Митно-тарифна політика України

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність митно-тарифної системи, принципи їх функціонання

1.1 Сутність і зміст митно-тарифного регулювання ЗЕД

1.2 Механізм функціонування системи митно-тарифного регулювання

1.3 Інституційно-організаційні засади митного регулювання ЗЕД

Розділ 2. Реалізація митно-тарифного регулювання ЗЕД в Україні

2.1 Митно-тарифна політика України на сучасному етапі

2.2 Основні митні процедури та недоліки при їх здійсненні

2.3 Електронна митниця як пріоритетний напрям удосконалення митно-тарифного регулювання в Україні

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

На даному етапі в Україні постійно зростають обсяги та розширюються масштаби міжнародної торгівлі, ускладнюється та посилюється динаміка торгівельних процесів, посилюються вимоги міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та знижуються національні торговельні бар'єри.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України зараз спрямоване на пошук шляхів виходу із кризових ситуацій, а не на подальшу довгострокову перспективу, тому така політика часто не дає позитивних результатів. зовнішньоекономічний електронний митниця

Саме тому, методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні удосконалюватися. За допомогою зміни їх рівня держава матиме можливість змінювати характер імпорту і експорту в потрібних напрямах.

Мета курсової роботи в тому, щоб оцінити стан регулювання ЗЕД в Україні і визначити проблеми та шляхи до вдосконалення митно-тарифного регулювання для створення сприятливих умов подальшого динамічного розвитку ЗЕД.

Основними завданнями, курсової роботи, є:

- визначення сутності і змісту митно-тарифного регулювання ЗЕД;

- аналіз сучасної системи регулювання ЗЕД в Україні;

- розробка шляхів впровадження системи «Електронна митниця» в Україні;

Об'єктом є процес здійснення митно-тарифного регулювання ЗЕД суб'єктів господарювання в Україні.

Предметом дослідження курсової роботи є організація взаємовідносин при здійсненні митно-тарифного регулювання ЗЕД та вдосконалення підходів щодо застосування інформаційних технологій в митній справі.

Основним науковим результатом роботи є розвиток і поглиблення методичних засад та рекомендацій щодо здійснення митно-тарифного регулювання на основі запровадження системи «Електронна митниця».

Елемент наукової новизни полягає у використанні багатофункціональної система «Електронна митниця», яка поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки України.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МИТНО-ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ, ПРИНЦИПИ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ

1.1 Сутність і зміст митно-тарифного регулювання ЗЕД

Митно-тарифне регулювання представляє комплекс заходів економічного характеру, спрямованих на підтримку і стабілізацію національної економіки.

Основним інструментом тарифного регулювання є встановлення тарифів, що є сукупністю мит, що стягуються з товарів при перетині митного кордону держави.

При встановленні тарифів кожна держава засновує свої дії на певних принципах, відповідно до яких будує свою митну політику. Загальним принципом зовнішньої торгівлі є прагнення до позитивного зовнішньоторговельного сальдо, тобто до перевищення експорту над імпортом, оскільки продукція, що експортується, забезпечує робочі місця і інші позитивні явища в національній економіці країни-експортера.

Митні збори, як найважливіший регулятор зовнішньої торгівлі, можуть переслідувати найрізноманітніші цілі. Залежно від переслідуваної мети митні збори розділяються на фіскальні, протекціоністські, обмежувальні.

Фіскальні митні збори спрямовані на наповнення державного бюджету. Інакше кажучи, при встановленні фіскальних мит держава грунтується на принципі використання тарифів як джерела коштів. У зв'язку з цією метою, розмір мит встановлюється таким чином, щоб максимальними були не відносні, а абсолютні величини митних надходжень, оскільки невиправдане підвищення тарифів веде до зниження обсягу імпорту і подальшого зниження обсягу зібраних платежів [1].

Так, наприклад, у Піреї, порту Афін, в 400 р до н.е. стягувалося 2% експортно-імпортне мито, що приносило дохід до 36 талантів в рік (близько 1,5 тонн золота). Після Пелопоннесскої війни мито було збільшене до 5% [2].

На початку 20 ст. в Російській Імперії митні збори складали другу по доходності статтю державного бюджету після акцизного збору з алкогольних напоїв [3].

Фіскальні мита, як правило, піддаються постійному коригуванню, грунтованому на обліку доходів.

Одним з найбільш відомих прикладів невдалої фіскальної політики в митній політиці України є постійно змінюване кон'юнктурне тарифне регулювання ввезення в Україну автомобілів, яке при кожній зміні призводить до різкого зниження бюджетних надходжень.

