Зони митного контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зони митного контролю



План

1. Поняття митного контролю

2. Місця розташування зон митного контролю

3. Права митних органів щодо здійснення митного контролю. Особливості процедури митного контролю

Список використаної літератури



1. Поняття митного контролю

митний переміщення кордон

Митний контроль -- сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України.

В інтерпретації оновленої Кіотської конвенції митний контроль (Customs control) -- це заходи, які використовують митниці для гарантування виконання митного законодавства.

Українське трактування митного контролю хоч і страждає надмірною конкретизацією, за змістом відповідає міжнародному розумінню цього терміна.

Проходження митного контролю є необхідною, але не достатньою умовою завершення митного оформлення (окрім митного контролю, товари та предмети, що переміщуються через митний кордон України, можуть підлягати також санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю). З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю. У даній роботі спробуємо дослідити особливості формування та функціонування зон митного контролю. Мета митного контролю складається в перевірці дотримання законності переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а також дотримання умов обраного митного режиму й здійснення підприємницької діяльності в сфері митної справи.

Інститут митного контролю розуміється подвійно: по-перше, як загальний статус (правовий режим) переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів. По-друге, як сукупність перевірочних заходів. Як об'єкт митного контролю варто виділити державні інтереси, що укладаються в забезпеченні дотримання фізичними особами й учасниками ЗЕД положень, що регулюють переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а також здійснення діяльності, контроль за якою покладений на митні органи.

В залежності від того, на що безпосередньо спрямовано перевірочну діяльність митних органів, виділяють наступні предмети митного контролю:

товари й транспортні засоби (переміщувані або переміщені через митний кордон);

документи й відомості, необхідні для митних цілей;

підприємницька діяльність, контроль за якою покладений на митні органи.

Останній з перерахованих вище предметів митного контролю відображає одну важливу його особливість - випадки, безпосередньо не пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів. Оскільки немає переміщення, виходить, немає й митного оформлення (за винятком випадків зміни митного режиму), а це вже надає самостійність митному контролю, відокремлюючи його від процедури митного оформлення. Будучи систематичною перевіркою діяльності, даний вид контролю може бути позначений наглядом. На відміну від контролю конкретних предметів (товарів, документів, транспортних засобів) митний нагляд -- перевірка більше абстрактна й містить у собі безліч предметів (порядок ведення обліку товарів, що зберігаються на митних складах, працездатність охоронної сигнализація, дотримання пропускного режиму на території складу тимчасового зберігання, дотримання порядку проведення операцій з товарами, що зберігаються, і ін.).

Документи, необхідні для митного контролю можуть розглядатися як предмети контролю як при оформленні переміщуваних товарів і транспортних засобів або оформленні зміни митного режиму, так і при проведенні митного нагляду. Причому по призначенню їх можливо розділити на кілька видів:

документи, необхідні для митного оформлення й контролю;

документи, необхідні для контролю (нагляду).

Таким чином, митний контроль як перевірка - це здійснювана митними органами України перевірка переміщуваних через митний кордон товарів і транспортних засобів, документів і відомостей, необхідних для митних цілей, а також нагляд за підприємницькою діяльністю (ринок митних послуг) у сфері митної справи.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 41 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Митного кодексу України. У відповідності с. 42 під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

У ст. 43 Митного кодексу вказується, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Митний контроль закінчується:

у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

При виборі форм митного контролю використається система керування ризиками. При цьому під ризиком розуміється ймовірність недотримання митного законодавства України.

Митні органи перевіряють документи й відомості, представлені при митному оформленні товарів і транспортних засобів відповідно до Митного кодексу України, з метою встановлення дійсності документів і вірогідності відомостей, що втримуються в них, а також правильності їхнього оформлення.

Перевірка вірогідності відомостей, представлених у митні органи при митному оформленні, здійснюється шляхом їхнього зіставлення з інформацією, отриманої з інших джерел, у тому числі за результатами проведення інших форм митного контролю, аналізу відомостей спеціальної митної статистики, обробки відомостей з використанням програмних засобів, а також іншими способами, не забороненими законодавством України.

