Україна і Всесвітня митна організація

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“Україна і Всесвітня митна організація”

Дніпропетровськ

2015

Зміст

Вступ

1. Всесвітня митна організація (ВМО): становлення та розвиток

2. Устрій, цілі, інструменти і функції ВМО

3. Держави-члени ВМО

4. Співробітництво Всесвітньої Митної Організації з Україною

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Зацікавленість міжнародного співтовариства у правовому впорядкуванні та розвитку міжнародних митних відносин привела до створення Всесвітньої Митної Організації, в рамках діяльності якої планувалось координувати співробітництво держав щодо митних питань та розробляти єдині міжнародні стандарти в галузі митної справи.

Україна, яка більше двадцяти років тому проголосила курс на інтеграцію у світовий економічний і правовий простір, повинна використати найкращі здобутки як окремих держав, так і міжнародних організацій, щоб знайти своє місце у світовій системі. Безперечно, одним з найбільш гострих питань у сфері економічного розвитку нашої держави, упродовж тривалого часу залишається покращення міжнародного митного співробітництва. Хоча законодавство України у цій сфері постійно змінюється, воно ще далеке від ідеалів. Одним із оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми є використання доробків і стандартів Всесвітньої Митної Організації у сфері митного регулювання.

Саме тому посилення співробітництва України з Всесвітньою Митною Організацією уявляється нагальним засобом, який дасть змогу Україні подолати шлях реформування національного законодавства найменш болісно і створить правове підґрунтя для економічного зростання.

Основною метою діяльності Всесвітньої Митної Організації є усунення перешкод при здійсненні міжнародних економічних чи торгівельних відноси, шляхом уніфікації та гармонізації національних митних систем. Саме правовий статус відображає вплив організації на держав-членів в плані координації дотримання єдиних стандартів у сфері міжнародних митних відносин, що суттєво актуалізує дослідження місця Всесвітньої Митної Організації у системі сучасних міжнародних організацій.

митний всесвітній організація україна

1. Всесвітня митна організація (ВМО): становлення та розвиток

Всесвітня митна організація, ВМО (англ. World Customs Organization, WCO; фр. Organisation mondiale des douanes, OMD) - міжнародна міжурядова організація зі штаб-квартирою в Брюсселі, Бельгія.

На сучасному етапі ВМО являється центральним елементом міжнародно-правового механізму співробітництва в митній сфері. Вона є головною інституційною платформою, у рамках якої здійснюється не тільки співпраця держав, а й окреслюються ключові напрями розвитку міжнародно-правового регулювання відносин у цій сфері.

Робота над створенням організації, яка б стала центром для координації міжнародної митної співпраці держав, розпочалася 12 вересня 1947 року. Саме тоді уряди 13 європейських держав-учасниць Організації європейського економічного співробітництва виявили бажання створити Дослідницьку групу, яка б вивчала та надавала свої висновки щодо подальшого розвитку відносин у сфері міжнародної економіки. У 1948 році Дослідницька група засновує два робочих комітети: Економічний Комітет та Митний Комітет.

Незважаючи на те, що членами Дослідної групи були 16 європейських країн, Австралія, Канада, Індія, Нова Зеландія, Пакистан та Південноафриканський Союз також брали участь у якості спостерігачів Дослідної групи, зважаючи на їх особливо тісні зв'язки з Великою Британією. Дослідна група схвалила Доповідь Митного комітету, яка містила рекомендації стосовно наступних положень:

1) розвиток спільної номенклатури;

2) визначення бази оподаткування (специфічна чи адвалерна ставка);

3) визначення митної вартості;

4) форма тарифу (одно- чи двоколонна);

5) рівень зобов'язань.

У 1949 році Дослідна група вирішила, що незалежно від прогресу, який міг би бути отриманий за проектом митного союзу, вже отримані досягнення у сфері номенклатури та митної оцінки повинні бути перетворені на реальні переваги, а схожі досягнення повинні бути здобуті в інших сферах митної техніки. Результатом дослідницької діяльності Митного Комітету стало підписання 15 грудня 1950 року трьох основних конвенцій: Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва (англ. Convention establishing a Customs Co-operation Council), Конвенції про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах та Протоколу до неї (англ. Convention on Nomenclature for the Classification of goods in Customs tariffs and Protocol of Amendment thereto) та Конвенції про оцінку товарів у митних цілях (англ. Convention on the Valuation of goods for Customs purposes).

Саме 4 листопада 1952 року (дата набрання чинності Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва) необхідно вважати датою юридичного створення Всесвітньої Митної Організації. Однак фактичним моментом заснування Всесвітньої Митної Організації вважають 26 грудня 1953 року - дату проведення першого засідання Ради Митного Співробітництва. Засновниками Ради Митного Співробітництва стали держави, які представляли винятково європейський континент. Проте Організація не стала європейською регіональною організацією і згодом, через короткий проміжок часу, географічне представництво членів розширилося: у 1955 році до Ради приєднався Пакистан, а в 1956 році - Єгипет.