Мита такого роду застосовуються, як правило, відносно імпорту, хоча країна-монополіст може застосовувати у фіскальних цілях експортне мито, при цьому мито фактично перекладається на плечі іноземного споживача. Такі мита встановлюють, наприклад, країни-експортери нафти і інших енергоносіїв, у тому числі Російська Федерація.

Окрім митних зборів, з товарів, що перетинають митну межу, стягуються інші фіскальні платежі: податок на додану вартість і акцизний збір, що направляються до державного бюджету, а також митний і інші адміністративні збори, що стягуються на користь митних і інших установ.

Протекціоністські митні збори спрямовані на захист національного товаровиробника і застосовуються тільки відносно імпорту. До їх числа відносяться антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні мита.

Обмежувальні митні збори застосовуються відносно експорту для

1) обмеження вивезення товару, необхідного(дефіцитного) усередині країни; 2) для стимуляції експорту високотехнологічного товару, а не сировини.

Залежно від того, на якому етапі руху товару стягуються митні збори, вони можуть бути:

- iмпортними (чи ввізними, оскільки їх сплачують при ввезенні товарів на митну територію країни),

- eкспортними (чи вивізними) і

- транзитними [1]

Митно-тарифні відносини стимулюють розвиток національної системи господарювання та позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, так як прискорюючи або стримуючи іноземну конкуренцію, стимулюючи або перешкоджаючи процесу іноземного інвестування, захищаючи національного товаровиробника чи національний ринок, вони сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва [4].

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, які передбачені законами України і міжнародними договорами.

В Україні порядок обкладення митом регулюється трьома Законами України - “Про Єдиний митний тариф”, “Про Митний тариф України”, Декретом Кабінету Міністрів “Про Єдиний митний тариф України”[5].

Митно-тарифні регулятори виступають основою створення нормального механізму регулювання й управління світовими господарськими зв'язками як на національному, так і міждержавному рівнях.

Гребельник О. П. пропонує розглядати систему митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Рівні системи митно-тарифного регулювання

Рівень	Основний зміст
Мікрорівень	Рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб: підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги.
Мезорівень	Рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту.
Макрорівень	Рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безумовно, уряд країни та парламент.
Метарівень	Становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії розвитку митних союзів.
Мегарівень	Рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це насамперед Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Конференція 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД),

Гребельник О. П. стверджує, що з розвитком митно-тарифного регулювання, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта, існує певна закономірність - якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну роль відіграють суб'єкти мікро- або мезорівня. Це виявляється в пошуку способів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання на мікрорівні та йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств на мезорівні [6].

1.2 Механізм функціонування системи митно-тарифного регулювання

Митно-тарифне регулювання як засіб економічного характеру здійснює свій регулюючий вплив опосередковано: через механізм ціноутворення і таким чином відокремлює національний ринок від загальносвітового. Сплата мита підвищує ціну на імпортний товар, знижує його конкурентоспроможність відносно аналогічних товарів національного походження. Це ставить національних виробників у більш сприятливі умови, сприяє підвищенню їх рентабельності, позитивно впливає на процес накопичення капіталу і темпи розвитку національної економіки.

При визначенні ставок мита головними критеріями повинні бути:

* економічні інтереси держави в цілому,

* інтереси національних виробників і споживачів,

* можливість та доцільність заміни імпортної продукції вітчизняною,

* інтереси збереження прямих зв'язків, виробничої кооперації;

* заохочення або стримування імпорту товарів у залежності від ступеня їх обробки;

* сприяння виробництву товарів експортного призначення через систему пільг на імпорт сировини і компонентів,

* доцільність обмеження імпорту окремих товарів або підвищення прибутків держбюджету від їхнього імпорту,

* можливість маневрування рівнем мита у ході міждержавних торговельних переговорів для одержання зустрічних поступок.

Подібний підхід вимагає наявності більш послідовної і виваженої політики по митному регулюванню. Не є секретом, що від введення митого тарифу на імпорт у виграші сказалися виробники та державний бюджет, а в програші - споживачі". Митний тариф, як і будь який податок, приводить до перерозподілу прибутків до державного бюджету та виробників в галузях, які захищені цим тарифом. Але, сукупний виграш виробників і держави є меншим ніж сукупний програш споживачів, це пояснюється тим, що: по-перше, споживачі вимушено скорочують споживання продукції, оскільки вона стає дорожчою; по-друге знижується ефективність розподілу ресурсів, оскільки розширюється виробництво у недостатньо конкурентоспроможних вітчизняних фірм з більш високим рівнем витрат. Але з іншого боку, підтримка вітчизняного виробника та наповнення державного бюджету сприяє зайнятості населення та збільшенню видатків на соціальну сферу, тим самим збільшуючи життєвий рівень населення.

