;

- фактуру рахунку (інвойс);

- маршрутну телетайпограму;

- дозволи (ліцензії) відповідних органів державної влади;

- інші документи, передбачені ТЧУ і законами України.

Для митного оформлення електроенергії декларант подає митному органу такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- довідку-підтвердження відповідного підприємства про кількість електроенергії, яка переміщається через митний кордон України;

- інші документи, передбачені цим Кодексом і іншими законами України.

Висновки. Митна логістика інтегрує такі важливі функції митної діяльності, як тарифно-регулююча, інформаційно-аналітична, контрольно-пропускна і фінансово-економічна. Метою логістизації митної діяльності є, перш за все, ефективна логістична організація всіх видів потоків, які існують в митній справі, і їх прискорення.

Зокрема, це відноситься до зовнішньотоварних, інформаційних фінансових потоків, які в сукупності формують інтегрований товарно-інформаційно-фінансовий потік, контролювати який є службовий обов'язок таких структур митної служби, як митні пости і митниці, зокрема під час перетину цим інтегрованим потоком митної межі держави. Інтегрований характер логістичних для митниці потоків відповідає комплексній структурі митної логістики, яка включає компонентну, регіональну і функціональну структури. Компонентна структура митної логістики розкриває логістичні особливості митних режимів, згідно Митному кодексу України. Регіональна структура характеризує регіональні логістичні для митниці системи, зокрема локальні (митний пост), мікрорівня (митниця), мезорівня (регіональна митниця), макрорівня (митна служба держави), мегарівня (митна система інтеграційного об'єднання країн) і метарівня (глобальний митний простір). Функціональна структура митної логістики відображає особливості митної діяльності на автомобільному, залізничному, повітряному, водному (морському і річковому), трубопровідному і електронному видах транспорту.

Література

1. Митний кодекс в України від 15 січня 2003 р. - К.: Атіка, 2003. - 160 с.

2. Смирнов І.Г. Логістична функція митної діяльності в Україні //Logistics. - 2007. - №8. - С. 12-16.

3. Смирнов І.Г. Митна логістика: компонентна структура//Наук. вісник Волинськ. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - 2007. - №2. - С. 160-168.

4. Горб К.М., Олексієнко О.Ю. Аналіз митного забезпечення прикордонних територій України//Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІV Міжн. наук. - практ. конф. Тому 2. - Луцьк: Вежа, 2007. - С. 183-189.

5. Смирнов І.Г., Хільчевська І.Г. Логістика у зовнішньоекономічній діяльності//Регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. / За ред. І.І. Дахна. - К.: ЦУЛ, 2009. - С. 65-150.

6. Основи митної справи в Україні: підручник / За ред. П.В. Пашка. - К.: Знання, 2008. - С. 158.

7. Павлов А.П. Українська митниця на шляху відродження та розвитку: Правові та історичні аспекти. - К.: Акцент, 2002. - 417 с.

Размещено на Allbest.ru

...