При виробництві митного оформлення товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон, посадових осіб митних органів вправі проводити усне опитування фізичних осіб, а також осіб, що є представниками організацій, що володіють повноваженнями відносно таких товарів і транспортних засобів, без оформлення пояснень зазначених осіб у писемній формі.

Отримання пояснень - одержання посадовою особою митного органа відомостей про обставини, що мають значення для проведення митного контролю, від декларантів, осіб що мають відношення до переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон і привабливі такі відомості. Пояснення оформляється в писемній формі.

Митне спостереження - гласне, цілеспрямованим, систематичним або разовим, безпосереднім або опосередковане (із застосуванням технічних засобів) візуальне спостереження вповноваженими посадовими особами митних органів за перевезенням товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, здійсненням з ними вантажних і інших операцій.

Митний огляд товарів і транспортних засобів - зовнішній візуальний огляд товарів, багажу фізичних осіб, транспортних засобів, вантажних ємностей, митних пломб, печаток і інших коштів ідентифікації товарів для цілей митного контролю, проведений уповноваженими посадовими особами митного органа, якщо такий огляд не зв'язаний з розкриттям транспортного засобу або його вантажних приміщень і порушенням упакування товарів. У зоні митного контролю митний огляд товарів і транспортних засобів може проводитися під час відсутності декларанта, інших осіб, що володіють повноваженнями відносно товарів і транспортних засобів, і їхніх представників, за винятком випадків, коли зазначені особи виявляють бажання бути присутнім при митному огляді.

Митний огляд - проведений уповноваженими посадовими особами митного органа огляд товарів і транспортних засобів, зв'язаний зі зняттям пломб, печаток і інших коштів ідентифікації товарів, розкриттям упакування товарів або вантажного приміщення транспортного засобу або ємностей, контейнерів і інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари. Митний огляд товарів проводиться після прийняття митної декларації на товари. До подачі митної декларації на товари, увезені на митну територію України, митний огляд може проводитися з метою ідентифікації товарів для митних цілей або при наявності інформації про порушення митного законодавства України з метою перевірки такої інформації, а також проведення митного контролю на основі вибіркової перевірки.

Особистий огляд як виняткова форма митного контролю може бути проведений за рішенням начальника митного органа або особи, його що заміщає, при наявності підстав припускати, що фізична особа, що випливає через Державний кордон України й, що перебуває в зоні митного контролю або транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародного повідомлення, приховує при собі й добровільно не видає товари, заборонені відповідно до ввозу на митну територію України й вивозу із цієї території або переміщувані з порушенням порядку, установленого Митним кодексом України.

Рішення про проведення особистого огляду приймається начальником митного органа або особою, його що заміщає, у писемній формі шляхом накладення резолюції на рапорті посадової особи митного органа або оформляється окремим актом. Перед початком особистого огляду посадова особа митного органа зобов'язано оголосити фізичній особі рішення про проведення особистого огляду, ознайомити фізична особа з його правами й обов'язками при проведенні такого огляду й запропонувати добровільно видати приховувані товари.

Факт ознайомлення фізичної особи з рішенням про проведення особистого огляду засвідчує зазначеною особою шляхом відповідного напису на рішенні про проведення огляду. У випадку відмови від здійснення таких дій про це робиться оцінка на рішенні про проведення особистого огляду, засвідчувана підписом посадової особи митного органа, що оголосив рішення про проведення особистого огляду. Митні органи здійснюють перевірку наявності на товарах або їхньому впакуванні спеціальних марок, ідентифікаційних знаків або інших способів позначення товарів, використовуваних для підтвердження легальності їхнього ввозу на митну територію України у випадках, передбачених законами й іншими правовими актами України. Відсутність на товарах спеціальних марок, ідентифікаційних знаків або інших способів позначення товарів розглядається як підтвердження факту ввозу товарів на митну територію України без виробництва митного оформлення й випуску товарів, якщо особа, у якого такі товари виявлені, не доведе зворотне.