Подібна ситуація вимагає комплексного підходу, що означає, що під час застосування певного засобу впливу необхідно враховувати національні інтереси держави, її міжнародно-правові зобов'язання, прогнозувати наслідки відповідних дій на великий проміжок часу вперед. Але при цьому, на нашу думку, захищати національних виробників потрібно саме від недобросовісної конкуренції, а не просто від конкуренції, як це хотіли б деякі політики, або це означало б, що митна політика України розвивається в зовсім іншому напрямку, ніж це робиться у більшості країн світу. І якщо комусь подобається протекціонізм, то не слід забувати, що найбільш поширеним він був у XIX столітті і для останнього року 20 сторіччя він вже трохи застарів. Більш того, намагання будь-яким чином захистити внутрішній ринок неодмінно зіштовхнуться з тиском з боку інших держав в інтересах яких відкрити доступ для своїх товарів на український ринок.

Оптимальним в такій ситуації вбачається шлях вимагання двосторонніх зустрічних поступок, коли лібералізація митної політики нашої держави повинна проводитись на паритетних засадах з її торгівельними партнерами і збільшення доступу товарів іноземного походження на внутрішній ринок України повинен компенсуватися наданням доступу для Українських товарів на ринки інших держав. Останнє явно не входить у плани держав того ж Європейського Союзу, а економічна ситуація в Україні не дає реальної можливості диктувати свої правила гри [7].

Згідно ст. 2 Митного кодексу України, митною політикою система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. За роки існування держави сформувався певний інструментарій захисту внутрішніх товарних ринків і національних товаровиробників від недобросовісної зовнішньої конкуренції, а також доступу до зовнішніх ринків.

Також існує тенденція переходу від застосування митно-тарифного до переважно нетарифного регулювання, що пов'язано з лібералізацією міжнародної торгівлі. Держава бере активну участь в розвитку зовнішньоекономічної діяльності шляхом цілеспрямованої дії на визначені сфери і об'єкти цієї діяльності[8].

Отже з вище зазначеного можна говорити, що між адміністративними і економічними засобами регулювання ЗЕД є принципова відмінність. Їхню дію підсилює правове забезпечення. При використанні економічних засобів остаточне право вибору імпортного або місцевого товару, ресурсів зберігається за споживачем, який керуються ціною, якістю, умовами постачання продукції або надання ресурсів. При використанні адміністративних засобів порушується ринковий механізм, скорочується асортимент товарів, можливості доступу до ресурсів і фактично примусовим шляхом вирішується вибір продукції або ресурсів споживачем на користь вітчизняних.

1.3 Інституційно-організаційні засади митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митне законодавство України забезпечує організацію та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів. Також визначаються загальні принципи регулювання митних відносин. За допомогою митного законодавства відбувається захист економічних інтересів України, забезпечується виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів України стосовно митної справи. Правові норми перш за все спрямовані на забезпечення захисту інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку.

Митна служба України є одним із головних суб'єктів державного регулювання міжнародних торговельних відносин. Державна митна служба України (ДМСУ) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність митної служби спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності вона керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Размещено на http://allbest.ru

Рисунок 1.1. Структура органів управління митної справи

Митне регулювання також здійснюють і органи регулювання виконавчої влади, такі як Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, тощо У межах своїх повноважень митна служба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль над їх реалізацією (рис. 1.1) [9].

Кабінет Міністрів України відіграє важливу роль в регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Перш за все КМУ забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України з питань митної справи. Також даний орган організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та спрямовує, координує роботу Держмитслужби України, співробітництво з міністерствами, іншими органами виконавчої влади тощо.

Митно-тарифна рада функціонує з 1994 р.. Вона самостійно визначає порядок і регламент своєї роботи. Метою створення даного органу в системі митного регулювання є вироблення узгодженої та ефективної митно-тарифної політики. До складу Митно-тарифної ради входять представники практично всіх відомств, які беруть активну участь у зовнішньоекономічних зв'язках, Мінекономіки, Держмитслужби, Мінфіну, Мін'юсту, Міністерства закордонних справ, Мінпрому, Міністерства сільського господарства, Кабінету Міністрів України.

Згідно Митного кодексу України , митниця - це державний орган, який здійснює захист економічних інтересів України, забезпечує виконання законодавства з митних питань, а також справляння мита, митних зборів та інших митних платежів і є самостійною юридичною особою, яка здійснює свою діяльність в межах регіону (території), що визначається регіональною митницею за погодженням з Державною митною службою України

ДМСУ має право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати митниці. Голова Державної митної служби України за поданням регіональної митниці. Затверджує структуру, граничну чисельність і фонд оплати праці працівників митниці. Митниця підпорядковується регіональній митниці, але в окремих випадках - безпосередньо ДМСУ.

