Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра податків і фіскальної політики

КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни « Митна справа »

Варіант - 2

Виконав: студент групи МТГБ-41

Білогуб Андрій

Науковий керівник: к.е.н., доцент

Заклекта О.С.

ТЕРНОПІЛЬ - 2012



План

1. Предмети, заборонені до ввезення(вивозу, транзиту) в Україну

2. Державні стандарти та вимоги до товарів, які переміщуються через митний кордон України

3. Задача 2

Список використаних джерел

1. 

1. Предмети, заборонені до ввезення(вивозу, транзиту) в Україну

транзит товар митний заборонений

У відповідності зі ст. 96 МКУ не можуть бути дозволені до пропуску через митний кордон України наступні товари та інші предмети[2]:

· заборонені до ввозу, вивозу або транзиту через митну територію України;

· товари та інші предмети відносно яких не було проведено митне оформлення;

· які переміщуються через митний кордон України з порушенням положень МКУ та інших актів законодавства України.

До переміщення через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях забороняються культурні цінності.

Предмети заборонені до ввезення на митну територію Україну:

· зброя військових зразків всякого роду та боєприпаси до неї;

· наркотичні та психотропні речовини;

· сильнодіючі отруйні, радіоактивні, вибухові речовини, інші предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або привести до руйнування навколишнього середовища, крім випадків, передбачених законодавством України;

· друковані матеріали, кліше, негативи, відзняті плівки, фотографічні знімки, кінострічки, відеозаписи, копії магнітної інформації для ЕОМ, рукописи, платівки та інші звукозаписи, малюнки та інші друковані образотворчі матеріали, що містять пропаганду ідей війни, расизму, расової дискримінації та геноциду, а також спрямовані на підрив територіальної цілісності України, її політичної незалежності, державного суверенітету; продукція порнографічного характеру;

· товари імпорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;

· предмети ввезення яких заборонено у відповідності з деякими постановами ДМСУ.

Предмети заборонені до вивезення з митної території України:

· зброя військових зразків всякого роду, боєприпаси до неї та військове спорядження;

· наркотичні та психотропні речовини;

· сильнодіючі отруйні, радіоактивні, вибухові речовини, інші предмети, що можуть завдати шкоди здоров' ю або загрожувати життю населення та тваринного світу, або привести до руйнування навколишнього середовища, крім випадків, передбачених законодавством України;

· витвори мистецтва, культурні та історичні цінності (картини, скульптури, малюнки, акварелі, різноманітні види гравюр, мініатюри, вироби з фарфору, кришталю, кераміки, дерева, шкіри, коштовного та не коштовного каміння, дорогоцінних та недорогоцінних металів, кістки, предмети народних художніх промислів, гобелени, меблі, художній одяг та взуття, нумізматика, художня зброя, книги, рукописи, платівки, музичні інструменти, поштові марки тощо) та інші предмети, що складають значну художню, історичну, наукову та іншу культурну цінність;

· анульовані цінні папери;

· товари, експорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;

· предмети, вивезення яких заборонено деякими постановами ДМСУ.

Предмети заборонені до транзиту через митну територію України:

· зброя та боєприпаси всіх видів та військове спорядження;

· літальні апарати, їх частини, приладдя та спорядження до них;

· верстати та машини, призначені для виготовлення озброєння й боєприпасів усіх видів та літальних апаратів, запасні частини до них;

· наркотичні засоби;

· радіоактивні предмети та речовини;

· сильнодіючі отруйні та вибухові речовини, інші предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища.

Експорт, імпорт або транзит подібних товарів або підлягає ліцензуванню, як специфічний вид підприємницької діяльності, або здійснюється лише за спеціальним дозволом відповідних міністерств та відомств. Функції регулювання експорту, імпорту та транзиту таких видів товарів здійснюються відповідною урядовою комісією, а безпосередня видача дозволів на переміщення цих товарів через митний кордон України покладена на Міністерство економіки України.