Огляд приміщень і територій проводиться з метою підтвердження наявності товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, у тому числі умовно випущених, на складах тимчасового зберігання, митних складах, у приміщеннях магазина безмитної торгівлі, а також в осіб, у яких повинні перебувати товари відповідно до умов митних процедур або митних режимів, передбачених МКУ. Огляд приміщень і територій проводиться при наявності інформації про втрату товарів і (або) транспортних засобів, їхньому відчуженні або про розпорядження ними іншим способом або про їхнє використання в порушення вимог і умов, установлених МКУ, для перевірки такої інформації, а також на основі вибіркової перевірки. Проведення огляду житлових приміщень не допускається. Митні органи проводять митну ревізію - перевірку факту випуску товарів, а також вірогідності відомостей, зазначених у митній декларації й інших документах, що представляють при митному оформленні, шляхом зіставлення цих відомостей з даними бухгалтерського обліку й звітності, з рахунками, з іншою інформацією осіб, зазначених у МКУ.

Митний огляд товарів і транспортних засобів, митний огляд, огляд приміщень і територій, а також особистий огляд і митна ревізія оформляються актом за формою, обумовленої федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим в області митної справи, що складається у двох екземплярах.

Необхідно відзначити, що митний контроль як перевірка - є одна з його характеристик, інша ж розкриває його як правовий режим, що здобувається товарами й транспортними засобами через і в чинність їхнього переміщення через митний кордон України. В ст.44 Митного кодексу України говориться, що товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце. Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Ст. 45 встановлює, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу. Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

2. Місця розташування зон митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України порядок створення зон митного контролю, режим їх функціонування відповідно до цього Кодексу визначаються Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. У ст. 50 вказується, що у зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску на митному кордоні України, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать іншим органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 Митного кодексу України, розміщуються з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. Порядок надання таких дозволів визначається Кабінетом Міністрів України.

Ст. 51 передбачає, що режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю. Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи. Згідно “Положення про зону митного контролю” затвердженого наказом Державного митного Комітету України від 6 червня 1995 року № 198 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 травня 1995 року за М152/688 визначається порядок створення зон митного контролю, межі таких зон, режим переміщення товарів та інших предметів на територію таких зон або за межі цих територій, режим доступу осіб в такі зони, а також права і обов'язки службових осіб митних органів по створенню і забезпеченню режиму в зонах митного контролю.

Під «пунктом пропуску через державний кордон України» у цьому положенні розуміється ділянка місцевості або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту, аеропорту (аеродрому) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Під «зоною митного контролю» - частина пункту пропуску на митному кордоні України або в інших місцях території, в межах якої митниця здійснює митний контроль. Під «режимом зони митного контролю» - порядок доступу та перебування в таких зонах, включаючи службових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, та громадян, які проходять митний контроль або уповноважені пред'явити такому контролю товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів ш межі зони митного контролю.

Зони митного контролю створюються з метою запобігання спробам з боку юридичних та фізичних осіб переміщення через митний кордон товарів та інших предметів з порушенням законодавства України. У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з Прикордонними військами України встановлюють зони митного контролю. Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожного пункту пропуску в місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів та інших предметів:

в автомобільних пунктах пропуску - на смугах руху легкового та вантажного автотранспорту, в залах митного огляду та інших приміщеннях митних органів;

в залізничних пунктах пропуску:

а) пасажирських - в залах митного огляду, на перонах та в пасажирських поїздах закордонного прямування під час здійснення митного контролю;

б) вантажних - на оглядових майданчиках, контейнерних терміналах та інших місцях, які визначені на території залізничних станцій для оформлення вантажів;

в авіаційних пунктах пропуску - в залах митного огляду, на стоянках і в літаках з початком митного оформлення до відправлення, та в інших місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів і багажу;

в морських та річкових пунктах пропуску - в залах митного огляду, на суднах під час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначені в портах для оформлення вантажів і пасажирів.

В зонах митного контролю розмішуються тільки споруди та об'єкти прикордонних і митних органів, які необхідні для технологічного процесу. Об'єкти інших державних контрольних органів розміщуються за межами зон митного контролю. Доступ у зони митного контролю дозволяється тільки службовим особам, які безпосередньо беруть участь у технології контролю, а також співробітникам спеціальних підрозділів органів МВС та СБ України за письмовим розпорядженням керівників цих підрозділів при здійсненні заходів по боротьбі зі злочинністю.