Для більш ефективної діяльності митних органів при Державній митній службі України можуть створюватися спеціалізовані управління та організації для декларування, зберігання та реалізації митних вантажів, забезпечення технічними засобами контролю, а також будівельні та господарські служби, інформаційно-аналітичні центри, кінологічні служби, заклади освіти з підготовки та перепідготовки кадрів, консультаційно-інформаційні пункти. Вони являються юридичними особами, мають самостійний баланс, гербову печатку, штампи, бланки, рахунки в банку, мають право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов'язані з господарською діяльністю, і т. п.

Також існують органи державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю митних органів України в процесі митної справи: Служба безпеки України (Закон України "Про службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.), Рахункова палата України (Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р.), Державна контрольно-ревізійна служба України (Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р.) [10].

Залежність митних органів від певної державної інституції перш за все викликано необхідністю взаємозв'язку при здійсненні зовнішньоекономічної політики. Існують країни, де митні органи підпорядковані безпосередньо міністерствам зовнішньої торгівлі, зовнішньоекономічних зв'язків, економіки, проте більшість країн світу ввела митні органи до структури міністерства фінансів. Основним аргументом даного підпорядкування є необхідність контролю за фінансовими потоками певною державною структурою. Тобто фіскальні органи підпорядковуються органам фінансового контролю.



РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ

2.1 Митно-тарифна політика України на сучасному етапі

Сучасна митна політика України являється актуальною в наш час, тому відповідно до Програми діяльності уряду України поступово проводяться заходи, які спрямовані на розробку нової редакції Єдиного митного тарифу України, в якому передбачається:

1. Введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні;

2. Застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита;

3. Широке застосування специфічних (на фізичну одиницю товару) та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту;

4. Введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок;

5. Скорочення переліку країн, які користуються пільгами ;

6. Встановлення межі в 30% для імпортних ставок і розробка графіків поступового зниження рівнів митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівнів, обумовлених двомовностями в рамках ГАТТ;

7. Введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва (з застосуванням податкового векселя);

8. Зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари;

Всі ці дії спрямовані на адаптацію законодавства України в області митно-тарифної політики з нормами і правилами, закріпленими системою ГАТТ [11].

Необхідно забезпечити також максимальне використання нетарифних засобів регулювання (антидемпінгових, компенсаційних), які застосовуються у високорозвинених країнах, але не застосовуються в Україні.

Щоб вирішити проблеми нетарифного регулювання, треба удосконалити державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Для усунення недоліків у нормативно-правовій сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно прийняти нормативно правовий акт, який би містив:

- перелік методів нетарифного регулювання, пов'язаних з дозвільною системою державних органів;

- перелік законодавчих актів, якими регулюється дозвільна система;

- суми витрат на здійснення цих заходів підприємствами.

Такий документ потрібен щоб регулювати митну дозвільну систему, а також він повинен охоплювати основні питання щодо дозвільного нетарифного регулювання.

Значної уваги потребують системи контролю й аудиту в Митній службі України. Зараз питання організації фінансового митного контролю є досить актуальним, але ще мало вивчені й недостатньо висвітлені в спеціальній літературі.

Створення в організаційно-управлінській структурі ДМСУ контрольно-аудиторського підрозділу, який буде підпорядковуватися безпосередньо Голові митної служби України та здійснюватиме як зовнішній аудит, так і внутрішній контроль, є необхідним. Створення такого підрозділу та комплексний підхід щодо організації його роботи дозволить створити цілісну та ефективну систему зовнішнього та внутрішнього контролю в митних органах та посилить роль митних органів у забезпеченні захисту економічної безпеки держави від внутрішніх та зовнішніх загроз під час здійснення зовнішньоекономічних операцій [12].

З 1 січня 2004 року почав працювати новий Митний Кодекс України. І це є знаковою подією як для України, так і для Європейської спільноти в цілому. Оскільки приведення у відповідність до світових стандартів національного законодавства у галузі митної справи стане відчутним кроком у досягненні поставленої мети з гармонізації та уніфікації законодавства нашої держави, тобто розширення вітчизняного правового поля у контексті розвитку міжнародного права, як того вимагають норми добросусідства.

2.2 Основні митні процедури та недоліки при їх здійсненні

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, що полягає у встановленні таких ставок мита, які стимулюють або обмежують імпорт чи експорт товарів в Україну, вимагає приділення особливої уваги оперативного складу при здійсненні митного оформлення, визначенню коду та розрахунку митної вартості .