У становленні та розвитку Всесвітньої Митної Організації та її впливові на покращення співпраці митних адміністрацій держав варто виділити певні історичні періоди. Науковець І.Г. Бережнюк, виділяє такі етапи розвитку управлінських відносин впливу Всесвітньої Митної Організації:

1. Етап заснування (1947-1952). Упродовж цього часу було здійснено порівняльний аналіз митної справи в країнах-учасницях, уніфікацію митних процедур, створення єдиної товарної номенклатури та прийняття єдиних правил митної оцінки товарів. Крім цього, було прийнято Конвенцію про створення Ради Митного Співробітництва, Конвенцію про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах та Протоколу до неї та Конвенцію про оцінку товарів у митних цілях.

2. Етап уніфікації (1953-1984). У цей період було створено виконавчий апарат Всесвітньої Митної Організації, здійснювалося забезпечення узгодженості та уніфікованості митних систем і вивчення проблем розвитку та покращення митних технологій і митного законодавства. Було прийнято 10 конвенцій.

3. Етап регіоналізації (1984 - 2001). На цьому етапі проведено розподіл усіх держав-учасниць на 6 робочих регіонів.

4. Етап безпеки (2001 - по теперішній час). Цей період характеризується посиленням антитерористичного контролю на кордонах без негативного впливу на міжнародну торгівлю. Крім цього, прийнято Міжнародну Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в митних справах (Йоганнесбурзька Конвенція) та Рамкові стандарти безпеки 2005 року.

Розвинувши погляди щодо періодизації становлення та розвитку Всесвітньо Митної Організації, науковець Музика Я.І. запропонував періодизацію розвитку Всесвітньо Митної Організації, яка включає такі два етапи:

- перший - від 15 грудня 1950 року, дати фактичного створення ВМО, до жовтня 1994 року;

- другий - від жовтня 1994 року, часу офіційного закріплення за Радою митного співробітництва статусу універсальної міжнародної організації та запровадження її другої назви «Всесвітня Митна Організація», донині.

Таким чином, членами ВМО стали 176 держав світу та 3 окремі митні території, які контролюють майже 98% міжнародної торгівлі. Більш як за 60 років напрями діяльності Всесвітньої Митної Організації розширилися і охоплюють практично всі сфери міжнародного митного співробітництва.

2. Устрій, цілі, інструменти і функції ВМО

Секретаріат ВМО очолює Генеральний секретар, який обирається членами організації строком на п'ять років. Цю позицію з 1 січня 2009 року займає пан Куніо Мікурія (Kunio Mikuriya) з Японії. Своїми пріоритетами пан Мікурія назвав налагодження зв'язків з громадськістю та розширення програм інституціонального розвитку, а також проведення досліджень. Керівництво ВМО здйснюється Радою, на засідання якої щороку збираються всі керівники митних адміністрацій країн-членів ВМО. Для керівництва роботою Ради обирається Головуючий. Стратегією розвитку організації, а також її тактичними задачами займаються Політична комісія та Фінансовий комітет. Інші комітети ВМО, як Комітет з гармонізованої системи, Постійний технічний комітет, Технічний комітет з митної вартості, Технічний комітет з правил походження, Комітет з інституціонального розвитку та Робоча група з системи рамкових стандартів (SAFE) створюють необхідну платформу для розвитку інструментів та обміну передовим досвідом в рамках компетенції митних служб.

ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.

Головною метою ВМО є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі.

Для досягнення своїх цілей ВМО розробила ряд наступних інструментів:

1) Міжнародна конвенція з гармонізированої системи опису і кодування товарів (ГС) була прийнята 1983 року та набула чинності 1988 року. Ця номенклатура використовується в різних цілях в якості основи для розрахунку митних тарифів та ведення міжнародної митної статистики. ГС також використовується для розробки торгівельної політики, розгляду правил походження товарів, моніторингу контрольованих товарів, розрахунку податків, тарифів на перевезення, контролю за квотами та цінами, а також для проведення економічних досліджень та аналізу.

2) Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (оновлена Кіотська конвенція) була прийнята в 1974 і переглянута 1999 року. Конвенція набула чинності 2006 року. Вона включає в себе кілька основних принципів: прозорість та передбачуваність операцій митного контролю; стандартизацію та спрощення митних декларацій та супровідних документів; спрощені процедури для уповноважених операторів; максимальне використання інформаційних технологій; мінімально необхідний митний контроль при дотриманні митних правил; застосування процедур митного контролю, заснованих на аналізі ризиків та аудиту; проведення сумісних операцій за участю інших прикордонних служб; партнерство з приватним сектором.

3) Конвенція про карнет ATA та Конвенція щодо тимчасового ввезення (Стамбульська конвенція). Обидві Конвенції є інструментами ВМО з тимчасового ввезення товарів. Система АТА, яка є частиною обох Конвенцій, дозволяє свободу пересування через кордони та тимчасове ввезення товарів на митну територію, звільняючи від сплати податків та мита. Товари супроводжуються одним документом, відомим, як карнет АТА. Функціонування системи АТА забезпечується за допомогою міжнародних гарантій.