Громадяни, що перетинають митний кордон України, представники організацій, підприємств та установ, що отримують чи відправляють товари та інші предмети, допускаються до зон митного контролю на підставі дійсних для виїзду/в'їзду документів чи транспортних та інших документів на отримання/відправку товарів чи інших предметів. Службові особи, що мають доступ у зони митного контролю, можуть пересуватися в них тільки в межах, необхідних для виконання своїх прямих службових обов'язків. Такі службові особи не повинні мати при собі цінностей та предметів, вивезення або ввезення яких на митну територію України заборонено чи обмежено митними правилами. Доступ у зони митного контролю у випадках, не передбачених вище, може бути дозволений начальниками контрольно-пропускного пункту Прикордонних військ і митниці або їх заступниками.

Постанова від 25 грудня 2002 р. N 1947 “Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України” визначає відповідно до Митного кодексу України механізм створення зон митного контролю та їх режим. Зони митного контролю створюються з метою здійснення митними органами митних процедур, щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, запобіганням і припиненням контрабанди та порушень митних правил.

Зони митного контролю створюються митними, органами:

у межах пунктів пропуску через державний кордон;

у межах прикордонної смуги на державному кордоні;

у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях;

територіях підприємств;

на територіях спеціальних митних зон;

в інших, визначених ними місцях.

Зони митного контролю у межах пунктів пропуску через державний кордон створюються Держмитслужбою за погодженням з Держкомкордоном та Мінтрансом.



3. Права митних органів щодо здійснення митного контролю. Особливості процедури митного контролю

Згідно зі ст. 53 Митного кодексу України Митні органи, будучи самостійній складовій частиною системи виконавчої влади, винятково й безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи у межах своїх повноважень мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав. Шляхом установлених законодавством форм і методів вони виконують свої функції й реалізують повноваження в області переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, застосовують коштів митного регулювання, стягують митні платежі, мита, податки, здійснюють митний контроль і митне оформлення. Вони здійснюють діяльність, що по своєму юридичному змісті є розпорядницькою. У межах своєї компетенції вони видають нормативні й інші юридичні акти по митній справі.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються Митним Кодексом та іншими законами України. Митні органи створюються, реорганізуються й ліквідуються вищими органами. Митні органи являють собою єдину систему, у яку входять Державний митний комітет, регіональні митні керування, митниці , митні пости. У сфері митного контролю створене керування по митному контролі, що планує роботу митних органів по здійсненню митного контролю й організує в цих цілях взаємодія із прикордонними військами, санітарно-карантинними, ветеринарними й іншими державними органами. У керуванні розробляються рекомендації щодо зон митного контролю, скарги на дії посадових осіб митного органа. У складі керування три відділи: відділ по створенню й розвитку митної інфраструктури, відділ по організації контролю в неторговому обороті, відділ по організації контролю в торговельному обороті. Також у керуванні створений відділ валютного контролю, що керує діяльністю підлеглих йому відділів, груп валютного контролю в митних органах, створених на місцях. У відділі валютного контролю здійснюється контроль за змістом валютних пунктів, перевірка контрактних і платіжних документів, збирається інформація про порушення валютного законодавства.

Регіональне митне керування з питань митного контролю організує й контролює виробництво органами нижчого підпорядкування митного контролю. Воно перевіряє правильне й однакове застосування правил митного контролю.

Митниці з питань митного контролю забезпечують правильне застосування митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України, організують, координують і контролюють проведення посадовими особами митниці й нижчестоящих митних постів, перевірки документів і відомостей, необхідних для митних цілей, митного огляду, включаючи особистий огляд, що є винятковою формою митного контролю, обліку товарів і транспортних засобів. Митні пости, що входять у єдину систему, здійснюють свою діяльність безпосередньо під керівництвом митниці або під керівництвом регіонального митного керування, у випадку безпосереднього підпорядкування керуванню з питань митного контролю. Митні пости здійснюють контроль за дотриманням всіма юридичними й фізичними особами правил, порядку й умов митної справи.

Митний контроль здійснюється відділами митного контролю й митних постів у місцях їхнього розташування й інших місць, обумовлених законодавством про митну справу. Так, Митним кодексом України передбачене створення зон митного контролю, під яким розуміється територія уздовж митного кордону, у місцях митного оформлення, у місцях знаходження митного органа й інших спеціально певних місцях, наприклад, митні склади, склади тимчасового зберігання.