Імпортні або експортні товари знаходяться під митним контролем та підлягають митному та прикордонному контролю, які здійснюються митними та іншими контролюючими органами з приводу відповідності митним правилам та іншим нормам українського законодавства. Швидкість митного оформлення залежить переважно від категорії (виду) та кількості товару, правильності та повноти документів, наданих імпортером. Митниця приймає лише ті декларації, що правильно оформлені, підписані та підтверджені необхідними супровідними документами. Належне оформлення такої документації під час декларування допоможе проведенню митного оформлення товару та завершення митних процедур, уникненню штрафних санкцій, затримок та додаткових витрат. Крім того, перед подачею декларації на товари декларанту треба нарахувати та сплатити мито, податки та збори [13].

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Посилаючись на ст. 78 МКУ, строки митного оформлення Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей [14].

На практиці ці терміни завжди перевищують зазначений час. Так як для оформлення товару залежно від митного режиму потрібна велика кількість документів, а саме 65 в 2010 році. В пунктах пропуску працюють 9 контрольних служб, внаслідок чого процедура оформлення вантажів затягується та створюються передумови для зловживань.

Наприклад, список основних документів, які потрібні для оформлення товару в режимі імпорту:

1. Картка акредитації у митниці (оригінал та копія) -1шт.

2. Довідка про декларування валютних цінностей за поточний квартал (оригінал для українських підприємств) - 1шт.

3. Зовнішньо-економічний договір та специфікація до нього (копія, завірена печаткою підприємства) - 2шт.

4. Інвойс (має супроводжувати вантаж з-за кордону) та переклад інвойсу українською мовою (або російську).

5. Сертифікат про походження (оригінал) (у разі його відсутності товари декларуються за повними ставками мита) та переклад сертифікату.

6. Рахунок про транспортні витрати та договір з перевізником чи експедитором (у разі необхідності) - 2шт.

7. TIR Carnet (за наявністю).

8. CMR чи морська накладна чи авіа накладна чи залізнична накладна (має супроводжувати вантаж з-за кордону).

9. Експортна декларація країни відправника (за наявністю).

10.Сертифікати якості, технічна документація, креслення, малюнки, фотографії (в разі необхідності).

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно наказу № 1205 Державної митної служби «Про встановлення часових нормативів митного оформлення та контролю товарів, завантажених митною декларацією» від 13 жовтня 2010, час митного оформлення та контролю для декларацій, в яких заявлено не більше 10 товарних підкатегорій, якщо заявлених до декларування товарів більше, то час оформлення не регламентується. Дві години відводиться на митне оформлення для відділів митного декларування, якщо потребується ще здійснення митного огляду - додатково дві години, якщо ж потрібно з'ясувати певні характеристики, зокрема по коду товару, його митну вартість чи дослідити товар - ще дві години. Загальний максимальний час, який передбачений, не повинен перебільшувати шести годин. В свою чергу це приносить додаткове навантаження для кожного інспектора, так як великі підприємства одразу подають 5-10 митних декларацій, що значно ускладнює оформлення у відведений термін.

Пропонується спростити процедури митного оформлення. Головною метою являється зменшити кількість документів на 70%, тобто замість існуючих 65 документів планується залишити лише 20. Це дозволить державі швидше отримувати гроші до бюджету, тому що розмитнення товарів не буде затримуватися.

Серед документів, які митна служба пропонує залишити:

- документи, які необхідні для переміщення товарів (залізничні, авіаційні накладні);

- документи, що є підставою для нарахування податків (контракт, рахунок-фактура тощо);

- документи, які стосуються нетарифного регулювання (ліцензії, дозволи на експорт та імпорт товарів);

- документи з експортного контролю (дозволи НБУ на переміщення через митний кордон валютних цінностей, свідоцтво Мінкультури на право ввезення або вивезення культурних цінностей);

- документи, які стосуються безпеки населення (дозволи на переміщення через кордон наркотичних засобів, реєстраційне посвідчення на лікарський засіб тощо) [ 15].

Прискорення митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійсненню передбачених МКУ митних процедур сприятиме процедура електронного декларування товарів.

Згідно статті 91 Митного кодексу України попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів. Тому цілком логічним є використання електронної системи суб'єктами ЗЕД та митними органами, що має ряд переваг для обох сторін.

2.3 Електронна митниця як пріоритетний напрям удосконалення митно-тарифного регулювання в Україні

Світова практика засвідчує, що ефективно функціонують ті структури, які накопичують та вміло розпоряджаються наявною інформацією. Враховуючи зарубіжний досвід, можна сказати, що єдина Європа в частині, що стосується митної справи, пройшла досить тривалий шлях розвитку.