Тимчасове положення про порядок пропуску товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України, зокрема, встановлює, що товари суб' єктів зовнішньоекономічної діяльності, за винятком товарів, ввезення яких в Україну та вивезення з України заборонено, або випадків повної чи часткової заборони на здійснення зовнішньоекономічних операцій, підлягають пропуску за умови подання дозволу уповноважених державних органів у випадках, якщо товар підлягає контролю цих органів. Це положення визначає суб'єктний состав органів, уповноважених на видання дозвільних документів.[3]

Вони видаються:

· органами МВС України - на зброю, боєприпаси, вибухові, сильнодіючі та отруйні речовини;

· органами Міністерства зв' язку - на радіоелектронні засоби та високочастотні пристрої;

· закладами Міністерства культури і мистецтв - на культурні цінності при їх вивезенні за кордон;

· закладами Міністерства охорони здоров' я України - на ліки, і медичні препарати та джерела іонізуючого випромінювання;

· комісією по новій медичній техніці Міністерства охорони здоров'я України - при вивезенні медичного інструментарію (крім приладів та апаратури), що виготовляються в Україні;

· іншими органами та закладами.

Шляхом обмеження або заборони переміщення через митний кордон тих чи інших товарів відбувається регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з економічною політикою держави, її зобов'язаннями в рамках міжнародних договорів та угод, в тому числі таких, як ембарго на поставки зброї до "гарячих точок", контроль за розповсюдженням ракетних та ядерних технологій, зброї масового знищення, боротьба з незаконним оборотом наркотиків[1].

2. Державні стандарти та вимоги до товарів, які переміщуються через митний кордон України

Історично першим заходом державного втручання була норма про карантин тварин і рослин, потім почали з'являтися розпорядження, які стосуються інших галузей. З розвитком технологій, з появою технічно "складних" товарів споживачам все складніше стає самостійно судити про якість товарів, що їм пропонують, і держава, в особі спеціалістів, змушена все більше втручатися в систему стандартизації.

В той же час продовжують існувати і розвиватися стандарти, які приймають самі торговці і виробники (так звані добровільні стандарти). Деякі з цих добровільних стандартів приймаються в рамках різного роду асоціацій і об'єднань виробників. Інші стандарти приймають окремі підприємства, особливо ті, що вже досягли світової популярності. Ці підприємства дуже строго слідкують за своїми стандартами якості, які іноді набагато перевищують вимоги державних стандартів за тими ж типами товарів.

Сьогодні всі стандарти поділяються на "обов'язкові" (приймаються державою) і "добровільні" (приймаються самими виробниками). В більшості країн і насамперед у країнах із розвинутою промисловістю, переважна більшість стандартів -- добровільна.

Коли на якийсь товар існує стандарт, товар не можна продати або ввезти в країну без проведення перевірки його відповідності стандарту. Якщо стандарт прийнятий державою, то таку перевірку повинні проводити тільки такі організації, які одержали на це дозвіл від держави, відповідно до встановлених державою процедурних правил. Ці процедурні правила можуть бути складними і призводити до ускладнень у торгівлі.

Стандарти в Україні. Стандарти існували в Україні і тоді, коли вона була частиною СРСР. Оскільки всі підприємства були державними, в цей період держава розробила величезну кількість стандартів. Добровільних стандартів, тобто стандартів, які б приймали приватні особи в СРСР, не існувало, оскільки приватні особи не могли займатися підприємництвом.

Останнім часом, у зв'язку з розвитком світової торгівлі, посилюється прагнення до створення міжнародних стандартів якості, які можна було б застосовувати однаковою мірою в різних країнах. Для зниження собівартості продукції дуже важливо, щоб однакові стандарти існували в тих країнах, що торгують між собою різними видами товарів. З цією метою було створено багато урядових і неурядових міжнародних організацій, які займаються уніфікацією стандартів різних країн. Одна з найвідоміших організацій такого роду -- Міжнародна організація зі стандартизації (ISO). Крім неї, є ще дуже багато інших подібних організацій. Саме так сформувалася система стандартизації в багатьох країнах світу.