Кодексом також визначені митні режими, які перебувають у зоні митного контролю, відповідно до яких здійснення виробничої й комерційної діяльності, переміщення товарів, транспортних засобів через границю таких зон і в їхніх межах допускаються тільки з дозволу митних органів і під їхнім контролем.

Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання:

а) захист економічних інтересів України;

б) контроль за додержанням законодавства України про митну справу;

в) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;

г) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

е) комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;

є) здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України;

ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;

з) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

й) співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;

І) ведення митної статистики.

Державний митний комітет України утворюється Президентом України. Голова Державного митного комітету України призначається відповідно до чинного законодавства України.

Територіальні митні управління створюються Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація і ліквідація митниць та інших митних установ України здійснюється Державним митним комітетом України за погодженням з Міністерством фінансів України. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та створення інфраструктури митних органів України здійснюється за рахунок державного бюджету. Митні органи України, морські та річкові судна, які перебувають в їх розпорядженні, мають прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, ще перебувають у розпорядженні митних органів України, мають розпізнавальний знак. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами.

Державні та інші органи, що відповідно до законів України не здійснюють загального керівництва митною справою, не вправі приймати рішення, які входять у компетенцію митних органів України, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів. У разі виявлення під час здійснення митного контролю ознак злочинів, що не належать до контрабанди, начальник митного органу України чи особа, яка його заміщує, повідомляє наявні дані органам попереднього слідства. У свою чергу інші правоохоронні органи повідомляють митним органам України наявні факти правопорушень, пов'язаних з порушенням митних правил або контрабандою.

Товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю.

Митне оформлення може бути завершено тільки після закінчення зазначених видів контролю. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на своєчасне і повне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів, а також із змінами в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються митної справи.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни мають право на безпосереднє одержання інформації від митних органів, які на їх вимог зможуть на сплатній основі оперативно надавати їм таку інформацію.

Під час здійснення своїх функцій митні органи України можуть співпрацювати з митними та іншими органами іноземних держав та з міжнародними організаціями.

Держмитслужба має право:

представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

проводити в межах своєї компетенції переговори і укладати угоди з органами та установами іноземних держав;

залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівниками) до розгляду питань, що належать до її компетенції;

утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи;

одержувати безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України статистичні дані, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції.

Держмитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Держмитслужба у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав. Держмитслужба у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення Держмитслужби є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держмитслужба у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Держмитслужби підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством. Державну митну службу України очолює Голова, якого призначає Президент України. Голова несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держмитслужбу завдань і здійснення своїх функцій. Голова Держмитслужби має заступників, які призначаються відповідно до законодавства України. Голова розподіляє обов'язки між заступниками, визначає ступінь відповідальності керівників підрозділів центрального апарату Держмитслужби. Голова Держмитслужби:

здійснює керівництво Держмитслужбою;

організовує роботу колегії Держмитслужби І головує на її засіданнях;

е розпорядником коштів Держмитслужби;

затверджує штатний розпис центрального апарату Держмитслужби і положення про її структурні підрозділи;

призначає у встановленому порядку на посади та звільняє з посад керівників регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, структурних підрозділів центрального апарату Держмитслужби;

присвоює у встановленому порядку персональні звання та вносить Кабінету Міністрів України подання про присвоєння відповідних персональних звань працівникам Держмитслужби;

представляє у встановленому порядку працівників, які найбільше відзначилися в роботі, до нагородження державними нагородами і президентськими відзнаками;

вносить у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законодавчих та інших актів з питань, що належать до повноважень Держмитслужби;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Держмитслужби, обговорення найважливіших напрямів її діяльності в Держмитслужбі утворюється колегія у складі Голови Держмитслужби (голова колегії), заступників Голови Держмитслужби за посадою, інших працівників органів митної служби. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Голови Держмитслужби. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів митної діяльності, обговорення найважливіших програм і вирішення інших питань у Держмитслужбі може бути утворено наукову раду з учених і висококваліфікованих спеціалістів.