4) Декларація з професійної етики (Декларація Аруша) була прийнята 1993 року та переглянута 2003 року. Декларація носить необов'язковий характер і являє собою ряд основних положень для просування принципів професійної етики та боротьби з корупцією в митній сфері.

5) Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE) була прийнята в 2005 році. Цей юридично необов'язковий документ містить в собі стандарти із забезпечення безпеки ланцюга постачань та спрощення процедур міжнародної торгівлі, дозволяє реалізовувати інтегроване управління ланцюгом постачань для всіх видів транспорту, сприяє розвитку зв'язків між митними службами з метою виявлення ризикових товарів, а також сприяє співпраці митних органів та ділових кіл за допомогою введення концепції уповноваженого економічного оператора.

Досягнення поставлених перед Всесвітньою Митною Організацією цілей здійснюється шляхом узгодження митної політики держав-членів (наприклад, Міжнародна Конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур, Міжнародна Конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів та ін.), а також шляхом впровадження спільних проектів та програм (наприклад, впровадження пілотного проекту PICARD з імплементації Рамкових стандартів безпеки, створення регіональних відомчих органів зв'язку - RILOs, створення Мережі митної діяльності - CEN та ін.). Як уже зазначалося, Всесвітня Митна Організація, з часу початку її діяльності у 1952 р., стала інституційною основою в системі міжнародного митного співробітництва.

Для досягнення визначених цілей засновники Всесвітньої Митної Організації наділили її низкою функцій, які зафіксовані у ст. ІІІ Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва:

- вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому договірні сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями Конвенції;

- вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов'язаних з ними економічних чинників, з метою пропонування членам Всесвітньої Митної Організації практичних засобів досягнення якомога вищого рівня погодженості та однаковості;

- підготовка проектів конвенцій і поправок до них, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими сторонами;

- розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, укладених як в результаті роботи Всесвітньої Митної Організації, так і конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу;

- розробка примирливих рекомендацій для вирішення спорів щодо тлумачення і застосування конвенцій;

- забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур;

- подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад з митних справ згідно з основною метою;

- співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до компетенції Ради Митного Співробітництва.

Умовно ці функції можна розділити на чотири основні групи:

* функції вивчення основних питань, пов'язаних із налагодженням міжнародного митного співробітництва;

* правотворчі функції;

* інформаційні функції;

* функції щодо налагодження міжнародного митного співробітництва.

Об'єктивно центральне місце серед функцій міжнародних організацій посідають функції, пов'язані із вивченням основних питань налагодження міжнародного митного співробітництва. Здійснення цієї функції має значення для Всесвітньої Митної Організації при вирішенні поточних завдань та викликів, які постають перед міжнародною спільнотою. Наприклад, вона вживає заходів щодо боротьби зі світовою фінансово-економічною кризою, яка вирує у світі, починаючи з 2008 року

Необхідно наголосити на трьох основних питаннях, на яких сконцентрувала свою увагу Всесвітня Митна Організація, а саме:

1) уніфікація норм у сфері класифікації та кодування товарів;

2) уніфікація норм у сфері визначення митної вартості товарів;

3) уніфікація та гармонізація правових систем у сфері митних процедур.

Особливо важливими є правотворчі функції Всесвітньої Митної Організації. Одним із основних напрямів та функцій міжнародних організацій є здійснення ними правотворчої діяльності, тобто створення норм у сферах, що належать до їх компетенції згідно зі статутом. Правотворча діяльність із прийняття рішень та розробки і укладення міжнародно-правових актів є однією із ключових функцій Всесвітньої Митної Організації. Саме розробка єдиних підходів та стандартів регулювання митних відносин та їх формальне закріплення у вигляді відповідних норм, узгоджених державами, є одним із найбільш значущих зовнішніх проявів діяльності цієї міжурядової організації Однією із головних форм правотворчої діяльності Всесвітньої Митної Організації є розробка конвенцій з приводу митних правил та процедур. Вони спрямовані на уніфікацію та вдосконалення існуючих міжнародно-правових інструментів у цій сфері. Основними методами правотворчості є гармонізація та уніфікація, а самі рішення можуть прийматися у формі конвенцій (угод); рекомендацій; декларацій та резолюцій.

Однією із основних форм реалізації Всесвітньою Митною Організацією її інформаційних функцій є впровадження різноманітних програм, які, з одного боку, покликані підвищити обізнаність світової громадськості щодо діяльності Організації та стандартів, які вона розробляє, а, з іншого, сприяти розвитку цих стандартів та міжнародно-правового регулювання митних правовідносин на міжнародному рівні загалом. Зокрема, активно такі програми реалізовуються у науковій та освітній сферах.

Розглядаючи функції, пов'язані із налагодженням міжнародного митного співробітництва, слід наголосити на високій активності міжнародних зв'язків Всесвітньої Митної Організації. Крім того, що вона виступає інституційною платформою для міжнародного митного співробітництва між державами, вона також плідно співпрацює з іншими міжнародними організаціями, які прямо чи опосередковано займаються регулюванням міжнародних відносин із митних питань. По суті, можна стверджувати, що всі інші функції лише доповнюють, конкретизують та розвивають цю важливу універсальну функцію.