Стандарти як перешкода міжнародній торгівлі. Пряма заборона ввозити певні товари, "які не відповідають стандартам", складні процедури оцінювання відповідності товару стандартам, -- всі ці заходи можуть призвести до штучного зменшення імпорту. До кінця сімдесятих років багато країн широко застосовували стандарти як засіб нетарифного обмеження імпорту, тобто свідомо встановлювали невиправдані вимоги в стандартах або в процедурах перевірки відповідності стандартам.

Іноді причини були іншими -- держави "щиро" бажали захистити навколишнє середовище, життя та здоров'я людей чи тварин, проте при цьому не враховували всі можливі наслідки таких обмежень або заборон для міжнародної торгівлі і те, наскільки виправдані такі обмеження порівняно з наслідками, що вони мають для торгівлі.

Вирішити цю проблему можна шляхом укладання двосторонніх міжнародних договорів про взаємне визнання стандартів і результатів перевірки відповідності стандартам.

У рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) ще в 70-ті роки XX ст. почалися переговори з метою[4]:

· зобов'язати кожну країну, в усіх випадках, де тільки це можливо, визнавати стандарти іншої країни;

· ліквідувати всі заборони на ввезення товарів, які не підкріплені науковими даними;

· зобов'язати кожну країну заздалегідь публікувати інформацію про нові стандарти, що вона збирається ввести, із тим, щоб усі зацікавлені особи могли з ними ознайомитися і внести свої коментарі і пропозиції, що повинні враховуватися при подальшій роботі над стандартами;

· зобов'язати кожну країну у всіх випадках, де тільки це можливо, при розробці стандартів брати за основу існуючі міжнародні стандарти на відповідні товари;

· зобов'язати кожну країну створити в себе інформаційний центр, в якому кожний учасник торгової діяльності міг би одержати інформацію про чинні стандарти і стандарти, введення яких планується;

· забезпечити визнання всіма країнами -- учасницями ГАТТ результатів перевірки відповідності стандартам, проведеної в будь-якій країні ГАТТ, за винятком тих випадків, коли невизнання результатів перевірки виправдано особливими кліматичними, технічними, культурними умовами;

· встановити, що всі країни -- учасниці ГАТТ будуть надавати товарам з інших країн -- членів ГАТТ режим найбільшого сприяння при оцінювання відповідності товарів стандартам.

Пізніше ці положення були включені до "Кодексу про стандарти" ГАТТ. Головним недоліком цього кодексу була невелика кількість учасників.

Митні процедури.

Будь-який імпортований (експортований) товар має пройти через митницю. Митниця існує для того, щоб контролювати ввезення (вивезення) товарів.

При митному оформленні товару здійснюються[5]:

· визначення товару;

· митне оцінювання товару, виходячи з якого в більшості випадків визначається сума мита і податків.

За звичайних умов товар проходить через митницю і ввозиться в країну одночасно.

Виняток із цього правила має місце, коли товар потрапляє на певну територію країни імпорту, наприклад у "вільну економічну зону".

В багатьох країнах товар можна ввезти і до сплати мита. При цьому митниця одержує від імпортера (його представника) спеціальний документ. Він встановлює обов'язок імпортера сплатити суму податків, мита й інших обов'язкових платежів у зазначений у ньому термін. У багатьох випадках законодавство вимагає, щоб оплата за векселем була гарантована банками. Використовуючи систему таких векселів, можна, наприклад, відразу сплатити загальну суму мита і податків на імпорт за всі товари, завезені за визначений період.