У кінцевому підсумку ця служба в ЄС перетворилася на потужну, добре налагоджену машину, яка виконує всі ті ж функції, що і митні адміністрації інших країн, але з однією невеликою особливістю: з двох головних функцій митниці - наповнення бюджету та захист свого внутрішнього ринку, Брюсселю делегована тільки одна - фіскальна. Правоохоронні функції залишені на національному рівні, хоча і координуються Європейською Комісією.

Митне декларування товарів у країнах ЄС може здійснюватися як шляхом використання спеціальних бланків декларацій, так і через передачу даних в електронному вигляді за спеціальною програмою NCTS (New Computerized Transit System), або, так званої, нової загальноєвропейської комп'ютеризованої системи транзиту.

За процедурою NCTS перевізник вантажу як і раніше одержує супровідний документ, надрукований на папері. В основному цей документ служить для нагадування про номер транзиту, також на ньому можна робити записи про можливі події на шляху прямування, зокрема, це бути відмітки поліції.

Інформація, відповідна дійсної транзитної декларації, передається з пункту відправлення до пункту призначення ще до прибуття вантажу як електронне повідомлення.

Повідомлення, яке підтверджує прибуття вантажу, також посилається з пункту призначення до пункту відправлення в електронному форматі і містить інформацію про інспекційні спостереженнях, зроблених під час транспортування, а також про дані спостереження, зроблених в пункті призначення.

Централізована база даних про транзит NCTS поряд з програмою за тарифами TARIC повинна забезпечувати безперебійну роботу митних служб в рамках єдиної Європи. Таким чином, NCTS дає можливість надавати декларацію в електронному вигляді до прибуття вантажу на кордон, аналізувати ризики і прискорювати обробку документів (табл.3.1) [16].

З 1 липня 2005 р. в Європейському союзі електронне декларування є обов'язковим.

При цьому передбачається завчасне надання декларації, а не безпосередньо на кордоні [17].



Таблиця 2.1.

Ефект від електронної митниці та торгівлі

Компоненти системи	Економія
Витрати на зв'язок (кур'єр, факс)	7.5%
Робочий час персоналу (підвищення продуктивності)	22.3%
Скорочення помилок при здійсненні митного оформлення	6.8%
Прискорення платежів (скорочення фінансових витрат)	17.9%
Економії на доставках товарів (менше виправлень)	21.3%
Зменшення фіксованих та адміністратора платежів (за рахунок автоматизації	24.2%

Доволі пріоритетним завданням для Митної служби України з 1992 року є залучення новітніх технологій в митну справу. Так, за роки незалежності України регулюючі органи зазнали певних змін, але суттєві зміни почалися з 2005 року.

Уряд держави наголошує на розробку принципів побудови системи „Електронна митниця”.

На даному етапі частково використовується система електронного декларування, проте нагальною потребою являється створення єдиної системи, що забезпечувала б ефективний взаємозв'язок всіх інститутів та структур митної політики. Організація і проведення цієї роботи потребує єдиного підходу та комплексного вирішення.

Складовими елементами «Електронної митниці» повинні бути спеціалізовані підсистеми (рис. 2.1). Це в свою чергу полегшить функціонування єдиної структури, так як кожен підрозділ матиме свої функціональні обов'язки та сферу діяльності [18].

Створення та організація електронного інформаційного середовища в митній службі фактично можливо представити як перехід від інформаційного сховища до інформаційно-довідкової системи, яка, в свою чергу, потребує перетворення в автоматизовану виконавчо-контрольну.



Размещено на http://allbest.ru

Рисунок 2.1. Основні елементи системи «Електронна митниця»

В минулому році електронна митниця почала працювати. Оформлені перші електронні декларації. Держмитслужба розпочала реалізацію пілотного проекту з декларування, митного контролю та оформлення товарів із застосуванням електронних декларацій.

Перші 4 декларації оформлені компаніями ДП «Авто Інтернешенел» та АТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (пілотний проект проводиться на базі Київської регіональної, Київської обласної та Південної митниць). У ньому беруть участь п'ять компаній, включених до реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування. А саме: АТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ВАТ «Миронівський хлібопродукт», ВАТ «Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів», ДП «Авто Інтернешнл», АТ «ПЛАСКЕ» .

Митниці, задіяні у пілотному проекті, будуть фіксувати у відповідних протоколах проблемні питання, які можуть виникнути під час його реалізації.

Впровадження електронного декларування дасть змогу зменшити суб'єктивний фактор, а відповідно і корупційну складову в роботі представників митних органів, максимально спростити процедуру оформлення, скоротити часові і фінансові витрати на ведення зовнішньоекономічної діяльності [19]. Перехід до декларування суб'єктам ЗЕД товарів з використанням електронних документів є одним із пріоритетних завдань митної служби. Його впровадження:

· надає підприємствам можливість спростити та прискорити процедури декларування товарів;

· дозволяє перейти до безпаперової взаємодії з митними та, у подальшому, з іншими державними органами;

· мінімізує «людський фактор» у роботі.

Відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України (далі - Кодекс) митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом [14].

Згідно зі статтею 455 Кодексу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде централізований облік осіб, які здійснюють операції з товарами. Взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, здійснюється митними органами шляхом присвоєння таким особам облікового номера [14].

Нормативно-правовими актами з питань державної митної справи, зокрема, Митним кодексом України, Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, не встановлено обмежень щодо подання митному органу електронної митної декларації особами, які не внесені до Реєстру підприємств, допущених до електронного декларування, визначеного наказом Держмитслужби України від 17.03.2011 № 216. Враховуючи вищесказане, декларування товарів з поданням митному органу електронної митної декларації може здійснюватись будь-якими особами або уповноваженим ними митними брокерами, що перебувають на обліку в митних органах.

Митницею проводиться робота із популяризації процедури електронного декларування: проведені наради, семінари із представниками підприємств, направлено листи-звернення, інформаційні листи електронною поштою [20].

Таблиця 2.2.

Кількість оформлених електронних ДКД та ВМД станом на 30.06.2012 (з 05.04.2011)

Всього оформлених ЕПП	11297
Всього оформлених ЕПД	3579
Всього оформлених ЕВМД	2725

Отже, реалізація концепції та створення комплексної системи забезпечить ліквідацію різниці між митними процедурами в Україні та ЄС, реалізацію взятих Україною зобов'язань перед міжнародною спільнотою, досягнення належного рівня інформаційної взаємодії органів влади, надання послуг юридичним та фізичним особам. Також митне-тарифне регулювання стане прозорішим та зменшиться людський фактор в прийнятті рішень. Результати від діяльності даної системи мають позитивний характер як для митних органів, так і для суб'єктів ЗЕД. Використовуючи досвід зарубіжних країн Україна зможе швидко наблизитися до міжнародних стандартів.

Основною проблемою у впровадженні цієї системи залишається фінансування нововведень як з боку держави, так і зі сторони суб'єктів господарювання. Не слід забувати що утворення даної системи спонукає перехід всіх органів влади до електронно-інформаційного простору. Тільки злагоджена система здатна принести прибутки суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.



ВИСНОВКИ

В цій курсовій роботі були досліджені основні засади у сфері митно-тарифного регулювання ЗЕД. Держава активно розвиває зовнішньоекономічну діяльность за допомогою комплексу спеціальних методів, які можна розділити на три основні групи: економічні, адміністративні та правові. Адміністративні методи регулювання - система організаційно-правових заходів щодо обмеження, заборони і контролю за імпортом або експортом тих або інших товарів. Під економічними методами вважають економічні заходи щодо контролю імпорту або експорту, до них можна віднести митні тарифи, різні податки і збори тощо.

Нами досліджено, міжнародний досвід в регулюванні ЗЕД, який свідчить, що більшість країн ухиляється від інформаційних технологій у сфері митної політики. Широко застосовується система суворих технічних і інших спеціальних вимог щодо стандартів, сертифікації, контролю якості, техніки безпеки.

На сучасному етапі система митно-тарифного регулювання ЗЕД в Україна полягає у застосування заходів щодо контролю як експорту так і імпорту. В регулюванні імпорту особлива увага приділяється використання митних тарифів, які поступово зменшуються зі вступом України до СОТ. Також здійснюються спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні заходи щодо імпорту певних товарів.

Головним напрямком забезпечення ефективності митного регулювання України є легалізація та детінізація ЗЕД в Україні, орієнтовані на збільшення привабливості прозорої та добросовісної зовнішньоекономічної діяльності через скорочення бюрократичних, часових, технологічних та матеріальних витрат суб'єктів ЗЕД при перетині вантажами кордону України з одночасним посиленням відповідальності й санкцій за не доброчинні дії та зловживання.

Формування та вдосконалення митної системи держави є тривалим суспільним процесом, що органічно пов'язаний зі змінами у всіх інших сферах життя держави. Прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння, оскільки адаптація митної політики України, а в перспективі всієї митної системи, є обов'язковою передумовою успішної реалізації інтеграційних прагнень України.

За останні роки українські митні органи значно просунулися в розробці, впровадженні та широкому застосуванні передових інформаційних митних технологій у сфері митного оформлення і митного контролю, переслідуючи основну мету митного адміністрування - прискорення і спрощення митних процедур.