Отже, для досягнення мети, поставленої перед Всесвітньою Митною Організацією, держави-засновниці наділили її низкою функцій, що знайшли своє закріплення в Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. У цьому напрямі Всесвітня Митна Організація вивчає та аналізує практику митної співпраці держав та міжнародних організацій з метою налагодження та покращення міжнародного митного співробітництва; розробляє проекти міжнародно-правових актів, які містять єдині підходи і стандарти регулювання митних відносин; інформує міжнародне співтовариство про стан та новітні розробки в галузі митної справи; сприяє налагодженню міжнародного митного співробітництва шляхом реалізації нових програм, проведення конференцій, зустрічей та інших заходів.

3. Держави-члени ВМО

Інститут членства в міжнародній організації є одним із найважливіших у системі права міжнародних організацій. Він слугує юридичним оформленням участі держави в роботі певної міжнародної організації. Норми, що його утворюють, визначають порядок, характер і зміст участі членів міжнародної організації в її роботі, а також основні форми цієї участі.

Держави-члени Всесвітньої митної організації поділяються на 6 регіонів:

1). Південна, Центральна, Північна Америки та Карибський регіон:

Аргентина, Багами, Бермуди, Бразилія, Канада, Чилі, Колумбія, Куба, Гватемала, Гвіана, Гаїті, Ямайка, Мексика, Парагвай, Перу, Трінідад і Тобаго, США, Уругвай.

2). Північна Африка, Близький та Середній Схід:

Алжир, Єгипт, Ірак, Ізраіль, Йорданія, Ліван, Лівійська Арабська Джамахерія, Морокко, Катар, Саудівська Аравія, Судан, Сирійська Арабська Республіка, Туніс, Об'єднані Арабські Емірати.

3). Європа:

Албанія, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Казахстан, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Туркменістан, Україна, Об'єднане Королівство, Узбекистан.

4). Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Азія, Австралія та Тихоокеанські острови:

Австралія, Бангладеш, Китай, Гонконг, Індія, Індонезія, Іран, Японія, Корея, Макао, Малайзія, Монголія, Мьянмар, Непал, Нова Зеландія, Пакистан, Філіппіни, Сінгапур, Шрі Ланка, Таїланд, В'єтнам.

5). Західна та Центральна Африка:

Ангола, Буркіна Фасо, Камерун, Капе Верде, Центральноафриканська Республіка, Конго, Кот Д'івуар, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьерра Леоне, Того, Заїр

6). Східна та Південна Африка:

Ботсвана, Бурунді, Комори, Ефіопія, Кенія, Лесото, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Намібія, Руанда, Південна Африка, Свазіленд, Танзанія, Уганда, Замбія, Зімбабве.

Всесвітня Митна Організація, у рамках співпраці своїх членів на регіональному рівні, створила мережу регіональних вузлів (центрів) зв'язку із обміну інформацією у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та іншими митними правопорушеннями. Такі центри розміщуються в одній зі столиць держав, що входять до цього регіону. Наприклад, центр зв'язку для країн Центральної та Східної Європи знаходиться у м. Варшава (Польща). Аналогічна практика створення центрів (офісів) для співпраці держав- членів на регіональному рівні існує і в рамках інших міжнародних організацій. Крім того, географічний принцип, в певних випадках, застосовується при формуванні окремих органів Всесвітньої Митної Організації.

Так, членський склад такого органу цієї Організації як Політична Комісія формується за таким принципом: від Східної і Південної Африки - 1; від Європи - 7; від Далекого Сходу, Південної і Південно-Східної Азії, Австралії та островів Тихого океану - 4; від Північної Африки, Близького і Середнього Сходу - 1; від Північної, Південної та Центральної Америки і країн Карибського басейну - 3; від Західної і Центральної Африки - 1.

Права та обов'язки членів Всесвітньої Митної Організації, як уже зазначалося, закріплені в її установчому акті. Так, кожен член Ради призначає своїм представником одного делегата. У роботі делегатам допомагають також заступник (один або більше), також можуть призначатися радники. Крім того, з числа делегатів щороку обирається Голова Організації, а також двоє або більше його заступників.

Стаття 10 Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва закріплює норму, відповідно до якої держави-члени призначають своїх представників у Постійний Технічний Комітет Всесвітньої Митної Організації. Як і делегати, представники у Постійному Технічному Комітеті можуть мати заступників, а також в процесі виконання ними своїх обов'язків їм можуть асистувати експерти.

Єдиною підставою для позбавлення держави-члена права голосу, яка передбачена в Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва є несплата членських внесків. Аналогічні жорсткі вимоги щодо необхідності дотримання фінансових умов членства і позбавлення голосу в разі їх порушення містять установчі акти й інших міжнародних організацій. Внески є щорічними, крім того, держави-члени зобов'язані сплачувати їх у повному розмірі за той рік, коли вони приєдналися до Організації та/або вийшли з неї. Так, валютою, в якій вносяться платежі, раніше виступав бельгійський франк, зараз, після введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти для більшості держав-членів Європейського Союзу - євро, саме ця грошова одиниця і відіграє роль розрахункової валюти. Найбільшими фінансовими частками є внески США - 120 625 000 (25%), Японії - 80 915 250 (16,77%), Німеччини - 39 468 500 (8,18%), Франції - 24 848 750 (5,15%), Великобританії - 22 484 500 (4,66%), Італії - 20 361 500 (4,22%).