У торгівлі можуть виникнути такі основні труднощі, пов'язані зі здійсненням митних процедур:

· дуже складні митні процедури. Вони призводять до того, шо вартість товару штучно завищується;

· для різних товарів існують різні митні ставки. Для полегшення роботи митниці в кожній країні існують спеціальні переліки товарів (класифікації), в яких товари розбиті на групи, підгрупи, і т.ін.5

· ставки мита і зборів (плата за митне оформлення і пов'язані з ним дії державних органів), процедура їхньої сплати, порядок митного оформлення можуть бути змінені, а інформацію про це опубліковано незадовго до цього, а то і взагалі після.

· багато держав стягують з того самого товару різні мита, залежно від того, з якої країни товар надходить. Методи визначення походження товарів, а також пов'язані з ними формальності і процедури в різних країнах можуть відрізнятися.

· розмір мита (і нерідко митних зборів) часто залежить від вартості товару. При ввезенні товарів імпортер (або його представник) вказує вартість товару в митних документах, розміри мита і зборів розраховуються на основі цих даних. Але буває і так, що митна служба "не вірить" твердженням імпортера і визначає вартість товару на основі своєї інформації. При цьому часто виникають труднощі, пов'язані з методом визначення митної вартості товару.

Електронна торгівля. Останнім часом укладається все більше "електронних" угод. У багатьох з них беруть участь особи або підприємства, які знаходяться у різних країнах, і для виконання таких угод необхідно перевезти товар з однієї країни до іншої.

В той же час, щоб ввезти куплений товар з-за кордону, потрібно пройти адміністративні процедури. Наприклад, необхідно пройти митні процедури (представити певні документи, в певному порядку сплатити необхідну суму мит та зборів тощо).

Такі процедури виникли задовго до появи електронної торгівлі і не враховують певних її особливостей.

Це зумовлює три основні проблеми в багатьох країнах:

· неможливо заздалегідь підрахувати суму мит та зборів;

· неможливо заздалегідь сплатити суму мит та зборів;

· неможливо переводити валюту за кордон, якщо угода -- "електронна".

Митна класифікація. Відмінності в митних класифікаціях у різних країнах нерідко викликають проблеми, які можна проілюструвати таким запитанням: "Як потрібно оформляти на митниці дерев'яну картинну раму, яка буде використана для "складання" картини?". Варіанти відповіді:

· як картинну раму;

· як дерев'яну матрицю;

· як предмет мистецтва;

· як продукт лісу;

· як особисту річ.

Правильна відповідь: будь-який із цих варіантів можливий, усе залежить від того, в яку країну ви ввозите товар.

Така непевність перешкоджає здійсненню торгівлі.

Прагнення торговців, менеджерів, юристів вирішити цю проблему в остаточному підсумку привело до того, що багато держав почали укладати міжнародні договори, їхні учасники домовлялися використовувати однакові класифікації товарів для цілей митного оформлення.

Результатом цих зусиль стала поява в "Гармонізованої системи кодування й опису товарів". В основу цієї системи була покладена система "Брюссельської тарифної номенклатури", а також системи митної класифікації деяких держав. Гармонізована система опису і кодування товарів почала діяти 1 січня 1988 року. Вона включає понад 5000 шестизначних товарних позицій, які можна розподілити на більш детальні позиції, з урахуванням особливостей національних адміністративних і статистичних вимог.

Цілі "Гармонізованої системи":

· домогтися однаковості класифікації товарів з метою митного оформлення у різних країнах;

· полегшити збір, аналіз і порівняння статистичних даних;

· створити загальну міжнародну систему кодування, опису і класифікації товарів для цілей торгівлі;

· надати зацікавленим особам оновлену товарну номенклатуру, яка дозволяє судити про технологічний прогрес і зміни в міжнародній торгівлі.

На сьогодні цю систему використовують митні служби декількох десятків держав. Контроль за застосуванням державами "Гармонізованої системи опису і кодування товарів" здійснює Всесвітня митна організація. В рамках СНД уряди країн -- учасниць домовилися використовувати єдину "Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав".