Склад ради та положення про неї затверджує Голова Держмитслужби. Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Держмитслужби затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру центрального апарату Держмитслужби затверджує Віце-прем'єр-міністр України. Держмитслужба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Загальні засади діяльності, статус, умови оплати праці, матеріальне і соціально-побутове забезпечення працівників Держмитслужби визначаються законодавством України. Винятковою формою митного огляду є особистий огляд. Його застосування регламентоване статтею 57 Митного кодексу України. Він може бути зроблений за рішенням начальника митного органа або посадової особи, його що заміщає. Особистому огляду може бути піддана будь-яка фізична особа незалежна від громадянства. Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Особистий огляд може бути проведений при наявності достатніх підстав думати, що фізична особа, що випливає через митний кордон України, або, що перебуває в транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародного повідомлення або в зоні митного контролю, приховує при собі й не видає товари, що є об'єктами порушення законодавства України або міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладений на митні органи України. Такими підставами вважаються відповідні відомості, що втримуються в заявах, і повідомленнях українських та іноземних осіб, у матеріалах, що надійшли від інших митних органів України, а також безпосереднє виявлення посадовими особами митного органа будь-яких ознак, прямо або побічно вказують на те, що фізична особа приховує й не видає товари.

Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України. На митному посту особистий огляд може також проводитися за письмовою постановою керівника поста або особи, яка його заміщує, з обов'язковим повідомленням протягом доби керівника відповідного митного органу про підстави і результати такого огляду. Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари.

Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником. Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі. Копія протоколу надається громадянинові. Згідно зі ст. 62 для здійснення митного контролю в порядку, встановленому законодавством України, можуть використовуватися технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров'я людини, тварин та рослин і такі, що не завдають шкоди товарам та транспортним засобам.

В ст. 66 вказано, що звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється Митним Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку. Незастосування митного контролю не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Отже ст. 67 говорить, що митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Щодо спрощеного митного контролю, про який мова йдеться в ст. 68, то регіональні митниці, митниці, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, можуть застосовувати спрощений митний контроль. Спрощений митний контроль застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження. Спрощений митний контроль застосовується митними органами, в яких обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю.

Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного митного контролю, звільняються від подання митної декларації. Звільнення від подання митної декларації не означає звільнення громадян від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України. Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. Про це мова йдеться в ст. 69 Митного кодексу України.

Можна зробити висновок, що тільки митні органи, як органи державної виконавчої влади, мають право здійснювати митний контроль на основі чинного законодавства в сфері митної справи.



Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верхов. Ради України. - 1996.- № 30. - Ст. 141.

2. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Там же. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

3. Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 25.12.2002 р. № 1947 // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 52. - Ст. 2370.

4. Про затвердження Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із залученням митними органами спеціалістів та експертів для участі в здійсненні митного контролю, та у справі про порушення митних правил: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 574 // Там же. - 2003. - № 17. - Ст. 767.

5. Про затвердження Порядку визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2.3.04.2003 р. № 584 // Там же. - Ст. 775.

6. Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. № 476 // Офіц. вісн. України. - 2003. - № 15. - Ст. 656.

7. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 9: Митна справа в Україні. - 448 с.

8. Кивалов С.В. Организационно-правовые основы таможенного дела в Украине. - Одесса, 1994. - 286 с.

9. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. - К.: Юстініан, 2004. - 736 с.

10. Митне право України: Навч. посібник // В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. - X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - 114 с.

11. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: Учеб. пособие для студентов юрид. вузов и фак. - К.: Вентури, 2000. - 208 с.

12. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - К.: Знання, КОО, 2000. - 461 с.

13. Таможенное законодательство Украины (Сб. нормат. актов) / Сост.: Ю.П. Битяк, М.Г. Шульга, В.К. Игонин. - X.: Одиссей, 2004. - 780 с.

14. Митна справа: Словник-довідник. - X.: Кн. рекламне агентство "РА", 2000. - 320 с.

15. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи її Україні (Конспект курсу лекцій програмних тем): Навч. посібник. -К.:КНЕУ, 2001.- 248 с.

16. Основи митної справи: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. - 2-ге вид. - К.: Знання, КОО, 2002. - 318 с.

Размещено на Allbest.ru

...