Розмір внесків держав-членів Всесвітньої Митної Організації може змінюватись з року в рік, але існує мінімальний внесок, який теж майже щорічно змінюється, не сплативши який держава позбавляється права голосу у Всесвітній Митній Організації та стає неактивною. Слід відзначити, що у Всесвітній Митній Організації допускається можливість фінансування державами-членами окремих проектів і аспектів функціонування організації, ініціаторами якої вони виступають. Крім того, держави-члени, зобов'язані надавати Всесвітній Митній Організації на своїй території режим, не менш сприятливий, ніж той, що може бути наданий іншому уряду і його дипломатичному представництву, стосовно першочерговості, тарифів і зборів на послуги зв'язку, а також інформаційні послуги.

Підсумовуючи, варто відзначити, що членство у Всесвітній Митній Організації загалом відповідає тенденціям регулювання інституту членства в міжнародних організаціях. За кількісним складом своїх членів ця Організація належить до найчисельніших. Однак аналіз положень Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва, які стосуються питання членства в ній, дозволяє виділити низку особливостей, зокрема:

- членами Всесвітньої Митної Організації можуть бути як держави, так і уряди окремих митних територій, за умови згоди держави, до складу якої вони входять або під суверенітетом якої перебувають;

- участь міжнародних організацій у роботі Всесвітньої Митної Організації можлива виключно на правах спостерігачів;

- не передбачені інші форми членства, що використовуються в практиці міжнародних правовідносин (асоційоване, неповне та ін.).

4. Співробітництво Всесвітньої Митної Організації з Україною

Українська Радянська Соціалістична Республіка не була серед держав, які першими підписали Конвенцію про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. Верховною Радою Радянського Союзу, до складу якого входила УРСР, у 1950 році було прийнято постанову про приєднання Уряду СРСР до Конвенції про створення Ради митного співробітництва. Проте це рішення не передбачало приєднання до Конвенції, і, відповідно, членства в Раді Митного Співробітництва окремих республік СРСР, зокрема і УРСР. Після розпаду СРСР, Митний комітет Російської Федерації з грудня 1991 року на правах правонаступництва став повноправним членом Ради і працював в її комісіях на рівні експертів.

Саме тому вже після здобуття Україною незалежності і з початком формування власної митної системи питання про членство України в організації, яка займається міжнародно-правовим регулюванням митних відносин, одразу ж вийшло на перший план. Експерти відзначали, що на той момент митна служба України була найбільш розвиненою порівняно з іншими країнами колишнього СРСР, оскільки мала власне митне законодавство, яке розроблялося і розробляється з урахуванням принципів, чинних у міжнародній практиці . Посилення ролі митних органів у сучасному світі зумовлено зміною їх основних функцій від митного захисту національної економіки до більш широкого захисту суспільства і людини.

Такі зміни початкового призначення митних органів потребують чіткої нормативної регламентації як на національному, так і на міжнародному рівнях. Відповідно, у 1992 році, Кабінет Міністрів України звернувся до Верховної Ради України із пропозицією приєднатися до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. Зрештою, це питання було внесено у порядок денний вісімдесят п'ятого засідання п'ятої сесії Верховної Ради України І скликання. Доповідачем з цього питання від Кабінету Міністрів був О.М. Коваль - тодішній чинний голова Державного митного комітету.

Питання про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року не викликало ані заперечень, ані дискусій, і Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію 320 голосами «за». Україна стала членом Ради Митного Співробітництва з 10 листопада 1992 року. Одним із найбільш важливих питань, які виникли у процесі набуття Україною членства в Організації, було питання фінансових внесків. Уже після того як українські представники роз'яснили керівництву Ради реальне становище, позиція адміністрації Ради змінилася, і було вирішено розглянути питання про перерозподіл коштів, внесених у бюджет Ради колишнім СРСР, було прийнято рішення, що фінансові зобов'язання України за 1991-1992 фінансовий рік слід вважати виконаними, а на 1992-1994 фінансові роки слід зафіксувати внесок України на рівні 1,22 відсотка відповідно до фінансової шкали ООН на 1992, 1993, 1994 роки, що становило 5 мільйонів 185 тисяч бельгійських франків або 157 тисяч доларів США. З того часу 165 розмір членського внеску України до бюджету Організації дещо змінився і у 2010/2011 фінансовому році складав 22 757, 44 євро.