Митна оцінка. Навіть у тих випадках, коли імпортеру заздалегідь відомо, за якою "статтею" буде класифікуватися товар і ставка мита, виражена у відсотках до вартості товару, можуть виникнути труднощі, якщо імпортер і митники не узгодять вартість ввезеного товару. В таких випадках представники митниці звичайно визначають вартість товару на основі свого розуміння.

Багато держав встановили спеціальні методи визначення митної вартості, які митники повинні використовувати в таких спірних ситуаціях.

Подібні методи оцінювання часто викликають незадоволення імпортерів, оскільки використання таких методів призводить до того, що вони змушені сплачувати, на їхню думку, занадто велике мито.

Торговці давно прагнули встановити загальні правила, яким повинні слідувати митні служби різних країн при обчисленні митної вартості товару.

Правила походження товарів. Питання про походження товарів може виникнути за найрізноманітніших обставин. Найтиповішими з них є наступні:

· товар ввозиться з країни Б, але був вироблений в країні В;

· товар ввозиться з країни Б, був вироблений у країні Б, але деякі його компоненти вироблені в країні В.

У сучасному світі все частіше мають місце ситуації, коли різні етапи виробництва товару відбуваються в різних країнах. Правила походження товарів можуть застосовуватися:

· при імпорті товарів, коли ставка мита залежить від того, з якої країни походить товар;

· при здійсненні державних закупок, коли участь іноземних підприємств у державних торгах або умови такої участі залежать від походження товарів, які вони пропонують державі.

Різні держави використовують різні критерії для оцінювання того, в якій країні вироблений імпортований товар. Як правило, використовуються такі критерії:

· товаром, виробленим у країні А, вважається товар, повністю вироблений у країні А. В різних країнах існують різні визначення поняття "повністю вироблений". Це може викликати додаткові ускладнення в торгівлі;

· товаром, виробленим у країні А, вважається товар, що виник у результаті "достатньої переробки" товарів, хоча вони були завезені і з інших країн.

У різних країнах "достатню переробку" розуміють по-різному. Два найбільш типових критерії визначення "достатньої переробки" такі:

1. Зміни в "коді" готового товару порівняно з товаром, що переробляється.

Наприклад, коди товарів у деяких товарних класифікаціях складаються з дев'яти цифр. Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо в кодах товару, що утворився в результаті переробки товару, використаного для переробки, відрізняються більше чотирьох чисел. Тоді якщо ми маємо товар 1 (виробництва країни А) із кодом "22 345 7864", що виник у результаті переробки товару 2 із кодом "22 345 3290" (товар 2 виготовлений в іншій країні), тобто відмінності існують тільки в останніх чотирьох цифрах, то товар 1 не буде вважатися повністю виробленим у країні А.

2. Частка вартості товару, що переробляється, у вартості кінцевої продукції.

Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо частка вартості переробленого товару у вартості товару, що виник у результаті переробки, менш як 50 %. Тоді якщо товар 1 (виробництва країни А) продається за ціною 100 дол. і виник в результаті переробки товару 2 (виготовленого в іншій країні), що був куплений виробником за 40 дол., то товар буде вважатися достатньо переробленим у країні А.

Розбіжності в підходах до понять "достатня переробка" і "товари, повністю вироблені в країні", різні (іноді невиправдано складні) формальності, пов'язані з правилами походження товарів (наприклад, процедури одержання документів, які засвідчують "походження" товару), створюють додаткові ускладнення в торгівлі. Торговці, менеджери, юристи давно прагнули звести ці ускладнення до мінімуму.