В курсовій роботі було запропоновано, перехід до системи «Електронна митниця», що являється одним з пріоритетних напрямків діяльності з впровадження передових інформаційних технологій у роботу митних органів та вдосконалення митно-тарифного регулювання. Електронна митниця - це комплексна багатофункціональна система, яка поєднуватиме інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів. Її застосування дасть можливість підвищити якість митного регулювання та забезпечить митну безпеку України.

Впровадження електронної системи дозволить зробити реорганізацію структури митних органів. Так було виділено ряд основних переваг застосування нововведення:

- скорочення часу, що витрачається на митні процедури;

- перехід на безпаперове оформлення;

- можливість взаємодії з інформаційними системами різних установ та державних організацій України;

- розвиток міжнародного співробітництва ;

- прозорість митного оформлення;

- зменшення тіньового сектора в зовнішній торгівлі.

- збільшення митних надходжень до Державного бюджету України.

Тобто, електронна система принесе вигоди як суб'єктам, так і митним органам. Уніфікація українського митного законодавства до міжнародного відкриє нові можливості як для експортерів так і для імпортерів.

Отже, що митний контроль потрібно перенести в єдиний апарат країни, саме так працює весь митний контроль у світі. Саме електронні процедури зможуть утворити цілісну систему регулювання ЗЕД. Це допоможе автоматично отримувати реальну вартість товару який ввозиться на територію України та легалізувати товарні потоки.

Слід зазначити, що для впровадження системи «Електронна митниця» в Україні вважаємо за доцільне провести ряд заходів, а саме впровадити в практику міжнародної торгівлі електронний документообіг, заснований на застосуванні комерційних і товаросупровідних документів, рекомендованих міжнародними організаціями, створити систему електронного документообігу між органами державного управління, уповноваженими в області нетарифного регулювання та розробити відповідну нормативну правову базу

Тож лише злагоджена та урівноважена система регулювання може забезпечити для України сталий та прогресивний розвиток у ЗЕД. Впровадження електронної системи сприятиме інтеграції української економіки у світову систему господарства.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Таможенно-тарифное регулирование [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://users.kpi.kharkov.ua/pravo/intertrade-05-tariff.htm

2. Белох, "Історія Греції", т.1 стр.240

3. "Велика енциклопедія" під ред. Южакова, т.18 стр.272

4. Внешнеэкономическая деятельность [Текст]: учебное пособие, А.П. Клетеник, Г.Е. Баженов, И.Н. Андреева // Вуз: НГТУ.- 2009.- 445 с.

5. Протекціонізм та вільна торгівля у митній політиці україни [Текст] / К.І. Новикова// Академія митної служби України. - 2009. - с.1-8

6. Сущность государственной таможенной служби Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.optimagroup.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=58&lang=ru - Загол. з екрану

7. Сучасна митна справа України: проблеми і перспективи [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://dmitrienko2.narod.ru/index_muto.htm

8. Митний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/92-15

9. Сущность государственной таможенной службы Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.optimagroup.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=58&lang=ru - Загол. з екрану

10. Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. [Текст] : навч. посібн О. П. Гребельник//. - Київ: Центр навчальної літератури. - 2005. - 696 с.

11. Митна політика та митна безпека України [Текст] / П.В. Пашко, П.Я. Пісной // Фінанси України. - 2006. - №1. - С.74-86

12. Митна політика України як стимулятор економіки в умовах інтеграційних процесів [Текст] / А. Луцик// Економічний аналіз. -№ 7.- 2010 .- с.91-93

13. Пропозиції ділової спільноти стосовно оптимізації митних процедур [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uspp.org.ua/actual/90.propozicii-dilovoi-spilnoti-stosovno-optimizacii-mitnikh-procedur.htm - Загол. з екрану

14. Митний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15- Загол. з екрану

15. Кількість необхідних для митного оформлення документів буде зменшено [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://friedman.com.ua/ua/articles/show/5445?PHPSESSID=f286418b9a8a93cdd311880d6e015274 - Загол. з екрану

16. Электронное будущее таможенного декларирования [ Текст] / Г. Гриц // Таможня и ВЭД.- № 7. - 2005. - С.18-21.

17. Электронное декларирование [Электронный ресурс]. - 2008. - Режим доступа: http://gov.cap.ru/hierarhy.asp?page=./11233/86831/ - Загол. з екрану.

18. Шість кроків, які треба зробити підприємцю, щоб користуватися „Електронною митницею” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/article?art_id=1486027&cat_id=297456 - Загол. з екрану

19. Асоціація митних брокерів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ambu.org.ua/node/1839 - Загол. з екрану

20. Електронне декларування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dpcustoms.com.ua/el.php?ipage=edecl - Загол. з екрану

Размещено на Allbest.ru

...