Після вступу до Всесвітньої Митної Організації Україна стала стороною її семи конвенцій. Крім того, представники Державної митної служби України відзначають, що положення деяких конвенцій, стороною яких наша держава не є, фактично вже використовуються Україною. Це, наприклад, положення щодо Вантажної митної декларації, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів та інші. Внаслідок постійного беззастережного використання на практиці ці положення набули статусу норм звичаєвого міжнародного права, а тому їх ратифікація є лише формальною вимогою. Конвенціями, розробленими та прийнятими у рамках Всесвітньої Митної Організації, до яких приєдналася Україна, є:

- Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва, підписана 15 грудня 1950 року. Україна приєдналась до цієї Конвенції 10 листопада 1992 року на підставі Постанови Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва» № 2479-ХІІ від 19 червня 1992 року. Важливо, що прийняття Постанови відбувалося за пропозицією Кабінету Міністрів України. Дату приєднання України до Конвенції можна вважати формальним початком впливу Всесвітньої Митної Організації на розвиток митної справи нашої держави;

- Митна конвенція, що стосується контейнерів, підписана 02 грудня 1972 року. УРСР приєдналася до неї 22 жовтня 1973 року. З метою роз'яснення порядку реалізації норм цієї Конвенції в практичній діяльності митних органів Головним управлінням державного митного контролю при Раді Міністрів СССР прийнято Указ «Про порядок застосування Митної конвенції, що стосується контейнерів, 1972 року»;

- Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), підписана 18 травня 1973 року. УРСР 166 приєдналася 18 травня 1973 року. Зараз Конвенція не діє, оскільки в 1999 році було підписано Доповнену Конвенцію, яка мала аналогічну назву;

- Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Конвенція Найробі), підписана 09 червня 1977 року;

- Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, підписана 14 червня 1983 року. Для забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торгівельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права наша держава приєдналась до Конвенції 26 червня 2002 року;

- Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), підписана 26 червня 1990 року.

У рамках роботи щодо адаптації митного законодавства України до загальновизнаних стандартів і забезпечення участі України в міжнародних інтеграційних процесах Держмитслужбою України в 2003 році виконано всі внутрішньодержавні процедури, необхідні для приєднання України до Конвенції та 24 березня 2004 року прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» та Додатків А, В1-В9, С, D та Е до неї;

- Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Доповнена Кіотська Конвенція), прийнята 26 червня 1999 року.

5 жовтня 2006 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото), Загального додатка та Спеціальних додатків A, B, C, D, E, F, G, H, J та K до неї, в редакції від 26 червня 1999 року, що була затверджена Протоколом про зміну Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Метою приєднання України до Конвенції було закріплення єдиних стандартів і підходів до регламентації тотожних правовідносин.

Прийняття Рамкових стандартів дуже важливе для України, саме вони дозволяють Держмитслужбі України:

- застосовувати передові міжнародні стандарти у розвитку національної митної справи;

- створити сприятливіші умови для розвитку міжнародної торгівлі; - поліпшити здатність виявляти і контролювати вантажі, які підпадають під критерії ризику;

- збільшити ефективність управління рухом товарних потоків;

- скоротити тривалість процедур митного контролю і випуску товарів у вільний обіг.

Упровадження Рамкових стандартів Всесвітньої Митної Організації на національному рівні дасть змогу не лише використати головні міжнародні стандарти у розбудові національної митної системи і значною мірою підвищить рівень уніфікації українського митного законодавства стосовно до інших країн світу, а й сприятиме кращій погодженості національних пріоритетів у митній сфері з міжнародними стандартами і дозволить ефективніше захищати національні інтереси України у сфері міжнародної торгівлі та економічної співпраці. Однак необхідно вказати, що приєднання чи ратифікація міжнародних конвенцій не може розв'язати усіх проблем, які існують в нашій державі. Важливе місце у процесі реалізації міжнародних норм на практиці займає приведення національного законодавства у відповідність із ратифікованими міжнародними угодами.

На цьому етапі у Всесвітній Митній Організації постійно наголошують на значенні України у міжнародно-правовому регулюванні міжнародних митних відносин.

Після прийняття 13 березня 2012 року нового Митного Кодексу України, митна політика нашої держави дещо змінилася і набула євроінтеграційного спрямування. Тому, із врахуванням світових стандартів митної співпраці, національне митне законодавство набуває нової функціональної ролі, основні акценти якої переходять від контрольних і фіскальних до регулятивних та правозахисних. У 1997 та 1998 роках Україна була обрана до двох вищих керівних органів Всесвітньої Митної Організації - Генеральної Політичної Комісії та Фінансового Комітету строком на 2 роки. До Фінансового Комітету Україну було обрано на 1997-1999 роки, до Генеральної Політичної Комісії - на 1998- 2000 роки. У зв'язку з тим, що одна країна не може засідати відразу у двох керівних органах Всесвітньої Митної Організації, Україна обрала Генеральну Політичну Комісію і поступилася своїм членством у Фінансовому комітеті. Держмитслужба України неодноразово отримувала пропозиції направити кандидатури співробітників митних органів України для роботи в Секретаріаті Всесвітньої Митної Організації.