3. Задача 2

З Україну з Італії надійшов вантаж - обладнання для виробництва пластмасових виробів Товар поставляється на умовах FAS NEAPOL. Вартість товару становить 13200,00 EUR, яка зазначена в рахунку-фактурі, вартість пакувальних матеріалів - 260 EUR. Витрати транспортування до борту судна - 830 EUR, митні збори в країні експорту - 200 EUR. Навантаження на борт судна - 270 EUR, витрати на транспортування до кордону - 190 EUR, транспортні витрати до порту Одеса - 4000 EUR.. Митне оформлення вантажу проведене поза місцем розташування митних органів у вихідні дні. Митне оформлення проведене трьома посадовцями митниці, час роботи - 3,8 год

. Курс Євро на момент подання ВМД становив 11,1735 UAH = 1 Євро. Ставка мита 22%.

1. Визначити митну вартість товару.

2. Визначити плату за митне оформлення товарів і транспортних засобів.

3. Нарахувати ввізне мито.

4. Визначити вид мита.

5. Нарахувати податок на додану вартість.

6. Здійснити нарахування в графі 47 ВМД:

7. Оцініть умову поставки Інкотермс.

8. Визначити загальну суму податків та зборів.

Розв'язування:

1.Визначити митну вартість товару:

МВ = (13 200 + 260 +830 + 200+270+190) * 11,1735 = 167 043,825 грн.

2. Визначити плату за митне оформлення:

Плата за митн. оформ.= 4 * 50 * 11,1735 = 2 234,7 грн

3. Нарахувати ввізне мито:

М = МВ * 0,22= 167 043,825 * 0,22 = 36 749,6415 грн.

4. Визначити вид мита:

Ввізне, адвалерне.

5. Нарахувати податок на додану вартість.

ПДВ = (М + МВ) * 0,2 = (36 749,6415 + 167 043,825) * 0,2 = 70 158,4065 грн

6. Здійснити нарахування в графі 47 ВМД:

Вид платежу	Основа нарахування	Ставка	Сума	СП
020 Мито	167 043,825 грн	22%	36 749,6415 грн	01
070 Плата за митне оформлення	4 год	50 EUR за 1 год	2 234,7 грн	01
028 ПДВ	350 792,033 грн	20%	70 158,4065 грн	01
Всього			109 142,748 грн	01



7. Оцініть умову поставки Інкотермс.

FAS (free alongside ship) - умова контракту, яка використовується тільки при морських перевезеннях. При цьому продавець зобовязаний за власний рахунок доставити товар в обумовлений контрактом порт відвантаження, сплатити всі витрати в порті відвантаження у встановлений термін (дату). На цьому обовязки продавця і, відповідно, його витрати вважаються завершеними.

Покупець має укласти угоду перевезення, внести платню за перевезення та заздалегідь повідомити продавця про місце доставки вантажу (повідомивши при цьому назву судна, термін доставки товару, умови відвантаження), а також відвантажити товар на борт судна. Покупець також сплачує додаткові витрати, що виникли під час несвоєчасного інформування продавця або через порушення перевізником його зобовязань. Ризик випадкової загибелі переходить до покупця з моменту фактичного постачання товару вздовж борту судна в узгодженому пункті відвантаження в обумовлений строк.

Дана умова, на відміну від інших, зобовязує покупця отримати за власний рахунок та на свій ризик не тільки імпортні, а й експортні ліцензії, а також виконати всі митні формальності, необхідні як для ввезення, так і для вивезення товару.



Список використаних джерел

1. Митний кодекс України [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4495-17

2. Стаття 96. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/mitnij_kodeks_ukraini/statja-96.htm

3. Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА[Електронний ресурс] /Режим доступу http://elise.com.ua/library/mitna-sprava-pidruchnik

4. Ківалов С. В., Кормич Б. А. Митна політика України: Підруч. -- Одеса: Юр. літ-ра, 2002. -- 255 с.

5. Митний контроль та митне оформлення: Нач.посіб. / За ред. М.М.Кленського, П.В.Пашка. - К.: Т-во 'Знання', КОО, 2002. - 284 с

Размещено на Allbest.ru

...