Підтвердженням високої оцінки роботи митних органів України стало проведення у травні 2000 року у Києві Дня відкритих дверей Всесвітньої Митної Організації. Уперше день відкритих дверей було проведено поза межами штаб-квартири цієї авторитетної міжнародної організації. Учасники форуму ознайомилися з основними напрямами розвитку митної справи в Україні. З 2000 по 2012 роки в Україні з короткими перервами працювали експерти Всесвітньої Митної Організації. Метою їх роботи було надання консультацій щодо реформування митних органів України. Загалом їх робота мала значний вплив на розробку законопроектів у цій сфері.

Радою одноголосно прийнято Декларацію щодо нелегальної торгівлі дикими тваринами для ефективної боротьби та дієвого стримування поширення цього явища. Особливо активною є співпраця між Україною та Всесвітньою Митною Організацією у академічній сфері, в частині розвитку та впровадження стандартів Організації у науковій та освітній сфері.

Україну в цій співпраці представляє Університет митної справи та фінансів - спеціалізований вищий навчальний заклад з митної справи, який знаходиться в м. Дніпропетровську. Як підкреслював у 2009 році Ларс Карлссон - керівник директорату зі зміцнення інституційних спроможностей Всесвітньої Митної Організації, Академія (тепер Університет митної справи та фінансів) є активним партнером Організації в питаннях розвитку та забезпечення навчальної та освітньої діяльності, а також в підтриманні ініціатив Організації щодо впровадження уніфікованих стандартів підготовки посадових осіб митних органів. Зокрема, Університет успішно впроваджує пілотний проект Всесвітньої Митної Організації «PICARD» з імплементації Рамкових стандартів Організації. Він став першим з п'яти пілотних вищих митних навчальних закладів у світі, який проводить цю роботу як в системі навчання, так і в системі підвищення кваліфікації та ініціювала пілотні програми, що базуються на цих стандартах. Відколи стартувало їх застосування, Всесвітня Митна Організація розпочала процес отримання Академією та її випускниками права на акредитацію при Організації.

Одним із головних практичних наслідків співпраці України з Всесвітньою Митною Організацією в академічній сфері стало створення у 2010 році Регіонального навчального центру Всесвітньої Митної Організації. Його створенню передувало підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Академією митної справи України та Всесвітньою Митною Організацією в ході конференції PICARD, яка проходила 28-30 вересня 2009 року у м. Сан Хосе (Коста Ріка).

Створення міжнародними організаціями представництв на території держав-членів є поширеною практикою в міжнародних відносинах. Такі представництва створюються з метою координації практичних дій міжнародними міжурядовими організаціями щодо реалізації своїх функцій. Остаточне рішення про створення цього центру було прийняте в ході Конференції керівників митних адміністрацій європейського регіону Всесвітньої Митної Організації, яка проходила 15-16 березня 2010 року в м. Охрид (Македонія). Учасники конференції одноголосно підтримали ідею створення такого центру в Україні. Для реалізації цих положень 26 червня 2010 року на засіданні Ради Всесвітньої Митної Організації був підписаний Меморандум про взаєморозуміння між Державною митною службою України та Всесвітньою Митною Організацією щодо офіційного створення її Регіонального навчального центру.

Україні вдалося забезпечити оперативне створення цього навчального центру і його офіційно урочисто відкрили 1 вересня 2010 року за участю Генерального Секретаря Всесвітньої Митної Організації К. Мікурія та 171 керівника відділу з питань європейського регіонального розвитку Директорату з інституційного розвитку Всесвітньої Митної Організації В. Мікеладзе, Голови Державної митної служби України І. Калєтніка, а також представників іноземних делегацій. Нині Регіональний навчальний центр Всесвітньої Митної Організації в Україні - це міждисциплінарний регіональний центр для європейського регіону Організації, який проводить навчання, підвищення кваліфікації, наукові дослідження в галузі митної справи і є пілотною базою Європейського Регіону Всесвітньої Митної Організації з імплементації стандартів Організації на академічному рівні, з впровадження стратегії організаційного розвитку та підтримки її членів. Це свідчить про те, що Всесвітня Митна Організація розглядає Університет як важливий елемент впровадження її стратегії в Європейському регіоні, як академічний і методологічний центр Всесвітньої Митної Організації.

Головними напрямами роботи Регіонального навчального центру є:

1) навчання (бакалаврат, магістратура, аспірантура/перша і друга вища освіта - очна і заочна форми) та підвищення кваліфікації, розвиток дистанційного навчання представників митних служб європейського регіону Всесвітньої Митної Організації;

2) забезпечення методологічного супроводу цього навчання, у т.ч. підготовка груп регіональних тренерів для тренерів, лекторів;

3) апробація наукових розробок перспективних напрямів удосконалення освітніх, управлінських і логістичних (митних і транспортних) технологій;

4) створення полігону для відпрацювання цих технологій і для проведення навчання. Розвиток та підтримка змішаних навчальних програм Всесвітньої Митної Організації;

5) навчання з митних питань у приватному секторі; 6) створення регіональної партнерської мережі.

Отже, Україна бере активну участь у роботі Всесвітньої Митної Організації, і є одним із головних партнерів Організації в європейському регіоні.

Висновок

1. Всесвітня Митна Організація була створена як регіональна міжнародна організація європейськими державами, які прагнули уніфікувати митні правила для спрощення міжнародної торгівлі, і була регіональною альтернативою невдалим спробам світової спільноти під час Бреттон-Вудської конференції створити універсальну організацію, яка повинна була займатися питаннями міжнародної торгівлі. Однак уже в 70-х рр. ХХ ст. організація поступово перетворюється на універсальну, оскільки її членами стають держави, що знаходяться на інших континентах. Уже в середині 90-х, у зв'язку зі створенням Світової Організації Торгівлі, Всесвітня Митна Організація 175 суттєво звужує свій мандат - до технічних аспектів митних відносин, і фактично обмежується питаннями уніфікації та гармонізації законодавства, що регулюють: 1) митні процедури; 2) класифікації та кодування товарів; 3) вироблення єдиних правил визначення походження та митної вартості товарів.

2. Всесвітня Митна Організація має метою створення однакових умов митної співпраці для різних економічно розвинутих країн, і саме така мета реалізується за допомогою функцій, якими наділена організація. Загалом усі функції Всесвітньої Митної Організації можна розділити на чотири основні групи: функції, пов'язані із вивченням основних питань щодо налагодження міжнародного митного співробітництва (зокрема технічних та економічних особливостей митних систем різних держав); правотворчі функції (розробка проектів конвенцій і поправок до конвенцій; розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій); інформаційні функції (забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур; подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад у митних справах згідно з основною метою цієї Конвенції і внесення в зв'язку з цим рекомендацій); функції щодо налагодження міжнародного митного співробітництва (наприклад, співробітництво з іншими міжурядовими організаціями).

3. Особливістю Всесвітньої Митної Організації є те, що її членами можуть бути не тільки держави, але й уряди окремих митних територій. До таких відносяться залежні території, які наділені правом самоуправління. При цьому такі суб'єкти наділені такими самими правами, як і держави..

4. Співробітництво України з Всесвітньою Митною Організацією можна умовно розділити на п'ять етапів: 1) співробітництво України із Всесвітньою Митною Організацією як республіки у складі СРСР (у цей час Україною було ратифіковано дві конвенції); 2) з 1992 по 1997 рр. Україна стає повноправним членом Всесвітньої Митної Організації і приєднується до основних конвенцій; 3) у 1997-1998 рр. Україна обирається до керівних органів Всесвітньої Митної Організації (1997 р. - Політична Комісія, 1998 р. - Фінансовий Комітет); 4) з 2000 року починається участь експертів Всесвітньої Митної Організації у розробці концепцій реформування митних органів України; 5) з 2009 року активізується співробітництво України з Всесвітньою Митною Організацією в академічній сфері (у 2010 році створюється Регіональний навчальний центр Всесвітньої Митної Організації на базі Академії митної служби України (тепер Університет митної справи та фінансів) у м. Дніпропетровську.

Список використаних джерел

1. Алиев Вугар Рагим Оглы Процесс создания, история развития, основные цели и задачи Всемирной Таможенной Организации // Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право. - 2011. - №1. - С. 192-196.

Всемирная таможенная организация в международном таможенном праве / А.В. Гребенников. - Минск: Белтаможсервис, 2012. - 64 с.

2.Гребенников А. В. Всемирная таможенная организация в международном таможенном праве / А.В. Гребенников. - Минск : Белтаможсервис, 2012. - 68 с.

3. Гріненко О. О. Поняття та значення привілеїв та імунітетів в праві ЄС / О.О. Гріненко // Європейські перспективи. - 2011. - №1. - Ч. 2. - С. 160-167.

4. Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва від 15 грудня 1950 р. // Офіційний вісник України. - 2005. - № 12. - Ст. 313. 41. Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція)від 26 червня 1990 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_472.

5. Кормич Б. А. Формування інституцій міжнародного митного співробітництва: від Групи Вивчення Європейського Митного Союзу до РМС/ВМО (1947-1953) / Б.А. Кормич // Митна справа. - 2015. - № 2(98). - С. 3-10.

6. Меморандум про взаєморозуміння між Державною митною службою України та Всесвітньою Митною Організацією про створення Регіонального навчального центру Всесвітньої Митної Організації в Україні [Електронний ресурс] // Академія митної служби України. - Цит. 16.10.2014 р. - Режим доступу: http://amsu.dp.ua/ukr/file/44/

7. Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна: Постанова Кабінету Міністрів України № 1371 від 13 вересня 2002 року // Офіційний вісник України. - 2002. - № 38. - Ст. 36.

8. Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року: Постанова Верховної Ради України № 2479-XII від 19 червня 1992 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2479-12.

9. Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення: Закон України № 1661-IV від 24 березня 2004 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1661-15.

10. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII до неї: Указ Президента України № 699/2000 від 23 травня 2000 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/699/2000.

11. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів: Указ Президента України № 466/2002 від 17 травня 2002 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб- сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/466/2002.

12. Регіональний навчальний центр Європейського регіону Всесвітньої митної організації [Електронний ресурс] // Академія митної служби України. Цит. 16.12.2013 р. - Режим доступу: http://www.ambu.org.ua/node/1133

Размещено на Allbest.ru

...